Створення ефективної взаємодії асистента педагога з батьками дітей з

особливими потребами
Якщо дитина не розуміє певний шкільний матеріал, то асистент викладача має дати
вказівку батькам вчити опрацьовувати інформацію в ігровій формі, з використанням
простих, зрозумілих дітям слів. Також вчити наводити приклади з реального життя,
створювати певні ситуації та через них опановувати матеріал.
Поганий настрій, що є причиною відмови виконувати певні завдання – це доволі
актуальна ситуація у дітей з ООП. При цьому батьки мають використовувати фрази
емоційної підтримки: «Я бачу, що тобі зараз погано, що ти сумуєш, засмучений. Мені
також боляче бачити тебе таким. Розділімо цей біль разом. Розкажи, що тебе так
засмутило? Що обурило?».
При ситуації коли дитина не встановлює причинно-наслідкові зв’язки, асистент повинен
наголосити батькам на необхідності пояснювати всі свої дії, зв’язок між подіями та
ситуаціями: що відбувалось і який був результат. Також необхідно акцентувати на
ситуаціях, які відбуваються саме у цей момент. Такі прості вправи допоможуть дитині
швидше адаптуватись та встановити причинно-наслідкові зв’язки.
Якщо учня спіткають страхи, панічні атаки, напади смутку, то асистент має донести до
батьків інформацію, що з дитиною потрібно бути відвертими, пояснювати все так, як є, не
страхати, але й не уникати розмов про те, що викликає у дитини відчуття страху. Також не
варто уникати відповідей на незручні запитання: з дитиною необхідно розмовляти, як з
дорослою людиною – спокійно та виважено.
Також потрібно нагадувати батькам, що після навчальних занять їм бажано не залишати
дитину саму вдома. У неї ще не сформована відповідальність, а увага може
спрямовуватись на якусь забавку, що загрожує втратою контролю над реальністю.
Важливо пояснити дорослим, що щоденні самостійні заняття з дитиною є необхідними й
після школи, адже навчання дітей з ООП потребує тривалої й систематичної роботи, яка
охоплює всі види її діяльності.