Желязко Анастасія ДО-11(2+3р.

н)

Рівненський державний гуманітарний університет

бакалавр
012 «Дошкільна освіта»
Навчальна дисципліна Теорія та методика формування елементарних математичних
уявлень
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 6

1.Методи та прийоми навчання дошкільників математики.

У процесі формування елементарних математичних уявлень у дошкільників педагог
використовує різноманітні методи навчання: практичні, наочні, словесні, ігрові.
У формуванні елементарних математичних уявлень провідним є практичний метод. •
Суть його полягає в організації практичної діяльності дітей, спрямованої на
засвоєння строго визначених способів дій з предметами або їх замінниками
(зображеннями, графічними малюнками, моделями і т.д.). Характерні особливості
практичного методу при формуванні елементарних математичних уявлень:
виконання різноманітних практичних дій; широке використання дидактичного
матеріалу; виникнення уявлень як результату практичних дій з дидактичним
матеріалом: вироблення навичок рахунки, вимірювання та обчислення в самій
елементарній формі; широке використання сформованих уявлень і освоєних дій в
побуті, грі, праці, т.д. В різноманітних видах діяльності. Даний метод передбачає
організацію спеціальних вправ, які можуть пропонуватися в формі завдання,
організовуватися як дії з демонстраційним матеріалом або протікати у вигляді
самостійної роботи з роздатковим дидактичним матеріалом.
Прийоми формування математичних уявлень.
До нього ставляться такі вимоги: чіткість, розчленованість показу способів дії;
узгодженість дій зі словесними поясненнями; точність, стислість і виразність мови,
що супроводжує показ: активізація сприйняття, мислення і мовлення дітей.
Інструкція для виконання самостійних вправ. Цей прийом повʼязаний з показом
вихователем способів дії і випливає з нього.
Освоєння дії і вдосконалення його здійснюється під впливом словесних прийомів:
пояснення, вказівки, питань. Одночасно йде освоєння мовного вираження способу
дії.
При формуванні елементарних математичних уявлень найбільш значима серія
питань: від простіших, спрямованих на опис конкретних ознак, властивостей
предмета, результатів практичних дій, констатують, до більш складним, що вимагає
встановлення звʼязків, відносин, залежностей, їх обгрунтування і пояснення,
використання найпростіших доказів
В основі порівняння лежить встановлення подібності та відмінності між обʼєктами.
Діти порівнюють предмети за кількістю, формою, величиною, просторовому
розташуванню, інтервали часу - по тривалості
Моделювання- наочно-практичний прийом, що включає в себе створення моделей і
їх використання з метою формування елементарних математичних уявлень у дітей.

2.Етапи лічильної діяльності.

Увагу дітей раннього віку (1 р. 6 міс. --2р.) приваблюють різнорідні види множинності:
предметів, звуків, рухів. Дитина маніпулює з предметами і свої рухи супроводжує
певними словами: «на, на» або «ще, ще». Кожне слово дитина співвідносить з одним
предметом або з одним рухом. Слово допомагає виділяти елементи множин, чіткіше
відокремлювати один елемент від іншого. При цьому дитина ще несвідомо встановлює
взаємно однозначну відповідність між кількістю предметів і кількістю однорідних слів,
що їх вона вимовляє. Цей прийом є підготовкою дитини до лічильної діяльності. Таке
маніпулювання з множинами розглядається як перший етап у розвитку лічильної
діяльності.

Діти 3-го і 4-го років життя виявляють інтерес до порівняння величин (порівнюють
кубики, цеглинки і визначають розмір -- більший, менший), до порівняння множин
(поелементним порівнянням груп предметів визначають чисельність множин). Ці перші
спроби пізнати число порівнянням розглядаються як другий етап у розвитку лічильної
діяльності.

На третьому етапі розвитку лічильної діяльності діти (5-гороку життя), порівнюючи

елементи двох множин, послідовно називають слова-числівники. Розвиток цього етапу
значною мірою зумовлений навчанням, бо самостійно дітям важко засвоїти прийом
співвіднесення числівників з елементами множин. У процесі навчання діти засвоюють
значення підсумкового числа, відрізняють підсумок лічби від процесу лічби, засвоюють,
що рівночисельні множини називають тим самим числом.

На четвертому етапі розвитку лічильної діяльності діти (шостого і сьомого років життя)
чітко засвоюють послідовність, називаючи числівники, правильно співвідносять
числівник з кожним елементом множини незалежно від форми їх розташування і
якостей елементів; вони розуміють, що число завжди є показником кількості. Увага
дітей звертається на те, що строга послідовність чисел зумовлена тим, що всі числа
натурального ряду взаємозв'язані; кожне наступне число більше попереднього на 1
одиницю і кожне попереднє менше наступного на 1 одиницю. Отже, діти оволодівають
розумінням взаємнообернених відношень між суміжними числами натурального ряду.

На п'ятому етапі розвитку лічильної діяльності діти (1-й клас школи) засвоюють лічбу
десятками, оволодівають обчислювальною діяльністю. Отже, діти оперують числами як
абстрактними поняттями, водночас лічильна діяльність завжди пов'язана з
конкретними множинами,що сприймаються різними аналізаторами.
Лічба становить складний процес, який на початкових ступенях свого розвитку включає
дії руки і зорові дії дитини, а також розгорнуті мовні дії (голосне називання чисел).

На початку навчання лічби предметів у межах засвоюваного числа (особливо в дітей

молодшого дошкільного віку) формуються розгорнені матеріалізовані лічильні дії:
дитина торкається рукою кожного предмета, вголос називає числівники, підсумкове
число позначає круговим рухом руки та іменує його. Після засвоєння таких умінь лічити
дії руки поступово згортаються: дитина вже тільки показує на предмети лічби і голосно
рахує їх, називання підсумкового числа не супроводиться круговим рухом, а лише
іменується. Дітей у середньому дошкільному віці і особливо старших дошкільників
навчають лічити без допомоги руки; вони голосно називають числівники, відносячи їх
послідовно до кожного з предметів. Старших дошкільників, якщо вони поступово
засвоїли попередні рівні лічильних дій, вчать лічити мовчки, тобто виконувати лічильну
дію в думці. У процесі такого навчання лічильні дії дітей поступово із зовнішніх,
практичних, матеріалізованих переводяться на рівень розумових (перетворюються на
внутрішні).

3.Охарактеризуйте погляди С. Русової на навчання дошкільників математики.

С. Ф. Русова глибоко розробляє методику навчання і виховання дітей: досліджує
проблеми розвитку рідної мови й мовного навчання, науки чисел, морально-
соціального виховання, підготовки педагогічних кадрів тощо.
Софія Русова не визнає альтернатив національному вихованню: тільки воно
забезпечує кожній нації найширшу демократизацію освіти – коли творчі сили не
будуть покалічені, а навпаки – дадуть нові оригінальні, самобутні скарби для
вселюдського поступу. Національне виховання через пошану і любов до свого народу
зародить у дітях пошану і любов до інших народів і тим приведе нас не до вузького
відокремлення, а до широкого єднання й світового порозуміння між народами й
націями.
С. Ф. Русова розглядає навчально-виховний процес у школі в єдності, зазначаючи,
наприклад, що окремо виховувати моральні якості неможливо. На її думку, моральне
виховання має пронизувати все навчання, все життя.
Провідним методом виховання Софія Русова вважала гідний для наслідування
приклад дорослих і всього оточення дитини.
Основне завдання педагога – розвиток самостійності дитини.