Елементи грамоти.

Розкрийте методику навчання дітей основним одиницям мовлення – «слово»

та «речення».
Змоделюйте фрагмент заняття з ознайомлення дітей з поняттям «слово».
 Значення навчання дітей старшого дошкільного віку
елементам грамоти

Сучасний ріст життя, нові програми та технології навчання

призводять до зростання вимог щодо підготовки дитини старшого
дошкільного віку до шкільного навчання. Сучасна початкова школа
вимагає від майбутніх першокласників розвиненого слуху, уміння
здійснювати звуковий та складовий аналіз слів, речень, читати
слова, нескладні речення та тексти. Важливе значення має
звуковий аналіз в навчанні грамоти. Операції порівняння, аналізу
при фонематичному сприйманні мови підводить дітей до
поєднання звуків у склади, слова прискорюють процес оволодіння
правильним читанням, засвоєнням норм орфографії, грамоти,
сприяти розумовому розвитку дітей.
 Етапи навчання грамоти:

• 1 етап: ознайомлення з звуками. (з немовним звуками гра «Що як

звучить», з мовними звуками не в алфавітному порядку можна
розповісти казку, ознайомлення з пригол. звуками, з голосними
звуками гра «Який це звук?»)
• 2 етап: ознайомлення зі складами. Тісно пов'язаний з 3 етапом
ознайомлення з поняттям «слово».
• 3 етап: ознайомлення з словом
• 4 етап: ознайомлення з реченням. (Предметні картинки)
• 5 етап: ознайомлення дітей з графічним зображенням звуків –
буквами.
 Ознайомлення дітей з терміном «слово» відбувається
через:
• читання художніх творів, в яких дії персонажів залежать від
використання у певний момент важливих слів.
• Ігри з картками (наприклад: «Айболить», «Чарівне слово»
В.Осєєвої, «Горщик каші» Бр.Грим, «Алі-Баба»).
• Ігри «Підкажи слово» на змісті знайомих віршів, чистомовок
(слон великий, а миша…, цукор солодкий, а сіль…)
• Загадки-складки, в яких слово-відгадка легко додається завдяки
римі з попереднім словом.
• «Малювання слів»
• Ігри та вправи з картинками.
Робота над формуванням поняття „речення” є частиною комплексного
корекційного заняття. її починають із простих вправ, які сприяють
розрізненню поняття „слово” та „речення”. З метою полегшення сприймання
та розрізнення слів пропонують низку таких завдань:
1. Дати визначення поняття „слово”. Робота проводиться з розрізнення
понять „слів-назв предметів”, „слів– назв дій предметів”, „слів-назв ознак
предметів”.
2. Пояснення поняття „речення”.
Дітям показують на прикладах, що таке речення:
– в реченні виражається закінчена думка;
– в реченні про когось чи про щось розповідається;
– слова в реченні пов'язані між собою за змістом;
– речення починається з великої літери, а в кінці речення стоїть крапка.
3. Диференціація „слова” та „речення”.
Спочатку дітям дають поняття „слова-назви предметів”, „слова-назви дій
предметів”, „слова-назви ознак предметів” за відповідною методикою
Наступним етапом роботи є усвідомлення поняття „речення". Дітям
показують предметну картинку або промовляють два-три слова: Дівчинка
танцює”, „Світить сонечко” та запитують – скільки слів було названо.
Звертають увагу на те, що, якщо слова між собою дружать, то вони
допомагають нам про щось дізнатися. Це і буде речення. Слово на відміну від
речення позначає якийсь певний предмет, або його ознаку чи дію, а речення
вже розкриває повідомлення, несе в собі певну інформація про цей предмет.
Повідомляють про те, що в реченні може бути два, три, чотири та більше слів.
Пропонують визначити кількість слів у реченні, викладаючи відповідну
кількість смужечок. Наприклад, „Дівчинка танцює” – діти викладають дві
смужки. Навчаючи дітей ділити речення на слова, застосовують термін
„речення”, не пояснюючи його.
Визначають також, що в реченні виражається закінчена думка. Для цього
дітям показують картинку із зображенням: „Дівчинка, яка плаче, бо проводжає
маму". Діти повинні визначити, хто зображений на картинці? (дівчинка), що вона
робить? (плаче), чому дівчинка плаче? (проводжає маму). Після цього логопед
говорить дітям незакінчене речення: (Дівчинка гірко...?). Запитує дітей, чи все
зрозуміло в цьому реченні. Вона проводжає ...? (Кого проводжає дівчинка?). Діти
визначали, кого проводжає дівчинка і чому вона плаче. Чому дівчинка гірко плаче?
Проводять роботу з формування того, що в реченні про когось або про щось
розповідається. Для цього логопед показує дітям картинку та просить
відповісти на запитання. Речення: їжак несе листя. – Хто зображений на
картинці? (їжачок). Що робить їжачок? (їжачок несе листя). Про кого
розповідається в реченні? (Про їжака). Логопед просить дітей скласти речення
за картинкою та визначити про кого розповідається.
Слова у реченні пов'язані за змістом. Цю вправу проводять спочатку на
матеріалі складання дітьми речень за картиною.
Наприклад, логопед показує дітям картинку „Сон”, називає слова у, спить,
хлопчик, ліжки і пропонує переставити слова так, щоб вийшло речення. Таким
чином, діти складали зі слів речення. Після цього логопед пропонує дітям без
наочності – на слух визначити, чи пов'язані слова між собою. Наприклад,
слова в, пішли, діти, ліс. Діти з'ясовували, що це не речення, а набір слів.
Потім переставляють слова у відповідному порядку, щоб вийшло речення.
Отже, речення – це слова, які дружать між собою, допомагають нам дізнатися
про щось або про когось. Речення вже розкриває повідомлення, несе в собі
певну інформація про предмет або його ознаку чи дію. В реченні може бути
два, три, чотири і більше слів.
Речення починається з великої літери, а закінчується крапкою. Цю роботу
проводять за допомогою графічної моделі речення. Логопед спочатку пояснює
дітям, що речення завжди починається з великої літери. Показує графічне
зображення початку речення. Слова, які є в реченні, позначаються так: коротке
слово позначається короткою смужкою, а довге слово позначається довгою
смужкою. В кінці речення обов'язково стоїть крапка, яка свідчить про
закінчення певної думки. Наприклад: Настала сувора зима . – це
графічне позначення цього речення.
Пізніше проводять роботу з диференціації поняття „слово", „речення”. Для
цього дітям роздають короткі смужки та довгі. Звертають увагу на те, що слово
ми позначаємо короткою смужкою, а речення – довгою. Називають
вперемішку слова та речення, діти показують відповідні смужки. З метою
кращого усвідомлення понять „речення” та „слово”, як модель
використовують великий прямокутник – це буде речення, як одне ціле
повідомлення. Слова ж записують за допомогою кольорових смужок,
показуючи тим самим дітям, що слова в реченні пишуться окремо у
відповідній послідовності та мають різні лексичні значення. Для диференціації
понять „слово” та „речення” використовують такі ігрові вправи, як „Знайди за
описом предмет”, „Відгадай загадку – придумай речення зі словом-відгадкою”.
Далі дітей вчать „записувати речення” з поступовим збільшенням кількості
слів – тобто викладати його ілюстративно- графічну та графічну схеми.
Фрагмент заняття з ознайомлення дітей з поняттям
«слово».
Мета: Ознайомити з основними одиницями мовлення і навчити
правильно користуватися термінами на їх позначення. Сформувати
елементарні уявлення про слово як основну одиницю мовленнєвого
спілкування. Пояснити поняття «слова-предмети», «слова-ознаки»,
«слова-дії», вчити визначати, які слова підходять до цих категорій.
Матеріал, необхідний для проведення занять.