1

Тема 7. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на

випадок безробіття
План
1. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:
необхідність, економічний зміст та основні поняття
2. Джерела формування бюджету Фонду загальнообов’язкового державного
соціального страхування на випадок безробіття
3. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим
державним соціальним страхуванням на випадок безробіття
4. Умови призначення та виплати допомоги у зв'язку з безробіттям

1. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок

безробіття: необхідність, економічний зміст та основні поняття

Безробіття як соціально-економічне явище властиве ринковій економіці і є

одним з негативних наслідків природи ринку. Виникнення безробіття
зумовлено дією закону попиту і пропозиції, коли порушується
макроекономічна рівновага на ринку праці і пропозиція робочої сили
перевищує попит.
Економічна сутність безробіття полягає в тому, що за рахунок вимушеної
незайнятості частина економічно-активних громадян суспільства позбавляється
певної величини суспільного продукту. Соціальна сутність безробіття
проявляється в тому, що непрацюючі особи працездатного віку отримують
матеріальну допомогу для забезпечення існування, а не заробляють кошти, при
цьому не мають можливості реалізувати себе у трудовій діяльності. Якщо
безробіття стає тривалим, втрачають професійні та виробничі навички,
зневіряються. Така ситуація може призвести до деградації особистості.
В економічній літературі безробіття визначають як соціально-економічне
явище, за якого частина працездатного населення хоче працювати, але не може
знайти роботу, стає надлишковою, поповнюючи резервну армію праці. Закон
України «Про зайнятість населення» визначає безробіття як соціально-
економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на
працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття
базується на Основах законодавства України про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування (№ 16/98-ВР від 14.01.1998 р.), Законах України «Про
зайнятість населення» (№ 5067Л/І від 05.07.2012 р.), «Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття» (№ 1533-111 від
02.03.2000 р.), «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове
державне соціальне страхування» (№ 2464Л/І від 08.07.2010 р.) та інших
нормативно-правових актах, що регулюють відносини у сфері страхування на
випадок безробіття.
Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
на випадок безробіття» визначено суб’єктів та об’єкт страхування.
 2
Суб’єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття є застраховані особи, члени їх сімей, страхувальники та
страховик.
Застрахованою особою є фізична особа, яка підлягає загальнообов’язковому
державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку
сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний
соціальний внесок. Страхуванню на випадок безробіття підлягають:
- особи, що працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-
правового договору;
- особи, котрі проходять альтернативну (невійськову) службу;
- громадяни, які працюють неповний робочий день або неповний робочий
тиждень;
- військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби);
- громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно;
- фізичні особи-підприємці.
Страхувальниками є роботодавці, які відповідно до Закону України «Про
збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування» сплачують єдиний соціальний внесок.
Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття виступає страховиком.
Об’єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, тобто
подія, настання якої призводить до втрати роботи та відповідно заробітної
плати (доходів) застрахованих осіб з незалежних від них обставин. При цьому
громадяни мають бути зареєстрованими у центрі зайнятості як безробітні.

2. Джерела формування бюджету Фонду загальнообов’язкового державного

соціального страхування на випадок безробіття

Джерела формування доходів Фонду загальнообов’язкового державного

соціального страхування на випадок безробіття визначено Законом України
«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття».
Основним джерелом доходів Фонду є єдиний внесок на загальнообов’язкове
державне соціальне страхування консолідований страховий внесок, мобілізація
якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального
страхування в обов’язковому порядку та на постійній основі для забезпечення
захисту у випадках, що передбачені законодавством, прав застрахованих
громадян на отримання страхових виплат (послуг) в межах існуючих видів
загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Розподіл єдиного внеску за видами загальнообов’язкового державного
соціального страхування здійснюється пропорційно з урахуванням необхідності
забезпечення застрахованим особам страхових виплат і соціальних послуг, що
передбачені чинним законодавством про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику
 3
настання страхових випадків; формування резерву коштів для забезпечення
страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам;
здійснення адміністративних витрат, пов’язаних із забезпеченням
функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального
страхування.
Розподіл єдиного внеску на соціальне страхування у 2020 р. :
- на випадок безробіття – 4,8058 відсотка;
- на страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від
нещасного випадку на виробництві – 9,5727 відсотка;
- на пенсійне страхування – 85,6215 відсотка.
Кошти, що надходять до бюджету Фонду соціального страхування на
випадок безробіття від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування, витрачаються на:
• матеріальне забезпечення та надання соціальних послуг застрахованим
громадянам;
• формування резервного фонду;
• реалізацію заходів, спрямованих на сприяння зайнятості громадян;
• відшкодування Пенсійному фонду України витрат, що пов’язаних із
достроковим виходом громадян на пенсію;
• забезпечення діяльності Державної служби зайнятості України та її
територіальних органів;
• фінансування заходів, що спрямовані на недопущення настання страхових
випадків.
Отже, наявність відокремленого від державного бюджету Фонду соціального
страхування на випадок безробіття дає можливість концентрувати фінансові
ресурси для забезпечення соціального захисту безробітних громадян.

3. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим

державним соціальним страхуванням на випадок безробіття

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне

соціальне страхування на випадок безробіття» право на матеріальне
забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані
громадяни, молоді особи, які закінчили або припинили навчання у
загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах,
звільнилися із строкової військової чи альтернативної (невійськової) служби і
потребують сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у випадку їх
реєстрації в центрах зайнятості як безробітних.
У сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття існують такі види матеріального забезпечення:
• допомога по безробіттю;
• допомога по безробіттю, яка виплачується одноразово і спрямовується на
організацію підприємницької діяльності;
 4
• допомога на поховання у випадку смерті безробітного або особи, яка
перебувала на його утриманні.
До соціальних послуг, що надаються за загальнообов’язковим державним
соціальним страхуванням на випадок безробіття, належать:
• професійна підготовка або перепідготовка безробітних громадян,
підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних
закладах, на підприємствах, в установах, організаціях;
• профорієнтація;
• пошук роботи та сприяння у працевлаштуванні безробітних, у тому числі
шляхом організації громадських та інших робіт тимчасового характеру;
• надання компенсації роботодавцям, котрі працевлаштовують безробітних
громадян;
• сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб;
• інформаційні та консультаційні послуги, що пов’язані із
працевлаштуванням безробітних.
Отже, виплата матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання
соціальних послуг використовуються не тільки як пасивні методи підтримки
безробітних, а й як методи, які допомагають поверненню безробітного до
трудової діяльності.

4. Умови призначення та виплати допомоги у зв'язку з безробіттям

Право на допомогу по безробіттю мають застраховані громадяни, які

зареєструвалися як безробітні. Умовою отримання допомоги є наявність
страхового стажу не менше шести місяців упродовж останніх 12 місяців, що
передували реєстрації безробітного.
Центри зайнятості призначають допомогу по безробіттю на підставі
особистої заяви безробітного, починаючи з восьмого дня після реєстрації в
базовому центрі зайнятості. Безробітні громадяни отримують допомогу по
безробіттю через банківські установи.
На основі інформації Державного реєстру загальнообов’язкового
державного соціального страхування про страховий стаж та обсяг заробітної
плати (доходу) визначається розмір допомоги по безробіттю.
Допомога по безробіттю може виплачуватися не більш як 360 календарних
днів (особам передпенсійного віку не більше 720 днів) упродовж двох років.
Відповідно до українського законодавства загальна тривалість виплати
допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом
двох років. Однак, існує ряд нюансів (зокрема стаття звільнення), які
впливають на тривалість надання фінансової допомоги безробітним. Так,
періоди виплат можуть бути наступними:
 720 днів – для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на
пенсію)
 360 днів – стандартна тривалість виплат для більшості громадян
 5
 270 днів – при звільненні з останнього місця роботи за власним бажанням
без поважних причин, за згодою сторін.
 180 днів – для переселенців, а також молоді, яка закінчила або припинила
навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних
закладах, звільнилася зі строкової військової служби.
Мінімальна сума допомоги по безробіттю в Україні в 2020 році становить
610 гривн). У мінімальному розмірі допомога виплачується тим, хто за останній
календарний рік має страховий стаж менше шести місяців або звільнений з
останньої роботи, а також переселенцям, випускникам навчальних закладів (без
досвіду роботи) і демобілізованим зі служби в армії.
Безробітні, страховий стаж яких за останні 12 місяців до реєстрації на біржі
праці перевищує півроку або мають перерву в роботі з поважних причин
(строкова військова служба, навчання, догляд за інвалідом I групи або
дитиною-інвалідом віком до 18 років або пенсіонером, який потребує
постійного стороннього догляду) розмір виплат по безробіттю розраховується в
процентному співвідношенні до їх середнього доходу (зарплати) в залежності
від страхового стажу, але не менше мінімального розміру допомоги по
безробіттю, встановленого для цієї категорії (1630 грн.).
Безробітний, страховий стаж якого упродовж останніх 12 місяців становив
шість або більше місяців, отримує допомогу по безробіттю відповідно до
розміру середньої заробітної плати (доходу) та страхового стажу (табл. 1).
Таблиця 1
Розмір допомоги по безробіттю
Розмір допомоги (у %) до середньої
Тривалість страхового стажу заробітної плати
до 2 років 50
від 2 до 6 років 55
від 6 до 10 років 60
понад 10 років 70
Тривалість безробіття також впливає на розмір допомоги. Так, перші 90
календарних днів безробітний отримуватиме допомогу у розмірі 100%;
протягом наступних 90 календарних днів 80%; надалі 70%.

Максимальний розмір допомоги не може перевищувати чотирикратного

розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 9 080 грн.

Мінімальний розмір допомоги з безробіття:

 якщо страховий стаж протягом 12 місяців, що передували реєстрації

особи як безробітної менше ніж 6 місяців, становить 650 грн (на період
карантину – 1 тис. грн).
 якщо страховий стаж протягом 12 місяців, що передували реєстрації
особи як безробітної, становить більше шести місяців – 1 800 грн.
 6
Цю виплату отримують громадяни, які:

 протягом року, що передував реєстрації в службі зайнятості мають

страховий стаж менше шести місяців;
 молоді люди, які закінчили навчання в закладах середньої/вищої освіти
або звільнені зі строкової військової служби і які вперше шукають
роботу;
 внутрішньо переміщені особи, які документально не можуть підтвердити
періоди роботи.

Періоди нарахування допомоги з безробіття

Чергове нарахування допомоги обмежується датою, що передує дню:

 останнього відвідування безробітним центру зайнятості, де він

зареєстрований (якщо центр зайнятості приймає громадян);
 спілкування з кар'єрним радником телефоном чи іншим засобом зв'язку та
підтвердження перебування в статусі безробітного (якщо центр
зайнятості особисто не приймає громадян).

Допомога виплачується не рідше ніж двічі на місяць або один раз на місяць

за згодою безробітного.

Допомога з часткового безробіття під час карантину

Коли розпочався карантин через коронавірус Верховна рада ухвалила низку
змін до законів, для того, щоб надати допомогу тим, хто постраждав через
запроваджені обмежень, або лишився без роботи. Зокрема, 24 червня 2020 року
нардепи внесли зміни до закону про зайнятість населення (ст. 47), які
передбачають допомогу з часткового безробіття.

Така допомога надається для того, щоб роботодавець міг виплачувати

частину зарплати робітникам, які на час карантину не можуть працювати через
вимушене скорочення робочого часу.

Особи, які мають право на допомогу з часткового безробіття

Таку допомогу можуть отримати робітники, які сплачували страхові внески,

крім осіб, які отримують пенсію.

Важливо: щоб отримати виплату, особа за рік до початку скорочення

тривалості робочого часу мала працювати не менш як 6 календарних місяців,
сплачувати страхові внески. При цьому скорочення тривалості робочого часу
має становити 50 і більше відсотків на місяць.

Допомога на період карантину надається роботодавцям на строк зупинення

(скорочення) діяльності та протягом 30 календарних днів після завершення
 7
карантину і встановлюється за кожну годину, на яку працівникові було
скорочено тривалість робочого часу.

Сума допомоги через вимушене скорочення робочих годин для працівників

визначається виходячи з розрахунку двох третин тарифної ставки, але не
більше розміру мінімальної зарплати (6 тис. грн).

Джерело виплат допомог працівникам

Кошти надає держава, а виплату працівникам здійснює роботодавець, з яким

оформлено трудові відносини (крім осіб, які працюють у роботодавця за
сумісництвом).

У разі, якщо роботодавцем вживаються заходи щодо профілактики та

запобігання поширенню епідемії, право на допомогу з часткового безробіття
мають усі застраховані особи, з якими роботодавець оформив трудові
відносини.

Виплати працівникам здійснюється роботодавцем з першого дня скорочення

тривалості їхнього робочого часу до завершення обмежувальних заходів для
боротьби з COVID-19.

Допомога з часткового безробіття не надається

Цю виплату не вдасться оформити, якщо:

 зупинення (скорочення) виробництва має сезонний характер або виникає

винятково з організаційно-виробничих причин;
 є можливість працевлаштування (тимчасового переведення) працівників
на період зупинення (скорочення) виробництва на інших дільницях, у
цехах;

 працівник відмовився від працевлаштування (тимчасового переведення)

на відповідну роботу на підприємстві з повним робочим днем (тижнем),
або працює на підприємстві за сумісництвом чи проходить альтернативну
(невійськову) службу.

Допомога не надається у разі наявності у роботодавця заборгованості з

виплати зарплати та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування, яка виникла протягом 5 років, що передують року
зупинення діяльності.