Практична робота

Використання ЗАРП та AIS для безпечного мореплавства

Цибулько Костянтин
1403
Навігаційна прокладка - комплекс вимірювань, обчислень та графічних побудов, що
виробляються штурманом на морській навігаційній карті та пов'язані з вибором шляху
корабля (судна), врахуванням його фактичного руху та визначенням місця корабля.
Розрізняють попередню прокладку (виготовляється під час підготовки корабля до
походу), похідну та звітну.

Прокладку на картах ведуть м'яким, гостровідточеним простим олівцем. Усі лінії

прокладають тонкими, написи та умовні позначення наносять чіткими цифрами,
літерами та знаками згідно з ПШС-27. Зайві олівцеві побудови та написи стирають
м'якою гумкою відразу ж, щоб не захаращувати прокладку. У практиці судноводіння
розрізняють попередню та навігаційну (робочу чи виконавчу) прокладки
Попереднє прокладання виконують до виходу судна з порту за даними, отриманими
під час опрацювання маршруту переходу. Керуючись цими даними, судновод обирає
найвигідніший (найкоротший) і безпечний шлях, завдає його на генеральній та
дорожніх картах, підібраних у послідовному порядку.
Над кожною лінією курсу пишуть справжній курс, відстань по ньому в милях,
значення магнітного відмінювання цього року через 0°,5 та його зміни вздовж шляху
судна на різних ділянках. Крім того, намічають орієнтири для поворотів, проводять від
намічених орієнтирів лінії пеленгів і написують на них ОІП, намічають орієнтири,
зручні для визначення місця судна, місця укриття від штормів, розраховують зміни
висоти рівня води в пунктах з приливними явищами та інші дані.
Облік часу ведуть із розрахунку передбачуваної швидкості руху судна, починаючи
відлік із 0 год 00 хв (зване оперативним часом). Результати здійснених розрахунків
рекомендується додатково до карти
Хоча попередні розрахунки не завжди можуть відповідати даним дійсної обстановки
плавання внаслідок зміни погоди, настання туманів, дії течій і т.п. і звільняє його від
виконання частини розрахунків, які б відволікали його від спостережень за безпекою
плавання судна.
Під час плавання на постійній лінії між портами попередню прокладку роблять один
раз, а надалі обмежуються її коригуванням залежно від зміни навігаційної обстановки
та умов плавання.
Навігаційна прокладка ведеться безперервно протягом усього рейсу. При цьому
завданням судноводія є якомога ближче дотримуватися обраного під час попереднього
прокладання маршруту.
Починають прокладку з моменту зйомки судна з якоря або після виходу його з
акваторії порту і закінчують у точці початку маневрів при постановці судна на якір або
при вході на рейд іншого порту.
Після виходу достатні глибини виводять судно у вихідну точку попередньої
прокладки, визначаючи місце судна за спостереженнями берегових орієнтирів. При
визначенні вихідної точки помічають відлік лага з точністю до 0,1 милі та час із
точністю до 1 хв (при швидкості ходу понад 12 вузлів відлік часу помічають з
точністю до 0,5 хв). Біля вихідної точки на карті ставлять напис у вигляді дробу,
чисельник якого відповідає відліку часу визначення вихідного місця судна, а
знаменник – відліку лага у той самий момент.
Вихідна точка, а також усі місця знаходження судна, що визначаються за
спостереженнями берегових орієнтирів (будь-яким способом), називаються
обсервованими і при веденні прокладки відзначаються кружками з точкою в центрі.

З вихідної точки задають судну компасний курс відповідно до ІЧ попередньої

прокладки, заздалегідь перевівши його в КК. Над лінією курсу (приблизно в її середній
частині) записують значення компасного курсу й у дужках — поправку компаса з її
знаком
Подальший контролю над рухом судна ведеться залежно від навігаційних умов. При
плаванні в межах видимості берегів місце судна визначають через кожні 20—30 хв
(якщо обставини не вимагають частіших визначень) за обсерваціями чи
спостереженнями берегових орієнтирів з урахуванням пройденого судном за
відстанню. Місця, отримані останнім способом, називають обсервованими і
відзначають на карті трикутниками з точкою в центрі.
У відкритому морі місце судна визначається за допомогою радіотехнічних засобів при
хорошій видимості не рідше ніж за чотири години, а за поганої погоди — не рідше ніж
за годину.
Для того щоб знати місце судна в будь-який момент або орієнтуватися на майбутнє,
від обсервованого або обсервованого місця по лінії курсу на карті відкладають
відстані, пройдені по лагу (відліки лага, виправлені поправкою лага), або які потрібно
пройти по даному курсу. В останньому випадку при плаванні у видимості берегів
відкладають відстані, рівні годинної швидкості судна, а у відкритому морі можна
чотиригодинний. Місця судна, розраховані за елементами його руху (курсом і
пройденою відстанню), без використання берегових орієнтирів, називаються
числовими. Вони відзначаються на прокладеній картою лінії курсу перпендикулярної
до неї рисочкою.
Поворот на новий курс рекомендується робити за заздалегідь розрахованим відліком
лага або, якщо є можливість, за спостереженнями орієнтирів (компасний пеленг на
маяк, береговий знак тощо). За відсутності на судні лага відстань розраховується за
швидкістю, що відповідає оборотам рушіїв та часу. На повороті необхідно помічати
відлік лага і момент часу, а великих судах при веденні прокладки на картах великого
масштабу помічають час і відлік лага початку і кінця повороту.
Точка повороту наноситься на попередньому курсі по розрахованій пройденій відстані
між двома відліками лага з урахуванням поправки або коефіцієнта лага з точністю до
0,1 милі і відзначається як місце, що злічується. Біля крапки пишуть у вигляді дробу
час і відлік лага і з нього прокладають новий курс.
Надалі, при отриманні обсервованої (число-обсервованої) точки, приймають її за
вихідну і від неї ведуть прокладку. Величина розбіжності обсервованої (злічено-
обсервованої) точки зі злічимою називається нев'язкою. Нев'язку позначають на карті
хвилястою лінією, а її напрямок, знятий з карти від точки, що обчислюється, до
обсервованої і величину в милях і десятих частках записують в навігаційний журнал.
Приклад виконання прокладки
ГМЗСБ або GMDSS (Global Maritime Distress and Safety System) — міжнародна
система, що використовує сучасні наземні, супутникові та суднові системи
радіозв'язку, розроблена членами Міжнародної Морської Організації (IMO) і є
істотним удосконаленням способів аварійного зв'язку. Усі судна, які підпадають під
дію Міжнародної Конвенції про безпеку життя на морі, мають повністю відповідати
вимогам GMDSS.

Мінімальний склад радіообладнання, що забезпечує надійний зв'язок із СКЦ, залежить

від віддаленості судна від берегових засобів зв'язку. У ГМЗСБ визначено такі морські
райони:

Морський район А1 - район, у якому існує надійний зв'язок щонайменше з однією

береговою радіостанцією УКХ, обладнаною системою ЦВВ.

Морський район А2 - район, у якому існує надійний радіозв'язок щонайменше з

однією береговою радіостанцією ПВ, обладнаною системою ЦВВ, за винятком району
А1.
Морський район А3 - район, у якому діє надійний зв'язок через систему ІНМАРСАТ
(поверхня Світового океану, укладена приблизно між 70° північної та 70° південної
широти), крім районів А1 і А2.

Морський район А4 - район за межами морських районів А1, А2 та А3.