Варіаційні задачі на умовний екстремум

Для варіаційних задач, розглянутих раніше, була характерна необхідність

задоволення розв’язками лише крайових умов. Проте у багатьох задачах,
пов’язаних із дослідженням функціоналів на екстремум, на допустимі функції
накладено, крім крайових, й інші додаткові умови, які називають зв’язками.
Зв’язки можуть мати форму як диференціальних співвідношень, так і
інтегральних рівностей. Варіаційні задачі зі зв’язками називають задачами на
умовний екстремум. У багатьох випадках такі задачі можна розв’язати, звівши
їх до звичайних задач варіаційного числення для функціоналів більш
загального вигляду.
Окремими випадками варіаційної задачі на умовний екстремум є задачі, у
яких на допустиму функцію накладено, крім крайових умов, лише
диференціальні або лише інтегральні зв’язки. В останньому випадку варіаційну
задачу називають ізопериметричною.

Ізопериметрична задача

Ізопериметричною задачею у варіаційному численні називають таку

задачу: знайти екстремум функціонала
t1
J 0 ( x)   f 0  x(t ), x(t ), t  dt  extr (1)
t0

серед усіх неперервно-диференційованих на відрізку [t0 , t1 ] функцій x(t ) , що

задовольняють крайові умови
x(t0 )  x0 , x(t1 )  x1 (2)
й інтегральні обмеження
t1
J i ( x)   fi  x(t ), x(t ), t  dt   i , i  1, m . (3)
t0

Тут fi  x(t ), x(t ), t  , i  0, m ( m ) – відомі функції, неперервні за сукупністю

змінних разом із частинними похідними до другого порядку включно; x0 , x1, i
(i  1, m) – відомі сталі, причому крайові умови (2) і умови зв’язку (3)
узгоджені. Відрізок [t0 , t1 ] вважають фіксованим і кінцевим, t0  t1 .
Означення. Функції x(t ), t0  t  t1 називають допустимими у варіаційній
задачі (1)–(3), якщо вони належать простору C1[t0 , t1 ] і задовольняють крайові
умови (2) та ізопараметричні умови (3).
Задача (1)–(3) сформульована в слабкій постановці. Означення слабкого і
сильного екстремумів функціонала J 0 ( x) за умов (2), (3) формулюють
аналогічно до найпростішої задачі варіаційного числення.
Означення. Допустима функція x (t )  C1[t0 , t1 ] доставляє слабкий
абсолютний (слабкий глобальний) мінімум функціоналу J 0 ( x) , якщо для
__________
 Гарт Л.Л.
будь-якої допустимої функції x(t )  C1[t0 , t1 ] виконується нерівність
J 0 ( x )  J 0 ( x) .
Це означення можна також сформулювати в термінах допустимих
варіацій кривої x (t ), t0  t  t1 .
Означення. Допустимими варіаціями допустимої функції x (t ), t0  t  t1
у ізопериметричній задачі (1)–(3) називатимемо такі варіації h(t )  C 1[t0 , t1 ] , для
яких h(t0 )  h(t1 )  0 і J i ( x  h)   i , i  1, m .
Зрозуміло, що допустима функція x (t )  C1[t0 , t1 ] доставляє слабкий
абсолютний (слабкий глобальний) мінімум функціоналу J 0 ( x) , якщо для будь-
якої допустимої варіації h(t )  C 1[t0 , t1 ] виконується нерівність
J 0 ( x  h)  J 0 ( x )  0 .
Означення. Допустима функція x (t )  C1[t0 , t1 ] доставляє слабкий
локальний мінімум функціоналу J 0 ( x) , якщо існує таке   0 , що для будь-якої
допустимої функції x(t )  C1[t0 , t1 ] такої, що || x  х ||C (1)   , виконується
нерівність J 0 ( x )  J 0 ( x) .
Іншими словами, допустима функція x (t )  C1[t0 , t1 ] доставляє слабкий
локальний мінімум функціоналу J 0 ( x) , якщо існує таке   0 , що для будь-якої
допустимої варіації h(t )  C 1[t0 , t1 ] такої, що || h ||С (1)   , виконується нерівність
J 0 ( x  h)  J 0 ( x )  0 .
Якщо за множину допустимих функцій у ізопериметричній задачі (1)–(3)
обрати простір KC1[t0 , t1 ] кусково-гладких на [t0 , t1 ] функцій x  x(t ) з нормою
|| х ||C , то у цьому разі говорять про сильну постановку цієї задачі.
Означення. Допустима функція x (t )  KC1[t0 , t1 ] доставляє сильний
абсолютний (сильний глобальний) мінімум функціоналу J 0 ( x) , якщо
J 0 ( x )  J 0 ( x) для будь-якої допустимої функції x(t )  KC1[t0 , t1] .
Означення. Допустима функція x (t )  KC1[t0 , t1 ] доставляє сильний
локальний мінімум функціоналу J 0 ( x) , якщо існує таке   0 , що J 0 ( x )  J 0 ( x)
для будь-якої допустимої функції x(t )  KC1[t0 , t1] такої, що || x  х ||C   .
Означення. Лагранжіаном ізопериметричної задачі (1)–(3) називають
функцію
m
L  L( x, x, t; )   i fi ( x, x, t ), t0  t  t1 , (4)
i 0
m
де   (0 , 1,, m ) – вектор невизначених множників Лагранжа,  i2  0 .
i0

__________
 Гарт Л.Л. 2
 Теорема (необхідні умови екстремуму першого порядку). Для того щоб
допустима функція x(t )  C1[t0 , t1 ] доставляла екстремум функціоналу (1) за
умов (2), (3), необхідно, щоб існували множники Лагранжа 0 , 1,, m , не всі
одночасно рівні нулю і такі, що для них і функції x(t ) виконується рівняння
Ейлера
d L L
   0, t0  t  t1 , (5)
dt x x
де L  L( x, x, t ; ) – лагранжіан задачі (1)–(3).
Зауваження. Рівняння Ейлера (5) для лагранжіана задачі (1)–(3) визначає
екстремалі задачі безумовного екстремуму функціонала
t1 t1 m
J ( x)   L  x(t ), x(t ), t  dt     i f i  x(t ), x(t ), t  dt
t0 t0 i 0

на множині функцій x(t )  C1[t0 , t1 ] із заданими значеннями (2) на кінцях [t0 , t1 ] .

Необхідні та достатні умови екстремуму вищих порядків для
ізопериметричної задачі (1)–(3) можна знайти в спеціальній літературі.
Алгоритм розв’язання ізопериметричної задачі
1. Скласти лагранжіан (4) варіаційної задачі (1)-(3).
2. Виписати необхідні умови екстремуму першого порядку – рівняння
Ейлера (5) для лагранжіана (4).
3. Знайти допустимі екстремалі x (t ) в задачі (1)–(3), тобто розв’язки
рівняння (5), що задовольняють умови (2) та (3). При цьому слід розглянути
окремо два випадки: 0  0 і 0  0 . В останньому випадку 0 можна взяти як
довільне число ( 0  0 в задачі на пошук мінімуму і 0  0 – на пошук
максимуму).
4. Скориставшись означенням, перевірити кожну допустиму екстремаль
x (t ) на абсолютний екстремум у задачі (1)–(3). Якщо абсолютний екстремум на
екстремалі x (t ) досягнутий, перейти до кроку 6.
5. Перевірити для кожної допустимої екстремалі x (t ) необхідні та
достатні умови локального екстремуму другого порядку. Якщо задача (1)–(3)
розв’язків не має (наприклад, не виконано умову Лежандра на екстремалі x (t ) ,
2L
тобто (t ;  )  знакозмінна функція на [t0 , t1 ] ), то алгоритм закінчено.
x 2
6. Обчислити значення функціонала (1) на знайденому розв’язку.
Алгоритм описано.

__________
 Гарт Л.Л. 3