Секрет фірми

Банкрут завжди правий

Іван ЗАЙЦЕВ

Підприємство-банкрут може нескінченно затягувати виплату боргів

Весь рік ми писали про те, як стягнути безнадійну заборгованість і за потреби ініціювати
процедуру банкрутства. Перш ніж закрити цю сумну тему, ми розповімо про те, як
поводитися з банкрутом.

Контракти вже писали про проблеми, з якими стикається підприємство, намагаючись

стягнути заборгованість з контрагента. Застосовуючи під час судових засідань
процесуальні диверсії, які дозволяють затягувати справу і морочити голови суддям,
неплатник може два роки відтягувати час розплати (див. Контракти, № 40, 2006). Навіть
якщо кредиторові вдасться впоратися з тяганиною і виграти справу, грошей доведеться
чекати ще довго. Процедура примусового стягнення далека від досконалості, тому, діючи
продумано і холоднокровно, боржник може відкласти повернення боргу ще на два роки
(див. Контракти, № 47, 2006).

Ангельське терпіння позивача і співчуття з боку державних виконавців не гарантують

кредиторові отримання грошей після закінчення виконавчого провадження. Процес може
бути зупинено, якщо компанія-боржник оголосить про початок процедури добровільної
ліквідації або ініціює власне банкрутство. В обох випадках виконавче провадження
зупиняється і матеріали справи мають бути передані або ліквідаційній комісії (у разі
добровільної ліквідації), або господарському суду (у випадку порушення справи про
банкрутство). Тепер поверненням грошей усім позикодавцям покійного підприємства
займатимуться представники комісій і комітетів. Навіть в умовах перманентного
банкрутства компанія-боржник може цілком успішно працювати, а грошей кредиторам не
платити. Незважаючи на те що домогтися такого ефекту непросто, у вітчизняній
юрпрактиці таких прикладів накопичилося понад сотня. Щоб розібратися в
«технологічних» нюансах, Контракти попросили юристів поділитися досвідом стягнення
боргів з підприємств-банкрутів. Ми запропонували експертам побувати в ролі
представників двох вигаданих компаній, одна з яких оголосила про банкрутство, а друга
сподівається стягнути заборгованість, підтверджену судовими рішеннями.

Інтереси віртуального кредитора ТОВ «Яблуко» представляє Андрій Авторгов, адвокат,

партнер спеціалізованої юридичної фірми «Агентство з питань боргів і банкрутства».
Інтереси боржника, точніше, вже банкрута ВАТ «Вишня» — Олександр Оніщенко,
керуючий партнер адвокатської компанії «Правочин».

Суд його знає

Олександр Оніщенко

— Нескладний прийом дозволяє відстрочити розрахунок з кредиторами підприємства-

боржника приблизно на два місяці. Достатньо оскаржити рішення суду про порушення
справи про банкрутство. Слід звернути увагу на кілька процесуальних хитрощів. Закон
«Про відновлення платоспроможності боржника або про визнання його банкрутом» і
Господарський процесуальний кодекс не передбачають оскарження цієї постанови ні в
апеляційному, ні в касаційному порядку. Однак у ст. 55 Конституції прямо зазначено, що
кожному гарантується право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій і бездіяльності
органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб.
Отже, оскільки Конституція має вищу юридичну силу порівняно з будь-якими іншими
законами та нормативними актами і містить норми прямої дії, рішення суду про
порушення справи про банкрутство можна спробувати оскаржувати.

На жаль, не всі господарські суди України приймають у провадження таку скаргу. Проте
відмова має бути зафіксована в окремому рішенні суду, яке також можна оскаржити в
апеляційному господарському суді. До апеляційної скарги необхідно додати клопотання з
проханням призупинити дію постанови суду першої інстанції про порушення процедури
банкрутства до розгляду справи по суті. Поки справа пройде стадії апеляції і касації, ми
зможемо виграти близько двох місяців.

Андрій Авторгов

— Як і на попередніх етапах, боржник має значну перевагу перед кредитором: не

повертати гроші набагато легше, ніж домагатися виплати заборгованості. Основний Закон,
що регулює питання банкрутства підприємств і погашення їхніх зобов’язань перед
кредиторами, орієнтований швидше на відновлення платоспроможності боржника, а не на
його ліквідацію шляхом банкрутства або повну виплату його боргів. Разом з тим на цьому
етапі в кредитора є суттєва перевага: уже всі інстанції оскарження самого факту наявності
боргу пройдено, борг підтверджено, виконавчих заходів у справі вживали, активи,
власники та лобістські можливості боржника вже відомі. Усе це дозволяє грамотно
побудувати стратегію стягнення заборгованості з банкрута.

Як уже зазначив мій колега, постанова суду про порушення справи про банкрутство
оскарженню не підлягає. Тому, щоб уникнути подальшого судового позову і затягування
справи, необхідно переконати суд відмовити у прийнятті скарги не окремим рішенням, а
звичайним листом. Опротестування листа суду не передбачене, відповідно ті два місяці,
які розраховує отримати мій опонент, йому виграти не вдасться.

Олександр Оніщенко

— Наступний крок — оскарження постанови суду про призначення керуючого майном

підприємства-банкрута (арбітражного керуючого). Сама процедура оскарження чимось
схожа на відвід судді або державного виконавця на попередніх етапах. Аргументувати
відвід арбітражного керуючого можна практично будь-якими розумними доводами,
наприклад, беручи під сумнів його кваліфікацію або висловлюючи підозри в його
заангажованості. Складно пророкувати заздалегідь, задовольнить суд відвід арбітражного
керуючого чи ні, — кожний випадок є індивідуальним. Однак навіть якщо служителі
Феміди відхилять наші скарги, відмову в заміні керуючого можна оскаржити у вищих
інстанціях. Поки справа пройде апеляцію і касацію, виграш у часі може перевищити три
місяці. Відповідно під час розгляду справи у вищих судах слід клопотатися про
призупинення рішення суду першої інстанції про призначення арбітражного керуючого.

Андрій Авторгов

— Єдиний спосіб мінімізувати можливі втрати часу внаслідок таких дій боржника —
намагатися переконати суд у навмисному затягуванні справи. Подавати до кожного із
судів документи, що свідчать про небажання банкрута розраховуватися з боргами,
наприклад, матеріали судового процесу та виконавчого провадження. І клопотати як у
місцевий, так і в апеляційні та Вищий господарський суди про якнайшвидший розгляд
справи і відхилення скарги боржника.
У такому випадку все може обійтися одним-двома засіданнями. Відповідно зменшиться і
втрата часу — приблизно до одного місяця. Цілковито нейтралізувати цю процесуальну
диверсію неможливо.

Олександр Оніщенко

— Ще одна можливість затягнути процес стягнення боргу — подання додаткової скарги

на постанову суду про призначення арбітражного керуючого, але вже на інших підставах.
Ця скарга подається після закінчення терміну апеляційного оскарження (10 днів).
Зрозуміло, оскільки строки спливли, суд відмовляє у прийнятті скарги у провадження і
далі оскаржується вже сама ухвала про відмову. Скарга подається до місцевого суду, який
її приймає і направляє справу до апеляційного суду. Потім зі скаргами на відмову апеляції
у задоволенні нашого клопотання вона може піти до ВГСУ та Верховного Суду.
Щоправда, стовідсоткової гарантії, що суд прийме скарги до розгляду і розішле справу по
інстанціях, немає. У нашій практиці траплялися випадки, коли суд скарги приймав і коли
відмовляв у їх прийнятті. Зате якщо вдасться передати справу до касації, можна виграти
ще близько двох місяців.

Андрій Авторгов

— У моїй практиці не було такого, щоб суд задовольнив клопотання про призупинення
справи про відвід арбітражного керуючого до розгляду скарги. Протидія така сама, як і в
попередньому випадку, — переконувати суддів у тому, що це лише затягування часу. В
такому випадку апеляційний суд відразу ж відхилить клопотання боржника. А надалі
розгляд додаткової скарги жодним чином не позначиться на ході судового процесу з
відводу керуючого, тобто час ми не втратимо.

Свій серед чужих

Олександр Оніщенко

— Тільки-но стало відомо про початок процедури банкрутства нашого підприємства,

варто відразу ж подбати про наявність додаткових боргів. Зрозуміло, кредиторами мають
ставати фірми, підконтрольні або дружні банкруту. Усі транзакції, внаслідок яких
виникала заборгованість, треба оформити до дати порушення справи про банкрутство,
інакше вони можуть бути в судовому порядку визнані недійсними. Наявність
прихильників у комітеті кредиторів — обов’язкова умова подальшої боротьби. Інакше з
компанією вже можна попрощатися — реальні кредитори або розпродадуть активи, або
перехоплять контроль над підприємством і перекинуть на себе всі грошові потоки,
запровадивши режим санації.

Андрій Авторгов

— На жаль, дуже рідко трапляється, що серед кредиторів немає підприємств, пов’язаних з

банкрутом. Створити «дутого» позикодавця нескладно — достатньо оформити рахунок на
надання консалтингових, тренінгових або будь-яких інших послуг «з повітря», перевірити
факт надання яких дуже важко. Причому вартість послуг може бути досить високою. У
такий спосіб банкрут вводить у майбутню раду кредиторів своїх людей, які
обстоюватимуть його інтереси.
Перешкодити створенню дутих кредиторів можна лише одним способом — наполягати на
необгрунтованості боргу. Тобто просити суд призначити аудиторську перевірку боржника
та самих кредиторів, їхніх установчих документів, попередньої господарської діяльності
(чи не створювалася фірма для однієї фіктивної транзакції) тощо. Також слід клопотати і
про перевірку справжності документів, наданих кредиторами на підтвердження боргу:
договір на надання послуг, рахунок-фактура, акт прийому виконаних робіт etc. Звісно, у
цьому випадку ми самі надаємо боржникові виграш у часі, однак значно важливіше не
допустити дутих позикодавців у комітет кредиторів.

Олександр Оніщенко

— Усі кредитори компанії-банкрута повинні висунути свої претензії в місячний термін

після публікації оголошення про банкрутство. Після чого призначається попереднє
засідання суду, куди арбітражним керуючим подається реєстр осіб, що висунули претензії
до боржника. Як свідчить практика, усі позикодавці вкрай рідко укладаються у відведений
законом термін. А для зміни списку кредиторів необхідна окрема постанова суду.
Відповідно позикодавець, що спізнився, повинен звернутися до суду для внесення його до
списку кредиторів, причому будь-які дії арбітражного керуючого на час розгляду
звернення повинні бути призупинені. Подати заяву про внесення до списку кредиторів
може і підконтрольна компанія, чим досягається відразу дві мети: щонайменше — виграш
у часі, щонайбільше — поява серед кредиторів ще однієї своєї людини.

Можна оскаржити постанову суду, якою затверджено список кредиторів, незалежно від
того, включили туди «наші» підприємства чи ні. Подавати апеляційну і касаційну скарги
має право як сам банкрут, так і будь-яка юридична чи фізична особа, якій він винен гроші.
Підстава для оскарження — включення до списку підприємств, у справжності боргу яких
є сумніви. Поки апеляційна та касаційна інстанції ухвалять рішення щодо скарги, мине
приблизно два місяці — швидше вердикти у вищих судах виносяться рідко.

Андрій Авторгов

— Протиотрута процесуальної диверсії, застосованої Олександром, практично та сама, що

і в попередньому випадку: просити суд перевірити обгрунтованість претензій. Разом з тим
не слід забувати, що процедура стягнення боргу вже перейшла у стадію, де боржник не
може застопорити процес лише зверненнями до суду: на підприємстві вже працює
арбітражний керуючий. Тепер головне для нашої компанії — не дати банкрутові
блокувати діяльність розпорядника майном. Для цього необхідно просити суд не
припиняти роботу арбітражного керуючого. Якщо суддя задовольнить наше клопотання,
час ми не втратимо і дії з погашення заборгованості не зупинятимуться.

До речі, несумлінним боржникам не варто забувати, що за перешкоджання роботі

арбітражного керуючого посадовими особами підприємства передбачено усунення
керівництва компанії від виконання своїх обов’язків і кримінальна відповідальність, як і за
навмисне доведення підприємства до банкрутства, а саме так можна кваліфікувати всі дії
представників боржника з нарощування суми боргу.

Олександр Оніщенко

— Далі потрібно затягти час повернення боргів за допомогою оскарження одним із

кредиторів, як правило, підконтрольним боржникові, дій арбітражного керуючого,
обгрунтовуючи скаргу, наприклад, тим, що керуючий лобіює інтереси одного з
позикодавців або неефективно управляє підприємством-банкрутом. До позовної заяви
додається клопотання про призупинення роботи арбітражного керуючого до винесення
вердикту у справі. Якщо скарга прийнята і провадження у справі почалося — добре. У
цьому разі можна виграти 2-3 місяці.

Андрій Авторгов

— Проблема в тому, що подавати скарги на дії арбітражного керуючого можна практично

нескінченно — будь-який кредитор може оскаржувати будь-яку його дію. Відтак судова
тяганина може тривати дуже довго. Єдиний шлях перешкодити таким діям
псевдокредиторів — звернутися до правоохоронних органів з проханням порушити
справу за фактом шахрайства з боку боржника і кредитора-іуди. Звісно, не завжди справа
порушується, не завжди підтверджується шахрайство з боку банкрута і пов’язаних з ним
осіб, однак навіть візит представників МВС або прокуратури на підприємство досить
витверезливо діє на несумлінних боржників. Та й суддя, побачивши, що проти позивача
порушено кримінальну справу, зробить певні висновки.

Санатор нас врятує

Подальший розвиток ситуації залежить від того, яка зі сторін отримає більшість голосів у
комітеті кредиторів. Загалом умовних голосів — тисяча, вони розподіляються між
кредиторами пропорційно сумі заборгованості банкрута перед ними. Наприклад, банкрут
винен 15 тис. грн: компанії X — 1 тис. грн (вона має 1/15 голосів), компанії Y — 6 тис.
(6/15), компанії Z — 8 тис. (8/15). Відповідно більшістю голосів у комітеті кредиторів
володітиме компанія Z, що й сприятиме прийняттю найзручніших для неї рішень. Однак
будь-які постанови, ухвалені комітетом кредиторів, не повинні обмежувати права дрібних
позикодавців — умови мають бути однакові для всіх. Тобто компанія, що володіє
більшістю голосів, не може ухвалити рішення з виплати заборгованості собі, а решті не
виплачувати зовсім. Разом з тим вона цілком може запропонувати простити банкруту весь
борг або його частину. Інший варіант — запропонувати мирову угоду на певних умовах,
наприклад, відстрочити виплату боргів на 20 років. Або прийняти план санації банкрута,
що передбачає мораторій на погашення боргу в найближче десятиліття, а одержуваний
прибуток інвестувати в розвиток виробництва. А за цей час або гроші знеціняться, або
кредитор припинить роботу, або покупець на підприємство знайдеться.

Обидва експерти погоджуються, що коли більшість голосів у комітеті кредиторів

контролює дружня боржникові особа, подальша боротьба за стягнення боргу є
безглуздою. Звісно, можна оскаржувати небажані рішення ради кредиторів у суді,
домагаючись їх скасування, але особливого сенсу це не має — грошей все одно не буде,
оскільки дружній кредитор ніколи не дозволить ухвалити рішення з виплати
заборгованості. Потрібно або укладати мирову угоду, або списувати заборгованість як
безнадійну і в такий спосіб зменшувати оподатковуваний прибуток.

Справжні позикодавці, отримавши більшість голосів у комітеті тим чи іншим способом

(наприклад, довівши необгрунтованість претензій дутих кредиторів), можуть домогтися
погашення заборгованості. Для цього є два основні шляхи: продати чи отримати у
власність активи банкрута або ввести на підприємстві режим санації, фактично ставши
його новим власником. Про небезпеки та переваги санації збанкрутілого підприємства
читайте в наступних номерах Контрактів.
Олександр Оніщенко, керуючий партнер адвокатської компанії «Правочин», представляє
інтереси боржника, точніше, вже банкрута ВАТ «Вишня»
Андрій Авторгов, адвокат, партнер спеціалізованої юридичної фірми «Агентство з питань
боргів і банкрутства», представляє інтереси віртуального кредитора ТОВ «Яблуко»