Лекція 3

Дидактичні принципи трудового навчання

Ключові слова: дидактичні принципи, взаємозв’язок принципів.

Цілі і завдання вивчення теми

Успішне вивчення теми дозволить сформувати уявлення про систему
дидактичних принципів і особливості їх урахування при підготовці і
проведенні уроків трудового навчання.

Прочитайте і дайте коротку характеристику дидактичних

принципів навчання, вкажіть на особливості їх урахування при
підготовці і проведенні уроків трудового навчання

Дидактичними принципами вважаються положення, на основі яких в

школі будується навчальний процес, тісно пов’язаний з вихованням. До
дидактичних принципів належать виховуючий характер навчання,
науковість, зв’язок теорії з практикою, систематичність і послідовність,
наочність, свідомість і активність та ін. Тому говорять про систему
дидактичних принципів.
Дидактичні принципи взаємопов’язані. Тому, проводячи кожне
конкретне заняття, необхідно одночасно врахувати вимоги ряду дидактичних
принципів і створити умови для їх комплексного здійснення. Наприклад,
забезпечуючи принцип науковості в навчанні, легше забезпечити свідомість і
активність учнів, і навпаки: якщо учні ставляться до навчання свідомо і
активно, легше забезпечити науковий рівень навчання. Здійснення принципу
зв’язку теорії з практикою полегшується, якщо реалізується наочність у
навчанні. І навпаки, якщо вивчення теорії проводиться в тісному зв’язку з
практикою, створюються умови для забезпечення наочності в навчанні.
Дидактичні принципи єдині для всіх навчальних дисциплін, однак
застосування їх з кожного предмета має свої особливості. Розглянемо
найважливіші дидактичні принципи, що визначають зміст, методи і форми
організації занять з трудового навчання.
Виховуючий характер навчання. У процесі навчання відбувається
виховання учнів. Це загальне положення характерно і для трудового
навчання. Саме трудове навчання, як обов’язковий шкільний предмет,
найкращим чином повинно спряти трудовому вихованню учнів,
психологічної та практичної підготовки їх до праці. Таким чином, трудове
виховання повинно розглядатися як одна з найважливіших навчальних
завдань, з урахуванням якої підбираються завдання на урок, об’єкти роботи,
організовуються заняття і т. д. Велику виховну роль відіграє суворе
виконання учнями правил техніки безпеки, вимог культури праці, норм часу,
взаємних зобов’язань в колективі.
Характер діяльності учнів у процесі трудового навчання створює
найсприятливіші умови для трудового виховання. Перш за все, в учнів
виробляється позитивне ставлення до праці, яке виражається в тому, що вони
з великою відповідальністю і дуже охоче виконують свої завдання.
Великий виховний вплив на школярів оказують екскурсії, зустрічі з
представниками різних професій.
У процесі трудового навчання учням прищеплюють загальні правила
культури праці (догляд за робочим одягом, утримання в порядку робочого
місця, робота справним інструментом тощо), бережливе ставлення до майна.
Виховний вплив трудового навчання на школярів значною мірою
залежить від вчителя, який проводить заняття, його знань і умінь,
організаторських здібностей, ставлення до справи і учнів, педагогічної
майстерності, такту і інших якостей. У більшості випадків цей вплив є
вирішальним.
Науковість навчання. Принцип науковості вимагає, щоб учням всіх
класів давалися тільки науково достовірні, перевірені практикою знання. Для
вивчення необхідно відбирати новітні досягнення науки і техніки, передові
методи оброби матеріалів, технології, досвід новаторів виробництва.
Бурхливий розвиток науки і техніки призводить до постійного
розширення обсягу знань і умінь, якими повинні оволодіти учні. Однак
можливості засвоєння їх не безмежні. Тому необхідно проводити відбір
змісту трудового навчання з урахуванням завдань школи, інтересів учнів, їх
пізнавальних можливостей і фізичних сил, наявності в школі відповідного
обладнання і матеріалів, від виробничого оточення школи та відведеного на
трудове навчання часу.
Принцип науковості вимагає, щоб на заняттях з трудового навчання
використовувалися сучасне обладнання, сучасні робочі інструменти і
вимірювальна техніка. Учні повинні знайомитися з новими матеріалами,
вивчати їх властивості та способи застосування.
У процесі навчання необхідно користуватися тільки науковою
термінологією, вживати прийняті в науці символічні позначення, формули і
розмірності. Це відноситься також до графічних матеріалів. Викладання
може вестись і в популярній формі, але на суворій науковій основі. В ході
практичної роботи учні повинні опановувати найбільш доцільними
прийомами її виконання та способами самоконтролю за своїми діями і їх
результатами.
Таким чином, принцип науковості в трудовому навчанні слід розуміти
не як вимога проводити навчання на найвищому науково-теоретичному рівні,
а як вимога будувати процес навчання з опорою на сучасні науково-технічні
дані і знання учнів з основ наук.
Відбір новітніх відомостей науково-технічного і виробничого
характеру проводиться з урахуванням таких вимог:
 відповідність прогресивним і найбільш стійким тенденціям в
розвитку науки, техніки і виробництва;
 зв’язок зі змістом програми з трудового навчання;
 доступність для розуміння школярами.
 Зв’язок теорії з практикою, навчання з життям. Щоб здійснити
зазначений дидактичний принцип, необхідно пояснити учням і в процесі
навчання постійно розкривати положення про те, що теорія і практика – дві
нерозривні сторони в діяльності людини, що теорія використовується в
практиці, а практика часто служить підґрунтям для нових теоретичних
відкриттів. У процесі трудового навчання створюються особливо сприятливі
умови для зв’язку теорії з практикою, так як переважна більшість відомостей
повідомляється учням саме для того, щоб вони могли зі знанням справи,
правильно виконати практичне завдання.
Знання та вміння, що засвоюються учнями на уроках трудового
навчання, остаточно закріплюються тільки в їх практичній діяльності. Тільки
будучи застосованими знання стають справжнім надбанням особистості.
Встановлено, що міцність, гнучкість, оперативність знань і умінь
школярів, переконаність в їх істинності і цінності формуються в основному в
практичній діяльності.
Перевірка життям розкриває перед учнями цінність освіти, служить
основою розвитку самоконтролю та самооцінки. У практиці виникають
питання, завдання, проблеми, необхідність вирішення яких породжує інтерес
до навчання, служить стимулом навчально-пізнавальної діяльності.
Якщо проаналізувати проблему поєднання навчання з продуктивною
працею глибше, ніж це зазвичай робилося, то можна побачити, що вона
полягає не в тому, щоб формувати в учнів певні вміння і навички практичної
діяльності, а в тому, щоб зорієнтувати навчання школярів на розвиток у них
підприємницької компетентності і творчості.
Тому з позиції психологічної теорії діяльності особливістю трудового
навчання школярів має стати тісне поєднання навчання з продуктивною
працею. Слід враховувати положення про те, що розвиток пізнавальної і
творчої діяльності відбувається на певному тлі загального формування
особистості, на базі набутого досвіду виробничо-технічної підготовки і
проходить через певні мотиви, які керують людиною. Ці конкретні початкові
умови є найважливішим джерелом формування близьких і перспективних
завдань розвитку творчих рис особистості. Відповідно до них кожного учня
включають в діяльність, яка відповідає його інтересам і одночасно відкриває
перед ним перспективу просування на вищий щабель досконалості.
Діяльність повинна бути справжньою і включати учнів в реальні
виробничі відносини, відбуватися відповідно до логіки і законів справжнього
виробничого процесу, супроводжуватися створенням реально значущих для
суспільства матеріально-духовних цінностей і виконанням послуг, які мають
певну вартість.
Залучаючи учнів до продуктивної праці, необхідно враховувати
ставлення дитини до діяльності взагалі і до конкретної діяльності зокрема.
Уроки трудового навчання зазвичай не діляться на чисто практичні і
чисто теоретичні. Теоретичний матеріал розподіляють між окремими
заняттями так, щоб забезпечити безпосередній перехід від вивчення
теоретичних відомостей до їх застосування у практичній діяльності учнів.
 Знання будови верстатів, електродвигунів та інших технічних об’єктів
необхідно для того, щоб учні навчилися управляти ними. Відомості про
властивості різних матеріалів даються для того, щоб учні навчилися
обробляти ці матеріали. Отже, школярі багаторазово переконуються в
значенні теорії для практичної діяльності, і навпаки: на основі набутого
практичного досвіду краще засвоюють нові теоретичні знання.
Систематичність і послідовність в навчанні. Реалізація цього
принципу передбачає таку організацію навчання, при якій навчальний
матеріал засвоюється школярами в послідовності, що відповідає логіці науки,
праці та дидактичного принципу – спиратися на раніше засвоєні знання з
інших навчальних дисциплін. Так, якщо проаналізувати навчальний матеріал
з обробки деревини і металів, то можна переконатися, що в основу викладу
покладено технологічний процес виробництва. Наприклад, операції зі
слюсарної обробки металів вивчаються в такому порядку: розмітка, правка,
різання ножицями, гнуття, з’єднання деталей з листового металу і дроту,
рубання, різання ножівкою, обпилювання, свердління, термічна обробка,
нарізання різьблення. Цей порядок аналогічний послідовності обробки
металів слюсарним шляхом в умовах виробництва. Завдяки цьому учні не
тільки опановують умінням виконувати деякі слюсарні операції, але і
отримують певне уявлення про технології слюсарної справи.
Деякі відхилення від технології виробництва, що зустрічаються у
викладі навчального матеріалу викликані необхідністю виконувати
дидактичне правило переходу від простого до складного. Наприклад, в
слюсарній технології операція рубки передує правці та гнуттю. Однак з точки
зору змісту трудових прийомів рубка є більш складною, ніж правка і гнуття.
Більш того, при перестановці зазначених операцій вивчення рубки може
повністю спиратися на навички, набуті учнями при оволодінні правкою і
гнуттям. Саме ця обставина і врахована при систематизації навчального
матеріалу.
Якщо говорити в цілому про зміст трудового навчання в середній
школі, то тут теж можна відзначити певну послідовність і систематичність,
Учні початкової школи знайомляться з прийомами обробки таких
матеріалів, які порівняно легко їй піддаються і з якими вони найчастіше
зустрічаються в житті. Переходячи з класу в клас, школярі опановують
прийомами виготовлення деталей з матеріалів, що вимагають застосування
більш складних знарядь праці, значних фізичних зусиль і більш високого
рівня психічного розвитку. Поступово учні залучаються до машинного праці,
до вивчення будови простих, а потім більш складних машин.
Систематизація знань учнів досягається узагальнюючим повторенням
матеріалу з теми і в кінці навчального року. Систематизація трудових умінь і
навичок забезпечується поступовим ускладненням виконуваних учнями
завдань.
Наочність у навчанні. Підготовка школярів до практичної трудової
діяльності можлива на основі понять, суджень і умовиводів, пов’язаних у
свідомості учнів з чіткими конкретними образами відповідних об’єктів,
процесів і дій. Саме тому принцип наочності на заняттях з трудового
навчання знаходить досить широке застосування. Цей принцип вимагає, щоб
на заняттях учитель спирався на чуттєво-практичний досвід школярів,
безпосереднє сприйняття ними предметів, що вивчаються і трудових
процесів. Чим різноманітніше ці сприйняття, тим глибше знання школярів.
Використання наочності підвищує увагу учнів, поглиблює їх інтерес до
досліджуваного матеріалу, сприяє розвитку органів почуттів,
спостережливості і мислення.
Чуттєве сприйняття грає велику роль в трудовому навчанні, але воно
становить лише початкову ступінь пізнання. Наступний його етап –
абстрактне мислення. Сприйняття має супроводжуватись і спрямовуватися
активним мисленням, яке ставить пізнавальні завдання, дає план
спостережень, узагальнює його результати. В іншому випадку учні можуть
сприймати замість головного другорядні деталі.
На уроках трудового навчання використовуються такі види наочності:
 природна (демонстрація реальних предметів, дослідів і трудових
прийомів);
 картинна (зображення предметів, процесів на стендах і плакатах,
замальовки на дошці);
 об’ємна (макети, моделі);
 звукова (аудіо, відеозапис);
 символічна (схеми);
 графічна (креслення, графіки).
При цьому акцент робиться на різні органи чуття з тим, щоб
сприйняття здійснювалося по можливості одночасно за допомогою слуху,
зору і дотику.
Наочність в процесі навчання в шкільних майстернях набуває
особливого значення, перш за все, в зв’язку з тією роллю, яку в сучасному
виробництві грає технічне креслення. Читання кресленику – один з етапів
виконання трудового завдання. Крім того, без деяких знань з креслення
неможливо навчити учнів елементам конструювання і технології.
Тому вчителю трудового навчання вже в 5-6 класах необхідно
знайомити учнів з елементами креслення.
Досвід передових вчителів показує, що в процесі занять у майстернях
учні можуть оволодіти знаннями з креслення, достатніми для того, щоб
прочитати кресленик, уявити собі в просторі нескладну деталь по її
зображенням на площині. Щоб цього досягти, потрібно з перших занять в
майстернях проводити систематичну, планомірну роботу з розвитку
просторової уяви учнів.
На заняттях у майстернях широко використовуються роздатковий
матеріал, плакати, моделі, відеофільми та ін.
Відбір наочних посібників ведеться з урахуванням цілей заняття. Показ
макетів, моделей і умовних зображень часто буває більш вигідним, ніж показ
реальних предметів. Тут менше подробиць, тому краще можна розглянути
основні елементи. Учитель повинен керувати сприйняттям учнями того, що
демонструється, направляти їх увагу на головні і суттєві сторони
досліджуваного об’єкта, не перевантажувати урок наочними посібниками,
використовувати їх в такій кількості, скільки це необхідно для досягнення
навчальної мети. Якщо на уроці необхідно показати кілька посібників, то
демонструвати їх слід по мірі потреби, а не все відразу.
Свідомість і активність учнів у навчанні. Цей принцип вимагає так
організувати навчання, щоб учні могли свідомо і активно опановувати
знаннями і методами застосування їх на практиці, трудовими вміннями і
навичками, щоб у них розвивалися творча ініціатива і самостійність у праці,
мислення, промова.
Реалізація принципу свідомості починається з розкриття перед учнями
завдань трудового навчання та конкретних цілей уроку. Активність їх
проявляється в ході самостійного оволодіння теоретичним матеріалом,
виконання трудових завдань, вирішення творчих завдань. Вони вчяться
самостійно планувати роботу, визначати способи її виконання, контролювати
хід і результати, вносити корективи.
Значну роль у розвитку свідомості і активності грає навчання школярів
аналізу технологічних процесів, організації свого робочого місця і праці,
прийомам творчої діяльності. Особливе значення має навчання їх
раціоналізаторських умінь і конструювання. Школярі беруть участь в
розробці технологічної документації, креслень на вироби і виконують роботу
по їх виготовленню, в ході якої опановують трудовими вміннями і
навичками. Завдяки такому навчанню засвоєння школярами трудових дій не
буде тільки механічним відтворенням показаних учителем прийомів роботи.
Вони виконують їх з повним розумінням всієї технології в цілому і окремих її
елементів. Учні уявляють собі зразок майбутнього результату своїх дій і
можливі наслідки неправильного їх виконання. Наявність зразка дозволяє їм
здійснювати самоконтроль і виправляти допущені помилки.
При отриманні техніко-технологічних знань учні повинні не тільки
запам’ятати нові терміни та визначення, а й осмислити їх зміст, зв’язати з
конкретними трудовими процесами.
Засобами розвитку мислення учнів і свідомого засвоєння знань є
постановка перед ними пізнавальних завдань, використання евристичних
бесід і проблемного викладу матеріалу, складання і рішення
експериментальних завдань, застосування знань у практичній роботі та ін.
Промова школярів розвивається в тісному зв’язку з мисленням. Її
недоліки гальмують розвиток мислення. Тому вчителю необхідно стежити за
промовою школярів і виправляти похибки, виробляти у них звичку точно
виражати свої думки, правильно застосовувати терміни.
Доступність і посильність праці для учнів. Принцип доступності
вимагає, щоб трудові завдання за змістом, обсягом і методам виконання
відповідали віку і рівню підготовки учнів, їх фізичним силам і пізнавальним
можливостям. Але навчальні завдання не повинні бути занадто легкими, так
як виконання їх без прикладання додаткових зусиль не сприяє розвитку
учнів. Доступність визначається найвищою границею можливостей учня з
поступовим ускладненням завдань. Завдяки цьому у школярів розвиваються
фізичні сили і пізнавальні можливості, зростають межі доступності. Крім
того, зміст навчального матеріалу з трудового навчання має відповідати
сучасному рівню розвитку науки і техніки. Підібраний навчальний матеріал,
одночасно повинен бути зрозумілий учням. У зв’язку з цим досить часто
доводиться вдаватися до різних методичних прийомів, які дозволяють
полегшити учням засвоєння навчального матеріалу і ознайомити їх з досить
складними теоретичними і практичними питаннями.
Коли йдеться про доступність і посильність трудового навчання,
необхідно мати на увазі не тільки теоретичні відомості, але і фізичне
навантаження на організм учнів. Вчителю доводиться стежити за зовнішніми
ознаками втоми і відповідно з цим регулювати фізичне навантаження.
Індивідуальні особливості учнів проявляються не тільки в засвоєнні
навчального матеріалу, в оволодінні трудовими вміннями і навичками, а й у
ставленні до праці.
За здатністю засвоїти навчальний матеріал учні помітно відрізняються
один від одного. Це пояснюється тим, що деякі учні мають певну трудову
підготовку в сім’ї, інші в гуртках. Все це необхідно враховувати вчителю
трудового навчання при підборі завдань.
По відношенню до виконання практичної роботи школярів можна
розділити умовно на три групи. До першої групи належать ті учні, які
впевнені у своїх здібностях, охоче беруться за нову для них справу, не
губляться при перших труднощах, не соромляться звертатися по допомогу до
вчителя. У цю групу входять головним чином учні, які отримали певну
трудову підготовку в сім'ї.
Друга група учнів недооцінює свої здібності і можливості.
Зустрічаючись з найменшими труднощами, ці школярі губляться,
припиняють роботу, не наважуються звернутися до вчителя за допомогою.
До таких учнів необхідно проявити особливу увагу, вселити в них віру в свої
сили. Оцінюючи виконане завдання, вчитель повинен відзначати найменші
успіхи в діях таких учнів, викликаючи у них прагнення ще старанніше,
наполегливо працювати. Не можна залишати їх без уваги при виконанні
практичної роботи: треба вчасно підбадьорити, прийти на допомогу, вселити
впевненість в тому, що вони впораються із завданням.
До третьої групи слід віднести учнів, які явно переоцінюють свої
здібності у виконанні більшості завдань з трудового навчання. Вони
виявляють надмірну самовпевненість, а деякі навіть хвастощі. Вважаючи, що
можуть виконати будь-яку роботу, вони так само, як і учні першої групи, з
готовністю беруться за будь-яке нову справу, але зупиняються перед
першими ж труднощами, навіть не намагаючись їх подолати. Ці учні часто
розчаровуються в роботі, що виявилася для них важкою, втрачають до неї
інтерес. Учитель повинен допомогти таким школярам подолати труднощі.
Лише неодноразово переконавшись на власному досвіді, що будь-яка праця
вимагає витрати сил, старання, наполегливості, ці учні активно включаються
в роботу і починають більш критично ставитися до себе.
Міцність оволодіння знаннями, вміннями і навичками. У процесі
трудового навчання школярі оволодівають знаннями, вміннями і навичками,
які необхідні їм для майбутньої трудової діяльності та як база для оволодіння
новим матеріалом. Без цієї бази не може бути зростання учнів, просування
вперед. Засвоєння знань, умінь і навичок сприяє розвитку пам’яті, логічного
мислення, творчої активності і самостійності школярів в різних видах
діяльності. Але щоб набуті знання, вміння та навички виконували зазначені
функції, вони повинні бути міцно засвоєні, ґрунтовно закріплені і тривалий
час зберігатися в пам’яті учнів.
Це досягається завдяки політехнічній освіті, коли учні набувають
знання, вміння і навички на тлі загального уявлення про основи сучасного
виробництва. Цьому сприяє також формування в учнів уміння аналізувати,
зіставляти різні знаряддя праці, технологічні процеси для визначення їх
ефективності.
Однією з умов реалізації даного принципу є знання школярами цілей
вивчення певного матеріалу і виконання трудових завдань. Для цього на
початку кожного заняття їм вказується, що потрібно вивчити і запам’ятати, з
якою метою це необхідно, коли і в яких умовах вони будуть застосовувати
отримані знання і вміння. Значну роль в цьому відіграє також правильне
дозування досліджуваного матеріалу і трудових завдань в часі, застосування
систематичних вправ, що забезпечують не тільки придбання, але також
підтримку і закріплення знань, умінь і навичок і розвиток мислення
школярів.
В умовах трудового навчання міцність знань, умінь і навичок
досягається, перш за все, за рахунок ефективного викладання нового
навчального матеріалу. Велике значення для забезпечення міцності умінь і
навичок має застосування технічних засобів навчання.
Для попередження забування матеріалу, відновлення в пам’яті
забутого, систематизації і поглиблення знань, умінь і навичок регулярно
необхідно проводити різні види повторень (на кожному уроці, в кінці
вивчення теми і по всьому матеріалу).
Значну роль в досягненні міцного засвоєння школярами знань, умінь і
навичок відіграє підтримка у них інтересу до роботи. Це досягається
відповідним підбором виробів, конструкторських завдань для учнів,
включенням їх в роботу з раціоналізації і творчості.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення дидактичним принципам навчання.
2. З яких компонентів складається система дидактичних принципів
навчання.
3. Дайте характеристику дидактичному принципу виховуючий
характер навчання.
4. Дайте характеристику дидактичному принципу науковість навчання
 5. Дайте характеристику дидактичному принципу наочність навчання.
6. Дайте характеристику дидактичному принципу зв’язок теорії
практикою, навчання з життям.
7. Дайте характеристику дидактичному принципу систематичності і
послідовності навчання.
8. Дайте характеристику дидактичному принципу доступності та
посильності праці для учнів.
9. Дайте характеристику дидактичному принципу міцності оволодіння
знаннями, вміннями і навичками.
10. Дайте характеристику дидактичному принципу свідомості і
активності учнів у навчанні.