Семінар 7. Тема 4. Революція 1848 р. та її вплив на західноукраїнські землі.

У 1848 р. в ряді європейських країн почалися буржуазно-демократичні

революції. Їх невід'ємною складовою стали визвольні рухи багатьох
національно-поневолених народів Східної і Центральної Європи. Звідси пішла
назва революції - "Весна народів". Не залишалася осторонь і Австро-Угорська
імперія. 13 березня виросли перші вуличні барикади у Відні, а через два дні
було проголошено першу австрійську конституцію.
Революційні події надали широкого розмаху національно-визвольному
руху в Східній Галичині. Враховуючи настрої народних мас, уряд монархії
Габсбургів змушений був остаточно ліквідувати панщину.
З цією метою 16 квітня 1848 р. цісар підписав спеціальний патент, за
яким скасування панщини на галицьких землях сталося майже на п'ять місяців
раніше, ніж в інших частинах імперії. Основною реформи був викуп селянських
земель державою, який селяни мали відшкодувати протягом 40 років,
починаючи з 1858 р. Поміщиків звільняли від усяких обов'язків щодо своїх
колишніх підданих - захищати їх у судах, допомогати у важких випадках тощо.
У результаті дальшого розвитку революції в Галичині виникли
національно-політичні організації. 2 травня 1848 р. представники
демократичних кіл, українства, зокрема світської інтелігенції та греко-
католицького духівництва на чолі з перемишльським єпископом Г.
Яхимовичем, утворили у Львові Головну Руську Раду, що стала першою
українською політичною організацією.
Яскравою сторінкою революційної доби була участь галицького
робітництва, у листопадовому збройному повстанні 1848 р. у Львові. Воно
назрівало протягом тривалого часу, та сили були нерівні. Повстання зазнало
поразки.

Одним з найважливіших результатів революції 1848— 1849 рр. було

скасування кріпосництва. Це сталося 23 квітня 1848 р. 2 травня 1848 р. у Львові
українське духовенство створило «Головну Руську Раду» на чолі з єпископом Г.
Яхимовичем. Рада займалася освітою, фінансами, селянськими справами. 15
травня 1848 р. вперше вийшов український тижневик «Зоря Галицька».

На поч. 1848 р. у деяких європейських країнах почалися буржуазно-демократичні революції. їх

невід'ємною складовою стали визвольні рухи багатьох національно поневолених народів Східної і
Центральної Європи. Звідси походить назва революції — "Весна народів". Не залишалась осторонь і
Австрійська імперія.
Революційні події надали широкого розмаху національно-визвольному руху в Східній Галичині.
Зважаючи на настрої народних мас, уряд монархії Габсбургів змушений був остаточно ліквідувати
панщину. З цією метою 16 квітня 1848 р. цісар підписав спеціальний патент, за яким скасування
панщини на галицьких землях сталося майже на 5 місяців раніше, ніж в інших частинах імперії.
Основою реформи був викуп селянських земель державою, який селяни мали відшкодувати
протягом 40 років. Поміщиків звільняли від будь-яких обов'язків щодо своїх колишніх підданих.

Навесні та влітку 1849 р. масові виступи, під час яких селяни самочинно повертали захоплені
поміщиками громадські землі, ліси і пасовища, охопили понад 100 сіл Східної Галичини.

Незважаючи на недоліки, скасування панщини було визначною подією. Український селянин нарешті
ставав господарем на своїй землі, у ньому поступово пробуджувався потяг до громадського та
національного життя.

У результаті дальшого розвитку революції в Галичині виникли національно-політичні організації. 2

травня 1848 р. представники демократичних кіл, українства, зокрема світської інтелігенції та греко-
католицького духівництва на чолі з перемишльським єпископом Г. Яхимовичем, утворили у Львові
Головну Руську Раду, що стала першою українською політичною організацією.

Яскравою сторінкою революційної доби була участь галицького робітництва, у листопадовому

збройному повстанні 1848 р. у Львові. Воно назрівало протягом тривалого часу, та сили були нерівні.
Повстання зазнало поразки.

Незважаючи на поразку, революція 1848— 1849 рр. мала важливі позитивні результати для
населення західноукраїнських земель. Вона ліквідувала серйозні перешкоди на шляху розвитку краю.
Одним зі здобутків революції стала активізація національно-визвольної боротьби народних мас,
піднесення рівня їхньої національної свідомості.