Етичні концепти педагогічної спадщини Антона

Макаренка
Особливемісцесередукраїнськихпедагогівзаймаєпостать Антона
Семеновича Макаренка (1888– 1939), педагога-новатора, письменника і
публіциста. Ще в юнацтвівінвизначився з подальшоюпрофесією,
постійнопрацював над власноюсамоосвітою, тому не випадково у 1920
роціопинився на посадікерівника і організатораколонії для
неповнолітніхправопорушниківпідПолтавою. Поважаючи і довіряючи
кожному з колоністів, відкинувшиїхпротиправнеминуле і орієнтуючи на
радіснемайбуття,педагог
запровадивновіорганізаційніформифункціонуванняколонії, що дало
блискучірезультати. Вихіднимположеннямпедагогічноїсистеми А.С.
Макаренка стала теза про важливістьперспективнихліній в житті особи.
Проте незважаючи на позитивнірезультатипедагогічногоексперименту,
виховніпрограми А.С. Макаренказазналирізкої критики з боку
йогоідейнихопонентів, зокрема, з боку НадіїКрупської, яка формувала в той
час освітньо-виховнуполітику в СРСР.
НовіпедагогічнізнахідкиАнтонаМакаренкадивувалисвоїми результатами:
налагодженнявиробництва в комуніімені Ф.
Дзержинськогосприялополіпшенню та
встановленнюгармонійнихстосунківміжвихованцями і педагогами,
траплялисьвипадкипередачі батьками своїхдітей до комуни на
перевиховання. Завдякилітературно-педагогічнимтворам про
педагогічніексперименти, надрукованимна початку 1930-х років, інформація
про досвід А.С. Макаренкапоширилась в СРСР і за кордоном[2, с. 245].
Педагогічнаспадщина Антона Макаренкаміститьдостатню
кількістьетичнихконцепцій, якібулипопулярні в йогороботі. Ось деякі з них:
 Колективізм: Макаренко вважав, щонавчання та
вихованнямаєпроходити в колективі, де коженучень є членом спільноти.
Вінпідкресливспівпрацю та взаємодіюміжучнями для
досягненнязагальнихцілей.
Гуманізм: Антон Макаренко підкреслювавгуманізм як основний
принцип своєїпедагогічноїфілософії. Вінвважав,
щовихованнямаєобґрунтовуватися на повазі до людськоїгідності та віри в
потенціалкожноїдитини. Віннамагавсястворитиумови, щобкожнадитина
могла розвиватися в гармоніїзісвоїмиздібностями.
Педагогічнаетика: Макаренко надавав велику вагу педагогічноїетики.
Він закликав вчителівдотримуватисявисокихморальнихстандартів та бути
прикладом для своїхучнів. Вінпідкреслювавважливістьчесності,
відповідальності та доброчесності у роботі з дітьми.
Самовихування: Вінвважав,
щовихованнямаєсприятисамовиховуваннюдітей, стимулюватиїх до
власногопошукузнань і цінностей[4, с. 21 ].
Активна роль вчителя: Вчителюнадаєтьсяключова роль у
вихованнідітей, і вінмає бути не тількиносіємзнань, але і вихователем та
педагогом, якийздатнийстворитипозитивнупедагогічну атмосферу.
Моральніцінності: Макаренко акцентував на
важливостівихованняморальнихцінностей у дітейтамолоді. Вінвважав,
щолише за наявність морального фундаменту можлим є
побудовагармонійногосуспільства.
Громадянська відповідальність: Макаренко виховував у своїх учнів
почуття громадянської відповідальності та активної участі в громадському
житті. Вінвірив, щогромадяниповинні бути активнимиучасникамисуспільства
і брати на себе відповідальність за йогоподальшийрозвиток.
Індивідуальнийпідхід: Макаренко прагнерозуміти і
отриматиіндивідуальніособливості кожного учня в процесінавчання та
виховання, допомагаючи кожному з ними розвинутисвійпотенціал.
 Співпраця з батьками: Макаренко
підкресливважливістьспівпраціпедагогів і батьків у процесівихованнядітей,
щобспільноформуватиморальніцінності та соціальнийрозвитокдітей[3, с.
201].
Створивши власнупедагогічну систему, педагог-новатор довів, щоуспіх
у вихованніможливий шляхом
створенняцілісноїсистемивзаємопов’язанихпедагогічнихзасобів,
якіґрунтуються на спільнійідеї, щовизначаєстратегію і тактику педагогічного
і учнівськогоколективів. Віннамагавсяврахуватиіндивідуальність кожного
вихованця і гармонійноїхпоєднати в колективі, якийвиховує і консолідує.
Макаренківськаметодика вихованнябазувалась на
пошукахметодіввихованнялюдини в колективі і через колектив, але не для
колективу. Хоча в 1920-ті роки в СРСРетика і мораль трактувались як
пережитки буржуазного минулого, Антон Макаренко
приділяввеликуувагупроблемізасвоєннямолоддютеоріїморалі, наслідкомчого
буде усвідомлення нею необхідностідотриманнядисципліни.
Середморальнихчеснот, якимикерувавсявін у своїйдіяльності, –
категоріїчесті,гідності, гордості, обов’язку та щастя. Колективізмрозглядався
ним як моральна цінність, а
колективвиступавзасобомрозвиткуінтересівособистості. Вчитель, за
Макаренком, повинен мати право на творчийризикзарадищастявихованців[1,
с. 56].
Тож, ці етичніконцепції Антона Макаренка стали фундаментом
йогопедагогічноїфілософії і вплинули на багатьохпедагогів та
освітніхреформаторів. Вони покликанінагадати суспільству про
важливістьгуманістичного та етичногопідходу до освіти та виховання.
 Список використаних джерел:

1. А.С. Макаренко. Педагогічна поема. Київ, 1977. 524 с.

2. Творчаспадщина А. С. Макаренка :осмисленняісторичногодосвіду та
інноваційногопотенціалу. А. А. Сбруєва. Суми, 2013. 380 с.
3. Інноваційністьідей А. С. Макаренка в педагогіці ХХІ століття / за ред.
О.А. Дубасенюк. Житомир, 2013. 304 с.
4. Спадщина А.С. Макаренка і педагогічніпріоритетисучасності. І.В.Сенча.
– Суми, 2008. 100 с.