Римська література

В основі вона є елліністичною, дуже багато рис грецької літератури.

Рим – держава колонізаторів. Римляни переймають культуру еллінів, але
вони їх адаптують до своєї культури. Одне з найбільший досягнень римської
імперії – знайомство з грецькою культурою. Римляни використовували і
жанри, і основний – КОМЕДІЯ. Потреба в розважальному характері комедії.
Римська комедія – Паліата (так називали).
Римська комедія орієнтована на те, щоб розважити публіку. Римський
комедіограф Плавт, він робив ставку на дуже зрозумілі форми гумору –
грубі, непристойні жарти, саме за рахунок такого приземленого стилю, ці
комедії полюбились і прижились. Його комедію можна називати фарсом, а
Теренцій робить з комедії психологічну драму, тому це не віталось. Плавт
цінний для нас, як для філологів, бо він започаткував в драмі типи
психологічних масок, бо в нього діють типові герої, які виконують типові
функції (винахідливий раб, селянин скнара, образ звідника – влаштовує
шлюб для закоханих, їх зводить, пара закоханих, скнара, скупердяй). І потім
ці доробки використовуються.
Рим забирав здобутки і інших культур (етрускі – колонади, споруди,
оскі – любов до комічних постановок – ателана – приземлений гумор) Саме
там використовувались маски:
- МАКК – недолугий герой, дурень
- БУККОН – галасливий розумник, багато розмовляє, любить повчати
- ПАПП – багата людина, але неосвічена, яка комічно виглядає
- ДОССЕН – хитрий шарлатан

На піку розвитку Риму, він постає вже з своїми зразками, і велике

значення – Октавіан Август, римляни вважали, шо вони живуть в найкращі
часи за Октавіана. Він поклав край громадянським війнам, він стабілізував
економічне та політичне становище, і саме місто рим перетворилось з
дерев’яних будівель в розкішну столицю. Август – великий імператор,
політик, він урахував помилки попередників, але він ще й почав
розбудовувати принцип авторитету і аристократії. Він казав, що його влада
грунтується не на силі, а на авторитеті, на любові народу, на шані – окрема
форма правління – ПРИНИПАТ. Але Август потребує ірраціональний фактор
для свого вивищення – хоче знайти поета, який би описав Римську культуру і
тд. Меценат (його слуга) знаходить такого поета і це стає ВЕРГІЛІЙ.
Римський класицизм – це прославлення в літературі і в мистецтві міфу
про богообраність римлян і пропагування свого громадянського обов’язку
перед імператором і перед своєю державою. До Августа правда була щира
любов. Він себе позіціонував як батько великої родини, тому його і
поважали. Там повні дисципліна, як і в пантеоні римських богів (Зевс-
Юпітер).
 Еней – піус – богослухняний у Вергілія (накази Юпітера). Август і
хотів такого героя в поемі, героя ідеального. Август себе позіціонує як
нащадок Енея, а звідси – богоподібний імператор.

Ще одним поетом був Горацій, який не в усьому погоджувався з

політикою Августа, і інколи відкрито про це заявляв. Він тяжіє до камерних
ліричних форм – ода і сатира. Також є Публій Овідій – автор елегії в
римській літературі, трагічний автор. Його твір – метаморфози
(перетвороення), де відбувають ся якісь містичні перетворення.
Отже, з одного боку – доба Августа – розкішна, але імперія все ж
завжди чинить тиск, все ж свободи вона позбавлена.