Шкідливі звички підлітків-проблема сучасності (Методичні рекомендації для класних

керівників та вчителів основ здоров’я щодо формування навичок здорового способу життя підлітків
та профілактики шкідливих звичок) Луцьк, 2013р.

В методичних рекомендаціях «Шкідливі звички підлітків-проблема сучасності»

міститься інформація щодо негативного впливу шкідливих звичок на здоров’я підлітків,
даються поради, як уникнути підліткових суїцидальних настроїв та позбутися шкідливих
звичок.
Розрахований на педагогічних працівників, які займаються питаннями навчання та
формування навичок здорового способу життя у підлітків та усвідомлення ними життя як
найвищої цінності.
В методичних рекомендаціях містяться як авторські матеріали, так і інформація,
використана з Інтернету.

Укладачі:
Л.М. Богданович – завідувач методичного кабінету Навчально-методичного центру
цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Волинської області.
С.Л. Усик – методист ІІ категорії обласних та м. Луцька курсів підвищення
кваліфікації керівних кадрів та фахівців Навчально-методичного центру цивільного захисту
та безпеки життєдіяльності Волинської області.

Рецензенти:
Л.Б. Кревська – заступник начальника управління освіти Луцької міської ради.
С.А.Шмига – начальник Навчально-методичного центру цивільного захисту та
безпеки життєдіяльності Волинської області.

Друкується на підставі рішення методичної комісії навчально-методичного центру ЦЗ

та БЖД Волинської області
Протокол №..... від ...................2013 р.
 ЗМІСТ

І. Суїцид. Причини суїцидальної поведінки

Вступ
1. Історичний екскурс
2. Поняття, ознаки та причини суїциду
3. Суїцид у підлітків
4. Профілактичні заходи
5. Суїцид в Україні та світі

ІІ. Алкоголь і підлітки. Профілактика куріння серед молоді

Вступ
1. Вплив алкоголю на організм людини
2. Проблема алкоголізму та пияцтва в світі
3. Про шкідливість алкоголю у дитячому та юнацькому віці
4. Вплив тютюнопаління на організм підлітків

ІІІ. Все про наркотичні речовини та наркоманію

1. Що таке наркотичні речовини?
2. Головна ознака наркотичних речовин, та основні групи наркотичних засобів.
3. Класифікація наркотичних речовин.
4. Групи і види наркотиків.
5. Чим приваблює вживання наркотиків?
6. Дія наркотичних речовин на людський організм і психіку.
7. Ранні ознаки вживання наркотичних речовин.
8. Вживання підлітками наркотичних речовин.
9. Основні причини початку вживання наркотиків.
10. Що таке наркоманія та вплив наркотиків на організм людини?
11. Механізм розвитку залежності від наркотичних речовин.

2
 СЛОВО ДО ЧИТАЧІВ
Підростають наші діти... Із маленьких безпомічних дітлахів вони перетворюються на
підлітків. Зростають діти, і більш серйозними стають проблеми, з якими ми стикаємось.
Підлітковий вік - вік становлення. Підліток ще погано знає навколишній світ, самого
себе. Він поспішає жити, увійти у світ дорослих людей, все хоче попробувати, про все
скласти власну думку. Якщо ж до цього додати чимало нових проблем, перші розчарування,
драми, то можна зрозуміти, чому саме підліток такий схильний до суїциду, вживання
алкоголю, паління та наркоманії. Результати досліджень дозволили скласти так званий
рейтинг причин, що, на думку самих підлітків, відіграли найважливішу роль у прийнятті
ними згубного рішення.
1) Бажання походити на своїх друзів, знайомих, відповідати своїй групі однолітків.
2) Бажання відчути нові приємні відчуття, про які так багато розповідають освічені
знайомі.
3) Цікавість, прагнення випробувати себе у новій, майже екстремальній ситуації.
4) Вплив авторитетної для підлітка людини.
5) Прагнення забутися, розслабитися, зняти напругу, неприємні відчуття.
6) Прагнення демонстративного протесту.
Будь-які згубні рішення з’являються не випадково. В основі їх покладено механізм
підживлення. Якщо вони отримали неодноразове позитивне підживлення, то закріплюються і
позбавитись таких вчинків буде важко. Ці проблеми вирішують і психологи, і педагоги, з
ними борються і батьки.
Мета даного посібника – ще раз звернути увагу дорослих на таку тривожну категорію
як підлітки. Адже саме у період становлення особистості дуже легко піддатися впливу
оточуючих та стати на згубний шлях саморуйнування. Завдання дорослих: знайти аргументи,
які здатні заставити молоду людину задуматись над своїм життям та вчинками і прийняти
правильні рішення.

3
 І. СУЇЦИД. ПРИЧИНИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

Самогубство – свідоме самостійне позбавлення себе життя, спричинене своєю

безпосередньою, наміреною і бажаною поведінкою.

Суїцид – акт самогубства або спроби самогубства, який здійснюється у стані сильного
душевного розладу або під впливом якогось психічного захворювання.

Суїцидальна поведінка – поняття більш ширше і поряд з суїцидом, включає в себе

суїцидальні замахи, спроби та прояви.

Суїцидальні замахи – всі суїцидальні акти, котрі не закінчились летально по

причині,незалежній від суїцидента.

Суїцидальними спробами вважаються демонстративно - установчі дії, при яких

суїцидент частіше всього знає про безпеку здійснюваного ним акту.

Суїцидент – особа, яка померла внаслідок суїциду.

Суїцидальні прояви – думки, вислови, натяки, які не супроводжуються якими - небудь

діями, направленими на позбавлення себе життя.

Анемічні самогубства – акти самогубства, що є наслідком неспроможності людини

пристосуватися до швидкозмінних умов суспільства.

Фрустрація – психічний стан людини,що виражається в характерних переживаннях і

поведінці, те, що викликається об’єктивно непереборними труднощами на шляху до
досягнення мети.

Парасуїциди – акти самопожертви, що не призводить до смерті.

Пресуїциди – стан особистості, що зумовлює підвищену щодо норми вірогідність

здійснення суїцидального акту, непідробне бажання людини позбавити себе життя.

Демонстративно-шантажні суїциди - використовувані для тиску на оточення,

маніпулювання почуттями інших людей.

Тривожність – індивідуальна властивість особи, риси характеру, що проявляються

схильністю до надмірного хвилювання, стану тривоги в ситуаціях, які загрожують, на думку
цієї особи, неприємностями, невдачами, фрустрацією.

Агресивність – риса характеру, що виражається у ворожому ставленні людини до

інших людей, до тварин, до навколишнього світу.

Регідність – стан, при якому знижена здатність до переключення психічних процесів і

пристосування до умов середовища.

Суїцидант – особа, яка вчинила суїцид, але з різних причин її смерть не настала.

4
 В історії до проблеми самогубства зверталися видатні
філософи, соціологи, психологи, які намагалися дати пояснення
феномену суїциду, виявити чинники, які впливають на
саморуйнівну поведінку людини. Охарактеризуємо думки
вчених цих напрямів науки, щодо суїциду.
Філософські течії розглядали самогубство з точки зору
права людини на вибір між життям і смертю, вони
розмірковували над правом на смерть.
Соціологи бачили причини суїцидів в об’єктивних
обставинах, пояснюючи самогубство впливом соціального
середовища на саморуйнівну поведінку людини.
Психологи намагалися підійти до проблеми суїциду з
точки зору впливу низки суб’єктивних чинників на особистість
самогубця. Тобто причини самогубств знаходили у внутрішніх,
особистих переживаннях індивіда, а не у зовнішніх обставинах.
Люди, які вчиняють суїцид, як правило страждають від сильного душевного болю і
знаходяться у стані стресу, а також відчувають неможливість справитися зі своїми
проблемами. Вони часто страждають психологічними захворюваннями, емоційними
порушеннями, особливо депресією, бачать безнадійне майбутнє. Психологічний зміст
суїциду – це найчастіша реакція афекту, зняття емоційної напруги, уникнення ситуації, в якій
мимоволі опинилася людина.

1. Історичний екскурс
Відколи існувало людство, відтоді відомі факти самогубства. Масові та поодинокі
випадки траплялися в усі часи, серед різних народів. Проте ставлення до самогубства
постійно змінювалося. Наприклад, за нормами церковної моралі воно є найбільшим гріхом,
замахом на найсвятіше - життя – дар Божий. Натомість протилежний погляд на самогубство
– для вельмож – це був єдиний вихід із скрутного становища ; для воїнів – спосіб славетно
померти за відсутності бойових подій, а також різновид героїзму.
Добровільне жертвування себе богам на користь інтересів громади в давнину було
відомо майже всім народам. Такі самі жертви приносилися заради припинення війн,
епідемій, стихійних лих. Щоб зберегти людський рід, старі та хворі люди, котрі вже не могли
полювати, воювати, в голодні часи накладали на себе руки, аби не бути тягарем для племені.
Дотепер такі звичаї збереглися в деяких племенах Африки, Північної Африки, Океанії.
Вчинення самогубств членами нецивілізованих племен свідчить про їхній вищий рівень
розвитку, ніж, скажімо, інших племен, де за подібних обставин більш прийнятним є
людоїдство тих одноплемінників, які стали непосильним тягарем.
За релігійними поглядами давніх германців і багатьох північних народів вважалося, що
в рай потраплять тільки чоловіки. Жінка може опинитися там лише за умови, коли заподіє
собі смерть. Традиційним було самогубство дружини після смерті чоловіка. Стародавні
кельти вірили, що людина, яка кидається зі скелі в море, здобуде безсмертя.
Але не в усіх країнах і не завжди ставлення до самогубства носило заохочувальний
характер. Завжди негативно до цього явища ставилися давні євреї. Для них самогубство – це
велике зло. Ось чому випадки самогубств, вчинені євреями, були й залишаються
поодинокими випадками. Стародавні греки вважали, що морально його ніколи не можна
виправдати, адже людським життям розпоряджаються боги, воно належить тільки їм, а не
людям. Самогубство було майже звичним явищем у Стародавньому Римі. Але ставлення до
самогубства раба було постійно негативним, а погляди на вчинення подібного вільним
громадянином у різних містах – полісах змінювалося. Римлянин, якого звинуватили в
злочині, міг уникнути покарання і зняти ганьбу зі свого імені, вчинивши самогубство.
Давньоримське законодавство з цих питань постійно зазнавало змін: іноді тіла самовбивць
забороняли ховати, а приписувалося кидати їх хижим тваринам. Історії відомий факт: у
Стародавньому Римі в кожному полісі у певному місці зберігалася отрута (цикута) для
всякого, хотів піти з життя. Перш ніж скористатись отрутою, потенційний самогубець мав
5
звернутися за дозволом до Сенату. Негативним було ставлення до самогубства переважно
тільки через боягузтво чи слабодухість.
Самогубство було поширеним явищем за давніх часів в Індії та країнах Далекого Сходу
– Китаї та Японії. Більшість народів Сходу сприймали й дотепер сприймають самогубство як
акт величезної хоробрості й мудрості. В Індії ще досі існує звичай "саті" - самоспалення
вдови разом із тілом померлого чоловіка ( 1998 році преса всього світу писала про
самоспалення 14- річної вдови ).
Наймолодша з усіх світових релігій – іслам – заперечує навіть можливість розв’язання
проблеми шляхом самогубства. Негативне ставлення до цього явища бачимо у християн
(лише на початку виникнення християнства самогубство було поширеним явищем у
християнських державах Стародавній Греції та Римі). В Європі репресії проти самогубців
зберігалися протягом багатьох століть. Першою відмовилась від законів, що карали за
вчинення самогубства, Франція. А у Великобританії тільки 1961 року законодавчим актом
було проголошено відсутність складу злочину в самому самогубстві.
Відповідно до норм церковного права, особливо у католицьких країнах, самогубство й
сьогодні розглядають як гріх, який має бути покараним : самогубцям відмовляють у
похованні за християнськими канонами, якщо не буде доведено, що ця особа була психічно
хворою. Зараз певна частина служителів православної церкви розглядає самогубство в
індивідуальному порядку. Наприклад, відомий випадок, коли 1998 року двоє дівчат разом
наклали на себе руки. Тоді настоятель місцевої церкви не відмовив їхнім родичам в обряді
церковного поховання, мотивуючи це тим, що діти ще не досягли того віку, коли можна
приймати виваженні рішення, а отже, не повинні відповідати за наслідки своїх дій.
З часів Київської Русі ставлення до самогубства неодноразово змінювалося. За
правління Петра І проти його політики і реформ чинилися масові самогубства, хоча
Військовий устав, укладений царем, забороняв самогубства та карав за них. Під час
царювання Катерини ІІ заповіти самогубці визнавалися недійсними. Воно вважалось не
тільки великим гріхом – його прирівнювали до вбивства.
Перший карний кодекс нової пролетарської держави (1922 р.) визнавав, що самогубство
не є кримінальним злочином і не переслідується законом. Кодекс передбачав кримінальну
відповідальність за допомогу або підбурення до самогубства неповнолітньої чи неосудної
особи. Але після закінчення громадянської війни, разом із остаточною перемогою
тоталітарного режиму ця проблема стала замовчуватися, а начебто поодинокі випадки
самовбивств стали вважатися "пережитками капіталістичного минулого". У часи Другої
світової війни існувала догма – припис, що справжньому громадянинові СРСР, істинному
патріоту краще позбавити себе життя, ніж потрапити в полон. Військовополонені після
повернення на Батьківщину ставали в’язнями радянських концтаборів. У післявоєнний
період радянські, а потім пострадянські війська брали участь у війнах та озброєних
конфліктах в Югославії, Угорщині, В’єтнамі, Афганістані. У цих війнах вояки переважно
дотримувалися погляду, що краще підірвати себе гранатою, ніж стати полоненим.
Сьогодні до суїциду люди ставляться більш терпимо. Його не тільки вивчають, а й
намагаються результативно попереджати. Проте саме ХХ століття нечувано змінило духовні
та моральні погляди. Людина все частіше не може знайти своє місце в житті, втрачає
інстинкт виживання.

2. Поняття, ознаки та причини суїциду.

Суїцид – це одна з форм саморуйнівної
поведінки людини, вид насильницької, тобто
надприродної смерті, навмисне позбавлення себе
життя.
Суїцид не можна вивчати за межами контексту
соціального оточення конкретної людини.
Обов’язково треба брати до уваги актуальні
проблеми, цілі й прагнення оточуючих. Важливо
зрозуміти не тільки переживання суїцидального індивіда, а емоційний клімат сім’ї.
6
 Психологи виділяють 10 основних мотивів суїцидальної поведінки серед молоді:
переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливість бути зрозумілим;
реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;
переживання , пов’язані із смертю одного з батьків, розлученням батьків;
почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою;
страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням;
страх перед покаранням;
любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність;
почуття помсти, погроз, шантажу;
бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття;
співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів.
Щодо останнього мотиву, то психологи давно помітили пряму залежність між кількістю
самогубств, які демонструють телебачення та інші засоби масової інформації, і реальною
кількістю самогубств у суспільстві.
Проблема самогубства є актуальною, тому педагогам та батькам слід мати уявлення про
ранні ознаки суїцидальних намірів і вміти їх розрізнити.
Ознаки
Попередня спроба самогубства: у багатьох молодих людей, котрі закінчують життя
самогубством, була спроба суїциду раніше.
Усі загрози: деякі суїциданти досить чітко говорять про свої наміри. Існують прямі
твердження: " Я не можу цього витримати", і т.п.
Зміна в поведінці: наприклад, активні люди можуть стати замкнутими, нерішучі можуть
здійснювати надзвичайно ризиковані вчинки.
Токсикоманія, наркоманія, алкоголізм. Незвичні покупки: зброї, мотузки та інші речі.
Відмова від власності.
Ознаки депресії: порушення сну, тривожність.
Теми смерті: проявляється в малюнках, поезії, у записах в щоденнику і т.п.
Раптові стани ейфорії: людина має щасливий вигляд після тривалого депресивного
стану.
Інші ознаки: часті інциденти, скарги на фізичний стан організму, агресивність.
Ознаки попередження самогубств:
розмови про смерть або самогубство;
почуття безнадії;
почуття безпорадності;
почуття сильного гніву або люті;
різкі зміни настрою;
зловживання наркотиками або алкоголем;
імпульсивне виконання обов'язків;
втрата інтересу до діяльності;
безсоння; втрата апетиту;
втрата інтересу до життя;
надмірне почуття провини або сорому.
Слід зазначити, що деякі люди, які закінчують життя самогубством, не виявляють
жодних ознак попередження самогубства. Але близько 75 % тих, хто помирає від
самогубства, мають ці попереджувальні ознаки.

3. Суїцид в підлітків
Суїцид зустрічається в трьох формах:
істинний — коли у підлітка є дійсно тверді наміри самогубства, як правило, спроби
вдаються, а якщо їм хтось перешкоджає, то повторюються; ця форма характерна для юнаків;
афективний або чутливий — спроба самогубства під впливом миттєвих сильних
почуттів; якщо спроба самогубства не вдається, то, швидше за все, вона не повторюється;
характерний для дівчаток;

7
 демонстративний — самогубство як спосіб привернути до себе увагу; такі спроби
можуть повторюватися багаторазово, але майже ніколи (якщо тільки випадково) не
закінчуються істинним самогубством; більше характерний для дівчаток, але зустрічається і
серед юнаків.
Нерідко хлопці та дівчата піддаються відчаю і чинять самогубство через таке, що іншим
здається лише дрібницею, нам буває важко зрозуміти
такі причини самогубства як сварка з батьками,
друзями, нещасливе кохання, приниження з боку
ровесників тощо. Та буває, що саме з таких, банальних,
на перший погляд, причин, зазнавши душевного болю і
не маючи змоги зарадити собі, підлітки вбачають у
смерті спосіб помститися кривдникам.
Тобто, до серйозних спроб самогубства можуть
вдаватися люди, які сподіваються вплинути на почуття
інших, хоч самих їх уже не буде, і вони не зможуть
побачити, які наслідки мав їхній вчинок.
Як показують дослідження, серед дітей, які зазнають знущань, у тій чи іншій сфері
відносин, ймовірність самогубства зростає майже у сім разів, адже вони зазнають справжніх
страждань.
Стрес, викликаний значущими для підлітка чинниками, породжує почуття
збентеженості і страху, що, у свою чергу, породжує захисну реакцію, а саме – спробу
позбутися душевного болю. Отже найчастіше, самогубство – це не бажання покінчити з
собою, а нестримне прагнення покінчити з життям, яке завдає нестерпних мук.
Непомірний стрес може з’явитися також від шкільних перевантажень. Максималізм
щодо шкільної успішності як з боку самих дітей, так і з боку їх батьків, спонукає учнів
витрачати на навчання час і розумові зусилля, що набагато перебільшують їх психофізичні
можливості.
Дуже високий процент суїцидальних вчинків серед тих, хто страждає на ті чи інші
психоемоційні розлади (більше 50 відсотків). Адже поступово тяжкі форми депресії за
поширенням посідають друге місце після серцево-судинних захворювань.
Депресія уражає всі сторони життя людини – підриває почуття власної гідності,
впевненості у собі, здатність ясно мислити та приймати помірковані рішення.
Оточуючі намагаються уникати контактів з тими, хто має порушення емоційного стану.
Як результат, багато з них перебувають поза інтересами суспільства, почувають себе
нетребами та вигнанцями.
Щодо окремих, перелічених вище рушійних сил суїцидальних проявів серед молодого
покоління інтегруючим фактором постає недостатність батьківської уваги та належного
нагляду.
Діти здебільшого залишаються сам на сам із своїми проблемами та душевними
переживаннями.
Батьки потрапляють у рабство матеріалізму та кар’єризму, які їм нав’язує сучасне
суспільство. Вони так багато часу присвячують зароблянню, а потім витрачанню грошей, що
в них зовсім не залишається часу на своїх дітей.
Так, батьки рідко бувають вдома (їм доводиться багато працювати або вони занадто
зайняті задоволенням своїх егоцентричних потреб). Діти дуже часто повертаються із школи у
порожній будинок або квартиру. Коли ж батьки приходять, то вони вже досить втомлені, а їх
думки все ще зайняті справами. Позбавлені можливостей достатнього спілкування з
рідними, діти поступово стають відчуженими, нетовариськими, важковиховуваними та
потайними.
Нерідко провокуючим чинником стає недоброзичлива домашня атмосфера, постійні
конфлікти, грубість, антагонізм членів сім’ї щодо один одного. Якщо до того ж додається
аналогічне становище у школі, психіка дитини може не витримати напруги. Втрачається
спроможність тверезо оцінювати ситуацію.

8
 Крім того, багато батьків не опікуються у належній мірі дозвіллям дітей, від чого
останні потрапляють у полон телевізора та комп’ютера, або низькопробної художньої
літератури. При цьому батьки не беруть до уваги сильного впливу засобів масової
інформації, які останнім часом культивують погляд на самогубство, як на прийнятний шлях
виходу із кризових ситуацій, смакують пов’язані з цим питанням переживання.
Слід зауважити, що в цілому ця проблема відноситься до розряду громадських, адже
спрямованість більшості відеопродукції та комп’ютерних ігор на культ насильства,
жорстокості, бездуховність породжує легковажне відношення до цінності життя як такого.
Фактори ризику:
Хронічна депресія.
Безнадійність, відсутність бачення виходу із скрутного становища, нескінченна низка
неприємностей.
Втрата когось із дорогих людей, розрив з коханою особою, зрада.
Шантаж, приниження, знущання, наруга.
Конфлікт з близьким оточенням (у сім’ї, у школі).
Алкоголізм, наркотична залежність.
Наявність прикладів самогубства у близькому оточенні, дізнання про
подробиці суїцидальних випадків із засобів масової інформації.
Найчастіша причина спроби самогубства-депресія.
Глибока депресія у багатьох країнах у наш час вважається прихованою епідемією і є
найбільш поширеною причиною підліткового суїциду. Адже коли людина підпадає під
нескінченний внутрішній емоційний тиск, похмурі думки, якими б недоладними вони не
були, можуть затьмарювати розум.
За даними досліджень, у 10-15 процентів дітей шкільного віку можуть спостерігатися
хворобливі зміни настрою. Однак деякі школярі страждають тяжкою формою депресії.
Провідним фактором ризику для дитини захворіти на депресію є сім’ї, у яких хтось із
батьків страждає цією недугою. Спрацьовує фактор спадкової схильності, а також саме
середовище негативних сімейних стосунків, що викликають пригнічений стан підлітка.
Нерідко сам перехідний вік стає причиною емоційного стресу. Адже підліток, на
відміну від дорослих, ще не навчився долати «вибоїни», які зустрічаються йому на
життєвому шляху. У нього може скластися враження, що нікому до нього немає діла; він
може прийти у відчай, здавалося б, від досить пересічних труднощів.
До депресії може довести і почуття власної нікчемності через неспроможність
виправдати очікування батьків, педагогів, друзів, або свої власні.
Також у багатьох випадках депресія коріниться на підґрунті душевних потрясінь,
викликаних загостреним почуттям втрати когось, або чогось дуже дорогого. Тому смерть
батька чи матері, розставання з кимсь із батьків унаслідок розлучення, крах сподівань,
пов’язаних з отриманням престижної освіти, втрата здоров’я можуть слугувати приводом для
затяжного депресивного стану.
Але найтяжча для підлітка втрата – це втрата відчуття, що тебе люблять, коли здається,
що ти покинутий та нікому не потрібний.
Іноді депресія може бути обумовлена біологічно. Різні інфекції, ендокринні
захворювання, гормональні перепади, зумовлені менструальним циклом, гіпоглікемія, деякі
медикаменти, вплив токсичних металів або хімікатів, алергії, порушення харчування, анемія
– все це може спровокувати хронічні психоемоційні розлади.
Крім того, досить зрозумілими причинами душевного збентеження та нестерпного
емоційного болю є пияцтво батьків, сексуальне розтління та кровозмішення, жорстоке
поводження, маргінальний спосіб життя сім’ї.
Якщо не вжити вчасно заходів щодо легкої форми депресії, вона може перерости у
більш тяжку недугу – глибоку депресію.
В людей, що страждають на глибоку депресію, пригноблений настрій може зберігатись
впродовж місяців, доводячи їх до повного знесилення. Душевний біль може стати
нестерпним, загальний стан нагадує перебіг грипу з високою температурою (недаремно іноді
фахівці називають депресію «застудою» мозку).
9
 Не в змозі подолати страждання, хвора дитина може виявляти невиправдані негативні
емоції роздратованість, агресивні реакції.
Якщо діагноз вчасно не встановлено, дитина не розуміє, що з нею відбувається,
кидається, намагаючись втекти від самої себе. Оточуючі дитину близькі, не знаючи
справжньої причини відхилення у поведінці дитини, обвинувачують її, не підозрюючи, що
нервозність, грубість, навіть злість – це невимовлений словами сигнал про тяжкі муки,
благання про допомогу.
Часом хворий може перебувати у повній апатії, відчувати застиглий жах і незбагненну
тугу.
Найбільш нав’язливим і страшним почуттям, що виникає на підґрунті глибокої депресії,
є почуття повної безвиході, втрати надії на те, що душевний біль колись стихне.
Людина здатна терпіти й миритись з депресією, поки вірить у зміни на краще. Проте,
коли відчай наростає, здатність розуму стримувати поривання до самогубства поступово
послаблюється. Це як з гальмами: вони стираються, якщо на них постійно тиснути.
Психоемоційні розлади неможливо розпізнати за допомогою лабораторних досліджень.
Для цього необхідно якийсь час спостерігати за поведінкою, мисленням та судженнями
людини. Проблема у тому, що зазвичай друзі або родичі не підозрюють, що певна поведінка
близької їм людини – це симптоми серйозної недуги і вбачають в цьому зовсім інші причини,
звинувачуючи у проблемах самого хворого.
Тож як розпізнати психопатологічні симптоми? Існують різні види та ступені депресії.
Підліток може удатися в тугу через будь-які неприємності. Та як правило, така туга
порівняно швидко зникає. Але якщо пригніченість не покидає хлопця або дівчину впродовж
тижнів і навіть місяців, та ще й на фоні постійного поганого настрою, з’являється відчуття
власної нікчемності, занепокоєння, роздратованість, то все це може перерости в легку форму
депресії, або циклотимію.
Симптоми при цьому можуть бути різноманітними. В одного підлітка можуть
спостерігатися напади тривожності. В іншого – постійна втомленість, порушення апетиту,
сну, втрата ваги, або з ним можуть постійно відбуватися якісь неприємності. Яскравим
вираженням депресій можуть бути сльози з незначного приводу (особливо у дівчаток) або
немотивована агресія (частіше у хлопчиків). Деякі підлітки намагаються подолати тяжкий
емоційний стан, удаючись до розгулу, п’янства, безладних статевих зв’язків, вандалізму та
ін.
У зазначених випадках, які можуть слугувати проявами функціональних порушень
психоемоційної сфери, рекомендовано звертатися за психотерапевтичною допомогою, щоб
навчитися справлятися з тим чи іншим патологічним станом.
Якщо ж мова йде про клінічні форми депресії, пов’язані з органічним порушенням
хімічної рівноваги у мозку, то слід розуміти, що хворобливий стан неможливо подолати
силою волі, розвиваючи позитивний настрій, адже хворий не в змозі контролювати почуття
туги та пригніченості. У цьому разі можливо доведеться застосувати медикаментозне
лікування. Як альтернативні безмедикаментозні засоби можна спробувати вжити
антидепресивний масаж, антистресову гімнастику та кінезотерапевтичні вправи з
паралельним створенням умов для повної релаксації та відпочинку у збагаченому
сенсорними впливами просторі.
На жаль, чимало людей, які страждають на психоемоційні розлади, не схильні
звертатися за допомогою. Адже існує поширене упередження, тому навіть ті, хто
здогадується, що з ним не все гаразд, соромляться йти до лікаря. Іноді і самі батьки
відкладають звернення до лікарів і у різний спосіб намагаються приховувати проблему.
Зарадити такому становищу може просвітницька діяльність з боку фахівців, адже, як
зазначалося вище, самі хворі на депресію у більшості випадків вдаються до спроби
самогубства.
Визначити, хто з хворих схильний до самогубства, – одне з найбільш важких клінічних
завдань, оскільки лікарям нелегко виділити з числа страждаючих на тяжку депресію тих, хто
намагатиметься покінчити з собою. А тому кожен випадок психоемоційного розладу

10
заслуговує на особливу увагу і серйозне ставлення як з боку фахівців, так і близького
оточення хворої людини.
Варіанти порад і пропозицій для тих, хто потерпає від
суїцидальних думок.
Втративши життя, нічого не вирішиш. Спробуй абстрагуватись
від наявних негараздів і подумки перенестись на дещо віддалену
перспективу. Може вдасться побачити для себе сенс жити далі. Чи не
з’явиться бажання якось пережити важкий етап, перетерпіти заради
щасливого майбутнього.
Дієвий спосіб боротися з тугою – ставити перед собою
прийнятні для досягнення цілі і зрозуміти, що життя не обходиться
без розчарувань.
В разі сильних емоційних переживань давати волю сльозам, як наодинці так і у
присутності інших людей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює
механізм внутрішньої душевної розради, а з другого – цим можна подати сигнал оточуючим
про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю.
Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати
якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно,
якщо розкажеш про все батькам, або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Досить
можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але
потім, скоріш за все, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти, як врятувати тебе від
подальшої біди.
У будь – якому разі, якщо ти почуваєш себе занепокоєним і збентеженим, краще не
страждати на самоті. Поділись своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Довірлива
розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої
точки зору. Зазвичай можна більш – менш заспокоїтись, коли хто-небудь виявляє співчуття
до нашого горя і болю. Буде корисно заздалегідь домовитись про можливість екстреного
зв’язку на випадок повернення думок про самогубство.
Розповсюдженою помилкою є очікування, що оточуючі самі повинні здогадатися про
твої страждання, почати тебе розпитувати та пропонувати допомогу. Але жодна людина не
може бачити, що на серці в іншої – у тому числі і у тебе, – тому сам шукай потрібного
контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і хто у силах тобі допомогти. Тримати
все у собі – те ж саме, що самому тягнути важку ношу.
Виникненню або посиленню пригніченого стану нерідко сприяє занижена самооцінка.
Якщо ти постійно чуєш на свою адресу принижуючі вислови і образи, то можна почати
сприймати себе нікчемною людиною, яка не заслуговує на повагу оточуючих.
Але помізкуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Щоб не думали про тебе інші, ти є
унікальною особистістю. І якщо твоїм глузувальникам щось в тобі не подобається, то це їх
проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з
розумінням.
Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуваєш напад глибокого смутку і
нудьги, спробуй переключитись на щось інше, зайнятися якоюсь справою. Не можна сидіти
склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову
повертається почуття самоповаги, яке зазвичай втрачається, коли загострюється депресія.
Корисно також займатись тим, що викликає твоє задоволення. Походи по магазинах і
зроби самому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, пограй, приготуй
свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку, порозгадуй кросворди, помалюй, щось
відремонтуй вдома, покатайся на велосипеді, тощо.
Настрій помітно покращиться, якщо здійснювати невеличкі поїздки за запланованими
цілями.
Найкращими ліками від пригніченості можна вважати допомогу іншим людям, тим, хто
переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання надати дієву
допомогу спроможне перекрити власний душевний біль, спонукає абстрагуватись від
власних проблем і налаштуватись на конструктивні рішення.
11
 Багато фахівців сходиться на тому, що у критичному стані дієвою допомогою може
слугувати релігія. Навіть якщо серед твого близького оточення ти не зможеш знайти людину,
гідну твоєї довіри, у тебе завжди залишається можливість звернутись у щирій молитвенній
розмові до люблячого Небесного Батька, який ніколи не зрадить і повсякчас напоготові
вислухати тебе, виявити до тебе доброту та повагу. Пізнай якомога більше про Всевишнього
Бога, про його чуйність, милосердя і батьківську любов, про його бажання утішити тебе,
підтримати у важку хвилину і надати дієве керівництво щодо конструктивного розв’язання
проблеми.
Ні в якому разі не удавайся до спроби приховати або подолати свою депресію за
допомогою наркотиків та алкоголю. Це пастка, у яку потрапляють ті, хто шукає легких
шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу
насувається хвиля пригніченості і роздратованості.
Якщо твій душевний стан дуже розбалансований, і ти відчуваєш, що не в силах
адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця: психолога, психотерапевта,
навіть до психіатра. Сьогодні існують служби анонімної допомоги людям у кризових
обставинах життя. Про них можна дізнатись за довідковим телефоном, написавши листа до
газети або звернувшись до районного (міського, обласного) відділу у справах сім’ї та молоді.

4. Профілактичні заходи.
Коли людина залишається наодинці зі своєю проблемою, то проблема постає непомірно
великою і нерозв’язною. Зважаючи на загрозу кризового психоемоційного стану для будь-
якої дитини у сучасному егоцентричному та агресивному світі, слід заздалегідь налаштувати
підлітків на доцільність пошуків допомоги в разі виникнення обтяжливих особистих
проблем.
Головним превентивним заходом щодо вчинення самогубства постає запобіжне
запевнення дитини, що її життя має велику цінність для інших, і що вона завжди, за будь-
яких обставин знайде порозуміння серед близького оточення.
З метою формування у дітей досвіду успішного виходу із складних ситуацій необхідно
у повсякденному спілкуванні на ділі демонструвати, що закритих для обговорення тем
немає. Не обривати, не соромити дитину, якщо вона намагається поділитися своїми
негативними почуттями, не виказувати переляку у разі висловлювання нею думок про
деструктивні настрої щодо життя. Навпаки, виявляти повну готовність спілкування зі
складних тем, запевняти дитину в тому, що ніхто не застрахований від стресів чи депресії і її
почуття та думки варті поваги.
Нерідко підліткам важко адекватно виявляти свої почуття. Тому вони надягають маску
байдужості та неприступності. Однак насправді діти мають потребу та прагнення
обговорювати як важливі, так і дріб’язкові справи зі своїми батьками. Питання лише в тому,
чи готові найрідніші люди їх вислуховувати.
Не варто поспішати робити висновок, що діти звернуться за порадою швидше до
ровесників, аніж до батьків. Так в ході одного соціологічного дослідження майже половина
підлітків обрали бажаними партнерами для спілкування у першу чергу саме своїх батьків.
Не тільки батькам, але й братам і сестрам, а також друзям бажано особливо чуйно
зважати на те, чи не виявляє підліток ознак емоційної нестабільності, розбалансування
почуттів. І якщо ознаки є, слід негайно дати йому виговоритись. Ставлячи доброзичливі
запитання, можна дізнатись, що коїться у близької людини в душі та запевнити її у щирому,
дружньому ставленні до неї. Однак у такі тяжкі для родини часи, важливо пам’ятати, що
друзям та родичам не слід брати на себе роль батьків. Адже нерідко у бажанні дитини
покінчити з собою виявляється розпачливе прохання саме батьківської уваги.
Профілактика краще за лікування, тому батькам не завадило б замислитись над тим, як
їх спосіб життя та цінності відбиваються на поглядах та поведінці дітей. Коли дитина
зустрічає вдома любов та турботу, це дає її душевний спокій, що найкраще за все збереже її
від згубних дій. Слід не забувати, що провідною потребою дитини у підлітковому періоді є
потреба у тому, щоб її вислухали. А якщо її не вислухають батько та мати, то можливість

12
виговоритись їй можуть надати сумнівні особи. І ніхто не може у цьому випадку
гарантувати, чи не буде підліток скерований на руйнівний шлях щодо свого життя.
Що на практиці це означає для сучасних батьків? Коли діти потребують вашої уваги,
вивільняйте для них час – поки вони ще діти і ви є для них авторитетом. Багатьом сім’ям це
нелегко, адже вони ледве зводять кінці з кінцями і вимушені більшість життєвого часу
працювати. Однак ті, хто бажає і виявляє готовність йти на жертви заради того, щоб більше
часу проводити з дітьми, пожинає добрі плоди, коли їх син чи дочка впевнено здійснюють
свій життєвий шлях.
Але, як зазначалося вище, іноді, навіть за добросовісних старань батьків, у дітей
з’являються серйозні проблеми. Буває, що дитина, яка перенесла якесь тяжке потрясіння,
відкидає будь-яку спробу допомогти. У цьому разі все одно не варто здаватись. Можливо,
доведеться віддати підлітку дуже багато сил і часу, адже за обтяжливих обставин було б
зовсім нерозсудливо та безсердечно применшувати гідність дитини або нехтувати нею.
Неодмінною умовою запобігання суїцидальних намірів дітей та молоді є попередження
психоемоційних розладів здоров’я.
З цією метою рекомендовано перелік превентивних заходів:
забезпечення здорового харчування з наявністю свіжих фруктів та овочів;
вживання великої кількості доброякісної води (не менше 2 л на день);
нормоване фізичне навантаження;
повноцінний відпочинок, достатній сон;
дозований час перегляду телевізора та занять з комп’ютером;
контроль за змістом телепрограм, відеокасет, комп’ютерних дисків, відеоігор, книг та
журналів тощо;
заборона на лихослів’я у домашньому колі;
формування відрази до алкоголю, паління, наркотиків, нецензурної лайки;
допомога у виборі плідного кола спілкування, гідних друзів;
постійні дружні стосунки в сім’ї, непідробний інтерес до справ та внутрішнього світу
дитини, готовність у будь-який момент прийти на допомогу;
підвищення авторитету батьків у сім’ї, установлення розумних правил та вимог,
наявність чіткого переліку обмежень та заборон;
постановка перед дитиною досяжних цілей, допомога у виборі оптимального життєвого
шляху;
спільне долання труднощів та перешкод, культивування творчого підходу до
розв’язання проблемних ситуацій;
віра в дитину, в її найкращі якості та сторони особистості;
вияв до дитини ніжних почуттів, турботи та уваги;
вироблення позитивного мислення, виховання любові до життя.

Післядія в разі, коли трапилось незворотне

Самогубство будь – якої людини завжди вкрай
збентежує оточуючих. Тим більше – коли обривається
життя молодої людини, підлітка.
Багато хто звинувачує себе у тому, що сталося. Вони
кажуть: «Якби ж я провів з ним трохи більше часу того
дня», «Якби ж я припнув тоді язика», «Якби ж я зробив
для нього трохи більше». Але чи слушно вважати когось
винним за самогубство ближнього?
Не забувайте, легко розпізнати ознаки самогубних настроїв після того, як щось сталося,
але не перед тим. Іноді неможливо зрозуміти, що саме думає чи відчуває людина. Чимало
тих, що збираються вчинити самогубство, просто не можуть розповісти про свої найглибші
почуття навіть близьким людям.
Навіть коли ви помітили щось підозріле, це не означає, що вам удасться відвернути
самогубство. Не мучте себе. Ліпше зосередитись на благополуччі живих і на своєму теж та

13
спрямувати свої сильні переживання у конструктивне русло на допомогу тим, чий
необачливий крок ще можна відвернути.

5. Суїцид в Україні та світі

На сьогодні існує дуже багато видів і способів вчинити самогубство. ВООЗ виділяє 803
способи. В Україні останнім часом найбільша кількість осіб померла внаслідок повішання та
падіння з висоти, причому повішання як спосіб частіше, ніж падіння з висоти. Найменша
кількість в результаті одержання залізничних травм. Утоплення в Україні чиниться дуже
рідко.
З учиненням самогубства тісно пов’язані такі дії: доведення до самогубства,
підбурювання до самогубства, пособництво у самогубстві. Для визначення поняття
доведення до самогубства слід виходити із диспозиції статті 120 ККУ, яка формулює його як
злочин особливого роду. У ньому наслідки настають у результаті дій винної особи. Дії
виражаються у доведенні до самогубства або замаху на самогубство, що є наслідком
жорстокого поводження з особою, шантажу, примусу до протиправних дій або
систематичного приниження її людської гідності.
Кримінальний кодекс України передбачає покарання за доведення до самогубства. Але
за підбурювання до самогубства і пособництво у самогубстві кримінальним законом
відповідальності не передбачає. Винятком є тільки випадок підбурювання та допомога
вчинити самогубство малолітнім, а також душевнохворим особам, які не здатні зрозуміти
значення своїх дій або керувати ними.
Рекордсменом за кількістю самогубців в Україні вже багато років є Сумська область –
близько 38 випадків на рік на 100 тис. людей. Слідом йдуть Кіровоградська, Чернігівська,
Полтавська області – від 30-35 випадків на 100 тис. людей. Більш того, кількість самогубств
в цих областях не тільки більша, ніж в інших регіонах, але перевищує число смертей від
пожеж, дорожніх аварій та інших лих.
Чуму лиха доля більше переслідує саме ці області, а не, скажімо, Львівську або
Чернівецьку (тут від 7 до 11 випадків на 100 тис. людей на рік)? Фахівці не можуть
відповісти на це питання однозначно. Вони висловлюються, що північно-східний регіон є аж
надто депресивним: промисловість не розвинута, с/г – основна складова економіки заледве
животіє. Звідси багато безробітних, які від безгрошів’я спиваються або стають наркоманами.
Вони автоматично потрапляють до групи тих, що " опинилися " і ризикують стати
заручниками депресії, з якої один крок до суїциду.
Інші експерти нарікають на те, що мовляв, у сусідніх областях ситуація не краща, але
статистичні дані там протягом років свідомо применшують.
За даними статистики України, Україна займає одне з перших місць у Європі за
кількістю самогубств (на 100 тис. людей 22 самогубства). Найбільшу кількість самогубств
чинять діти віком до 14 років. Також молоді люди віком від 14 до 29 років. 70 % жінок не
вдається " вдало " накласти на себе руки. Вони ріжуть вени, ковтають пігулки – їх рятують.
Чоловіки вибирають інші варіанти, тому їх не вдається спасти.
На сьогодні суїцид став справжньою проблемою для світової охорони здоров’я. В
результаті самогубств на нашій планеті гине більше людей, аніж через війни і насильницькі
вбивства, разом узяті. При цьому половина випадків смертей від неприродних причин у
всьому світі доводиться на самогубства.
За даними ВООЗ, загальна кількість смертей від суїциду щорічно складає близько 800
тис. чоловік. Вік більше половини самогубців – від 15 до 44 років. За прогнозами фахівців,
до 2020 року кількість самогубств може зрости в півтора рази. Більшість самогубців надають
перевагу випробуваній століттями смерті через повішання.
Близько 30 % всіх самогубств у світі припадає на Китай. Там самогубства складають 3,6
% від загальної кількості смертей.
Офіційна статистика суїциду значно відрізняється від реальної (за різними оцінками в
2-4 рази), оскільки в неї потрапляють тільки випадки з кінцевим результатом. Варто
зазначити, ніким не фіксуються випадки невдалих спроб відходу із життя, кількість яких у 7-
10 разів більша від закінчених самогубств.
14
 ВООЗ поділяє всі країни за показником самогубств на три групи:
Низький рівень (до 10 осіб на рік на 100 тис. нас.) – Греція, Італія, Гватемала,
Філіппіни, Албанія, Домініканська республіка, Єгипет.
Середній рівень (від 10 до 20 осіб на 100 тис. нас.) – Австрія, США, Канада.
Високий і дуже високий рівень (понад 20 осіб на 100 тис. нас.) – Латвія, Литва,
Угорщина.
Кількість самогубств серед жінок у 4 рази менша, ніж серед чоловіків. Однак, з іншого
боку, перші намагаються накласти на себе руки в 4 рази частіше, ніж другі.
Як повідомляють у ВООЗ, основні причини самогубств – це бідність, безробіття, страх
перед покаранням, душевні хвороби, домашні клопоти, пристрасті, однотонність життя і
важкі захворювання.
За даними відомств України, в останні роки з життям з власної ініціативи прощаються
близько 20 осіб на кожні 100 тис. населення. Також повідомлялося, що в Україні самогубства
відбуваються рідше, ніж у Росії.
Нещодавно Японія підрахувала збитки, які країна зазнала минулого року через
самогубців і депресію серед громадян. Їх кількість склала 32 мільярди доларів.
Не хочеться ані захищати самогубців, ані засуджувати їх. Але слід попередити – перш
ніж зробити крок у безодню, з якої повернутися неможливо, озирнися навколо. Подумай, чи
варто залишати цей світ, який може і виявився байдужим до твого болю, але у якому є
людина, заради якої треба жити. Чи варто саме таким чином доводити світу, який ти є
насправді? Перш за все, треба жити заради самого себе.

ІІ. АЛКОГОЛЬ І ПІДЛІТКИ. ПРОФІЛАКТИКА КУРІННЯ СЕРЕД МОЛОДІ.

Алкогольні напої, такі як пиво і вино, відомі людству з давніх-давен (близько 3000-3500
років). Згадки про пиво, його виготовлення і споживання знаходимо у стародавніх Вавилоні
та Єгипті. Давні арії - народ, що населяв межиріччя Дністра і Дніпра, тобто наші пращури,
уміли з пророслого ячменю і хмелю варити п'янкий напій. Це вміння вони передали всім
індоєвропейським народам, принесли в Індію. Санскритом "піва" означає напій, вода;
"піюша" - п'янкий. Арії добре знали технологію перегону, а отже й уміли отримувати міцніші
алкогольні напої. Різні п'янкі напої вживали з ритуальною метою щодень чи у певні періоди
річного сільськогосподарського циклу.
Традиції багатьох народів диктували різне ставлення до вживання алкоголю різними
віковими групами. Справді, лікарі-геронтологи допускають вживання помірних доз
алкоголю людьми похилого віку (І.Нікберг наводить вислів Платона: "Вино - це молоко
старих людей"). В Україні традиційно склалося так: молодь, котра вживала алкоголь,
осуджувалася (за такого парубка не хотіла виходити заміж дівчина, він не користувався
повагою в сільській громаді, на весіллі молодим не дозволяли вживати алкоголь та ін.).
Але якщо вживала алкоголь старша людина, то з неї жартували, кепкували, але украй
рідко засуджували.

1. Вплив алкоголю на організм людини

Тепер щодо сучасних досліджень дії алкоголю на організм людини. У ході деяких
епідеміологічних досліджень, проведених в європейських країнах (Франції, Данії, Німеччині,
Італії, США), повідомлялося, що регулярне помірне вживання алкоголю (від 10 до 15-30
15
г/день етанолу, а це 250-500 мл неміцного пива, або 120-130 мл (але не більше 250 мл) сухого
вина, або 45-50 мл (але не більше 75 мл) міцних напоїв - горілки, коньяку, віскі та ін.)
пов'язане із зниженням смертності від атеросклерозу, причому зниження ризику ішемічної
хвороби серця може сягати 40 відсотків. У зв'язку з тим, що алкоголь зменшує ризик
інфаркту міокарда, але не зменшує ризику розвитку стенокардії, припускають, що захисний
ефект алкоголю більшою мірою зумовлений профілактикою тромбозу, а не самого
атеросклерозу.
Вчені всього світу протягом майже сорока років все гучніше і тривожніше заявляють
про небезпеку, яка підстерігає підростаюче покоління дітей, підлітків, молодь. Мова йде про
все зростаючий розмах споживання спиртних напоїв неповнолітніми. Так в США (штат Нью-
Йорк) 91 процент 16-літніх учнів вживають алкогольні напої. У Канаді біля 90 процентів
учнів 7-9 класів вживають спиртні напої. У ФРН 1 процент дітей 8-10 років в стані
алкогольного сп'яніння затримується поліцією.
Мабуть, не треба володіти особливою уявою, щоб уявити собі шкоду, яку може
викликати у підлітка хоч би одноразове вживання вина або навіть пива. Сучасні дослідження
дозволяють обгрунтовано стверджувати, що в тілі людини немає таких органів і тканин, які б
не вражалися алкоголем. Попавши в організм, він досить повільно (з швидкістю 0,1 г на 1 кг
маси тіла в годину) розщеплюється в печінці. І тільки 10 процентів від загальної кількості
прийнятого алкоголю виводиться з організму в незмінному вигляді. Алкоголь, що
залишився, циркулює разом з кров'ю по всьому організму, поки не розщепиться весь. Висока
проникність «молодих» тканин, їх насиченість водою дозволяє алкоголю швидко
поширюватися по організму, який формується.
Токсичний вплив алкоголю, передусім, позначається на діяльності нервової системи.
Якщо вміст алкоголю в крові прийняти за 1 (одиницю), то в печінці він буде таким, що
дорівнює 1,45, а в головному мозку - 1,75. Навіть невеликі дози алкоголю впливають на
обмін в нервовій тканині, передачу нервових імпульсів. Одночасно порушується робота
судин головного мозку: відбувається їх розширення, збільшення проникності, крововилив в
тканину мозку. У підлітковому віці мозкова тканина бідніша фосфором, багатша водою,
перебуває в стадії структурного і функціонального вдосконалення, тому алкоголь особливо
небезпечний для неї. Навіть одноразові вживання спиртного можуть мати серйозні
наслідки.
Неодноразове або часте вживання алкоголю провокує спустошуючий вплив на психіку
підлітка. При цьому затримується не тільки розвиток вищих форм мислення, вироблення
етичних категорій і естетичних понять, але і втрачаються вже розвинені здібності. Підліток,
що називається «тупіє» і інтелектуально, і емоційно, і етично. Другою «мішенню» алкоголю
є печінка. Саме тут, під дією ферментів відбувається її розщеплення. Якщо швидкість
надходження алкоголю в клітини печінки вища за швидкість його розпаду, то відбувається
накопичення алкоголю, що веде до ураження клітин печінки. Алкоголь порушує структуру
клітин печінки, призводячи до переродження її тканин. При систематичному вживанні
спиртних напоїв жирові зміни в клітинах печінки призводять до омертвіння печінкової
тканини, розвивається цироз печінки, вельми грізне захворювання, яке майже завжди
супроводжує хронічний алкоголізм. Дія алкоголю на печінку підлітка ще більш руйнівна,
оскільки цей орган перебуває в стадії структурного і функціонального формування.
Ураження клітин печінки призводить до порушення білкового і вуглецевого обміну, синтезу
вітамінів і ферментів. Спиртні напої, можна сказати, «роз'їдають» слизову оболонку
стравоходу, шлунка, порушують секрецію і склад шлункового соку, що утруднює процес
травлення і, зрештою, несприятливо позначається на рості і розвитку підлітка.
Таким чином, алкоголь ослаблює організм, гальмує формування і дозрівання його
органів і систем, а в деяких випадках, наприклад, при зловживанні, і зовсім зупиняє розвиток
деяких функцій нервової системи. Чим молодший організм, тим згубніше діє на нього
алкоголь. Крім того, вживання алкогольних напоїв підлітками значно швидше, ніж у
дорослих, веде до формування у них алкоголізму.

16
 2. Проблема алкоголізму та пияцтва в світі
Для розвинених капіталістичних країн Європи і Америки пияцтво та алкоголізм стали
національним лихом, основною з причин захворювання і смертності населення. За
смертністю алкоголізм з його наслідками посідає третє місце після захворювань серця та
судин і злоякісних пухлин.
В останні десятиліття майже всюди помітна тенденція до збільшення вживання
спиртного, насамперед за рахунок горілки і горілчаних виробів. Дедалі більше у
зловживання спиртними напоями втягується жінок, підлітків і юнаків.
Відмічається прямий зв'язок між рівнем смертності від алкогольних захворювань,
кількістю вживання спиртного. Половина транспортних аварій зі смертельними наслідками,
убивств і самогубств пов'язані з пияцтвом і алкоголізмом. Молоді люди гинуть від раптової
смерті (травма, зупинка серця, гострого отруєння алкоголем), а в старшому віці вмирають від
цирозу печінки, захворювань серця і судин, алкогольних психозів, запалення легень, раку
гортані і глотки тощо.
Пияцтво і алкоголь приносять нашому суспільству великі моральні і матеріальні втрати.
При зловживанні алкогольними напоями знижується продуктивність праці, втрачаються
трудові навики і кваліфікація, занепадає трудова дисципліна. За розрахунками економістів, у
осіб, які помірно вживають спиртне, продуктивність праці знижується на 4-5%. Близько
половини транспортних аварій пов'язано з вживанням алкоголю. Виробничі травми частіше
бувають у понеділок (так званий "важкий" день) або у дні після свят, коли працездатність
організму ще не відновилася після алкогольного сп'яніння.
При алкоголізмі, як правило, людина психічно деградує. Втрачається не тільки здоров'я,
а й людська гідність. Багато людей помирає від алкоголю в молодому віці. Разом з пияцтвом
у сім'ю приходять матеріальні нестатки, на грунті цього починаються сварки, обвинувачення,
бійки. Багато сімей внаслідок цього розпадаються.
Отож, пияцтво і алкоголізм - проблема світового значення, і боротьба з ними вимагає
спільних зусиль. Їх слід розцінювати не тільки як особисту трагедію, а й як соціальне лихо.
Успіх у боротьбі з вживанням алкогольних напоїв значною мірою залежить від
правильного виховання підростаючого покоління. Виховувати розумний погляд на спиртне
найкраще власним прикладом. Коли батьки завжди тверезі і в сім'ї не вживають алкогольних
напоїв, діти ростуть здоровими. Приклад для них - їхні батьки.
На проблему пияцтва і алкоголізму повинні бути спрямовані зусилля всіх членів
суспільства, громадянських і державних організацій. Така робота призведе до зменшення
випадків пияцтва. В перспективі потрібно ставити питання про остаточну ліквідацію пияцтва
і алкоголізму.
Навряд чи якесь свято, сімейні урочистості або день народження обходиться без чарки
спиртних напоїв. Вживання вина, пива, чи горілки міцно увійшло у побут і традиції нашого
народу. Так що ж таке алкоголь? Харчовий продукт, наркотик чи отрута? І перше, і друге, і
третє. Адже відомий афоризм стверджує, що ліки і отрута відрізняються тільки дозою.
Дорослі час від часу вживають невеликі дози алкоголю з метою зняття
психоемоційного стресу, покращення настрою, оскільки етиловий спирт діє на нервову
систему. Якщо в людини знижений самоконтроль та недостатній рівень культури, вживання
алкогольних напоїв може стати системним, а доза спожитого алкоголю надмірною. Це
зумовлює уявні комплекси негативних наслідків. Найтиповіші серед них – формування
алкогольної залежності, а далі паталогічних змін в усіх органах тіла людини. Це сприяє
розвиткові тяжкого і небезпечного захворювання – хронічного алкоголізму. Ця хвороба
руйнує особистість, опускає людину на “дно” і призводить до загибелі. Близько 5% підлітків,
які почали вживати алкоголь у цьому віці, закінчують життя у психічних лікарнях,
наркологічному диспансері, або “на вулиці”. Вирватись з цього виру дуже важко. Значно
легше в нього не потрапити. І це залежить від самої людини, від її переконань, світогляду.
У системі травлення алкоголь швидко всмоктується в кров і розноситься до клітин
головного мозку. Це проявляється збудженням, радісним настроєм (ейфорією, балакучістю,
тощо).

17
 Людина втрачає почуття самоконтролю, сорому, стає брутальною і може здійснити такі
вчинки, які, перебуваючи у тверезому стані, ніколи не зробила б.
Давно помічено, що люди, які мають згубну звичку до спиртного, частіше за інших
хворіють на різні застудні хвороби органів дихання, тому, що алкоголь ослаблює опірність
організму.
Дуже поширена думка про корисність алкоголю, як засобу, який підвищує апетит.
Дійсно, після вживання спиртних напоїв збільшується виділення шлункового соку, і в
більшості випадків покращується апетит. Проте, це може спостерігатися тільки спочатку,
поки організм не перевантажений алкогольною отрутою. Системне вживання алкоголю
призводить до того, що шлунковий сік, стимульований алкоголем, подразнює слизову
оболонку шлунка і призводить до гастриту. Водночас з розвитком гастриту, порушується
функція підшлункової залози, що призводить до панкреатиту. Також зловживання алкоголем
призводить до виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, до цирозу печінки та
інших захворювань.

3. Про шкідливість алкоголю у дитячому та юнацькому віці

Дослідження, які були проведені групою вчених під
керівництвом А.В.Царенка, виявили тривожну тенденцію. Шляхом
анкетування більше як 2000 школярів України було встановлено,
що якщо серед підлітків у віці 14-15 років періодично вживають
алкогольні напої близько 30% опитаних, то в 16-17 р. їхня
кількість збільшується в 2,7 рази і становить близько 80%.
Результати аналізу основних причин, що зумовлюють
вживання алкоголю неповнолітніми, свідчать, що для більшості підлітків це є прагнення до
незалежності та самоствердження, наслідування прикладу старших (у тому числі батьків).
Напружена психологічна атмосфера і часті конфлікти у сім’ї. Характерно, що більшість
старшокласників пізнало смак алкоголю в сім’ї, а далі місцем вживання спиртного стала
компанія.
Вживання і зловживання алкогольними напоями особливо небезпечне в дитячому,
підлітковому віці, коли ще не завершилося формування організму, у цей період у печінці
відсутній спеціальний фермент, який розщеплює етиловий спирт на прості нетоксичні
сполуки. Ось чому вживання дитиною навіть незначної кількості алкоголю може призвести
до дуже небезпечних наслідків.
В організмі людини, яка вживає алкоголь змалку, набагато швидше формується
алкогольна залежність. Вчені вивчивши біографії декількох сотень хворих, які перебували на
лікуванні з приводу алкоголізму, виявили. що більшість із них почали вживати спиртні
напої у віці – 12-18 років. На лікування вони потрапили тільки у 25-35 р., маючи тяжкі
ураження центральної нервової системи та внутрішніх органів, порушення психічної
діяльності, в стані вираженої соціальної деградації.
Вкрай небезпечні є гострі отруєння алкоголем. Вживання великої дози алкоголю
спочатку спричиняє глибокий алкогольний сон, а кожен може зумовити розвиток серцевої
слабкості, навіть паралічу серцевого м’яза і дихання. Випадки раптової смерті серед
алкоголіків - дуже поширене явище.
Таким чином, основна небезпека вживання і зловживання спиртними напоями,
особливо у підлітковому та юнацькому віці, полягає у виникненні алкогольної залежності,
яка поступово переходить у тяжкі захворювання – алкоголізм – і проявляється у
незворотному ураженні ЦНС та всіх органів і систем. Алкоголіки стають байдужими до
роботи, сім’ї, дітей, відсунувши в бік всі радощі людського життя. Отже, людина, яка не
здатна сказати “ні” зловживанню алкогольними напоями, стає на шлях, що може призвести її
до деградації фізичної, моральної, духовної, соціальної і врешті-решт, до загибелі.
Алкоголь «б'є», не тільки того, хто сам п'є, але і людей, які його оточують. Часто
чоловіки або жінки, схильні до алкоголізму, нехтують своїми обов'язками, друзями, сім'єю і
дітьми, для того, щоб задовольнити свою потребу. Пристрасть до алкоголю - причина різних
злочинів. Відомо, що 50 процентів всіх злочинів пов'язані з вживанням алкоголю. За
18
алкоголізм батьків часто розплачуються діти. Дослідження нервовохворих дітей показали,
що причиною їх хвороби часто є алкоголізм батьків. Боротьба з алкоголізмом - найбільша
соціальна і медична проблема будь-якої держави. Шкода алкоголю доведена. Навіть малі
дози його можуть стати причиною великих прикрощів або нещастя: травм, автокатастроф,
позбавлення працездатності, розпаду сім'ї, втрати духовних потреб і вольових меж людиною.

4. Вплив тютюнопаління на організм підлітків.

Сучасна молодь вступає в життя не тільки в період бурхливого розвитку науки й
техніки, й у період негативного впливу ряду чинників, перше місце серед яких посідає
куріння, шкідлива дія, якого відчувається не відразу, а поступово. Куріння та його вплив на
організм стали сьогодні соціальною і медичною проблемою.
Куріння як залежність є звичкою, що наносить шкоду здоров’ю. Вона формується за
умови наявності трьох факторів: соціального, особистісного і фізичного.
Соціальний фон – це ставлення суспільства до вживання цієї речовини: чи є це
законність, вигідність державі, визнання культурою, доступність речовини. До соціального
фону належать державні й суспільні програми, спрямовані на підтримку здорового способу
життя. На допомогу людям, що вирішили позбутися залежності. Істотною характеристикою
соціального фонду є подвійне ставлення до куріння: з одного боку – воно дозволене і
заохочується виробниками цигарок, з іншого боку – “Міністерство охорони здоров’я
попереджає...”
Особистісний фон створюється в процесі життя кожного індивіда і задається глибиною
розколу душа/тіло чи відчуття екзистенціальної ізоляції, сімейною ситуацією.
Фізіологічний фон важливий стосовно визначених видів наркотиків, до яких людський
організм адаптується таким чином, що людина, яка раптово припиняє приймати речовини,
може занедужати.
Паління є найпоширенішою шкідливою для організму
людини звичкою. Мільйони людей на планеті палять
цигарки, хоча знають, що паління спричиняє багато
захворювань, скорочує життя, призводить до передчасної
смерті.
Паління вражає не лиш курців. Учені стверджують, що
кожна людина страждає від пасивного паління.
Чому ж людина палить? Результати досліджень
свідчать про те, що багато курців набули цієї звички у
підлітковому віці. Юнаки в середньому уперше пробують
курити частіше за все в 11 років, а дівчата - в 14-15 років. Згідно з результатами дослідження,
палять 40% 8-класників та 50% 10-класників. Тиск збоку товаришів і бажання бути схожим
на дорослих спонукає багатьох підлітків до паління. Цю згубну звичку важко перебороти,
оскільки тютюновий дим містить нікотин, який спричиняє наркотичну залежність у людини,
що палить.
Нікотин - одна з найсильніших рослинних отрут, основна складова частина тютюнового
диму. У чистому вигляді це безбарвна оліїста рідина неприємного запаху, гірка на смак. Вона
добре розчиняється у воді, спирті, ефірі й легко проникає крізь слизові оболонки порожнини
рота, носа, бронхів, шлунку.
Давно вже став звичним плакат - "Крапля нікотину вбиває коня!" Ми часто не
задумуємося над змістом цих слів. Але ж таки справді вбиває! Велика гарна тварина падає
від краплини страшної отрути. Дуже чутливі до нікотину птахи, ссавці а також риби і
земноводні. Наприклад, якщо змочити кінчик скляної палички нікотином і доторкнутися нею
до дзьоба горобця, то він загине. Також краплина нікотину призводить до загибелі всіх риб в
акваріумі.
Смертельна доза нікотину для людини - 50-70 мг (1 мг на кілограм маси тіла). Відомо,
що кількість нікотину, який надходить із тютюнового диму в організм, становить приблизно
1/25 вмісту його в тютюні. Важливе значення має те, як часто роблять затяжки під час
куріння. Людина дістає смертельну дозу нікотину, викурюючи 20-25 сигарет на день.
19
 Отруйність нікотину відчув кожний, хто взяв у рот першу в житті сигарету. Ніхто не
може докурити першої сигарети до кінця. Цьому заважають запаморочення й нудота, а часом
і ще неприємніші відчуття, такі як інтенсивне слиновиділення, шум у голові, головний біль,
серцебиття, загальна слабкість, тремтіння рук, блювання, пронос. У тяжких випадках людина
непритомніє. Поступово організм пристосовується до нікотину і куріння не викликає таких
неприємних відчуттів. Хоча отруєння організму триває, але довго воно ніяк не виявляється.
Шкідлива дія тютюну не обмежується нікотином. До складу тютюнового диму близько
30 отруйних речовин: аміак, синильна кислота, чадний газ, сполуки свинцю, радіоактивний
полоній та ін.

Тютюновий дим, який вдихає курець, насамперед потрапляє у верхні дихальні шляхи, а
потім - у трахею та легені. Під впливом тютюнового диму відбувається хронічне
подразнення слизової оболонки гортані, розвивається запалення голосових зв'язок, вони
потовщуються, грубішають. Це призводить до зміни тембру голосу (грубий голос курця), що
особливо помітно в молодих жінок.
Внаслідок подразнення слизової оболонки бронхів і трахеї тютюновим димом
розвивається їх хронічне запалення (бронхіт і трахеїт).
Тому курці частіше хворіють на запалення легень, туберкульоз, захворювання у них
мають тяжкий перебіг.
Учені встановили, що куріння - один з основних чинників, які призводять до того, що
розвивається рак легень. Захворюваність на рак легень серед курців у 30 разів більша, ніж
серед тих, хто не курить. Також відомо, що куріння збільшує ризик захворіти на злоякісні
новоутворення інших органів: язика, гортані, стравоходу, шлунку, сечового міхура.
Паління виключно шкідливо впливає на стан серцево–судинної системи. Особливо
чутливі до нікотину судини серця. У результаті звуження судин після кожної випадкової
цигарки, які часто повторюються, може виникнути порушення кровопостачання, живлення
міокарда – ішемічна хвороба серця та її важкі ускладнення. Під час паління тютюновий дим
безпосередньо діє на слизову оболонку рота і може стати причиною її запалення та раку.
Аміак, що входить до складу тютюнового диму, спричиняє запалення ясен. Наявність у
курців запальних процесів порожнини рота і каріозних зубів зумовлює неприємний запах із
рота. Нікотин, який ковтає курець разом із слиною, подразнює слизову оболонку шлунково-
кишкового тракту, спричиняє її запалення.
Паління негативно впливає також на функцію печінки. Посилене паління впливає і на
вітамінний обмін, у результаті чого кількість деяких вітамінів в організмі суттєво
зменшується, особливо вітаміну С. Дефіцит вітаміну С розвивається також і у пасивних
курців.
Курці в 13 разів частіше хворіють на стенокардію (захворювання серця) і в 10 разів
частіше - на виразкову хворобу шлунка. Як правило, курець живе на 6-8 років менше, ніж
його ровесник, який не курить.

20
 Шкода, нанесена тютюном здоров'ю людей, величезна. І все ж число курців
збільшується.

У цього парадокса є три основні причини.

Перша - значна більшість курців не знає нічого або знає дуже мало про небезпеку
отруєння тютюном і його наслідки.
Друга - у перші роки паління курець, як правило, не помічає шкоди для свого здоров'я.
Отруєння розвивається приховано і непомітно.
Третя - тютюнова залежність. Через кілька років, коли розвиваються хвороби,
більшість курців намагаються кинути палити, але не можуть.

Легкі цигарки – омана для курців

Закордонні організації з охорони здоров'я закликають заборонити терміни "легкі" або
"м'які" по відношенню до цигарок. Оскільки ці терміни вводять в оману курців, притупляють
їхню пильність і не дають курцям прийняти єдине ефективне рішення - відмовитися від
паління.
Легкі цигарки, як правило, містять трохи менше нікотину, смоли й оксиду карбону.
Однак це не рятує від тютюнового отруєння і залежності.
Якщо людина із самого початку палить легкі цигарки, то вона збільшує кількість
випалених цигарок і отримує таку ж дозу нікотину, як і курці важких цигарок.
Якщо курець переходить з важких цигарок на легкі, то він починає курити їх у 2 рази
більше або робить глибші затягування, щоб набрати необхідну дозу.
Міжнародна протиракова спілка рекомендує правила, дотримуючись яких, кожен із
вас, хто палив, зможе самостійно відвикнути від куріння:
1. Намагайтеся викурювати якомога менше цигарок, ведіть підрахунок викурених за
день цигарок, прагніть до того, щоб сьогодні викурити менше ніж учора.
2. Затягуйтеся якомога рідше і не глибоко.
3. Не куріть на голодний шлунок та під час їжі.
4. Між затяжками не залишайте цигарку в роті.
5. Не докурюйте цигарку до кінця, оскільки в окурку найбільше канцерогенів.
6. Не паліть на ходу – інтенсивне дихання та канцерогени попадають глибоко у легені.
7. Якомога довше не паліть після фізичного перевантаження .
8. Віддавайте перевагу цигаркам з фільтром.
9. Час від часу влаштовуйте перерви в палінні.
10. Не паліть, коли не хочеться.

Паління - не невинні пустощі.. Через нерозуміння, сліпе наслідування моди, дорослих,

ровесників підліток починає курити — спочатку робить одну затяжку, викурює одну
сигарету, а потім тягнеться до лиховісної пачки знову і знову. І так куріння стає звичкою. А
почати куріння набагато легше, ніж покинути. Отож, краще не починати.

«Сигарета - це отруйна паличка,з вогником на одному

боці, та самогубцем на другому» (Бернард Шоу)

«Кинути курити – найпростіша річ у світі, я сам

робив це 1000 разів»
(Марк Твен)

Цигарка – ворог, зброя проти неї – ваша воля.

21
 ІІІ. Все про наркотичні речовини та наркоманію
1. Що таке наркотичні речовини?
Речовини, які вважаються наркотиками, визначені міжнародними конвенціями від 1961,
1971, 1988 рр. та Національним переліком речовин, що
визнаються наркотиками.
Наркотиками визнаються речовини, які за трьома
критеріями (медичним, соціальним, правовим) завдають
величезного лиха як собі, так і суспільству в цілому.
Замість назви “наркотики” використовується термін
“наркотичні речовини”, “психоактивні речовини”.
Згідно з Класифікацією ВООЗ десятого перегляду (1989 р.), у перелік наркотичних
речовин включно:
· алкоголь;
· канабіс;
· седативи (гіпнотичні);
· кокаїн; стимулятори (у тому числі кофеїн);
· галюциногени;
· тютюн;
· леткі речовини;
· неідентифіковані речовини, що приймаються з наркотичною метою.
2. Головна ознака наркотичних речовин, та основні групи наркотичних засобів.
Головна ознака наркотичних речовин – наявність визначеного або невизначеного
психоруйнівного (психоделічного) ефекту.
Відповідно до специфіки дії, їх можна поділити на такі основні групи:
· гіпнотичні засоби;
· стимулюючи засоби;
· галюциногенні засоби;
· неідентифіковані засоби.
Група гіпнотичних засобів
Алкоголь (етиловий спирт) – включає такі напої: пиво, вино, лікери, горілку, коньяк
тощо.
Натуральні та синтетичні засоби на опійній основі (окрім кодеїну):
· натуральні – опій, екстрагований опій, морфін, кодеїн тощо;
· напівсинтетичні – героїн, гідроморфін тощо;
· синтетичні – метадон, мепередін тощо;
· снодійні ліки (барбітурати, уреіди): барбаміл, нембутал, фанадорм, ноксірон. Тільки
барбітуратів налічується понад 2,5 тис. видів;
· заспокійливі ліки (транквілізатори): радедорм, сибазон, седуксен, реланіум, діазепам
тощо.
Група стимулюючих засобів
Амфетаміни: фенамін, препарати з коки – кокаїн (порошок, паста), крек (синтетичний
кокаїн), наркотики групи “екстезі” (“екстазі”), ефедрин; кофеїн (кава, чай) тощо.
Група галюциногенних засобів
Препарати канабісу: марихуана, гашиш (смола, паста), ЛСД, мескалін, псилобіцин,
амфетаміни (МДА, РСР).
Інгалянти: бензин, фарби, ацетон, клеї, аерозолі тощо.
Група не ідентифікованих засобів
Наркотичні речовини вибіркової дії: тютюн, деякі з інгалянтів тощо.
Серед неідентифікованих присутня група наркотичних речовин синтетичної технології.
У деяких з них сучасними лабораторними методами не вдається визначити вид і структуру
наркотичного компоненту.
Незаборонені наркотичні речовини. Це група рослин, грибів, мінералів, не внесених у
перелік наркотиків, хоча вони і містять наркотичні компоненти. Серед них: мускатний горіх,
певні види грибів тощо.
22
 3. Класифікування наркотичних речовин.
Класифікувати наркотичні речовини можна і за способом традиційного введення.
Особливо поширеними стали ін’єкційне введення у судини та куріня.
Куріння: тютюн, канабіс, крек тощо.
Ін’єкції (у вени чи м’язи): опіати, ефедрин, амфітамін тощо.
Ковтання: барбітурати, транквілізатори тощо.
Випивання: алкоголь, метадон тощо.
Вдихання: леткі засоби, кокаїн тощо.
Жування: опіати, беладона тощо.
Разом з тим, останнім часом набувають поширення прийоми нетрадиційного введення
наркотичних речовин. Один і той самий наркотик може бути вжито різними способами. Це
стосується кокаїну, транквілізаторів, амфетамінів, опіатів тощо.
Наркотичні речовини можна диференціювати і відповідно до соціальної оцінки.
Легалізовані: тютюн, алкогольні напої, ліки, кава, чай, засоби побутової хімії, рослини
та гриби наркогенного вмісту тощо.
Нелегалізовані: конопля, героїн, кокаїн та всі, внесені до Міжнародного та
Національного переліку заборонених наркотичних речовин (наркотиків).
Нелегальні наркотики умовно поділяються на «легкі» і «важкі».

4. Групи і види наркотиків.

Структура наркотизації неповнолітніх в Україні представлена наркотичними
речовинами різних видів і груп. Наркотики, які виготовляють з певних видів коноплі, мають
особливо велике поширення. Вони відомі під такими назвами:
анаша, гашиш, марихуана, план тощо. Особливо поширене
вживання цих наркотиків (серед підлітків відома їхня
узагальнена назва – “дур”) у колективній формі. Сигарета з
наркотиком, як правило, передається по колу, нібито
символізуючи єднання. Така сигарета, яка є сумішшю коноплі і
тютюну, згорає нерівномірно з різних боків, тому на жаргоні
вона носить назву “косяк”. Анаша, марихуана, гашиш бувають
різних кольорів: зеленого, сірого, коричневого, чорного, червоного.
Марихуана. Це – найпоширеніший наркотик серед підлітків, які починають
експериментувати з наркотичними речовинами. Фахівці, відзначають, що, незважаючи на те,
що марихуана відома людству більш як 5 тисяч років, це найменш досліджений з усіх
наявних у природі наркотиків. Вона впливає на настрій і процес мислення. Може призводити
до виникнення незначних галюцинацій. Куріння марихуани підвищує ризик таких
захворювань як бронхіт, емфізема та рак легенів. Куріння марихуани в 4 рази швидше
призводить до раку легенів, ніж куріння тютюну (один “косяк” маріхуани прирівнюється до
25 сигарет). Крім того, погіршується розумова діяльність, зростає неуважність, знижується
імунітет організму, ушкоджуються статеві органи. Продукти розпаду маріхуани
відкладаються в печінці, легенях, мозку, селезінці, лімфатичних тканинах і статевих органах.
Цей наркотик містить речовину, що гальмує мозкову діяльність і залишається в мозку
протягом місяця після куріння лише однієї сигарети з марихуаною. Після вживання
марихуани підлітки, як правило, переходять до більш “важких” наркотиків.
Гашиш. При вживанні гашишу абстинентний синдром дуже слабкий або навіть
повністю відсутній, що стало причиною поширення думки, що це слабкий, а тому нібито
безпечний наркотик. Однак тривале вживання цього наркотику призводить до формування
таких психічних захворювань як шизофренія, органічне ураження або параліч мозку. Крім
того, куріння гашишу дуже часто стає передумовою вживання більш “важких” наркотиків,
оскільки, відчувши незвичайні відчуття одного разу, людина бажає відчути їх знов, а потім –
підсилювати.
Стероїди. Поширеним є міф про те, що вживання стероїдів підвищує продуктивність
фізичної діяльності, тому їх потрібно вживати для досягнення значних спортивних
результатів. Справді, стероїди збільшують вагу і масу м’язів, проте водночас спричиняють
23
тяжкі наслідки для організму людини. Вони можуть призвести до погіршення настрою від
“качання м’язів”, агресивної поведінки, запалень і прищів на шкірі, ушкодження кісток,
зниження потенції.
Кокаїн. Кокаїн – здавна відомий наркотик. Здебільшого він
має вигляд порошку яскраво-білого або темнувато-сірого кольору.
Внаслідок формування залежності від цього наркотику людина не
може контролювати потребу збільшення дози. На перших етапах
вживання кокаїн нібито активізує діяльність людини, але
дієздатність швидко знижується, й людина, хвора на кокаїнову
наркоманію, не усвідомлює своєї хвороби або не вірить у неї,
оскільки кокаїн одурманює розум: хворому здається, що все чудово. Насправді ж ситуація
дедалі погіршується після кожного чергового вживання наркотику.
Під дією психостимуляторів (кокаїн, фанамін, ефедрин, фенциклідин) людина часто
вчиняє безглузді акти насильства, проявляє нічим не вмотивовану озлобленість, бажання
завдати болю іншому, познущатись.
Транквілізатори. Належать до групи ліків, які застосовуються для розслаблення або
заспокоєння центральної нервової системи. Вживання препаратів цієї групи може викликати
ціаноз – нестачу кисню в крові.
Одночасне вживання транквілізаторів і алкоголю є однією з найпоширеніших причин
передозування. Ці наркотики підсилюють дію один одного, тому значно зростає динаміка
гальмування роботи мозку, серця, дихальної системи. Одним з найпоширеніших наслідків
передозування при одночасному вживанні алкоголю та депресантів є незворотне
ушкодження мозку. Хворі перебувають у коматозному стані протягом днів, місяців, років і
навіть можуть взагалі ніколи не опритомніти.
Уживання транквілізаторів і холінолітичних речовин з немедичною метою в дозах, яка
в кілька разів перевищує терапевтичну, дає ефект ейфорії, що призводить до виникнення
галюцинацій. Зловживаючи як транквілізаторами, так і снодійними препаратами, людина, в
першу чергу, сприяє порушенню власної інтелектуальної діяльності. Це виявляється у
виснаженні, розладах уваги, неможливості зосередитись, порушеннях пам’яті
(послаблюються оперативна та короткочасна пам’ять, а потім пам’ять на давні події). Окрім
того, спостерігаються розлади мови, в ряді випадків виникають затяжні депресивні стани, а
постійним фоном настрою людини стає смуток.
Барбітурати. Лікарські препарати, які використовуються
медициною як снодійні засоби, є не менш шкідливими наркотиками,
ніж опій. У багатьох країнах їхнє призначення перебуває під таким
самим суровим контролем, як призначення препаратів опійної групи.
При вживанні цих речовин короткочасний стан розслаблення
тривалістю 1-2 хв. змінюється станом збудження, який
характеризується суттєвим зниженням самоконтролю, гальмуванням
рухів, різкими змінами настрою; з’являється страх переслідування.
Внаслідок такої дії барбітуратів наркомани іноді називають їх “скаженими таблетками”.
Зловживання барбітуратами супроводжується найтяжчими, порівняно з дією інших
лікувальних препаратів, емоційними порушеннями – нападами злоби, агресії, тривалими
депресіями з суїцидальними тенденціями. Швидкодіючі барбітурати можуть паралізувати
частину мозку, яка контролює процес дихання, і тим самим спричинити смерть. Ознаками
передозування є ціаноз, серцева недостатність, утруднення і затримка дихання.
Інгаляційні наркотичні речовини та засоби побутової хімії. Йдеться про ряд органічних
речовин, таких як розчинники, клеї , бензин, ефір, леткі речовини, що потрапляють в
організм унаслідок їхнього вдихання. Це призводить до виникнення відчуттів, близьких до
алкогольної інтоксикації. Вживання таких речовин може призвести до серйозного
незворотного ураження нервової системи, мозку, шлунка, легенів, кісткового мозку, печінки,
а часто викликає і смерть. Інгалянти проникають в організм через ніс, що може спричинити
нежить і кровотечу з носа. Можуть постраждати також очі та дихальна система. Інгалянти
потрапляють з легень до системи кровообігу та починають циркулювати в організмі,
24
змінюючи перебіг хімічних реакцій у мозку та характер передачі інформації нейронами.
Вони можуть викликати блювоту і головний біль. Вживання інгалянтів іноді настільки
уповільнює діяльність дихальної системи, що людина перестає дихати. Смерть може настати
від зупинки серця.
В Україні більш поширені наркотичні речовини опіатної групи. Їй отримують з
олійного та опійного маку. За допомогою різноманітних технологій (від кустарних до
наукомістких) виготовляють як примітивні суміші (кухнар), так і морфій, героїн тощо.
Речовини опіатної групи вживають внутрішньо: вколюють під шкіру, у м’язи чи вени або
курять чи нюхають. Морфін, кофеїн та інші подібні речовини використовуються у медицині,
і тому їх виробляють і розфасовують на фармацевтичних фібриках і продають в аптеках.
Останнім часом у різних країнах в молодіжному середовищі набули значного
поширення синтетичні наркотики. Підлітків приваблює їх порівняно невисока ціна та
значний ейфорійний ефект. Ці речовини синтезуються на основі лікарских препаратів.

5. Чим приваблює вживання наркотиків?

Розповсюджувачі наркотиків діють як справжні рекламні агенти і переконують своїх
потенційних клієнтів у привабливості наркотиків:
“будеш довго танцювати, не відчуваючи втоми”;
“відчуєш “кайф”, “подивишся “мультики”;
“це вирішить твої проблеми, зменшить тривожність”;
“уживання наркотиків – твоя власна справа”;
“у житті все треба спробувати .”
Але вони безсоромно обманюють клієнта, а можливо, і себе:
втому ти відчуєш зранку, коли не зможеш підвестися з ліжка, а почуватимешся, як
побитий собака;
“кайф” відчують не з першого і часто не з другого вживання, тому що цьому стану
новачка ще треба навчити “досвідченим” друзям. Але не встигне він “покайфувати”, як
виникає залежність, і наркотик вже потрібен тільки заради того, щоб нормально прокинутися
і нічого не боліло;
уживання наркотика ніколи не може сприяти вирішенню проблем, це тільки
дезертирство від справжнього життя, коли треба на свіжу голову мобілізувати себе та
вирішити проблему без дурману;
це тільки здається, що вживання наркотиків – твоя особиста справа: важко собі уявити,
скільки клопоту ти спричиниш родичам і друзям .
У житті є багато можливостей відчути і побачити щось цікаве і нове, але для тих, хто
почав пробувати наркотики, прикутістю до них усе й обмежується.

6. Дія наркотичних речовин на людський організм і психіку.

Як засвідчили дослідження вчених, в організмі людини є рецептори, призначені для
наркотичних речовин типу морфію – так звані опіатні рецептори. Вони знаходяться на
поверхні нервових клітин. Молекула морфію входить у них, як ключ у замок, і змінює
роботу мозку. Пізніше в організмі людини були виділені речовини, що відповідають цим
рецепторам – морфоподібні пептиди, які називаються енкефалінами, та подібні до них
речовини – ендорфіни.
Головний мозок сам виробляє речовини, які зв’язуються
з призначеними для них рецепторами і діють на “центри
задоволення” мозку, що викликає у людини почуття радості,
душевного спокою, задоволення життям, щастя. Для чого
природа створила такий механізм впливу на психіку? Річ у
тім, що всі поведінкові акти, які мають біологічну та соціальну
обумовленість, супроводжуються позитивними емоціями на
момент досягнення цілі. Організм ніби сам себе стимулює на правильну поведінку.
Фізіологічний механізм цього якраз і полягає в тому, що при задоволенні потреб
підвищується синтез ендорфінів (енкефалінів), які, зв’язуючись із відповідними рецепторами
25
головного мозку, викликають позитивні емоції. При вживанні наркотиків відбувається таке:
наркотичні речовини сприймаються рецепторами як ендорфіни й енкефаліни, і наркотик
імітує дію створюваних самим організмом речовин, на які розраховані опіатні рецептори.
Тобто ендорфіни й енкефаліни входять у рецептори, як людина у свій дім, відкриваючи двері
своїм ключем: наркотики ж відчиняють двері відмичкою і, як злодії, входять до чужої оселі.
Вплив наркотичних речовин на дітей і підлітків особливо небезпечний.
Спостереження вчених виявили, що для маленьких дітей характерна відраза і
байдужість до тютюну, алкоголю та наркотиків. Навіть при їхньому випадковому вживанні
дитина надовго зберігає відразу до цих шкідливих речовин.
Для підлітків “експериментування” з наркотичними речовинами особливо небезпечне,
оскільки вони часто не розуміють і повністю не усвідомлюють їхньої згубної дії і шкоди від
них для свого організму. У зв’язку з фізіологічними особливостями організму підлітків
наркотична залежність розвивається у них набагато швидше, ніж у дорослих.
Наркотичні речовини мають значний вплив на психоемоційний стан підлітків, їхній
характер і поведінку.
Найнебезпечнішим у плані вживання наркотичних речовин і формування шкідливих
звичок є потяг підлітка до пізнання всього нового, незвичного, бажання чимскоріше стати
дорослим, перейняти звички і спроби поведінки старших за себе, не виглядати у їхніх очах
смішним. (Це, за наявності алкогольного оточення, завжди призводить підлітка до вживання
спиртних напоїв). Є ще один важливий фактор, який чомусь недооцінюють – психологічний
дискомфорт. Батьки, вчителі, друзі можуть помітити зміни у поведінці, характері, способі
життя таких підлітків: вони починають уникати старих друзів і рідних, втрачають інтерес до
навчання, спорту, можуть ставати агресивними, зухвалими.
За останні 5 років різко зросла кількість неповнолітніх, особливо підлітків, які
вживають дурманні речовини, що викликають хворобливу пристрасть – токсикоманію.
Токсикомани домагаються стану сп’яніння, дихаючи аерозолями – отруйними речовинами,
що випаровуються. Під час вдихання ці речовини через дихальну систему потрапляють у
кров і проникають у головний мозок. Ефірні та ацетонові сполуки змінюють процеси
збудження і гальмування в корі головного мозку – виникає ейфорія. Але найстрашнішим є
те, що такі сполуки спричинюють складні деструктивні зміни в клітинах печінки і нирок, які
виконують функцію очищення (захисту) організму від токсичних речовин і продуктів
обміну.
Уживання дурманних (нейротропних) токсичних речовин може також спричинити
пригнічення дихання, порушення серцевої діяльності, а часом – непритомність і навіть
смерть. Виявлено, що вдихання аерозольних речовин призводить до того, що за найменшого
фізичного напруження, наприклад, на уроці фізкультури або підчас танців на дискотеці,
виникає критична серцева недостатність.

7. Ранні ознаки вживання наркотичних речовин.

Незалежно від виду наркотичної речовини у поведінці, характері та фізіології підлітків,
які їх вживають, настають зміни, при цьому можуть відмічатися такі прояви:
безпідставні зникнення з дому на досить тривалий час;
пропуски занять у школі, зниження успішності у навчанні;
різкі несподівані зміни поведінки (необгрунтована агресивність, злобність, замкнутість,
брехливість, відчуженість, неохайність);
поява боргів; зникнення з дому цінних речей і грошей, крадіжки;
втрата інтересу до навчання, праці; перегляду телепередач, улюбленої музики тощо;
байдужість до колишніх захоплень;
зникнення з дому або поява у підлітка таких хімічних речовин як оцет, питна сода,
перманганат калію, йод, ацетон, флаконів з невідомими рідинами тощо;
наявність серед речей підлітка шприців, голок, гумових джгутів, таблеток, наркотичних
речовин;
поява у лексиконі нових жаргонних слів: “баян, машина” – шприц, “колеса” – таблетки,
“драп, план, дур, ширка” – назви наркотичних речовин та ін.;
26
 наявність слідів від ін’єкцій на будь-яких частинах тіла, особливо на передпліччі;
розлади сну (безсоння або надзвичайно тривалий сон, сон удень, важке пробудження і
засинання, тяжкий сон);
розлади апетиту (різке підвищення апетиту або його відсутність, вживання значної
кількості солодощів, поява надзвичайної спраги);
коливання розміру зіниць (зіниці різко розширені або звужені до розміру булавкової
головки) та зміни кольору шкіри (різко бліда, сірувата).

8. Вживання підлітками наркотичних речовин.

Коли дитина вступає у період статевого дозрівання, у неї може з’явитись нездорова
цікавість до алкогольних напоїв, цигарок і речовин токсичної дії. Чому?
Якоюсь мірою це можна пояснити тим, що гормони статевих залоз, різко активізуючи
метаболізм (обмін речовин), спричиняють вироблення і вивільнення значної кількості
енергії. Підліток не розуміє, що з ним відбувається, звідки ця енергія, яка буквально його
“розпирає”. У цей час дуже важливо спрямувати “зайву” енергію та силу на спорт, творчість,
громадську чи трудову активність.
На жаль, більшість підлітків витрачає енергію на вулиці, в “тусовках”. За відсутності
належного виховання, необхідних вольових якостей, особливих заборонених бар’єрів, уміння
керувати своїми емоціями у підлітків часто виникає невмотивований протест проти “всіх і
всього на світі”.
Спробувавши вперше наркотичні речовини, дехто з підлітків нібито відчуває
полегшення. Наркотичний стан на короткий час притупляє гостроту прикрих відчуттів і
життєвих негараздів, знімає психічну напруженість, дає можливість розслабитись і відновити
втрачену енергію. Згодом у когось із підлітків може з’явитися бажання пережити ці відчуття
знову і знову. Поступово розвиваються патологічний потяг до наркотичних речовин і
залежність від них, які, як правило, переростають у небезпечні хвороби – алкоголізм,
токсикоманію, наркоманію.
Крім того, у деяких підлітків у цей час може спостерігатися втрата життєвих орієнтирів
у зв’язку з недостатністю або відсутністю уваги і допомоги з боку батьків, педагогів,
психологів, а звідси – самотність, туга; виходу з цієї ситуації підліток шукає в компанії, в
різних неформальних об’єднаннях молоді, які часто суттєво впливають на його світогляд,
поведінку і життя.
Тому, як свідчать спостереження соціологів і психологів, серед причин дитячої і
підліткової наркоманії чільне місце посідає вплив оточення, друзів і компанії. Потрапляючи
в середовище, де вживають наркотичні речовини, підліток часто починає вживати наркотики,
тому що боїться бути “білою вороною”. Входження і пристосування до компанії для нього
надзвичайно важливі. Адже якщо підлітка “визнали своїм”, він відчуває підтримку компанії і
свою причетність до неї.
Саме в цей час особливо сильним може бути вплив товаришів на думки, поведінку, дії
підлітка, який може навіть не помічати і не відчувати цього, але коли товариші і друзі
починають курити цигарки, вживати алкогольні напої або наркотики, йому досить важко
сказати: “Ні, я не хочу!”. Підліток боїться втратити друзів, компанію. У цій нелегкій ситуації
важливо зробити правильний вибір. Допомогти у цьому можуть знання підлітка, почуття
відповідальності перед самим собою, сім’єю, своїм майбутнім, суспільством.

9. Основні причини початку вживання наркотиків.

1. Цікавість до наркотиків, до нових відчуттів, до “забороненого плоду”, яка базується
на хибній упевненості, що вживання кількох доз ще не призводить до наркоманії. Але є
значна кількість людей, особливо підлітків, у яких дуже нестійкі (лабільні) біохімічні
процеси, і молекули наркотичної речовини можуть уже після перших спроб вживання
“включитися” в обмін речовин і зумовити наркотичну залежність. Особливо ці “розваги”
небезпечні для тих, хто вже має залежність від нікотину чи алкоголю.

27
 2. Втрата життєвих орієнтирів, а відтак – поява синдрому “беззмістовного” життя,
сильне душевне потрясіння, почуття самотності, відсутність уваги і допомоги з боку батьків,
педагогів, психологів, друзів.
3. Невдоволення життям, яке виникає на грунті постійних конфліктів у сім’ї,
навчальному закладі, низького матеріального і соціального рівня.
4. вплив оточення, друзів, компанії. Потрапляючи в компанію, де вживають наркотичні
речовини, юнак чи дівчина часто починають уживати наркотики, бо не хочуть здаватися
“білою вороною”.
5. Простота переходу від сигарет та алкоголю до найнебезпечніших наркотиків. Часом
тільки їхня відсутність утримує підлітка від цього кроку.
6. Знання про шкоду наркоманії на рівні загальноприйнятого штампу: “дуже шкідливо”
(це стосується і цигарок, і алкоголю), і знання того, до якої міри це шкідливо, а також – коли
і як це “шкідливе” проявляється.
7. Недостатній розвиток “забороняючого” внутрішнього фактора (в неповних сім’ях
через неправильне виховання).
8. Кримінільна “романтика”. Деяким підліткам подобається спілкування із старшими,
які порушили закон, їм це видається “престижним”; загальновідомим є той факт, що
найбільше наркоманів – саме серед злочинців або осіб, які відбували покарання у місцях
позбавлення волі.

10. Що таке наркоманія та вплив наркотиків на організм людини?

При вживанні наркотиків і звиканні до них організму розвивається наркоманія –
захворювання, за якого психічний і фізичний стан людини, її самопочуття та настрій цілком
залежать від наявності наркотика в організмі. За його відсутності розвивається синдром
позбавлення (абстиненція) – дуже тяжкий стан, який супроводжується судомами, сильним
болем у м’язах і внутрішніх органах.
Наркотики страшні тим, що навіть одноразове їх уживання може призвести до
наркотичної залежності. У зв’язку з фізіологічними особливостями організму наркотична
залежність розвивається у підлітків набагато швидше, ніж у дорослих. Відомі випадки, коли
перші ж експерименти підлітка з наркотиками закінчувалися смертю.
Люди, які вживають наркотики, значно більше, ніж інші, ризикують отримати ВІЛ-
інфекцію, тому що цей вірус передається через кров при кількаразовому використанні того
самого шприца різними людьми. А саме такий спосіб передачі вірусу імунодефіциту є
найбільш поширеним у світі. Людина, котра вживає наркотики, не контролює свою
поведінку: наркотики дуже сильно впливають на головний мозок та нервову систему. Під
їхньою дією нервові клітини просто “згоряють”. Різко знижуються захисні функції
організму.
Багаторазове проколювання вен може призвести до утворення у судинах тромбів і
рубців. Коли тромби відриваються від стінок судин та починають рухатись у системі
кровообігу, потрапляючи до серця і легенів, може настати смерть – тромб перекриває доступ
крові до життєво важливих органів. Бактерії з нестерильної голки потрапляють до кровообігу
й циркулюють по всьому організму. Якщо вони уражають серцеві клапани, виникає серйозне
захворювання – ендокардит, його симптоми – гарячка, слабкість, серцева недостатність, яка
може призвести до смерті. Мікроби з нестерильної голки, потрапляючи до кровообігу,
можуть також призвести до абсцесу мозку (симптоми – сильна гарячка, конвульсії; потім
настає кома і – смерть).
У жінок, які вживають наркотики під час вагітності, здебільшого народжуються мертві
або дефективні діти. Ось деякі з дефектів розвитку у дітей наркоманів: клишоногість,
відсутність кінцівок, розщеплене піднебіння (“заяча губа”), нерозвиненість внутрішніх
органів.
Уживання дурманних токсичних речовин може спричинити пригнічення функції
дихання, порушення серцевої діяльності, як наслідок – непритомність і навіть смерть.
При вживанні наркотиків різко порушується здатність логічно мислити, засвоювати
нову інформацію та концентрувати увагу; погіршується пам’ять.
28
 Глибоко деформується особистість людини, яка вживає наркотики, розвиваються
серйозні психічні захворювання. Процес деградації особистості йде дуже швидко.
Наркомани у 30-40 років (якщо вони доживають до цього віку) – виглядають і почуваються
як 70-80-річні.

11. Механізм розвитку залежності від наркотичних речовин.

Залежність стає згубною, коли вона:
1) обмежує можливості в самореалізіції;
2) згубно впливає на стосунки між людьми;
3) руйнує сімейний бюджет;
4) створює конфліктні ситуації між особистістю і суспільством;
5) веде до тенденції постійного збільшення дози наркотика;
6) коли формується також психологічна і фізіологічна залежність.
Розвиваючись, залежність послідовно проходить кілька стадій – соціальну,
психологічну, фізіологічну.
Соціальна залежність – людина ще не почала вживати наркотичні речовини, але
потрапила у середовище тих, хто їх уживає. Вона приймає стиль поведінки, ставлення до
наркотичних речовин і зовнішні атрибути групи. В такій ситуації людина часто внутрішньо
вже готова почати вживання наркотичних речовин. Неодмінною умовою цієї стадії є
наявність групи, де вживають ті чи інші наркотичні речовини.
Психологічна залежність – на цій стадії змінюється поведінка людини. Вона починає
вживати наркотичні речовини з метою відчути певні емоції. Психологічна залежність може
сформуватися навіть після одного-двох прийомів наркотичних речовин.
Фізіологічна залежність – наступає після того, як організм включає наркотики у процес
обміну речовин. Це – непереборна фізична потреба, яка виникає в результаті постійного або
періодичного вживання наркотиків. В цьому випадку різке припинення вживання
наркотичної речовини викликає фізичний розлад різного ступеня тяжкості, який називають
абстинентним синдромом або синдромом позбавлення (відміни). На цій стадії людина
потребує лікування.
Отже, необхідно чітко усвідомити:
наркотики набагато небезпечніші для дітей і підлітків, ніж для дорослих – наркотична
залежність у них може виникати вже через кілька тижнів. За незначного передозування
наркотичних речовин виникають тяжкі порушення діяльності організму, які можуть
закінчитися смертю через зупинку серця або дихання;
між наркоманією і курінням є дуже тісний зв’язок: серед наркоманів 85 % тих, хто
курив чи курить;
схильність до наркотичної залежності властива людям різною мірою, однак визначити її
заздалегідь практично неможливо, тому єдиною гарантією може бути лише категорична
відмова від спроб уживання наркотичних засобів.

29
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Антін Г.М. Коли людина собі ворог. – К., 1993.
2. Березин С. В., Лисецкий К. С. Психология ранней наркомании. – Самара, 2000.
3. Васильченко Л.В. // Безпека життєдіяльності. – 2005 р. № 8 с. 18-23
4. Вашека Т.В. Рання діагностика та профілактика суїцидної поведінки у підлітковому
віці //Практик. психол. та соц. робота. – 2006. - №6. – С.64 – 66.
5. Гайдученко І.Ф. Психологічні передумови суїцидальної поведінки підлітків: Маг.
роб. /Наук. кер. О.Блинова. – Херсон, 2005. – 98с.
6. Гірник А. // Психологія і суспільство. – 2010 р. № 1 с. 151- 158
7. Гришина О. Емоційні порушення в дітей, що виявляються під впливом тривалої
психічної деривації //Соц. педагог. – 2007. – №4. – С.15-17.
8. Живаєва Н. Психологічна допомога молоді, яка схильна до суїциду //Психолог. –
2006. - №2-3. – С.42-45.
9. Калініна Ю. Запобігання суїцидальній поведінці серед підлітків //Психолог. – 2005. -
№35. – С.26-32.
10. Кльоц Л.А., Заброцький М. Соціальному педагогу про суїцид. Шляхи допомоги при
потенційному суїциді //Соц. працівник. – 2007. - №17. – С.15-32.
11. Наркомании и токсикомании у несовершеннолетних и молодежи. Сборник научно-
методических материалов / Под ред. Красильникова Г. Т. – Новосибирск, 1995.
12. Оржеховська В. М. Методика позбавлення неповнолітніх наркогенних звичок:
Методичний посібник. – К., 1995.
13. Подмазін Г., Сироватко О. Діти із суїцидальними тенденціями. Психологічна
підтримка //Психолог. – 2002. - №12. – С.8-11.
14. Попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків: Метод. рек. для педагогів,
практ. психологів, соціальних педагогів, батьків //Все для вчителя. – 2003. - №30. – С.53-64.
15. Рекомендації щодо роботи з підлітками, у яких спостерігаються ознаки суїцидальної
поведінки //Псих. газета. – 2005. - №5. – С.23.
16. Романовська Д., Собкова Г. Робота з підлітками, схильними до суїциду //Психолог.
– 2006. - №15. – С.26-30.
17. Савчин М.В. // Педадогічна психологія: Н.П. – К.: Академвидавництво, - 2007 р.
18. Соломзес Дж. А., Чебурсон Вэлд, Соколовский Г. Наркотики и общество. – М.,
1997.
19. Сокирська Л. Попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків //Соц.
педагог. – 2007. - №1. – С.30-35.
20. Тимченко О.В. К проблеме о зависимости уровня счастья и склонности к
самоубийству от основных демографических характеристик // Психологія суїцидальної
поведінки: діагностика, корекція, профілактика / Під ред. С.І.Яковенка.— К.: КІВС, 2000.—
200с.
21. Цушко І.І. Профілактика суїцидальної поведінки серед дітей та учнівської молоді
//Практ. психол. та соц. робота. – 2001. - №7. – С.46 – 47.
22. Чудакова О. // Соціальна психологія. – 2003р. № 2 с. 134- 143

30