Завдання 1. Типологія держав за етнонаціональною структурою населення.

Підготувала студентка групи МВК-31 Місько Катерина.

З огляду на різноманітність варіантів просторового поєднання етнонаціональної
сфери і державно-територіальних структур, виникає необхідність виділення окремих
типів держав за найбільш істотними етнонаціональними ознаками. В етнологічній і
політологічній літературі цьому питанню не приділяли належної уваги і в основу
виділення різних типів етнонаціональної структури держав зазвичай брали питому вагу
етнонаціональних спільнот і груп, що в результаті зумовлювало надмірно спрощений
поділ держав на моноетнічні і поліетнічні, не відображаючи реальної різноманітності
варіантів.
Глибшими є підходи до цієї проблематики у суспільно-географічній літературі.
Наприклад, у посібнику Ю. Шувалова виділено такі чотири типи держав:
1) практично однонаціональні;
2) з переважанням однієї нації за наявності значних меншин;
3) зі складним, але етнічно близьким національним складом;
4) з різнорідним національним складом (країни Америки, Австралія, Нова Зеландія).
Беручи за основу типологічні відмінності територіальної організації
етнонаціональної сфери держав й ураховуючи загальні кількісні співвідношення
етнонаціональних спільнот та історичні етногеографічні передумови, виділяють такі
основні типи держав за особливостями етнонаціональної структури населення:
1. Моноетнічні держави, в основі яких є етнічна територія одного етносу за
незначної частки (до 10%) етнічних меншин і малих корінних народів (Ісландія, Ірландія,
Португалія, Норвегія, Швеція, Угорщина та ін.).
2. Переважно моноетнічні держави, понад 80% території яких – ареал розселення
одного етносу за наявності порівняно невеликих ареалів компактного розселення
етнічних меншин та малих корінних народів. Частка державоформуючого етносу в
абсолютній кількості населення – понад 65%, а розселення етнічних меншин має
переважно малокомпактний та дисперсно-змішаний характер (Білорусь, Молдова,
Румунія, Словаччина, Туреччина, Фінляндія, Франція та ін.).
3. Держави з наявністю двох домінуючих етнічних ареаліві порівняно незначною
часткою (до 10%) етнічних меншин – здебільшого двоетнічні держави (Бельгія, Кіпр та
деякі ін).
4. Поліетнічні держави з наявністю трьох і більше ареалів корінних етносів за
кількісного переважання (понад 65%) одного з них (Велика Британія, Іспанія, Китай,
Росія та ін.).
5. Поліетнічні держави з наявністю трьох і більше ареалів корінних етносів за
відсутності домінуючого (більше 65%) переважання одного з них (Індія, Індонезія,
Пакистан, Нігерія та ін.).
 6. Поліетнічні держави колонізаційного (переселенського) типу із расово змішаним
населенням і порівняно великою часткою аборигенів (Болівія, Венесуела, Еквадор,
Колумбія, Мексика, Перу та ін.).
7. Поліетнічні держави колонізаційного типу із расово змішаним населенням і
порівняно невеликою часткою аборигенів (до 10%) (Австралія, Аргентина, США, Канада,
Нова Зеландія та ін.).
За типологією Ю. Шувалова Україна є державою з переважанням однієї нації за
наявності значних меншин.
Відповідно до Держкомстату України наша держава є переважно моноетнічною
державої, Особливістю національного складу населення України є його
багатонаціональність. За даними Всеукраїнського перепису населення, на території
країни проживали представники понад 130 національностей і народностей. У
національному складі населення України переважна більшість українців, чисельність
яких становила 37541,7 тис. осіб, або 77,8% від загальної кількості населення. За роки, що
минули від перепису населення 1989 року, чисельність українців зросла на 0,3%, а їх
питома вага серед мешканців України - на 5,1 відсоткового пункта.
  Друге місце за чисельністю посідали росіяни. Їх кількість порівняно з переписом
1989 року зменшилася на 26,6% і нараховувала на дату перепису 8334,1 тис. осіб. Питома
вага росіян у загальній чисельності населення зменшилась на 4,8 відсоткового пункта і
складала 17,3%.
Підсумовуючи вище сказане можна зробити висновок, що в етнології не надають
належної уваги типологізації держав за етноніціональною структурою населення. Майже
всі вчені – етнологи не розглядають типологізацію держав на етнонаціональому рівні.
Україна, як вже було сказано відноситься до переважно моноетичних держав, хоча у
нас є багато етнічних меншин.
На мою думку ці типології є досить об'єктивними, адже вони стараються поділити
різні країнии за етнонаціональним складом, врховуючи кількість національних меншин у
тій чи іншій державі.