Хто ж була героїня «Зів'ялого листя» та інших любовних пісень Франка?

Кому Франко сплiв

зі своїх незаспокоених мрій срібної туги, серцевих тремтінь такий запашний вінок пісень? Дехто
каже у нас, що це Ольга Рошкевич надихнула нашого поета написати деякі пісні, а, може, усi пiснi
«Зів'ялого листя, а Володимир Гнатюк казав мені, що героїнею «Зів'ялого листя» є невідома нам
ближче пані Зигмунтовська, I на доказ показував менi Франкiв лист до нього з Ліпіка, у якому була
згадка про неї.

Уже на час виходу збірки навколо неï почались жваві суперечки, котрі й не припинились
потім. Однi, говорячи про творчість Франка, замовчували про «Зів'яле листя» або ж говорили про
неï мiж iншим, що, мовляв, така <<випадкова>> збірка ліричних поезій у Франка, завжди
налаштована критика. або, як любив говорити сам Франко,- «воріженьки», ніколи не обминали
нагоди, щоб не нагадати про те, що у Франка, є, крім усього, ще й такі речі, як «Зів'яле листя», вiд
котрої явно пахне декадентизмом, або, поетичніше «висказуючись»,-мінорним настроем.

Для одних і других Франко був лише каменярем, котрий мусив лупити важким кайлом по
скалi i бiльше нi про що не думати. Ніби йому заборонялось страждати, любити, закохуватись,
плакати...

Отже, суспільність уже звикла, що Франко має бути набатом совісті, дзвоном на сполох та
отим нагуевицьким Самсоном. що має читати колонії імперії та прокладати дорогу прийдешнім
поколінням. Вiдхiд убік, в особисте, для нього вважалось не тільки гріхом, але й злочином.