Терміни

Парафазія - симптом порушення писемної та усної вимови,

виражається у заміні необхідних звуків (літер) вимови або слів на інші, і
також у неправильному вживанні окремих звуків (літер) або ж слів у вимові.
Контекст - закінчений за змістом уривок тексту, що дає змогу
встановити значення слова або речення, які входять до його складу.
Емпа́тія - розуміння стосунків, почуттів, психічних станів іншої особи
в формі співпереживання.
Проксе́міка - область соціальної психології, практичної психології
і семіотики, що займається вивченням просторової і тимчасової знакової
системи спілкування.
Рольова компетентність - це здатність розв'язувати життєві проблеми,
що пов'язані з рольовою поведінкою. У літературі можна зустріти поняття,
близькі за своїм змістом.
Текст - загалом зв'язана і повністю послідовна сукупність знаків.
Відтворені на письмі або друком авторська праця, висловлювання,
документи.
Фрейм - це структура, що описує деякий складний об'єкт або
абстрактний образ або модель для представлення деякої концепції (метод
представлення знань).
Схе́ма - графічний конструкторський документ, на якому у вигляді
умовних познак і зображень показані складові частини виробу, їх взаємне
розташування і зв'язки між ними.
Психоло́гія - наука, що вивчає психічні
явища (мислення, почуття, волю) та поведінку людини, пояснення якої
знаходимо в цих явищах.
Порушення мовлення - це термін для позначення відхилень від
мовленнєвої норми, прийнятої в мовному середовищі, що частково або
повністю перешкоджають мовленнєвому спілкуванню, обмежують
можливості пізнавального розвитку та соціокультурної адаптації.
 Методологія - сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в
науці; вчення про методи пізнання та перетворення дійсності.
Логопедія - це наука, яка досліджує різноманітні порушення мови й
розробляє способи їх корекції.
Лексикологія - розділ мовознавства, що вивчає лексику (словниковий
склад мови), лексеми як визначальні структурно-семантичні одиниці мови, їх
функціональні можливості, висвітлює процес формування словникового
складу в соціально-історичному, національному контексті.
Інтенція - намір, задум, конкретна спрямованість психічної активності
(свідомості) людини на певний об'єкт.
Заїкання - порушення мовлення, що виявляється у мимовільному
повторенні окремих звуків, складів або цілих фраз, неприродному
розтягуванні звуків або блоках мовчання, протягом яких людина, що
заїкається, не може вимовити звук.
Ехолалія - повторення однакових або схожих звукових сполучень
незалежно від мовних нормативів. Також неконтрольоване автоматичне
повторення слів, почутих у чужій мові.
Дисфонія – це порушення частоти, сили і тембру голосу.
Ди́скурс - єдність мовлення та ситуації, в якій воно відбувається.
Включає як перебіг мовлення, так і його передумови, обмеження та
результати, позамовний контекст і невисловлені цілі й наміри, які
супроводжують акт мовлення.
Дизартрі́я - порушення вимовної сторони мовлення, яке виникає
внаслідок органічного ураження центральної нервової системи. 
Афазі́я -розлад мовлення, який може виникнути внаслідок локального
ураження кори головного мозку, що асоціюється з відповідною мовною
діяльністю. Є симптомом деяких хвороб.