Виховання творчої ініціативи і самостійності в роботі

Творчість – це створення нового.

Творча здібність – пошук власних шляхів у тій або іншій області.
Навчити творчості не можна, але можна навчити творчо працювати.
У сучасному навчанні творча діяльність повинна стати провідною,
тому що вона сприяє розвитку всіх здатностей у комплексі та
допомагає розкриттю індивідуальності учня. У творчій атмосфері
дитина психологічно розкріпачена, ініціативна, емоційна,
допитлива, жвавіше мислить і отримує радість від навчання.
Головним принципом творчого виховання є установка на
самостійність: («Сам!»), а не на пасивне запам'ятовування і
бездумне заучування. Тому педагог обов'язково повинен давати на
уроці (і додому) завдання, які вимагають прояву творчої ініціативи.
1. Ілюстрування
• малюнком мальовничі і графічні асоціації, які мають бути
пов'язані
з музичним враженням – намалювати
• словом навіяні музикою сюжетні асоціації – розповісти;
придумати програмну назву до п'єси або підтекстовку до
мелодії, ритмічної формули
• пантомімою музичне враження – виразити рухами
• грою на інструменті користуючись первинними знаннями про
властивостізвука – імпровізувати на заданий сюжет або за
малюнком.
Використання звукової образності, словесної мови та мови жестів і
фарб будить творчі сили дитини, розвиває уяву, фантазію,
артистизм і допомагає краще засвоїти навчальний матеріал.
2. Підбір по слуху і транспонування:
розвиває всі види слуху (а головне – внутрішній слух!), музичну
пам'ять, мислення, допомагає освоїтися з клавіатурою,
пристосувати рухи рук до вимог слуху.
Обов'язкові умови підбору – попередній аналіз, проспівування і
показ рукою (по горизонталі) ходу кожного звука, простукування
ритму.
3. Варіювання мелодії та акомпанементу
дає можливість добре засвоїти елементи музичної мови, виразні
можливості ритму, інтонацій, ладів, динаміки, артикуляції.
4. Дотворення:
• мелодії до тоніки,
• відсутніх тактів у мелодії,
• «фрази-відповіді» на «фразу-питання»,
• другого голосу до мелодії (в терцію),
• акомпанементу до мелодії (тонічних, субдомінантових,
домінантових басів, квінт, тризвуків).
Це розвиває інтонаційний, гармонічний, ладовий, архітектонічний
слух.
5. Доповнення музичного тексту
У спеціально підібраних п'єсках зі збірок-посібників (С. Ляховицкая.
«Задания для развития самостоятельных навыков при обучении
фортепианной игре». Э. Тургенева, А. Малюков. «Пианист-
фантазер». В. Подвала. «Створюймо музику!» та ін.) вписувати
паузи, знаки альтерації, тактові риски, розмір і т.п.
6. Створення:
• власних мелодій (на задані вірші або ритмічну основу),
• цілих композицій.
Надалі в роботі над репертуаром також необхідно давати творчі
завдання:
• розповісти про характер п'єси, придумати назву, програму;
• «відредагувати» текст (проставити аплікатуру, педаль, цезури, від
мітити модуляції, межі частин);
• знайти виконавські засоби виразності (динаміку, кульмінації,
темп,
агогіку), продумати інструментально-темброві асоціації;
• самостійно вивчити неважку п'єсу;
• вибрати для свого репертуару один-два твори із запропонованих
педагогом.