(1909–1937) Богдан-Ігор Антонич народився 5 жовтня 1909 р. в с.

Новиці на Лемківщині (тепер

територія Польщі) у родині греко-католицького священика. Родина Антоничів покинула рідне село,
бо воно було розміщене на шляхах, де проводилися воєнні операції. Через слабке здоров’я Богдан
не ходив до початкової школи, до навчання в гімназії готувався, беручи приватні уроки. Учився
добре, був музично обдарованим. Середню освіту здобував у польській гімназії. З 1928 по 1933 р.
навчався на філологічному факультеті (щоправда, тоді його називали філософським) Львівського
університету. Гурток україністів часто заслуховував його філологічні студії. Б.-І. Антонич виступав зі
своїми поезіями перед університетськими друзями, які потім згадували, що він був дуже
сором’язливим, малоговірким і заглибленим у себе. 1931 р. виходить друком перша його книжка
«Привітання життя», що відразу привернула увагу львівської літературної громадськості.
Закінчення університету збіглося з виходом у світ другої збірки «Три перстені» (1933), яка зробила
Б.-І. Антонича відомим західноукраїнським письменником. «У ній, — зазначає Д. Павличко, —
були вже малярські відкриття, філософські розгалуження, блискучі мовні перемоги його поезії».
Після закінчення університету юнак віддав перевагу літературній діяльності, з якої і жив. Він
побоювався вчителювання. З 1933 по 1937 р. Б.-І. Антонич написав ще три книжки, але тільки одна
з них вийшла друком за його життя — «Книга Лева» (1936). Дві інші — «Зелена Євангелія» і
«Ротації» — посмертні видання, датовані 1937 р. У цей час поет працює над оперною драмою
«Довбуш», мистецтвознавчими, теоретичними статтями, над романом «На тому березі», який, на
жаль, він так і не завершив. Через хворобу Б.-І. Антонич помер зовсім молодим. Це сталося 6
липня 1937 р. Поет похований на Янівському цвинтарі в м. Львові.

Асоціативність— це зв’язок між уявленнями, коли значення одного з них спрямоване до іншого на
підставі спільних ознак, зумовлюючи виникнення нових, несподіваних, свіжих значень. Асоціація
виникає або за подібністю (вода — кров), або за суміжністю в часі (весна — квіти), або за
контрастом (небо — земля), або за причиново-наслідковим принципом (дим — вогонь). Унаслідок
поєднання в поезії кількох уявлень або відчуттів виникає асоціативний ряд.

Міфологізм — спосіб поетичної реалізації міфу у творах оригінальної літератури. Значення міфу в
літературному творі не тотожне змісту першоджерела й залежить від культури епохи, задуму
письменника, жанру твору.

Автор – Богдан-Ігор Антонич.

Збірка – Три перстені

Рік написання -1934 р.

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: філософська.

Тема: зображення свята народження Христа.

Ідея: переосмислення факту народження Христа як події, що відбувається в кожному селі й

містечку; уславлення народження життя й радості.

Віршовий розмір – хорей.

Художні засоби:

епітети: сніжиста путь, веснянії сни, синь незнану,

повтор – тешуть теслі,

порівняння – очі наче у сарни.

метафора – стелиться путь, ходить сонце у крисані, снігом стелиться життя

алюзії: Дитя боже – Ісус Христос, Ясна Пані – Марія, Матір Божа.

алітерація – тешуть теслі з срібла сани