Тема 2.

2 Проблемність людського
буття та його духовні виміри

Єфіменко І.О.
Проблема сенсу життя, смерті та безсмертя
людини у філософії.
 Сенс життя
Сенс життя, сенс буття — філософська та духовна проблема, що має відношення до
визначення мети існування, призначення людства, людини як біологічного виду, одне з
основних світоглядних понять, що має величезне значення для духовно-морального
становлення особистості.
 Смерть
Смерть — припинення життєдіяльності організму. У теплокровних тварин і людини смерть
пов'язана насамперед із припиненням дихання і кровообігу[1]. У медицині вивченням
процесу смерті займається наука танатологія.
 Безсмертя
Безсмертя — термін, яким окреслюється властивість живої істоти або певного явища жити-
існувати вічно. Іншими словами — це здатність жити безмежно, без смерті як явища.
Проблема сенсу життя, смерті та безсмертя людини є однією з ключових тем у філософії.
Ця проблема ставиться перед філософами вже століттями і має безліч різних тлумачень і
підходів.

Питання про сенс життя відноситься до області етики та онтології. Філософи розглядають
різні підходи до визначення сенсу життя. Деякі вважають, що сенс життя полягає в
досягненні щастя, задоволення особистих бажань та реалізації свого потенціалу. Інші
аргументують, що сенс життя може бути пов'язаний зі служінням іншим людям або
відданістю вищим моральним цінностям.
Проблема смерті і безсмертя також займає центральне місце у філософії. Філософи розглядають
різні погляди на смерть і можливість існування після смерті. Деякі вважають, що смерть є кінцем
існування, і після неї нічого не існує. Інші вірять у можливість життя після смерті, наприклад, через
переселення душі у інші форми або існування в раю або пеклі.

Філософські думки про ці питання різняться і можуть бути сильно вплинуті релігійними,
культурними та особистими переконаннями. Кожна людина може мати власне уявлення про сенс
життя, смерть та можливість безсмертя. Філософія допомагає нам розглянути ці питання,
задуматися над ними і розвинути наше розуміння світу та нашої ролі в ньому.
Сенс життя є однією з основних проблем філософії, і різні філософські школи та думки

мають різні погляди на це питання. Ось кілька розглянутих підходів до сенсу життя з

філософської перспективи:

1. Екзистенціалізм: Екзистенціалістські філософи, такі як Жан-Поль Сартр та Альбер Камю, вважають,

що сенс життя людини має бути знайдений і створений самою людиною. За їхніми поглядами, ми
народжуємося в світі без заздалегідь заданого сенсу, і ми повинні самостійно прийняти
відповідальність за надання сенсу своєму життю шляхом вибору, вчинків і самоствердження.
2. Утилітаризм: Утилітаристи, такі як Джеремі Бентам і Джон Стюарт Мілль, вважають, що сенс життя
полягає в досягненні найбільшого загального щастя для найбільшої кількості людей. Вони
аргументують, що сенс життя залежить від максимізації блага і мінімізації страждань.
3. Теорія метафізичного сенсу: Філософи, такі як Артур Шопенгауер та Фрідріх Ніцше, висувають ідею,
що сенс життя полягає у розумінні метафізичної природи світу та власного місця в ньому. Вони
вважають, що сенс життя можна знайти через пізнання і саморозвиток.
4. Релігійні підходи: Багато релігій мають власні вчення про сенс життя. Наприклад, у християнстві
сенс життя може бути пов'язаний з поклон
Погляди на безсмертя в філософії розподіляються на кілька основних напрямків. Ось
декілька розглянутих підходів до безсмертя з філософської перспективи:

1. Дуалізм: Деякі філософи, такі як Рене Декарт, вважають, що людина складається з

матеріального тіла і нематеріальної душі. За цим підходом, душа може бути
безсмертною, існувати після смерті тіла.
2. Реінкарнація: У багатьох вченнях, таких як буддизм та гіндуїзм, приймається ідея
реінкарнації. Згідно з цим поглядом, після смерті людина перевтілюється у нову форму
життя, зберігаючи свою карму або духовний розвиток.
3. Фізичне безсмертя: Деякі філософи досліджують можливість фізичного безсмертя,
особливо у контексті наукового розвитку. Це може включати технологічні або медичні
досягнення, що дозволять продовжити та підтримувати життя необмежено.
4. Перспектива історії: Деякі філософи, такі як Жан Бодрійяр і Мішель Фуко, досліджують
ідею безсмертя через перспективу історії. Вони вказують на те, що людина може
продовжувати жити після смерті через свої впливи на суспільство, культуру або ідеї, які
вона залишає після себе.
Смерть є однією з найбільш важливих і складних проблем філософії. Філософи
розглядають різні підходи до розуміння смерті і її значення. Ось кілька розглянутих
поглядів на смерть з філософської перспективи:

1. Епікурейство: Згідно з ученням епікурейців, смерть є припиненням свідомості і, отже, немає причин для
страху або тривоги. Вони вважають, що ми не будемо свідомі після смерті, тому немає потреби переживати її
наслідки.
2. Екзистенціалізм: Екзистенціалістські філософи, такі як Жан-Поль Сартр, розглядають смерть як невід'ємну
частину людського існування. За їхніми поглядами, свідомість про кінцевість життя надає значення нашим
діям і виборам. Смерть виступає як нагадування про обмеженість нашого часу і наголошує важливість того,
як ми використовуємо своє життя.
3. Танатологія: Танатологія - це галузь філософії, що досліджує смерть та її вплив на життя людини. Філософи
танатології, наприклад Елизабет Кюблер-Росс, зосереджуються на розумінні процесу смерті, смутку, втрати і
способів, якими ми можемо надати сенс нашому життю в умовах обмеженості.
4. Релігійні погляди: Релігії різних традицій мають власні вчення про смерть. Наприклад, у
християнстві смерть вважається переходом до іншого життя, духовного суду та вічного життя.
У буддизмі смерть розглядається як перехід у нову форму життя через процес реінкарнації.