УДК:371.

124:33
Р.М Захарчин,
проректор з навчально-методичної і виховної роботи,
Львівський інститут економіки і туризму

ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

НА ІННОВАЦІЙНІЙ ОСНОВІ

Висвітлено основні проблеми розвитку вищої освіти в умовах побудови інноваційної

моделі суспільства з акцентами на внутрішні та зовнішні аспекти; указано на необхідність
вибору випереджувальної стратегії розвитку вищих навчальних закладів; окреслено
перспективи розвитку вищої освіти, виходячи із загальних реформ освітянської сфери.
Ключові слова: вища освіта, вищий навчальний заклад, інноваційний розвиток, навчальний
процес, компетенції, ліцензійний обсяг, економіка знань, спеціалізація.

Освещены основные проблемы развития высшего образования в условиях построения

инновационной модели общества с акцентами на внутренние и внешние аспекты, указано на
необходимость выбора опережающей стратегии развития высших учебных заведений,
рассмотрены перспективы развития высшего образования, исходя из общих реформ сферы
образования.
Ключевые слова: высшее образование, высшие учебные заведения, инновационное развитие,
учебный процесс, компетенции, экономика знаний, специализация.

The basic problems of development of higher education are reflected in the conditions of
construction of innovative model of society with accents on internal and external aspects;it is marked on
the necessity of choice of passing ahead strategy of development of higher educational establishments;
the prospects of development of higher education are outlined, going out general reforms of elucidative
sphere.
Keywords: higher education, higher educational establishment, innovative development, educational
process, competenses, licensed volume, economy of knowledge, specialization.

Постановка проблеми. В умовах світової глобалізації, стрімкого поширення інформаційних

технологій основним джерелом інноваційного розвитку є інтелектуалізація суспільства та побудова
економіки знань. Точкою опертя інноваційної економіки повинна стати освіта як повноцінний учасник
ринкових процесів. Її розвиток повинен відповідати інноваційній моделі суспільства.
Проте змушені констатувати, що стан справ з інноваційними процесами в науково-освітянській
сфері, яка є основним ядром п’ятого технологічного укладу, є незадовільним. Досить указати на таке
відсутність належної мотивації праці науковців призводить до щорічних втрат приблизно 45–50 тис.
дипломованих працівників, які можуть займатися інноваційною діяльністю, що однозначно зменшує
комерційний результат від інноваційних рішень.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. З-поміж досліджень останніх років, пов’язаних з темою
даної статті, особливий інтерес у плані її розкриття становлять праці [1 –6] і [8].
Метою статті є висвітлення сучасних проблем реформування освіти на інноваційній основі й
окреслення його перспектив.
Виклад основного матеріалу. Становлення вищої школи на інноваційній основі є необхідною
умовою успішного розвитку суспільства. Для інноваційного розвитку необхідна нова генерація інноваційних
кадрів, здатна мислити креативно й реалізовувати інноваційні ідеї. Тому потрібна системна підготовка
якісного кадрового потенціалу. Має рацію С. Вовканич, коли пише, що „підготовка знаннєвого працівника не
обмежується отриманням базової вищої освіти лише за рахунок засвоєння стандартних програм ВНЗ. Його
відмінною особливістю є участь в освоєнні і творенні знань. Переважно такі працівники, на відміну від
звичних, рутинних послуг у виробничому чи управлінському процесі, надають аналітичні послуги, в основі
яких створення, модифікація і синтез знань” [3, с. 11].
Отож, сьогодні завдання вищих навчальних закладів полягає в тому, щоб створювати критичну
„масу” інноваційних менеджерів та інших фахівців, які зможуть продукувати інноваційні ідеї та втілювати їх
у всі сфери суспільного життя. Інноваційне навчання й стимулювання творчої ініціативи в студентському
середовищі суттєво підвищить конкурентний статус випускників на ринку праці й сприятиме їхній
інноваційній активності. Однак сьогодні маємо невідповідність між бажаним інноваційним навчанням і
реальною організацією навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах. Це зумовлено
проблемами внутрішнього зовнішнього характеру.

13
 Проблеми внутрішнього характеру відображають специфіку функціонування вищого навчального
закладу, його потенційні можливості (або гальма) переходу на інноваційний шлях розвитку. Вони є
багатогранні, часто породжені суб’єктивними факторами. Основні з них, на нашу думку, є такими.
1. Потреба в ефективнішій реалізації можливостей кожного вищого навчального закладу долучитися
до розвитку економічних процесів в регіонах. Зокрема, через глибокий моніторинг розвитку галузей
економіки вищі навчальні заклади повинні сміливіше йти на відкриття в рамках діючих спеціальностей
профільних економічних спеціалізацій, що сприятиме формуванню якісного кадрового ресурсу відповідно до
особливостей регіональної економіки.
2. Уже давно назріла необхідність демократизувати навчальний процес, зокрема розширювати
предметну компоненту варіативної частини навчальних планів, запроваджуючи в процес підготовки
випускників ті дисципліни, які завдяки профільному змісту своїх навчальних програм будуть суспільно
корисними та економічно доцільними в конкретному регіоні, відповідатимуть його економічній галузевій
структурі й перспективам стратегічного розвитку.
3. Належить посилити профільний характер усіх навчальних дисциплін, формувати основні
професійні компетенції випускника на базі сучасних моделей фахівця, що мають прикладну спрямованість.
4. Сьогодні гостро постає питання вдалого вибору вищими навчальними закладами нових напрямів
підготовки, які дозволили б гнучко реагувати на потреби ринку освітянських послуг, що стимулюватиме
стабільний розвиток навчального закладу й мінімізуватиме фінансові ризики вкладення в це коштів.
Доцільність відкриття нових спеціальностей та нових напрямів діяльності вищого навчального закладу освіти
повинна бути обґрунтованою й базуватись на методиках моніторингу попиту на певні види освітянських
послуг в конкретному регіоні.
Проблеми зовнішнього характеру зумовлені станом ринку праці, позицією працедавців тощо.
Насамперед ідеться про таке.
1. Давно визріла об’єктивна необхідність упорядкування існуючих ліцензійних обсягів прийому
абітурієнтів на економічні спеціальності в бік розумного зменшення, виходячи з реальної потреби регіонів.
Пріоритетне право на таку підготовку слід надавати вищим навчальним закладам економічного профілю.
2. Спільними зусиллями вищих навчальних закладів, освітянських структур, засобів масової
інформації, служб працевлаштування, працівників кадрового апарату різних інституцій, підприємств,
організацій необхідно сприяти формуванню позитивного іміджу й самодостатнього статусу випускників
освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”, що дозволить зняти існуючу недовіру в працедавців до фахових
компетенцій бакалаврів, рівень яких давно визнаний у світовій практиці підготовки кадрів, у тому числі
економічного профілю.
3. На державному рівні доцільно формувати суспільну думку щодо привабливості вищої освіти в
Україні. Вищі навчальні заклади через інформаційні технології, авторитетну думку науки, бізнесу та інші
чинники повинні докладати всіх зусиль для посилення мотивації молоді та переконувати її в необхідності
здобуття вищої освіти як визначального фактора престижного працевлаштування, професійного визнання,
кар’єрного росту. Вища школа повинна обирати випереджувальну стратегію розвитку, працювати на
збільшення контингентупотенційних абітурієнтів (який сьогодні критично мінімальний), що сприятиме
підвищенню конкурентного статусу вищих навчальних закладів на міжнародній арені, а також забезпечить
альтернативу масовому відпливу молоді через виїзд на заробітки за кордон.
Перспективи розвитку вищої освіти на інноваційній основі залежать від тих реформ, які регулюють
цю сферу діяльності, і, як це не прикро, – від політичного вектора. При цьому специфічною особливістю
процесу реформування освіти є те, що практично є неможливим поетапне його здійснення. Реформа повинна
проходити системно за всіма напрямами й відображати всі аспекти діяльності вищої школи не тільки в
теперішньому часі, але й на перспективу. Як справедливо стверджують дослідники і практики, „не буде
повноцінною реформа без належного нормативно-правового, законодавчого і фінансового забезпечення
освітнього процесу. Адже сучасне нормативно-правове і законодавче забезпечення освіти, за умови
проголошення державою всіх форм власності, немислиме без визнання рівності прав і можливостей
державних і приватних навчальних закладів, їх самостійності. Своєю чергою, самостійність…закладів оствіти
– єдино можливий шлях до істинної, а не лише декларованої демократизації навчального процесу” [1, с. 41].
Висновки. Реалізація моделі інноваційного розвитку уможливлюється завдяки спільним зусиллям і
співпраці закладів освіти, науки, виробництва та інших інституцій, дотичних до розширення інноваційного
простору. Інноваційний процес починається з формування інноваційного мислення, яке розпочинаэться в
стінах навчального закладу й продовжується безпосередньо на виробництві, де набуті у вищій школі знання
трансформуються в інтелектуальний актив підприємства. Для забезпечення безперервності протікання
інноваційного процесу та його ефективності необхідна тісна взаємодія освіти, науки, виробництва як
єдиного цілого. Однак існуючі проблеми зовнішнього та внутрішнього характеру сповільнюють процеси
інноваційного поступу суспільства. На рівні вищого навчального закладу ці проблеми зумовлені
недостатньою свободою у формуванні сучасної освітянської політики та організовуванны навчально-
виховного процесу, виходячи із специфіки та статусу вищого навчального закладу.

14
 Перспективи подальших досліджень. З огляду на неминучість активізації інноваційного фактора у
всіх сферах суспільства, зростання провідної ролі освітянського простору у формуванні інноваційно
налаштованих професіоналів з високим рівнем компетенції та креативного мислення, подальші дослідження
доцільно продовжувати в напрямі зміщення акцентів з теоретичних-розмірковувань у бік прикладних
аспектів. Зокрема, необхідно розробити ефективний механізм стимулювання, фінансування інноваційної
діяльності вищого навчального закладу, розширити повноваження та збільшити академічні свободи вищої
школи у вихованні інтелектуальної особистості, здатної легко адаптовуватися до проблемного світу нашого
століття та змінювати його якісно.

Література:
1 Афтаназів І.С. Економічні аспекти реформування регіональної системи підготовки кадрів вищою
школою монографія / Афтаназів І.С.– Коломия : Вік, 2007. – 224 с.
2.Бенсік А. Критерії успіху діяльності організації, яка базується на знаннях, або необхідність зміни
стилю управління / А. Бенсік, К. Богнар // Проблеми та перспективи управління в економіці. – 2007. – № 2. –
С. 50–59.
3. Вовканич С.Й. Теоретико-методологічні основи дослідження людського та інтелектуального капіталу в
знаннєвомісткій економіці: концептуалізація понять / С.Й. Вовканич, Л.К. Семів // Регіональна економіка. – 2007. –
№ 4. – С. 7–19.
4. Геєць В. Соціогуманітарні складові перспектив переходу до соціально-орієнтованої економіки в
Україні / В. Геєць // Економіка України. –2000. – № 2. – С. 4–12.
5. Ходкинсон Джерард П. Компетентная организация: психологический анализ процесса
стратегического менеджмента / Ходкинсон Джерард П., Сперроу Пол Р. ; пер. с англ. – Х. : Гуманитарный
центр, 2007. – 392 с.
6. Кузнецова Н.Б. Кадри інноваційного типу: сутність, значення та особливості формування в
умовах розвитку інноваційної економіки / Н.Б. Кузнецова // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 6 (96).
– С. 115–121.
7. Ляшко Д.Ю. Теоретичний огляд інформаційного та комунікативного середовищ функціонування
підприємств / Д. Ю. Ляшко // Академічний огляд /Academy Review. – 2008. – № 2. – С. 63–68.
8. Ревуцька Н.В. Формування концепції інтелектуалізації бізнесу в сучасній парадигмі управління
// Формування ринкової економіки : зб. наук. пр. – Спец. вип. : Економіка підприємства : теорія і практика. –
Ч. ІІ. – К. : КНЕУ, 2008. – С. 543–548.

УДК 323.330.5

О.Н. Горбач,
доцент, кандидат політичних наук
Національний університет “Львівська політехніка”

ЕКОНОМІКА В СУЧАСНИХ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСАХ

У статті автор розглядає окремі складові економіки у контексті міжнародної політики,

вивчає вплив провідних країн світу та міжнародних структур на економічні процеси, дає оцінку
світової економічної кризи. Окреме місце у статті знаходять проблеми вугілля, нафти та газу як
основа паливно-енергетичного комплексу. Головною темою української політичної економіки
автор бачить проблему економічних інтеграцій.
Ключові слова: економіка, міжнародна політика, інтеграція.

В статье автор рассматривает отдельные составные экономики в контексте

международной политики, изучает влияние ведущих стран мира и международных структур на
экономические процессы, дает оценку мирового экономического кризиса. Отдельное место в
статье находят проблемы угля, нефти и газа, как основа топливно-энергетического комплекса.
Главной темой украинской политической экономики автор видит проблему экономических
интеграций.
Ключевые слова: экономика, международная политика, интеграция.

In the article an author examines separate component economies in the context of international
policy, studies influence of leading countries of the world and international structures on economic
15