МЕТОДИКА ОВОЛОДІННЯ

ВИРАЗНІСТЮ ТА ТЕХНІКОЮ
МОВЛЕННЯ
СІРІЧЕНКО ЛАРИСА ВІКТОРІВНА
 Культура мовлення – це своєрідна геральдика мовленнєвої
особистості кожної людини: герб вже не стане гербом,
якщо хоч найменша його частинка зміниться.

Учень та його батьки мають відчувати

безумовну перевагу вчителя, його ерудицію і
професіоналізм, проте лідеру не вибачають
помилок. Педагогічну чи методичну помилку
учасники педагогічного процесу можуть і не
помітити, проте мовленнєві помилки
педагогів, а особливо логопедів, є предметом
чисельних анекдотів та висловлювань навіть у
кінофільмах. Враховуючи це, вчителю слід
зберігати у мовленні такі якості, як чистота,
граматична і фонетична правильність,
точність, логічність, доступність.
 Для того, щоб добре володіти культурою мови, потрібно:

-прагнути цього;
-шанувати мову, якою спілкуєшся, і людей, з якими спілкуєшся;
-багато читати твори різних авторів (українських та зарубіжних);
-намагатися, використовуючи практично кілька мов, добре оволодіти
нормами кожної з них, не допускати змішування мовних явищ;
-незалежно від сфери своєї діяльності стежити за змінами норм, які
фіксуються у нових виданнях словників;
-критично і творчо ставитися до написаного і промовленого слова;
-не йти за модними течіями, що виявляють себе в окремих виданнях, в
окремих авторів або соціальних чи професійних групах людей.
 Основні комунікативні ознаки культури
мовлення:
Милозвучніст
Нормативність мовлення ь Доречність та доцільність

Змістовніст Послідовніст Багатств

ь ь о
Образність Чистот
Точніст
а
Виразніст ь Логічніст
ь Достатність і ясність мовлення
ь
Аргументованіст Стисліст Правильніст
ь ь ь
Етичність і
естетичність
Мовленнєвий етикет педагога
складається з правил
мовленнєвої поведінки у
спілкуванні з колегами, дітьми,
їхніми батьками.
Повсякденними ситуаціями спілкування
педагога, в яких особливо необхідно
дотримуватися мовленнєвого етикету, є
привітання, знайомство, звертання і
привернення уваги, прощання, вибачення,
подяка, прохання, схвалення, згода,
заперечення, відмова, пропозиція, порада
тощо.
Лексичні засоби виразності мовлення,
передусім тропи, відіграють неабияку роль у
становленні мовної особистості, особливо
вчителя.
Троп – це мовний зворот, у якому слово або
словосполучення вжиті в переносному значенні і
служать засобом досягнення естетичного ефекту
виразності в мові художньої літератури, в
публіцистиці, в ораторському стилі тощо.
Найпростішим видом тропів є епітет, тобто художнє
означення.
Потужним засобом виразності мовлення виступає
метафора. Метафорою називається слово, значення
якого переноситься на найменування іншого
предмета, пов’язаного з предметом, на який звичайно
вказує це слово, рисами подібності.

Різновидом тропа, близького до метафори, є

метонімія. Це слово, значення якого переноситься
на найменування іншого предмета, пов’язаного з
властивим для даного слова предметом за своєю
природою
Увиразнює мовлення і такий різновид тропа,
як гіпербола. Це словесний зворот, в якому
ознаки описуваного предмета подаються в
надмірно перебільшеному вигляді з метою
привернути до них особливу увагу читача
(слухача).

Тропом, протилежним гіперболі, є

літота. Це словесний зворот, в якому
ознаки описуваного предмета
подаються з надмірним їх
применшуванням.
 Перифраз (перифраза) – мовний зворот,
який уживається замість звичайної назви
певного об’єкта і полягає в різних формах
опису його істотних і характерних ознак.

Евфемізмом називається Дисфемізм (дифемізм) – троп,

слово або словесний зворот, протилежний евфемізмові, який
що пом’якшує форму полягає у вживанні замість емоційно і
вираження висловлюваної стилістично нейтрального слова чи
думки. виразу більш грубого, вульгарного.