Головні риси

псевдонаукових знань
 Псевдонаука
- (від грец. ψευδής - «помилковий» + наука) діяльність,
що навмисне або помилково імітує науку, але не є такою.
Використання неперевірених наукових методів та
помилкових даних і відомостей, а також заперечення
можливості спростування.
Псевдонаука ігнорує найважливіші
елементи наукового методу —
експериментальну перевірку і
виправлення помилок. Відсутність
цього негативного зворотного
зв'язку позбавляє псевдонауку
зв'язку з об'єктом дослідження і
сприяє накопиченню помилок.
Віднесення будь-яких галузей людської діяльності до псевдонауки
відбувається поступово, по мірі розвитку людства і відходу від
застарілих поглядів
 Ознаки псевдонаукових теорій:
• створюється однією людиною або невеликою групою людей,
які не є фахівцями у відповідній галузі;
• глобальна, універсальна - претендує на пояснення
буквально всієї світобудови або, щонайменше, на пояснення
стану справ у цілій галузі знань;
• з базових положень робиться безліч сміливих висновків,
перевірка або обґрунтування коректності яких не
проводиться.
• автор активно використовує теорію для ведення особистого
бізнесу: продає літературу з теорії та надає платні послуги,
засновані на ній же; рекламує і проводить платні «курси»,
«тренінги», «семінари» з теорії та її застосування; пропагує
теорію серед нефахівців як високоефективний засіб для
досягнення успіху і поліпшення життя.
• автор видає теорію за абсолютно доведену і
безсумнівну істинну, незалежно від ступеня фактичного її
визнання серед фахівців.
 Риси псевдонаукової теорії
• Ігнорування або перекручування фактів, відомих автору
теорії, які суперечать його побудовам.
• Неспростовуваність - принципова неможливість поставити
експеримент, результат якого міг би спростувати цю теорію.
• Відмова від спроб звірити теоретичні викладки з
результатами спостережень за наявності такої можливості,
заміна перевірок апеляціями до «інтуїції», «здоровому
глузду» або «авторитетної думки».
• Використання в основі теорії недостовірних даних, або тих,
що лежать в межах похибок вимірювання), чи недоведених
положень, або даних, що виникли в результаті помилок при
обчислюванні.
• Принципова і значно невиділеність наукового змісту
роботи з інших її складових (змішування наукової
складової з релігією або політикою).
 Риси псевдонаукової теорії
(продовження)
• Апеляція до засобів масової інформації, а не до
наукового співтовариства (відсутності публікацій у
наукових виданнях, які рецензуються).
• Претензія на «революційний» переворот у науці і
технологіях.
• Опора на поняття, що означають феномени, саме
існування яких науково не доведене, запозичені
найчастіше з інших псевдонаукових теорій або
з окультизму і езотеризму («астральний план», «тонкі
поля», «енергія аури», «торсійні поля», «біополя» тощо).
• Обіцянка швидких і нечуваних медичних, економічних,
фінансових, екологічних та інших позитивних ефектів.
• Прагнення представити саму теорію або її автора жертвою
«монополії» та «ідеологічних гонінь» з боку «офіційної
науки» і тим самим відкинути критику з боку наукового
співтовариства як свідомо упереджену.