Professional Documents
Culture Documents
2017 Dilove Ukrayinske Movlennya
2017 Dilove Ukrayinske Movlennya
Ділове
українське мовлення
Навчально-методичний посібник
Хмельницький
2017
Навчально-методичний посібник: Ділове українське мовлення. 2-ге вид.,
виправ і доповнен. / Уклад.: Войт М.І., Гудловська Л.С. – Хмельницький:
Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, державних
підприємств, установ і організацій. – 2017. – 120 с.
2
ЗМІСТ
Передмова.................................................................................................................................................... 4
Роль і значення мови в суспільному житті ................................................................................... 5
Норми сучасної української літературної мови......................................................................... 8
Стильові різновиди української мови ............................................................................................ 9
Офіційно-діловий стиль ..................................................................................................................... 10
Діловодство – одна із життєво важливих сфер діяльності людства ............................. 15
Призначення, класифікація та функції документів ............................................................. 18
Основні правила оформлення документів ................................................................................ 21
Текстове оформлення документів ................................................................................................ 25
Граматична форма ділових документів ..................................................................................... 29
Культура слова у діловому мовленні ........................................................................................... 31
Правопис складних іменників ........................................................................................................ 38
Правопис закінчень родового відмінка однини іменників II відміни......................... 40
Кличний відмінок в українській мові .......................................................................................... 42
Вживання окремих прийменників у діловому мовленні................................................... 46
Дієприслівник ......................................................................................................................................... 50
Вживання числівників у діловому мовленні ........................................................................... 52
Синоніми в текстах офіційно-ділового стилю ......................................................................... 57
Пароніми в текстах офіційно-ділового стилю ......................................................................... 59
Значення і функції власних назв у мові і суспільстві ........................................................... 61
Принципи передачі власних назв російського походження ............................................. 63
Творення і функціонування абревіатур і скорочень ............................................................ 68
Правопис прізвищ та імен по батькові ........................................................................................ 69
Відмінювання імен ............................................................................................................................... 71
Правопис складних географічних назв ...................................................................................... 78
Відмінювання складених географічних назв .......................................................................... 80
Фонетичні особливості ділового мовлення .............................................................................. 81
Синтаксичні особливості ділових паперів ................................................................................ 85
Ділове листування ................................................................................................................................ 88
Види службових листів та їх особливості .................................................................................. 93
Типові мовні звороти ........................................................................................................................ 104
Правильне трактування і вживання типових для ділового мовлення слів та
висловів ................................................................................................................................................... 106
Використана література .................................................................................................................. 119
3
ПЕРЕДМОВА
4
РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ МОВИ В СУСПІЛЬНОМУ ЖИТТІ
6
унормованістю, уніфікованістю, стандартністю, високою граматичною
організацією, розвиненою системою стилів.
Сучасна українська літературна мова реалізується в усній та
писемній формах, які мають однаково важливе значення у мовленнєвій
практиці. І усною, і писемною формою мовлення послуговуються в усіх
сферах людської життєдіяльності, де і спостерігається їх постійна
взаємодія і взаємопроникність: будь-який текст може бути озвучений, і
будь-який усний виступ може бути записаний графічними засобами.
Їм обом властиві основні загальномовні норми, проте кожна з них
має свої особливості, зумовлені специфікою функціонування.
Писемна форма літературної мови функціонує у сфері державної,
політичної, господарської, наукової, культурної діяльності.
Усна форма обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й
виробничі потреби суспільства.
7
НОРМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
8
СТИЛЬОВІ РІЗНОВИДИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
9
ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ
14
ДІЛОВОДСТВО – ОДНА ІЗ ЖИТТЄВО ВАЖЛИВИХ СФЕР
ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДСТВА
15
В якості одного із засобів регулювання документопотоків
виступають державні стандарти, загальнодержавні класифікатори і
уніфіковані системи документації. Ці та інші нормативи покликані
стабілізувати документообіг в країні по всьому технологічному циклу,
створити оптимальну технологію ведення документального господарства
кожної управлінської одиниці.
Особливості сучасного діловодства полягають насамперед у
переведенні його на державну мову, широкому застосуванні комп`ютерних
систем обробки та друку документів, необхідності дотримання вимог
чинних державних стандартів у цій галузі, впровадження раціональних
прийомів роботи.
Дотримання вимог стандартів з діловодства у практичній роботі
органів управління та в процесі документування покликане сприяти
встановленню чіткого організаційно-технічного порядку, викорененню
бюрократизму й тяганини. Опанування прийомів раціональної роботи з
документами дає змогу скоротити час на їх складання, обробку та пошук,
організувати чіткий контроль за проходженням та виконанням
документів.
Суб’єктами документаційного забезпечення управління є органи
державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та
організації незалежно від форми власності, об’єднання громадян, фізичні
особи, які здійснюють документування та організацію роботи з
документами.
Діловодство здійснюючи контроль за виконанням документів і
прийнятих рішень, сприяє зміцненню державної та виконавчої
дисципліни. Від правильної організації діловодства залежить повнота
комплектування Національного архівного фонду.
За роки створення нової України нагромаджено певний досвід
практичного розв’язання різноманітних за обсягом, характером і
значенням управлінських завдань. Введена в дію Примірна інструкція з
діловодства в міністерствах і відомствах України, органах державної влади,
місцевого самоврядування, розроблено Державний стандарт України з
діловодства і архівної справи, введено в дію державний класифікатор
управлінської документації, державний класифікатор професій тощо.
Однією з причин неякісного прийняття управлінських рішень,
особливо органами державного управління та місцевого самоврядування,
є слабка теоретична і практична підготовка багатьох працівників, які
недостатньою мірою володіють комплексом встановлених в установах,
організаціях та на підприємствах методів, способів і прийомів роботи з
документами, а в деяких випадках – ще і незнання вимог Держстандартів,
що визначають порядок оформлення документів та усталених норм
“Українського правопису.
16
Нормативно-методична база діловодства
Процес діловодства здійснюється відповідно до нормативно-
методологічної бази, а саме:
положень Конституції України;
законів України;
нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів
України, Ради міністрів АР Крим;
інших документів.
Нормативно-методична база діловодства включає в себе:
законодавчі акти України у сфері інформації, документації та
документування;
укази та розпорядження Президента України, постанови та
розпорядження Уряду України, які регламентують питання
документаційного забезпечення управління в Україні;
правові акти органів виконавчої влади (міністерств, відомств,
комітетів) як загальногалузевого, так і відомчого характеру;
правові акти нормативного та інструктивного характеру;
методичні документи з діловодства закладів, організацій,
підприємств;
державні стандарти на документацію;
уніфіковані системи документів;
класифікатори техніко-економічної і соціальної інформації.
Методичні документи регламентують:
технологію створення, обробки, зберігання, використання
документів в організації;
роботу служби діловодства, її структуру, функції,' штат, технічне
забезпечення тощо.
Крім того, архівні установи надають суб'єктам з правочинства
організаційно-методичну допомогу щодо вдосконалення та організації
діловодства, розробляють та затверджують обов'язкові для виконання
всіма підприємствами, установами, організаціями нормативно-правові
акти з питань організації документів у діловодстві.
17
ПРИЗНАЧЕННЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ФУНКЦІЇ ДОКУМЕНТІВ
18
Виходячи з цього, документ повинен бути: достовірним;
переконливим; належним чином відредагованим і оформленим; містити
конкретні пропозиції та вказівки.
Більшість документів має задовольняти таким вимогам, як прида-
тність до тривалого зберігання, максимальна точність.
Як бачимо, головною складовою документа є інформація, тобто
найрізноманітніші дані, відомості, повідомлення, знання тощо.
Інформація зафіксована в документі, має свою специфіку, яка
проявляється чином:
документ - носій соціальної інформації, тобто інформації яка
створена людиною;
документальна інформація має бути змістовною, оскільки є
результатом інтелектуальної діяльності людини;
інформація передається дискретно, тобто у вигляді окремих
повідомлень, переважно завершеного характеру;
повідомлення являє собою закодований текст у певній знаковій
системі;
інформація зафіксована на матеріальному носієві у спосіб, який
створено людиною (письмово, графічно, звукозаписом тощо).
19
за терміном зберігання: постійного зберігання, тривалого
зберігання (понад 10 р.), тимчасового зберігання (до 10 р.);
за джерелом виникнення: вторинні, первинні;
за напрямом: вхідні, вихідні;
за терміном виконання: звичайні безстрокові, термінові, дуже
термінові;
за ступенем гласності: для загального користування, для
службового користування, таємні, цілком таємні.
за носіями інформації: на паперових носіях, електронні;
за призначенням: організаційні, розпорядчі, статутні, виконавчі,
інформаційні, обліково-фінансові, господарсько-договірні, щодо особового
складу.
20
ОСНОВНІ ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ
21
Місце розташування цього реквізиту залежить від бланка та виду
документа.
Якщо документ підготували дві чи більше організацій, то
реєстраційний індекс складають із реєстраційних індексів кожної з них і
проставляють через правобокову похилу риску згідно з послідовністю
підписів авторів документа.
Місце складання або видання документа. Цей реквізит вказує на назву
міста чи населеного пункту, де видано документ.
Адресат. Листи, доповідні записки, довідки, повідомлення та інші
документи адресуються до організацій, установ, структурних підрозділів,
службових або приватних осіб. Назви установи й структурного підрозділу
подається у називному відмінку, а назва посади та прізвище - у
давальному. Якщо документ адресовано керівникові установи, її назва
входить до складу назви посади й пишеться у давальному відмінку.
До реквізиту "адресат" може також входити поштова адреса. Слід
пам'ятати: якщо документ адресовано до установи то поштова адреса
вказується після її назви, а також назви структурного підрозділу і
прізвища посадової особи. Кожний елемент реквізиту друкується з нового
рядка.
Якщо документ надсилають фізичній особі, то у називному відмінку
зазначають прізвище, ім'я, по батькові адресата і повну адресу.
Підпис - це обов'язковий реквізит будь-якого документа, що свідчить
про відповідальність особи за його зміст і надає документу юридичної
сили.
Юридична сила документа - властивість службового документа,
надана чинним законодавством, яка є підставою для вирішення правових
питань, здійснювати правове регулювання і (або) управлінські функції.
Підпис складається з назви посади особи, яка підписує документ (повної,
якщо документ надруковано не на бланку, скороченої - на документі,
надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалу(-ів) і прізвища.
Підписує документи, як правило, керівник установи, його заступник чи
керівник структурного підрозділу. Керівник установи або його заступник
підписує документи, що надсилаються до вищих організацій. Керівники
структурних підрозділів підписують документи у межах своєї компетенції.
Якщо документ надруковано на бланку установи, зазначається
тільки посада та ініціали і прізвище особи, яка його підписує. Якщо
документ надруковано не на бланку, то вказується повна назва установи,
посада, ініціал(и) та прізвище особи, яка його підписує.
Документи колегіальних органів (протоколи, постанови, рішення)
підписують дві особи - голова та секретар колегіального органу. При цьому
зазначаються обов'язки осіб, які підписали документи, а не їхні посади.
Підпис ставиться праворуч під текстом через два-три рядки після
його закінчення. Назва посади пишеться ліворуч від прізвища, яке
вказується на рівні останнього рядка посади.
22
Гриф затвердження документа. Після підписання документ
затверджується, тобто засвідчується його дія на певне коло організацій,
структурних підрозділів чи приватних осіб. Реквізит затвердження
містить: слово ЗАТВЕРДЖУЮ (без лапок), назву посади, особистий підпис,
ініціал(и) та прізвище особи, яка затвердила документ, і дату
затвердження.
Якщо документ затверджено постановою, рішенням наказом,
протоколом, то гриф затвердження складається зі слова ЗАТВЕРДЖЕНО,
назви (у називному відмінку), дати, номера затверджувального документа.
Гриф затвердження розміщується у правому верхньому куті першого
аркуша документа й пишеться великими літерами Після затвердження
документ набуває юридичної сили.
Резолюція - напис посадової особи на документі - коротке рішення
щодо виконання документа. Резолюція складається з таких елементів:
прізвища та ініціалів виконавця (виконавців) у давальному відмінку,
змісту доручення, терміну виконання, особистого підпису керівника, дати.
Як правило, в резолюції керівник висловлює своє рішення щодо суті
розглянутих питань. Проте якщо жодних вказівок немає, рішення має
приймати виконавець. Конкретні вказівки передаються за допомогою
наказового способу або неозначеної форми дієслова.
Резолюцію треба ставити безпосередньо на документі, нижче від
реквізиту "Адресат", паралельно до основного тексту або на вільній площі
лицьового боку першого аркуша, але не на полі документа, призначеного
для підшивання. Якщо на документі немає вільного місця для резолюції,
дозволено оформлювати її на окремих аркушах або спеціальних бланках.
Заголовок до тексту документа. Кожний службовий документ,
незалежно від його змісту, призначення й виду, має заголовок, який
відображає головну ідею документа (крім повідомлення й
телефонограми). Він друкується у лівому верхньому куті під датою і
номером документа. Заголовок має бути лаконічним, точним і
максимально повно розкривати суть документа. Наявність чітких
заголовків скорочує час на ознайомлення з документом та період
проходження його через посадових осіб і структурні підрозділи до
реального виконавця.
Текст документа, надрукований на папері формату А5, дозволяється
подавати без заголовка.
Гриф погодження документа свідчить про згоду установи, її
підрозділу чи посадової особи (що не є автором документа) з його змістом.
Є дві форми погодження - внутрішнє (з підрозділами та службовими
особами установи) й зовнішнє (з підвідомчими та непідвідомчими
організаціями). Цей реквізит проставляють після попереднього розгляду
чи оцінювання проекту документа перед його розповсюдженням в
установі. Оформлюють його під текстом документа, після підпису або на
окремій сторінці.
23
Він складається із: слова ПОГОДЖЕНО;назви посади особи, з якою
погоджується документ, та назви установи;особистого підпису;його
розшифрування;дати.
Віза документа - це напис, зроблений посадовою особою, яка
висловлює згоду або незгоду зі змістом документа. Віза складається з:
назви посади особи, яка підписує документ; підпису та його
розшифрування; лаконічного рішення (зауваження); дати візування.
У внутрішніх документах віза проставляється на першому
примірнику документа, а у зовнішніх - на примірнику, що залишається в
організації.
Відбиток печатки. Документи, які потребують особливого
засвідчення, завіряють відбитком печатки. Ставлять їх на документах, що
засвідчують права певних осіб, витрати коштів і матеріальних цінностей, а
також на тих документах, де наявність відбитка печатки передбачено
правовими актами.
Печатка має накладатися на частину назви посади й підпису особи,
яка підписала документ.
Відмітка про наявність додатків. Якщо документ має додатки, то в
лівому куті під текстом з нового рядка зазначається: Додаток: на 4 арк. у 2
пр.
Після слова Додаток можна перелічити назви документів, що
додаються.
Відмітка про виконавця. Цей реквізит обов'язковий лише у вихідних
документах (листах, довідках, висновках) і складається з прізвища
виконавця та номера його службового телефону. Ці відомості
проставляються на останній сторінці документа у нижньому лівому куті
(лицьової сторони).
Відмітка про виконання документа і направлення його до справи
містить такі відомості: коротку довідку про виконання, якщо немає
документа, що засвідчує це; вказівку на номер справи, до якої буде
підшито документ; дату направлення документа до справи; назву посади і
підпис керівника структурного підрозділу або виконавця.
Відмітка про надходження документа до організації. Цей реквізит
містить: скорочену назву організації, що надіслала документ;
реєстраційний індекс документа; дату його надходження.
Запис про державну реєстрацію фіксують тільки на нормативно-
правових актах органів державної влади, долучених до Державного
реєстру. Його розташовують після номера акта чи після грифа
затвердження.
Під час оформлення документів слід дотримуватися основних правил
їх складання, які передбачають правильне написання реквізитів та їх
розміщення на бланку документа. Дотримання цих вимог надає документу
юридичної сили.
24
ТЕКСТОВЕ ОФОРМЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ
25
Нейтральний тон викладу змісту. Важливою умовою ефективності
правового регулювання є рівний, стриманий і спокійний тон викладу,
неупередженість укладача, відсутність будь-якої оригінальності чи різко
вираженої стильової індивідуальності викладу правового матеріалу, що не
викликає додаткових асоціацій, непотрібних емоцій. Суб’єктивний
особистісний момент у службових документах повинен бути зведений до
мінімуму. Не допускається вживання у службових документах помпезних
слів, пишномовних фраз, лозунгів, запитань, знаків оклику і питання.
Об’єктивність. Об’єктивність змісту документа виражається у
реальному відображенні дій, констатації фактів, які мали чи матимуть
місце. Повна об’єктивність досягається і високим ступенем безособовості,
що передбачає відсутність у мові документів засобів емоційності,
експресивності, образних засобів – з одного боку, і широке використання
безособових і наказових форм, абстрактно-узагальненої лексики – з
іншого. Безособовість правового тексту досягається за допомогою: а) слів
постановив, наказую, може, має право, нести (відповідальність),
відповідати (за шкоду), виділити (кошти), виконати; б) інфінітивних і
безособових речень (напр., на сесії мають право бути присутніми...) тощо.
Документальність. Кожний офіційний папір повинен мати характер
документа, що передбачає наявність реквізитів, які мають свою черговість,
що дозволяє зберігати традиційні стабільні форми.
Точність та ясність (зрозумілість) викладу. Це дві тісно пов’язані
між собою вимоги до тексту документа. Текст вважається ясним, якщо при
першому його сприйманні адресат зрозумів той смисл, який був у нього
закладений автором. Будь-який документ треба складати так, щоб його
текст був зрозумілий як тому, хто його писав (затверджував), так і усім
тим, хто мусить ним керуватися.
Зрозумілим має бути кожне окреме слово тексту, кожний зворот.
Необхідно виключити з тексту архаїзми, невиправдані неологізми, слова
іншомовного походження, які не стали загальновживаними.
Велике значення має чітке і точне формулювань прохань,
пропозицій, наказів, вдале виокремлення і наголошення основної думки.
Тут особливо виразно виявляється принцип доцільності, який полягає у
виборі серед близьких між собою слів і словосполучень найдоцільнішого в
цій конкретній ситуації.
Точності в мові сприяють такі чинники: використання слів тільки в
прямому значенні, щоб уникнути різнотлумачень; наявність словесних
повторів, уникнення небажаної синонімії; використання відповідної
професійної термінології; вживання великої кількості однорідних членів
речення, цифр, точних вказівок на факти. Точність досягається і через
уточнення, пояснення слів, детальне виписування важливих положень.
Зрозумілість письмового тексту також залежить від його
оформлення, зокрема, виразності шрифту (розбірливості почерку),
розмірів абзацних відступів, кількості різних графічних виділень.
26
Поділ тексту на абзаци має велике практичне значення Це допомагає
осмислити прочитане і підготуватися до сприйняття іншої підтеми.
При складанні службових документів необхідно постійно пам’ятати,
що неправильне написання слів, словосполучень, неузгодженість відмінків
речень і відмінкових закінчень, відсутність необхідних розділових знаків
чи їх неправильне застосування, орфографічні, синтаксичні, пунктуаційні
помилки ускладнюють зрозумілість тексту юридичного документа,
створюють погане враження.
Логічність і аргументованість викладу. Якщо точність пов’язана з
лексичним рівнем, то логічність мовлення виявляється на синтаксичному
рівні. Основними умовами логічності є такі: 1) несуперечливість
поєднання слів; 2) правильний порядок слів у реченні (підмет передує
присудкові, означення – перед означуваними словами; вставні слова – на
початку речення); 3) правильний зв’язок окремих висловлювань у тексті;
4) позначення переходів від однієї думки до іншої; 5) графічне
оформлення письмових текстів тощо.
Кожен документ, навіть викладений однією фразою, умовно
поділяється на дві частини: обґрунтування і висновки (або пропозиції,
рішення, прохання, розпорядження тощо). Недостатньо чітка композиція,
непрозорість структури документа ускладнюють сприймання тексту,
роблять слабкими його переконливість і дієвість.
Крім того логічність досягається через розповідний характер
викладу.
У тексті не повинно бути алогізмів, розривів і перескакування думок,
внутрішніх суперечностей, тавтологічності тощо. Логічним називається
мовлення, яке забезпечує змістовні зв’язки між словами і реченнями в
тексті.
Максимальна стислість при повноті інформації. Повнота інформації
полягає в тому, що всі необхідні для правильного розуміння документа
складові мають у тексті своє словесне вираження, ніщо не пропущене,
нічого не треба домислювати. Важливо, щоб у тексті не було
двозначностей, щоб думка і її словесне вираження якомога щільніше
збігалися, поєднувалися. Повним називають документ, зміст якого
вичерпує всі обставини, зв’язані з вирішенням питання, що розглядається.
Стислість свідчить про досконалість тексту, якщо не йде на шкоду
змісту, позаяк він має бути викладений не лише коротко, але й достатньо
повно, вичерпно. Тексти законодавчих й інших нормативно-правових актів
не можуть бути розповіддю чи описанням певного явища чи події, тому
мовні засоби в них використовувати слід максимально доречно і
лаконічно.
Завдяки стислому викладу службовий документ зможе
найефективніше регулювати певні суспільні відносини. Проте
лаконічність не може бути досягнута за рахунок обмеження змісту тексту
службового документа.
27
Достовірність. Достовірність інформації досягається відображенням
фактичного стану справ, неупередженим описом, оцінкою подій.
Доречність. Доречність змісту – це добір мовних засобів відповідно
до мети та цілей створення документа. Усі мовні засоби також треба
вживати відповідно до їх прямого (головного) призначення.
Формальність мови. Мова службових документів вимагає певної
формальності мови, застосування стандартних термінів, усталених мовних
конструкцій із суворо встановленими правилами їх тлумачення. Тобто
формальність мови документів досягається використанням стандартних
мовних зворотів. Зокрема, розрізняють загальнодокументальні (сімейний
стан, грошові засоби, формування комісії, письмова форма документа) та
власне юридичні (укласти договір, юридичні сторони, погодження сторін)
стійкі звороти. Наявність стандартних висловів полегшує, скорочує процес
укладання текстів, приводить до однотипності засобів в однакових
ситуаціях.
У правовій сфері спілкування необхідно вживати юридичні кліше, які
зумовлюють точність найменування понять, і уникати штампів – готових
зразків до висловлення думки, які порушують такі вимоги юридичної
техніки, як точність, чіткість, стислість, стандартність.
У службових документах доречно іноді використовувати
фразеологізми, допустимі для офіційно-ділового стилю мовлення. Цілком
природно будуть вжиті такі стійкі сполуки, як: круглий стіл, докласти
зусиль, стати у пригоді тощо.
Нормативність мовних засобів. Це вимога передбачає грамотність,
правильне вживання усіх мовних засобів – відповідно до норм української
літературної мови, правил «Українського правопису»
Фактично ж вимога грамотності набагато ширша: крім власне
мовного, існує професійно-мовний і комунікативний рівень грамотності.
Всі терміни, спеціальні поняття, конструкції, що сформувалися під
впливом особливостей професійного мислення, повинні відповідати
сучасному рівню правових знань, вживатися лише тоді, коли вони справді
необхідні.
28
ГРАМАТИЧНА ФОРМА ДІЛОВИХ ДОКУМЕНТІВ
30
КУЛЬТУРА СЛОВА У ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ
34
В усному діловому мовленні трапляється вживання деяких усталених
слів у неточному значенні. Щоб виступ мовця був милозвучним, не втратив
точності, цілеспрямованості, подаємо до деяких загальновживаних слів
відповідники, які можна використовувати під час усного виступу.
Авторитет — повага, пошана, престиж, вага
Аргумент — підстава, мотив, обґрунтування, доказ
Будувати — споруджувати, мурувати, ставити
Бурхливий — буремний, буряний, несамовитий, шалений, палкий
Вимагати — ставити вимогу, домагатися
Висловлювати — виражати, виявляти, відбивати, передавати
Витрата — витрачення, збитки
Відвертий — щирий, прямий, неприхований, очевидний, явний,
безсумнівний, щиросердечний
Ворожнеча — незгода, незлагода, розбрат, чвари
Гілка — галузка, вітка, віта, гілляка
Гомін — гамір, галас, шелест, шум, розголос
Дефект — брак, упущення, недоробка, вада, хиба, недолік,
пошкодження
Документи — ділові папери, папери, джерела, першоджерела
Доручати — покладати, зобов'язати
Думка — твердження, ідея, задум
Економія — ощадливість, заощадження
Експеримент — дослід, спроба
Екстрений — терміновий, спішний, негайний
Енергійний — активний, працьовитий, наполегливий, рішучий,
діяльний
Жвавий — моторний, рухливий, шпаркий, швидкий, прудкий, баский
Завдання — мета, призначення, перспектива
Завірити — запевнити, гарантувати, дати слово
Заспокоювати — угамовувати, утихомирювати, утишувати
Застосовувати — використовувати, запроваджувати
Затамувати — придушити, подавити, пригнітити,пригнобити,
заглушити, стримати, угамувати, побороти
Збиток — шкода, втрата, занепад, спад
Збільшити — підвищити, підняти, примножити, посилити
Зв'язати — сполучити, поєднати, сплести
Здійснювати — чинити, робити, проводити, вершити, складати,
укладати, виконувати, коїти
Здобути — оволодіти, опанувати, охопити
Змовлятися — домовлятися, умовлятися, порозумітися
Зниження — зменшення, скорочення, пониження
Ідентичний — тотожний, рівнозначний, однаковий
Інцидент — випадок, пригода, непорозуміння, неприємна подія,
оказія
Компенсація — відшкодування, оплата, покриття
35
Крихкий — тендітний, ламкий, ломкий, слабкий
Лаконічний — стислий, короткий, небагатослівний
Ланцюг — низка, сплетення, сплетіння, кайдани, пута
Ліквідувати — скасувати, припинити, знищити, викоренити
Мешкати — жити, мати притулок, тулитися
Неясний — невиразний, непевний, туманний
Основний — головний, найважливіший, найактуальніший
Осягнути — охопити, оточити, огорнути, обгорнути, обхопити,
обняти, обійняти, збагнути
Охороняти — вартувати, стерегти, оберігати
Ощадливий — розважливий, розважний, обачливий, обачний
Пам'ять — спогад, спомин, згадка
Період — етап, епоха, ера, час, пора, вік, проміжок часу
Повага — пошана, шана, шаноба, поважання
Повідомити — оповістити, проінформувати, довести до відома
Повідомлення — інформація, новина, звістка
Погляд — переконання, думка, гадка
Порівнювати — зіставляти, співвідносити, проводити аналогію
Пояснити — з'ясувати, вияснити
Правильний — надійний, певний, несхибний, нехибний
Пріоритет — перевага, першість, переважне право
Рвати — виривати, шарпати, смикати, дерти, драти, шматувати,
підривати
Реалізація — виконання, здійснення, втілення, проведення
Реальний — дійсний, справжній, існуючий, можливий для
виконання Ремонт — лагодження, усунення недоліків, виправлення
пошкоджень
Ремствувати — нарікати, скаржитися, жалкувати, тужити
Різкий — пронизливий, гострий, шпаркий
Рішення — вирішення, розв'язання, розв'язок, ухвала, постанова,
вирок, присуд
Рішучий — відважний, зважливий, категоричний, вирішальний
Розбіжність — незгода, незлагода, нелад
Розкрити — розпакувати, розпечатати, виявити, викрити,
показати Розладнати — розстроїти, прикро вразити, завдати жалю,
засмутити Розрахунок — сподівання, намір, вигода, інтерес, рація,
ощадливість
Росток — паросток, кільчик, живець
Рубати — стинати, сікти, шаткувати
Рушати — прямувати, простувати, кидатися, пориватися, летіти,
линути, ринути, мчати, направлятися, підійматися, прориватися,
подаватися, спрямовуватися, керуватися
Сварити — лаяти, ганити, картати
Сильний — дужий, міцний, могутній, потужний, великий
Симптом — ознака, риса, прояв, знак
36
Співдружність — дружба, згода, товариство
Спритний — тямущий, кмітливий, догадливий
Старанність — пильність, ретельність, завзяття, запопадливість
Стимул — поштовх, причина, рушійна сила, імпульс, заохочення
Стійкий — сталий, усталений, тривалий, тривкий
Схвильований — збентежений, зворушений, збуджений, збурений,
розхвильований, розбурханий
Традиції — звичаї, звички, ідеї, норми, правила
Труднощі — скрута
Турбувати — тривожити, бентежити, непокоїти, хвилювати
Турбуватися — піклуватися, клопотатися, дбати
Уїдливий — їдкий, дошкульний, ущипливий
Улаштування — упорядкування, обладнання, справляння
Усунути — відсторонити, звільнити
Утішний — приємний, похвальний, схвальний, принадний
Утома — утомленість, стомленість, змореність
Ушкодити — пошкодити, зіпсувати, зашкодити, завадити
Хронічний — затяжний, тривалий, довгий, постійний,
довготривалий, довгочасний
Цвітіння — квітування, процвітання, красування
Чекати — очікувати, ждати, дожидати, сподіватися
Чіткий — певний, ясний, очевидний
Чуйний — чутливий, чулий, сприйнятливий
Щирий — душевний, сердечний, щиросердий
Щодня — щоденно, повсякденно
Якість — риса, властивість
Ящик — скриня, скринька (поштова), шухляда
37
ПРАВОПИС СКЛАДНИХ ІМЕННИКІВ
38
іменники з першою частиною пів- у значенні «половина» перед
власною назвою: пів-Києва, пів-Америки, пів-Москви;
словосполучення, що означають назви рослин: мати-й-мачуха, люби-
мене, іван-чай;
іменники (складні географічні назви): Гусь-Хрустальний, Ростов-на-
Дону;
слова, до складу яких входять іншомовні елементи віце-, екс-, лейб-,
обер-, унтер-, штаб- (штабе-): штаб-квартира, екс-чемпіон, віце-адмірал,
віце-консул, віце-президент, обер-лейтенант;
складні прізвища: Гулак-Артемовський, Римський-Корсаков, Мамин-
Сибіряк, Нечуй-Левицький, Салтиков-Щедрін
39
ПРАВОПИС ЗАКІНЧЕНЬ РОДОВОГО ВІДМІНКА ОДНИНИ
ІМЕННИКІВ II ВІДМІНИ
41
КЛИЧНИЙ ВІДМІНОК В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
42
b) іншомовні імена з основою на г, к, х: Людвігу, Джеку, Жаку,
Фрідріху;
c) деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий
приголосний, крім ж: товаришу, читачу, слухачу, керманичу, погоничу.
2) Закінчення –ю мають іменники м’якої групи: лікарю, краю, коню,
Сергію, Юрію, вчителю, краю, місяцю, розмаю, ясеню, Грицю, але Господи.
3) Закінчення -е мають
a) безсуфіксні іменники твердої групи: орле, соколе, друже, Богдане,
дубе, Іване, козаче, морозе, Петре;
43
1. у звертаннях, які складаються із двох загальних назв, форму
кличного відмінка обов’язково має перше слово, а друге може вживатися у
формі як називного, так і кличного відмінка: пане службовцю або пане
службовець, добродію бригадире або добродію бригадир;
2. у звертаннях, що мають загальну назву та ім’я, обидва слова
набувають форму кличного відмінка: брате Петре, друже Миколо, колего
Грицю, товаришу Віталію;
3. у звертаннях, які складаються із загальної назви й прізвища, форму
кличного відмінка має загальна назва, а прізвище вживається у формі
називного відмінка: добродійко Волошина, пане Максимчук, друже
Карпенко, колего Жадан, товаришу Гармаш. Проте в управлінській сфері
не варто зловживати цим правилом, оскільки, як стверджують психологи,
будь-якій особі, за невеликим винятком, приємніше чути або читати її ім’я,
а не прізвище;
4. у звертаннях, які складаються з двох власних назв, тобто імені та
імені по батькові, обидва слова мають форму кличного відмінка: Юлію
Івановичу, Ірино Богданівно, Володимире Хомичу, Петре Михайловичу,
Галино Іллівно
Звертання до співрозмовника на ім’я та по-батькові звучить
ввічливіше, ніж звертання за допомогою займенників ти, Ви. А тому треба
пам’ятати, що в офіційно-діловому стилі звертання, правильно дібране за
формою (ім’я та по батькові в кличному відмінку) та змістом (ім’я, ім’я + по
батькові, ім’я + по батькові + прізвище) є важливим елементом мовної
культури. В офіційних звертаннях використовуються також вирази:
Добродію! Добродійко! Пане! Пані! Панове! Товаришу! Товаришко!
Товариші! Дорогий друже! Дорогі друзі! Шановне товариство!
Вельмишановне товариство! До незнайомого, малознайомого, старшого за
віком або посадою співрозмовника прийнято звертатися на Ви, щоб
висловити пошану.
Мовний етикет вимагає наступних форм: при звертанні на ім’я і по
батькові – Шановний Євгене Степановичу! Шановна Ольго Петрівно!; при
звертанні зі словом пан, пані – Шановний пане Андрію! Шановний пане
Пилипчук! Шановна пані Олено! Шановна пані Шевченко! Шановний
пане професоре! Шановний пане ректоре! (і не можна – пане ректоре
Іванчук, пані Олено Степанівно, пане слюсаре тощо).
Правила мовного етикету залежать від конкретних ситуацій. За
умови їх дотримання можливе змістовне спілкування.
Жіночі
Аліно. Алло, Анастасіє, Антоніно, Валентино, Валеріє, Вікторіє, Віто,
Галино, Ганно, Єлизавето, Жанно, Іванно,Інго, Інно, Ірино, Карино,
Катерино, Ларисо, Лесе, Лідіє, Луїзо, Любове, Людмило, Маргарито,
44
Марино, Маріє, Надіє, Наталіє, Неле, Ніно, Олександро, Олено, Олесе,
Поліно, Риммо, Зоє, Рито, Руслано, Світлано, Софіє, Таїсіє, Тамаро, Таміло,
Тетяно, Христино, Юліє, Ярославо, Ядвіго.
Чоловічі
Анатолію, Андрію, Антоне, Артеме, Артуре, Богдане, Борисе, Вадиме,
Валентине, Валерію, Василю, Вікторе, Віталію, Володимире, В’ячеславе
Геннадію Германе Глібе Даниле Денисе Дмитре Едуарде Євгене Ігоре,
Ігорю, Ілле, Кириле, Костянтине, Леве, Леоніде, Максиме, Микито, Миколо,
Назаре, Олександре, Олегу, Олеже, Олексію, Павле, Петре, Романе, Руслане,
Ростиславе , Семене, Сергію, Станіславе, Степане, Тарасе ,Тимуре , Федоре,
Юрію, Ярославе.
Загальні назви
Абітурієнте, авторе, асистенте, архітекторе, аспірантко, бригадире,
буквоїде, бухгалтере, візитере, відвідувачу, декане, директоре, економісте,
екскаваторнику, забудовнику, кредиторе, інженере, асистентко,
кадровику, керівнику, муляре, ректоре, рецензенте, викладачу, столяре ,
фінансисте,
45
ВЖИВАННЯ ОКРЕМИХ ПРИЙМЕННИКІВ
У ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ
46
Уживання ж конструкцій згідно наказу, згідно розпорядження є грубим
порушенням правил слововживання.
Для вираження допустових відношень в офіційно-діловому стилі
вживається прийменник незважаючи на: Незважаючи на несприятливі
умови праці план було виконано (зі звіту). Не відповідає сучасним нормам
української мови вживання у ролі прийменника словосполучення “не
дивлячись на” (результат калькування російського прийменника
несмотря на). Слово (не) дивлячись (на) функціонує в сучасній українській
мові тільки як дієприкметник: Учень відповідав, не дивлячись на дошку.
Відношення умови передаються прийменниками у разі, у випадку, за
умови, за наявністю: Послуги надаються за наявністю сертифіката (з
оголошення); У разі вчинення якогось зі злочинів…(з угоди).
Значення способу дії в офіційно-ділових текстах формують такі
прийменники: на підставі, у порядку, з питань, на основі, на умовах.
Наприклад: Виплата допомоги по безробіттю надається на підставі
статті 29…(із закону); Прошу дозволити стажування у порядку обміну
досвідом (із заяви).
Часові відношення виражаються прийменниками під час, на період, у
період, з… по, з…до, від, протягом, після.
Використовуючи для позначення меж тривалості дії прийменники
з…по і з…до, треба пам’ятати, що прийменник по включає зазначену після
нього дату. Фраза прошу надати відпустку з 5 по 10 січня, означає, що
людина 10 січня буде ще у відпустці. А формулювання …з 5 до 10 січня
означає, що людина 10 січня вийде на роботу.
Прийменником від фіксується початок чинності документа: Наказ від
12.05.99; Указ від 30 січня. Синонімічний йому прийменник за прийнято
використовувати на позначення точної дати виходу періодичного
видання: Газета за 9 травня; Часопис за березень.
Стилістично розрізняються конструкції: з дня народження – від дня
народження, з дня заснування – від дня заснування. Перші з наведених
конструкцій є нейтральними. Їх варіантами з прийменником від
властивий відтінок урочистості.
Прийменник "протягом" інколи замінюють конструкцією на протязі.
Остання має в російській мові аналог на сквозняке. А от синонімічним до
прийменника протягом можна вважати слово впродовж.
При перекладі російських текстів українською мовою часто
трапляються помилки у конструкціях з прийменником по. Його часто
вживають там де за правилом має бути інший прийменник або
безприйменникове словосполучення.
Інколи російська конструкція з прийменником по має в українській
мові декілька відповідників. Наприклад: рос. по адресу перекладається
укр. на адресу (відповідає на питання куди?) або за адресою (відповідає на
питання де?); рос. по середам перекладається укр. щосереди (тобто точно
кожної середи), середами (у середу, але не обов’язково щотижня).
47
Неправильними є такі конструкції: називати по прізвищу, по
замовленню, по відомості, по запрошенню, по домовленості, по закінченні,
по цьому питанню. Правильно: називати на прізвище, на замовлення, за
відомістю, за домовленістю,після закінчення, із цього питання.
Потрібно пам'ятати , що в українській мові вживається прийменник
по при вказуванні на
предмет, місце, на поверхні яких відбувається дія, рух, або що-небудь
розташовується, перебуває: по крутій горі, розкидати по столу;
предмет, місце, вздовж якого відбувається дія, хто-небудь перебуває:
жити по Дніпру, виднітися по межі, по тілу, по обличчю;
предмет, поверхня якого є місцем виявлення дії: вирізати по дереву,
вишивати по канві;
простір, в межах якого відбувається дія: ходити по кабінету, черговий
по академії, наказ по відділу;
стосунки спорідненості, близькості: родичі по чоловікові (по лінії
чоловіка), колеги по роботі;
напрямок руху: вниз по Дніпру;
вид, сферу діяльності: по службі, по роботі;
мету виконання дії: ходити по воду, по документи;
означення розміру й кількості: по гривні, по десять балів, по одному,
по вісім.
49
ДІЄПРИСЛІВНИК
50
Такого ж значення можуть набувати й дієприслівники минулого часу.
Наприклад: Він друкував, поспішаючи з усієї сили, невідкладні документи.
На основі дієприслівника виник складений сполучник: зважаючи —
зважаючи на те, що; незважаючи — незважаючи на те, що. Наприклад: Ми
продовжували свою екскурсію, незважаючи на погану погоду; Зважаючи на
поганий клімат, наша група вирішила залишити ці місця.
Дієприслівники з пояснювальними словами називаються
дієприслівниковим зворотом і на письмі виділяються комами.
51
ВЖИВАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ У ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ
52
без відмінкових закінчень (I, ІV, Х). Так, наприклад, подекуди записують
порядкові номери місяців, кварталів та ін.
Приблизна кількість у діловому стилі передається за допомогою слів
понад, до, зверх, більше, менше: “…зібрали понад 60 центнерів з гектара”,
“…виконали до 108 % плану.” Також у діловому стилі для позначення
неточної кількості широко використовуються дробові числівники.
Вживаючи в діловому тексті числівники, слід пам’ятати про
сполучення з ними іменників. При числівниках два, три, чотири, обидва
іменники вживаються у формі називного відмінка множини: два дні, три
кілометри, чотири столи, обидва студенти (у російській мові ці числівники
в називному відмінку завжди вимагають родового однини: два сына, три
фильма, четыре стола, оба продавца). При сполученні з цими числівниками
іменників із суфіксом –ин, який зникає у формах множини, останні
набувають форми родового однини: два громадянина, три селянина,
чотири киянина. У непрямих відмінках числівники два, три, чотири,
обидва узгоджуються з іменниками: двох підручників, трьом хлопцям.
Прикметник, що входить до складу кількісно-іменного словосполучення (з
числівниками два, три, чотири, обидва), набуває форми називного або
родового відмінка множини: три сині (синіх) капелюшки, чотири
безтурботні (безтурботних) дні.
Керування складених числівників визначається останнім словом:
тридцять один учень, двадцять два мешканці, сто п’ятдесят мешканців.
Дробові числівники в усіх відмінках вимагають від іменника
родового відмінка однини: одна друга площі, однієї другої площі.
У мішаних дробах, що включають у себе елемент з половиною, з
третиною, з чвертю,характер керування визначається числівником, який
виражає цілу частину: один з половиною літр, два з чвертю метри, п’ять з
половиною кілометрів, дев’ять з третиною тижнів.
У мішаних дробах керує іменником дробова частина, якщо вона
приєднується сполучником і: два і одна третя літра, п’ять і дві треті метра.
У сполученнях, що позначають дати, типу Восьме березня, Перше
вересня, відмінюється тільки перша частина: до Восьмого березня, з
Восьмим березня, присвячено Першому вересня. При поєднанні дати зі
словами свято, день числівник і назва місяця вживаються у родовому
відмінку: поздоровити зі святом Восьмого березня, приготувати до дня
Першого вересня. Конструкції “поздоровити зі святом Восьме березня,
привітати зі святом Перше вересня” належать до сфери розмовної мови.
Варто нагадати, що кількісні числівники не сполучаються з деякими
іменниками. Це, зокрема, іменники, які вживаються лише в множині
(ножиці, двері, граблі і под.), та іменники четвертої відміни (теля, курча,
порося тощо). У розмовному мовленні з такими іменниками
використовується збірний числівник: двоє дверей,п’ятеро телят. Але
оскільки офіційно-діловий стиль уникає збірних числівників (як ознаки
розмовності), то в такому випадку слід уживати описові звороти типу дві
одиниці дверей, п’ять голів телят.
53
Відмінювання кількісних числівників
1. Числівник один, одно (одне), одна відмінюється так:
Однина Множина
чол. і середн. рід жін. рід
Н. один, одне (одно) одна одні
Р. Одного однієї (одної) одних
Д. Одному одній одним
Зн. = Н. або Р. одне (одно) одну = Н. або Р.
Ор. Одним однією (одною) одними
М. …одному (однім) …одній …одних
Н. п’ять шість
Н. Сім вісім
54
3. Як п’ять або шість відмінюються числівники дев’ять, десять,
одинадцять, дванадцять, тринадцять, чотирнадцять, п’ятнадцять,
шістнадцять, сімнадцять, вісімнадцять, дев’ятнадцять, двадцять,
тридцять.
Н. п’ятдесят
Р. п’ятдесяти, п’ятдесятьох
Д. п’ятдесяти, п’ятдесятьом
М. ...п’ятдесяти, ...п’ятдесятьох
Н. двісті п’ятсот
Р. двохсот п’ятисот
Д. двомстам п’ятистам
М. ...двохстах ...п’ятистах
55
відповідних кількісних числівників: чотирьох, чотирьом..., п’ятьох,
п’ятьом..., шістьох, шістьом... і т. д.
11. Числівники тисяча, мільйон, мільярд відмінюються як іменники.
12. Неозначено-кількісні числівники кільканадцять, кількадесят
відмінюємо як числівник п’ять: кільканадцяти й кільканадцятьох,
кількадесятьма й кількадесятьома.
56
СИНОНІМИ В ТЕКСТАХ ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОГО СТИЛЮ
57
контексту: алфавіт – абетка, майдан – площа, процент – відсоток,
мовознавство – лінгвістика.
Слід пам'ятати, що у професійній сфері навіть абсолютні синоніми,
запозичений і власне український, не завжди є взаємозамінними,
наприклад: баланс, рівновага тіла, але тільки річний баланс; фон, тло
неба, але тільки радіаційний фон; центральна площа, майдан, але
тільки площа трикутника.
Добираючи варіант слова, слід надавати перевагу українським
відповідникам: адекватний – рівний, відповідний, однаковий; апелювати –
звертатися; інцидент – випадок, пригода; пріоритет – перевага, першість,
переважне право; рентабельний – вигідний, доцільний, прибутковий.
Явище синонімії властиве не лише лексиці, виділяють також
морфологічні та синтаксичні синоніми.
Серед морфологічних синонімів у діловому мовленні використовуються
паралельні форми давального відмінка однини іменників чоловічого роду 2-ї
відміни: директору – директорові, пану – панові, Василеві Степановичу –
Василю Степановичу, добродієві Панасенку О.О. – добродію Панасенкові О.О., а
також паралельні форми числівників: п'яти – п'ятьох, сьома – сімома,
сімдесяти шести – сімдесятьом шістьом, шістьмастами вісімдесятьма
дев'ятьма – шістьмастами вісімдесятьома девятьома (кількісних); у дві
тисячі чотирнадцятому році – у дві тисячі чотирнадцятім році (порядкових)
тощо.
Синтаксичні синоніми досить часто вживаються в офіційно-діловому
стилі, зокрема серед розщеплених присудків: повідомити – довести до відома,
змагатися – проводити змагання, допомогти – надати допомогу тощо, а
також: у зв'язку з хворобою – через хворобу, підписана працівником заява –
заява, підписана працівником, відповідно до наказу – згідно з наказом.
Отже, обмежене використання синонімів в офіційно-діловому стилі
зумовлене тим, що ці слова майже завжди вносять у мовлення нові відтінки
значення. У деяких текстах дипломатичного підстилю за допомогою
синонімів створюється урочистість мовлення, підкреслена значущість
документа. Це знаходить своє вираження, зокрема, в тому, що в
дипломатичному підстилі офіційно-ділового стилю на позначення певних
понять дипломатії традиційно використовуються запозичення, незважаючи
на існування національних еквівалентів. Наприклад, якщо в інших стилях
мови вживають термін вступ, то в дипломатичному мовленні це поняття
позначається терміном преамбула; попередній, тимчасовий – прелімінарний (у
міжнародному праві попередня угода, за якою сторони, що перебувають у
стані війни, визначають основні положення майбутнього мирного
договору); затвердження – ратифікація; дійсний, справжній –
автентичний та ін. Між такими функціональними термінами і
загальновживаними словами встановлюються своєрідні синонімічні
відношення, вони стають компонентами синонімічного ряду.
58
ПАРОНІМИ В ТЕКСТАХ ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОГО СТИЛЮ
59
одного кореня й перекладаються однаково (пор. особовий та особистий –
рос. личный).
Основна і єдина умова, за якої можна досягти правильного вживання
паронімів, – знання значень близькозвучних слів і можливостей їхнього
поєднання з іншими словами.
60
ЗНАЧЕННЯ І ФУНКЦІЇ ВЛАСНИХ НАЗВ У МОВІ І СУСПІЛЬСТВІ
62
ПРИНЦИПИ ПЕРЕДАЧІ ВЛАСНИХ НАЗВ РОСІЙСЬКОГО
ПОХОДЖЕННЯ
63
Добропілля (міста, пов'язані зі слов'янською культурою: "тернове поле" -
Тернопіль, Тернопілля, "добре поле" - Добропілля) тощо;
- при відтворенні російських прізвищ типу Толстой, Крамськой (рос.
Толстой, Крамской), і українських типу Чепурний (рос. Чепурной). У цих
випадках варіанти закінчень - яскраве свідчення належності цих людей до
певної національності (в російській мові під наголосом у прикметників
чоловічого роду закінчення -ой, а в українській - завжди -ий).
4. Національна ідентифікація не враховується при передачі імен та
імен по батькові - вони за часів радянської влади перекладалися і поки що
за традицією перекладаються: Анна - Ганна, Николай - Микола -
Миколайович (хоча точніше було б Миколович від Миколи, а Миколайович
від Миколая). Проте усталена традиція цілком справедливо починає
долатися (щоправда, поки що тільки у практиці художнього й
публіцистичного стилів). Наприклад, ім'я українського письменника
Миколи Хвильового передається сьогодні в російській мові як Микола, а в
українській рекламі при передачі прізвища російського співака Баскова
зустрічається варіант Ніколай Басков.
5. Розрізнення за статтю відбувається при відмінюванні прізвищ.
Чоловічі прізвища в українській мові відмінюються, як правило, у будь-
яких випадках. При цьому у подвійних прізвищах відмінюються обидві
частини на знак рівності двох окремих родів: Донецький державний
університет економіки і торгівлі імені М.І. Тугана-Барановського; твори
І.Нечуя-Левицького тощо. Але: виконавчий комітет міста Івано-
Франківська, бо у цьому випадку поєднуються за допомогою інтерфікса -о-
в одній складній назві ім'я і прізвище.
Що стосується жіночих прізвищ, то вони можуть відмінюватися лише
тоді, коли структура слова формально "підходить" під жіночий рід
(принцип "гармонії": Сорока Тетяна - Сороці Тетяні, Мурза Людмила -
Мурзи Людмили). Але: Красько Ніна - Красько Ніни; Сидаш Олена — Сидаш
Олени).
У будь-якому разі не можуть відмінюватися іншомовні або
слов'янські прізвища, які не вписуються у граматичну систему української
мови (Чаушеску, Ротару, Дурново, Живого) чи стоять у незвичній формі,
наприклад, у первинно родовому відмінку (Толстой - з роду Толстих -
Толстих).
6. Розрізнення за родовою належністю відбувається при
відмінюванні географічних назв. Якщо йдеться про населені пункти, то їх
назви відмінюються завжди (до м. Києва, у м. Одесі тощо), але якщо
позначаються залізничні станції певного населеного пункту, то власні
назви не відмінюються (до станції Біла Церква, біля станції Житомир
тощо). Те саме стосується і назв кафедр, комітетів тощо: кафедра
менеджменту і господарського права; кафедра розвідки корисних копалин
(а не кафедра "Менеджмент і господарське право", кафедра "Розвідка
корисних копалин").
64
Отже, особливості української вимови і морфології враховуються
лише тоді, коли ці особливості не впливають на інформативну або адресну
природу власної назви.
Саме тому має важливе значення знання правил творення,
написання, відмінювання географічних назв, а також прізвищ, імен та імен
по батькові людей.
66
ґ) партій, міжнародних і закордонних центральних професійних та
громадських організацій: Партія демократичного відродження,
Міжнародна організація праці, Всесвітня федерація демократичної молоді.
За цим правилом пишуться назви шляхів, залізниць, каналів: Одеська
автострада, Південно-Західна залізниця.
Поширюється це правило і написання назв архітектурних пам'яток,
храмів: Золоті ворота, Софійський собор, Києво-Печерський заповідник,
Петропавловська фортеця
Назви історичних епох і подій, знаменних дат
З великої літери пишеться:
а) перше слово і всі власні імена в назвах історичних епох і подій,
знаменних дат: Велика Вітчизняна війна, Полтавська битва, Паризька
комуна, День космонавтики, але: День Перемоги;
б) назви релігійних свят і постів: Благовіщення, Великдень, Івана
Купайла, Петра й Павла, Покрова, Різдво, Теплого Олексія, Пилипівка,
Петрівка, Великий піст.
Примітка. Назви історичних подій, епох, війн, геологічних періодів,
які стали загальними, пишуться з малої літери: громадянська війна,
середні віки, палеозойська ера.
Назви посад, звань, титулів
З великої літери пишуться назви найвищих урядових посад:
Президент України, Голова Верховної Ради України, Генеральний
прокурор України.
З малої літери пишуться:
а) назви інших посад, звань, учених ступенів: президент, декан,
ректор, академік, народний артист України, доцент кафедри педагогіки,
кандидат наук, ректор Київського інженерно-будівельного інституту;
б) назви найвищих державних посад у зарубіжних країнах:
президент США, прем'єр-міністр Великої Британії. В офіційних документах
такі слова пишуться з великої літери;
в) назви титулів, рангів, чинів: граф, імператор, князь, король,
принц, шах, барон Мюнхгаузен, турецький шах.
Назви конференцій, конгресів, найважливіших документів,
пам'яток старовини, творів мистецтва
1. З великої літери пишеться перше слово і власні імена у назвах
конференцій, конгресів, найважливіших документів державних закладів,
пам'яток старовини, творів мистецтва: Празька конференція, Статут ООН,
Державний бюджет України, Дев'ята симфонія Бетховена, Конгрес
демократичних сил України.
Примітка. У назвах з'їздів слово "з'їзд" пишеться з малої літери, а
порядковий номер з'їзду, якщо його записують словами,─ з великої:
Другий з'їзд народних депутатів України.
67
ТВОРЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ АБРЕВІАТУР І СКОРОЧЕНЬ
Прізвища.
Українські прізвища вимовляються і пишуться за правилами вимови
та за загальними нормами українського правопису. Наприклад:
Литвиненко, Шевченко, Марченко, Муляр, Кравченко, Назар, Удовенко,
Пугач, Солов'яненко, Тимошенко, Юрчук.
Ряд прізвищ слов'янського походження в українській мові мають
деякі особливості:
1) у російських прізвищах ё передається сполученням йо на початку
слова та в середині після голосних, а також після твердих приголосних,
якщо ё у вимові відповідає сполученню йо. Наприклад: Йотов, Йоржик,
Майоров, Водойомов, Муравйов, Соловйов, Воробйов;
2) якщо ё означає звук о після м'якого приголосного, то тоді
пишеться сполучення ьо. Наприклад: Синьов, Дегтярьов, Пушкарьов,
Лавреньов, Треньов;
3) під наголосом після шиплячих ж, ч, ш, щ та ц завжди пишеться о.
Наприклад: Чижов, Свящов, Балашов, Лихачов, Лобачов, Кольцов. У
ненаголошеній позиції пишеться е. Наприклад: Горячеє, Чебишев,
Коришев, Солнцев, Кривенцев, Плющев, Лещев;
4) російська літера е після приголосних передається в українській
мові літерою е. Наприклад: Мельник, Вербицький, Ааександров, Демидов,
Шевцов, Кобзаревич, Леонов, Мошек, Сапек, Гашек, Луспекаєв, Білевич. Але
звук е в російських прізвищах, що відповідає українському і, передається
буквою є. Наприклад: Бєлкін, Бєляєв, Сєдіна, Пєшковський, Лєтов,
Мєстківський;
5) російська літера и в основах прізвищ на початку слова та після
приголосних передається літерою і. Наприклад: Іващенко, Івко, Ісаченко,
Ісаєв, Іллєнко, Нікітін, Ніколаєв, Фірсова, Бірюков, Лісний, Ліненко.
Після шиплячих ж, ч, ш, щ завжди пишеться и. Наприклад: Живков,
Жиловенко, Жигалюк, Кочигін, Чигрін, Чирва, Шишарова, Шишацький,
Щиглов, Щипачов;
6) російська літера и у середині слів після голосних, апострофа та
м'якого знака передається через ї. Наприклад: Руїн, Воїнович, Мар'їн, Захар
7нов, Ільїн, Переїденко;
7) російська літера ы завжди передається через и. Наприклад:
Фортали, Черниш, Малишевський, Цимбал, Циганенко, Цвелих, Білих,
Куцих;
69
8) літера и завжди пишеться в прізвищах, утворених від імен та
коренів, спільних для української і російської мов. Наприклад: Мироненко,
Сидоров, Тихонов, Максимов, Данилов, Григорчук, Винокур;
9) російський суфікс -ев, -еев передається через є після всіх
приголосних, крім шиплячих та ц. Наприклад; Матвєев, Андрєєв, Федосєєв,
Євсєєв, Патрікєєв, Веденєєв; Лаптєв, Медведєв, Пахарєв, Каменєв, Гундарєв,
Жухарєв; Малишев, Баришев, Зайцев, Мальцев, Хомічев, Мариничев,
Онищев, Костищев;
10) у префіксі при- завжди пишеться и. Наприклад: Приходько,
Присяжнюк, Прилуцький, Пригорілов, Прибережний, Привалов,
Придніпровський, Приймаков, Прийденко, Придорожній;
11) у суфіксах -ич, -ик пишеться и. Наприклад: Пашкевич, Зінкевич,
Мазуркевич, Базилевич, Зозулевич; Перепелятник, Рудик, Цилюрик,
Дудник, Малик, Антосик, Бендрик;
12) слов'янські прізвища, незалежно від походження, пишуться з ь у
суфіксах -ськ, -цьк, -зьк. Наприклад: Вишневецький, Новицький,
Липовицький, Іваницький, Жванецький, Корецький, Саврицький,
Квітницький, Хмельницький, Купецький, Пінаєвський, Залюбовський,
Завадовський, Зелінський, Петровський, Тройський, Міщерський,
Добровольський, Печерський, Матусовський, Броварський.
Імена по батькові.
При творенні чоловічих імен по батькові вживаються суфікси -ович, -
йович. Наприклад: Русланович, Сергійович, Іванович, Ігорович, Юрійович,
Максимович, Євгенович, Богданович, Андрійович, Маркіянович,
Васильович, Семенович.
При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -івн(а),
після голосних -ївн(а). Наприклад: Миколаївна, Іванівна, Юліанівна,
Лук'янівна, Ярославівна, Артемівна, Владиславівна, Василівна,
Бориславівна, Романівна, Олександрівна, Сергіївна.
Деякі з імен по батькові випадають з цих загальних правил. їх слід
пам'ятати.
Григорій — Григорович, Григорівна
Сава — Савич (-ович), Савівна
Ілля—Ілліч, Іллівна
Микита —Микитович, Микитівна
Яків — Якович (-левич), Яківна (-лівна)
Лука —Лукич, Луківна.
У родовому відмінку жіночі імена по батькові мають лише закінчення
-івн(и), -ївн(и), у давальному - -івн(і), -ївн(і).
Наприклад:
Р. в. Людмили Тимофіївни (неправильно: Тимофіївної)
Вікторії Володимирівни (неправильно: Володимирівної)
Д. в. Людмилі Тимофіївні (неправильно: Тимофіївній)
Вікторії Володимирівні (неправильно: Володимирівній).
70
ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕН
М'яка група
ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
71
2. Українські чоловічі імена, що в називному відмінку однини
закінчуються на приголосний та -о, відмінюються як відповідні іменники
ІІ відміни.
Примітка 1. В іменах типу Антін, Нестір, Нечипір, Прокіп, Сидір,
Тиміш, Федір голосний і виступає тільки в називному відмінку, у непрямих
- о: Антона, Антонові, Нестора, Несторові й т.д., але: Лаврін - Лавріна,
Олефір - Олефіра.
Примітка 2. Імена, що в називному відмінку закінчуються на -р, у
родовому мають закінчення-а:Віктор - Віктора, Макар - Макара, але:Ігор -
Ігоря, Лазар - Лазаря.
Примітка 3. Ім'я Лев при відмінюванні має паралельні форми: Лева й
Льва, Левові й Львові та ін.
Тверда група
ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
Антон-
ОРУДНИЙ Олег-ом Антон-ом Павл-ом Олег-ами Павл-ами
ами
(на) Олег- (на) (на) Павл- (на) Олег- (на) (на) Павл-
МІСЦЕВИЙ
ові Антон-ові ові ах Антон-ах ах
М'яка група
ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
72
Мішана група
ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
ВІДМІНОК ОДНИНА
73
Творення та відмінювання імен по батькові
Чоловічі імена по батькові творяться за допомогою тільки суфікса -
ович, а жіночі - за допомогою суфіксів -івн(а) та -ївн(а) (від імен на -й):
Ім'я -ович -івн-а, -ївн-а
74
Відмінювання прізвищ
1. Українські та інші слов'янські прізвища, що мають закінчення І
відміни, відмінюються як відповідні іменники І відміни, а прізвища із
закінченнями ІІ відміни - за зразком відмінювання іменників ІІ відміни.
Гнатюк-
ові Петренк- Петренк-
ДАВАЛЬНИЙ Калині Калинам Гнатюкам
ові(-у) ам
(-у)
Петренк-
ЗНАХІДНИЙ Калину Гнаюків Петренків Калин- Гнатюків
ів
(на) (на)
(на) (на) (на) (на)
МІСЦЕВИЙ Петренк- Гнатюк-
Калині Калинах Петренках Гнатюках
ові(-у) ові(-у)
Василевськ- Кобилянськ-
ОРУДНИЙ Василевським Кобилянською
ими ими
(на)
(на) (на) (на)
МІСЦЕВИЙ Василевськ-
Кобилянській Василевських Кобилянських
ому(-ім)
75
3. Чоловічі прізвища прикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін
(-їн) відмінюються за таким зразком:
ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
Ковалев- Прокопов-
НАЗИВНИЙ Ковалів- Прокопів- Волошин- Волошин-и
и(-лів-и) и(-пів-и)
(на)
(на) (на) (на) (на) (на)
Прокопов-
МІСЦЕВИЙ Ковалев-і,- Волошин- Ковалев- Прокопов- Волошин-
і,-у(-пів-і,-
у(-лів-і,-у) і,-у их(-лів-их) их(-пів-их) их
у)
Ковалев-е(- Прокопов-
Волошин- Ковалев- Прокопов-
КЛИЧНИЙ лів-е) е(-пів-е) Волошин-и
еабоН.в. и(-лів-и) и(-пів-и)
абоН.в. абоН.в.
76
2. Деякі іменники іншомовного походження не відмінюються, а саме:
іменники -а з попереднім голосним: амплуа, боа, Жоффруа; на -е: кафе,
кашне, турне; Беранже, Гейне, Гете, Данте; на -є: ательє, Барб’є, Готьє,
Лавуазьє; на -і: колібрі, поні, таксі; Гальвані, Голсуорсі, Россіні, Фірдоусі,
Шеллі; на -ї: Віньї, Шантійї; на -о: бюро, депо, кіно, манто, метро, радіо;
Арно, Буало, Віардо, Гюго, Дідро, Лонгфелло, Тассо (але пальто
відмінюється); на -йо: імброльйо, Пількомайо; на -у: какаду, рагу, Шоу; на -
ю: інтерв’ю, меню, Сю; жіночі імена на приголосний, а також жіночі
прізвища на -ін, -ов: Аліс, Долорес, Зейнаб; (Ельза) Вірхов, (Джеральдіна)
Чаплін.
Примітка. Слов’янські чоловічі імена та прізвища на -о відмінюються:
Бранко — Бранка, Давичо — Давича, Костюшко — Костюшка, Тіто — Тіта,
Цветко — Цветка.
77
ПРАВОПИС СКЛАДНИХ ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ
79
ВІДМІНЮВАННЯ СКЛАДЕНИХ ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ
80
ФОНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ
Чергування У — В
1. В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префікси
у-, в- у словах.
-У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для
вимови:
a) між приголосними: Діють у межах закону. Забезпечення законності
в організації.
б) на початку речення перед приголосним: У документі йде мова про...
У 2002 році показники ...У липні ...
в) нзалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в,
ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв і под.: Сидимо у вагоні;
Не спитавши броду, не сунься у воду (Приказка); Велике значення у
81
формуванні характеру має самовиховання; Директор у своєму виступі... У
сфері державного управління ..Досягнення у тваринництві...
г) після паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою,
двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Стоїть на
видноколі мати — у неї вчись (Б. Олійник); Це було... у Києві; До мене зайшла
товаришка, учителька із сусіднього села.
Чергування не відбувається:
а) у словах, у яких чергування може змінити значення: удача, уклад,
укладати, уникати, упливати, управа, уступ, уступати, усувати, ураження і
вдача, вклад, вкладати, вникати, впливати, вправа, вступ, вступати,
всувати, враження — з іншими значеннями;
б) у словах, які вживаються тільки з в, або тільки з у: взаємини,
взуття, влада, власність; удар (іменник), узбережжя, увага, указ, учень та
ін., а також у похідних утвореннях: взаємність, владар; уважний, ударний
та ін.;
в) у власних назвах та словах іншомовного походження:
Угорщина, Удовенко, Ужгород, Умань, Урал; увертюра, ультиматум, утопія
та ін.; Вдовенко, Владивосток, Врубель та ін. У поезії поряд із звичайною
формою Україна іноді вживається Вкраїна.
Примітка. У деяких власних назвах чергування можливе: Влас - Улас,
Всевишній - Усевишній, Вседержитель — Уседержитель.
Чергування І — Й
Сполучник і та початковий ненаголошений І в ряді випадків
чергуються з й у тих же позиціях, що й у — в.
1. І вживається, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:
а) після приголосного або паузи, що на письмі позначається крапкою,
комою, крапкою з комою, двокрапкою, крапками, перед словами з
початковим приголосним звуком: Нема вже тієї хатини. І я в сивині, як у
сні (Павличко); Вірю в пам’ять і серце людське (Б. Олійник).
б) на початку речення: І долом геть собі село Понад водою
простяглось (Шевченко); І приковують [гори] до себе очі, і ваблять у свою
далечінь імлисту (Коцюбинський).
82
2. Й вживається, щоб уникнути збігу голосних:
а) Між голосними: У садку співали Ольга й Андрій; Оце й уся врода
(Панас Мирний); Квітли вишні й одцвітали (Малицький).
б) після голосного перед приголосним: Навчає баєчка великого й
малого (Глібов); На траві й квітках росинки, шелестіння й гомін гілки,
щебетання й пісня пташки (Щоголів).
Примітка. Так само чергується початковий ненаголошений і з й у
словах: імення — ймення, імовірний — ймовірний, іти — йти, ітися —
йтися (ідеться — йдеться).
Чергування не відбувається:
а) при зіставленні понять: Батьки і діти; Війна і мир; Дні і ночі;
Живі і мертві;
б) перед словами, що починаються на й, є, ї, ю, я: Сьогодні і йому
треба бути у школі; Іван і Ярина - друзі; Уночі і їхати будемо.
Чергування З— ІЗ – ЗІ (ЗО)
Варіанти прийменника з — із — зі (зрідка зо) чергуються на тій же
підставі, що й в — у, і — й.
1. З уживається:
а) перед голосним на початку слова незалежно від паузи та
закінчення попереднього слова: З одним рибалкою він дуже подружив
(Глібов); Диктант з української мови.
б) перед приголосним (крім с, ш), рідше — сполученням приголосних
початку слова, якщо попереднє слово закінчується голосним, а також на
початку речення, після паузи: Плугатарі з плугами йдуть (Шевченко); З її
приїздом якось повеселіла хата (Леся Українка); Як сонях той до сонця, до
Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Малицький).
Щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, вживають із
або зі.
2. Варіант із вживається переважно між свистячими й шиплячими
звуками (з, с, ц, ч, ш, щ) та між групами приголосних (після них або перед
ними): Тихонович разом із сходом сонця зірвався на рівні ноги
(Коцюбинський); Лист із Бразилії (Франко); I місив новий заміс із тіста
старого (Драч); Родина із семи чоловік; Гнат... запріг коні й так їх гнав із
села, що вони із шкури вилазили (Стельмах); А вже весна, а вже красна! Із
стріх вода капле (Нар. пісня); Із шовку виготовили вітрила.
3. Зі вживається перед сполученням приголосних початку слова,
зокрема коли початковими виступають з, с, ш, щ і т. ін., незалежно від
паузи та закінчення попереднього слова: Бере книжку зі стола (Леся
Українка); Ви зустріли ворога з палаючою ненавистю в очах, зі зброєю в
руках (Яновський); Зі школи на майдан вивалила дітвора (Головко);
Війнув зі Сходу легіт волі (Павличко); Балада зі знаком запитання (Драч).
Згідно зі статтею...
83
Примітка. Зо як фонетичний варіант прийменника зі завжди
виступає при числівниках два, три; позичив зо дві сотні; може виступати й
при займеннику мною: зі (зо) мною, але тільки зі Львова.
Ці й інші чергування відбуваються, щоб запобігти немилозвучному
збігові кількох голосних або приголосних: зі мною, розібрати, корабель,
вогонь, павук, атеїзм, Йордан, Каїр, Моїсей, Таїсія, Йосип, найменування,
інавгурація, християнин. Проте у словах, які прийшли з європейських мов
пізніше і не асоціюються з православно-християнською культурою,
протетичні звуки [й, в] не вживаються: Іоланта, іон, аурум тощо.
84
СИНТАКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЛОВИХ ПАПЕРІВ
87
ДІЛОВЕ ЛИСТУВАННЯ
Звернення.
Дуже важливо ретельно обміркувати початкову фразу листа, від якої
може багато залежати, адже саме вона має переконати адресата у
правомірності написання листа. Якщо це лист-відповідь на запит, на
запрошення, лист-подяка, то вже у першому ж реченні буде доречним
ввічливо висловити вдячність.
Висловлюємо свою найщирішу вдячність за...
Щиро дякуємо за лист з порадами та рекомендаціями щодо..
Перш за все дозвольте подякувати Вам за...
88
Цей лист — вияв нашої вдячності за...
Прийміть нашу щиру (найщирішу) подяку за...
Ми щиро вдячні Вам за те, що Ви...
Дозвольте висловити свою вдячність...
Вдячні Вам за запрошення...
Дякуємо за надану змогу...
У листах-підтвердженнях варто скористатися такими початковими
фразами:
Із вдячністю підтверджуємо отримання листа — відповіді...
Офіційно підтверджуємо свою згоду на...
На підтвердження нашої попередньої домовленості (телефонної
розмови) повідомляємо...
Підтверджуємо отримання Вашої телеграми...
Ми отримали Вашого листа з повідомленням про... і щиро Вам вдячні.
Поширеними вступними фразами в ділових листах є посилання на
попередній лист, телефонну розмову, подію, зустріч:
У відповідь на Ваш лист від (дата)...
Відповідаючи на Ваш запит від (дата)...
Відповідно до пункту укладеної угоди...
Відповідно до контракту (домовленості)..,
Посилаючись на оголошення в газеті (журналі), просимо Вас...
До спонсорів, клієнтів, партнерів нерідко доводиться звертатися із
проханнями. Для їх оформлення є чимало типових висловів:
Будь ласка, повідомте нам про...
Будемо вдячні, якщо Ви підтвердите свою участь у...
Звертаємося до Вас із проханням про невелику пожертву у фонд...
Просимо Вас терміново оплатити рахунки.
Насамперед просимо повідомити...
Ми були б щиро вдячні, якби Ви могли повідомити про своє рішення
найближчим часом.
Вибачте за додаткові турботи, але чи не були б Ви настільки люб'язні
дати детальні письмові пояснення з приводу...
Просимо Вас уважно вивчити наші пропозиції й дати остаточну
відповідь.
У діловому світі з різних причин (наприклад, ви на кілька днів
затрималися з відповіддю, не змогли вчасно виконати замовлення,
надійшла скарга від замовників, запізнилися на зустріч з клієнтом) іноді
виникають такі ситуації, коли потрібно вибачитися, перепросити за
неприємності, яких ви завдали адресату. У такому разі листа слід
розпочинати так:
Просимо вибачення за прикре непорозуміння, що сталося...
Щиро просимо вибачення за затримку з відповіддю.
Просимо вибачити нам за неможливість вчасно виконати Ваше
замовлення...
Хочемо вибачитися за завдані Вам зайві турботи.
89
Вибачте, нам вельми незручно, що...
Щиро перепрошуємо Вас за вчорашнє спізнення на зустріч.
Просимо вибачення за створені Вам не з нашої вини незручності.
Перепрошуємо за зайві хвилювання з приводу...
У листах-нагадуваннях, що належать до психологічно складних,
треба ввічливо, тактовно, делікатно, ненав'язливо вказати на те, що термін
оплати рахунка минув.
Такі листи варто розпочати так:
Вважаємо за свій обов'язок ще раз нагадати Вам про...
Вибачте, що знову турбуємо Вас, але ми не отримали жодної відповіді
на лист від (дата).
Вибачте, але ми хочемо нагадати Вам про необхідність оплати
рахунка за... Гадаємо, що це лише непорозуміння.
Нам дуже незручно, що змушені нагадувати Вам про...
Змушені нагадати Вам, що досі не отримали від Вас оплаченого
рахунка.
Вважаємо необхідним нагадати Вам...
Дозвольте нагадати Вам, що...
Інколи делікатність не дає бажаних наслідків, тоді слід виявити
категоричність і рішучість.
Це можна зробити так:
Незважаючи на неодноразові нагадування та вжиті запобіжні заходи,
Ваш борг не погашено, натомість він продовжує зростати.
Вважаємо за потрібне попередити Вас про свій намір розірвати
контракт.
У зв'язку з тим, що Ви, незважаючи на наше настійне прохання
погасити заборгованість, і досі не надіслали оплаченого чека, ми змушені
припинити виконання всіх Ваших замовлень.
Усі наші намагання примусити Вас сплатити борг були марними, а
тому ми подаємо позов до суду.
До категорії складних листів належать листи-відмови. Якщо ви не
можете дати позитивну відповідь, то сказати "ні" слід аргументовано,
коректно, доброзичливо. За умови дотримання цих порад адресат
зрозуміє, що у вас не було іншого виходу.
Сформулюйте відмову так:
Ми докладно вивчили запропонований Вами проект, з прикрістю
повідомляємо, що не маємо ні найменшої змоги...
На жаль, ми не можемо прийняти Вашої пропозиції.
Дуже шкода, але ми не маємо змоги задовольнити Ваше прохання з
деяких причин.
Шкода, але з огляду на ускладнення ситуації ми не може¬мо
підтримати Вашого проекту.
Щиро жалкуємо, проте ситуація, що склалася, не дозволяє нам...
Вибачте, але ми не можемо погодитися на...
90
Завершення листа
Вибір завершальних речень є також дуже важливим і залежить
насамперед від змісту листа. Можна повторити подяку, висловлену на
початку листа, чи просто подякувати за допомогу, оскільки слово "дякую"
— найуживаніше слово кожного порядного комерсанта, підприємця,
банкіра, кожної ділової людини.
Дозвольте ще раз подякувати Вам...
Хочемо ще раз висловити свою щиру вдячність...
Дякуємо за допомогу.
Ще раз дякуємо Вам і висловлюємо надію, що...
Щиро дякуємо за...
92
ВИДИ СЛУЖБОВИХ ЛИСТІВ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ
93
Листи можна писати на стандартних друкарських бланках або на
чистих аркушах паперу.
Лист, який пишеться на бланку, містить: емблему (якщо вона є),
назву відомства й структурного підрозділу, адресу, номер листа,
телеграфний шифр, номер розрахункового рахунка, трафаретизовані
частини тексту.
94
Супровідний лист пишуть у 2 примірниках. Перший висилають
адресатові, а другий примірник зберігається у номенклатурі справ і
служить підтвердженням його висилання.
100
мовні звороти, лексику, які використано в ініціативному листі (окрім
допущених автором листа-прохання помилок).
Текст листа-відповіді не слід розпочинати з посилання на вхідний
лист - прохання або запит (На ваш запит від 12.02.2008№ 03-10/125
повідомляємо, що...)9 оскільки для запису відомостей про вхідний
документ існує реквізит "Посилання на реєстраційний індекс і дату
документа, на який дають відповідь", куди й заносять дату і номер
вхідного документа. Лист-відповідь одразу починають словами:
Повідомляємо Вам...; Інформуємо Вас...; На Ваш запит роз'яснюємо, що...
Однак винятком є листи-відповіді на звернення громадян, у яких
немає вихідного реєстраційного індексу. Крім того, у разі надходження
листа громадянина поштою у листі-відповіді може зазначатися дата
надходження звернення до установи (якщо виявлено затримку поштового
відправлення). Це підтвердить дотримання установою термінів розгляду
звернення відповідно до законодавства. Наприклад:
Шановний Іване Петровичу!
На Ваш запит від 23 червня 2008р. (наш вхід. № П-112 від 06.07.2008)
повідомляємо, що...
Відповідь має бути конкретною, обґрунтованою й охоплювати все
коло питань, порушених у листі заявника, спиратися на фактичний
матеріал, мати правову аргументацію з посиланням на законодавство,
містити виклад мотивів.
101
Гарантійні листи підписують дві особи: керівник установи і головний
бухгалтер. їх підписи засвідчують гербовою (основною) печаткою
установи.
В окремих випадках нормативно-правовими актами затверджено
уніфіковані форми гарантійних листів, які слід використовувати при
документуванні певних управлінських дій.
103
ТИПОВІ МОВНІ ЗВОРОТИ
104
26. Зичимо успіхів, нехай команда однодумців буде надійною, щоб
справдилися всі Ваші сподівання!
27. Незмінних Вам успіхів у справах, незрадливих друзів-однодумців.
Хай щастить на всіх перехрестях долі!
28. Щоб справдились усі Ваші сподівання, реалізувалися масштабні
плани й починання!
29. Хай доля Ваша стелиться рушником щастя, добробуту, вірності й
любові!
30. Щиро вітаємо з присвоєнням нового звання. Відмінних Вам
успіхів, пане полковнику (капітане)!
Користуючись нагодою, висловлюємо надію, що наша співпраця й
надалі буде взаємовигідною.
Завдяки неабиякий зусиллям та самовідданості Ваших працівників
навіть за нинішніх складних умов Ви зуміли досягти значних успіхів.
Ще раз вітаємо з ювілеєм і зичимо подальших успіхів. Щиро дякуємо
Вам за приємне і взаємовигідне співробітництво упродовж багатьох років.
Прийміть наші найщиріші вітання і побажання подальших успіхів та
всіляких гараздів.
105
ПРАВИЛЬНЕ ТРАКТУВАННЯ І ВЖИВАННЯ ТИПОВИХ ДЛЯ
ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ СЛІВ ТА ВИСЛОВІВ
Адреса та адрес.
Іноді трапляються помилки при використанні цих слів. Можна
почути: «Приємно, що Ви висловили такі теплі слова в мій адрес». Але
адрес - це письмове привітання. Можна сказати: вітальний адрес, адрес
ювілярові. А адреса - це координати, місце проживання, розташування
особи, організації і под. Наприклад: проживати за адресою, надіслати на
адресу. Іноді це слово вживається в переносному значенні, тобто сказане
стосується певної особи. Тому правильно сказати: «Приємно, що Ви
висловили такі теплі слова на мою адресу».
Білет і квиток.
В сучасній українській літературній мові співіснують обидва цих
слова, але між собою вони різняться як значенням, так і сполучуваністю з
іншими словами. Нерідко доводиться чути в транспорті: «Передайте білет
на компостер»; а іноді трапляються вислови: «профспілковий білет»;
«казначейський квиток». Хоча слово «білет» має значення:
• картка з питаннями для тих, хто складає іспити. Наприклад:
екзаменаційний білет;
• цінні папери. Наприклад: лотерейний білет; кредитний білет.
Слово «квиток» означає:
• документ приналежності до певної організації. Наприклад:
профспілковий квиток.
• картка, придбана для проїзду в транспорті, входу до театру, музею
тощо. Наприклад: проїзний квиток, вхідний квиток.
Тому правильно сказати: «Передайте квиток на компостер»;
«профспілковий квиток»; «казначейський білет».
106
Бути правим чи мати рацію?
«Ви були абсолютно праві, так все і сталось, як Ви говорили». Чи
можна «бути правим»? Звичайно, так. Але тільки тоді, коли ви знаходитесь
справа від когось, хто розташований зліва. Тому що російське «Вы правы»
українською перекладається як «Ви маєте рацію».
Вважати і рахувати.
Чи можна сказати: «Рахую, що Ви маєте рацію»? Це знову ж таки
неправильний переклад російського слова «считать», яке в українській
мові має два аналоги:
• рахувати, тобто займатись підрахунками. Наприклад: рахувати
гроші, рахувати на калькуляторі;
• вважати, тобто мати думку, переконання. Наприклад: вважати
відповідь правильною.
Тому варто говорити: «Вважаю, Що Ви маєте рацію».
Виписка і витяг
За аналогією до російського «выписка из протокола» іноді читаємо
«виписка з протоколу». Слово виписка означає дію за значенням
«виписувати, виписати», тобто:
• списувати слова, частину тексту і т.ін. з книжки, зошита тощо з
певною метою (наприклад: «Дякую теж за виписки з «Лялечки»
(М.Коцюбинський))
• письмово оформляти вибуття кого-небудь звідкись, з чогось і т.ін.
(наприклад, «виписка з лікарні»).
Іменник «витяг» вживається в значенні - «невеличкий уривок,
частина чи цитата з якого-небудь тексту» (наприклад, «витяг з
протоколу»).
Вираз і вислів.
Чи правильне речення: «В творі студента був такий вираз»? Адже
думка, виражена декількома словами - це вислів, тому доцільніше сказати
«В творі студента був такий вислів». У решті випадків, зокрема й у
математиці, використовують слово вираз. Наприклад: «Вираз на обличчі
похмурий»; «Вираз а2+в=с».
Відказувати і відмовляти.
Чи можна «відказати в проханні»? Необхідно з’ясувати значення слів
«відказувати» і «відмовляти», щоб правильно їх вживати, адже лише в
деяких значеннях вони збігаються.
Слово «відказувати» означає:
• Говорити у відповідь. Наприклад: відказувати на запитання.
• Відповідати на запитання письмово. Наприклад: одказувати на
листи.
• Заповідати комусь щось перед смертю, залишати у спадок.
Наприклад: відказати майно.
• Переставати діяти. Наприклад: відказав двигун; відказало серце.
• І лише діалектне - відмовляти комусь в чому-небудь. Наприклад: не
відкажи в просьбі.
Слово «відмовляти» має значення:
• Давати відповідь про небажання або неможливість виконати
прохання, наказ. Наприклад: не одмовте помогти в справі.
• Говорити у відповідь. Наприклад: колега на ці слова відмовив таке...
• Переконувати когось не робити чого-небудь. Наприклад:
відмовляти друга кудись їхати.
• Переставати діяти внаслідок несправності (про механізм) або
перевтоми тощо (про людський організм). Відмовило сверло; відмовили
ноги.
Тому літературним є вислів: «Відмовити в проханні».
Військовий та воєнний.
Військовий - це той, що стосується війська. Військовий гарнізон,
військова форма, військовий як найменування особи за родом занять.
Воєнний - той, що стосується війни. Воєнний час, воєнний стан,
воєнні події.
Деякі слова можуть вживатись з обома цими прикметниками
залежно від значення: Військовий (воєнний) корабель; військовий
(воєнний) завод.
Вірний і правильний.
Доводиться чути: «Абсолютно вірно!» Але це зовсім не правильно. Це
- російська калька слова «верно». Адже в українській мові слово «вірний» -
однокореневе зі словом «вірність». Можна «вірно кохати», «вірними»
можуть бути друг, дружина, собака, але ні в якому разі не відповідь,
рішення і подібне.
110
Російське «верно» - багатозначне слово і українською перекладається
по-різному. Наприклад:
Верный друг - вірний друг
Верный ответ - правильна відповідь
Верный способ - надійний спосіб
Верная смерть - неминуча смерть
Тому доцільно сказати: «Абсолютно правильно».
Вірогідний і ймовірний.
Ці слова часто плутають, і можна почути: «Таке припущення -
вірогідне». Або: «Це цілком імовірний факт».
Але слова ці треба було вжити навпаки: припущення - ймовірне, а
факт - вірогідний. Прикметник «вірогідний» означає «цілком певний,
достовірний, перевірений», а «ймовірний» - це «той, що його можна тільки
припускати» та «довірливий, той, що легко вірить»: «Імовірний він дуже:
найбрехливішому брехунові ладен зараз повірити» (Б.Антоненко-
Давидович).
Вмішуватись чи втручатись
«Прошу не вмішуватись в мої справи!» - наскільки парадоксально це
звучить. Адже дієслово «вмішатися» означає - «проникати куди-небудь;
змішуватися з ким-, чим-небудь» (наприклад, «вмішатися в розчин»), а
дієслово «втручатися» - «самочинно займатися чиїмись справами;
встрявати в чиї-небудь стосунки; брати активну участь для припинення
чогось» (наприклад: «Він вчасно втрутився в цю справу»).
Дилема і проблема.
В наш час слово «проблема» вживається в різних сферах наукового,
економічного, побутового спілкування (наприклад: «проблеми
слововживання», «проблеми соціально-економічного розвитку», «життєві
проблеми»). Слово «дилема» за звучанням схоже до слова «проблема», що
іноді призводить до його помилкового вживання. Наприклад, в реченні:
«Приходить час, коли перед кожним з нас постає дилема: який шлях
вибрати в житті» слово «дилема» треба було замінити словом «проблема»,
тому що «дилема» - це необхідність вибору між двома можливостями,
111
звичайно небажаними або важко здійсненними, а проблема - це
теоретичне чи практичне питання, що потребує розв’язання.
Добиватися. Досягати.
Ці слова вживаються на позначення певного результату, але слово
досягати має ширше застосування в українській мові. Наприклад:
Національна культура досягла розвитку. Слово добиватися має вужчу
сферу вживання, характеризує переважно діяльність особи, колективу.
Наприклад: добиватися прав, успіхів, врожаю, успішності тощо.
Доказувати і доводити.
Інколи слово «доказувати» помилково вживають в такому контексті:
«доказувати теорему», «доказувати необхідність реформування» тощо. Але
це дієслово означає «процес завершення акту говоріння» (наприклад,
«доказувати до кінця свій монолог»). Російське слово «доказывать»
українською перекладається як «доводити» в значенні «підтверджувати
істинність, правильність чого-небудь фактами, незаперечними доказами»
(наприклад, «доводити теорему, концепцію» тощо).
Завдання і задача.
Як правильно сказати: «Ми поставили перед собою такі задачі» чи
«Ми поставили перед собою такі завдання»? В цьому випадку доречно
вжити слово «завдання», тому що:
• «завдання» - це те, що визначено або заплановано для виконання
(наприклад, «виконати денні завдання»);
• «задача» - питання, переважно математичного характеру, яке
розв’язується за допомогою обчислень за визначеною умовою (наприклад,
«переписати задачу з підручника»).
Крім того, звертаємо вашу увагу на те, що завдання - виконуються,
проблеми - вирішуються, а задачі - розв’язуються.
Завдяки і через.
Слово «завдяки» уживається для позначення причини, що викликає
бажаний результат. Наприклад: «Значних досягнень ми отримали завдяки
наполегливості в роботі». Неправильне вживання прийменника «завдяки»
для називання негативної причини. Наприклад: «Не прийти на заняття
завдяки хворобі» (треба: «через хворобу»).
Замісник і заступник.
Ці два іменники часто плутають, що призводить до помилкового їх
вживання. Розрізняються значенням.
• Замісник - той, хто тимчасово виконує чиїсь обов’язки. Наприклад:
«Хто ж буде замісником викладача на час його хвороби?»
• Заступник - офіційна назва особи, яка постійно відає певними
ділянками роботи, одночасно працюючи з начальником чи з керівником, а
також заступає в разі відсутності свого керівника або начальника.
Наприклад: «заступник директора організації».
113
Здатний і здібний.
Дехто не відчуває різниці між цими словами, і можна почути: «Цей
учень дуже здатний», хоча треба було б сказати «здібний», тому що:
• «здатний» (до чого, на що, що робити) - який має можливість, силу,
певні дані щось зробити, здійснити, виконати; спроможний (наприклад,
«здатний до всього», «здатний на подвиг» тощо);
• «здібний» - який має природні здібності, обдарований (наприклад,
«здібний студент», «здібна дитина», «здібний художник» тощо).
Знання і знаття.
«Йому ще самому не вистачає знаття, а він хоче повчати інших», -
автор цих слів, мабуть, уважав, що слова «знання» і «знаття» - синоніми, і
помилково написав «знаття» замість «знання». Це - слова-пароніми,
подібні за звучанням, але різні за значенням. Слово «знаття» - похідне від
дієслова «знати» (наприклад: «Якби знаття, що хтось допоможе, -
зробимо»). Іменник «знання» означає «сукупність відомостей про щось»
(наприклад: «І жадібно знання вона пила» (Б. Грінченко).
Зустрічаються і трапляються.
Чи можна сказати: «В роботі зустрічаються помилки»? Ні, тому що
зустрічаються, тоді, коли є якась зустріч (переважно, хоча і не завжди,
люди). Можна сказати: «В морі зустрілись кораблі»; «зустрітись з кимось
поглядом»; «зустрітись з приятелем». В тексті, в книзі, в промові, в житті
«трапляються» помилки, факти, недоліки тощо.
Книжковий і книжний.
Ці слова-пароніми необхідно розрізняти за значенням. «Книжковий»
- це той, що стосується книжок (наприклад, «книжковий магазин»,
«книжковий ринок», «книжкова полиця» тощо). «Книжний» - це той, що
стосується книги (наприклад, «книжний стиль», «книжний герой» тощо).
Любий і будь-хто.
Інколи можна почути щось подібне до фрази: «Це настільки просто,
що любий може це зробити». Але ж «любий» - прикметник, утворений від
дієслова «любити». На позначення будь-якої особи доречно вживати
займенники «будь-хто», «хто завгодно» тощо.
Напрям і напрямок.
Пароніми «напрям» і «напрямок», хоч і близькі за значенням, проте
мають деякі розбіжності.
• «напрямок» вживається переважно тоді, коли йдеться про певні
віддалі (наприклад, «піти в напрямку до будинка»);
• тільки «напрям» уживається тоді, коли йдеться про заходи
суспільно-політичного значення (наприклад, «напрям науки», «напрям
розвитку демократії» тощо).
Не дивлячись і незважаючи.
«Він досяг успіху, не дивлячись на перешкоди». Чи можна так
сказати? Можна, але тільки в тих випадках, коли хтось дійсно на щось не
дивився. Приміром, спортсмен-легкоатлет міг досягти успіху, не дивлячись
на перешкоди, тобто перемогти в змаганнях, в буквальному значенні не
дивлячись на бар’єри, які стояли на біговій доріжці. Коли ж ідеться про
предмети, явища, поняття, всупереч яким відбувається дія, вживається
прийменник «незважаючи на». Наприклад: «Незважаючи на пізню годину,
організація ще працювала».
115
Об’єм та обсяг.
Як правильно: «значний об’єм роботи» чи «значний обсяг роботи»?
• «Об’єм» - це величина чогось, що має чіткі параметри виміру у
висоту, ширину, довжину тощо, вимірювана в кубічних одиницях.
Наприклад: банки, циліндра, колби, рідини, тіла, повітря тощо.
• «Обсяг» - це взагалі величина, розмір, кількість, значення,
важливість, межі чогось. Наприклад: виробництва, книги,
капіталовкладень, знань, бюджету, роботи тощо.
Отже - «значний обсяг роботи».
Пересічний.
Так що ж все-таки пересічне: місцевість, людина чи піраміда?
• Слово «пересічний» з наголосом на третьому складі (-січ-) означає -
«який не перевищує середнього рівня; не гарний і не поганий; посередній;
ординарний» (наприклад, «пересічна людина», «пересічна поезія»,
«пересічна публіка»).
• «Пересічний» з наголосом на останньому складі (-ний-) - «який
пересікається з чим-небудь» (наприклад, «пересічні координати»,
«пересічна місцевість»).
Поділяти і розділяти.
«Я розділяю ваші думки», - чи не помилково вжите тут слово
«розділяю»? Звісно, так. Адже «розділяти» - це «ділити що-небудь на
частини, шматки тощо», в переносному значенні також «переживати щось
спільно з кимось, утішати когось». Так що можна «розділяти» пиріг, когось
чи щось на групи, участь, горе, радість і т.п. В цьому ж реченні варто було
вжити слово «поділяти» в значенні «приєднуватись до чиїх-небудь
поглядів, думок, намірів і т.ін.; виявляти солідарність, згоду з ким-небудь у
чомусь» (наприклад: «поділяти погляди, наміри тощо»).
116
Іменник «становище» означає - «події, обставини, ситуації»
(наприклад, «міжнародне становище», «матеріальне становище»,
«становище в Криму» тощо).
Слово «стан» найчастіше означає:
• сукупність певних явищ, процесів (наприклад, «стан рідини», «стан
справ», «стан здоров’я» тощо);
• тулуб, корпус людини (наприклад, «стрункий стан»);
• місце тимчасового розташування, стоянка, табір (наприклад:
«Козаки вернулись до свого стану» (І.Нечуй-Левицький).
Приводити і призводити.
У мовній практиці не завжди розрізняють слова «приводити» і
«призводити». Замість: «неуважне ставлення до правил безпеки
призводить до нещастя» можемо почути: : «неуважне ставлення до техніки
безпеки приводить до нещастя». Тим часом кожне з цих слів має своє
значення. Коли йдеться про негативні, небажані наслідки, бажано вживати
дієслова «призводити, призвести», які ще мають значення «доводити до
певного стану» (наприклад, «злидні призводять до біди»; «неправильний
переклад призводить до помилкового тлумачення проблеми».
Прищеплювати і прививати.
Нерідко трапляються вислови: «Любов до праці треба прививати
змалку». Але слово «прививати» тут вжите помилково, тому що це синонім
до слова «присукувати», що означає «з’єднувати нитки, зсукуючи одна
одну». Коли йдеться про медичні щеплення чи виведення нових сортів
рослин, вживають дієслово «прищеплювати», яке використовується також
в переносному значенні - «виховувати» (наприклад: «прищеплювати
навички, почуття» тощо). І любов до праці треба «прищеплювати» змалку.
Професійний і професіональний.
Через подібність звучання, спричинену тим, що слова «професійний і
професіональний» мають спільний корінь профес- (спеціальність,
заняття), ці прикметники часто не розрізняють за значенням, хоча вони
мають різну семантику. «Професійний» - той, що стосується професії;
«професіональний» - той, що стосується професіоналізму; фаховий. Тобто,
«професійний водій» - це людина, яка працює водієм, а «професіональний
водій» - людина, яка дуже майстерно водить автомобіль; «професійний
117
лікар» - лікар за професією, «професіональний лікар» - лікар-чудовий
спеціаліст.
Являється і є.
«Являється захисником» – слово “являтися” в сучасній літературній
мові означає лише «ввижатися у сні, під час марення». Правомірним у
функції зв'язки в таких конструкціях є слово «бути»: «Є захисником».
Сісти чи присісти.
Присідати - це зарядку вранці можна робити і присідати. А на стілець
- сідають.
Нанести, завдати.
Широковживана помилка: "нанести" в розумінні збитків, поразки,
повітряних ударів тощо. Є єдино вірний варіант: "завдати" - завдали
поразки, завдамо повітряних ударів, завдають збитків тощо.
Такого ж плану широковживана помилка: "понести" в розумінні
поразки, збитків, втрат тощо. Єдино вірний варіант: "зазнавати" - зазнали
поразки, зазнають збитків, зазнано втрат тощо.
118
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
119
Навчально-методичний посібник: Ділове українське мовлення. 2-ге вид.,
виправ і доповнен. – Хмельницький: Центр перепідготовки та підвищення
кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, державних підприємств, установ і організацій. – 2017. –
120 с.
120