Тема 11. Цукровий діабет.

Порушення метаболізму вуглеводів, ліпідів,

амінокислот і водно-сольового обміну при цукровому діабеті. Клініко-
біохімічна характеристика цукрового діабету, діагностика.
Цукровий діабет є поширеним захворюванням, вчасна лабораторна
діагностика якого має важливе значення. Глюкозотолерантний тест
проводиться з метою виявлення латентних форм цукрового діабету та
наявності толерантності до глюкози на початкових етапах. При цукровому
діабеті рівень глюкози натщесерце буває підвищеним, зростання глікемічної
кривої відбувається повільно, зниження затягується, гіпоглікемічна фаза за
час проведення тесту не спостерігається. Навантаження глюкозою
супроводжується у більшості випадків глюкозурією. Чим більш чітко
виражений цукровий діабет, тим пізніше досягається максимум глікемії та
тим він вище.

Завдання для аудиторної роботи

1. Гормони підшлункової залози та їх ефекти.
Інсулін (від лат. insula – острівець) – це простий глобулярний білок із
молекулярною масою 5 700 Да. Його молекула містить 51 амінокислотний
залишок і побудована з двох поліпептидних ланцюгів, з'єднаних між собою
двома дисульфідними містками. А ланцюг складається з 21 амінокислотного
залишка, а В ланцюг – з 30.

Попередником інсуліну є препроінсулін (104 амінокислотних залишки), він

містить на N-кінці молекули сигнальний пептид – гідрофобну послідовність
із 23 амінокислот, що спрямовує пептидний ланцюг всередину
ендоплазматичного ретикулуму. Після відщеплення сигнального пептиду
(під впливом протеїназ) відбувається замикання дисульфідних містків і
утворюється проінсулін (78 – 86 амінокислотних залишків, у залежності від
виду організму). Останній надходить в апарат Гольжді і депонується в
клітинних везикулах (β-гранулах), де шляхом відщеплення С-пептиду (35
амінокислотних залишків) утворюється зрілий інсулін, який зберігається в
формі цинквмісного гексамера аж до процесу секреції шляхом екзоцитозу.
Соматостатин – циклічний пептид, який синтезується D-клітинами острівців
підшлункової залози у вигляді прогормона з молекулярною масою приблизно
11 500 Да, який у кінцевому результаті перетворюється на молекулу з
молекулярною масою 1 640 Да, що містить 14 амінокислотних залишків і
дисульфідний зв'язок між двома залишками цистеїну. Окрім підшлункової
залози, соматостатин синтезується в гіпоталамусі, тканинах травного тракту,
а також у різних відділах ЦНС, де, очевидно, відіграє роль нейромедіатора.

Діючи паракринним шляхом, цей гормон пригнічує секрецію інших гормонів

острівцевих клітин. у фармакологічній кількості він зменшує кетоз, який
супроводжує інсулінову недостатність, що, очевидно, пояснює його здатність
гальмувати секрецію глюкагону. Він також знижує надходження поживних
речовин із травного тракту в кров, оскільки володіє здатністю сповільнювати
випорожнення шлунка, гальмувати секрецію гастрину та, відповідно,
утворення НСl, пригнічувати екзокринну функцію підшлункової залози та
секрецію жовчі, гальмувати всмоктування цукрів.

Панкреатичний поліпептид (ПП) синтезується F-клітинами підшлункової

залози, складається з 36 амінокислотних залишків і має молекулярну масу 4
200 Да. Його секрецію стимулює збагачена білками їжа, голодування, фізичні
навантаження та гостра гіпоглікемія. Соматостатин і внутрішньовенно
введена глюкоза знижують утворення цього гормона. Його функція
достеменно невідома, ймовірно, він впливає на вміст глікогену в печінці та
на секрецію шлункових і кишкових ферментів.

2. Цукровий діабет: визначення поняття, епідеміологія, класифікація за МКХ-

10.
Цукровий діабет (ЦД) — це група метаболічних (обмінних) захворювань, що
характеризуються хронічною гіперглікемією внаслідок порушень секреції
інсуліну, дії інсуліну або обох цих чинників. Хронічна гіперглікемія при ЦД
супроводжується ураженням, дисфункцією і недостатністю різних органів,
особливо очей, нирок, нервів, серця і кровоносних судин.
Етіологічна класифікація цукрового діабету (ВООЗ, 1999)

1. Цукровий діабет 1-го типу (деструкція β-клітин, яка зазвичай призводить

до абсолютної інсулінової недостатності):

А. Автоімунний.

Б. Ідіопатичний.

2. Цукровий діабет 2-го типу (з переважаючою резистентністю до інсуліну і

відносною інсуліновою недостатністю або з переважаючим секреторним
дефектом і резистентністю до інсуліну чи без неї).

3. Інші специфічні типи:

A. Генетичні дефекти функції β-клітин:

1. MODY-3 (хромосома 12, ген HNF-1а).

2. MODY-2 (хромосома 7, ген глюкокінази).

3. MODY-1 (хромосома 20, ген HNF-4а).

4. Інші.
Б. Генетичні дефекти дії інсуліну:

1. Резистентністъ до інсуліну типу А.

2. Синдром Рабсона — Менденхолла.

3. Ліпоатрофічний діабет.

4. Інші.

3. Історія вивчення, основи етіології та патогенезу; фактори ризику розвитку

цукрового діабету.
Серед причин і факторів ризику розвитку діабету – генетична схильність
(наявність хвороби у близьких родичів), надлишкова вага, малорухливий
спосіб життя, стреси, гострі ураження підшлункової залози, серцево-судинні
хвороби (артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця)

4. Прояви (клінічні симптоми) діабету. Цукровий діабет 2 типу, особливості

перебігу.
Серед симптомів цукрового діабету:
надмірне сечовиділення;
спрага;
постійне відчуття голоду;
втрата ваги;
постійне відчуття втоми;
погіршення зору.
У разі розвитку діабету 2 типу клітини не реагують нормально на інсулін, і
цей стан називається резистентність до інсуліну. При розвитку
резистентності до інсуліну підшлункова залоза починає компенсаторно
виробляти більше інсуліну, щоб стимулювати клітини реагувати на інсулін і
утилізувати глюкозу.

Надалі, підвищений рівень інсуліну вже не забезпечує належну утилізацію і

засвоєння глюкози тканинами і рівень цукру в крові підвищується,
створюючи основу для предіабету, а потім і для діабету 2 типу.

Високий рівень цукру в крові завдає постійної шкоди організму і може

спричинити інші серйозні проблеми зі здоров’ям, такі як хвороби серця,
втрата зору та захворювання нирок

5. Алгоритми лабораторної діагностики цукрового діабету та оцінка

результатів досліджень.

Існує два ключових аналізи при діагностуванні цукрового діабету. Перший –

аналіз крові на цукор. Другий – аналіз крові на глікований гемоглобін. Їх
результати дозволяють визначити рівень цукру в крові, зрозуміти, чи в нормі
обмін глюкози, виявити толерантність до глюкози (переддіабет).

6. Диференційна діагностика за синдромами (спрага, поліурія, гіперглікемія,

глюкозурія і т.п.).

Кетоз при голодуванні (немає гіперглікемії), алкогольний кетоацидоз

(глікемія рідко >13,9 ммоль/л [250 мг/дл], концентрація гідрокарбонатів ≥18
ммоль/л), лактацидоз (глікемія не є дуже підвищеною, домінують симптоми
шоку, підвищена концентрація молочної кислоти в сироватці крові), коми
(уремічна, печінкова, мозкова, при яких, часом, виникає гіперглікемія),
метаболічний ацидоз із збільшеним аніонним інтервалом >20 ммоль/л
(отруєння етиленгліколем, метанолом, паральдегідом та саліцилатами).

7. Загальні принципи та основи терапії і профілактики діабету.

Терапія повинна бути комплексною. В першу чергу необхідно звернутися за

допомогою до професійного дієтолога – меню дієти при цукровому діабеті
має певні особливості:

з раціону виключають цукор, кондитерські вироби, спиртні напої;

їжа повинна вживатися маленькими порціями і часто – не рідше 5 разів на
день;
варто харчуватися стравами з малим вмістом жиру та спецій. Слід уникати
вживання смажених продуктів, маринованих і солоних страв.
Фрукти при цукровому діабеті не протипоказані, але з раціону потрібно
виключити солодкі сорти – наприклад, банани і манго. Полуниця і малина,
персики і хурма будуть під забороною, а яблука, виноград і смородину лікарі
дозволяють вживати. Особливу увагу слід приділяти травній системі –
продукти харчування при цукровому діабеті повинні бути обов'язково
свіжими, в ідеалі не містити в складі генетично модифіковані жири (як
пальмова олія).

Що стосується вибору лікарських засобів від діабету 2 типу, то тут лікарі

застосовують індивідуальний підхід. Зазвичай призначення зводяться до
прийому специфічних таблетованих препаратів, які допомагають
підтримувати цукор у крові в межах норми. Такі препарати є сенс приймати
лише на самому початку розвитку захворювання. Інсулін при діабеті 2 типу
призначається тільки якщо відзначається прогресування захворювання і
призначені препарати не можуть підтримувати необхідний рівень цукру в
крові.

Крім цього, хворому будуть рекомендовані заняття спортом (невеликі

фізичні навантаження) та контроль за власною вагою. Грамотний підхід до
лікування, виконання всіх призначень та рекомендацій фахівців може
запобігти прогресуванню хвороби, і тоді інвалідність при діабеті не настане
ніколи.