Трипільська культура

Переодизація

 Початковий: 5300—4000 до н. е. (румунське Прикарпаття)

 Ранній: 4000—3600 до н. е. (Прутсько-Дністровське межиріччя)
 Середній: 3600—3100 до н. е. (Дністро-Бузьке межиріччя)
 Пізній: 3100—2500 до н. е. (Дністро-Дніпровське межиріччя)

Однією з особливостей трипільської культури була величезна територія

поширення (близько 190 тис. кмІ.). Жодна з європейських розвинених землеробських
енеолітичних культур не могла зрівнятися з нею за площею або за темпами
поширення. Під час свого найбільшого розквіту (наприкінці середнього етапу)
населення на всій території трипільської культури за різними оцінками від близько 410
тис. чоловік до щонайменше 1 млн.

Пізньотрипільські поселення розташовувалися на високих ділянках плато

правого берега Дніпра. Це були відносно великі довгочасні поселення, на яких
налічувалося до півсотні різних за розмірами жител та господарських споруд. Будівлі
розміщувалися колом, з входом від центра. Своєю конструкцією вони майже не
відрізнялися від типових трипільських наземних жител попереднього часу.
Матеріальна культура в цілому продовжувала розвиватися в дусі місцевих традицій,
зберігаючи свої особливості.

Ранній етап Трипільської культури

Основою господарства за цього періоду було примітивне хліборобство і скотарство,
але продуктивність його була низька, і тому полювання, рибальство і збиральництво
мали важливе значення. Сіяли пшеницю двох сортів, ячмінь і просо. Землю обробляли
з допомогою мотик, зроблених з рогу оленя або з кістки та з палиць-копалок з
загостреними кінцями. Урожай збирали з допомогою кістяних серпів з кремінним
лезом. Зерно розтирали кам'яними зернотерками. У матріархально-родових
поселеннях Трипільської культури хліборобську працю виконувала жінка. Вона стояла
на чолі господарства, ліпила посуд, виробляла пряжу, одяг тощо і відігравала в
суспільному житті значну роль. Чоловіки полювали, стерегли худобу, виробляли
знаряддя з кременю, кісток та каменю. У тваринництві перше місце належало великій
рогатій худобі, на другому були свині, вівці, кози. Для поповнення м'ясної їжі за цієї
доби мало велике значення полювання на оленя, дику свиню та козулю. Значного
розвитку досягли гончарні вироби. Глиняний посуд різноманітної форми ліпили
руками: великі посудини грушкової форми для зерна, різної форми горщики, миски,
ложки, друшляки, біноклеподібний посуд. З глини ліпили жін. статуетки, модельки
житла, намисто, амулети.

Пізній етап Трипільської культури

Значно зросло значення скотарства. Скотарство напівкочового характеру складалося
переважно з дрібної рогатої худоби (вівці, кози). Помітного значення набув кінь
(Усатове). За цього періоду складається патріярхальний лад. Під впливом контактів з
племенами інших культур, коли в середині III та на початку II тисячоліття до Христа
степову зону, південні райони Лісостепу Східної Европи та Дніпровського басейну
займали скотарські племена так званої ямної культури, що посувалися з степів
Поволжя та Подоння в пошуках нових пасовищ, у культурі пізньотрипільських племен
зникає багато рис, характеристичних для Трипільської культури попереднього часу.

Змінюється характер житлобудівництва, зникає спіральна орнаментація в мотивах

розпису посуду і типові трипільські його форми, натомість з'являється новий тип
посуду, орнаментованого відтисками шнура, схематизується антропоморфна пластика.

Висновок

На маю думку трипільська культура занепала оскільки розвиток був покладений в

основному не на захист своїх територій а на різні види ремесл.

Але також можу сказати наші предки мали неймовірний талант до мистецтва на той
період і передали сучасній українській мові - мовну спадщину Трипілля в трьох своїх
сферах.