дипломатична боротьба в епоху Пелопоннеської війни

Посилення Афін, що порушувало систему політичного дуалізму на користь Афін,

послужило причиною Пелопоннеської війни (431-404 рр. До нашої ери).
Пелопоннесская війна загострила всі внутрішні і зовнішні суперечності еллінського
світу. Для всіляких дипломатичних комбінацій відкривалося найширше поле.

Відкриттю військових дії передувала запекла дипломатична боротьба, яка тривала

цілих п'ять років (436-431 рр. До нашої ери). У ній взяли участь всі грецькі
держави, які входили в Лакедемонская і Афінську симмахии.

Найближчим приводом для війни послужив Епідамнскій інцидент. Те було

зіткнення чисто місцевого значення, що виникло на грунті географічної тісноти
еллінського світу. Незабаром, однак, місцевий суперечка переросла в конфлікт
общегреческого значення. Канва подій така. У багатому і багатолюдному місті
Епідамні (сучасний Дураццо), колонії острова Керкири на західному березі Греції, в
436 м до нашої ери відбулося зіткнення демократів з олігархами. Останні
закликали собі на допомогу сусідів-варварів. Пригнічені противниками,
Епідамнского демократи, не отримуючи допомоги від Керкири, своєї метрополії,
відправили посольство в Дельфи за порадою, не передати їм свого міста Корінф,
який оскаржував права у Керкири на Епідамні. Дельфійські жрецтво висловилося
за таке рішення.

Тоді керкірянам зі свого боку відправили посольство в Коринф з вимогою передати

питання про Епідамні на рішення третейського суду. Не отримавши чіткої відповіді
від Коринфа, поглиненого підготовкою до війни, керкірянам відправили посольство
в Афіни, просячи прийняти їх в Афінську Сіммахом і визнати їх право на Епідамні.
Керкірський посли доводили афінян, що якщо Керкире не буде надана допомога,
вони змушені будуть підкорятися коринтян. Тоді Афінам доведеться битися з
двома найсильнішими морськими державами Греції - Коринфом і Керкирой.

Слідом за посольством Керкири в Афіни прибуло і коринфського посольство. Воно

звинувачувало керкірян в нахабства і користолюбстві і протестувало проти
прийняття їх в Афінську Сіммахом. Афіняни вирішили не приймати керкірян в свою
Сіммахом, а укласти з ними лише оборонний союз. Формально вони не
порушували умов Тридцятирічного світу, який забороняв однієї симмахии
розширюватися за рахунок іншої. Вступаючи з керкірянам в дружній союз, Афіни
розраховували досягти відразу двох цілей: 1) посіяти ворожнечу між двома
найсильнішими в той час морськими державами Греції - Керкирой і Коринфом - і
тим самим послабити цих головних своїх супротивників і 2) закріпитися в
найважливіших гаванях на західному торговельному шляху до Італії і Сицилію.

Розрахунки Афін на поєдинок Керкири і Коринфа виправдалися. У вибухнула

Керкіра-коринфской війні обидві воюючі сторони були знесилені. Але військова
допомога, надана Афінами Керкире, викликала протест Пелопоннеського союзу з
приводу порушення Афінами договору 445 р

До цього долучився і другий конфлікт між пелопоннесцями і афінянами - через

колонії Потидеи на Халкидский півострові. На Потідею розраховували і афіняни і
коринфяне. На сторону останніх став і македонський цар Пердикка. Він був
ображений на афінян за їх союз з його братом і ворогом Філіпом і підняв проти
афінян прикордонні племена. Скориставшись цією нагодою, велика частина міст
Халкидский півострова повстала проти афінян. Однак, відправлена Афінами
ескадра в 30 кораблів розбила війська потідеян і коринтян і поклала кінець
повстання.

Після цього коринфяне, потідеяне і Пердикка направили посольства в Спарту з

вимогою негайного скликання загальносоюзного наради (сіллогос) з приводу
порушення Афінами договору 445 р Цей протест підтримали і інші грецькі міста,
незадоволені Афінами. В результаті в 432 р в Спарті було скликано нараду за все
Пелопоннеського союзу.

завоювання Олександра Македонського

Геніальний полководець, видатний адміністратор і політик. Засновник великої

держави, що охоплювала Македонію, Грецію, завойовану Перську імперію та
Єгипет.

Своє правління Александр розпочав з того, що розправився зі своїми ворогами та

жорстоко придушив повстання грецьких держав, які хотіли позбутися влади
Македонії. Грецькі поліси підтвердили рішення загальногрецького з’їзду в Коринфі і
надали Александру вищу владу для ведення війни з Персією.

У 334 р. до н. е. греко-македонське військо на чолі з Александром переправилось у

Малу Азію. Розгромивши персів біля річки Гранік, Александр рушив на південь уздовж
Середземного моря. Він підкоряв одне за одним грецькі міста Малої Азії, обіцяючи їм
цілковите визволення з перської неволі.

Заволодівши Малою Азією, Александр рушив у Сирію. Йому назустріч виступив

перський цар Дарій ІІІ із величезною армією. Біля міста Ісса відбулася битва, у якій
перські війська зазнали поразки. Дарій ІІІ утік з поля бою. Александр захопив у полон
матір, дружину й двох доньок перського царя.

Пізнаше, після захоплення міста Тіра, Дарій ІІІ зробив спробу розпочати з
Александром мирні переговори. В обмін на свою сім’ю Дарій пропонував
македонському правителю всю Азію до Євфрату, величезну суму грошей та віддати за
нього одну зі своїх дочок. Проте Александр відмовився від цих пропозицій,
вимагаючи від перського царя здатися без будь-яких умов.

З Фінікії Александр рушив у Палестину, а потім у Єгипет. Тут македонського царя

зустріли як визволителя від перського поневолення. Жерці проголосили його
фараоном і богом, сином великого Амона. Александр заснував у західній частині
дельти Нілу місто Александрія, яке згодом стало головним портом і другим за
величиною та економічним значенням містом Єгипту.

З Єгипту Александр зі своїм військом рушив у глиб Перської держави, а саме у

Дворіччя. Без перешкод греко-македонське військо переправилось у верхів’ях Тигру
та Євфрату. Назустріч їм повільно рухалось військо перського царя. 1 жовтня 331 р. до
н. е., поблизу селища Гавгамели, відбулась вирішальна битва. Дарій ІІІ для бою вибрав
широку рівнину, де його слони та колісниці мали би простір для дій. Хоча чисельна
перевага була в персів, військо Александра було значно боєздатнішим.
Битва розпочалася вранці. Перські колісниці, до яких були прикріплені гострі коси,
рушили на греко-македонське військо. Проте македонські лучники перестріляли
багатьох візничих, а воїни швидко розступилися і пропустили колісниці між своїми
рядами.

У цей час на чолі кінноти Александр пробився до центра перського війська, де був
Дарій ІІІ. Незважаючи на охоронців, які його оточували, перський цар так злякався,
що втік з поля бою. Його воїни в центрі і на лівому фланзі не витримали натиску
греко-македонського війська і так само почали тікати. Александр зі своєю кіннотою
завершив розгром перської армії.

Переслідуючи ворога, переможці зайняли Вавилон, Сузи, Персеполь. Захоплена

здобич була такою великою, що для її перевезення знадобилося кілька тисяч
верблюдів. Александр наказав спалити палац у Персеполі, який прославляв
могутність перських царів. Водночас було знищено чудові твори мистецтва. (Чому так
по-варварськи вчиняв Александр? Чи можна виправдати цей вчинок?) Дарій ІІІ, який
тікав від своїх переслідувачів, був убитий своїми вельможами. Після його загибелі
Александр був проголошений царем Азії.

Завоювання Індії. У 327 р. до н.е. військо македонян увійшло до Індії і рушило в долину Інду.
Йому протистояли загони царя (раджі) Таксили. В результаті переговорів Александру вдалося
укласти союз із цим індійським царем і разом з ним виступити проти іншого раджі – Пора. У
326 р. до н.е. на річці Гідасп відбулася вирішальна битва.

Наслідки і результати Східного походу Алксандра Македонського:

- Було знищено Перську імперію давнього ворога грецьких держав, натомість постала
нова імперія Алксандра Македонського, яка включала Грецію, колишні володіння Персії
та частину Індії;
- Імперія Алксандра Македонського виявилась не життєздатною і по його смерті
розпалася, частина підкорених народів здобула незалежність;
- Великі багатства накопичені перськими царями і
захоплені Александром Македонським були пущені в оборот, давши поштовх розвитку
торгівлі між всіма відомими на той час країнами, що раніше розвивалися ізольовано;
- Сприяв поєднанню грецької і східної цивілізацій, культур, їх взаємообмін. Греки
ознайомилися з досягненнями Сходу, у свою чергу схід перейняв здобутки греків.
 

Міжнародні відносини в епоху Давнього Риму

пунічні війни;
Республіка Індія та Китайська Народна Республіка (КНР) використовують давні ідеї
про міжнародні відносини на новому етапі розвитку у різних аспектах своїх
зовнішньополітичних стосунків.

З одного боку, обидві країни звертають увагу на ідеї невмішування та суверенітету,

які є класичними принципами міжнародного права. Індія та КНР зосереджують
увагу на підтримці територіальної цілісності та суверенітету своїх країн і прагнуть
до забезпечення мирного співіснування з іншими країнами.

З іншого боку, обидві країни активно використовують ідеї регіональної інтеграції та

співпраці. Індія є активним членом регіональних організацій, таких як БРІКС,
Східноазійський саміт та Східноазійська економічна співпраця. КНР також активно
пропагує концепцію Нового шовкового шляху, яка має на меті збільшення
торговельних та економічних зв'язків між регіонами.

Крім того, обидві країни прагнуть до зміцнення своїх зовнішньополітичних

стосунків на основі культурного та духовного співробітництва. Індія та КНР активно
сприяють обміну культурними та науковими досягненнями, проводять спільні
культурні заходи, розвивають взаємний туризм та співпрацю в галузі освіти.

Таким чином, Республіка Індія та КНР на новітньому етапі розвитку застосовують

давні ідеї про міжнар