 Творчу кар’єру Довженко починав як художник-карикатурист.

Також
він створив чимало шаржів на своїх сучасників;
 Довженко мріяв про Голлівуд. Він просив Сергія Ейзенштейна та Чарлі
Чапліна поклопотати про візу для нього хоча б на місяць;

 Довженко був двічі одружений – його першою дружиною була Варвара

Крилова. Другою дружиною Довженка стала актриса Юлія Солнцева.

 Довженко був неймовірно самокритичним

 Сталін вважав себе другом Довженка і часто викликав режисера на

нічні прогулянки Арбатом.

 Режисер Гай Меддін назвав фільм Довженка "Звенигора" найбільш

приголомшливим та ексцентричним та помістив його до списку
"Найкращих фільмів всіх часів";

 Журнал Time Out відніс стрічку "Земля" до топ-100 "Найкращих

фільмів ХХ століття", розмістивши її на 88 позиції;

 За своє життя Довженко створив дев’ять кінокартин. Першою була

«Сумка дипкур’єра» у 1927 році, в якому режисер вперше і востаннє
з’явився на екранах;

 Його остання картина «Прощавай, Америко!» залишилася

незавершеною. Довженко встиг відзняти третину фільму. Плівка
перебувала в архівах 46 років та вважалася втраченою, але її знайшли у
селищі Білі Стовпи. Вперше картину показали у програмі Панорама у
1996 році на Берлінському кінофестивалі.
Цікаві факти з життя українського режисера та патріота Олександра Довженка (1894 –
1956)
Довженко – єдиний, по-справжньому український, народний митець, який розкрив душу
своїх земляків і разом з Гоголем і Шевченком спонукав мене полюбити Україну та її
народ»
Андрій Тарковський (1969)

12 вересня 2019 року виповнюється 125 років від дня народження Олександра Петровича
Довженка. Український режисер, письменник, відомий фільмами «Звенигора», «Арсенал»,
«Земля», а також нереалізованими сценаріями, які перетворилися на повноцінні
літературні твори – «Україна в огні», «Зачарована Десна».

У біографії Олександра Петровича багато неяснотей, але найзагадковіший період – з кінця

1917 року до 1923, коли він повернувся до Харкова з-за кордону. Чи то перебував він у
КПУ, чи то уникав партії – незрозуміло, тим більше , що після того, як більшовики
остаточно захопили владу, потрібно було посилено доводити перше – з метою вижити. Як
би там не було, влітку 1921 року Довженко раптом почав дипломатичну кар’єру і вирушив
працювати до Варшави, а на початку 1922 року – до Берліну, секретарем консульського
відділу Торгового представництва УРСР.
Творчу кар’єру Довженко починав як художник, причому – як художник-карикатурист.
Ще з Берліна він надсилав свої малюнки в гумористично-сатиричний журнал українських
комуністів у США «Молот». Потім після повернення в Харків малював політичні
карикатури для місцевої преси. Також створив чимало шаржів на своїх сучасників.
У 1930 році Олександр Довженко поїхав представляти фільм «Земля» у Європі і мріяв
прорватися до Голлівуду. Ось що він писав у листі Сергію Ейзенштейну «Можете ви
разом з товарищами, або з Чапліним, або ще з ким-небудь виписати мене – страшно
подумати – в Голлівуд хоча би на один місяць, надіславши мені візу. Я не знаю мови, але я
все побачу. Мені дуже хотілося би запропонувати Чапліну один мій сценарій. Якби він
йому і не підійшов, він міг би знайти в ньому для себе кілька цікавих речей. У нас в цей
час ставити його не можна.» Є свідчення, що Чарлі Чаплін високо цінував творчість
українського режисера і в одній із своїх промов сказав, що «слов’янство поки що дало
світові кінематографії одного творця – мислителя та поета Олександра Довженка».
З дитинства головним натхненням для Довженка була природа. На початку 1930 –х його
дуже дратував пустир на території Київської кіностудії, і він, разом з двома робітниками
та садівником висадив фруктові та декоративні дерева. Але там ще був склад вугілля –
Довженко казав, що хоч сто років буде працювати, не звикне до його виду. Дістав беріз,
тамарисків і висадив все це у неділю. Наступного дня, спостерігаючи з вікна монтажної
кімнати за режисерами,що проходили, запитав чи ні чого вони не помічають? На відповідь
– ні. Довженко мовив: «Висловлюю співчуття, так як не вийде з вас режисерів. Вам не
вистачає бачення світу». Свої роботи Олександр Довженко любив порівнювати з
деревами: «Мої картини схожі на яблуні: добре потрусив – набрав 500 яблук, погано –
впало штук 10».