1.

Додаткові освітні послуги– це комплекс заходів із системного психолого- педагогічного

супроводу дітей з ООП у процесі навчання і виховання. Такі послуги передбачають як
психолого-педагогічний вплив на конкретні особливості розвитку (наприклад, робота над
вимовою або покращенням руху), так і вплив на особистість дитини загалом з метою
отримання успішного результату її навчання і розвитку, а також подальшої інтеграції у
суспільство.
Сутність поняття «додаткові освітні послуги»
Додаткові освітні послуги надаються на підставі висновку ІРЦ шляхом проведення (надання)
психолого-педагогічних, корекційно- розвиткових занять (послуг), а також використання
спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку в освітньому процесі.
Психолого-педагогічні, корекційно-розвиткові заняття (послуги) – це діяльність, спрямована на
поліпшення процесів розвитку і соціалізації дитини з ООП, що здійснюється педагогічними
працівниками закладів освіти, ІРЦ або іншими фахівцями з метою максимально можливого
розвитку її особистості та подальшої інтеграції в суспільство.

2. Види психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових занять (послуг) та їх мета.

3. Різновиди арт-терапевтичних послуг.

Завдання для студентів:

1. Розробіть фрагмент уроку з використанням додаткових освітніх послуг відповідно

до особливих потреб дитини.

Я пропоную фрагмент уроку з використанням арт терапії, адже практично

кожна дитина з особливими потребами може брати участь в арт-
терапевтичній роботі. Арт-терапія як невербальний засіб спілкування
особливо цінна для тих, хто недостатньо добре володіє мовою, відчуває
труднощі в словесному описі своїх переживань, у міжособистісній взаємодії.
Образотворча діяльність є могутнім засобом зближення людей, є засобом
вільного самовираження і самопізнання. Результати образотворчої діяльності
мистецтва є об'єктивним свідоцтвом настроїв і думок особистості з
особливими потребами, що дозволяє використовувати їх для соціальної
інтеграції дитини. Арт-терапевтична робота допомагає подолати апатію і
безініціативність, сформувати більш активну життєву позицію, впевненість у
своїх силах, автономність і особисті межі. У процесі арт-терапії дитина з
особливими потребами отримує можливість пережити больові для неї
ситуації та почати звільнятися від стереотипної поведінки та відношень до
оточуючих, які заважають соціальній адаптації.

Тема: Композиція «Різнобарвна осінь». Відбитки готових природних

форм (листя, трава).
Мета: вчити дітей робити відбитки готових природних матеріалів (листя,
трави); досягти врівноваженості композиції шляхом співрозмірного
розташування елементів на площині; розвивати кольоровідчуття ока, образне
мислення, уміння бачити красу й гармонію довколишнього світу; формувати
естетичні почуття; виховувати акуратність під час роботи з фарбами.
Обладнання: зразок із зображенням відбитків готових природних форм,
листочки різних порід дерев, фарби, пензлики.
I. Організаційна частина.
II. Повідомлення теми
Діти, яка зараз пора року за вікнами? (Осінь.)
Вправа «Асоціат ивний кущ» до слова «осінь»
Які ви знаєте осінні місяці? Назвіть ознаки осені? Якого кольору небо влітку,
якого - восе ни? (Перегл яд слайдів з осінніми пейзажами)
Вкажіть особливу ознаку осені? (Листя на деревах жовтіє і від легенького
подиху вітру опадає на землю.) Як опадає листя? Підкиньте вгору декілька
листочків і поспостерігайте за їх падінням. (Учні виконують запропоноване
вчителем.)
А чи подобається вам кольорове листячко? Чи любите ви його збирати?
Чому? Що з ним можна зробити? (Скласти букет, сплести віночок.)
ІІІ. Основна частина
Ось і прийшла красуня-осінь. Вона перетворила ліси, сади, парки у казковий
барвистий букет.
Клен подарував до букета оранжеві зорі своїх листочків. Горобина
прикрасила його червоними гронами ягід і золотавими листочками-рибками.
Немов золоті монетки, засяяли сліпучі багряні ліхтарики зі свого
тремтливого листочка.
Гра »З якого дерева листок»
Листя яких дерев ви бачите перед собою?
(Берези, клена, вишні, каштана, дуба, лиш, верби тощо.)
Як ви визначили! з якого дерева ці листочки? (За формою листка.)
Правильно, адже листочки різних дерев не схожі один на одного. Як ви
гадаєте, чи схожа права сторона, листка на ліву? (Так.) Це — симетрія, таке
розгадування двох частин фігури щодо осі, при якому одна є дзеркальним
відбитком іншої. А що спільного у листя всіх дерев? Що має кожен листочок,
незважаючи на розмаїття форм? (Черешок, великі і дрібні прожилки, тканина
листка).
Практична діяльність вчителя і учнів (колективна робота).
Послідовність виконання композиції.
Найпростіша робота, яка імітує гравюру, — друкування з готових природних
матеріалів (листя, трави). Підберіть листочки з чіткими прожилками.
 - Нижній бік листка покрийте фарбами теплих кольорів (жовтим,
червоним, оранжевим).
- Прикладіть до чистого аркуша паперу, злегка притискуючи рукою. На
папері залишиться відбиток.
У такий спосіб можна створити візерунки, орнаменти, пейзажі чи, навіть,
якийсь образ. Окремі дрібні деталі, якщо потрібно, домалюйте.
Практична діяльність учнів.

План

1. Сутність поняття «педагогічне оцінювання» Класифікація методів

педагогічного оцінювання. Основні завдання та функції оцінювання
навчання учнів з ООП.
«Найголовніше заохочення, – зауважував В.О. Сухомлинський,

– і найсильніше покарання в педагогічній праці – оцінка.

Це найгостріший інструмент, використання якого потребує

величезного вміння і культури».

Педагогічне оцінювання – це процес встановлення рівня навчальних

досягнень учня в оволодінні змістом предмета порівняно з вимогами чинних
програм.

Оцінювання є особливою стороною контролю, а педагогічна оцінка – його

результатом.

Оцінка включає в себе бал (тобто цифрову або символічну форму

вираження), оцінні судження (коротку характеристику результатів учіння, їх
позитивних моментів і недоліків) та емоційне ставлення (виражається у
міміці, жестах, модуляції голосу).

Я вважаю, що в інклюзивному навчанні контроль, перевірка і оцінка

результатів навчання є невід’ємними елементами навчальновиховного
процесу, без яких неможлива повноцінна взаємодія між учителем і учнем.

Основними функціями перевірки й оцінювання навчальних досягнень учнів

є:
Д і а г н о с т и ч н а, яка передбачає визначення рівня досягнень окремого
учня (класу, групи), виявлення рівня готовності до засвоєння нового
матеріалу, що дає вчителеві змогу певним чином планувати й викладати
навчальний матеріал, своєчасно надавати необхідну індивідуальну допомогу;
попе реджати можливі утруднення.

Н а в ч а л ь н а полягає у поліпшенні вивчення нового матеріалу, його

засвоєння, відтворення, застосування, уточнення й поглиблення знань, їх
систематизації, удосконалення навичок і вмінь.

Д і а г н о с т и к о — к о р и г у ю ч а, що передбачає з’ясування причин

труднощів, які виникають в конкретного учня під час навчання, виявлення
прогалин у знаннях і вміннях, внесення коректив у діяльність учня і вчителя,
спрямованих на усунення цих прогалин.

С т и м у л ю ю ч о — м о т и в а ц і й н а, яка покликана розвивати прагнення

поліпшувати свої результати, формує позитивні мотиви навчання.

Р о з в и в а л ь н о — в и х о в н а, що полягає у формуванні вміння

самостійно й зосереджено працювати, сприяє розвитку працелюбності,
наполегливості, активності, взаємодопомоги та інших якостей особистості.
Здійснення контролю (перевірка й оцінювання) в процесі навчання в
інклюзивному класі визначається такими дидактичними принципами:

а) систематичність, зумовлена необхідністю здійснювати контроль впродовж

всіх етапів навчання;

б) всебічність, яка передбачає визначення в учнів результативності корекції

навчальнопізнавальної діяльності й власне діяльності, рівня опанування
знаннями, уміннями і навичками відповідно до навчальних цілей.

в) диференційованість та індивідуалізація, що зумовлені поліморфністю

проявів порушень навчальнопізнавальної діяльності учнів з особливими
освітніми потребами.

Найпоширенішими у педагогічній практиці методами оцінювання є:

  Спостереження дає змогу встановити ставлення учня до тих чи інших
об’єктів дійсності, до своїх обов’язків, праці, виявити його інтереси і
здібності тощо
 Усне оцінювання
  Співбесіда, розповідь, контрольне читання тексту, індивідуальне чи
фронтальне опитування тощо
 Письмове оцінювання
  Написання диктантів, творів, переказів, підготовка рефератів, доповідей
 Графічне оцінювання
  Побудова (виконання) графіків, схем, креслень, ескізів, завдань на
контурних картах тощо
 Практичне оцінювання
  Виконання контрольних лабораторних робіт, дослідів, перевірка практичних
умінь і навичок тощо
  Тестування
 Закриті тести (завдання з множиною варіантів; альтернативних відповідей;
множинного вибору; на встановлення відповідності; на встановлення
правильної послідовності); відкриті (вільного викладу; доповнення)

2. Психолого-педагогічні аспекти оцінювання учнів з ООП.

Оцінюючи результати навчання учнів з ООП, учитель інклюзивного класу
має дотримуватися таких дидактичних принципів:
• систематичність, зумовлена необхідністю здійснювати постійний контроль
упродовж усіх етапів навчання
всебічність, яка передбачає оцінювання в учнів результативності навчання, а
також наслідків надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових
послуг, рівня опанування учнем знаннями, уміннями та навичками
відповідно до цілей, передбачених ІПР та/або індивідуальним навчальним
планом;
• диференційованість та індивідуалізація, що зумовлені врахуванням
особливостей розвитку дитини з ООП, їхнього впливу на можливості
засвоєння знань, умінь і навичок;
• об’єктивність – оцінюванню підлягають результати навчання учня з ООП, а
не його особистість, відповідно до критеріїв оцінювання, передбачених
програмою навчання;
• мотиваційність – оцінка повинна мотивувати учня на поліпшення
результатів його навчання. Водночас учитель має враховувати послідовність
словесних оціночних суджень: відзначення позитивних сторін відповіді й
успішно виконаних аспектів практичної роботи; чітке визначення (у
доброзичливій формі) допущених помилок і недоліків; визначення шляхів
подолання прогалин у знаннях, рекомендації щодо удосконалення
практичних навичок; висловлення віри, доброзичливої впевненості в тому,
що учень докладе необхідних зусиль і досягне вищих показників навчальних
досягнень .
Важливо пам’ятати, що оцінювання учнів з ООП може виступати як
емоційне ставлення вчителя до навчання дитини з ООП, що виражається за
допомогою слів, жестів, міміки, які означають згоду, схвалення, незгоду,
незадоволення тощо. Позитивне емоційне ставлення підтримує віру дитини у
свої сили і можливості, негативне – повинно спонукати до усунення
виявлених помилок у навчанні.
Також під час оцінювання потрібно враховувати своєрідність впливу оцінки
відповідно до особистісних характеристик дитини. Здебільшого варто
заохочувати дітей сором’язливих, пасивних, рідше і стриманіше –
самовпевнених.
Мотивоване оцінне судження вчителя дають учневі з ООП можливість
усвідомити, як саме він впорався із завданням, що вийшло добре, в чому є
помилки, як їх виправити. Важливо, щоб якісна характеристика відповіді
завжди передувала кількісній оцінці результату.

Оцінювання полягає у встановлені рівня навчальних досягнень учня в

оволодінні змістом предмета порівняно з вимогами чинних програм.
Об’єктом оцінювання є складові навчальної діяльності учня — змістовий,
операційний, мотиваційний.
1. Змістовий компонент охоплює знання обсяг яких визначений навчальними
програмами школи інтенсивної педагогічної корекції.
При оцінці аналізуються такі показники знань: а) повнота; б) усвідомленість;
в) узагальненість; г) рівень сформованості:
• знання обмежуються елементарними уявленнями у вигляді окремих фактів,
елементів, об’єктів;
• основний навчальний матеріал засвоєний, але під час характеристики
об’єктів, явищ, поряд з суттєвими ознаками виділяються несуттєві;
• знання засвоєні у формі понять, учні відтворюють їх зміст, підкріплюють
прикладами з підручника;
• знання узагальнені, застосовуються у змінених ситуаціях.
2. Операційний компонент навчальної діяльності учня уміння (способи дії)
предметні, навчальнопізнавальні, контрольнооцінні.
При оцінці аналізуються такі характеристики способу дії:
а) сформованість:
• копіювання зразка способу діяльності;
• виконання способу діяльності за зразком;
• виконання способу діяльності за аналогією;
• виконання способу діяльності в нових ситуаціях.
б) самостійності учня під час виконання завдань:
• потребує постійної допомоги;
• виконує зі значною допомогою;
• виконує з незначною допомогою;
• виконує без допомоги.
3. Мотиваційний компонент навчальної діяльності учня. При оцінці
аналізуються такі показники:
• зацікавленість в кінцевому результаті діяльності;
• зацікавленість в опануванні способом діяльності.

3. Методи реалізації формувального оцінювання.

4. Підсумкове оцінювання результатів навчання учнів з ООП.
5. Портфоліо учня як інструмент оцінювання.
Завдання для студентів:

1. Проаналізуйте методи формального оцінювання.

 Методи
  Процедура використання методу
  Індекс-картки для узагальнення або запитань
 Вчитель періодично роздає учням картки із завданнями, зображеними з обох
боків (почергово перевертаючи певним боком):
1. Назвіть основні ідеї вивченого матеріалу, узагальніть їх.
2. Визначте, що з вивченого ви недостатньо зрозуміли. Сформулюйте свої
запитання
   Сигнали рукою
 Вчитель просить учнів показувати сигнали, що позначають розуміння або
нерозуміння матеріалу (під час пояснення понять, принципів, процесу тощо).
Попередньо потрібно домовитися
з учнями про використання таких сигналів:
– Я розумію _______ і можу пояснити (великий палець руки спрямовано
вгору).
– Я все ще не розумію _________ (великий палець руки спрямовано в
сторону).
– Я не зовсім упевнений у _________(помахати рукою).
Після ознайомлення із сигналами вчитель опитує учнів кожної групи: «Що
саме Ви не зрозуміли? У чому відчуваєте невпевненість? Що ви зрозуміли та
можете пояснити?».
За результатами отриманих відповідей учитель приймає рішення про
повторне вивчення, закріплення теми або продовження вивчення тем за
програмою
 Світлофор
  У кожного учня є картки трьох кольорів світлофора. Вчитель просить учнів
показувати карткою відповідного кольору розуміння (зелений), неповне
розуміння (жовтий), нерозуміння (червоний) матеріалу. Після сигналу
вчитель з’ясовує: «Що зрозуміли?
Що не зрозуміли?»
 
 Однохвилинне есе
 Техніка, яка використовується з метою представлення учнями зворотного
зв’язку про вивчене з теми.
Для написання есе вчитель може поставити такі запитання:
«Що найголовніше ти дізнався сьогодні? Які питання залишилися для тебе
незрозумілими?»
   Вимірювання температури
 Метод використовують для виявлення того, наскільки учні правильно
виконують завдання. Для цього діяльність учнів призупиняється запитанням:
«Що ми робимо?». Відповідь
на поставлене запитання – демонстрація розуміння завдання або процесу
його виконання.
У разі роботи в парах або групах учитель просить пару
або групу продемонструвати процес виконання завдання. Інші спостерігають
 Мовні зразки (підказки)
  Вчитель періодично дає учням мовленнєві зразки (вислови, підказки), які
допомагають будувати відповідь.
Наприклад:
Основною ідеєю (принципом, процесом) є _____________, тому
що___________
   Трихвилинна пауза
 Вчитель пропонує учням трихвилинну паузу, яка дає їм можливість
обдумувати поняття, ідеї уроку, пов’язати з попереднім матеріалом,
знаннями, досвідом, а також визначитися із незрозумілими моментами.
Я змінив/змінила своє ставлення до.... Я дізнався/дізналася більше про....
Я здивувався/здивувалася тому, що ... Я відчув/відчула...
Я ставився/ставилася до ...
 Дві зірки і побажання (взаємооцінювання)
  Застосовується для оцінювання творчих робіт учнів, творів, есе. Вчитель
пропонує перевірити роботу однокласника. Коли учні коментують роботи
один одного, вони не виставляють оцінки, а вказують на два позитивні
моменти – «дві зірки» – і на один момент, який потребує доопрацювання –
«побажання».

 Техніка «Тижневий звіт»

  У кінці навчального тижня кожному учневі пропонується дати відповіді на
запитання «Чого я навчився за тиждень?», «Що для мене залишилося
нез’ясованим?», «Які запитання я б поставив учням, якби був учителем?»
тощо.

На мою думку, такі методи оцінювання є дуже ефективними. Вони дають

можливість учням усвідомлювати й відслідковувати особистий прогрес і
планувати подальші кроки з допомогою учителя.  Для педагога такі методи
означають бути поруч з учнем і вести його до успіху. З результатів цих
методів учителі можуть використовувати інформацію з оцінювання для
корегування навчання та забезпечення правильного виконання учнями
завдань. Я вважаю, якщо наставники будуть регулярно залучати учнів до
збирання та перевірки інформації про своє навчання, вони таким чином
допомагають їм ставати відповідальними  та самостійними. Регулярні
обговорення в майбутньому мають перерости у традиційну спільну роботу
вчителя з учнями.
Також вчитель таким способом може виміряти, на якому рівні досягнута ціль
яку він поставив перед собою та учнями. Чим більше вчитель зможе
дізнатись нюансів про те що учні знають, як міркують,  що вчать і як, тим
краще вчитель в наступний раз зкорегує ті чи інші помилки, і зробить урок
ще цікавішим і продуктивнішим.
На мою думку, до цих методів доцільно додати також самооцінювання. І
навіть більше, вважаю це важливою складовою. Адже учні мають учитися
самооцінюванню для того, щоб бачити мету навчання й досягати успіху. Для
самостійного оцінювання можна використовувати різні форми карт, таблиці
самооцінки  тощо. Я б ще порекомендувала, щоб діти в кінці уроку відповіли
на питання: «Після цього уроку я можу…». Мені здається, що це можливо
навіть буде мотивувати їх для покращення своєї роботи.
Водночас самооцінювання передбачає не лише оцінювання учнем власної
роботи, але й визначення проблем і способів їх вирішення. 
В поданих мною вище методах доцільне використання взаємооцінювання,
однак воно має бути без надмірного захоплення цією формою  Мені
подобається таке оцінювання, адже завдяки тій інформації яку отримаєш в
результаті можна покращити урок – а це саме головне.

2. Розкрийте зміст поняття «формувальне оцінювання» та порівняйте

його зі змістом поняття «педагогічне оцінювання»

Формувальне оцінювання є інтерактивним оцінюванням прогресу

учнів, що дає змогу вчителю визначати потреби учнів і відповідним
чином адаптувати процес навчання. Використання формувального
оцінювання дає змогу відстежувати особистісний розвиток дитини,
перебіг опановування нею змісту навчання і вибудовувати
індивідуальну освітню траєкторію. Невідємною частиною процесу
оцінювання є формування здатності учнів самостійно оцінювати
власний прогрес.
Основні відмінності формувального оцінювання від традиційного:
• формувальне оцінювання націлене на визначення індивідуальних досягнень
кожного учня, на виявлення прогалин в освоєнні ним матеріалу з метою
заповнити їх з максимальною ефективністю і не передбачає порівняння
результатів різних учнів;
• це, скоріше, не бальна, а словесна, описова система;
• учень отримує доступ до оцінювання: він розуміє, як (за якими критеріями)
його оцінюють, і стає свідомим учасником процесу навчання;
• формувальне оцінювання забезпечує зворотний зв’язок: дає інформацію про
те, чого учні навчилися, а також про те, як учитель реалізував поставлені цілі
навчання;
• формувальне оцінювання спрямовує навчання: виконавши завдання, учні
дізнаються про те, якого рівня вони досягли і в якому напряму їм потрібно
рухатися далі.
З метою конструювання моделі формувального оцінювання орієнтирами для
вчителя можуть слугувати такі запитання:
• хто оцінює? Потрібно пам’ятати, що досягнення учня оцінює не лише
вчитель, а й учень має оцінювати власні досягнення;
• як оцінювати? Оцінювання проводиться на основі розроблених і
затверджених критеріїв, які вчитель має пояснити учням на початку
навчання;
• що оцінювати? Уміння презентувати набуті знання, спосіб виконання
завдань, результати і спосіб їх досягнення, рівень опанування учнями
компетентностей тощо;
• мета оцінювання – діагностувати складнощі; мотивувати, підтримувати
успіхи у досягненні навчальних цілей;
• коли оцінювати? Перед початком і в процесі навчання.

3. Розробіть портфоліо учня з ООП.

Я пропоную фрагмент уроку з використанням арт терапії, адже практично кожна дитина з
особливими потребами може брати участь в арт-терапевтичній роботі. Арт-терапія як
невербальний засіб спілкування особливо цінна для тих, хто недостатньо добре володіє
мовою, відчуває труднощі в словесному описі своїх переживань, у міжособистісній
взаємодії. Образотворча діяльність є могутнім засобом зближення людей, є засобом
вільного самовираження і самопізнання. Результати образотворчої діяльності мистецтва є
об'єктивним свідоцтвом настроїв і думок особистості з особливими потребами, що
дозволяє використовувати їх для соціальної інтеграції дитини. Арт-терапевтична робота
допомагає подолати апатію і безініціативність, сформувати більш активну життєву
позицію, впевненість у своїх силах, автономність і особисті межі. У процесі арт-терапії
дитина з особливими потребами отримує можливість пережити больові для неї ситуації та
почати звільнятися від стереотипної поведінки та відношень до оточуючих, які заважають
соціальній адаптації.