Перитоніт у

новонароджених
Перитоніт  - це запалення парієтального і вісцерального
листків очеревини, яке супроводжується тяжким
загальним станом організму.

Перитоніт виникає
внаслідок впливу
інфекційних або
хімічних подразників
внаслідок попадання у
вільну черевну
порожнину шлункового
вмісту (що містить
соляну кислоту), жовчі,
сечі, крові.
 за
Класифікація: за шляхами
етіологією: занесення:

інфекційний асептичний септичний перфоративний, криптогенний;

За ступенем
поширення
запального процесу:

первинний вторинний
25% 75%
розповсюджений місцевий

За часом
виникнення

розлитий дифузний тотальний відмежований невідмежований

пренатальний; постнатальний
 за характером
ексудату:

серозно- фібриноз геморагіч

серозний фібриноз но- гнійний, хільозний ний жовчний каловий
ний гнійний

За фазою
перебігу

реактивна токсична термінальна

 Класифікація перитоніту новонароджених:

Перфоративний
• 1.Некротичний ентероколіт
• Постгіпоксичний
• Септичний
• 2. Вади розвитку ЖКТ вторинний
• Дефекти стінок порожнистих органів
• Вроджена кишкова непрохідність
• 3. Гострий апендицит
• 4. Ятрогенна перфорація

Неперферований
• 1. Гематогенна, лімфогенна інфекція первинний
• 2. Контактна інфекція
 Первинний перитоніт
=ідіопатичний,
=диплококовий
Гострі перитоніти, що не є наслідком запальних процесів органів =первинний,
черевної порожнини =гематогенний

Проста форма Токсична форма

• біль у животі
• сильний розлитий біль
• Температура тіла 37,5 —
у животі,
38,5 °С Частіше всього
• багаторазове
• Блювання первинний
блювання.
• затримка стільця, або перитоніт
• Температура тіла 39 —
частий рідкий стілець із розвивається на
40 °С.
неперетравленими фоні пупкового
• потьмарення
комочками. сепсису.
свідомості й навіть
судоми
 Огляд:
• Живіт правильної форми, бере
участь в акті дихання.
• Пальпація живота болюча
визначається напруження м’язів
передньої черевної стінки.
ЗАК:
• лейкоцитоз,
• нейтрофільоз,
• зсув лейкоцитарної формули
вліво.
Огляд:
• Живіт в акті дихання участі не бере,
різко болючий, напружений
(“дошкоподібний”).
• Симптоми подразнення очеревини
різко позитивні.
ЗАК:
• гіперлейкоцитоз,
• нейтрофільоз,
• різкий зсув лейкоцитарної
формули вліво
 Вторинний перитоніт
Вторинні перитоніти виникають внаслідок запальних захворювань, або
пошкоджень органів черевної порожнини та заочеревинного простору

Причини:
1. виразково-
некротичний
ентероколіт (52,5%),
2. Апендикулярний
перитоніт
3. уроджені вади
розвитку,
4. післяопераційний (9%)
5. посттравматичний
(4%) перитоніти
 Перитоніт при виразково-некротичному ентероколіті

• Дитина не втримує їжу

Стадія • Стілець частий, рідкий, часто із
передперфорац прожилками крові
ії • Живіт піддутий
• Аускультативно перистальтика
в’яла

• погіршенням загального стану

дитини
• Дитина бліда, неспокійна
Стадія • периоральний ціаноз
перфорації • Дихання часте та поверхневе
• тахікардія,
• блювання застійним вмістом,
відмічається затримка стільця
Клінічна картина постнатального перфоративного перитоніту
у новонароджених з вродженими вадами кишкової стінки
• проявляється гостро симптомами перитонеального шоку на 2-3 добу життя.
• Дитина млява, стогне.
• Шкірні покриви блідо-сірого кольору, акроціаноз.
• Дихання часте, поверхневе через високе стояння купола діафрагми. Серцеві тони глухі.
• Звертають увагу різке здуття, напруга та болючість живота, розширення підшкірної венозної
сітки.
• При перитоніті у новонароджених часто спостерігають гіперемію шкіри у нижніх
відділах живота та на статевих органах.
• Перистальтика кишечника не вислуховується.
• Перкуторно над печінкою виявляють коробковий звук.- симптом зникнення печінкової
тупості (симптом Спіжарного).
• Відзначають постійне блювання кишковим.
вмістом, стілець та гази не відходять.
 У дітей
АПЕНДИКУЛЯРНИЙ ПЕРИТОНІТ молодшого віку
інтоксикація
Патогенез: резорбція ендотоксинів очеревиною в усіх наростає швидше
стадіях перитоніту ніж у дорослих
дітей
• дегідратація,
• розлади мікроциркуляції,
• порушення КОС,
• гіпертермія
Реактивна
• інтенсивний больовий синдром,
• виражене напруження м’язів передньої черевної стінки.
• багаторазове блювання,
• збудження, підвищення температури тіла до 38-39°С,
• частий пульс (120-140 скорочень),
• незначне підвищення артеріального тиску,
• тахіпное,
• помірний лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули
вліво
Токсична фаза
• зменшується інтенсивність болю
• з’являються загострені риси обличчя,
• ”блискучі” очі,
• виражена блідість шкіряних покривів,
• наростає тахікардія,
• знижується артеріальний тиск,
• відмічається високий лейкоцитоз, токсична
зернистість нейтрофілів і значний зсув
лейкоцитарної формули вліво до появи юних форм
та мієлоцитів.
• Прогресує блювання застійним вмістом.
• Живіт різко піддутий
• Температура тіла носить гектичний характер.
• загальна слабкість, сухість в роті.
• Поступово зменшується напруження м’язів
передньої черевної стінки.
Термінальна стадія
• наростають ознаки ендотоксикозу,
• прогресують явища серцево-судинної та дихальної
недостатності, з’являються ознаки ниркової
недостатності.
• адинамія та делірій.
• Шкіряні покриви та видимі слизові стають іктеричними,
• перистальтичні шуми не вислуховуються, живіт різко
піддутий.
• блювання кишковим вмістом.
• Больовий синдром зменшується,
• зникає напруження м’язів передньої черевної стінки.
• Падає артеріальний тиск, знижується до нуля
центральний венозний тиск.
• Температура тіла стає нижчою від нормальних
показників,
• наростають тахіпноє та тахікардія.
• В аналізах крові виявляється різкий гнійно-септичний
зсув, нерідко на тлі лейкопенії.
 Лабораторні дослідження
• зниження рівня електролітів, розвиток
метаболічного ацидозу;
• якщо втрачаються іони калію та хлору у великих
кількостях — метаболічний алкалоз
• У зв’язку з інтоксикацією з ’являються
альбумінурія, лейкоцитурія.

Інструментальні дослідження:

• Під час рентгенологічного дослідження на

оглядовій рентгенограмі органів черевної
порожнини виявляють рівні рідини в петлях кишок.
Вільний газ у черевній порожнині при
перфоративному апендициті буває дуже рідко.
 Меконієвий перитоніт
Меконієвий перитоніт – це патологічний стан,
що виникає на тлі перфорації кишечника, що
характеризується виходом у черевну
порожнину первородного калу та наступною
асептичною запальною реакцією.

Клінічні прояви включають прогресуюче

здуття живота, гіперемію і набряклість
передньої черевної стінки, у тяжких випадках
- дихальну недостатність і зневоднення

Фіброадгезивна чи локальна форма.

Кістозна форма

Генералізований меконієвий перитоніт

 Лікування:
1.
Лікування перитоніту
складається з 3-х основних
моментів:
- передопераційної підготовки;
- оперативного втручання;
- післяопераційного періоду
адекватна
передопераційна
підготовка з метою
стабілізації
гемодинамічних
порушень, зменшення
згущення крові,
корекція електролітного
балансу, декомпресія
верхніх відділів ШКТ ,
проведення інтенсивної
дезінтоксикаційної
терапії, призначення
знеболюючих засобів,
антибактеріальна
терапія
Інфузійна терапія в складі передопераційної
підготовки проводиться протягом 2-3 годин
під контролем клініко-лабораторних
показників
• плазма (10 мл/кг), 10% р-н альбуміну (10мл/кг),
реополіглюкін (20 мл/кг).
• неогемодезом (10 мл/кг).
• 7,5% р-ну КСІ
• кокарбоксилазу та АТФ
2. Метод вибору знеболення при лапаротомії –введення каліпсолу (кетаміну),
сібазону. Інтубація трахеї дозволяє забезпечити адекватну оксигенацію при
використанні міорелаксантів. Крапельне довенне введення анестетиків дозволяє
проводити операцію, яка може тривати 2-3 години.

3. Широка серединна лапаротомія, видалення

ексудату, усунення вогнища інфекції

4. Старанна санація черевної порожнини

5. Декомпресія ШКТ: трансназальна декомпресія

шлунка, трансректальна інтубація тонкого
кишечника, іноді інтубація тонкого кишечника
проводиться через апендико- або цекостому
 Давність захворювання від 1 до 2 діб та наявність гнійного
• дренування черевної порожнини через випоту в черевній порожнині в кількості від 50 до 100 мл
основну рану латексною або
рукавичковою гумою.
більше 2-х діб, з наявністю більше 100 мл гнійного випоту
в черевній порожнині

• "сигаретного" дренажа
• Дренаж у вигляді гармошки",
Наявність невидаленого червоподібного відростка,
незупинена капілярна кровотеча, периапендикулярний
абсцес з ригідними стінками, а також небезпека
неспроможності кукси апендикса

післяопераційне ведення: терапія післяопераційного періоду спрямована на боротьбу з

інтоксикацією, усунення гіповолемії, водно-електролітних порушень та кислотно-лужної
рірноваги, ліквідацію парезу кишечника, покрашення функції печінки, нирок, серцево-
судинної системи.
Дякую за увагу