Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Факультет іноземної філології та соціальних комунікацій

Кафедра германської філології

КУРСОВА РОБОТА

Спеціальність 035 «Філологія»

Спеціалізація 035.041 «Германські мови та літератури
(переклад включно), перша – англійська»

Мовні ігри на уроках іноземної мови

Допущено до захисту «__» ____________ 20 р.

Зав. каф. Германської філології ___ канд. філол. наук, проф. Кобякова І.К

Виконала:
студ. групи ПР-81
Ковінько Анастасія Павлівна

Науковий керівник:
канд. філол. наук, ст. викладач
Черник Марина Володимирівна

Суми 2022
 ЗМІСТ
ВСТУП ……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ГРА ЯК ВИД НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ……………………5
1.1 Поняття «гра» та її роль під час вивчення іноземної мови ………………5
1.2 Сучасні дослідження гри. …………………………………………………..8
1.3 Методика проведення гри, правила та вимоги до неї…………………….12
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ З
ВИКОРИСТАННЯМ МОВНИХ ІГОР………………………………………....16

2.1 Різновиди ігор на уроках іноземної мови …………………………………16

2.2 Елементи мовної гри на уроці англійської мови у молодшій віковій
групі.………………………………………………………………………………...19
2.3 Елементи мовної гри на уроці англійської мови у середній віковій
групі…………………………………………………………………………………24
2.4 Елементи мовної гри на уроці англійської мови у старшій віковій
групі ………………………………………………………………………………...27

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………….30
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………………32
 ВСТУП

У наш час зв’язки України із зарубіжними країнами розширюються, а тому

інтерес до вивчення англійської мови невпинно зростає. У методиці викладання
англійської мови існують різні способи оптимізації навчальної діяльності, у тому
числі й гра. Ігри час від часу висвітлюються в методичній літературі, оскільки
викликають інтерес викладачів іноземної мови своє розважальність, навчальною
дією, можливістю використання її як засобу емоційної розрядки, мотивації
навчальної діяльності, з метою тренування, для контролю знань і навичок учнів.
Темі використання ігрових прийомів приділили увагу у своїх працях
В. Воронова, І. Власова, В. Гелло, Л. Шройтер та багато інших науковців.
Актуальність цієї проблеми викликана цілим рядом чинників. По-перше,
навчальний процес серед усіх рівнів вимагає пошуку засобів підтримки серед
учнів інтересу до матеріалу й активації їх діяльності протягом усього заняття.
Ефективним засобом вирішення цієї проблеми є навчальні ігри. По-друге, однією
з найважливіших проблем викладання іноземної мови є навчання усного
мовлення. Саме воно дозволяє наблизити процес навчання до умов реального
спілкування та підвищує мотивацію учнів до вивчення іноземної мови.
Залучення до спілкування найкраще здійснюється у процесі ігрової діяльності.
Об’єктом дослідження є актуалізація та використання гри у сучасних
умовах вивчення англійської мови.
Предметом дослідження є мовна гра та ігрова діяльність на різних етапах
вивчення іноземної мови.
Метою курсової роботи є дослідити та визначити найпопулярніші та
найбільш впливові мовні ігри на всіх рівнях вивчення англійської мови.
Основні завдання курсової роботи:
− розглянути історичне походження гри;
− пізнати роль гри на уроці іноземної мови;

3
 − дослідити різновиди ігор, що можуть використовуватися на уроках
англійської мови;
− визначити ігри, що мають найбільший вплив на навчання.
Методи дослідження. З метою перевірки ефективності обраного
комплексу вправ було використано метод педагогічного експерименту. Для
узагальнення якісного і кількісного аналізу експериментальних даних було
застосовано методи статистичної обробки результатів. Теоретичні методи
(аналіз психологічної й педагогічної літератури, зіставлення та узагальнення
фактів) застосовувалися на етапі теоретичного дослідження.
Теоретичне значення даної робити полягає в тому, що вона робить певний
внесок у методику викладання англійської мови на всіх рівнях.
Практичне значення даної курсової робити визначається можливістю
використання її основних результатів у процесі навчання іноземної мови.

4
 РОЗДІЛ 1
ГРА ЯК ВИД НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Поняття «гра» та її роль під час вивчення іноземної мови

Учені, досліджуючи походження гри, одностайні в думці – гра у тварин і

людини притаманна молодому організмові та виконує певні соціальні функції,
передусім пізнавальні, навчальні, тренувальні, забезпечує рухову діяльність для
набуття життєво необхідних навичок й умінь.
З’ясувавши джерела походження гри, науковці зробили певні
концептуальні висновки: гра має біологічну природу (К. Грос); надлишок енергії
(Ф. Шиллер, Г. Спенсер); розвиток психіки дитини – своєрідне повторення
етапів розвитку людства незалежно від умов її життя; несвідома і напівсвідома
ігрова діяльність (З. Фрейд, А. Адлер); розвиток мистецтва та ідеологічних
інститутів (В. Всеволодський-Гернгросс); гра як джерело сутності стосунків
(Н. Михайленко, Н. Короткова); гра виникла після праці й на її основі, вона є
історичним утворенням, її поява зумовлена розвитком суспільства та суспільних
відносин (Д. Ельконін, В. Гелло) [8, с. 7].
Теорія гри має велике значення для більшості галузь науки с тих пір, як
вона стала відомою більше п’ятдесят років тому [24, с. 6]. Як видно,
гра – предмет дослідження багатьох наук – філософії, психології, педагогіки,
етнографії, культурології, біології, тощо. Тому походження гри різні вчені
трактують по-різному.
До сьогодні немає однозначного й повного визначення гри. Адже ці
визначення будуються відповідно до сфери дослідження. Так вони можуть
відрізнятися за тим для чого існує, для чого використовується, на що спрямована
або що дає гра. На думку австрійського філософа та логіка Людвіга
Вітгенштейна, поняттю гри неможливо дати спільне визначення чи

5
охарактеризувати її за загальними ознаками [26, с. 31]. Тому ця тема зумовлює
зростання наукового інтересу до походження та визначення гри.
Для сучасної філософії гра – це термін, що ним традиційно позначають
форму поведінки тварин і людини, у якій відтворюються характерні риси
об’єктивно доцільних способів дій, що моделюють стосунки співробітництва або
конфлікту між індивідами.
У світовій педагогіці гру розглядять як будь-яке змагання, дії яких
обмежені певними умовами та спрямовані на досягнення певної мети. Вона є
соціокультурним феноменом (соціокультурна природа гри) й існує для
спілкування, навчання та накопичення життєвого досвіду. Іноді гру також
розглядають як вид людської діяльності, коли в певних ситуаціях відтворюється,
удосконалюються та засвоюється специфічні для людської культури форми
способи буття [4, с. 34].
І для тварин, і для людини гра постає в різних формах (у рухливих,
маніпуляційних, соціальних або колективних). Вона становить генеральну
основу спостереження, навчання, удосконалення й розвитку організму для
подальшого існування, збереження виду. Саме тому гру вважають більш давнім
життєвим елементом, ніж розумову діяльність. Вона виникла раніше за
соціальний, релігійний і культурний складники людського існування. Основною
властивістю гри є рух. Гру можна порівняти з енергією – загальною кількісною
мірою руху та взаємодії всіх видів матерії. Можна сказати, шо гра генетично
закладена в організмі й під дією біохімічної енергії він виробляє імпульс до
ігрової діяльності.
Гра входить до п’яти ієрархічних рівнів: організм, група, організація,
громада, суспільство. Що вищий рівень, то більша здатність гри набувати нових
ознак і властивостей. На кожному рівна гра має вимір – простір і час; рух –
організм, система, властивість, відношення; енергію – біологічну, фізичну;
розвиток – нерозривність, незворотність, спрямованість. Для людини гра
постійно розвивається, набуває нових властивостей і якостей, а отже вона
проходить певний історичний етап еволюції.
6
 У книзі Є. І. Пасова «Урок іноземної мови у школі» можна зустріти
наступні визначення гри: «Гра – це діяльність; вмотивованість, відсутність
примусу; індивідуалізована діяльність; навчання та виховання в колективі і через
колектив; розвиток психічних функцій і можливостей.
У своїй роботі Є. І. Пасов також визначає основні цілі використання гри на
уроках іноземної мови: формування певних навичок; розвиток певних умінь;
навчання вміти спілкуватися; розвиток необхідних можливостей і психічних
функцій; пізнання (у сфера становлення власної мови); запам’ятовування
мовного матеріалу.
Як вже було зазначено вище, гра – це особливо організоване заняття, що
вимагає напруги емоційних і розумових сил. Саме цим гра і приваблює вчителів,
а особливо вчителів іноземної мови. Під час гри всі учні або студенти рівні. Вона
доступна навіть слабким учням. Більше того, слабкий з мовної підготовки учень
може стати першим у грі: винахідливість і кмітливість тут виявляються часом
більш важливим, ніж знання предмета. Почуття рівності, атмосфера захопленості
і радості, відчуття посильності завдань – все це дає можливість учням подолати
сором’язливість, що заважає вживати в розмові англійську мову, і благотворно
позначається на результатах навчання [25, c. 1248, 1250]. Мовний матеріал
засвоюється непомітно, але при цьому виникає почуття задоволення.
Гра позитивно впливає на формування пізнавальних інтересів школярів та
студентів, сприяє усвідомленому засвоєнню англійської мови. Вона сприяє
розвитку таких якостей, як самостійність, ініціативність.
Гра дає можливість створити і згуртувати колектив. Її привабливість
настільки велика й ігровий контакт людей настільки повний і глибокий, що ігрові
колективи виявляють здатність зберігатися і після закінчення гри, за її межами
[11, с. 22].
Гра дає можливість розвинути уяву, оскільки вона необхідна для створення
нових ситуацій, правил гри; можливість розвинути свій розум, оскільки
необхідно вибудувати інтригу і реалізувати її.

7
 У навчальному процесі англійської мови гра може виконувати такі функції:
навчальну, мотиваційно-збуджувальну, орієнтувальну, компенсаторну, виховну.
Навчальна функція означає, що гра виступає як особлива вправа, метою
якої є оволодіння навичками і вміннями діалогічного мовлення у умовах
міжособистісного спілкування.
Компенсаторна функція означає, що гра дає змогу розв’язувати
протиріччя, що виникають між потребою учня виконати мовленнєву дій і
неможливістю здійснити операції, що вимагає дія. Завдяки розширенню
контексту діяльності учнів ураховується їх прагнення виглядати дорослими,
задовольняються не здійснені раніше бажання.
Виховна функція реалізується завдяки тому, що через гру забезпечується
всебічний вплив на учнів [6, с 50].
Отже, ігрова діяльність розвиває мовленнєві навички учнів та впливає на
розвиток особистісних якостей дитини. Вона є провідним містком у методиці
викладання англійської мови та сприяє формуванню позитивних якостей
особистості, активної життєвої позиції учня в колективі та суспільства.

1.2 Сучасні дослідження гри

Наукові спроби з'ясувати психологічні джерела, сутність, особливості,

історичний розвиток гри приводили вчених до різних концептуальних висновків,
що було зумовлене різними теоретичними засадами, методологічними
принципами, фактами, якими послуговувалися вони.
Використання сучасних зарубіжних теорій “ігротерапії”,
методологічною основою яких є неофройдизм, сприяє нормалізації стосунків
дитини з навколишньою дійсністю, оскільки гра знімає негативізми, ліквідує
егоїзм, вередування тощо, “поліпшує природу дитини”.
За твердженням голландського психолога, автора книги “Гра людини і
тварини” Фредеріка-Якоба-Йоханнеса Бейтендейка (1887—1974), жива істота є
дитиною не тому, що грається, а навпаки, грається тому, що вона дитина. Гру він
8
розглядав як відображення особливостей дитячого віку, вияв певних потягів
дитини (наприклад, потяг до звільнення від нав'язаних середовищем обмежень,
до злиття зі світом, тенденція до повторення) [12, c. 21].
Більшість дослідників зосереджується на виявленні можливостей гри як
форми організації життя дітей, а також визначенні її місця у педагогічному
процесі дитячого садка [3, c. 34]. Із цього погляду широкі можливості
відкриваються в процесі становлення і розвитку ігрового колективу, в якому
неминучими є реальні стосунки, що стимулює формування у дитини якостей,
необхідних для її входження до ігрового колективу: встановлення зв'язків з
дітьми, які граються, підпорядкування своїх дій ролям, контроль і виконання
правил гри тощо.
За висновками більшості вчених відображення дитиною у грі взаємин
дорослих, явищ суспільного життя є передумовою глибокого пізнання
навколишньої дійсності, прагнення брати участь у житті дорослих. У великій
кількості досліджень порушено різноманітні аспекти цієї проблеми: формування
ігрового колективу протягом дошкільного віку під впливом повноцінної ігрової
діяльності (В. Воронова), виховання організованості дітей у творчій грі (А.
Матусик), виховання у дошкільників інтересу до праці дорослих (І. Власова), до
школи (В. Гелло) та ін [12, c. 22]. Загалом, усі вони по-своєму аргументують,
деталізують положення, що гра своїм змістом передбачає організацію дитячого
товариства, а тому важливо, щоб вона втілювала позитивні явища
навколишнього життя.
У педагогічному процесі дитячого садка гра є засобом виховання,
формою організації навчання (дидактична гра), виховання, методом і прийомом
навчання дітей (Н. Мчедлідзе).
У сучасній філософській, психологічній і педагогічній науці накопичено
численний ряд теорій, зокрема теорія ігрової діяльності [3; с. 14-34].
Формування педагогічної теорії ігрової діяльності дітей дошкільного віку
почало здійснюватися досить пізно – лише у кінці ХVІІІ – на початку ХІХ

9
століття. Це пояснюється відсутністю знань про особливості дошкільного віку і
тому аж до ХVІІІ століття до дітей ставились як до маленьких дорослих.
Для педагогічних досліджень методологічного значення набуває
положення: теорія педагогіки може розвиватися й збагачуватися лише на основі
постійної взаємодії таких сфер діяльності людини, як наукова і практична.
Сучасні психолого-педагогічні дослідження гри характеризуються
зближенням поглядів на неї як на провідну діяльність дітей дошкільного віку,
аналізом її виховних можливостей і засобів їх актуалізації. На цих проблемах
зосереджувався Л. Виготський і вчені, які репрезентують його школу
(О. Запорожець, Д. Ельконін, О. Усова та ін.). Вони переконували, що виховний
потенціал гри може бути реалізованим тільки за умови спрямування її
дорослими. Цю точку зору розвинуто в працях французького психолога А.
Валлона, її підтримували також представники педагогічної науки з різних країн:
Р. Пфютце, І. Хоппе, Л. Шройтер (Німеччина), Д. Ковач, О. Ваг, П. Баконі
(Угорщина), Л. Бєлінова (Чехія), Е. Петрова, С. Аврамова (Болгарія) [4, c. 34] та
інші.
Останнім часом дослідники (Н. Михайленко, Н. Короткова) виявляють
зацікавленість не так феноменом гри, як сутністю, структурою, динамікою
стосунків, що в ній складаються [5, c. 23]. Цей напрям наближений до сучасних
концепцій дошкільного виховання, що розглядають гру як джерело формування
особистості.
Сучасні українські науковці (Л. Артемова, Г. Григоренко, К. Щербакова
та ін.) досліджують формування суспільної спрямованості дитини дошкільного
віку у грі, розвиток моральних стосунків у творчих іграх тощо. За їхніми
твердженнями, гра містить більші можливості для формування особистості
дошкільників, ніж будь-яка інша діяльність, оскільки мотиви її мають велику
спонукальну силу і дітям зрозуміле співвідношення мотиву і мети гри.
Одним з основоположників теорії гри був німецький філософ, психолог,
автор відомих праць “Ігри тварин” та “Ігри людей” Карл Грос (1861—1946) [19,
c. 26]. На основі порівнянь особливостей ігрової діяльності дітей та
10
інстинктивної діяльності дитинчат тварин він доводив, що гра має біологічну
природу, є одним зі способів підготовки до майбутньої серйозної діяльності,
головним змістом життя дитини. Однак К. Грос переоцінював інстинктивну
природу гри, ототожнював гру дитини і тварини.
На основі вище вказаних досліджень, вчений Д. Б. Ельконін визначив
чотири рівні розвитку дитячих ігор [6, c. 5].
Перший рівень – це ігрові дії дитини, які відтворюють поведінку дорослих
і спрямовані на іншу людину, тобто ігри, які передбачають найбільш просту
форму людського спілкування.
Другий рівень – ігрові дії, які послідовно відновлюють систему діяльності
дорослих з початку й до кінця.
Третій рівень пов’язаний з виділенням у грі певної ролі дорослого та її
виконанням.
Четвертий рівень передбачає здібність гнучко змінювати тактику
поведінки й переходити від однієї ролі до іншої в межах розвитку сюжету однієї
й тієї ж гри, контролюючи не тільки свою, але й чужу рольову поведінку,
розігруючи в грі цілісну сюжетно-рольову виставу
Д. Б. Ельконін прийшов до висновку, що в дітей на першому етапі в іграх
прослідковується лише вивчення предметної їх діяльності, другий етап
відображає систему взаємин між людьми, третій етап – передбачає
підпорядкування гравця правилам суспільної поведінки та суспільних взаємин
між людьми.
Учений для визначення змісту поняття про рольові ігри використовує не
уявлення про ролі, а уявлення про соціальні відносини, так що в результаті
рольова гра визначається не шляхом вказівки ролей, а шляхом вказівки
соціальних відносин, у які вступають гравці, приймаючи на себе виконання тих
або інших ролей.

11
 1.3 Методика проведення гри, правила та вимоги до неї

Філософи стверджують, що «гра – це особлива форма життя, вироблена

або створена суспільством для управління розвитком дітей; у цьому плані вона є
особливе педагогічне творіння, хоча творцем її були не окремі люди, а
суспільство в цілому, а сам процес виникнення й розвитку гри був «масовим»
процесом, у якому природно-історична закономірність «пробивалася» через
різноманітну свідому діяльність окремих людей».
Грі властиві такі функції [13, c. 72]:
1. Соціальні: комунікативна, гедоністична, рекреаційна, компенсуюча.
2. Культурологічні: культуро творча, естетична.
3. Педагогічні: виховна, дидактична або навчальна, розвиваюча,
функція тренінгу, психотехнічна функція.
Соціально-психологічні й педагогічні функції гри є провідною ланкою в
процесі формування особистості.
Педагогічні функції ігрової діяльності продиктовані стратегічним
завданням перетворити групу учнів у єдиний діяльнісний організм:
− досягнення результату діяльності;
− проживання соціально-ціннісного ставлення;
− вияв і самоутвердження індивідуальності;
Ігри мають свої особливості:
− колективний характер діяльності (безпосередні виконавці, глядачі);
− актуальність змісту, яка дозволяє додати грі гострий, наступальний
характер;
− педагогічний підхід до розподілу ролей (доручення ролей і лідерам,
і учням, які потребують корекції своїх недоліків);
− гра – одноразова за природою, залежить від творчості й імпровізації
учасників).

12
 Гра – одна з провідних форм соціалізації, засвоєння правил спілкування.
Гру можна пропонувати на початку уроку [7, c. 56]. Такі ігри мають збудити
думку учня, допомогти йому зосередитись і виділити основне, найважливіше,
спрямовувати увагу на самостійну діяльність. Інколи гра може бути ніби фоном
для побудови всього уроку. Коли ж учні стомлені їм доцільно запропонувати
рухливу гру.
Ігри важливо проводити систематично і цілеспрямовано на кожному уроці,
починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи і
урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і
навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості,
самостійності, наполегливості тощо.
Дидактичні ігри можна використовувати для ознайомлення дітей з новим
матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і
таких, для повнішого і глибшого їх осмислення засвоєння, формування умінь та
навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору учнів
[13, c. 77].
Систематичне використання ігор підвищує ефективність навчання.
Дидактичні ігри добираються відповідно до програми.
Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані
результати необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог [2,
c. 88]:
1. Готовність учнів до участі у грі (кожний учень повинен засвоїти
правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат,
послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі).
2. Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.
3. Чітка постановка завдань гри. Пояснення гри - зрозуміле, чітке.
4. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих
дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.
5. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати,
оцінювати.
13
 6. Не можна допустити приниження гідності дитини (образливі
порівняння, оцінки за поразку в грі, глузування тощо).
7. Доцільно розсадити учнів (звичайно непомітно для них) так, щоб за
кожною партою сидів учень сильніший, а другий - слабший. У такому
разі ігри між сусідами по парті проходять ефективніше і постійно
контролюються сильнішими. Розсадити учнів по рядах парт треба
так, щоб рівень їхніх знань і розумового розвитку був приблизно
однаковим, щоб шанс виграти мав кожен ряд учнів.
8. Гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко
організованою і цілеспрямованою. Учні мають засвоїти правила гри,
крім того зміст гри, її форма повинні бути доступними для учнів.
Надзвичайно важливу роль в ігровій ситуації відіграють правила. Якщо
вони заздалегідь не продумані, чітко не сформульовані, то це утруднює
пояснення ходу гри, осмислення учнями її змісту викликає втому і байдужість
учнів.
Правила гри зобов’язують учнів діяти строго по черзі, чи колективно
відповідати за викликом, уважно слухати відповідь товариша, щоб вчасно
виправити його і не повторювати сказаного, дисциплінованими, не заважати
іншим, чесно визнавати свої помилки.
Правила гри виконують функцію організуючого елемента і є засобом
керування грою [13, c. 68]. Вони визначають способи дій та їх послідовність,
вимоги до поведінки, регулюють взаємини дітей у грі, вчать їх співвідносити свої
дії з діяльністю інших гравців, сприяючи вихованню наполегливості, чесності,
кмітливості тощо.
Жодне порушення правил не повинно залишатися поза увагою вчителя.
Залежно від обставин він має знайти час і досить вимогливо та справедливо
вказати учню на його недоліки в грі, пояснити, до чого призводять подібні
вчинки в повсякденному житті. Проте під час гри не треба робити довгих
зауважень, повчань, оскільки це погіршує настрій учнів, послаблює їхній інтерес,
гальмує увагу.
14
 Гра будується таким чином, щоб у ній брали участь усі, вона надає кожній
дитині можливість випробувати свої сили в змаганні на кмітливість, пережити
ситуацію поразки або успіху. Процес навчання мусить давати школяреві якомога
більше позитивних емоцій. Розумова діяльність буде цікавою лише тоді, коли є
радість.
В процесі проведення уроків з елементами гри реалізуються ідеї
співдружності змагання, самоуправління, виховання через колектив
відповідальності кожного за результати своєї праці, а основне – формується
мотивація навчальної діяльності й інтерес дітей до предмету.
Якщо після гри вміння й навички учнів не зростають, це означає, що гра не
ефективна і результати її впровадження негативні. Тоді треба шукати причини
негативних наслідків. Їх може бути дві: перша – якість самої гри низька і не
відповідає вимогам; друга – методика проведення гри має серйозні відхилення
від належного рівня [12, c. 70]. Позитивний ефект від використання ігор для
навчання має виявитися одразу ж після гри. Він легко виявляється в моральному
задоволенні від гри її учасників.
Проте існують і обмеження для проведення дидактичних ігор [12, c. 73]:
1. Не варто організовувати навчальну гру, якщо учні недостатньо
знають тему.
2. Недоцільно впроваджувати ігри на заліках і іспитах, якщо вони не
використовувалися в ході навчання.
3. Не слід застосовувати ігри з тих предметів і програмних тем, де вони
не можуть дати позитивного ефекту Використання гри для активізації
навчально-виховного процесу:
Гра в початковій ланці є засобом пізнання навколишнього світу і себе в
ньому, усвідомлення дітьми мети своєї діяльності, розвитку творчої уяви та
здібностей, встановлених людяних взаємин. Більшість вчителів використовує
гру як засіб педагогічної діяльності та інтерпретації її в особистості дії учня. Гра
допомагає розвивати творчу уяву та творчі здібності дитини.

15
 РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ З
ВИКОРИСТАННЯМ МОВНИХ ІГОР

2.1 Різновиди ігор на уроках іноземної мови

Під час планування уроку іноземної мови інтерактивним навчальним

технологіям потрібно відводити значну частину часу, тому що вони націлені на
формування та розвиток здібностей спілкування іноземною мовою в контексті
особистісного зорієнтованого навчання. Суть інтерактивного навчання полягає в
тому, що навчальний процес вимагає від учнів активної взаємодії один з одним
[6, c. 5]. Воно передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання
рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та
відповідної ситуації.
Гра на уроці іноземної мови є формою інтерактивного навчання. Вона
забезпечує емоційний вплив на учнів, активізує резервні можливості, полегшує
опанування знаннями, уміннями і навичками, створює умови для активної
розумової діяльності її учасників.
Ігри можна використовувати на всіх етапах навчання іноземної мови у
школі та іншій навчальній установі. Однак зміст мовного матеріалу та характер
завдань мають бути підібрані відповідно до віку школярів або студентів, і рівня
їх підготовки. На початковому етапі навчання особливої уваги заслуговують ігри
на просте сприйняття і відтворення матеріалу [9, c. 87], а на наступному –
розвиток в учнів умінь виявляти, зіставляти, порівнювати явища та факти,
аналізувати і узагальнювати їх, робити правильні висновки тощо.
Існують наступні методи навчання іноземної мови: комунікативні ігри, або
їх ще називають інтерактивними іграми; дидактичні ігри; рольові ігри.
Комунікативні ігри націлені саме на глядача. Вони допомагають здобути
знання та навички, досягти справжнього спілкування, комунікації. Такий

16
різновид гри можна використовувати під час вивчення структур, лексики,
повторення і закріплення [16, c. 87]. Ніби розважаючись, учні навчаються за
допомогою дії, почуваються успішними. Досить ефективним різновидом
комунікативних, або інтерактивних ігор є об’єднання учнів у групах. Це
об’єднання може бути за різними темами, протиставлення їх думок, або
порівняння тем, що можуть бути схожими між собою. При цьому вчитель має
слідкувати за порядком виконання учнями завдання, заохочувати їх до робити,
до більшої комунікації як усередині гри, так і між групами, та підбивати
підсумки роботи.
Дидактична гра – це активна навчальна діяльність з імітаційного
моделювання досліджуваних систем, явищ, процесів [13, c. 80]. Це в основному
колективна цілеспрямована навчальна діяльності, коли кожен учасник і команда
в цілому об’єднані вирішенням головної задачі і орієнтують свою поведінку на
виграш.
Цикл дидактичної гри являє собою безперервну послідовність навчальних
дій в процесі вирішення завдань. Цей процес умовно можна поділити на такі
етапи:
1. Підготовка до самостійних занять.
2. Постановка головного завдання.
3. Вибір імітаційної моделі об’єкта.
4. Рішення задачі на її основі.
5. Перевірка.
6. Реалізація прийнятого рішення.
7. Оцінка його результатів.
Дидактична гра як метод навчання містить у собі великі потенційні
можливості активізації процесу навчання. Разом з тим шкільна програма
показала, що дидактичні ігри можуть зіграти в навчанні позитивну роль тільки
тоді, коли вони використовуються як фактор, узагальнюючий широкий арсенал
традиційних методів, а не як їх замінник.

17
 Рольові ігри ж, у свою чергу, сприяють реалізації міжособистісного
спілкування учнів на уроці. Рольова гра орієнтує учнів на планування особистої
мовленнєвої поведінки і прогнозування поведінки співрозмовника. Рольова гра
передбачає елемент перевтілення учня або студента у представника певної
соціальної гри, професії тощо [11, c. 3]. Саме через це рольові ігри часто
сприймаються учнями як реальна дійсність. Під час таких ігор учні дістають
можливості для самовираження. Кожен гравець виступає як частина соціального
оточення інших і демонструє шаблон, в рамках якого він може спробувати свою
власну чи групову поведінку. Кінцевою метою рольової гри є відпрацювання
комунікативних навичок та умінь. Учасники рольової гри не тільки роблять
повідомлення з певної теми, але й невимушено вступають у бесіду, намагаються
підтримати її, цікавляться думкою інших, обговорюють різні точки зору, кожен
прагне висловити свою думку, і таким чином розмова стає невимушеною.
Гра допомагає зробити процес навчання цікавим та захоплюючим. Під час
рольової гри діти виступають активними її учасниками. Тобто, навіть
інтелектуально-пасивна дитина під час гри спроможна виконати таке завдання,
яке їй важко дається у звичайному житті, тому що існує певна умовність і немає
жорстокого оцінювання за гру. Відчуття рівності, атмосфера захопленості дають
можливість учням подолати скутість, зняти мовний бар’єр, втому, знизити
тривожність, напруженість, негативне ставлення учнів до навчальної діяльності.
Загалом всі вище описані різновиди ігор поєднують у собі розвиток
комунікативних та мовленнєвих навичок серед учнів, без тривожності на
жорсткого оцінювання. Варто лише правильно підбирати відповідно до віку та
рівня володіння мовою умови проведення гри, щоб всі учні мали рівні умови та
можливості для виконання як індивідуальних, так і групових завдань.

18
 2.2 Елементи мовної гри на уроці англійської мови у молодшій віковій
групі

Головною метою вивчення іноземної мови є формування в учнів

комунікативної компетентності з урахуванням комунікативних умінь,
сформованих на основі мовних знань і навичок, оволодіння вміннями й
навичками спілкування в усній і письмовій формі з урахуванням мотивів, цілей
та соціальних норм мовленнєвої поведінки в типових сферах і ситуаціях.
Вивчення англійської мови у ранньому шкільному віці корисне всім дітям,
оскільки воно позитивно впливає на розвиток пам’яті, уваги, мислення, уяви
дитини, позитивно впливає на володіння рідною мовою [21, c. 72]. Також слід
відмітити виховну і пізнавальну цінність раннього вивчення іноземної мови, яка
проявляється в більш ранньому входженні дитини до загальнолюдської культури
через спілкування новою для неї мовою.
Слід зазначити, що для молодших школярі зовнішні враження – це сильний
відволікаючий фактор. Їм важко зосередитися на незрозумілому складному
матеріалі. Їхня увага характеризується невеликим об’ємом, малою стійкістю:
вони можуть зосереджено займатися однією справою протягом 3-5 хвилин, тому
роботу на уроці потрібно планувати виходячи з урахування психологічних
здібностей дитини.
Основним підходом до вивчення іноземної мови, як вже було зазначено, на
початковому рівні є комунікативно-ігровий метод навчання. Саме він, як показує
практика, забезпечує дійове, зорієнтоване на особистість навчання іншомовного
спілкування.
На початковому рівні учні мають навчитися правильній фонетиці слів та
звуків. Тому варто поєднувати теоретичний матеріал з відповідними іграми.
Прикладами таких ігор можуть бути такі [19, c, 26]:
I hear – I don’t hear. Учитель вимовляє слово, в яких є, або немає певних
літер, наприклад літери “F”. У цю гру учні можуть грати як у командах, так і
кожен самостійно. Учень має підняти руку, якщо почує вказану букву в слова.
19
Наприклад, серед слів Flag, frog, cat, got, flower, five, three… учень має підняти
руку на словах flag, frog, flower, five. Перемагає той учень, або команда, яка
заробила найбільше балів та зробила найменше помилок.
«Відлуння». Ця гра схожа на відому всіх дітям та дорослим гру «Зламаний
телефон». Відмінністю у грі є те, що вчитель, відвернувшись убік, пошепки, але
виразно вимовляє слово, наприклад mother. Діти, як луна, мають повторити
слово або звук за вчителем.
«Один зайвий». Подана гра нагадує вже вказану гру I hear – I don’t hear.
Але у цій грі учитель пропонує учням вибрати з трьох або чотирьох слів те, у
якому немає певного звуку (зайве слово). Наприклад: meet, seal, sit, veal (зайве
слово sit); bat, pen, and, sad (зайве слово pen). Методом виокремлення потрібного
звуку може бути оплеск після зайвого слова, або учні можуть просто називати
його.
Окрім фонетики на початковому рівні учні мають засвоїти алфавіт. Просто
заучувати алфавіт є досить нудним заняття для дітей. Тому і цей етап навчання
краще проводити в ігровій формі. Як показує практика, більш активні ігри
допомагають найкраще запам’ятати прості літери. Прикладом такого типу ігор є
[16, c. 97]:
Guessing game. Учитель показує або пише на дошці лише частину букви.
Учні мають здогадатися і назвати цю букву. Після цього педагог показує або
дописує букву повність.
Who is the fastest? Учитель роздає учням по 3-5 карток із літерами та
пропонує уважно їх роздивитися. Потім педагог називає букву, а ті, в кого є
картка з названою літерою, швидко її піднімають та показують іншим. Той, хто
запізниться, не має права підняти картку. Учитель проходить між рядами та
збирає картки. Виграє той, хто швидше за інших залишається без карток.
Letters – Flowers. На дошці написаний англійський алфавіт з пропущеними
буквами. Вчитель пропонує учням уявити, що кожна буква – це квітка, яка вже
розквітла. Але ще не всі квіти розквітли, тому що їм не вистачило сонячного
тепла. Вчитель малює сонце без променів. Учні по черзі підходять до дошки,
20
домальовують промінчик до сонця, називають букву, яку цей промінчик зігрів, і
вона розквітає. Після цього вчитель записує названу літеру.
Після доцільного вивчення алфавіту та фонетики настає час засвоєння
правил читання та розвиток навичок читання. Звичайно є простий спосіб
засвоєння даних навичок, але для молодших школярів, на мою думку, буде дуже
важко зосередити свою увагу навіть на маленький текст. Саме тому, на цьому
етапі навчання увагу варто приділяти читанню окремих слів, або цілих речень.
Щоб учням було цікавіше, а розвиток навичок був ефективним можна
використовувати такі ігри:
Can you read these combinations of letters [21, c. 74]? Учитель заздалегідь
готує картки з вивченими буквосполученнями – ee, ea, ar, or, ir, er, ur, ou, ow, sh,
ch. Потім він вимовляє один звук і пропонує учням показати буквосполучення,
яким графічно цей звук передають на письмі. Якщо учень помилиться, вчитель
забирає у нього картку з неправильною відповіддю. Виграють учні, у яких
більше карток.
Read flash cards. Учитель у швидкому темпі показує учням картки на відомі
правила читання для того, щоб вони правильно прочитали їх. Той, хто
помиляється, вибуває з гри. Картки, що були неправильно прочитані,
відкладають убік, а потім знову їх читають уголос.
Put the words or word-combinations in sentence [21, c. 76]. Клас ділиться на
дві команди. Вчитель записує на дошці речення, виписані з будь-якого тексту
підручника, що передають загальний зміст. Але в реченнях пропущені ключові
слова чи словосполучення. Учні уважно читають про себе всі речення, виписані
на дошці. Потім за сигналом вчителя гравці обох команд відкривають підручник
на вказаній сторінці і починають читати текст, шукаючи у ньому необхідне слово
або словосполучення до кожного речення. Учень, котрий перший знайшов слово,
підходить до дошки та вписує його у відповідну клітинку. Якщо він не
помилився, його команда отримує бал. Виграє та команда, яка набере найбільшу
кількість балів.

21
 Разом із читанням учням початкових класів потрібно розвивати і навички
аудіювання. На цьому етапі потрібно пам’ятати, що учні не розрізняють надто
складні аудіо, тому слід підбирати вправу відповідно до рівня:
Listen to the text and try to remember as many words as you can. Учитель читає
невеликий уривок, в якому всі слова добре знайомі учнями. Вони отримують
завдання – назвати якомога більшу кількість слів з прочитаного уривка.
Which team is the best? Клас ділиться на дві команди. Вчитель почергово
викликає учнів з обох команд і дає різні розпорядження, наприклад: “Walk round
the table”, “Go to the blackboard”. За кожне правильно виконане завдання
команда одержує бал.
Simon says. Вчитель віддає команди. Якщо перед командою вчитель каже
“Simon say”, то учні виконують команду. Якщо команда віддана без вказаних
слів, учні повинні залишатися нерухомо на місці.
Розвиток мовленнєвих навичок є одним із важливих етапів вивчення
іноземної мови на початковому рівні [16, c. 99]. Особисто я вважаю, що саме цей
етап навчання має обов’язково проходити у формі гри. При чому сюди
відноситься і привітання та прощання вчителя з учнями на початку уроку.
Прикладами таких мовних ігор є:
Hot potato. Учні сідають у коло. Вчитель тримає м’яч і вимовляє фразу:
“Hello! I am … (name)”. Тоді м’яч передається учнями один одному по колу до
тих пір, доки вчитель не скаже: “Stop!”. Той учень, у котрого опиниться м’яч,
повинен встати і назвати себе, кажучи відповідний вираз. Так гра триває до тих
пір, поки всі учні не назвуть себе.
What can you see? Учитель має заздалегідь підготувати картку з невеликим
отвором посередині. Накрити цією карткою картинку із зображенням вивченої
раніше лексичної одиниці. Вчитель пересуває отвір на картинці, надаючи учням
можливості відповісти на запитання: “What is it?”, “What colour is the…?”,
“Where is the…?”.
Як було зазначено раніше, будь-які ігри сприяють мимовільному
запам’ятовуванню мовного матеріалу й формуванню міцних навичок усного
22
мовлення. Вона, з одного боку, сприяє активізації емоцій та емоційної пам’яті, з
іншого – містить необхідні для навчання одиниці монологічного та діалогічного
мовлення. Саме тому ігри доцільно використовувати під час вивчення нової
граматичної або лексичної теми. Прикладом найбільш ефективних лексичних
ігор є:
Prepare your bag [18, c. 3]. У грі бере участь увесь клас. Учні виходять до
дошки за бажанням. Учитель пропонує дітям скласти портфель для
першокласника. Учень бере предмети, що знаходяться на столі, складає їх у
портфель, називаючи кожен. This is a book. This is a pen. This is a ruler.
One step – one word. Учитель розкладає на столі картки зворотною
стороною до гори. На них написано: animals, food, furniture, numbers, colours,
school, house, etc. Один із учасників витягує картку і починає робити кроки,
називаючи, наприклад, тварин. Якщо запас слів гравця вичерпався, а хтось інший
знає ще якісь слова, він може спробувати зробити більше кроків.
What is missing? На дошці розвішуються картки із словами, діти їх
називають. Вчитель дає команду: “Close your eyes!” і прибирає одну або дві
картки. Потім дає команду: “Open your eyes!” і ставить питання: “What is
missing?”. Потім діти згадують зниклі слова.
Якщо говорити про граматичні ігри, то для молодшої вікової групи, на мою
думку, найкраще використовувати такі [21, c. 85]:
Who has the best memory? Учням роздають іграшки. Вчитель пропонує
дітям уважно подивитись і запам’ятати, у кого яка іграшка. Потім він збирає їх і
по одній показує гравцям, запитуючи: “Whose toy is it?” Відповідає той, хто
перший підняв руку: “This is Tom’s toy”. Перемагає гравець, який дав найбільше
правильних відповідей.
What can you do [22, c. 25]? Клас ділять на дві команди. Одна команда
задумує будь-яке речення з дієсловом can (наприклад: “We can sing”). Гравці
іншої команди повинні відгадати це речення, ставлячи запитання: “Can you
run?”, “Can you dance?” тощо. На ці запитання перша команда відповідає: “No,
we can’t” or “Yes, we can”. Якщо речення відгадано, команди міняються місцями.
23
 To be. Учні стають у коло. Учитель кидає м’яча одному із учнів і називає
особовий займенник. Учень, який ловить м’яча, повинен назвати форм дієслова
“to be”, що узгоджується з цим займенником. Потім цей учень кидає м’яча
іншому учню, називаючи особовий займенник. Той, хто допускає помилку,
виходить із кола. Виграє той, хто не помилився жодного разу.
Навчальний процес у молодшій віковій групі важливий тим фактором, що
має зацікавити учнів на подальше вивчення іноземної мови. Знання іноземної
мови має сприяти розвитку мовних компетенцій учнів, формуванню світогляду,
моралі та поведінки, готуючи до життя в багатокультурному суспільстві. Під час
гри сильні учні допомагають слабким, а вчитель керує процесом спілкування.
Допомагає тій дитині, яка потребує допомоги, вносить необхідні корективи в
роботу.

2.3 Елементи мовної гри на уроці англійської мови у середній віковій

групі

На середньому ступені навчання, а це саме 5–9-ті класи, учителеві

доводиться прикладати значних зусиль для підтримання мотивації та інтересу
учнів. У багатьох дітей з наближенням підліткового віку згасають широкі
пізнавальні інтереси та зацікавленість у розширенні своїх знань [23, c. 145].
Підліток не завжди усвідомлює роль теоретичних знань, найчастіше він пов’язує
їх з особистими, вузько практичними цілями. Наприклад, учень восьмого класу
не бажає вивчати правила граматики, оскільки вважає, що і без цих знань можна
писати грамотно. Під час навчання багато підлітків бажають самостійності і
вважають за краще справлятися із завданнями, прагнуть уникати додаткових
роз’яснень, якщо їм здається, що вони самі можуть розібратися в матеріалі.
Саме тому на цьому етапі необхідно обирати такі прийому навчання, які
активізують ініціативу дітей, спонукають учнів до спілкування. За допомогою
рольової гри вчитель може розвивати усі види мовленнєвої діяльності учнів, і
перш за все усне мовлення, яке є провідним видом мовленнєвої діяльності у
24
середньому віці. Прикладом рольової ігри у середній віковій групі можу бути гра
“In the shop” [11, c. 3]. В процесі гри учні отримують картки з зображенням
різноманітних продуктів та їх цінами, а також завдання та ролі. Ця гра
розрахована на парну роботу. Виконуючи це завдання варто розуміти, що учнів
на цьому етапі можуть володіти різним рівнем мовленнєвих умінь та навичок. З
високим рівнем завданням для учнів можуть бути такими: Student A: You are a
shop assistant. Help a customer to buy everything he wants and don’t sell your goods
for low price. Student B: You have a party tonight. But everything you need to cook the
best dinner. You have $25.80.
Ігрові ситуації для розвитку навичок техніки читання англійською мовою
слугують важливим елементом у вивченні мови. Читати прості тексти для
підлітків буде дуже нудно. Тому навіть тексти мають відповідати інтересам і
паралельно допомагати покращити навички читання. Прикладом такої гри може
бути розгадування загадок. This animal likes grass. It is a domestic animal. It gives
us a milk. – it is a cow. Учні також можуть позмагатися один із одним у
відгадуванні казкового героя. Ці загадки вони можуть писати самостійно, але
вчитель може заздалегідь підготувати загадки, а діти на уроці мають відгадувати
їх. Наприклад, I have a friend. He is a fat boy. He cannot read and write, but he can
run, sing, dance and play. He can fly! – Karlsson-on-the-Roof.
Загалом мовні ігри призначаються для формування вимовних, лексичних,
і граматичних навичок і тренування вживання мовних явищ на певному етапі
оволодіння іноземною мовою. Саме тому вчитель може запропонувати учням
зібрати прислів’я. Він дає їм початок, а команди повинні закінчити їх. При
правильній відповіді команда отримує бал. Учитель може використовувати такі
прислів’я [15, c. 239]: A friend in need is a friend indeed. An apple a day keeps a
doctor away. East or West – home is best. Never put off till tomorrow what you can do
today. Custom is a second nature.
Іншим прикладом мовної гри серед учнів середніх класів може бути
звичайна гра на миттєвий переклад слів [9, c. 97]. Після розгляду певної теми
вчитель може дати учасникові гри слово англійською мовою для його перекладу
25
на українську мову. Так, наприклад, якщо останньою темою була Cinema, тоді
вчитель може називати такі слова: cast, special effects, scenario, musical, extra,
soundtrack, plot, star, etc. Після позитивних відповідей учнів на ці слова, вчитель
може запропонувати побудувати розповідь на основі цих слів. Щоб більше
зацікавити учнів, можна запропонувати їм вигадати не просту історію, а навпаки
дивну. Дозволити учням вигадувати досить дивні речі може допомогти їм
побороти сором’язливість, підвищити мотивацію та інтересу до навчання.
Буквенні ігри також розширюють ерудицію, вчать працювати зі
словником, дають можливість тренувати пам'ять, заглиблюватися в тонкощі
мови, але при цьому не втрачають свої розважальності. У ці ігри грають з метою
змагання, групами, індивідуально, в письмовій чи усній формі, із застосуванням
наочності або без неї. Прикладом такого різновиди гри можуть бути ребуси або
кросворди.
В середніх навчальних закладах вивчаються не всі граматичні явища
англійської мови, а спеціально відібраний граматичний мінімум, який
складається з активного граматичного мінімуму та пасивного граматичного
мінімуму [20, c. 14]. Для вираження власних думок іноземною мовою учень має
оволодіти тими граматичними структурами, які входять до активного
граматичного мінімум. По пасивного граматичного мінімуму входять такі
граматичні структури, якими учні можуть не користуватися для вираження своїх
думок, але які потрібні для сприйняття і розуміння мовлення.
Деякі аспекти англійської мови дуже складно вивчити методом
традиційного зубріння. Потрібно докласти чимало зусиль, щоб змусити учнів
зосередитися на тексті або таблиці. Набагато цікавіше й ефективніше вивчати
англійську мову в ігровій формі. Саме ігрові види роботи дають змогу учням
засвоювати граматику іноземної мови легше, швидше і веселіше. Граматичні ж
ігри мають на меті створити природну ситуацію для вживання мовного зразку,
під час якої діти вчитимуться використовувати у своєму мовленні слова та
словосполучення, які містять певні граматичні труднощі, розвивати мовленнєву
активність і самостійність школярів. До цієї категорії можна віднести побудова
26
діалогів на різні теми [16, c. 99]. Або ще є досить популярний варіант проведення
«ток-шоу». В процесі цієї гри кожен учень отримує свою роль, і має відігравати
в неї відповідно до ситуації, використовуючи вивчені вже граматичні
конструкції [10, c, 35]. Завдання учнів може бути ускладнене задачами, які
вчитель може видати їм на картках. Так, наприклад, один учень під час свого
виступу на ток-шоу має вжити Present Perfect, Modals verbs та Conditional
sentences. Інший же учень отримає картку з завдання використати у промові
Possessives, Determiners and quantifiers, Past Continuous.
Варто зауважити, що хоча ігри і мають позитивний вплив на вивчення
іноземної мови, проте, які і будь-який метод, вони мають певні недоліки. По-
перше, не всі ігри можуть досягти певних педагогічних цілей. По-друге, гра – це
веселий вид діяльності, що включає в себе багато невимушеної і неформальної
взаємодії між учнями та вчителями, тому деякі вчителі можуть розглядати її як
непродуктивну і даремну роботу. Тим не менш, коли гра гарно продумана,
доречна і проведена стратегічно і вміло, навчання за допомогою цього методу
може бути більш ефективнішим, ніж навчання за допомогою традиційних
методів навчання.

2.4 Елементи мовної гри на уроці англійської мови у старшій віковій

групі

Вивчення англійської мови не закінчується школою. Воно продовжується

і в університеті, і у подальшому житті. Варто зазначити, що вивчення англійської
мови у дорослих людей має свою специфіку. Під час проходження педагогічної
практики у Сумському державному університеті я мала змогу попрацювати зі
студентами 4-го курсу. На мою думку, з такими людьми набагато простіше
працювати через те, що вони не потребують сильної мотивації. У них є особисте
бажання вчитися і навчатися. Різниця у вивченні іноземної мови для дітей і для
дорослих дійсно є. Проте вона впливає лише на те, який підхід і які методики
використовують викладачі. Студенти та дорослі люди втомилися від правил не
27
тільки у вивченні англійської, вони всюди, наш мозок їх відторгає і погано
запам’ятовує. Саме тому на цьому рівні, як ніколи, необхідна практика всіх сфер
використання англійської мови. Під час проходження педагогічної практики я
помітила, що якщо студент декілька разів прочитає правила використання Modal
verbs, це не просуне його рівень володіння англійською мовою. Якщо лише раз
змоделювати реальну ситуацію і привести до того, що студент сам обирає
правильне модальне дієслово і використовує його в комунікації, шанси
застосовувати його правильно в реальному житті наближається до максимуму
[17, c, 90].
На цьому рівні вивчення іноземної мови мовні ігри будуть найбільш
ефективними. Під час проходження практики разом з 4-м курсом я проводила
мовну гру Alias [14, c. 50]. Це чудовий варіант гри для розвитку мови. Зазвичай
у цю грають удвох або навіть цілими групами. Правилами гри є необхідність
гравцеві пояснити своїй команді слово-завдання і зробити це треба швидко,
коротко і максимально зрозуміло. Під час пояснення потрібно використовувати
інші слова, синоніми, антоніми, вказувати ключові слова, щоб команда вгадала
якомога більше слів поки не закінчиться час. Наприклад, щоб пояснити слово
“big” можна сказати “the opposite of small”. Переможцем стає та команда, яка
отримає найбільшу кількість балів. Гра чудово вчить ясно викладати свої думки
і розуміти один одного. Цю гру також можна використовувати для різних вікових
груп.
Схожою грою на попередню є гра Dixit. Це також вважається настільною
грою, але грати в неї можна при будь-яких умовах Один із гравців стає
оповідачем і повинен вигадувати асоціацію до однієї зі своїх карт. Асоціацією
може бути що завгодно – одне слово, ціле речення, рядок з пісні або вірша,
пантоміма. Решта учасників вибирають одну зі своїх карт, яка найбільше
підходить від сказане або показане. Настільна гра розвиває більше мовленнєві
навички учнів та студентів.
Також, окрім популярних вище перерахованих ігор, під час проходження
педагогічної практики в університеті я, разом зі студентами четвертого курсу,
28
грали у схожу гру. Студенти перед собою бачили декілька малюнків; нашою
темою було “Endurance races” [1, c. 45]. Після цього студентам потрібно було,
дивлячись на фото, розповісти про складності певного марафону, висловити
свою думку щодо того чи потрібен цей вид спорту чи ні, а також назвати 5
необхідних речей для участі у різних гонках. Таким чином під час виконання цієї
вправи студенти практикували та покращували свої розмовні навички. Ця вправа
також допомагає подолати сором’язливість у спілкуванні з іншими студентами.
Всі вище згадані ігри розраховані більше на усне мовлення, проте є також
декілька ігор, що допоможуть розвинути не тільки словниковий запас учня, але і
розширить знання про певні граматичні конструкції. Прикладом такою гри
можуть біти різні варіації гри Scrabble. Завдання гравців – складати слова і
розташовувати їх на полі таким чином, щоб захопити клітини з найбільшою
кількістю очок. Як я зазначала раніше, під час цієї гри можна встановити певні
правила на використання окремих лексичних тем або граматичних конструкцій.
Наприклад, студентам потрібно придумати якомога більше слів, що відносяться
до герундіїв, згадати якомога більше прикметників на певну тему та багато чого
іншого.
Загалом мовні ігри – це метод підвищення мотивації в розвитку
мовленнєвих умінь і навичок, емоційно забарвлений, що викликає жвавий
інтерес до діяльності як дітей, так і дорослих. Потрібно лише зважати на той
факт, що ігри для дорослих повинні мати іншу забарвленість та інтенсивність.
Студенти або дорослі люди, що вивчають будь-яку іноземну мову мають бути
залучені у процес гри, мати інтерес до неї, та розуміти її ціль та мету. У іншому
випадку, результату від гри не буде, хоч яка б вона там цікава не була.

29
 ВИСНОВКИ

Опрацювавши науково-методичну літературу, було розглянуто історичне

походження гри і виявлено, що гра має багаторічну історію, а її виникнення
пов’язане з розвитком суспільства і зміною становища дитини в системі
суспільних відносин.
Проаналізувавши роль гри на уроці іноземної мови, можна прийти до
висновку, що гра є інструментом викладання, що активізує розумову діяльність
як дітей, так і дорослих, які навчаються. Гра також дозволяє зробити навчальний
процес цікавішим та привабливішим, примушує відчувати різний спектр емоцій.
Прийом гри має безсумнівну дидактичну цінність, адже він сприяє ефективному
засвоєнню матеріалу й поліпшенню загального настрою, а також подоланню
різних психологічних бар’єрів. Окрім цього, можна прийти до висновку, що гра
підвищує якість навчання. Під час процесу гри учні або студенти невимушено
використовують свій запас знань, умінь та навичок, бо вони бачать можливість
використовувати ситуації в реальному житті. Саме мовні ігри значно
полегшують засвоєння складних граматичних конструкцій, розширюють
словниковий запас, допомагають творити наближені до життя ситуації і дають
можливість учням оволодіти необхідними комунікативними навичками. Окрім
цього гра допомагає спілкуванню, сприяє передачі накопиченого досвіду,
одержанню нових знань. Ігри також мають величезну методичну цінність. Вони
є цікавими як учителю, так і учню.
Дослідивши поняття гри та сучасні дослідження, було охарактеризовано її
різновиди та виявлено найголовніші приклади мовних ігор, які б могли охопити
інтереси учнів на різних рівнях навчання.
Таким чином, мовні ігри додають навчальному свідкуванню
комунікативну спрямованість, зміцнюють мотивацію вивчення англійської мови
або будь-якої іншої іноземної мови і значно підвищують якість оволодіння нею.
Безперечно, хоча вони й стають могутнім фактором психологічної адаптації в

30
мовному просторі, все одно не потрібно вважати основним способом вивчення
іноземної мови. Мові ігри слугують більше допоміжним фактором для кращого
розуміння мови та її використання, аніж головним способом ознайомлення з
новими граматичними або лексичними матеріалами.
Отже, беручи за основу все вищезгадане, можна говорити, що гра – це
засіб, який гарантує позитивний емоційний стан, підвищує працездатність і
зацікавленість педагогів і учнів. На всіх етапах розвитку особистості вона
сприймається як цікаве, яскраве, необхідне для життєдіяльності заняття, і чим
старший учень, тим більше він відчуває її розвивальне й виховне значення.

Я, Ковінько Анастасія Павлівна, своїм підписом засвідчую, що моя

курсова робота «Мовні ігри на уроках іноземної мови» виконана з дотриманням
усіх вимог до наукової етики та поваги до інтелектуальних надбань, самостійно
та індивідуально. Під час написання роботи я дотримувалась принципів
академічної доброчесності та несу відповідальність за порушення
загальноприйнятих правил цитування.

31
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Близнюк О. І. Ігри у навчанні іноземних мов. Посібник для вчителів. О. І.

Близнюк, Л. С. Панова. К.: Освіта, 1997. 64 с.
2. Букатов В. М. Педагогічні таїнства дидактичних ігор: Посібник. К.: Ред.
загальнопед. газ., 2004. 88 с.

3. Гис В. Й. Методика проведення гри як засобу активної пізнавальної

діяльності. Англійська мова та література. № 6. 2010. С. 7–9.
4. Голуб Л. І. Використання рольових ігор на уроках англійської мови.
Педагогічний досвід у професійно-технічній освіті. №2. 2009. С. 19–24.
5. Естетичне виховання : довідник / упоряд. Н. О. Яранцева. К. : Політ. л-ра
України, 1988. 214 с.
6. Клікман В. П. Навчальні ігри на уроках англійської. Англійська мова та
література. №27. 2004. С. 2–7.
7. Кочергіна Л. Місце і роль гри у системі навчання іноземної мови. Рідна
школа. №3. 2005. С. 48–50.
8. С. Б. Мудрик. Походження гри. Молодіжний науковий вісник. 2012. С. 19.
URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/4013/1/Mudryk.pdf (дата
звернення 19.02.2022)
9. Стом О. Ю. Навчальні ігри в початковій і середній школі. С. В. Рудь.
Харків: Основа, 2010. 127 с.
10.Т. Кравчина. Методичні аспекти використання рольових ігор на уроках
іноземної мови. Науковий вісник Ужгородського національного
університету. 2016. С. 34–36. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-
bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJR
N&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Nvuuped_2016
_2_30.pdf (дата звернення 02.05.2022)
11.Флод Л. С. Рольова гра у навчанні англійської мови. Англійська мова та
література. №4. 2010. С. 2–4.

32
12.Ярыгина Н. Т. Организация игр на уроку / Англійська мова та література.
№14. 2010. С. 20–27.
13.A. Chirandon, C. Laohawiriyanon, A. Rakthong. The effects of teching English
through games. 2014. P. 65–78. URL:
ftp://fs.libarts.psu.ac.th/research/conference/proceedings-2/4pdf/006.pdf (дата
звернення 25.03.2022)
14.Ahmed Awad Amin Mahmoud, Ziyad Ahmed Tanni. Using Games to promote
Students’ Motivation towards Learning English. Al-Quds Open University
Journal. 2014. P. 45–56. URL:
https://platform.almanhal.com/Files/Articles/72470 (дата звернення
22.02.2022)
15.Florence W. M. Yip, Alvin C. M. Kwan. Online vocabulary games as a tool for
teaching and learning English vocabulary. Education Media International.
Volume 43, 2006 – Issue 3: Media innovations in education: input and outcome
in the new society. P. 233–249. URL:
https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/09523980600641445 (дата
звернення 22.02.2022)
16.Hadfield J. Beginners’ communication games / J.Hadfield. Longman, 1999. 112
p.
17.H. R. M. Ishtawi. The Effects of Game Strategy on the Learning of English
Grammar for the Twelfth Grade Students. The Islamic University. 2011. P. 89–
99. URL: https://iugspace.iugaza.edu.ps/handle/20.500.12358/17599 (дата
звернення 23.03.2022)
18.L. Dobrianska. Use of Games in Teaching English Grammar. Zhytomyr Ivan
Franko State University. 2018. URL:
http://eprints.zu.edu.ua/27325/1/Dobrianska_doc.pdf (дата звернення
25.03.2022)
19.Lee W. R. Language teaching: Games and Contests / W.R.Lee. Oxford: Oxford
University Press, 1991.

33
20.L. T. Tuan, N. T. M. Doan. Teaching English grammar through games. Studies
in literature and language. 2010. P. 13–16. URL:
http://52.196.142.242/index.php/sll/article/view/j.sll.1923156320100107.006
(дата звернення 23.02.2022)
21.Nelvia Ibrahim. Games For Teaching Grammar To Young Learners. Indonesian
Journal of Integrated English Language Teaching. Vol 2, No 1. 2016. P. 67–89.
URL: http://ejournal.uin-suska.ac.id/index.php/IJIELT/article/view/2366 (дата
звернення 21.03.2022)
22.N. S. Yaccob, M. M. Yunus. Language Games in teaching and Learning English
Grammar: A Literature Review. Arab World English Journal. 2019. P. 20–33.
URL: https://eric.ed.gov/?id=EJ1287782 (дата звернення 23.02.2022)
23.Sasikala P. Effectiveness of language games in learning English Grammar at the
Secondary level. Avinashilingam Deemed University For Women. 2014. P. 145–
158. URL: https://shodhganga.inflibnet.ac.in/handle/10603/77080 (дата
звернення 21.03.2022)
24.Sihlobo, Wandile Mr. A Review of Game Theory. University of Stellenbosch.
2012. P. 3–6. URL: https://www.mdpi.com/2077-1312/8/2/100/htm (дата
звернення 19.02.2022)
25.Şule Çelik Korkmaz. Language Games as a Part of Edutainment. Social and
Behavioral Sciences. Volume 93, 21 October 2013. P. 1249–1253. URL:
https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S187704281303468X (дата
звернення 26.03.2022)
26. Wittgenstein L. Philosophical Investigations. L. Wittgenstein. L. : Oxford Univ.
Press, 1967. P. 31.

34