Контрольна робота №2

Задорожній В. ІКМ-722в
1. Як вирішувалася проблема свободи у Німецькій класичній
філософії? У чому Ви вбачаєте проблему людської свободи?
У німецькій класичній філософії проблема свободи розглядалася різними
філософами. Іммануїл Кант акцентував на моральному аспекті,
визначаючи свободу через підпорядкування моральним законам. Гегель
розглядав свободу як результат історичного розвитку та соціальної
взаємодії, тоді як Ніцше вносив вагу на індивідуальну волю та владу.
Проблема людської свободи може бути розглянута з багатьох ракурсів.
Одна з ключових проблем полягає в узгодженні між ідеєю свободи та
обмеженнями, які існують у суспільстві або природному світі. Також,
питання, наскільки наші дії дійсно вільні, чи можливе відчуття свободи
при певних обставинах, є предметом досліджень.
2. Як розглядається людина в екзистенціалізмі? Чи згодні Ви з таким
баченням людини? Пояснити свою відповідь.
В екзистенціалізмі людина розглядається як вільне існування, що
самостійно формує своє власне значення та сенс життя через власний
вибір і відповідальність.
Щодо моєї позиції, так я згоден з екзистенціалістським баченням
людини, бо це цікавий та раціональний підхід до розуміння
індивідуальності та відповідальності.
3. Що таке принцип фальсифікації? Чи має цей принцип якусь
перевагу перед принципом верифікації, і якщо так, то яку?
Принцип фальсифікації або принцип спростовуваності є ключовим
поняттям в філософії науки, запропонованим австрійським філософом
Карлом Поппером. Цей принцип визначає те, що наукова гіпотеза або
теорія повинна бути сформульована так, щоб її можна було спростувати
чи фальсифікувати шляхом емпіричного тестування.
Принцип фальсифікації має певні переваги перед принципом верифікації,
оскільки він враховує неможливість абсолютної верифікації наукових
тверджень через скінченну кількість спостережень. Фальсифікація
спрямована на пошук можливостей відхилення від теорії, що сприяє більш
гнучкому та постійному коригуванню наукових концепцій у світлі нових
даних.
4. Визначте ті риси прагматизму, які ставлять під сумнів
перспективність цього напряму.
 Релятивізм істини: Прагматизм в подачі до істини може призвести
до релятивізму, де істинність твердження визначається його
корисністю чи ефективністю, а не об'єктивними критеріями. Це
може викликати сумнів у стійкості та об'єктивності знань.
 Відсутність загальних принципів: Прагматизм може недостатньо
враховувати важливість універсальних моральних чи етичних
принципів, зводячи їх до питань корисності у конкретному
контексті.
 Наголос на корисності: Виокремлений фокус на корисності та
ефективності може призвести до ігнорування моральних аспектів та
моральної відповідальності в прийнятті рішень.
 Відсутність трансцендентності: Прагматизм, покладаючи акцент на
корисності для суб'єкта, може втрачати з огляду більш важливі або
непрямо корисні аспекти, які можуть бути складніше виміряти, такі
як духовне розмаїття чи навколишнє середовище.
Ці аспекти можуть породжувати сумніви у відносності та повноті
прагматичного підходу, особливо коли ставиться під сумнів
універсальність та об'єктивність істини та моральних стандартів.

5. У чому полягають основні проблеми становлення соціальних та

гуманітарних наук?
Основні проблеми становлення соціальних та гуманітарних наук
включають суб'єктивність об'єктів дослідження, багатоликість теорій та
методологій, а також взаємодію з етичними питаннями. Сфера соціальних
та гуманітарних наук є складною через велику різноманітність об'єктів
вивчення та відсутність однозначної методології, що створює виклики у
визначенні об'єктивних та універсальних принципів дослідження.
6. Що означає «симулякр» у постмодернізмі. Наведіть приклади
симулякрів у сучасному світі. (Можливі приклади із будь-яких
сфер).
Термін "симулякр" у постмодернізмі використовується для позначення
віртуальних або штучних об'єктів, які імітують реальність, не маючи при
цьому прямого зв'язку з реальністю. Основна ідея полягає в тому, що в
сучасному світі реальність заміщується імітацією, яка сама стає
"реальністю".
Приклади симулякрів у сучасному світі:
 Віртуальна реальність (VR): Світи віртуальної реальності, де
користувачі можуть взаємодіяти з імітованим середовищем, є
прикладом симулякра, оскільки вони створюють враження
реальності, хоча самі за себе є штучними.
 Соціальні мережі: Профілі в соціальних мережах іноді можуть
виступати як симулякри особистості, де люди будують імідж або
віртуальну реальність, яка не завжди відповідає їхньому реальному
життю.