«Менади» Хуліо Кортасара

Біографія
Хуліо Кортасар є представником літератури постмодернізму та «магічного реалізму»
Аргентинець за походженням Хуліо Флоренсіо Кортасар Дескотт народився 26 серпня 1914 року. Його
батько служив консультантом з економічних питань в бельгійському посольстві Аргентини. Дата
народження Хуліо збіглася з початком Першої світової війни.
Перші роки життя Кортасара пройшли в Швейцарії, на території якої народилася і його молодша
сестра Офелія. В кінці 1915 року сім’я Кортасара переїздить в іспанську Барселону, де проживає до
1918 року. З 1918 року Кортасари осідають в Буенос-Айресі, де і проходить юність майбутнього
письменника.
У 1928 р. отримав освіту викладача середньої школи
З 1936 року Кортасар вступає на факультет філософії і літератури університету Буенос-Айреса, але
через відсутність коштів за рік залишив навчання і сім років пропрацював сільським вчителем.
Митець захопився джазовою музикою. За спогадами друзів, він міг на довгі години закриватися в
одній із кімнат свого будинку, щоб імпровізувати на саксофоні. Іншими важливими захопленнями
були фотографування і театр.
У 1944 році переходить на роботу в університет м. Мендоси. Незабаром, через участь в
антидиктаторських мітингах інтелігенції, його позбавляють права здійснювати педагогічну діяльність.
Повернувшись в 1946 році в Буенос-Айрес, Кортасар влаштовується на роботу службовцям в
Книжкову палату. У 1951 році отримує літературну стипендію і їде в Європу, де до кінця днів жив в
Парижі, довгі роки працював перекладачем при ЮНЕСКО.
Помер письменник 12 лютого 1984 року внаслідок лейкемії. Прах Кортасара похований на кладовищі
Монпарнас у Парижі.

Хуліо Кортасар (цікаві факти, моменти)

Сам себе вважав «типовим аргентинцем», представником різних націй: за матір’ю –
напівнімець/напівфранцуз, за батьком – іспанець.
У школі був книголюбом, захоплювався творами О. Дюма, Ж. Верна, Е. По.
Свій перший роман він написав у дев’ятирічному віці.
Поет багато подорожував. Він відвідав такі країни: Італія (1954), Куба (1961), Аргентина, Перу,
Еквадор, Чилі (1970-1973).
Стверджується, що безпосередньою причиною смерті Кортасара став СНІД, яким він заразився під
час переливання крові

Хуліо Кортасар творчість

Почав писати дуже рано, в 1938 р. дебютував як поет-символіст збіркою сонетів «Присутність».
Успішнішим був прозовий дебют – оповідання “Захопливий дім”, яке було написано в манері
магічного реалізму.
Вірші продовжував складати впродовж всього життя, але не публікував їх; посмертно була видана
лірична книга «Тільки сутінки» (1984), куди увійшли вірші і поеми, створені від початку 1950-х до
1983 р.
А першою книжкою Кортасара стала драматична поема в прозі «Королі» (1949) – авторська
інтерпретація давньогрецького міфу про Тесея й Мінотавра (антична міфологія вабила письменника,
про що свідчать такі його твори, як «Менади», «Сеньйорита Кора» та ін.). Елементи магічного
реалізму знаходимо й у збірках оповідань «Бестіарій» (1951), «Кінець гри» (1956), «Таємна зброя»
(1959), «Усі вогні – вогонь» (1966), «Хтось там ходить…» (1977), «Дехто Лукас» (1979) та ін.
Наприкінці 1950-х pp. Кортасар звернувся до жанру роману і вже завдяки першому «Виграші» (1960)
зажив слави. Однак найвідомішим став його роман «Гра в класи» (1963).
Згодом були опубліковані романи: «Довкола дня на 80 світах» (1967), «62. Модель для складання»
(1968), «Останній раунд» (1970), «Книга для Мануеля» (1973) та ін.

Посмертно опубліковані ще два його романи: «Дивертисмент» та «Іспит» (обидва 1986).

Цитата: «Не хочу помирати, не дізнавшись, навіщо я жив»

Кожна людина, помираючи, хоче засинати назавжди з відчуттям, що все таки ти жив не
дарма і залишив за собою слід.

«Менади» літературний паспорт

Автор – Х. Кортасар
Рік написання -1956
Жанр – новела
Збірка – «Кінець гри».
Тема — зображення фантасмагоричної картини безумства натовпу

Особливості оповідання «Менади»:

- Алюзії
- Метафоричність
- багатошарова символіка
- поєднання реальності та фантастики
- калейдоскопічність подій
- орієнтація на несподіванку, що вражає сприйняття
- зародження незвичного та несподіваного у внутрішньому просторі людини

Проблематика твору «Менади»:

- проблема індивідуалізму, відчуження особистості
- проблема непередбачуваності психології натовпу
- проблема ролі мистецтва в суспільстві споживачів
- проблема дисгармонії людини і натовпу

Головні герої:
- Маестро
- сеньйора Джонатан
- доктор Епіфапія та його родина
- Кайо Родрігес
- Гільєрміна Фонтан
 - Сліпий
- жінка в червоному (є втіленням фатальної сили менад, вона спричинила шаленство натовпу).

Чому твір «Менади» має таку назву?

Заголовок твору дає можливість зрозуміти, що в оповіданні розповідатиметься про театр, мистецтво,
адже менади – це персонажі грецької міфології, супутниці бога Діоніса. Орфея розірвали саме менади
(вакханки). Менади — німфи, яку супроводжували Діоніса в його мандрах та походах.

Сюжет
Події відбуваються в провінційному аргентинському містечку середини ХХ ст. Театр Корона — місце,
де відбулася трагедія сучасного Орфея — Маестро. Це диригент, який працює в місті за контрактом і
робить спробу призвичаїти місцеве населення до класичної музики.
Програму концерту:
- «Сон літньої ночі» Ф. Мендельсона,
- «Дон Жуан» Р. Штрауса,
- «Море» К. Дебюссі
- «П’ята симфонія» Л. В. Бетховена.

Цитата з твору: « Із лож бенуару ось, виявляється, звідки неслося розпачливе завивання. Мабуть,
це музиканти, задихаючись від нескінченних обіймів, благали відпустити їх. Ті, хто сидів у
партері, юрмилися тепер біля входів у ложі, куди поривався і я, продираючись крізь ліс
різьблених крісел. Хвилювання в залі помітно посилилося, світло почало швидко слабнути, в
червонястому жеврінні лампочок обличчя були ледве видні, і постаті людей нагадували якісь
дриготливі тіні, нагромадження безформних об’єктів, які то наближалися, то віддалялися один
від одного. Мені здалося, що я розрізнив срібну голову Маестро у другій ложі, зовсім поряд зі
мною. Але Маестро зразу зник, кудись провалився, ніби його змусили стати навколішки. Біля
мене пролунав різкий, короткий крик, і я побачив сеньйору Джонатан, вона бігла, а трохи позаду
— молодшу з дочок Епіфанії. Обидві полізли в юрбу біля другої ложі. Тепер я вже не сумнівався,
що саме в цій ложі опинилися і Маестро, і жінка в червоному зі своїми супутниками.»
Дуже зачепило нарощення напруги та оборотів, підведення до кульмінації та зображення
швидкості та яскравості.