Науковий стиль і його засоби в професійному спілкуванні.

Оформлення результатів наукової діяльності

Науковий стиль і його термінологія почали складатися ще в давній

книжній українській мові частково за зразками й під впливом грецької та
латинської мов, які викладалися тоді в усіх вищих школах України. З них
перекладалися наукові книги, тому що латина була мовою наук усієї Європи.
Почасти науковий стиль формувався з власне українських мовних засобів
шляхом спеціалізації вжитку їх і термінологізації значень. Свідченням цього є
наукові монографії, трактати, лексикони, прогностики, послання, бесіди, що
готувалися й видавалися українськими вченими в Острозькій академії,
Львівському братстві («Адельфотес»), Києво-Могилянській академії, Києво-
Печерській лаврі та в інших навчальних закладах, братствах, монастирях
України. Відсутність українських наукових установ та вищих навчальних
закладів в Україні за часів російського панування, постійні заборони царського
уряду викладати й друкувати книги українською мовою негативно позначилися
на розвитку наукового стилю. Науковий стиль нової української мови почав
формуватися з середини ХІХ ст. спочатку як науково-популярний стиль.
Науковий стиль унаслідок різнорідності галузей науки та освіти
складається з таких підстилів:
Власне науковий (монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь,
повідомлення, курсова й дипломна роботи, реферат, тези), який своєю
чергою поділяється на науково-технічні та науково-гуманітарні тексти.
Науково-популярний – застосовується для дохідливого, доступного
викладу інформації про наслідки складних досліджень для нефахівців, із
використанням у неспеціальних часописах і книгах засобів художнього та
публіцистичного стилів.
Науково-навчальний – наявний у підручниках, лекціях, бесідах для
доступного, логічного й образного викладу й не виключає використання
елементів емоційності.

Науковий стиль
Основна функція: повідомлення, з’ясування, доказ наукових теорій,
явищ, знань, обґрунтування гіпотез, класифікація й систематизація знань,
роз’яснення явищ, збудження інтелекту читача для їх осмислення.
 Обставини мовлення: наукова інформація, що доводиться до різних
верств суспільства.
Сфера вживання: наукові праці, підручники, науково-популярні
журнали.
Загальні ознаки: логічність, чіткість, точність, послідовність і
доказовість викладу; ясність (понятійність) і предметність тлумачень;
узагальненість понять і явищ; об’єктивний аналіз; докладні висновки.
Мовні особливості: спеціальні терміни (навігаційні прилади, навігація,
управління судном, теорія та будова судна, астрономія, штурвал);
наявність схем, таблиць, графіків тощо; оперування абстрактними,
переважно іншомовними, словами (радар, гірокомпас, двигун, компресор);
складні речення; відсутність односкладних і неповних речень;
ускладнення зворотами, однорідними членами речення; залучення цитат і
посилань на першоджерела; монологічна форма викладу.
Основних ознаки наукових текстів. Текст має ознаки, що виражають
загальні особливості його системно-структурної організації. До таких ознак
варто віднести: цілісність, зв’язність, членованість, завершеність, лінійність,
інформативність.
1. Цілісність розуміється як єдність таких цілісностей:
◦ змістової цілісності (єдність ідеї, теми, змісту);
◦ комунікативної цілісності (мети, намірів мовного спілкування);
◦ структурної та формально-граматичної цілісності (мовленнєвих жанрів, їх
комплексів, узгоджуваність і координація форм).
2. Зв’язність буває лінійна і вертикальна, і служить попередній ознаці, тобто
цілісності тексту. Зв’язність виділяють за різними ознаками:
◦ логічними;
◦ асоціативними;
◦ образними;
◦ композиційно-структурними;
◦ стилістичними;
◦ ритмоутворювальними.
Логічну зв’язність помічаємо в причинно-наслідкових відношеннях між
елементами тексту при аналізі і синтезі його частин, при розгортанні – індукції
(від окремого до загального) і дедукції (від загального до окремого) тексту.
Композиційно-структурна зв’язність виявляється у будові тексту, диспозиції
(розташуванні) його частин, залежності композиційних елементів,
несуперечності змісту і зв’язків як логічних, так і граматичних.
3. Членованість тексту. Властивість тексту – бути комунікативно
членованою одиницею, що свідчить про гармонійність його природи.
Розрізняють членування тексту за такими ознаками:
 змістове і технічне (знаходить відповідне вираження в поліграфічному
оформленні від заголовка до глави, розділу, параграфа, абзацу);
 концептуальне і методичне (відповідає певним ідеям, темам, судженням,
поняттям, відповідає задуму, сутності намірів);
 глибинне і поверхневе (може бути верхнім відображенням глибинного,
але через формально видимі ознаки (паузи);
 об’єктивне і суб’єктивне;
 смислове і формальне.
Структура наукового тексту – це система одиниць різних рівнів.
Одиниця найвищого рівня – складне синтаксичне ціле. Переважно в наукових
текстах використовуються складні синтаксичні цілі з ланцюжковим зв’язком:
кожне наступне речення доповнює, уточнює, розвиває або заперечує думку,
висловлену в попередньому. Іноді те, про що говориться в реченні, може
стосуватися не попереднього, а більш чи менш віддаленого фрагментів тексту.
Складне синтаксичне ціле може дорівнювати або утворювати з іншими
складними синтаксичними цілими таку інтонаційно-синтаксичну одиницю як
абзац. Для абзаців наукових текстів характерні предметно-логічні зв’язки.

Правила рубрикації тексту і розділові знаки для оформлення

пунктів переліку
Для оформлення рубрик переліку (переважно в офіційно-ділових та
наукових текстах) використовують такі способи членування тексту — з
поданням кожної рубрики з абзацу або рідше в рядок.
1. У разі потреби в кількаступеневому членуванні тексту від ширших
до вужчих за змістом його положень застосовуємо комбіновану систему
літерно-цифрової нумерації:
— римські цифри (з крапкою після них) або великі літери (з крапкою);
— на найвищому рівні членування тексту (речення після них починається
з великої літери, а в кінці його ставимо крапку);
— арабські цифри (з крапкою) — на середньому рівні членування
(речення після них починається з великої літери, а в кінці його ставимо
крапку);
— арабські цифри (з дужкою після них) — на нижчому рівні
членування (речення після них починається з малої літери, а в кінці його
ставимо крапку з комою);
— малі літери (з дужкою) — на найнижчому рівні членування (речення
після них починається з малої літери, а в кінці його ставимо крапку з
комою).
2. У разі такої ж потреби застосовують також, причому дедалі ширше,
інший принцип — використання тільки арабських цифр (з крапками
після них) з послідовним їх додаванням від однієї до більшої кількості:
1. Загальні положення
1.1. Національна академія наук України (далі — НАН України) є вищою
науковою самоврядною організацією України, що заснована на державній
власності.
 1.2. НАН України у своїй діяльності керується Конституцією України,
законами України, актами Верховної Ради України, Президента України,
Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства та Статутом
НАН України, який ухвалюється та реєструється в порядку,
встановленому законом.
1.3. НАН України є правонаступником Академії наук України, що була
заснована в 1918 році і в подальшому йменувалася Українською
академією наук, Всеукраїнською академією наук та Академією наук
Української РСР
[…] і т. д. (Статут Національної академії наук України).
3. Якщо ж немає потреби в такому ступеневому членуванні тексту,
звичайно використовують арабські цифри з крапкою і ще частіше —
арабські цифри з дужкою та малі літери, наприклад:
Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у
разі:
1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;
2) досягнення суддею шістдесяти п’яти років;
3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я
<…> і т. д. (Конституція України).
Особливо це застосовують тоді, коли перелік подають в рядок:
Комп’ютер складається з: а) системного блока; б) монітора; в)
клавіатури.
У таких випадках замість крапки з комою можна використовувати й кому,
а двокрапка перед переліком не обов’язкова.
4. Використовують також спосіб абзацного членування тексту при
переліку за допомогою тире:
12.6. Президія НАН України за рекомендацією загальних зборів
відповідного відділення НАН України:
— призначає на посаду керівника наукової установи НАН України;
— за наявності вмотивованих заперечень, оголошує новий конкурс,
призначивши виконувача обов’язків керівника наукової установи НАН
України на строк не більш як шість місяців (Статут Національної
академії наук України).

Будь-яке наукове дослідження спирається на роботу з літературними

джерелами, що вимагає володіння методами фіксації й збереження наукової
інформації.
План– це заздалегідь передбачений порядок дій чи викладу чого-небудь.
План складають з метою впорядкування прочитаного або дослідженого
матеріалу для послідовного його викладу в письмовій та усній формі.
Види планів:
 питальний– поставте питання до інформативного центру абзацу (у
більшості випадків таким центром може бути перше речення) та запишіть його;
 називний – перетворіть це речення у називне (у такому реченні немає
присудка);
 цитатний – запишіть це речення без змін;
 тезовий – переформулюйте речення або сформулюйте головну думку
всього абзацу.
Тезовий план і тези – поняття синонімічні, тому що тези – це стисло
сформульовані основні положення тексту (статті, доповіді, лекції чи
повідомлення), що вбирають суть висловленого. План допомагає представити
структуру тексту, назвати основні його теми, а тези – розкривають суть усієї
текстової інформації.
Як і план, тези можуть бути складені у вигляді:
- авторських висловлювань із тексту (цитат);
- формулювань основних положень статті чи розділу монографії власними
словами.
Конспект – це стислий письмовий виклад змісту чого-небудь (книги,
статті, лекції, промови тощо).
Основна мета процесу нотування інформації – переробити та записати
необхідну інформацію, щоб відновити її у пам’яті через певний час.
Розрізняють конспекти прочитанного і конспекти почутого.
Існує три види конспектів:
- текстуальний– основний зміст передається словами й реченнями з
тексту;
- вільний – основний зміст передається своїми словами;
- комбінований – комбінують вищезазначені види.
Рекомендації щодо ведення конспекту:
1. Конспект слід вести в окремому зошиті.
2. У конспекті прочитаного із самого початку слід записати паспортні дані
книги, над якою працюєте (тобто дати бібліографічний опис книги).
3. Бажано скласти план конспекту.
4. Матеріали конспекту потрібно записувати на одній, правій сторінці
зошита, а ліва сторінка служитиме для запису власних думок, коментарів,
оцінок, доповнень, уточнень, які можуть з’явитися пізніше.
5. Для стислого запису думок (особливо це стосується лекції) варто
користуватися скороченнями окремих слів, умовними позначеннями,
символами.
6. Записуючи цитату, потрібно вказати сторінку, з якої її записано.
7. Система конспектування має відповідати одній з найголовніших вимог –
бути стислою, зрозумілою.
Реферат– це наукова робота, виконана на основі критичного огляду і
вивчення низки публікацій. Реферат (від лат.referre– “доповідати,
повідомляти“) – вид письмового повідомлення, короткий виклад головних
думок, поєднаних однією темою, їх систематизація, узагальнення й оцінка;
текст, що передає головну інформацію першоджерела.
 Мета реферату – передання головного змісту певного джерела або
основних поглядів на якусь проблему за матеріалами кількох джерел.
Реферат повинен містити невелику кількість елементів новизни.
Достатньо грамотно й логічно викласти основні ідеї із заданої теми, які
містяться в кількох джерелах, і згрупувати їх за поглядами.

Зміст першоджерела передають:

• своїми словами;
• цитатами з першоджерела;
• своїми словами і цитатами.
Оформлення цитат
1. Цитати, включені в авторський текст, беремо в лапки. Інші розділові
знаки при них розставляємо так, як у реченнях з прямою мовою та словами
автора. Наприклад: У Конституції України записано: «Державною мовою в
Україні є українська мова».
Цитати, що виступають як самостійні висловлення (наприклад, в епіграфах),
лапками не виділяються.
2. Якщо цитату наводимо не повністю, а з пропуском, його позначаємо трьома
крапками — на початку, в середині або в кінці цитати (у текстах спеціального
призначення знак три крапки на місці пропуску можна ставити у квадратні або
кутові дужки.
 Пропуски на початку цитати позначаємо по-різному. Якщо цитату
подаємо як пряму мову після двокрапки, перше її слово після трьох
крапок пишеться з малої літери: Про цей переклад «Іліади» І. Франко
сказав: «<…> се не популяризований, але справді націоналізований наш
український Гомер, і то націоналізований так щасливо, що я не знаю
нації, яка могла б похвалитися подібною працею» (О. Кундзич).
 Якщо ж цитата подана як пряма мова, але на початку речення в
цілому перед авторськими словами, перше слово в ній після трьох
крапок пишеться з великої літери: «<…> Іноді словник Грінченка
збивається своїм характером на словник тлумачний, не даючи російських
відповідників до українських слів, а обмежуючись поясненням останніх
російською мовою <…>», — зауважував М. Рильський.
 Якщо цитата органічніше включена в текст, виступаючи як підрядна
частина складнопідрядного речення, як частина речення зі вставленими
словосполученнями або реченнями, що вказують на її автора, вона
починається завжди з малої літери (навіть тоді, коли її взято повністю), за
винятком власних назв, і без зазначення можливого пропуску на її
початку: Максим Рильський писав, що «глибока народність лексики
Малишка, граматичного, синтаксичного ладу його творів не підлягає
сумніву»; Як відзначав Олесь Гончар, «ХХ сторіччя принесло нашій мові й
культурі високі злети і найскладніші випробування».
3. Якщо під час цитування з’являється потреба у вставленні пояснень, їх
подають або в круглих, або (у текстах спеціального призначення) у квадратних
дужках. У круглих дужках (з виділенням курсивом) подають також зауваження,
примітки в межах певної цитати на зразок: Куренями в Січі звалися великі, довгі
хати, в яких жили запорожці (примітка наша. — Ред.), «… (курсив мій. —
Упорядник)…»

Стандартні звороти наукового стилю

Звороти для загальної характеристики тексту статті, виступу, доповіді,
реферату, анотації, рецензії, відгуку тощо
Таблиця 1
Основні характеристики Стандартні звороти
тексту (лексичні засоби)
Тема Стаття має назву..., називається
Книга має назву..., називається
Монографія має назву..., називається
Тема статті ...
книги ...
монографії ...
Автор розповідає нам про...

Мета Метою статті є ...

реферату є...
монографії є...
Головна мета реферату
статті - ...
книги - ...
монографії - ...
З цієї метою...
Предмет дослідження Предметом дослідження є ...
Предметом нашої уваги є ...
авторської є ...
Стаття присвячена
книга присвячена
монографія присвячена
робота присвячена

Актуальність Актуальність цієї полягає у ...

статті полягає у ...
книги полягає у ...
монографії полягає у ...
роботи полягає у ...
 Однією з актуальних проблем є...
Актуальним у цьому аспекті постає
питання...
Актуальним є питання...

Стаття складається з ..., починається з ...

Композиція Книга складається з ..., починається з ...
Монографія складається з ..., починається з ...
Наприкінці статті ...
книги ...
монографії ...

Питання проблеми У статті автор ставить такі...

автор торкається таких...
книзі автор зупиняється на таких...

монографії автор освітлює...

Висновки Автор узагальнює...

підсумовує...
Автор дійшов висновку, що...

Звороти для викладу змісту реферату, анотації, рецензії, виступу, доповіді,

статті, відгуку тощо
Таблиця 2
Змістовні елементи Лексичні засоби
(стандартні звороти)
1. Опис попередніх джерел: Деякі автори пропонують...
а) вказівка на джерело Дослідники дотримуються думки, що...
інформації Фахівці дотримуються думки, що...
Вчені дотримуються думки, що...

З точки зору...
На думку автора...
Автор вважає, що...
висловлює думку, що...
зазначає, що...
б) посилання на авторську Дослідники вказують, що...
інтерпретацію підкреслюють, що...
Є думка, що...
 За нашими спостереженнями,...
З іншого боку,...
З одного боку,...
Іншими словами,...
Як зазначено у статті,...

2.Посилання на вже відому Відомо, що...

читачеві (слухачеві) Загальновідомо, що...
інформацію Звісно, що...
З офіційних джерел відомо, що...
З історії відомо, що...

3. Авторська впевненість Автор наголошує на тому факті, що...

Безперечним є той факт, що...
Безперечно, що...
Автор вважає, що...
Вважаючи, що...
Визначаючи, що...
Варто зазначити, що...
Варто звернути увагу на...
Зважаючи на це...
Звичайно, що...
Зрозуміло, що...
Природно, що...
Очевидно, що...
Цілком зрозуміло, що...
Слід зазначити, що...
зауважити, що...
Слід наголосити також на тому, що...
Треба враховувати...
Треба зазначити, що...
сказати, що...
Як бачимо,...
4. Авторське припущення Виходячи з..., можна зробити припущення, що...
Для підтвердження...
Здається, ...
Можливо, ...
Можна стверджувати, що...
5. Наведення прикладів, Наведено кілька прикладів...
фактів На завершення подаємо приклад...
Наприклад, ...
У статті наводяться факти, що...
Як приклад...
6. Вказівка на зв'язок з Аналіз...вказує на те, що...
попереднім засвідчує, що...
показує, що...
Виходячи
з вищевикладеного, ...
вищенаведеного,...
Враховуючи вищезазначене,...
Говорячи про...
Досліджуючи...,
Загальний аналіз свідчить, що...
Згідно з вищезазначеним, пропонуємо...
Згідно з наведеною думкою...
Розглядаючи...
Розглянуті приклади доводять, що...
Спираючись на положення про...
У зв'язку з цим заслуговують на увагу...
У ході аналізу...
Як було вже зазначено, ми...
Як показали спостереження,...
Як показало дослідження,...
7. Привернення уваги до Вагоме значення для...має...
інформації мають...
Важливим є також питання...
Варто звернути увагу на...
Зауважимо, що...
Зважаючи на те, що...
Звернено увагу, що...
Зробимо аналіз...
Зупинимося (ще) на...
Не менш важливим є...
Окремо варто виділити ...
Окремо зупинимося на...
Особлива увага приділяється...
Особливої уваги заслуговують...
потребує...
Розглянемо ще...
8. Узагальнення, підсумок, Аналіз... дозволяє зробити такі висновки...
висновки Аналізуючи матеріали, можна дійти висновку.
що...
Підводячи підсумок (проведеного дослідження),
слід зазначити, що...
Підсумком до сказаного є...
Розглянувши наведений матеріал, можна зробити
такі висновки...
 Наукова стаття– це невеликий за обсягом твір у збірнику, журналі, газеті
тощо. Стаття є результатом мисленнєвого процесу, в якому поєднуються аналіз,
структурування, формулювання та як результат висловлення думок.
Виділяють такі види статей: вступна, передова, суспільно-політична,
літературно-критична, мовознавча, полемічна, наукова, науково-популярна.
Рецензія– це невеличка стаття науково-теоретичного, науково-
популярного чи художньо-публіцистичного характеру, яка містить критичне
осмислення первинної продукції (наукової праці, вистави, фільму).
Науково-теоретичні рецензії поряд з бібліографічними описами
анотаціями, оглядами та рефератами є, по суті, вторинними текстами. Вони
утворюються в результаті перетворень інформації після вивчення першоджерел
(праці, монографії, винаходу). Функція, що її виконує така рецензія,
багатопланова – інформаційно-пошукова, інформативна, сигнальна, довідкова,
адресна, комунікативна.

Анотацією називається короткий огляд змісту книги, статті часто з

критичною оцінкою її. До анотації входять:
 опис бібліографічних ознак книги (указуються автор, назва, місто,
видавництво, рік, кількість сторінок);
 короткий переказ змісту;
 указівка, кому ця книга адресована.
Розміщують анотацію на звороті титульної сторінки. Прочитавши її,
можна мати уявлення про зміст книги.

Складання списку літературних джерел

Список літературних джерел є обов’язковим елементом наукової роботи.

Список використаної літератури, який оформлюється згідно з Національним
стандартом України ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація.
Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання».
Бібліографічний опис друкованої праці являє собою сукупність відомостей
про неї (а також її частину або групу праць), які дають можливість
ідентифікувати працю, одержати уявлення про її зміст, читацьке призначення,
обсяг та ще деякі дані. Складають бібліографічний опис кожного джерела
мовою, якою його видано крім написаних японською та китайською мовами (для
них опис подається в українському перекладі).
 Бібліографічний опис складається з заголовка (автор, назва) та даних про
місце видання, видавництво, рік видання і кількісних даних (кількість сторінок,
том, випуск, номер).
Порядок запису при описі книги такий: прізвища та ініціали авторів, назва,
місце видання, рік видання, кількість сторінок або інтервал цитування
(початкова і кінцева сторінки). Наприклад: Варинська А. М., Корнодудова Н. М.
Українська мова (за професійним спрямуванням). Науковий стиль і його засоби
у професійному спілкуванні : навч. посіб. Одеса : НУ “ОМА”, 2012. 180 с.
Матеріали, взяті з Інтернету, повинні також мати повну назву з вказівкою
на Інтернет-джерело і повним шляхом його пошуку. Якщо джерело цитують за
Iнтернетом обов’язково вказуються сайт та режим доступу до сайту. Наприклад:
Український правопис. Національна академія наук України. Київ, 2019. 392 с.
URL : https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/05062019-onovl-
pravo.pdf
Шевчук С. В., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням :
підручник. - К. : Алерта, 2010. 696 с. URL : http://westudents.com.ua/knigi/75-ukranska-
mova-za-profesynim-spryamuvannyam-shevchuk-sv.html

Завдання 1. Визначте і запишіть актуальність, мету першого питання

з вашої контрольної роботи.
Завдання 2. Поясніть, у якій частині вступу курсової (дипломної,
магістерської) роботи можна використати подані слова, словосполучення
та речення:
а) розробити, обґрунтувати, з’ясувати, визначити, установити, виявити,
проаналізувати, описати, простежити, показати, охарактеризувати, уточнити;
б) до цього часу не була (не стала) предметом спеціального дослідження; немає
спеціальних праць; певне коло питань ще не знайшло належного висвітлення;
залишається низка нерозв’язаних питань; недостатній рівень опрацювання
проблеми; досі немає узагальненої праці; вивчалися лише окремі питання;
потребує глибокого й детального розгляду.