Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра археології

та спеціальних галузей

історичних наук

Реферування розділу монографії П’єра Монте «Египет Рамсесов:

повседневная жизнь египтян во временавеликих фараонов Глава ІІ. Время.»

Реферування підготував студент групи іст-12

Піддубний Дмитро

Загальна характеристика монографії

Праця П’єра Монте “Египет Рамсесов: повседневная жизнь египтян во времена великих
фараонов” (франц. “La vie quuotidienne en Egypte aux temps des Ramses Hachette”) в оригіналі була
видана в 1946 році в Парижі, Франція. Вона ввійшла до серії “По следам изчезнувших культур
Востока”. Із французької на російську переклав Ф. Л. Мендельсон. У Москві надрукована в 1989
році.

Книга розповідає про повсякденне життя єгиптян: меблі, будинки, роль пір року, сім’ю,
побут, селянське життя, мистецтво та ремесла, подорожі, фараонів, військо та війни, храми,
поховальні традицій й обряди, а також про писців та суддів. Розділи описані в усіх відомих на той
час дрібницях.

Характеристика автора

Автор — Жан П’єр Марі Монте — французький єгиптолог. Народився 27 червня 1885 року у
Вільфранш-сюр-Соне, Рона. Навчався в Ліонському університеті під керівництвом Віктора Лоре
(також франц. єгиптолог, відомий розкопками в Долині Царів).

Протягом 1921-1924 років вів розкопки в Біблі, де розкопав могили правителів Середнього
царства. Між 1929 і 1939 роками йому вдалося дослідити некрополь ХХІ і ХХІІ династій, знайдений
у Танісі (Єгипет), де згодом було виявлено гробниці фараонів Псусеннеса І, Аменемопета та
Шешонка ІІ та ін.

У часи своєї академічної кар’єри П. Монте був професором єгиптології у Страсбурзькому

університеті (1919-1948 рр.), а згодом у Коледжі де Франс у Парижі (1948-1956 рр.)

Помер 19 червня 1966 року. Уважав, що його розкопки у Танісі розкрили Пер- Рамсес. Ці
припущення виявилися хибою, проте він міг бути причетним до відкриття “пересадженого” міста.

Праця П. Монте “Египет Рамсесов...” відображає усі зібрані протягом тривалих експедицій
до 1946 року відомості щодо життя єгиптян, виходячи з багатьох настінних малюнків, текстів
пірамід, саркофагів, досліджених документів та матеріальних знахідок. Кожен може знайти в цій
книзі усе, що йому потрібно на дану тему, адже описано в ній досить багато, і подано в доступній
формі, яка, на мою думку, під силу всякому.

Аналіз структури

Монографія починається введенням, де автор коротко знайомить нас з усіма головними

аспектами кожної глави, як далі поширено описуються. Усього в праці 12 глав, які, в свою чергу,
поділяються на розділи (десь їх 4, а десь й 11). Наприкінці подається перелік основних скорочень,
хронологічна таблиця, короткий словник богів Стародавнього Єгипту (які згадані в праці),
використана література, післямова та примітки.

Виклад основного змісту

Раздел 1. Времена года.

Єгиптяни визначали рік не за сонячним циклом, а часом, який був необхідний для збору
врожаю. Вони зображали слово «рік» («ренпет») у вигляді паростка в молодій землі.

Але врожай залежав лише від того, як розливається Ніл. Кожного року, на початку червня, в
країні починалась засуха, пустеля намагалась поглинути долину, а людей охоплювали паніка та
жах. Кожна їхня дія супроводжувалась обережністю, адже вони боялись, що зможуть нашкодити
божеству : відрубати йому голову, придушити камінням, поранити. Саме тому звернення до
природи було лише з благородністю та страхом. Що б не ставалось, але розливи завжди були
правдиві. Інколи приходили з розрухами, інколи їх було недостатньо, але завжди благодійними.

Побожні єгиптяни завжди приписували Ніл та Хапі до збору богів. Він зображався повним
чоловіком, що мав пояс та сандалі, що рахувалось символом багатства. На голові, згідно з уявлень
єгиптян, був вінок з водяних рослин. Сам Бог роздавав своїми руками або символи життя, або
піднос, де було повно їжі. Багато міст носили його ім'я, а його самого називали «Батьком богів».
Його слід було задобрювати не менш, аніж інших богів, тому Рамсес ІІІ вирішив так і робити. Саме
він заснував або ж поновив у Мемфісі протягом 3 років «Книги Хапі», де єгиптяни вели записи
жертвоприношення річці - велика кількість різних продуктів. Самому ж Хапі виготовлювали велику
кількість фігурок з різних дорогоцінних металів, а також печатки та статуетки його дружини. Як
тільки мав починати розливатися божественний Ніл, йому одразу починали приносити жертви, в
озеро храму Ра-Хорахті в Оні, яке єгиптяни кликали Кебеху - саме так називався Ніл біля своїх
порогів, кидали «Книги Хапі», аби задовольнити Бога. Туди ж кидали статуетки цього Бога. Такі ж
ритуали проводили через два місяці, коли Ніл доходив до свого піку розливу, роблячи з міст та
селищ острови та острівки, а дороги перетворював в дамби, починав спадати. Через 4 місяці Ніл
остаточно повертався до своїх берегів, роблячи з цього чотирьохмісячного періоду перший час
року і мав назву «ахет» - розлив. Як тільки з'являлась земля з-під води, на полях вже були
землероби, які працювали та сіяли. Після цього, чотири-п'ять місяців вони просто поливали землю,
а після цього терміну починались жнива, обмолоту та фасування зерна по сховищам. Таким чином,
після сезону розливу, починався сезон посівів («перет»), а після нього - «шему» - сезон збору
врожаю. У них було всього три пори року, як у стародавніх євреїв та греків.

Хоч розливи Нілу й були регулярними, але перший час було складно визначати наступ
Нового року. Але під час розливів, єгиптяни могли спостерігати цікаве природне явище : на сході
перед самою появою сонця, на мить з'являлась зірка Сіріус. Самі ж жителі Єгипту вже давно
помічали цю особливість. Вони казали, що розлив ставався через сльози Ісіди, а саму ж зірку
прирівнювали до богині, що робило її покровителькою року. Саме поява цієї зірки й означала
перший день Нового року, що описано в книзі «домівки життя», де зібрані всі традиції та знання
доби Давнього Царства. В календарі , який висікли по проханню Рамсеса ІІІ, повідомляється, що
Новий рік співпадає з появою зорі на небосхилі.

Всі, чиї заняття залежали від пори року, а це : землероби, моряки, жерці, лікарі –
використовували для рахування часу «досконалий рік», тобто той рік, де місяці й сезони йшли
один за одним – «ахет», «перет», «шему». Через це, для єгиптян, фараон був джерелом
прохолоди під час «шему» та теплим сонячним променем в час «перет». Лікарі розрізняли
хвороби, які траплялися в кожну пору року, навіть знали які ліки давати під час тієї, чи іншої пори
року.

Аби було зручно, стародавні єгиптяни поділили ці сезони на 12 місяців по 30 днів та

розділили їх по старшості. Лише до останнього місяця «шему» додали 5 днів, аби стало 365. Аби
новорічний календар не відставав на один день кожні 4 роки, стародавні єгиптяни просто
додавали один день кожні чотири роки під час правління Сеті І та його сина.

Раздел 2. Праздники и выходные дни.

У Єгипті Новий рік був не лише святом богині Сопдет, адже він справлявся по всій країні. В
храмі Упуаута навіть були подарунки – слуги дарували їх своєму хазяїну, а жерці ж, в свою чергу,
робили різні жертвоприношення, аби одразу задовольнити свого бога.

Кенамон, що був царем, у своїй гробниці залишив копії дарунків фараону, які він дарував
йому на Новий рік, тому можна зробити висновок, що усі єгиптяни обмінювались подарунками та
побажаннями в це свято. Святкових днів було багато у кожному з сезонів, але найбільше – в
«ахет», адже тоді припинялись сільськогосподарські роботи.

Давньоєгипетське святкування одруження Амона та Мут, або ж Опет, відбувалось саме в

середину сезону «ахет» та тривало близько місяця. Точно не можна стверджувати, що це був
місяць загальних канікул, але більшість єгиптян кидали свою роботу, аби супроводити туру Амона,
яка піднімалась по Нілу до Опету на південь. Чоловіки та жінки охоче хотіли дістатися Бубасту –
центру святкування, тому, взявши тріскачки та флейти, пливли на суднах туди. Під час дороги
єгиптяни обмінювались побажаннями, жартами та піснями, а вина випивали стільки, скільки й за
весь рік.

Свято, яке єгиптяни намагались не пропускати, називалось «техі» або «оп'яніння», яке
відзначали в перший день другого місяця, адже тоді починався посів, що відзначався у всьому
Єгипті. Кожне місто хоч раз влаштовувало свято в честь місцевого бога. Храми, за думками
єгиптян, давали прихисток богам, які дуже любили подорожувати. Саме тому боги мали свої
вівтарі. Птах з Мемфіса мав свій вівтар у Карнаку, а Уаджет – в Танісі. Особливим було те, що в
святах, що були зв'язані з Богами, мали приймати участь усі єгиптяни, але, також, слід було не
забувати сусідніх Богів. Люди одягали новий одяг, обмащувались олією та ковзались, отримуючи
право пити, їсти та кричати. Єгиптяни так хотіли свята, що святкували навіть там, де не було
святилища вшанованого бога. В такий день жителям не рекомендувалось працювати та
стриматись від будь-яких справ.

Можна стверджувати, що кожен перший день «десятиднівки» вважався «недільним». На

восьмому році правління в Оні Рамсес ІІ звернувся до всіх майстрів, що прикрашали храми та
палаци фараона, з чудовими новинами, адже він заповнив їхні комори пиріжками, печивом,
взуттям, одягом та олією, аби вони мастили собі голови.

Марно було надіятись, що після такого прийому їжі хтось повернеться до роботи.

Раздел 3. Счастливые и несчастливые дни.

Коли дні, які були відведені на свята закінчувались, єгиптяни не просто так вдавались до
насолод та корисної роботи. Щасливі, небезпечні та нещасливі – категорії, на які єгиптяни
поділяли дні залежно від подій, що відмітили, коли ще жили Боги. Мир був дарований Богами
Хором і Сетхом, які закінчили жорстоку боротьбу в кінці третього місяця повені.

Боги поділили між собою територію : Єгипет відходив до Хора, а пустеля – Сетху. Вони
раділи, адже боротьба перейшла до жителів неба, а ці два Бога, перед пантеоном, поклали собі на
голови корони – білу та червону відповідно. Це були 3 щасливі дні.

Також щасливим єгиптяни рахували перший день другого місяця сезону «перет», коли Ра
підняв своїми руками небесне склепіння, а також дванадцятий день третього місяця того ж сезону,
коли у храмовому «Озері двох істин» змінився володар – Тот зайняв місце Атума.

Хоч боротьба між Хором і Сетхом закінчилась, другий не припинив робити свої злодіяння.
Третій день другого місяця сезону «перет» став небезпечним, адже тоді Сетх, зі своїми
сподвижниками завадив плаванням Шу. Подібним до цього був тридцятий день того ж місяця,
коли очі богині Сехмет ставали жахливими. Двадцять шостий день першого місяця сезону «ахет»
єгиптяни вважали нещасливим, адже тоді випадала річниця боротьби Хора й Сетха. За уявленнями
єгиптян, два Бога, прийнявши людські образи, почали ламати один одному ребра, а потім, ставши
гіпопотамами, продовжували боротьбу три дні й три ночі, поки Ісіда – мати Хора та сестра Сетха,
не змусила їх покинути такі образи та закінчити боротьбу, погрожуючи гарпуном. Третій з п'яти
додаткових днів року вважався особливо небезпечним, адже припадав на день народження
Сетха, тому в цей день без діяв навіть фараон.

Що стосується звичайних жителів Єгипту, то вони теж змінювали свою поведінку, яка
залежала від днів. В дні, які позначались як «нещасливі», вони намагалися залишатися вдома,
особливо на заході сонця та вночі, але й вдень майже нічим не займались. Все, що було зв'язано з
водою, а саме : купання, плавати на човні, їсти рибу заборонялось, а також вбивати качку, бика чи
козу.

Нещасливим вважався й дев'ятнадцятий день першого місяця сезону «перет», адже тоді
можна було захворіти на щось важке, наблизившись до жінки. Також виділяли дні, коли не можна
було розводити вогнище в будинку, в деякі – слухати веселу музику, а в один з виділених днів не
можна було згадувати ім'я Сетха, адже цей Бог був вбивцею та грабіжником. Якщо ж якийсь
єгиптян і промовив його ім'я, то в будинку починалися постійні сварки.

Єгиптяни слідували традиціям, тому розуміли, коли який день настав – щасливий,
нещасливий чи небезпечний, але, аби точно не забути, були присутні календарі, де завжди можна
було побачити відмічений день та підглянути, аби прийняти рішення в сумнівних моментах.

До нашого часу дійшли одна значна частина та два неповних календарі того часу, але вони
не дають змоги визначити причини цих всіх заборон. Ми знаємо, що в Єгипті вистачало оракулів,
які, скоріш за все, й складали календарі з щасливими та нещасливими днями. Це викликало
протиріччя, тому що кожен трактував календар по-своєму, що тільки «грало на руку» звичайному
єгиптянину : якщо потрібно зробити важливу справу чи просто відправитися в дорогу, вони
обирали календар того оракула, який вважав цей день щасливим. Завдяки цьому, усі міста, де
поклонялись Сетху, вважали його злодіяння подвигами, і , само собою, такі дні були щасливими.

Хоч єгиптяни й боялись порушувати заборони в нещасливий день, вони все одно могли
спокійно доторкнутися до жінки, скупатися в річці чи зустрітися з биком. Потрібно було просто
прочитати певне закляття, доторкнутися до амулету, але найкращим рішенням було сходити в
храм та залишити там якийсь «дарунок».

Раздел 4. Часы.

Єгиптяни ділили як рік на дванадцять місяців, так і день та ніч по дванадцять годин. Так як
єгиптяни любили називати все іменами, то й години мали свої імена. Першу годину називали
«блискучою», шосту – «годиною підйому», а дванадцяту – «Ра зливається з життям». Перша
години ночі називалась годиною «поразки ворогів Ра», а остання – година, що «бачить красу Ра».
Хоч і здається, що назва годин змінювалась з дня в день, але це не так. Єгиптян зовсім не
бентежило те, що сонце то забігало вперед, то відставало, години завжди називались однаково та
мали свою тривалість – дванадцять годин вдень та дванадцять вночі.

Назви годин не вживались серед звичайного населення, їх використовували лише науковці

та жерці. Зазвичай назви годин можна побачити на стінках гробниць, адже дванадцятигодинний
шлях сонця над потойбічним світом був традицією розпису гробниць. Звичайний люд ж просто
називав години за номерами. Дізнавались вони про час дуже просто – були спеціальні жерці, що
змінювались щогодини, аби безперервно служити Богу, та носили назву «унуїт». Так час визначали
вдень. Вночі ж час визначали за зірками, завдяки лінійці з прорізаною щілиною та двома
накутниками зі схилом на мотузці. Тут час визначало дві людини – спостерігач та помічник. Процес
був дуже цікавим : помічник ставав спиною до зірки, а спостерігач, за допомогою спеціальної
таблиці, де було розписані всі розташування зірок – над головою, над правим або під лівим оком,
визначав годину.

Не завжди вдавалось визначати час за зірками, тоді використовували інші варіанти. Одним з
таких варіантів було використання конічної вази. Вона зарання була виготовлена так, аби вода
витікала з неї рівно дванадцять годин. Саму ж вазу прикрашали різні астрономічні знаки та написи.
Зверху вази єгиптяни зображали божества дванадцяти місяців, нижче – тридцять шість знаків
зодіаку, ще нижче – присвятні написи, а найнижче, в маленькій ніші – фігурка павіана – священної
тварини Бога Тота. Між ногами цієї фігурки й був отвір, через який стікала вода. Вазу зсередини
розділяли дванадцять рівних вертикальних смуг, на яких були ієрогліфи, що позначали різні
символи : «життя», «тривалість» та «непорушність». Кожна така смуга позначала окремий місяць.

Єгиптяни також використовували водний годинник – клепсидра, що допомагав визначати

час не тільки вночі, а й вдень, але Єгипет – це країна, де постійно світить сонце, тому перевагу
віддавали сонячному годиннику. Такі годинники були двох типів, але ці «годинники» не дуже
цікавили єгиптян. Рідко можна було дізнатися коли сталась та чи певна подія по цьому годиннику.
Є багато розповідей, де час вживається або неправильно, або за сонячним годинником, або ж
взагалі відсутній. Прикладом можуть слугувати записи про скликання фараоном ради, але не
зазначають в який час. Клепсидри, сонячні годинники, гномони – все це не призначалось для
воїнів та приватних осіб, такі приладдя могли зберігатися лише в храмах.

Раздел 5. Ночь.

Сімейні пари спали окремо, принаймні в заможних будинках. Часто зустрічаються малюнки
на черепках, де зображена тільки жіноча частина будинку, чоловік відсутній на них, присутня лише
сама жінка та діти. Зображувались жінки в різних ситуаціях : то вона лежить на ложе, то
займається своїми справами, то взагалі кормить дитинча. Найголовніше місце в спальні
відігравало ложе. Це був основний предмет в ній. Ніжки ложе виготовлювались у вигляді Бога
Беса, що охороняв будинок від усіляких неприємностей, наприклад від падінь. Всякі приладдя,
наприклад туалетні, та лавочки зберігалися під ложе. Стеля підтримувалась стрункими колонами у
вигляді стебел папірусу. Кімната чоловіка не відрізнялась від кімнати жінки. Те саме ложе, той
самий табурет та лавочка. Одяг зберігали в скриньці разом з прикрасами.

Сни відігравали важливу роль у житті єгиптян, навіть фараонів вони турбували. Серед
єгиптян ходила історія, що Царевич Тутмос ( Тутмос ІV), відправившись на полювання, заснув в тіні
Сфінкса. Йому наснився той Сфінкс та попросив його звільнити від тяжкого піску, а взамін пообіцяв
процвітаюче царство. Тутмоса не потрібно було просити двічі.

Так як фараони приділяли велику увагу снам, вони звертались до них навіть в
найкритичніших ситуаціях. Меренптах, який царював вже 5 років, хотів піти війною проти «народів
моря», адже вони обрушилися на Дельту. Однак йому наснився Бог Птах, який сказав йому, що
потрібно направити військо лише туди, де території захоплені ворогом.

Коли фараони не до кінця розуміли свої сни, вони зверталися до тлумачів снів.

Звичайні єгиптяни не могли звернутися до тлумачів снів, тому, зазвичай, використовували

сонники. Текст зберігався на папірусі Честер-Бітті ІІІ часів Рамессідів. Текст ділився на дві частини.
Перша частина містила розбір снів поклонників Бога Хора. За часів Рамсесів прихильників Сетха
було дуже багато, а також вони були дуже впливовими, адже царська сім'я була прямим
спадкоємцем Сетха, а засновники самої династії були жерцями Бога. Саме через це іншим
доводилось приймати це. Прихильники Сетха звертались до жерців, що поклонялись Амону та
Хору, які в душі зневажали їх. Вони постійно казали, що всі біди, а саме неповага, образи та кров -
справа їхніх рук, а також те, що вони не можуть відрізнити жінку від чоловіка, натякаючи на
випадок, коли Бог Сетх провів ніч з племінником Хором. Саме тому прихильники Сетха, навіть
якщо їх знав фараон, вважалися простолюдинами. Такі люди після смерті ставали здобиччю
хижаків, а не відправлялись в потойбічний світ. Саме розбір снів прихильників Сетха був другою
частиною сонника. Як нам відомо, за часів Геродота було сім різних оракулів з своїми методами
передбачень. На жаль, з другої частини книги зберігся тільки початок, тому дізнатися, що снилось
єгиптянам і як сни трактували можна дізнатися лише через прихильників Хора.

Більшість оракулів діяли за ситуацією. Якщо сон був хороший, то й людину чекало щось
щасливе, а якщо сон був поганий - чекали біди. Наснився білий хліб - чекай чогось хорошого. Якщо
уві сні побачив себе з леопардовою головою - станеш начальником, а якщо побачив себе в сні
велетнем, то це теж добре, бо тебе збільшив Бог. Нехороші сни працювали так само : якщо в сні
єгиптянин п'є тепле пиво - його чекають матеріальні втрати, якщо вколовся шипом колючки - до
брехні, випадають зуби уві сні - до смерть когось близького, але якщо наснився сон, де єгиптянин
купається в Нілі, то це означає, що він відмив усі гріхи.

Не завжди сни можна було так легко трактувати. Якби так було, то кожен єгиптянин міг би
сам тлумачити собі сни. Було кілька прикладів, де сон набував досить незвичного значення. Якщо
єгиптянин уві сні пестить свою жінку при світлі сонця, то це погано, адже Бог побачив його злидні,
якщо він в сні довбає каміння, то це означає, що Бог відвернувся від нього, тобто добра це не
несло. Але є сон, де Бог чує молитви людини - коли єгиптянину сниться, що він виглядає з балкону.
Це був дуже хороший знак у тодішньому Єгипті. Досить дивним є те, що єгиптяни вважали, що
людину захистить покійний батько, якщо йому насняться азіати. Іноді, коли оракули не могли
нормально витлумачити сни, вони застосовували гру слів. В Єгипті вважалось, що м'ясо віслюка
могло збільшувати людину, адже слова «віслюк» та «великий» в Єгипті - ононіми. Не дуже добрим
був знак, коли єгиптянину снився сон, де йому передають арфу, бо арфа, «бенет», нагадує слово
«бін» - «поганий». Якщо в єгиптянина повторювалися еротичні сни, то нічого хорошого це не
несло. Також нічого хорошого не несли сни, у яких був релігійний підтекст. Закурити перед Богом
було гідним вчинком, але якщо наснився такий сон, то чекай поганого, бо Бог обернеться проти
тебе.

Не завжди поганий сон означав те, що тебе чекає катастрофа. Якщо наснилась худа корова -
це попередження, а не знак неминучої поганої події. В такому випадку слід звернутися до Ісіди,
яка захистить людину від поганого сну та біди, які обрушить на людину Бог Сетх. До цього ще
треба було намазати лице рубленим хлібом, який був перемішаний з травою та змочений пивом,
та в кінці додати пахощів. Саме тоді ніякі погані сни єгиптянину не страшні.

Висновок

Підіб'ємо підсумки. У моєму реферуванні була розглянута «Глава IV. Время.». Ця тема є
дуже цікавою, адже не кожен зможе уявити собі, що навіть в ті часи сни розділяли на погані та
хороші, дні ділили на щасливі, небезпечні та нещасливі, а свята влаштовували так, що люди
кидали всю свою роботу та пили без перестану. Ця глава займає одне з почесних місць у вивченні
Стародавнього Єгипту, адже напряму переплітається з звичаями та традиціями тодішніх жителів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ МАТЕРІАЛІВ

Bibliothèque nationale de France:

Pierre Montet (1885-1966) (bnf.fr)

Пьер Монтэ. Египет Рамсесов: повседневная жизнь египтян во
времена великих фараонов :

https://historylib.org/historybooks/Per-Monte_Egipet-Ramsesov-
povsednevnaya-zhizn-egiptyan-vo-vremena-velikikh-faraonov/