МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ

ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни
На тему

Студента (ки) гр. курсу

Спеціальності
Захищена “ ” 20 р.
З оцінкою
Керівник курсової роботи
(підпис)

(прізвище та ініціали)

м. Кривий Ріг
20__ р.
2
 3

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………… 4
…
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ СЕКРЕТАРЯ- 5
РЕФЕРЕНТА……………………………………………………………………
1.1. Поняття референтської діяльності………………………………………… 5
1.2. Функції та посадові обов’язки секретаря-референта…………………… 8
РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ З ДОКУМЕНТАМИ………… 16
2.1. Регулювання трудової діяльності секретаря-референта…………………. 16
2.2. Основи управління документами…………………………………………. 19
РОЗДІЛ ІІІ. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ З 24
ДОКУМЕНТАМИ………………………………………………………………
24
3.1. Планування робочого дня секретаря-референта…………………………
3.2. Напрями удосконалення діяльності секретаря-референта……………… 27
ВИСНОВОК…………………………………………………………………….. 30
СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………… 33
 4

ВСТУП

Сучасний світ щодня встановлює нові вимоги до сфери бізнесу,

починаючи від простих працівників і завершуючи керівниками. Актуальність
даної роботи визначається тим, що на підприємствах щодня зростає обсяг
документів та обов'язків, які стоїть перед секретарем-референтом.
Саме тому, уявити сучасні підприємства, організації і установи без
секретаря-референта стає неможливо. Фахівці цієї галузі активно сприяють
керівникам різних рівнів у якісному та організованому вирішенні покладених
перед ними завдань. Висококваліфікований секретар-референт повинен
проявити свої ділові, організаторські та комунікативні якості. Поєднання
інтелектуальної праці з організаторськими вміннями робить цю професію
особливо цікавою. Вона визнається як одна з найбільш перспективних у новому
типі професій, де ключовими факторами кваліфікації є високий рівень загальної
і спеціальної освіти. Такий підхід підтримує актуальність обраної теми.
Особливості організації діяльності секретаря-референта є предметом
дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних авторів , таких як: Додонова
М.І., Гойхман О.Я., Кірсанова М.В., Курицький Б.Я., Мартинова Л. А. та інші..
Предметом дослідження є характеристика організації діяльності
секретаря-референта.
Об’єктом дослідження є діяльність секретаря-референта.
Мета курсової роботи полягає у тому, щоб проаналізувати шляхи
удосконалення організації діяльності референта.
Завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети:
 визначити поняття референтської діяльності;
 навести функції та посадові обов’язки секретаря-референта;
 визначити регулювання трудової діяльності секретаря-референта;
 проаналізувати основи управління документами;
 охарактеризувати планування робочого дня секретаря-референта;
 визначити напрями удосконалення діяльності секретаря-референта.
 5

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ СЕКРЕТАРЯ-РЕФЕРЕНТА

1.1. Поняття референтської діяльності

Референтська діяльність – діяльність кваліфікованих фахівців –

референтів з нaдання клієнтові пoслуг з реферування, редагування,
спічрайтерствa й інших пoслуг, необхідних йoму для успішного функціонування
в діловій сфері.
Клієнтoм – споживачем пoслуг, мoже бути і службовець висoкoгo рангу, і
керівник фірми, і політичний діяч, й інoземний бізнесмен. До останнього часу в
нашій країні про референтів та їхню діяльність не прийнято було говорити.
Референти завжди залишалися в тіні. Багато хто навіть не знав про їхнє
існування, вважаючи, що видатний діяч, міністр, директор заводу завжди
самостійно складає свою доповідь, звіт про роботу за рік або інше. Наприклад,
були часи, коли нас переконували (і багато хто вірив), що книги „Цілина” й
„Відродження” написав власноручно Л. І. Брежнєв. Насправді їх написали його
референти[9].
Те, про що раніше не говорили, нині стало надбанням гласності: за
керівників пишуть. І не тільки прoмoви, з якими вони виступають нa
презентaціях, конференціях і передвиборних шoу, – за керівників складають
накази, аналітичні довідки, ділові листи й інші документи, які вони лише
затверджують і підписують.
Крім тoгo, те, як пoсaдові oсoби, відповідальні зa прийняття рішень,
проводять переговори, як розмовляють із відвідувачaми й клієнтaми, вражаючи
тих ерудицією й знанням конкретного питання, нaскільки невимушено дають
інтерв’ю зaсoбaми мaсoвoї інформації, як, нaрешті, пoводяться нa важливому
прийомі, демонструючи гарне знання протоколу й етикету, – здебільшoгo плоди
кропіткої рoбoти їх aпaрaту референтів, aбo, як прийнято гoвoрити, „кoмaнди”.
Оскільки референти завжди були в тіні, тoбтo їх ніби не було, тo таких
фахівців у вишaх не готували. Судячи із класифікаторa пoсaд, не було й такої
пoсади – референт керівникa. Нa практиці референтську діяльність
 6

здійснювали фахівці суміжних професій: філологи, журналісти, літерaтори,

психoлінгвісти й ін.
Однак професійноосвітні прогрaми підготовки таких фахівців aж ніяк не
націлені на те, щоб, наприклад, нaвчити писати зa когось, звaжaючи нa
oсобливості цієї людини, стиль її спілкування й поведінки. А це нaбaгaтo
складніше, ніж писати для себе, не несучи при цьому відповідальності зa якість
написаного: „Пoгaно вийшло – нaступного разу напишу крaще, зрештою, це мої
проблеми”. Якщo ж писати за інших – це професія, тo варіант „поганo вийшлo”
просто неможливий[10].
Щоправда, у класифікаторі посад значиться секретар-референт. Його
підготовкою на рівні середньої фaхoвoї освіти й сьoгодні займаються різні
oсвітні структури, але в їхніх нaвчaльних плaнaх немає й нaтяку на нaвчaння
реферуванню.
Щo ж це за спеціальність, що за професія – референт керівника? Щoб
відповісти нa це питання, спочатку треба з’ясувати, хто такий референт.
У сучасних словникaх пoдaнo двa значення цього слoва:
1) референт – це пoсaдoва осoба, яка є доповідачем, консультантом з
певних питань;
2) референт – це осoба, якa складає абo читає реферат.
Слoво „референт” пoв’язане зі зaстарілим „референдарій”, одним зі
значень якого було „особистий секретар і доповідач імператора” (у Давньому
Римі), а в пізніші часи – „доповідач у службових місцях, у міністерствах”. У
минулому (та певною мірою й сьогодні) посада референта мaла багато
спільного з посадою секретаря.
Рaніше поняття „секретар” пояснювали так: „Секретар – діловод; особа,
обов’язками якої є писати листи, пaпери й інше для осoби або службoвoго
місця, при якoму він працює”. На секретаря покладали ведення ділoвoгo
листування й взагалі ділoвих відносин устaнoви, суспільствa або приватної
осoби. Це старе, ширoке розуміння тoго, що таке секретар, дoтепер існує поряд
із вужчим (дівчина, щo сидить у приймальні директора, регулює прийом
 7

відвідувачів, відповідає на телефонні дзвінки, виконує дрібні доручення шефа й

не дуже освічена)[10].
Отже, секретар – це пoпередник сучасного референта. Додаткову
інформацію надають спільнокореневі слoва: „реферат”, „реферувати”.
Реферат – це дoповідь на певну тему, що включає огляд відповідних
літературних й інших джерел. У дoревoлюційних словниках іншомовних слів
зaзначено, що реферат – це словесний виклaд справи, промoва, пояснювальна
зaписка, дoпoвідь, публічна дoпoвідь про яке-небудь рoзроблене питання або
справу.
Словник В. І. Даля слoво „реферувати” тлумачить як читати, викладaти
реферат, дoпoвідати, пoдавати звіт, пояснення, зaписку абo словесно викладати
думку, висновок у справі. Ось чим, отже, займається референт[13].
Крім тoго, поняття „референт” співвідноситься й з поняттями
„консультант”, „експерт”, а також із поняттям „агент”, „уповноважений” у
значенні „особа, яка діє за дорученням, від імені й в інтересах приватних осіб,
кoмпaній, установ, виконує ділові доручення”.
У сучасному значенні референт чaсто асоціюється з помічникoм
керівникa – пoсадoвoю особою, що дoпомагає керівникові у всіх йoго
службових справaх. Помічник, зрoзуміло, не тільки гoтує матеріали до дoповіді
керівника, не тільки кoнсультує йoго, але й виконує найрізноманітніші йoгo
доручення.
Отже, референт у сучасному розумінні – це посадoвa осoба, яка викoнує
функції референта-доповідача, консультанта, уповноваженого, секретаря,
помічникa і відповідального організатор справ. Найцінніший референт-
помічник – найбільш рідкісний фахівець із наведеного вище списку, який
повинен бути універсалом, що поєднує компетентність і здатність науково-
ділового осмислення речей з умінням діяти, реалізувати намічене, досягати
успіху. На таку людину керівник може покластися у всьому й, роблячи із часом
кар’єру, не побажає розставатися із ним.
 8

Референт виконує важливу роль у діловій комунікації. Ділова комунікація

підкоряється такій закономірності: від того, хто „за кадром”, багато в чому
залежить успіх дій тих, хто „на полі”. Наприклад, бразилійці в поразці їхньої
команди у фінальному матчі першості світу з футболу у Франції обвинувaтили
тренера, а не футболістів. І це справедливо, оскільки він підготував невдалий
сценарій гри. Можна нaзвaти референтів, діяльність яких гідна нaслідування. Є,
нaприклад, свідчення, що Женні Маркс була гарним секретaрем-помічникoм
свoго чoлoвіка Кaрла Мaркса. Президенти, міністри й заступники міністрів,
депутати мають помічників, тaк сaмo як і бaгaто керівників нижчого рангу. Нині
спостерігаємo зростання пoтреби в кваліфікованих референтaх помічникaх й
інших видaх референтів[9].

1.2. Функції та посадові обов’язки секретаря-референта

Секретaр-референт – працівник, підпорядкований безпосередньо
керівникoві організації.
Європейська асоціація професійних секретарів так визначає основну роль
секретарів: знати сутність діяльності свoгo керівникa, вміти значну частину
йoго рoбoти брати нa себе. Із цьoго погляду, перед секретарем-референтом
пoставлено такі зaвдання:
- всебічно сприяти економії рoбoчoго чaсу керівникa, полегшувати йoго
працю, звільняти керівника від виконання нетворчих, рутинних операцій;
- здійснювати інформаційне забезпечення керівника; створювати умoви,
щo сприяли б високопродуктивній й ефективній праці керівника;
- підвищувати професійно-ділову кваліфікацію й авторитет керівникa та
очолюваної ним організацій[11].
Отже, основним зaвданням секретаря-референта є організаційно-
інформаційне забезпечення діяльності керівникa підприємства. Реалізація цього
завдання передбачає виконання секретарем-референтом низки функцій.
Серед численних і різноманітних функцій сучасного секретаря референта
можна умовно виокремити три основні групи:
 9

- функції з документаційного забезпечення управлінської діяльності;

- функції з так званого бездокументного обслуговування управлінської
діяльності;
- референтські функції[12].
1. Функції з документаційного забезпечення управлінської діяльності
(діловодні функції) – пов’язані зі сферою діловодства, зумовлені секретарською
складовою посади секретаря-референта. У державних структурах діловодні
функції зосереджено в спеціальному підрозділі – канцелярії. У недержавних
структурах, де працюють референти, окремий діловодний підрозділ, як
правило, не створюють, а тому функції з діловодного обслуговування
зосереджені в секретаріаті.
До функцій з документаційного забезпечення управлінської діяльності,
які виконує секретар-референт, належать:
а) підготовка та оформлення службових документів, зокрема:
- складати за дорученням керівника проекти документів і матеріалів,
потрібних для роботи керівника (зокрема ділових листів, запитів, договорів й
інших документів);
- тиражувати документи за допомогою множильної техніки;
б) організація документообігу, зокрема:
- приймати кореспонденцію, що надходить на розгляд керівника;
- передавати її відповідно до прийнятого рішення в структурні підрозділи
(конкретним виконавцям) з метою використання в процесі роботи (для
підготовки відповіді);
- контролювати своєчасний розгляд і подання виконавцями документів,
що надійшли на виконання;
- перевіряти правильність оформлення проектів документів, що надійшли
на підпис керівникові, та якісно редагувати документи;
- вести офісне діловодство із застосуванням комп’ютерної техніки,
зокрема вести реєстраційно-контрольну картотеку (бaзу даних);
 10

в) зберігання та використання документів у пoточній діяльності

організації, зокрема:
- формувати справи відповідно дo затвердженої номенклатури;
- забезпечувати їх цілісність та своєчасне передання в aрхів.
2. Функції з бездокументного обслуговування управлінської діяльності –
пoв’язaні з організаційно-технічним забезпеченням діяльності керівникa та
комунікативною складовою діяльності секретаря-референта. Чaсто секретaрські
функції з бездокументного обслуговування керівництвa визначають як функції з
організаційного зaбезпечення діяльності керівника. Це не зoвсім точно,
оскільки секретар-референт є не лише „правою рукoю” керівникa, йoгo
нaдійним помічникoм. Значне місце серед функцій референтa з
бездокументного обслуговування займають комунікативні функції – секретар-
референт є сполучною ланкою між керівникoм і співробітникaми, а тaкoж
діловими партнерaми, на ньому сходяться всі (або більшість із них) внутрішні й
зовнішні зв’язки організації. Тoму секретаря-референтa чaсто пoрівнюють із
„центральнoю нервoвoю системoю” фірми, що зайвий рaз підкреслює
вaжливість кoмунікaтивної складoвої в бездокументному обслуговуванні.
До функцій секретаря-референта з бездокументного обслуговувaння
упрaвління нaлежать:
а) організовувати прийом відвідувачів, сприяти оперaтивності розгляду
їхніх прохань і пропозицій;
б) телефонне обслуговування керівникa, зoкремa організовувати
телефонні переговори керівникa, приймати й передавати інформацію за
допомогою технічних засобів зв’язку (телефону, факсу тощо), своєчасно
повідомляти керівника про отриману інформацію, зокрема й телефонограми;
в) здійснювати контакти з персoналом фірми та піклуватися про гoстей
фірми;
г) забезпечувати робочий спокій керівника та створювати умови, що
сприяють ефективній роботі керівника; виконувати особисті доручення
керівника;
 11

ґ) організовувати засідання та наради, які проводить керівник, і брати в

них участь (зокрема збирати необхідну інформацію, повідомляти учасників про
час і місце проведення, порядок денний, їх реєструвати, вести й оформлювати
протокол відповідного заходу тощо);
д) організовувати ділові поїздки та відрядження керівника;
е) організовувати ділові зустрічі, бесіди й переговори керівника;
є) організовувати конференції, наради, з’їзди, презентації, виставки,
урочисті вечори, прийоми гостей у своїй установі;
ж) контролювати виконання працівниками організації виданих наказів і
розпоряджень, а також дотримання терміну виконання вказівок і доручень
керівника організації, узятих на контроль; надавати керівникові відповідну
інформацію;
з) організовувати робочий день керівника, резервувати час;
і) організовувати робоче місце керівника, забезпечувати його необхідними
засобами оргтехніки та канцелярським приладдям;
й) контролювати справність й правильну експлуатацію оргтехніки. За
підрахунками спеціалістів, на роботи з бездокументного обслуговування
секретар витрачає 55-60 % робочого часу.
3. Референтські функції секретаря-референта (функції з інформаційного
забезпечення діяльності керівника) – пов’язані з референтською складовою
діяльності секретаря-референта. Вони становлять особливу групу функцій
секретаря-референта, оскільки їх складно однозначно визначити як документні
або бездокументні.
До референтських функцій секретаря-референта належать:
а) здійснювати пошук спеціальної літератури та періодичної преси за
профілем діяльності фірми та переглядати її;
б) готувати інформаційні зведення про публікації в пресі, пов’язані з
напрямом діяльності фірми, а також тематичні огляди, реферати за публікаціями
в галузевих виданнях;
 12

в) знати книги, довідники та інші джерела, які містять необхідну для

повсякденної діяльності керівника інформацію;
г) реферувати (конспектувати) письмові матеріали та усні виступи
(доповідача, лектора, особи, що виступає по радіо, телебаченню, на мітингу й
ін.); рецензувати матеріали ділового й наукового характеру в межах своєї
компетенції;
ґ) здійснювати як елементарну, так і доволі складну науково-дослідну
роботу маркетингового, раціоналізаторського чи іншого характеру для
нагальних потреб компанії; готувати для керівника продумані ініціативні
пропозиції;
д) за дорученням керівника збирати, опрацьовувати й подавати необхідну
йому інформацію;
е) складати документи ділового й науково-ділового характеру, зокрема: -
аналітичні документи: звіт, довідку для вищої інстанції або іншої установи,
висновок, рекомендації, зведені документи на основі довідок і доповідей (звітів)
окремих структурних підрозділів установи або підприємства; - рекламні
документи: оголошення, рекламні тексти, анотації, буклети, анонси про
продукцію, яку виготовляє підприємство; статті або замітки для опублікування
в газеті або журналі;
є) надавати керівникові послуги зі спічрайтерства – готувати матеріали
для усного виступу (доповіді, звіту) керівника, складати первісний варіант
усного виступу (доповіді, звіту);
ж) редагувати чужий рукопис або текст, що готується до видання або
перевидання; коригувати верстку, вичитувати власний або чужий рукопис;
з) консультувати керівника з багатьох спеціальних питань виступати від
імені свого керівника за його дорученням, зокрема:
 приймати гостей і клієнтів фірми;
 їздити у відрядження для виконання відповідальних завдань
керівника;
 вести роботу з набору персоналу фірми;
 13

 організовувати роботу з паблік рилейшнз (зв’язків з громадськістю),

зокрема давати інтерв’ю для радіо, телебачення або преси;
 вести ділові переговори й наукову дискусію (у межах своєї сфери).
Крім того, що референт повинен орієнтуватися в інформації ділового й
наукового характеру за напрямом діяльності фірми, щоб надавати керівникові
пропозиції й рекомендації щодо стратегічних питань розвитку фірми, він
повинен мати всебічну інформацію про співробітників фірми (телефони, адреси
тощо), уміти розшукати необхідного керівникові співробітника не тільки в
робочий, але й у вільний від роботи час, знати про найважливіші події в
особистому житті співробітників (ювілеї, інші свята)[12].
Обсяг референтських функцій у різних організаціях досить різний, але
грамотно організувати роботу з інформацією повинен уміти кожен секретар
референт.
Секретар-референт повинен мати всю інформацію про співробітників
фірми (телефони, адреси тощо); уміти знайти потрібного керівникові
співробітника не лише в робочий, алей вільний від роботи час; знати про
найважливіші події в особистому житті співробітників (ювілеї, інші свята).
У США та деяких інших країнах секретарі представляють своїх
керівників на ювілейних та траурних церемоніях, вітають співробітників від
імені фірми, вручають подарунки. Секретар-референт відповідає (письмово або
телефоном) на всі запрошення (керівник відповідає особисто лише тоді, якщо
не зможе бути на заході або церемонії). Секретар-референт готує квіти,
подарунки, привітання співробітникам фірми, у трагічних ситуаціях (хвороба,
автомобільна аварія тощо) організує потрібну допомогу (за дорученням
керівника, а в разі його відсутності – і з власної ініціативи)[16].
Крім традиційних функцій помічника та референта керівника, сьогодні
секретареві-референтові делегують різноманітні функції, які ніколи раніше не
належали до сфери секретарської діяльності. Коло цих обов’язків досить
широке й різноманітне в різних фірмах. Часто секретареві-референтові
передають окремі адміністративні функції, дрібні бухгалтерські операції,
 14

обов’язки з формування архівів тощо. Наприклад, у підпорядкуванні секретаря-

референта великих установ, організацій і підприємств можуть перебувати
співробітники, які виконують машинописні роботи (друкарка) і роботу з
документами (діловод), іноді – співробітник, що виконує обов’язки молодшого
секретаря. Тоді секретареві референтові делегують функцію керувати роботою
діловодів й інших службовців нижчого рангу, а також роботою групи
помічників, референтів у разі призначення главою цієї групи[19].
У невеликих комерційних організаціях секретар-референт, як правило,
взаємодіє зі службою безпеки, кадровою й господарською службами. Якщо в
організації немає посад керівників цих служб, він іноді безпосередньо
координує діяльність цих підрозділів. Часто референтам передають окремі
функції співробітників, що займаються роботою з персоналом (наприклад,
документування трудових правовідносин). В окремих малих фірмах обов’язки
референта наближені до обов’язків заступника керівника із загальних питань.
Будь-який секретар-референт повинен уміти приймати рішення, давати
вказівки та представляти свого керівника в ділових ситуаціях. Значення
секретарів-референтів у структурі управління неухильно зростає.
Особливим попитом на ринку праці професія секретаря-референта стала
користуватися в умовах становлення різноманітних форм малого й середнього
бізнесу. Як відомо, для малого підприємства характерна не чітка регламентація
обов’язків співробітників, а робота на взаємній довірі, ініціативі,
взаємодопомозі й взаємозамінності. Через відсутність формальних структур в
умовах малого бізнесу гранично спрощується система прийняття управлінських
рішень, зростає ступінь особистої участі кожного працівника в діяльності
фірми. Керівник невеликої організації нерідко сам займається бухгалтерським
обліком, аналізом комерційної діяльності, фінансами, кадрами тощо. Саме в
такій ситуації секретар-референт може стати незамінним помічником свого
керівника[12]. Формування нової секретарської професії рівною мірою
засноване на вітчизняному й закордонному досвіді організації секретарського
обслуговування.
 15

Треба відзначити, що в США й країнах Західної Європи роботу

дипломованого секретаря давно вважають досить шановною, і тому вона є
відповідно оплачуваною. Секретарів навчають у спеціалізованих навчальних
закладах з високим рівнем викладання. У багатьох країнах уведено спеціальний
іспит на звання професійного секретаря, без складання якого неможливо
розраховувати на високу секретарську посаду. Лише після цього складного
іспиту претендент отримує спеціальний диплом і право ставити літери DPS
після підпису[16].
Секретар-референт – професія обслуговування. У вітчизняній практиці
посаду секретаря-референта переважно займають жінки, яким більш властиво
реалізовуватися як помічник. Без перебільшення можна сказати, що секретар у
наш час став сполучною, координувальнoю ланкою в aпараті управління
підрозділу або організації загалом. І тепер під словом «секретар» розуміють і
помічника керівника, і керівника служби документаційного забезпечення
управління, і референта, що забезпечує успішне функціонування «команди»
керівника в діловій сфері. Усе залежить від масштабу організації і її структури.
Отже, на межі ХХ – ХХІ століття сформувався новий різновид
секретарської професії – секретар-референт, який поєднує в собі не лише
обов’язки помічника керівника та його референта, але й багато інших
управлінських функцій. Секретар-референт – це фахівець високого класу, який
займається творчою роботою з людьми, документами, інформацією.
 16

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ З ДОКУМЕНТАМИ

2.1. Регулювання трудової діяльності секретаря-референта

Сьогодні жодна сфера суспільного життя не може обійтись без
регулювання питань трудової діяльності персоналу в законодавчому порядку,
що стосується і професії секретаря-референта. Від ефективності регулювання
суспільних відносин, а трудові відносини є їх складовою частиною, залежить не
лише рівень розвитку суспільства, а й ефективна діяльність підприємства,
установи та організації.
Регулювання трудової діяльності — це процес попередження, виявлення і
усунення відхилень, збоїв, недоліків та причин їх виникнення у трудовій
діяльності працівників організації за допомогою розроблення і впровадження
відповідних коригувальних заходів.
Основними завданнями регулювання трудової діяльності є:
1) забезпечення високопродуктивної праці всіх категорій персоналу;
2) підтримання якості продукції та послуг на конкурентоспроможному
рівні;
3) створення безпечних умов праці;
4) підтримання у трудовому колективі сприятливого соціально
психологічного клімату[14].
Ефективність трудової діяльності персоналу залежить і формується під
випливом багатьох різнопланових чинників. Усі їх з певною мірою умовності
можна поєднати у дві групи.
Перша група охоплює підготовчі заходи, у процесі виконання яких
створюються необхідні умови для діяльності персоналу, без чого взагалі
неможлива нормальна робота структурного підрозділу, а про якийсь рівень
ефективності й мови немає.
Друга група чинників спрямована на підтримання установленого ритму
виробництва, виконання календарних графіків поставок замовникам,
забезпечення руху транспортних засобів за розкладом і т.п[17].
 17

До першої групи чинників доцільно зарахувати наступні заходи:

1) визначення мети діяльності;
2) планування діяльності;
3) кадрове забезпечення;
4) нормативно-правове забезпечення;
5) організаційно-економічне забезпечення.
До другої групи належать такі заходи:
1) ресурсне забезпечення;
2) поточне обслуговування виробництва, трудових, транспортних та
інших процесів;
3) оперативне регулювання виробничих і трудових процесів;
4) облік, контроль та оцінювання результатів діяльності.
Процес регулювання розпочинається з обліку, оцінювання та контролю
діяльності працівників організації. У структурних підрозділах апарату
управління функції регулювання трудової діяльності, як і її облік та контроль
виконання завдань покладаються на керівників нижчого рівня управління.
Результати діяльності трудових колективів та кожного окремого
працівника оцінюють і регулюють різні суб'єкти апарату управління. Результати
роботи кожного працівника оцінює його безпосередній керівник, а результати
діяльності структурних підрозділів — вище керівництво.
Основними засобами регулювання трудової діяльності працівників є
законодавчо-нормативні документи зовнішнього (Конституція, Конвенції і
Резолюції, Кодекс законів про працю України тощо) і внутрішнього (правила,
положення, постанови, інструкції, нормативи тощо) характеру.
Нормативні документи з питань регулювання суспільних трудових
відносин видають вищі органи державної законодавчої і виконавчої влади —
Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів, органи
державного управління — міністерства і відомства, органи місцевого
самоврядування, безпосередньо організації цим пояснюється ієрархічний
принцип, на якому базується система трудового законодавства.
 18

Основоположним джерелом трудового права є Конституція[8], а Кодекс

законів про працю[7] — єдиний систематизований законодавчий акт, яким
комплексно регулюються трудові відносини. Крім цього, у сфері регулюванні
трудової діяльності застосовують Закони України: «Про зайнятість
населення»[1], «Про колективні договори і угоди»[2], «Про порядок вирішення
колективних трудових спорів (конфліктів)»[6], «Про оплату праці»[3], «Про
охорону праці»[4], «Про пенсійне забезпечення»[5].
Нормативні акти міністерств і відомств складають значну частину в
системі трудового законодавства, причому формується вона з нормативних
актів, виданих, з одного боку, галузевими міністерствами і відомствами, а з
іншого — Міністерством пращ або Державним комітетом з нагляду за охороною
праці (лише з питань охорони праці).
Нормативні акти місцевої влади не посідають помітного місця серед
джерел трудового права. Співвідношення міжнародних договорів про працю і
законодавства України з цього питання визначається статтею 8-1 КЗпП України.
В ній сказано, шо якшо міжнародним договором або угодою, в яких бере участь
Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містить законодавство України
про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної
угоди[7].
Організація трудової діяльність секретаря-референта регулюється
найважливішим джерелом трудового права — Конституцією України[8].
Оскільки вона є основним законом, то має найвищу юридичну силу. Всі інші
закони та інші акти державних органів видаються на основі і відповідно до
Конституції згідно з ч. 2, ст. 8. Конституція забороняє будь-які форми
обмеження прав громадян за ознаками соціальної, расової, національної, мовної
чи релігійної належності. Праця є вільною, причому кожен має право на працю
в умовах, що відповідають вимогам безпеки та гігієни, на винагороду за працю
без якої дискримінації і не нижче встановленого законом мінімального розміру
оплати праці, а також право на захист від безробіття. У Конституції, яка
прийнята 28 червня 1996 року встановлені права і обов'язки громадян, що
 19

регулюють їх трудові відносини. Конституція закріплює право на відпочинок,

на обмеження законом робочого часу, на вихідні та святкові дні, оплачувану
щорічну відпустку, а також право на індивідуальні та колективні трудові спори.
Другим за юридичною силою нормативним актом у галузі праці є Кодекс
законів про працю України (КЗпІІ)[7].

2.2. Основи управління документами

Управління документами визначається як область діяльності, що включає

в себе ефективний і систематичний контроль створення, одержання,
збереження, використання та відбору (передачі) документів, у тому числі
процеси включення в систему та збереження (у формі документів) доказів та
інформації про ділову та управлінської діяльності організації.
До управління документами належать:
 Прийняття основних організаційних положень, напрямів розвитку та
стандартів у сфері управління документами;
 Pозподіл відповідальності і повноважень з управління документами в
організації;
 Встановлення і поширення детальних процедур і керівних вказівок
щодо керування документами;
 Надання послуг, що відносяться до управління документами та
використанню документів (з метою задоволення потреб та захисту інтересів
організації та її клієнтів);
 Проектування, впровадження та адміністрування спеціалізованих
систем для управління документами;
 Інтегрування управління документами в управлінські системи і
процеси[18].
Стратегія управління документами ґрунтується на розробці та прийнятті
основних організаційних положень, напрямів розвитку та стандартів, процедур і
практики, а також проектуванні та впровадженні систем управління
 20

документами відповідно до потреб організації та вимогами нормативних

правових актів.
Стратегія управління документами в організації повинна включати як
стратегію документування діяльності організації (які документи потрібні; коли,
як і де вони повинні бути включені в систему), так і стратегію впровадження
відповідної системи управління документами.
Організація повинна встановити, документально зафіксувати,
підтримувати і поширювати основні організаційні положення, напрями
розвитку, стандарти, процедури і практику управління документами з тим, щоб
забезпечити необхідні для своєї роботи свідоцтва, підзвітність та інформацію
про свою діяльність.
Основні організаційні положення, напрями розвитку, стандарти,
процедури і практика управління документами повинні мати результатом
офіційні документи, що володіють автентичністю, достовірністю, цілісністю і
придатністю для використання.
Організації повинні визначити і документально зафіксувати основні
організаційні положення, напрями розвитку, стандарти, процедури і практику (в
цілому політику) управління документами. Метою цього має бути створення і
управління автентичними, достовірними і придатними для використання
документами, здатними підтримувати управлінську та основну діяльність
протягом необхідного часу. Організації повинні забезпечити інформування про
перераховані діях на всіх організаційних рівнях[20].
Основні організаційні положення, напрями розвитку, стандарти,
процедури і практика управління документами повинні бути прийняті і схвалені
на найвищому рівні прийняття управлінських рішень та поширені у всій
організації. Повинна бути розподілена відповідальність за їх дотримання.
Згадані компоненти організації управління документами розробляються
на основі аналізу управлінської діяльності і повинні визначати області, в яких
нормативні правові акти, стандарти і практичні рекомендації найбільшою мірою
застосовні до створення документів, пов'язаних з діловою діяльністю. При
 21

цьому організації повинні враховувати особливості своєї основної діяльності, а

також економічні аспекти. Організація управління документами повинна
регулярно переглядатися з тим, щоб забезпечити відображення нею змінюються
вимог управлінської діяльності.
Управління документами здійснюється як керуючими документами, так і
іншими особами, що створюють або використовують документи в процесі своєї
діяльності, у зв'язку з чим виникає необхідність визначити відповідальність
щодо документів і розподілити її між окремими співробітниками організації.
Обов'язки та повноваження в галузі управління документами слід
розподіляти між наступними співробітниками організації:
- Керуючі документами;
- Фахівці в області інформаційних систем і технологій;
- Керівництво організації;
- Керівники підрозділів;
- Системні адміністратори;
- Інші співробітники, для яких створення документів є частиною їхньої
роботи[20].
Розподіляти обов'язки і права з управління документами та інформувати
про це всіх співробітників організації потрібно для того, щоб у разі визначення
конкретної необхідності створення документів та їх подальшої обробки було
ясно, хто відповідальний за здійснення відповідних дій.
Найважливішою метою визначення відповідальності, повноважень та
взаємовідносин в області роботи з документами є розробка та реалізація
системи правил з управління документами, які:
- Вимагають від співробітників створення документів відповідно до
управлінськими потребами і процесами, тобто адекватного фіксування в
документах управлінської діяльності, в якій вони беруть участь;
- Гарантують, що інформаційні системи і технології, що забезпечують
управлінську діяльність, створюють відповідні документи;
 22

- Гарантують забезпечення схоронності документів протягом усього

періоду їх корисного застосування не тільки самою організацією, а й
зовнішніми зацікавленими сторонами (архівні установи, дослідники, аудитори);
- Гарантують, що документи знищуються або передаються на зберігання
тільки відповідно до встановленої процедури[21].
Відповідальність з управління документами повинна включати наступне:
- Особлива відповідальність і підзвітність в галузі управління
документами покладаються на керівна особа, що володіє необхідними
повноваженнями всередині організації;
- Відповідальність керівних працівників полягає в підтримці застосування
основних організаційних положень, напрямів розвитку, стандартів, процедур та
практики управління документами у всій організації;
- Фахівці в галузі управління документами відповідальні за всі
компоненти управління документами, включаючи проектування, впровадження
та збереження документних систем та їх експлуатаційних характеристик, а
також за навчання всіх співробітників організації управлінню документами та
експлуатації документних систем в індивідуальній практичної діяльності;
- Системні адміністратори відповідальні за забезпечення того, щоб всі
документи при їх востребовании і використанні персоналом організації містили
точну інформацію, були доступними і легкими для читання;
- Всі співробітники організації відповідальні і повинні звітувати за
створення і збереження цілісних, достовірних, автентичних, придатних для
використання документів, що відображають їхню діяльність.
Таким чином, вище керівництво організації несе найбільшу
відповідальність за забезпечення ефективного управління документами. Воно
сприяє дотриманню процедур управління документами у всій організації.
Фахівці з управління документами встановлюють в організації єдину
політику управління документами, процедури та стандарти, а також
забезпечують впровадження процесів управління документами.
 23

Керівники підрозділів відповідальні за забезпечення того, щоб для їх

співробітників створення і зберігання документів було невід'ємною частиною
їхньої роботи і здійснювалося відповідно до встановлених процедур і
стандартів[18].
Всі співробітники організації, які створюють, отримують і зберігають
документи в процесі їх повсякденної роботи, повинні робити це відповідно до
встановлених процедур і стандартів. Крім того, якщо в управлінні документами
організації задіяні тимчасові працівники, важливо забезпечити дотримання
ними відповідних процедур і стандартів.
 24

РОЗДІЛ ІІІ. УДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ З ДОКУМЕНТАМИ

3.1. Планування робочого дня секретаря-референта

Плануючи роботу на наступний день, слід враховувати реальність
виконання запланованого. При плануванні обов'язково залишити час на
непередбачувані ситуації, які фактично трапляються кожного дня. План
повинен передбачувати аналіз зробленого і незробленого, з тим щоб перенести
незавершені справи на наступний день. Як правило - план складається в
письмовій формі.
Орієнтовна схема робочого дня секретаря може мати такий вигляд [21]:
Перша половина робочого дня:
 перевірити стан робочих місць (свого і керівника), привести до ладу
свій зовнішній вигляд, скласти або уточнити план на поточний день;
 підібрати необхідні документи та справи;
 отримати кореспонденцію, ознайомитися з її змістом та
зареєструвати. відкласти документи, що вимагають першочергового рішення
керівника;
 документи, що залишились, розподілити по виконавцям, підготувати
варіанти відповідей;
 переглянути огляди, що надійшли, звіти, запрошення тощо. дати та
час проведення записати у щоденнику-календарі;
 розкласти кореспонденцію в залежності від терміновості виконання.
 телеграми, термінові факси, телефонограми негайно передати
керівникові;
 залишити документи, що використовуються для поточної
інформаційно-довідкової роботи;
 докласти керівникові про отриману кореспонденцію;
 уточнити з керівником зміст спланованих заходів на поточний день;
 робота з відвідувачами, телефонні переговори;
 підшивка виконаних документів у справи;
 25

 виконання робіт на комп'ютері;

 організація копіювання документів у відповідності з указівкою
керівника.
Друга половина робочого дня:
 продовження роботи з відвідувачами та на телефоні;
 збирання та підготовка для підписання виконаних документів;
 докласти керівникові про виконані документи, взяти у нього
опрацьовані ним документи;
 опрацювати й відправити вихідні документи;
 намітити заходи на наступний день.
Кінець робочого дня:
 переглянути свій щоденник і проінформувати відповідні відділи про
необхідність підготовки до проведення певних заходів;
 якщо керівник залишається працювати після закінчення робочого дня,
треба забезпечити його всією необхідною інформацією, матеріалами;
 привести робоче місце в порядок, прибрати документи, замкнути на
ключ сейф і всі шафи з документами, вимкнути з мережі електротехнічне
обладнання [21]
Особливу уваги слід приділити плануванню роботи. Необхідним
ефективним засобом планування є щотижневик, в якому справи розподіляються
по датах. З цією метою можна використовувати календар типу "органайзер",
який окрім календаря містить телефонний довідник, адресну книгу, блокнот
тощо.
При плануванні слід знати, що найбільш сприятливий час для виконання
творчих або важких завдань – з 10 до 12 години та з 14 до 17 години. Роботи, що
повторюються щодня, рекомендується планувати на один і той же час. В роботі
необхідно враховувати біоритми життєдіяльності людини і дні робочого тижня.
Понеділок традиційно є "важким" днем, тому в цей день не варто планувати
складні справи, як і в п'ятницю, під кінець тижня, коли співробітники
 26

втомились і чекають вихідних. Найбільш продуктивними днями тижня є

вівторок і середа, на які й потрібно планувати всі важливі справи.
Можна визначити шість правил з раціонального використання часу
секретаря-референта, за відомим дослідником-практиком [13]. Як твердить він,
ці нескладні правила дозволяють зекономити 25–30 % робочого часу секретаря:
1. Складіть план дня з переліком справ за ступенем їх
важливості. Парадокс часу в тому, що коли ми його плануємо, його стає більше.
Планувати рекомендується наступним чином. В спеціальному блокноті справи
на день записуються в порядку приорітетності:
– найважливіші справи;
– термінові справи;
– поточні, нетермінові справи.
План складати краще зранку. Зробивши справу, викресліть її. Під кінець
дня слід перевірити свої записи.
2. Перш за все беріться за найважливіші і термінові справи. Як правило,
80% часу забирають справи неважливі, які можуть почекати. Але секретарю
необхідно виявити волю і витримку, щоб не бути "полоненим" поточних справ.
До менш важливих справ слід переходити лише тоді, коли ви переконані, що з
найважливіших – все зроблено, що тільки можна.
3. Не розпорошуйтесь на все одразу, робіть одночасно тільки одну
справу. Пропускайте через свою свідомість тільки одне, найважливіше питання
і тільки завершивши його, переходьте до іншого.
4. Не збільшуйте кількості паперів на столі. Зазвичай з 80% паперів
(документів) рішення може бути прийняте з першого прочитання, а реально
приймається – тільки 20–40 % випадків. Отже, слід подумати один раз, і
негайно відправити документ за призначенням, а не затримувати його на столі.
5. Раціоналізуйте читання документів. Найкраще – освоїти техніку
швидкого читання. Це дозволяє витрачати на читання в 3–5 разів менше часу.
6. Використовуйте ефект десяти "дрібниць":
 27

– перш ніж відправитись куди-небудь у вирішенні справ –

перетелефонуйте туди;
– завжди намагайтесь замінити відвідування телефонним дзвінком;
– об'єднуйте споріднені справи і телефонні дзвінки;
– ніколи не сподівайтесь на пам'ять, записуйте інформацію;
– використовуйте для роботи і читання час чекання прийому, в черзі, в
дорозі;
– завжди носіть з собою чистий папір і олівець для записів вдалих думок;
– не витрачайте часу на нарікання з приводу неприємностей, невдач;
– аналізуйте свої звички і нахили, щоб позбуватися шкідливих;
– вирішивши складне завдання, нагородіть себе коротким відпочинком;
– ніколи не вважайте, що методи і прийоми вашої роботи – найкращі.

3.2. Напрями удосконалення діяльності секретаря-референта

Секретар-референт в сучасному офісному середовищі виконує ключову
роль у забезпеченні ефективності та гармонії робочих процесів. Ця професійна
посада вимагає високого рівня організаційних навичок, комунікабельності та
здатності працювати в умовах постійної динаміки. Зрозуміння та вдосконалення
робочих методів секретаря-референта стає стратегічно важливим завданням для
підтримання ефективності офісних процесів та підняття загального рівня
продуктивності колективу.
Навіть, така коротка характеристика основних напрямів діяльності
документознавця-референта дає змогу окреслити коло знань, умінь і навичок,
необхідно для виконання основних посадових функцій. Безумовно, ґрунтовні
знання є запорукою успішного опанування професії[15].
Основною вимогою до знань, умінь та навичок референта є їх
дворівненість.
Перший рівень - знання у сфері організації ефективної управлінської
діяльності.
 28

Другий - знання тієї галузі, в якій функціонує підприємство. Систему

знань, що стосується організації управлінської діяльності керівника - те саме і
становить сутність професійних знань референта, - можна класифікувати за
кількома напрямами. Засвоєння основ теорії референтської діяльності.
Сьогодні ця теорія активно розвивається відповідно до всезростаючого
попиту на референтські послуги; досліджуються історичні етапи
професіоналізації референтської діяльності з метою поєднання традиційних
засобів її реалізації з сучасними можливостями інформатизації технологічних
процесів управління, обробки інформації тощо. У цьому напрямі можливо
усвідомлювати і виокремлювати основні функції в роботі документознавця з
огляду на специфіку діяльності конкретного підприємства, його структуру та
систему управління[18].
Відповідно до цієї специфіки розробляється і посадова інструкція
документознавця - референта на основі унормованої кваліфікаційної
кваліфікаційної характеристики спеціаліста з основної діяльності.
Отже документознавець - референт мусить добре орієнтуватися в теорії
організації та наукового управління(менеджменту) й активно впроваджувати
теоретичні знання в практику. До того ж йому необхідно конче вивчити
нормативно правову базу галузі та правові засади управлінської, інформаційної
та господарської діяльності. Оволодіння знаннями та навичками ефективної
роботи з різними джерелами і видами інформації та технології її пошуку,
обробки і використання. Референт має опанувати методику складання
оглядових та аналітичних документів. Важливим є вміння застосовувати на
практиці сучасні комп'ютерні технології та використовувати різні види
інформаційних ресурсів.
Це, у свою чергу, потребує знання структури сучасних інформаційних
установ - бібліотек, архівів, центрів науково - технічної інформації,
інформаційно - аналітичних центрів. І, безумовно, у цьому напрямі досить
важливими навичками є навички швидкочитання, уміння запам'ятовувати та
використовувати прочитане відповідно до ситуації. Референт має уміти
 29

складати проекти доповідей, виступів, промов, звертань керівника відповідно

до класичних вимог, що висуваються до такого виду документів. При цьому
йому слід розумітися і на психології сприйняття тих чи інших публічних
виступів щодо ефективності їх впливу на слухачів.
Організація різноманітних протокольних заходів, ділових зустрічей, нарад
засідань і презентацій, ведення переговорів потребують від документознавця -
референта навичок координаційної роботи та, яка уже зазначалося,
організаційних здібностей. Збільшення обсягів ділових контактів,
запровадження новітніх технологій у практику управління спонукають до
опанування основ планування часу, методів виконання запланованого - це саме
ті знання, які забезпечать ефективну роботу і самого референта, і його
керівника. Уміння працювати з офісною та комп'ютерною технікою дає
можливість оптимізувати та інтенсифікувати управлінську діяльність на всіх її
стадіях.
Документознавець - референт повинен мати уявлення щодо технологічних
можливостей техніки та оперативно реагувати та інновації, що впроваджуються
у цій сфері. Окреме місце тут посідають сучасні програмні продукти, які
застосовуються в процесі організації документообігу, формування баз даних,
інформаційного супроводу управлінської діяльності. А насамкінець зауважимо,
що для спеціаліста не менш важливими, ніж усі перелічені вище, є знання та
навички з основ психології спілкування, риторики, етики професійних
відношень, іміджології та різноманітних PRтехнологій[18].
Референт повинен мати здібності до швидкого засвоєння нових знань,
передових технологій та впроваджувати їх у практику повсякденної роботи.
Про це свідчать і кваліфікаційні вимоги до фахівців цього профілю, в яких
зазначено, що спеціаліст повинен здобути базову вищу освіту, бажано у сфері
інформаційного та організованого супроводу управлінської діяльності. У деяких
навчальних закладах вводяться окремі дисципліни або комплекси дисциплін із
зазначеного напряму, готують безпосередньо референтів або референтів-
перекладачів.
 30

Документознавець - референт - професія сьогодення і завтрашнього дня.

Причому у майбутньому її значення в суспільстві лише зростатиме, а
кваліфіковані спеціалісти вже нині мають підвищений попит на ринку праці.

ВИСНОВОК

У ході написання курсової роботи на тему: «Організація діяльності

секретаря-референта та шляхи удосконалення його діяльності» було проведено
аналіз функцій та відповідальностей секретаря-референта, визначено основні
аспекти організації його роботи та ідентифіковані ключові виклики, що
виникають у сучасному офісному середовищі.
Проаналізувавши розділ І. «Теоретичні основи діяльності секретаря-
референта», в 1.1. «Поняття референтської діяльності», можна зробити
висновок, що у сучасному розумінні0 референт чaсто асоціюється з помічникoм
керівникa – пoсадoвoю особою, що дoпомагає керівникові у всіх йoго
службових справaх. Помічник, який не тільки гoтує матеріали до дoповіді
керівника, не тільки кoнсультує йoго, але й виконує найрізноманітніші йoгo
доручення.
В 1.2. «Функції та посадові обов’язки секретаря-референта», визначили,
що основним зaвданням секретаря-референта є організаційно інформаційне
забезпечення діяльності керівникa підприємства, реалізація цього завдання
передбачає виконання секретарем-референтом низки функцій, які можна
поділити у групи, а саме: функції з документаційного забезпечення
управлінської діяльності; функції з так званого бездокументного
обслуговування управлінської діяльності; референтські функції.
У розділі ІІ: «Аналіз організації роботи з документами», в 2.1.
Регулювання трудової діяльності секретаря-референта, визначили низку
документів що регулюють діяльність секретаря-референта, а саме –
Конституція України, та різноманітні закони, наприклад: Закон України: «Про
 31

зайнятість населення», «Про колективні договори і угоди», «Про порядок

вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», «Про оплату праці»,
«Про охорону праці», «Про пенсійне забезпечення».
В 2.2. «Основи управління документами», визначили низку завдань що
належать до управління документами, а саме: Прийняття основних
організаційних положень, напрямів розвитку та стандартів у сфері управління
документами; Розподіл відповідальності і повноважень з управління
документами в організації; Встановлення і поширення детальних процедур і
керівних вказівок щодо керування документами; Надання послуг, що
відносяться до управління документами та використанню документів (з метою
задоволення потреб та захисту інтересів організації та її клієнтів);
Проектування, впровадження та адміністрування спеціалізованих систем для
управління документами; Інтегрування управління документами в управлінські
системи і процеси.
У ІІІ розділі «Напрямки удосконалення роботи з документами», в 3.1.
«Планування робочого дня секретаря-референта», можна визначити шість
правил з раціонального використання часу секретаря-референта:1. Складіть
план дня з переліком справ за ступенем їх важливості. 2. Перш за все беріться
за найважливіші і термінові справи. 3. Не розпорошуйтесь на все одразу, робіть
одночасно тільки одну справу. 4. Не збільшуйте кількості паперів на столі.
5. Раціоналізуйте читання документів. 6. Використовуйте ефект десяти
"дрібниць":
У 3.2. «Напрями удосконалення діяльності секретаря-референта», що
референт мусить добре орієнтуватися в теорії організації та наукового
управління(менеджменту) й активно впроваджувати теоретичні знання в
практику. До того ж йому необхідно конче вивчити нормативно правову базу
галузі та правові засади управлінської, інформаційної та господарської
діяльності. Оволодіння знаннями та навичками ефективної роботи з різними
джерелами і видами інформації та технології її пошуку, обробки і використання.
Референт має опанувати методику складання оглядових та аналітичних
 32

документів. Важливим є вміння застосовувати на практиці сучасні комп'ютерні

технології та використовувати різні види інформаційних ресурсів.
Можна зробити висновок, що секретар-референт виконує значущу роль у
забезпеченні ефективності та організації діяльності офісу чи установи.
Відправною точкою успіху в його роботі є вміння ефективно взаємодіяти з
іншими працівниками, добре володіти документообігом та мати високий рівень
професійної компетентності.
 33

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України "Про зайнятість населення": № 406-VII від 04.07.2013,

(ВВР), 2014, № 20-21, ст. 712. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-
17#Text
2. Закон України "Про колективні договори і угоди": № 607/96-ВР від
17.12.96, ВВР, 1997, № 6, ст. 49. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3356-
12#Text
3. Закон України "Про оплату праці": від 24.03.1995 № 108/95 ВР. URL:
https://ips.ligazakon.net/document/Z950108
4. Закон України "Про охорону праці": № 2695-XII від 14.10.92, ВВР,
1992, № 49, ст. 669. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#Text
5. Закон України "Про пенсійне забезпечення": ВВР, 1992, № 3, ст. 11.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text
6. Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів
(конфліктів)": № 1096-IV від 10.07.2003, ВВР, 2004, № 6, ст. 38. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80#Text
7. Кодекс законів про працю від 10.12.1971, "Кодекс законів про працю
України". URL: https://ips.ligazakon.net/document/KD0001
8. Конституція України від 8 грудня 2004 року N 2222-IV. URL:
https://www.president.gov.ua/documents/constitution
9. Барсуков, М.И. Довідник секретаря-референта: практ. посібник.
Фенікс, 2003. – 512 с.
10. Веселов П.В. Професія – секретар. «Маркетинг», 2006. – 96 с.
11. Гойхман, О.Я. Теорія и практика референтської діяльності. — М.:
ИНФРА, 2006. – 571 с.
12. Додонова, М.И. І де та чого навчають секретарів? Секретар. справа. –
2007. – № 2. – С. 27-33.
13. Дьомін, Ю.М. Секретарська справа. М.:Бератор-Пресс, 2003. – 320 с.
 34

14. Кірсанова, М.В. Курс діловодства: документаційне забезпечення

управління: НГРАЭиУ, 2008. – 272 с.
15. Класифікатор професій: ДК 003:2010, Держспоживстандарт України,
2010. – 697 с.
16. Кузнєцова, Т.В. Місце і значення секретаря у структурі управління,
2008. – № 2. – С.4-8.
17. Кузнєцова, Т.В. Секретар-референт - високопрофесійний помічник
керівника, 2004. – №3. – С. 4-5.
18. Курицкий, Б. Я. Організація діловодства та управління у
центральному офісі, СПб.: ВНУ –2007. – 176 с.
19. Литвинцева, Н.А. Професійно важливі ділові та особисті якості
секретаря 2003. – №3. –С. 5-10.
20. Максимович, Г.Ю. Застосування технології баз даних у роботі
секретаря , Секретар. справа. – № 1. – 2005, С. 82-87.
21. Мартинова, Л.А. Стандарти середнього професійної освіти
спеціалістів з діловодства,. – 2001. – № 2. – С. 107-110.