Professional Documents
Culture Documents
ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ВИБІР СТУДЕНТОМ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ.languagetool
ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ВИБІР СТУДЕНТОМ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ.languagetool
Магістерська робота
Дрогобич, 2022
1
АНОТАЦІЯ
SUMMARY
2
education institution, a comprehensive analysis of psychological and social factors
is required.
3
ЗМІСТ
ВСТУП ……………………………………………………….
………………….5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ
ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ, ЩОДО ВИБОРУ СТУДЕНТОМ ВИЩОГО
НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ …………...……….……………………………..9
1.1. Поняття вибору та прийняття рішення у психологічній
науці....................9
1.2. Мотивація у структурі процесу прийняття рішення …………….…..
…..14
1.3. Особистісні цінності та їх вплив на прийняття рішення….
……………...17
1.4. Вплив самооцінки на процес вибору та прийняття рішення.
…………...20
1.5. Роль емоцій у процесі вибору та прийняття
рішення…………………….23
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ
ПСИХОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ НА ВИБІР СТУДЕНТОМ ВИЩОГО
НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ.………………………………………………....26
2.1. Характеристика методів та методик дослідження процесу прийняття
рішення, щодо вибору студентом вищого навчального
закладу…………….....26
2.2. Діагностика прийняття рішення студентом вищого навчального
закладу, щодо вибору студентом вищого навчального
закладу…………………………28
2.3. Взаємозв’язок особистісних якостей та властивостей із процесом
вибору та прийняття рішень студентом вищого навчального закладу …...…...
……..30
ВИСНОВОК………………………………………………...…….…….….….43
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………...…………………...45
4
ДОДАТКИ……………………………………………………...………….…..54
5
ВСТУП
9
РОЗДІЛ 1. Теоретичне дослідження психологічних
факторів вибору студентом вищого навчального закладу
10
самий час, коли рішення формулюється з позиції збитку, людина з більшою
ймовірністю вибере ризикований варіант[78].
11
форми. Розвинений процес прийняття рішення характеризується
переживанням внутрішньої свободи [52].
13
Вагомий внесок у розуміння впливу психологічних особистісних
чинників на вибір професійної спеціалізації та навчальної інституції зробили
такі науковці як: К. Юен, Х. Рамей, Р. Скіл, С. Джейсон та К. Петерсон та
інші, які досліджували вплив та взаємозв’язок когнітивних та афективних
станів[84], та індивідуальні характеристики[72], таких як:
імпульсивність[49], спрямованість локусу контролю[40] та відкритість до
нового досвіду, які поєднується із ризиком[61]. Дослідники С. Бакара та Н. Я.
Чуй розглядали вплив рівня самооцінки на процес прийняття рішення з
позиції упередженої впевненості, що інтерпретується через схильність
індивіда розглядати успіх через призму власного таланту та здібностей, при
цьому невдача аргументується як сукупність впливу не контрольованих
зовнішніх факторів[8]. Психологи Дж. Ванкувер, Дж. Вайнхарт та А. Шмідт
розглядають фактор впливу мотивації на процес прийняття рішення з позиції
Multiple-goal pursuit model (MGPM). MGPM – це когнітивна модель процесу
досягнення цілей, що заснована на теорії контролю та мотивації Врума 1964.
Відповідно до MGPM, вибір між конкуруючими цілями визначаються
порівнянням суб’єктивного відчуття ймовірності та цінності. Домінування
одного чи другого варіанту може бути зумовлене внутрішніми чи
зовнішніми факторами [80]. Вагомий внесок у наукове дослідження впливу
та взаємозв’язку цінностей у процесі прийняття рішення вивчали такі
науковці як М. Рокіч та Шварц. Відповідно до Рокіча, особистісні цінності
виступають, як орієнтири для прийняття рішення та врегулювання
конфліктних ситуацій. Однак у конкретних обставинах певна цінність може
вплинути на поведінку, тоді як в іншій ситуації її вплив є невідчутним[64]. За
циклічною структурою Шварца, цінності – це абстрактні переконання, які
при активуванні викликають емоційні реакції, що впливають на процес
прийняття рішення[67]. Дослідження останніх десятиліть демонструють, що
емоції є потужною рушійною силою при прийнятті рішення. Так за словами
Г. Саймона, американського лауреата Нобелівської премії, :«щоб мати щось
на зразок повної теорії людської раціональності, ми повинні зрозуміти, яку
14
роль у ній відіграють емоції». Як зазначив науковець, емоції впливають,
спотворюють або іноді й повністю визначають результат великої кількості
рішень, які ми приймаємо протягом дня [70]. Також дослідник А. Дамасіо
вважає, що емоції є фундаментальним фактором при виборі між подібними
варіантами та рішеннями, що не мають чіткої раціональної основи для
вибору[21].
15
як голод, спрага, біль та секс. Вторинні потреби (безпека, прихильність…)
виникають на основі первинних і зрештою виникають потреби вищого
порядку, такі як свобода, самореалізація та інше [22].
Науковець Дж. Блайт у своїй концепції розглядав мотивацію як
психічний процес, який пов’язаний з характером бажання та інтенсивністю, з
якою воно транспортується в реальність[16].
Назагал заведено виокремлювати два види мотивації: інтеринсивна
(внутрішня) та екстенсивна (зовнішня). Інтринсивна мотивація виникає від
внутрішнього потягу до діяльності [73], часто її ще називають
процесуальною. Людина виконує завдання, щоб отримати задоволення від
процесу, а не через винагороду [74]. У той час, екстенсивна мотивація
зумовлена зовнішніми обставинами [74]. Вивчаючи відмінності
функціонування внутрішньої та зовнішньої мотивації, науковець Р. Конті,
визначив, що при домінуванні процесуальної (внутрішньої) мотивації
людина виконує завдання значно довше ніж при екстенсивній [76].
Дослідники Л.Ботельо та Х. Коельо розробили модель прийняття
рішення COMINT (Cognition та Motivation INTegration), що розглядає процес
прийняття рішення із залученням автоматичних аспектів мотивації. Дана
модель розглядає роль мотивації у процесі прийняття рішення із перспективи
спонукання людини до пошуку інформації або ж її ігнорування[17].
Науковець Дж. Форгаса вважає, що і мотивація до пошуку, і мотивація до
ігнорування інформації залежить від інших мотиваційних змінних, які
зберігаються у довготривалій пам’яті: епістемічні потреби (потреба у
точності, потреба у структурі, потреба у бажаному результаті), цінності, цілі
та настрій [26].
З перспективи моделі COMINT, мотивація до пошуку розглядається як
кількість ресурсів, що доступні для процесу пошуку інформації. Мотивація
до ігнорування досліджується як процес, що фільтрує відповіді на певні
завдання та обставини.
16
На малюнку 2 продемонстровано 5 точок входу (обведенні цифрами),
де мотивація може впливати на процес обробки інформації та прийняття
рішення. Так, наприклад, людина, яка має прийняти певне рішення або
вирішити ситуацію, володіючи при цьому необхідними знаннями може не
дійти до першого кроку, за умови, якщо у неї низький рівень мотивації до
пошуку інформації[17].
18
Малюнок 1.3. Ціннісне коло Шварца.
На основі кореляції між відносною важливістю, люди вирішують, що є
добрим, бажаним та цікавим для них, а що ні. С. Шварц вивів 57 компонентів
цінностей (див. табл. 1), таких як амбіції, чесність, креативність та сформував
з них десять загальних цінностей для опису кругової карти з ортогональними
осями позначеними як відкритість до змін – збереження – самозміцнення –
самоперевершення, які показано на малюнку 3. Цінності відкритості до змін,
підкреслюють готовність людини до нових ідей, дій та досвіду, вони
протиставляються цінностям збереження, що підкреслюють схильність до
самозбереження, порядок та уникнення змін. Цінності самозміцнення,
наголошують на досягненні власних інтересів, діаметрально протилежні
цінностям самоперевершення, які акцентуються на виході за межі власних
інтересів, заради інших[68]. зональної надцінності відображають системні
зв’язки між потребами людини, ставленням і поведінкою. Вони можуть
сприяти змінами або ж гальмувати (відкритість до змін/ збереження) у
напрямку конкуренції чи співпраці (самопосилення/ самоперевершення) [67].
19
Конформність Ввічливість, слухняність, самодисципліна, повага до
батьків та старших
Традиції Скромність, прийняття своєї частки в житті,
відданість, повага до традицій, помірність
Доброзичливість Послужливість, чесність, вірність, відповідальність,
дружелюбність, зріла любов
Таблиця 1. 57 одиничних цінностей Шварца.
21
Самооцінка відіграє важливу роль у процесі прийняття рішень. Люди з
високою самооцінкою очікують від себе добре виконаної роботи, їм
притаманне позитивне почуття власної гідності після невдачі, ніж людям з
низьким рівнем самооцінки. Висока самооцінка дає змогу людині після
невдалого результату, не переносити невдачу на подальші рішення. У той
час, індивідуальності з низьким рівнем самооцінки, мають тенденцію бути
критичними до себе та залежними від схвалення та похвали інших, при
оцінюванні власної гідності[63].
Такуж тенденцію визначили науковці Х. Ян та К. Дедович, які
досліджували вплив рівня самооцінки під час ризикованого прийняття
рішення. Вони прийшли до висновку, що люди з високим рівнем самооцінки
більш схильні покладатися на свої сильні сторони під час прийняття
ризикованого рішення. Особистості з низьким рівнем самооцінки, навпаки,
мають тенденцію до уникнення прийняття ризикованих рішень[81]. М. Лері
та Д. Даунс, навели подібний аргумент, припускаючи, що непокоєння
соціальним визнанням є більш притаманним для осіб із заниженою
самооцінкою, що мотивують їх до уникання прийняття рішень, що можуть
нашкодити соціальному визнанню. На противагу, особи із високим рівнем
самооцінки, легше приймає ризиковане рішення та вважають себе більш
прийнятними для інших[46]. Іранський психолог Н. Хайлу вважає, що людям
із заниженим рівнем самооцінки більш притаманно уникати або
відтермінувати виконання завдань[33].
Згідно з наведеними вище аргументами Р. Джозеф, Р. Ларік, Р. Стіл та
Р. Нісбетт, провели емпіричне дослідження кореляції між прагнення до
ризику та рівнем самооцінки людини у процесі прийняття рішення. Коли
результати прийнятих рішень не оголошувалося, прийняття ризикованих
варіантів спостерігалося як у людей із високим, так із низьким рівнем
самооцінки. Однак, ситуація змінилася, коли досліджуванні знали, що їх
результати будуть озвучуватись, за тих умов, люди із низьким рівнем
22
самооцінки обирали менш ризиковані рішення. Дана кореляція вказує, що
рівень самооцінки впливає на процес прийняття рішення[41].
Науковці А. Ребеллоу та С. Патра, вивели декілька можливих наслідків
низької самооцінки у просі прийняття рішень:
- Уникання прийняття рішення, з метою уникнення
прийняття неправильних рішень;
- Відсутність впевненості у прийнятому рішенні;
- Уникання взяття відповідальності за прийняте рішення [63].
Науковець Дж. Феррарі, провів експеримент для виявлення впливу
рівня самооцінки на процес прийняття рішення. Досліджуваним
пропонувалося виконати завдання у двох можливих ситуаціях. Першим
варіантом була робота в тиші, а другим робота в навушниках, звідки звучав
голосний шум. Гіпотеза цього дослідження полягала у тому, що люди, які
мають занижену самооцінку, боячись зазнати невдачі при виконанні завдань,
відтак обиратимуть другий із запропонованих варіантів, щоб у разі поганого
виконання апелювати до подразника, який і став причиною. Твердження було
підтверджене [25].
Дослідник Л. Манн та інші припускають, що впевненість людини у
власній здатності приймати рішення та рівень самооцінки може відрізнятися
відповідно до національностей. Так, у західних, індивідуалістичних
культурах суб’єктам притаманно вищий ступень особистої свободи у
прийнятті рішення і взяття відповідальності за наслідки, у порівнянні з більш
орієнтованими на групи азійський культурами[56].
Отже, проаналізувавши літературу можна визначити, що самооцінка
впливає на процес прийняття рішення. У особистостях, із низькою або
нестійкою самооцінкою, притаманна схильність до уникання прийняття
ризикованих рішень та взяття відповідальності за їх результат. На противагу
їм, людям із високим рівнем самооцінки, характерно приймати ризиковані
рішення та брати відповідальність за їх результат.
23
1.5 Роль емоцій у процесі прийняття рішення
24
Одним із перших науковців, який розглянув важливість впливу
цілісних емоцій на процес прийняття рішень є Д. Хюм, за його словами:
«Розум є, та повинен бути лише рабом пристрастей, і ніколи не може
претендувати на будь-яку іншу посаду, окрім як служити та підкорятися
емоціям»[37]. Апелюючи до даного погляду, емоція гніву, мотивує людину
реагувати на несправедливість.
Тема 2. Вплив випадкових емоцій на процес прийняття рішень.
Випадкова емоція подібна до упередженості, у процесі прийняття
рішень, вона реалізується у вигляді перенесення випадкових емоцій
(всебічний перехід від одної ситуації на іншу, при цьому об’єкти, не повинні
бути пов’язаними між собою до певної емоції) [43].
Провідними дослідниками даної сфери є Е. Джонсон і А. Тверскі, які
дослідили, що настрій людини впливає на процес судження та прийняття
рішень[39]. Зв’язок макросередовища та процес перенесення випадкових
емоцій вивчено науковцями економічної гілки, які визначили позитивну
кореляцію між кількістю сонячного світла та робочою продуктивністю[35].
Сучасними психологічними моделями, які досліджують вплив
випадкових емоцій на процес прийняття рішень є модель вливання афекту
Форгаса, яка розкриває обставини, за яких афект (інтегральний/випадковий)
впливає на соціальне судження (афект більше впливатиме на судження у часі
складних та непередбачуваних ситуаціях)[27].
Науковці Дж. Іпа та С. Коте, вважають, що люди з високим рівнем
емоційного інтелекту, можуть визначити які події викликали у них певні
емоції, а отже, можуть відокремлювати потенційний вплив випадкових
емоцій [83].
Тема 3. Вплив специфічних емоцій на процес прийняття
рішень.
Дослідження впливу специфічних емоцій на процес прийняття рішень
вивчали науковці С. Ланер та Дж. Келтнер, які запропонували досліджувати
багатовимірні дискретні емоції за допомогою системи оцінки тенденцій
25
(ATF). ATF систематично пов’язує процеси оцінювання, пов’язані з
конкретними емоціями, судженнями та результатами вибору. Відповідно до
ATF:
- дискретний набір когнітивних вимірів розрізняє емоційний
досвід людини;
- емоції виконують роль координаторів, автоматично
запускаючи набір супутніх реакцій на фізіологічному, поведінковому
та міжособистісному рівнях, що дозволяють людині швидко впоратися
з проблемами або можливостями;
- Емоції мають мотиваційні властивості, які залежать від
інтенсивності та якісного характеру емоції[50; 51].
Дослідники, також, дослідили тенденцію до оцінювання –
цілеспрямовані процеси, за допомогою яких емоції впливають на судження
та рішення, до етапу розв'язання проблеми[50; 51].
Нещодавні дослідження, також демонструють вплив специфічних
позитивних емоцій, таких як вдячність та гордість на поведінку людини,
зумовлюючи наполегливість у виконанні завдання [34].
Отже, опираючись на опрацьовану літературу було виявлено, що
найбільший вплив психологічних факторів на процес прийняття рішень має
емоційний фактор, який простежується у впливі інтегральних, випадкових та
специфічних емоціях. Окрім того, вплив емоції у процесі прийняття рішення
можна простежити у процесі формування рішень через зміст та глибину
думок. Також вагомим є ціннісна орієнтація, рівень мотивації та самооцінки
особистості. Оскільки попередні дослідження ставили собі за мету вивчити
вплив кожного з цих факторів окремо, у другому розділі буде висвітлено та
проаналізовано комплексний вплив вище зазначених чинників на процес
прийняття рішення студентів вищого навчального закладу.
26
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ
ПСИХОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ НА ВИБІР СТУДЕНТОМ ВИЩОГО
НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
27
можуть мати такі варіації: низький, середній, помірно високий та занадто
високий.
Методика діагностики самооцінки за методикою Дембо-Рубінштейн
(адаптація А. Прихожан).
Дана методика розроблена із метою дослідити рівень самооцінки
людини. Опитувальник містить сім, вертикальних шкал (здоров’я, розумові
здібності, характер, авторитетність, впевненість у собі, зовнішність, умілі
руки), де досліджуваний має відзначити свій актуальний стан та бажаний
рівень. Результат від 60 до 89 балів вказує адекватний рівень самооцінки,
оптимальний – порівняно високий рівень – від 75 до 89 балів, який
підтверджує оптимальне уявлення людини про свої можливості, що є
вагомим чинником у процесі розвитку людини. Результат від 90 до 100
засвідчує завищений рівень самооцінки, який проявляється у
нереалістичному сприйнятті своїх можливостей. Результат менш як 60
демонструє занижений рівень самооцінки. У дослідженні цей опитувальник
застосовуватиметься для порівняння впливу самооцінки у процесі прийняття
рішень.
Опитувальник сенсожиттєвих орієнтацій Д. А. Леонтьев.
Методика розроблена на основі теорії прагнення до сенсу та логотерапії
В. Франкла. Опитувальник містить 20 пар протилежних тверджень, на кожне
з яких досліджуваний може оцінити їх відповідність у залежності до
персональних характеристик та досвіду. Результати опитувальника
демонструють такі ціннісні орієнтації: досягнення поставленої мети,
важливість інтересу та емоційної насиченості у житті, результативність
життя або задоволеність самореалізацією, спрямованість локус контролю – Я
(Я вирішую своє життя), спрямованість локус контролю – Життя. Отриманні
результати опитування сприятимуть ширшому розумінню впливу
психологічних факторів у процесі прийняття рішень.
Методика діагностики емоційного інтелекту за методикою Н. Холл.
28
Даний опитувальник використовується для дослідження рівня
емоційного інтелекту та залучений до дослідження із метою визначення
впливу емоцій, як ірраціонального фактора, у процесі прийняття рішень. З
допомогою даного опитувальника можна визначити домінування
парціального або інтегративного рівня емоційного інтелекту, що
проявляється в оцінюванні таких факторів:
1. Рівень емоційної обізнаності;
2. Рівень управління емоціями;
3. Рівень самомотивації;
4. Рівень емпатійності;
5. Рівень розуміння емоцій оточення.
"Пильність"
"Прокрастинація"
15% "Уникання"
"Надпильнітсь"
42%
22%
21%
31
Уникання самостійного прийняття рішення, перекладання
відповідальності, як переважаючий стиль прийняття рішення притаманний
22% опитуваних.
Інтерпретуючи результати за шкалою «Прокрастинація» можна
спостерігати, що у 21% досліджуваних особистостей він є домінуючим.
Такий стиль прийняття рішення, проявляється в усвідомленому ухилянні
приймати рішення чи виконувати певне завдання, аргументуючи це
терміновістю виконання не менш важливих справ.
Також було визначено, що у 15% опитуваних спостерігається
переважання «Надпильності» як основного стилю прийняття рішення.
Особистостям із такою переважаючою тенденцією характерне імпульсивне
прийняття рішення та страждання від непотрібної метушні при важливих чи
непередбачуваних подіях.
25%
20%
15%
10%
5%
0%
Низька мотивація Середня мотивація Помірковано висока Висока
25%
20%
15%
10%
5%
0%
Занижений рівень Адекватний рівень Помірно високий Завищений рівень
рівень
34
14% та 11%; помірно високий рівень спостерігається у 5% опитуваних. А
занижений рівень самооцінки спостерігається у 7% та 4%. Досліджуваним зі
стилем прийняття рішення «Надпильність» характерно адекватний (7%) та
помірно високий (5%) рівень самооцінки. Завищений рівень самооцінки
спостерігається тільки у 7% осіб зі стилем прийняття рішення «Пильність».
Аналізуючи інтегративні результати з методики діагностики
емоційного інтелекту Н. Холл, отримано такі результати: для 46%
досліджуваних характерним є низький рівень емоційного інтелекту; 48%
мають середній рівень та у 6% наявний високий рівень емоційного інтелекту,
який визначається усвідомленням та розумінням власних емоцій, характерна
емоційна гнучкість, керування поведінкою, через управління емоціями,
розуміння емоційного стану інших та впливання впливати на емоційний стан
інших. Співвідношення емоційного інтелекту зі стилем прийняття рішення у
студентів зображено на мал. 2.3.
рівень
Середній 31% 34% 4% 25% 4%
рівень
Низький 65% 66% 96% 71% 96%
рівень
36
низьких балів. Із всіх опитуваних високі результати спостерігаються в осіб зі
стилем прийняття рішення «Пильність» - 4%. опитуваних виявлено високі
бали (див. мал. 2.5).
20%
15%
10%
5%
0%
1 фактор (Низький) 1 фактор (Середній) 1 фактор (Високий)
37
«Уникання». Високі бали за даною шкалою не спостерігаються (див. мал.
2.6).
25%
20%
15%
10%
5%
0%
2 фактор (Низький) 2 фактор (Середній) 2 фактор (Високий)
38
Співвідношення стилю прийняття рішення із шкалою
"Результативність"
40%
35%
30%
25%
20%
15%
10%
5%
0%
3 фактор (Низький) 3 фактор (Середній) 3 фактор (Високий)
39
Співвідношення стилю прийняття рішення із
шкалою "Локус контроль - Я"
35%
30%
25%
20%
15%
10%
5%
0%
4 фактор (Низький) 4 фактор (Середній) 4 фактор (Високий)
40
Співвідношення стилю прийняття рішення із
шкалою "Локус контроль - Життя"
40%
35%
30%
25%
20%
15%
10%
5%
0%
5 фактор (Низький) 5 фактор (Середній) 5 фактор (Високий)
41
Таблиця 2.2
Кореляційний аналіз прийняття рішення та самооцінки студентів
Прийняття
рішення Мотивація
Spearman's rho Прийняття Correlation 1.000 .239
рішення Coefficient
Sig. (2-tailed) . .066
N 60 60
Мотивація Correlation .239 1.000
Coefficient
Sig. (2-tailed) .066 .
N 60 60
Прийняття
рішення Мотивація
Spearman's rho Прийняття Correlation 1.000 .239
рішення Coefficient
Sig. (2-tailed) . .066
N 60 60
Мотивація Correlation .239 1.000
Coefficient
Sig. (2-tailed) .066 .
N 60 60
42
мотивації на успіх процес, прийняття рішення базуються на особистій
користі та з перспективи позитивних наслідків.
Таблиця 2.4
Кореляційний аналіз прийняття рішення та ціннісної орієнтації
«Ціль життя» в студентів
Прийняття Ціль
рішення життя
Spearman's rho Прийняття Correlation 1.000 .390**
рішення Coefficient
Sig. (2-tailed) . .003
N 60 55
Ціль життя Correlation .390** 1.000
Coefficient
Sig. (2-tailed) .003 .
N 55 55
**. Correlation is significant at the 0.01 level (2-tailed).
Результат даної таблиці демонструє значний взаємозв’язок між
прийняттям рішення та ціннісної орієнтації особистості «Ціль життя».
Додатні значення свідчить про те, що чим вищим є показник «Ціль життя»,
тим більше людина схильна приймати рішення базуючись на майбутні
перспективи.
Таблиця 2.5
Кореляційний аналіз прийняття рішення та ціннісної орієнтації «Ціль
життя» в студентів
Прийняття
рішення Процес
Spearman's rho Прийняття Correlation 1.000 .215
рішення Coefficient
Sig. (2-tailed) . .115
N 60 55
Процес Correlation .215 1.000
Coefficient
Sig. (2-tailed) .115 .
N 55 55
43
Інтерпретуючи отриманні результати, можна спостерігати
взаємозв’язок між процесом прийняття рішення та ціннісною орієнтацією
«Процес». Він транслюється як: чим більше виражена орієнтація на
задоволення свого минулого досвіду, тим впевненіше людина приймає
рішення.
Таким чином, за кореляційним аналізом Спірмена, можна спостерігати
таку ієрархію взаємозв’язку процесу прийняття рішення з особистими
чинниками: найсильніший зв’язок спостерігається між рівнем ціннісної
орієнтації «Ціль життя» та процесом прийняття рішення; другим домінуючим
фактором є рівень самооцінки людини; на третьому місці знаходиться рівень
мотивації на успіх; на п’ятому місці ціннісна орієнтація «Процес»;
наступним за вираженістю є рівень емоційного інтелекту особистості;
найменшим взаємозв'язок прослідковується із такими ціннісними
орієнтаціями: «Локус контроль – Життя», «Локус контроль – Я» та
«Результативність».
44
ВИСНОВОК
46
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
48
24. Emde, R. Development terminable and interminable: I. Innate and
motivational factors from infancy. International Journal of Psychoanalysis. 1988.
№69. С. 23–42.
25. Ferrari J.R., Johnson J.L., Mc Cown W.G. Procrastination and task
avoidance: theory, research and treatment : Збірник наук. праць. Plenum Pres.
1995. 268 с.
26. Forgas, J. P. Affect in
social judgments and drcisions: a multiprocess model. Advances in Experimental
Social Psychology. 1992. № 25. С. 227-275.
27. Forgas, JP. Mood and judgment: The affect infusion model (AIM).
Psychological Bulletin. 1995. №117. С. 33-66
28. Gati, I. Making career decisions: a sequential elimination approach.
Journal of Couseling Psychology. №33. 1999. С. 408-417.
29. Gelatt, H.B. Decision making: a conceptual frame of reference for
couseling. Journal of Couseling Psychology №9. 2007. С. 240-245
30. Gigerenzer, G. Dread risk, September 11, and fatal traffic accidents.
Psychological Science. 2004. №15. С. 286-287.
31. Greene, JS., Haidt, J. How (and where) does moral judgment work?
Trends in Cognitive Sciences. 2002. №6. С.517-523.
32. Griffiths, N. L., Thomas, K., Dyer, B. & Bardi, A. The values of only-
children: Power and benevolence in the spotlight. Journal of Research in
Personality. 2021. №92.
33. Hajloo N. Relationships Between Self-Efficacy, Self-Esteem and
Procrastination in Undergraduate Psychology Students.Psychology.
Medicine.Iranian Journal of Psychiatry and Behavioral Sciences. 2014. №8. С.
42–49.
34. Harren, V., A. A model of career decision making for college
students. Journal of Vocational Behavior 14. 1979. С. 119-133.
35. Hirshleifer, D., Shumway, T. Good day sunshine: Stock returns and
weather. The Journal of Finance. 2003. №58. С.1009-1032.
49
36. Hossler, D., Barxton, J., & Coopersmith, G. Higher education:
Handbook of theory and research. New York: Agatha Press. 1989
37. Hume, D. A treatise of human nature. Oxford, England:
Claredon. 1978.
38. Janis, I. L., & Mann, L. Decision making: A psychological analysis of
conflict, choice and commitment. New York: Free Press. 1977.
39. Johnson, EJ., Tversky, A. Affect, generalization, and the perception of
risk. Journal of Personality and Social Psychology. 1983. №45. С.20-31.
40. Johnson, S. E., College choice: psychological factors infuencing
postsecondary aspirations ad expectations of ninth-grade students. LSU Historical
Dissertations and Theses, 1999. С. 12-15.
41. Josephs, R. A., Larrick, R. P., Steele, C. M. &Nisbell, R. E. Protecting
the self from the negative consequences of risky decisions. Journal of Personality
and Social Psychology. 1992. № 62. С. 26-37
42. Keltner, D. «Understanding Social Intelligence» conference
presentation, sponsored by the Institute for Brain Potential : матеріали Міжн.
наук. конф. (Пало Альто, 26 жовтня 2007 р.). Palo Alto, 2007
43. Keltner, D., Lener, JS. Emotion. The Handbook of Social Psychology.
2010. С.317-352
44. Kessler, E. H. Encyclopedia of management theory decision-
making styles. С. 188-189
45. Kitsawad, K., Guinard, J.-X. Combining means-end chain
analysis and the portrait value questionnaire to research the influence of
personal values on food choice. Food Quality and Preference. 2014. №35.
С.48-58
46. Korman, A. Toward a hypothesis of work behavior. J. of Applied
Psychology. 1970. С. 31-41.
47. Leary, M. R., Downs, D. I. Interpersonal functions of the self-esteem
motive. Plenum Press. 1995. С.123-144.
50
48. Lee E. The relationship of motivation and flow experience to
academic procrastination in university students. Journal Genetic Psychology. 2005.
№166.1. С. 5–14.
49. Lejuez, C.W. Read, J. P. Evaluation of a behavioral measure of risk
taking: the balloon analogue risk task. Journal of experimental psychology:
applied. 2002. №8. С. 75-84.
50. Lerner, JS., Keltner, D. Beyond valence: Toward a model of
emotion-specific influences on judgement and choice. Cognition and
Emotion. 2000. №14. С.473-493
51. Lerner, JS., Keltner, D. Fear, anger, and risk. Journal of Personality
and Social Psychology. 2001. №81. С.146-159.
52. Lerner, JS., Li, Y., Valdesolo, P. & Kassam, KS. Emotion and
decision making. Annual Review of Psychology. 2015. № 66. С. 1-33.
53. Liang, Z., Liao, X. & Cai, H. The impact of specific psychological
characteristics on decision-making under the different conditions of risk self-
assessment. Frontiers in Psychology. 2022
54. Loewenstein G., Lerner, JS. The role of affect in decision-making.
Davisdon eе al. 2003. С. 619-642.
55. Lopper, M. R., Corpus,
J. H. & Iyengar, S.S. Intrinsic and extrinsic motivation orientations in the
classroom: Age differences and academic correlates. Journal of Educational
Psychology. 2005. №97. С. 184-196
56. Mann, L., Burnett, P.,
Radford, S. & Ford, S. The melbourne decision making questionnaire: an
instrument for measuring patterns for conflict. Journal of Behavioral Decision
Making. 1998. №10. С. 1-9
57. Mellers, B. Choice and
relative pleasure of consequences. Psychological Bulletin Journal. 2000. №126.
С.910-924.
51
58. Murtagh, N., Lopes, P.
N., &Lyons, E. Decion making in voluntary career change: an other-than-rational
perspective. The Careet Development Quarterly. №59. С. 249-263.
59. Newell, B. R.,
Lagnado, D. A. Straight Choices. The Psychology of Decision Making.
Psychology Press. 2007
60. Patall, E. A., Choice in
psychology. International Encyclopedia of the Social Sciences. 2019
61. Peterson, C., Seligman,
M.E. Character strengths and virtues, NY: Oxford University Press. 2004
62. Peterson, G. W., Sampson, J. P., Reardom, R.C., & Lenz, J. G.
A cognitive information processong approach to career problem soloving
and decision making. S.D. Brown & L. Brooks, Career Choice and
Development.San Francisco: Jossey-Bass. 1996. С. 423-476
52
67. Schwartz, S. H. Universals in the content and structure of
values: Theory and empirical tests in 20 countries. Advances in
Experimental Social Psychology. 1992. №25. С. 1-65
53
76. Tafarodi, R. W., & Swann, W. B., Jr. Self-liking and self-competence
as dimensions of global self-esteem: Initial validation of a measure. Journal of
Personality Assessment. 1995. № 65.2. С. 322–342.
77. Tideman, D.V.
Decision and vocational development: A paradigm and its implications. J.
Personnel and Guidance. 1961. С. 15-21.
78. Tversky A.,
Kahneman, D. The framing of decisions and psychology of choice. Science.
1981.№211. С. 453-458
79. Twito, L., Knafo-
Noam, A. Beyond culture and the family: Evidence from twin studies on the
genetic and environmental contribution to values. Neuroscience and Biobehavioral
Reviews. 2020. №112. С. 135-143
80. Vancouver, J. B.,
Weinhardt, J. M., & Schmidt, A. M. A formal, computational theory of multiple-
goal pursuit: Integrating goal-choice and goal striving processes. Journal of
Applied Psychology., 2010. №95. С 985-1008
81. Yang, J., Dedovic, K.
& Zhang, Q. Self-esteem and risky decision-making: an ERP study. Behavioral
Sciences Journals. 2010. С. 512-519
82. Ye L. 6 weird facts
about decision making that will change the way you sell. HabSpot. 2016.
83. Yip, JA., Cote, S. The
emotionally intelligent decision maker: Emotion-understanding ability reduces the
effect of incidental anxiety on risk taking. Psychological Science. 2013. №24. С.
48-55.
84. Yuen, K.S. and Lee, T.M. Could mood state affect risk-taking
decisions? J.Affect. Disord. 2003. №75. С.11-8.
54
ДОДАТКИ
Додаток А
Кореляційний аналіз Спірмена
Самооцінка
Прийняття
рішення самооцінка
Spearman's rho Прийняття Correlation 1.000 .365**
рішення Coefficient
Sig. (2-tailed) . .004
N 60 60
Самооцінка Correlation .365** 1.000
Coefficient
Sig. (2-tailed) .004 .
N 60 60
**. Correlation is significant at the 0.01 level (2-tailed).
Мотивація
Прийняття
рішення Мотивація
Spearman's rho Прийняття Correlation 1.000 .239
рішення Coefficient
Sig. (2-tailed) . .066
N 60 60
Мотивація Correlation .239 1.000
Coefficient
Sig. (2-tailed) .066 .
N 60 60
Емоційний інтелект
Прийняття Емоційний
рішення інтелект
Spearman's rho Прийняття Correlation 1.000 .125
рішення Coefficient
Sig. (2-tailed) . .343
N 60 60
Емоційний Correlation .125 1.000
інтелект Coefficient
Sig. (2-tailed) .343 .
55
N 60 60
«Цілі життя»
Прийняття
рішення Цілі
Spearman's rho Прийняття Correlation 1.000 .390**
рішення Coefficient
Sig. (2-tailed) . .003
N 60 55
Цілі Correlation .390** 1.000
Coefficient
Sig. (2-tailed) .003 .
N 55 55
**. Correlation is significant at the 0.01 level (2-tailed).
«Результативність»
Прийняття
рішення результат
Spearman's рішення Correlation 1.000 .041
rho Coefficient
Sig. (2-tailed) . .765
N 60 55
результа Correlation .041 1.000
т Coefficient
Sig. (2-tailed) .765 .
N 55 55
«Локус контроль – Я»
Прийняття
рішення Лок. Кон. Я
Spearman's рішення Correlation 1.000 .072
rho Coefficient
Sig. (2-tailed) . .602
N 60 55
Я Correlation .072 1.000
Coefficient
Sig. (2-tailed) .602 .
N 55 55
56
«Локус контоль – Життя»
Прийняття
рішення Лок. Кон. Життя
Spearman's рішення Correlation 1.000 .100
rho Coefficient
Sig. (2-tailed) . .470
N 60 55
Життя Correlation .100 1.000
Coefficient
Sig. (2-tailed) .470 .
N 55 55
«Процес»
Прийняття
рішення процес
Spearman's рішення Correlation 1.000 .215
rho Coefficient
Sig. (2-tailed) . .115
N 60 55
процес Correlation .215 1.000
Coefficient
Sig. (2-tailed) .115 .
N 55 55
57
Додаток Б
60
МЕЛЬНБУРНСЬКИЙ ОПИТУВАЛЬНИК ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ
(МОПР)
(Манн, Барнетт, Редфорд, Форд, адаптація Т.Корнілова)
Опитувальник дозволяє діагностувати чотири властивості, що трактуються як
продуктивні (пильність) та непродуктивні копінги (уникнення, прокрастинація і
надпильність) у ситуації прийняття рішень.
Інструкція. Будь ласка, вкажіть, як саме Ви приймаєте рішення, - для кожного
питання виберіть (підкресліть) відповідь, яка найбільш відповідає Вашому звичайному
стилю прийняття рішень.
№ Коли я приймаю рішення…. Відповідь
1 Коли я приймаю рішення, у мене Неправильно Іноді Правильно
виникає відчуття, ніби мені шалено не для мене правильн для мене
вистачає часу. о
2 Я надаю перевагу розгляду всіх Неправильно Іноді Правильно
альтернатив для мене правильн для мене
о
3 Я схильний залишати прийняття рішень Неправильно Іноді Правильно
іншим людям. для мене правильн для мене
о
4 Я намагаюся знайти недоліки у всіх Неправильно Іноді Правильно
альтернативах. для мене правильн для мене
о
5 Я витрачаю багато часу на дрібні Неправильно Іноді Правильно
справи, перш ніж приступаю до для мене правильн для мене
прийняття основного рішення. о
6 Я продумую найкращий спосіб Неправильно Іноді Правильно
виконання рішення для мене правильн для мене
о
7 Навіть після прийняття рішення я Неправильно Іноді Правильно
відкладаю на потім його виконання. для мене правильн для мене
о
8 При прийнятті рішень я волію Неправильно Іноді Правильно
збирати велику кількість інформації. для мене правильн для мене
о
61
9 Я уникаю приймати рішення. Неправильно Іноді Правильно
для мене правильн для мене
о
10 Коли мені потрібно прийняти рішення, Неправильно Іноді Правильно
я досить довго чекаю перед тим, як для мене правильн для мене
почати про нього думати. о
11 Мені не подобається брати на себе Неправильно Іноді Правильно
відповідальність за прийняття рішень. для мене правильн для мене
о
12 Я намагаюся мати чітке уявлення про Неправильно Іноді Правильно
свої цілі, перед тим як зробити вибір. для мене правильн для мене
о
13 Можливість того, що якась дрібниця Неправильно Іноді Правильно
піде «не за планом», змушує мене різко для мене правильн для мене
змінити рішення. о
14 Якщо рішення може бути прийняте Неправильно Іноді Правильно
мною або іншою людиною, я дам іншій для мене правильн для мене
людині це зробити. о
15 Коли я стикаюся з важкою проблемою, Неправильно Іноді Правильно
я зазвичай песимістичний щодо для мене правильн для мене
можливості знайти хороше рішення. о
16 Я ретельно все обмірковую перед тим, Неправильно Іноді Правильно
як зробити вибір. для мене правильн для мене
о
17 Я не приймаю рішення, поки в цьому Неправильно Іноді Правильно
немає гострої необхідності. для мене правильн для мене
о
18 Я відтерміновую прийняття рішень до Неправильно Іноді Правильно
останнього моменту. для мене правильн для мене
о
19 Я волію, щоб рішення приймалися Неправильно Іноді Правильно
тими, хто більш поінформований, ніж я. для мене правильн для мене
о
20 Після того, як я прийняв рішення, я Неправильно Іноді Правильно
62
витрачаю багато часу, переконуючи для мене правильн для мене
себе, що воно було правильним. о
21 Я відкладаю прийняття рішень. Неправильно Іноді Правильно
для мене правильн для мене
о
22 Я не можу мислити тверезо, якщо мені Неправильно Іноді Правильно
потрібно прийняти рішення поспіхом. для мене правильн для мене
о
63
ТЕСТ СЕНСОЖИТТЄВИХ ЦІННОСТЕЙ Д. А. ЛЕОНТЬЄВ
3210123
10 Якби мені довелося підбивати Якби мені довелося підбивати
64
сьогодні підсумок мого життя, сьогодні підсумок мого життя, то
. то я б сказав, що воно було я б сказав, що воно не мало
цілком осмисленим. сенсу.
13
Я людина дуже обов'язкова. 3210123 Я людина зовсім не обов'язкова.
.
65
мені, і вона керується зовнішніми
сам керую нею.
подіями.
У низхідну шкалу 7654321 переводяться пункти 2, 5, 6, 7, 10, 13, 14, 15, 18, 19, 20.
Наприклад, якщо за першим пунктом у Вас був наступний результат 3210123, то після
переведення у висхідну шкалу ви отримаєте 5 балів.
Якщо за другим пунктом у Вас був схожий результат за початковою шкалою: 3210123, то
після переведення в спадну шкалу ви отримаєте 3 бали.
Після переведення всіх двадцяти пунктів у висхідні або низхідні шкали підсумовуються
бали за відповідними субшкалами та заносяться до таблиці.
Субшкала 1 (Цілі) – підраховується підсумовуванням пунктів (пп.) 3, 4, 10, 16, 17, 18;
66
Субшкала 5 (Локус контролю – життя) – пп.7, 10, 11, 14, 18,19.
Інструкція
Тестовий матеріал
13. Я можу змусити себе знову і знову встати перед обличчям перешкоди.
20. Я добре розумію емоції інших людей, навіть якщо вони не виражені
відкрито.
23. Я добре вловлюю знаки у спілкуванні, які вказують на те, в чому інші
потребують.
КЛЮЧ
69
ДОСЛІДЖЕННЯ САМООЦІНКИ ЗА МЕТОДИКОЮ ДЕМБО-
РУБІНШТЕЙН (модиф. А. ПРИХОЖАН)
Інструкція.
Сторони людської особистості можна умовно зобразити вертикальною
лінією, нижня точка якої буде символізувати найнижчий розвиток, а верхняя
– найвищий. Вам пропонується сім таких ліній. Вони позначають: 1)
здоров'я; 2) розум, здібності; 3) характер; 4) авторитет у оточуючих; 5)
вміння багато чого робити своїми руками, умілі руки; 6) зовнішність; 7)
впевненість у собі.
На вертикальних лініях відзначте певними позначками, як Ви оцінюєте
розвиток у себе цих якостей на даний момент часу. Після цього позначкою
відзначте, при якому рівні розвитку цих якостей Ви були б задоволені собою
або відчули гордість за себе. Час, відведений на заповнення шкали разом з
читанням інструкції, 10-12 хв.
Обробка та інтерпретація результатів.
Обробка проводиться за шістьма шкалами (перша, тренувальна –
«здоров'я» - не враховується). Кожна відповідь виражається в балах.
Довжина кожної шкали 100мм, відповідно до цього відповіді педагогів
отримують кількісну характеристику (наприклад, 54мм = 54 балів).
За кожною із шести шкал визначаються:
рівень домагань – відстань в мм від нижньої точки шкали («0») до
знаку «х»;
рівень самооцінки – від «о» до знаку «-»;
значення розбіжності між рівнем домагань і самооцінкою - відстань від
знаку «х» до знаку «-», якщо рівень домагань нижче самооцінки, він
виражається від'ємним числом.
Розрахувати середню величину кожного показника рівня домагань і
самооцінки за всіма шкалами.
Рівень домагань. Норму, реалістичний рівень домагань, характеризує
результат від 60 до 89 балів. Оптимальний – порівняно високий рівень – від
70
75 до 89 балів, підтверджує оптимальне представлення про свої можливості,
що є важливим чинником особистісного розвитку. Результат від 90 до 100
балів зазвичай засвідчує нереалістичне, некритичне ставлення педагогів до
власних можливостей. Результат менше 60 балів свідчить про занижений
рівень домагань, він – індикатор несприятливого розвитку особистості.
Рівень самооцінки. Кількість балів від 45 до 74 («середня» і «висока»
самооцінка) засвідчують реалістичну (адекватну) самооцінку.
Кількість балів від 75 до 100 і вище свідчить про завищену самооцінку і
вказує на певні відхилення у формуванні особистості. Завищена самооцінка
може підтверджувати особистісну незрілість, невміння правильно оцінити
результати своєї діяльності, порівнювати себе з іншими; така самооцінка
може вказувати на суттєві викривлення у формуванні особистості –
«закритості для досвіду», нечутливості до своїх помилок, невдач, зауважень
та оцінок оточуючих. Кількість балів нижче 45 вказує на занижену
самооцінку (недооцінку себе) і свідчить про крайнє неблагополуччя у
розвитку особистості. За низькою самооцінкою можуть ховатися два
абсолютно різних психологічних явища: справжня невпевненість в собі і
«захисна», коли декларування (самому собі) власного невміння, відсутність
здатності і тому подібного дозволяє не докладати жодних зусиль.
Обробка та інтерпретація результатів:
Сфери Бали Рівень Сфери Бали Рівень
Щастя Умілі руки
Розум Авторитет
однолітків
Характер Зовнішність
Здоров’я
Орієнтовні норми для визначення рівня самооцінки: 1-3 – занижена
самооцінки,
4-7 – адекватна самоцінка, 8-10 – завищена самооцінка
71
Бланк дослідження
72
Додаток В
Прийняття рішення у складній/важливій ситуації
Яка проблема/ситуація?
Брейншторм Переваги Недоліки Найкраще Які кроки
потенційного рішення рішення вирішення потрібно
вирішення (найменше зробити, щоб
втрати) вирішити
ситуацію
73
Об’єкт: процес вибору та прийняття рішення студентом вищого
навчального закладу.
Предмет: вплив рівня самооцінки, ціннісної орієнтації, спрямованості
емоційного та рівня мотивації на вибір студентом вищого навчального
закладу.
Мета: проаналізувати взаємозв’язок впливу особистісних
психологічних чинників на процес вибору та прийняття рішення студентом
вищого навчального закладу.
Завдання дослідження:
1. Теоретично проаналізувати психологічну основу процесу вибору та
прийняття рішення.
2. Дослідити вплив особистісних факторів на процес вибору
та прийняття рішення у студентів Дрогобицького державного
педагогічного університету.
3. Визначити зв’язок рівня самооцінки, мотивації, ціннісної
орієнтації та рівень емоційного інтелекту на процес вибору студентом
вищого навчального закладу.
Гіпотеза: індивідуальні відмінності такі як: рівень самооцінки,
емоційний інтелект, мотивація до успіху та ціннісна орієнтація може
впливати на процес прийняття рішення щодо вступу у вищий навчальний
заклад.
Процес вибору та прийняття рішення у психологічній науці розглядається як
система мотиваційних тверджень, що розкривають внутрішню сутність
діяльності людей та забезпечують свідоме обирання одного варіанту з
принаймні двох можливих. На процес прийняття рішення впливають як
психологічні фактори, так і соціальні.
Висовок
У першому розділі проаналізовано теоретичну частину процесу вибору
та прийняття рішення. Було виявлено, що на психологічному процесу вибору
та прийняття рішення зазнає вплив таких особистісних чинників: рівень
74
самооцінки, мотивації, рівень емоційного інтелекту, особистісний стиль
прийняття рішення та ціннісна орієнтація людини. Найбільший вплив
мотивації спостерігається на початковому етапі обробки інформації. Ціннісна
орієнтація, вважається одним із ключових факторів, через те, що впливає як
на підсвідомому рівні, так і на ірраціональному. Визначено, що високий
рівень самооцінки дозволяє людині приймати ризиковані рішення та брати
відповідальність за їх наслідки. На противагу їм, особистості із низьким
рівнем самооцінки уникають прийняття ризикованих рішень. Емоційний
фактор під час прийняття рішення простежується у впливі інтегральних,
випадкових та специфічних емоціях.
У другому розділі подано опис емпіричного дослідження проведеного
на українських студентах, що навчаються у вітчизняних та закордонних
університетах, на предмет визначення впливу психологічних факторів у
виборі вищого навчального закладу. Визначено, що психологічними
факторами, які впливають на процес вибору та прийняття рішення студентом
вищого навчального закладу є: стиль прийняття рішення, мотивація на успіх,
рівень самооцінки, ціннісна орієнтація та емоційний інтелект. За
результатами дослідження визначено, що у 2% досліджуваних наявний стиль
прийняття рішення «Пильність», у 21% «Прокрастинація», «Уникання» - 22%
т «Надпильність» - 15% опитуваних. При оцінюванні мотивації на успіх, для
більшості (63%), характерний середній рівень; домінуючим рівнем
самооцінки є помірно високий (46%). За даними результатів дослідження
рівня емоційного інтелекту у 48% опитуваних спостерігається середній
рівень емоційного інтелекту. Домінуючими факторами ціннісної
спрямованості визначено «Цілі життя» та «Процес». Результати
кореляційного аналізу підтвердив, позитивний зв’язок таких психологічних
факторів як рівень самооцінки, мотивації на успіх та ціннісної орієнтації
«Цілі життя» та «Процес», за всіма іншими показниками позитивної
кореляції не виявлено. Гіпотеза, що була висунута на початку дослідження є
на половину спростованою, тому, що вплив між емоційним інтелектом,
75
певними ціннісними орієнтаціями та процесом вибору та прийняття рішення
студентами, щодо вступу у вищий навчальний заклад не спостерігається.
Отже, проведене дослідження демонструє вплив психологічних,
особистісних факторів, що впливають на процес вибору вищого навчального
закладу, однак щоб остаточно декларувати даний вплив необхідно провести
соціальний аналіз середовища та зважати на актуальний стан людини.
Для проведення дослідження, використовувалися такі методи та
методики: аналіз, синтез, узагальнення та порівняння, Мельбурнський
опитувальник прийняття рішення, валідизований Т. В. Корніловою, методика
діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елреса, діагностика рівня
самооцінки за методикою Демобо-Рубінштейн (адаптація А. Прихожан),
опитувальник сенсожиттєвих орієнтацій Д. А. Леонтьев та методика
діагностики емоційного інтелекту Н. Холл.
Отримані результати будуть корисними для побудови маркетингової
стратегії університетам, з метою збільшення кількості бажаної цільової
аудиторії та побудова подальшої успішної співпраці. Також отриманні дані
можуть бути корисними для приватних продовольчих компаній (відділу
роботи з людським ресурсом, маркетинговому відділу та підрозділу розвитку
продукту) сприятимуть розробці шляху між компаніями та споживачами.
76
77