Використання арифметичних задач та прикладів при формуванні елементарних

математичних уявлень дошкільників. Методика ознайомлення з задачею дітей

дошкільного віку

План.
1.Методика ознайомлення дошкільників із задачею. Види задач.
2. Планування роботи з формування елементарних математичних уявлень у
дітей дошкільного віку.

1. У навчанні розв’язування арифметичних задач умовно можна виділити два

взаємопов’язаних етапи: 1) ознайомлення із структурою задачі, 2) способами розв’язання
її і навчання прийомів обчислення. При цьому діти значною мірою усвідомлюють зміст
арифметичної задачі, вчаться формулювати арифметичну дію, аргументувати вибір дії,
оволодівають прийомами додавання і віднімання.
В дитячому садку вчать розв’язувати і складати прості арифметичні задачі в межах 10.
Спираючись на знання чисел, на уявлення про функціональні залежність величин, на
вміння урівнювати та виділяти відношення між цілим і його частинами. З самого початку
дітей вчать розпізнавати задачу як таку що містить у собі форму відображення реальних
ситуацій, які близько зрозумілі дітям.
Засвоєння найпростішої арифметичної задачі потребує
 аналізу її змісту,
 виділення числових даних,
 розуміння відношень між ними,
 самих дій, які має виконати сама дитина.
Особливого значення у формуванні обчислювальної діяльності набуває чітка
системність і поетапність у роботі.
Відповідно до рекомендацій, викладених у методиці, навчання обчислювальної діяльності
слід починати з ознайомлення із структурою задачі на основі задач-драматизацій.
Структура арифм. задачі: 1) умова. 2)запитання. 3) рішення. 4) відповідь.
У системі дальшої роботи можна виділити кілька етапів залежно від типів задач. Слід
зазначити, що термін «типи задач» у роботі з дітьми не використовуються, а вживаються
такі слова і вирази: «такі самі», «подібні», «нові», «зовсім інші», «порівняйте задачі, які
ми розв’язували на минулих заняттях, з цими задачами».
 Перший етап полягає у розв’язанні і складанні задач на відношення «більше,( менше)»на
одиницю. Вираз «більше (менше)» на одиницю діти засвоюють при порівнянні суміжних
чисел. На перших заняттях дітям пропонують «задачі-драматизації» (діти розігрують
умови) Потім «задачі-ілюстрації»( малюнки, предмети допомагають провести
обчислення). На цих заняттях основну увагу приділяють ознайомленню з структурою
заняття, умінню дітей виділити числові данні, виконувати арифм. дії. На другому -
третьому занятті можна пропонувати дітям розв’язати усні задачі. Особливо корисно, щоб
діти самі їх склали. 
Другий етап пов’язаний із ознайомленням дітей з новим типом задач – на знаходження
суми й остатку. У групі шостого року життя вихователь пропонує тільки прямі задачі. В
задачах першого типу – збільшення (зменшення на одиницю) . В задачах другого типу –
знаходження суми. 
Третій етап задач на різницеве порівняння чисел. Задачі третього типу розв’язують лише
відніманням. При ознайомленні дітей з цим типом задач звертають увагу на основне –
запитання у задачі. Тут ставимо запитання «На скільки?». Задачу слід починати із
запитання. Отже, задачі третього типу допомагають вихователю закріпити знання про
структуру задачі і сприяють розвиткові у дітей вміння розрізняти і знаходити потрібну
арифметичну дію.
Етапи навчання розв’язання задач. 1)-ознайомлення із структурою задач. 2)-способи
її розв’язання. 3)-навчання прийомів обчислювання.
 2. Виходячи з положень БКДО, педагог має озброїти дитину вмінням жити,
сприймати життя в цілісності. Це значно складніше, ніж окремо формувати систему знань
і вмінь із математики, природи, грамоти. Дошільник не володітиме істинним світоглядом,
якщо не вмітиме цілісно сприймати світ. Саме тому блок з формування елементарних
математичних уявлень дошкільників включає кожна сфера життя. Принципова
особливість БКДО стосовно математичного змісту полягає у тому, що під математичним
розвитком дошкільнят розуміються якісні зміни пізнавальної діяльності дитини, які
відбуваються в результаті формування елементарних математичних уявлень і пов'язаних з
ними логічних операцій. Математичний розвиток - значущий компонент у формуванні
картини світу дитини. Питання формування математичної компетентності є принциповим
для особистісно орієнтованої моделі освіти. Дошкільники лише починають оволодівати
математичними знаннями, тому їхню математичну компетентність доцільно
характеризувати як елементарну, але розглядати її як складну, комплексну характеристику
математичного розвитку.
Серед різноманітних методів освітньої роботи в дошкільному закладі варто добирати
такі, які об’єктивно відповідають ідеї інтегрування:
По-перше, це методи, пов’язані з передачею та сприйманням програмового матеріалу,
які поділяються на:
· словесні (розповідь, бесіда, пояснення);
· наочні (ілюстрації, картини, фото, ТЗН);
· практичні (досліди, математичні задачі, вправи).
По-друге, це логічні методи передачі та відтворення інформації: моделювання,
узагальнення, конкретизації, абстрагування.
По-третє, методи за ступенем самостійності мислення: репродуктивний, продуктивний,
творчий, проблемно-пошуковий.
Ставлячи за мету виховання компетентної особистості, бажано активно застосовувати
інтегрований підхід у процесі життєдіяльності. А звичну форму роботи, як «заняття», слід
розглядати як зайнятість дитини протягом реального, нерегламентованого часу з наданням
пріоритету спілкуванню, обговоренню, спостереженню, дослідницькій та пошуковій
роботі. Застосування принципу інтеграції значно розширює педагогічні можливості:
стимулюється аналітико-синтетична діяльність дітей, формуються вміння аналізувати,
порівнювати предмети, що забезпечує цілісне сприйняття світу.
На сьогодні значно важливо, щоб дошкільник зміг застосовувати свої математичні
знання і вміння, засвоюючи основні закони буття, порівнюючи, упорядковуючи та
з’ясовуючи причини й наслідки.