Слайд 3

Історія розвитку проблемного навчання

Ідея активізації навчання має велику історію . Постановка проблемних питань співрозмовнику та його складне
становище у пошуках відповідей ними були притаманні дискусій Сократа . Цей же прийом був відомий у
піфагорійській школі. Цікаві думки щодо активізації пізнавальної та творчої активності висловлював Ж.Ж.Руссо (1712-
1778гг) . Він говорив, що дитина повинна не вивчити науку, а, вигадуючи її ,сам відкривати знання для себе.

Проблемне навчання ґрунтується на теоретичних положеннях американського філософа , психолога та педагога Джона
Дьюї ( 1859-1952 ) , який заснував у 1895 році експериментальну школу в Чикаго . Він переконався , що навчання ,
побудоване з урахуванням інтересів школярів і пов'язане з їхніми життєвими потребами , дасть набагато кращі
результати , ніж « вербальне » навчання , засноване на запам'ятовуванні знань .

Слайд 4
Суть проблемного методу навчання полягає в тому , що вчитель не формулює зразу теорему або яке - небудь
твердження , а створюе проблемну ситуацію , яка викликае , з одного боку , зацікавленість , з іншого - утруднення , в
результаті чого в учнів виникає потреба в знаннях .

Основний недолік традиційного навчання – це слабка реалізація розвиткової функції навчального процесу, тому що
навчальна діяльність учнів має переважно репродуктивний (відтворювальний) характер. Під час проблемного навчання
педагог не дає готових знань, а організовує їх пошук учнями шляхом спостереження, аналізу фактів, активної розумової
діяльності
Слайд 5.
Проведемо порівняльну характеристику традиційного і проблемного навчання
Порівняльна характеристика традиційного і проблемного навчання
Традиційне навчання Проблемне навчання
Навчальний матеріал подається у готовому вигляді. Новий навчальний матеріал учні отримують під час
Педагог основну увагу звертає на програму вирішення теоретичних і практичних проблем, в
навчання, дотримання її вимог, оцінювання учнів. процесі пошукової, дослідницької, самостійної
діяльності.
Під час учіння виникають певні прогалини й Під час вирішення проблемної ситуації учні
труднощі, викликані тимчасовим вилученням учня з навчаються самостійно долати труднощі. Підвищена
процесу навчання. пізнавальна активність учнів сприяє розвитку
Контроль навчальних досягнень тільки частково позитивних мотивів навчальної діяльності, зменшує
пов’язаний з процесом навчання: він не є необхідність формальної перевірки результатів.
складовою цього процесу.
Темп навчання залежить від навчальної програми. Темп навчання залежить від індивідуально-
психічних якостей учнів. Вчитель створює різні
дидактичні ситуації, що відповідають особливостям
тих, хто вчиться, їх рівню знань та інтелектуальним
можливостям.

Відсутність можливості досягнення більшістю учнів Результати навчання є достатньо високими та

високих навчальних результатів; найбільше стійкими. Учні з легкістю використовують отримані
утруднення викликає використання й застосування знання на практиці та водночас розвивають свої
отриманих знань й інформації на практиці. вміння й здібності.
Слайд 6
Урок математики – ідеальний матеріал для створення проблемних ситуацій. Саме на цих уроках в учнів
виникають питання: «Чому?», «Як?», «Звідки?».
Щоб використовувати метод проблемного навчання, вчитель чітко повинен уявляти наступне:
 Які цілі переслідує створення проблемної ситуації на уроці?
 Що сприятиме виникненню проблемної ситуації на уроці?
 Які інтелектуальні труднощі виникнуть у учнів під час вирішення запропонованої вчителем завдання?
  Як буде створено проблемну ситуацію?
 Чи буде це проблемне питання, чи завдання?
 Як залучити учнів до пізнавального пошуку?
Проблемна ситуація в навчанні математики – це пізнавальна трудність, для подолання якої учні мають здобути
нові знання або докласти інтелектуальних зусиль. Учні самі, того не помічаючи, потрапляють під вплив проблемної
ситуації.
Проблемна ситуація при навчанні математики виникає абсолютно природно, не вимагаючи ніяких спеціальних
вправ, штучно підібраних ситуацій. По суті, не тільки кожне текстове завдання, але і половина інших вправ,
представлених в підручниках математики, є свого роду проблемними, над вирішенням яких учень повинен задуматися.
Вправи в розв’язанні складних завдань, в порівнянні виразів, що вимагають використання відомих учням
закономірностей і зв’язків в нових умовах, вправи геометричного змісту, які часто вимагають переосмислення набутих
раніше знань, та інші вправи повинні бути використані для постановки учням проблемних завдань. Тільки в цьому
випадку навчання математиці надаватиме дієву допомогу у вирішенні освітніх, виховних і розвиваючих завдань
навчання, сприяючи розвитку пізнавальних здібностей учнів, таких рис особистості, як наполегливість в досягненні
поставленої мети, ініціативність, уміння долати труднощі.
Учитель не просто подає готові наукові факти, а здійснює групування і перегрупування навчального матеріалу так,
щоб перед учнями виникла проблема або система проблем, внаслідок чого дітей можна було б підвести до науково-
пізнавального пошуку, а потім за допомогою системи питань розкривати внутрішні протиріччя, які виникають в
процесі розв’язання проблеми, задачі чи доведення теорем.
Слайд 7
Виділимо особливості проблемного підходу до навчання математики:
1) в учнів виробляються раціональні прийоми логіко-теоретичного мислення та розвиток наукової інтуїції;
2) школярі краще усвідомлюють зв’язок теорії, яка вивчається на уроках математики, з практикою;
3) вчитель має змогу систематично застосовувати різноманітні види самостійної роботи на уроці;
4) перед вчителем постають широкі можливості здійснення диференційованого навчання та індивідуального
підходу до учнів;
5) проблема розгортається перед школярами в динамічному розвитку, в органічному зв’язку з попередніх
матеріалом;
Слайд 8
Діяльність учня : усвідомлюють протиріччя;формує проблему;висувають гіпотезу ,що пояснюють явища ;перевіряють
гіпотезу в експерименті, рішенні задач; аналізують результати, роблять висновки; застосовують отримані знання учнів
Діяльність педагога: створює проблемну ситуацію: організує роздуми над проблемою та її формул: організує перевірку
гіпотези: організує узагальнення результатів та застосування отриманих знань.
Слайд 9
При застосуванні технології проблемного навчання важливо .щоб були добре розвинені в учнів нижче
перераховані здібності.
1. Рефлексувати (аналіз виконаного завдання, вміння знайти помилку і вирішити проблему);
2. Цілепокладати (ставити і утримувати цілі);
3. Моделювати (вміння скласти схему, модель);
4. Планувати (вміння складати план своєї діяльності);
5. Комунікативна здатність.

Слайд 10
Взагалi при проблемному методі пояснення виділяються такі етапи :
1 ) створення проблемної ситуації ;

2 ) висунення гіпотез ( догадки учнів ) ;

3 ) обговорення гіпотез ;

4 ) розв'язання проблеми ;

5 ) висновки .

Слайд 11
Відзначимо, що при підготовці проблемного уроку вчителю необхідно чітко прописати послідовність дій, як
вчителя, так і учня.
Наведемо приклад проблемної ситуації.
На уроці дається завдання порівняти числа (порівняння чисел другого стовпчика викликає утруднення).
Порівняй числа:

а) б)

1і2 -1 і – 3

3 і 3,5 - 0,5 і 0

0,25 і 0,5 -1 і 2
Питання:
1. Ви змогли вирішити завдання?
2. Що не виходить?
3. Чим це завдання не схоже на попереднє?
4. Яке виникає питання?
5. Яка ж тема нашого уроку?
Учні сформулювали тему уроку"порівняння додатніх і від’ємних чисел". Знову повертаємося до порівняння
позитивних чисел. Учні відзначають парами на координатній прямій числа: 1 і 2; 3 і 3,5; 0, 25 і 0,5.

Слайд 12
Задається питання: як розташовуються числа кожної пари на координатної прямої? (Більше число завжди
розташоване правіше).
На координатній прямій учні відзначають інші пари чисел: -1 і -3; - 0,5 і 0; -1 і 2. Використовують зазначене
правило.
Далі проводиться робота в групі. Пропонується порівняти числа -115 і -397. Це завдання викликає утруднення,
тому що в зошиті такі числа відзначити не можна і відразу виникає питання знаходження іншого способу порівняння.
Завдання:
1) Використовуючи інший малюнок з координатної прямої випишіть всі від’ємні числа в порядку зростання (відповідь: -
3; -1; -1; -0,5);
2) Знайдіть модулі цих чисел (відповідь: |-3| = 3; |-1| = 1; |-1| = 1; |-0,5| = 0,5).
3) запишіть модулі цих чисел у порядку зростання. (Відповідь: 0,5; 1; 1; 3).
4) Що цікавого в розташуванні чисел і їх модулів ви помітили? (Відповідь: чим більше від’мне число, тим менше
модуль).
5) Як же порівняти числа – 115 і -397?
(Відповідь: порівняти по модулю.
|-115| = 115;
|-397| = 397;
115<397;
-115>-397)

Слайд 13
Висновок: Далі встановлюється закономірність, що додатні числа розташовані праворуч від нуля, а від’ємні –
зліва від нуля. Замінивши в цьому формулюванні кілька слів виходить нове правило: додатні числа більше нуля ,а
від’ємні менше нуля. Для порівняння від’ємних чисел формулюємо правило: більше те число, у якого модуль менше.
(1>0; 2>0; 1>0; -3<0; -1<0; -1<0; )
Висновок: додатнє число завжди більше від’ємного.
(2>-3; 0,25>-1)
Правило в загальному вигляді:
с < 0, якщо c – від’ємне.
р > 0, якщо p – додатнє.

Слайд 14
Переваги Недоліки

забезпечує особливий тип

мислення, глибину
переконань, міцність
засвоєння знань та творче їх
застосування у практичній
діяльності.
сприяє формуванню мотивації
досягнення успіху
меншою мірою ніж інші
типи навчання
застосовно при
формуванні практичних
умінь і навичок.
вимагає великих витрат
часу засвоєння одногої й
того ж обсягу знань
порівняно з іншими
типами навчання

розвиває розумові здібності

учнів
самостійне виконання
проблемних завдань веде до
глибокого засвоєння Учнями
відповідних питань курсу та
сприяє інтенсивному
розумовому розвитку учнів;

Слайд 15
Висновок

Отже, головна особливість проблемного навчання  пошукова, дослідна діяльність учнів. При цьому знання не
даються в готовому вигляді, а ставиться проблема для самостійного вирішення. Найбільш суттєвою рисою проблемного
навчання є не постановка запитань, як думає більшість вчителів, а створення навчальних проблемних ситуацій.
Проблемний метод пояснення досить ефективний , він дуже багато дає для розвитку учнів . Але цим методом не кожне
нове питання зручно пояснювати . По - перше , не для кожної теми шкiльної програми можна відшукати вiдповiдний
матеріал для створення проблемної ситуації . По - друге , у багатьох випадках створення проблемної ситуації і її
розв'язання потребує невиправдано багато часу . Тому проблемний метод не можна вважати універсаль ним . Його треба
поеднувати з репродуктивним та iншими традицiйними методами пояснення .