Тема 15.

Правове регулювання окремих спеціальних адміністративно-правовихрежимів

Заняття 1
1. Поняття, види та елементи спеціального адміністративно-правового режиму.
Ознаки адміністративно – правового режиму :
- визначена спеціальними нормами права поведінка фізичних, посадових та юридичних осіб;
- Вимушена детальна регламентація діяльності органів публічної адміністрації з акцентом на їх правах та
повноваженнях;
- тимчасове уведення деяких додаткових правил або вилучення із загальнообов'язкових правових норм
певних приписів;
- встановлення особливого контролю за належним додержанням правопорядку у сфері Дії спеціального
режиму та уведення деяких обмежувальних заходів.

Спеціальні адміністративно-правові режими класифікуються за:

 юридичною силою акта, що закріплює режим (установлені законами України і підзаконними нормативно-
правовими актами);
 територією дії режиму (що діє на території всієї держави (режим доступу до державної таємниці, режим воєнного
стану ) , її окремої частини (режим окупованих територій, режим надзвичайної екологічної ситуації );
 часом дії (постійні та тимчасові);

Постійні - зумовлені специфікою об'екта правового регулювання, чи сфери, яка становить особливий публічний
інтерес, чи потребуе посиленого адміністративно- правового захисту (режими регулювання соціальних процесів, видів
діяльності, окремих об'єктів (предметів), територій). Наприклад, режим Державної таємниці.

Тимчасові - зумовлені обставинами, які ставлять під загрозу права, свободи, інтереси, громадян, безпеку суспільства,
надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру створюють загрозу життю і здоров'ю громадян
 об’єктом-носієм (територій, окремих об’єктів і документів, режими видів діяльності, режими заповідників,
вогнепальної зброї, отруйних речовин тощо);
 масштабом свободи громадян та організацій у використанні своїх можливостей для реалізації суб’єктивних прав
(пільгові й обмежувальні);
Перші надають громадянам і організаціям додаткові права і свободи або пільги під час здійснення ними
певних прав чи свобод, наприклад, пільги для учасників бойових дій. Другі, навпаки, запроваджують особливі
права використання громадянами і організаціями своїх прав і свобод або встановлюють заборону на
здійснення ними певних прав і свобод, наприклад, ліцензування окремих видів підприємницької діяльності.
 глибиною змін у конституційному статусі громадян і організацій (звичайні та надзвичайні)
Перші не змінюють конституційного статусу громадян і організацій; другі суттєво обмежують їх права і
свободи, вводять особливий порядок здійснення окремих видів конституційних прав і свобод.

До основних елементів адміністративно-правового режиму належать:

1. метод правового регулювання, який в адміністративному праві ґрунтується на централізованому засобі та
імперативному типах регулювання і виражається в юридичній нерівності суб'єктів правовідносин;
2. особливі адміністративно-правові засоби встановлення та форми виникнення прав і обов'язків, способів
юридичного пливу, захисту прав, процедурно-процесуальні форми тощо, до яких слід віднести акти, скарги, службову
або функціональну підпорядкованість, контроль або нагляд, адміністративний примус, протоколи, постанови,
клопотання, адміністративну відповідальність та ін.;
3. принципи, загальні положення адміністративного права, такі як участь громадян в управлінні державними
справами, забезпечення та захист прав і свобод людини, інтересів держави; здійснення органами влади своїх
повноважень у межах, установлених Конституцією та відповідно до законів України; підзвітність, підконтрольність,
відповідальність органів виконавчої влади та їх посадових осіб перед суспільством за свою діяльність тощо;
4. особливість адміністративного законодавства, яке характеризується наявністю великої кількості правових норм,
що регулюють значний обсяг різноманітних соціальних відносин, пов'язаних із державним управлінням;
5. встановлення поряд із загальногалузевим правовим режимом внутрішньогалузевих правових режимів: режиму
секретності, митного режиму, режиму державного кордону, режиму вільних економічних зон, режиму здійснення
певних видів підприємницької діяльності, паспортного режиму та ін.

Елементами спеціального адміністративно-правового режиму є також організаційна і матеріально-технічна

підсистеми. Організаційна забезпечує діяльність органів виконавчої влади і виражається у створенні особливих
правозастосовних структур і механізмів їхньої координації, у збиранні й обробленні інформаційних даних про
функціонування об’єкта, розробленні комплексних програм взаємодії всіх суб’єктів, що забезпечують підтримку
режиму. Дія спеціального адміністративноправового режиму пов’язана також із вирішенням економічних,
матеріально-технічних питань – підготовкою сил і засобів, створенням спеціальних фондів і джерел фінансування,
наданням допомоги потерпілим, проведенням аварійно-відновлювальних робіт.

1
 Отже, адміністративно-правовий режим це – правовий режим зі спеціальною метою, зумовлений імперативним
методом правового регулювання, з особливими засобами встановлення і формами виникнення прав та обов’язків,
способами юридичного впливу та захисту прав і свобод, який має чітко визначені просторово-часові рамки та
спеціальні органи управління.

2. Правовий режим надзвичайного стану: підстави та процедура запровадження

Надзвичайний стан - це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її
місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче
загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу
життю і здоров’ю громадян, бо при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України
шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та
органам місцевого самоврядування відповідно до цього Закону повноважень, необхідних для відвернення загрози та
забезпечення безпеки і здоров’я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної
влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене
загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів
юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим надзвичайного
стану" (далі - Закон).

Мета введення надзвичайного стану

Метою введення надзвичайного стану є усунення загрози та якнайшвидша ліквідація особливо тяжких надзвичайних
ситуацій техногенного або природного характеру, нормалізація обстановки, відновлення правопорядку при спробах
захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, для відновлення конституційних прав
і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, створення умов для нормального
функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших інститутів громадянського
суспільства (стаття 2 Закону).
У разі виникнення надзвичайного стану, законом передбачається надання відповідним органам державної влади,
органам місцевого самоврядування необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров’я громадян
повноважень.

Умови введення надзвичайного стану

Надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові,
усунення якої іншими способами є неможливим (частина перша статті 4 Закону).
Надзвичайний стан може бути введений в разі:
1. виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха,
катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють
загрозу життю і здоров’ю значних верств населення;
2. здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо
важливих об’єктів життєзабезпечення;
3. виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, блокування або захоплення окремих особливо
важливих об’єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної
влади та органів місцевого самоврядування;
4. виникнення масових безпорядків, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і
свободи;
5. спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;
6. масового переходу державного кордону з території суміжних держав;
7. необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади (частина друга статті
4 Закону).

Порядок введення надзвичайного стану

Порядок введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях передбачає наступні етапи:
 подання пропозиції щодо введення надзвичайного стану;
 винесення та підписання Указу щодо введення надзвичайного стану Президентом України ;
 затвердження Указу Президента України Верховною Радою України протягом двох днів з моменту звернення
Президента України;
 негайне оголошення Указу Президента через засоби масової інформації або в інший спосіб.
Надзвичайний стан не може вступати в дію без особливих на те умов, тобто повинна існувати реальна загроза, яка
посягає на безпеку громадян чи конституційний лад відповідного державного утворення. Згідно з нормами статті 5
спеціального Закону в нашій державі Президент України має видати Указ, який закріплює введення в дію
надзвичайного стану . Указ глави держави носить імперативний характер, а тому має в обов’язковому порядку
виконуватися органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх органами, посадовими особами і
громадянами України.

2
Забезпечення виконання Указу Президента здійснюється за допомогою примусової сили держави . Верховна Рада
України у дводенний строк з часу звернення глави держави має його затвердити. Президент України шляхом
звернення до засобів масової інформації або будь-яким іншим способом може вимагати, щоб групи осіб, організації та
установи, які є ініціаторами чи учасниками дій, припинили дії протиправного характеру, попередити про можливість
введення правового режиму надзвичайного стану на певній території. У разі, якщо ситуація, яка склалася, потребує
термінових заходів, пов’язаних із порятунком чи недопущенням загибелі населення, то такий режим може вводитися
без попередження .

Рада національної безпеки і оборони України як координаційний орган може виступати ініціатором пропозиції, яка
надходить до Президента, про введення надзвичайного стану в Україні або її окремих місцевостях. Кабінет Міністрів
України як вищий орган виконавчої влади подає пропозицію до глави держави, якщо мають місце надзвичайні
ситуації техногенного чи природного характеру, внаслідок яких виникає серйозна загроза для життя людства.
Президент має саме право, а не обов’язок запровадити на всій території держави або окремих її місцевостях правовий
режим надзвичайного стану. З цього випливає, що якщо навіть і є умови для впровадження його в дію, Президент
може не видавати відповідний Указ у разі можливості усунути небезпеку шляхом інших засобів.

При цьому, Кабінет Міністрів України може подати пропозиції щодо введення надзвичайного стану лише за умови,
передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону: у разі виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів
ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров’ю значних верств населення.

До введення надзвичайного стану за підставами, передбаченими пунктами 2-7 частини другої статті 4 Закону,
Президент України звертається через засоби масової інформації або в інший спосіб до груп осіб, організацій, установ,
які є ініціаторами чи учасниками дій, що можуть бути приводом для запровадження надзвичайного стану, з вимогою
припинити свої протиправні дії протягом встановленого у зверненні строку і попередженням про можливість
введення надзвичайного стану.

За умов, що вимагають невідкладних заходів для врятування населення або недопущення загибелі людей,
надзвичайний стан може бути введено без попередження.

Для запровадження надзвичайного стану Президент України повинен:

 чітко обґрунтувати його необхідність;
 визначити межі території, де вводиться надзвичайний стан;
 визначити час, з якого вводиться надзвичайний стан, і строк, на який він вводиться;
 перелік і межі надзвичайних заходів, вичерпний перелік прав і свобод людини й громадянина, які тимчасово
обмежуються у зв’язку з введенням надзвичайного стану, а також перелік тимчасових обмежень прав юридичних осіб
із зазначенням строку дії цих обмежень;
 визначити органи державної влади, органи військового командування та органи місцевого самоврядування, яким
доручається здійснення заходів надзвичайного стану, та межі їх додаткових повноважень.

Строк дії надзвичайного стану

Надзвичайний стан в Україні може бути введено на строк не більш як 30 діб і не більш як 60 діб в окремих її
місцевостях.
У разі необхідності надзвичайний стан може бути продовжений Президентом України, але не більш як на 30 діб. Указ
Президента України про продовження дії надзвичайного стану набирає чинності після його затвердження Верховною
Радою України (стаття 7 Закону).

Отже, надзвичайний стан є необхідним інструментом для усунення небезпеки, яка стоїть перед державою,
забезпечення ефективного функціонування суспільних відносин і національної безпеки України. Впровадження
особливого правового режиму надзвичайного стану на території України полягає в обмеженні деяких конституційних
прав і свобод громадян, у встановленні певних заходів, які мають на меті подолати надзвичайні обставини, що
склалися в соціальнополітичній сфері життя суспільства, та гарантує захист політичних, економічних і соціальних прав
громадян.

Суб’єктами подання пропозицій щодо введення надзвичайного стану в Україні можуть бути:
 Кабінет Міністрів України;
 Рада національної безпеки і оборони України.

3. Заходи правового режиму надзвичайного стану та порядок їх здійснення

Указом Президента України про введення надзвичайного стану в інтересах національної безпеки та громадського
порядку з метою запобігання заворушенням або кримінальним правопорушенням, для охорони здоров’я населення

3
або захисту прав і свобод інших людей на період надзвичайного стану можуть запроваджуватися певні заходи
правового режиму.

З метою ліквідації особливо тяжких надзвичайних ситуацій у мирний час може здійснюватися цільова мобілізація,
обсяги і строк проведення якої визначаються в Указі Президента України про введення надзвичайного стану. У
виняткових випадках, пов’язаних з необхідністю проведення невідкладних аварійно-рятувальних робіт, допускається
тимчасове переведення або залучення на добровільній основі працездатного населення і транспортних засобів
громадян для виконання зазначених робіт за дозволом відповідного керівника аварійно-рятувальних робіт та за
умови обов’язкового забезпечення безпеки праці. Забороняється залучення неповнолітніх, а також вагітних жінок до
робіт, які можуть негативно вплинути на стан їх здоров’я.

Надзвичайний стан передбачає:

 встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де
вводиться надзвичайний стан; обмеження руху транспорту та їх огляд;
 посилення охорони громадського порядку та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного
господарства;
 заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких встановлюється судом;
 заборона страйків; примусове відчуження або вилучення майна у юридичних і фізичних осіб.
Ні в якому разі не можуть бути обмежені:
 право мати рівні з іншими конституційні права і свободи та право бути рівними перед законом;
 право громадянина України не бути позбавленим громадянства; право не бути вигнаним за межі України та право не
бути виданим іншій державі;
 право на життя і право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань;
 право кожного на повагу до його гідності і право не бути підданим катуванню, жорстокому, нелюдському або
такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню: право не бути підданим без власної згоди
медичним, науковим чи іншим дослідам;
 право на свободу та особисту недоторканність; право не бути заарештованим або триматися під вартою інакше як за
вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом, тощо.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану», можуть вводитися додаткові
обмежувальні заходи, такі як:
 запровадження особливого порядку розподілення продуктів харчування і предметів першої необхідності;
 усунення від роботи на період надзвичайного стану, в разі неналежного виконання своїх обов’язків, керівників
державних підприємств, установ і організацій, від діяльності яких залежить нормалізація обстановки в районі
надзвичайного стану, та покладення тимчасового виконання обов’язків зазначених керівників на інших осіб;
 зміна режиму роботи підприємств, установ, організацій усіх форм власності, переорієнтація їх на виробництво
необхідної в умовах надзвичайного стану продукції, інші зміни виробничої діяльності, необхідні для проведення
аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт;
 мобілізація та використання ресурсів підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності для
відвернення небезпеки та ліквідації надзвичайних ситуацій з обов’язковою компенсацією понесених втрат;
 встановлення карантину та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів;
 тимчасова заборона будівництва нових, розширення діючих підприємств та інших об’єктів, діяльність яких не
пов’язана з ліквідацією надзвичайної ситуації або забезпеченням життєдіяльності населення та аварійно-
рятувальних формувань тощо.

4. Правовий статус та обмеження прав і свобод громадян в умовах надзвичайного стану

Гарантії дотримання прав людини при НС
В умовах надзвичайного стану забороняються:
•Зміна Конституції України;
•зміна конституції Автономної Республіки Крим;
• зміна виборчих законів; ·
•проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної
Республіки Крим і органів місцевого самоврядування; .
•проведення всеукраїнських та місцевих референдумів;
обмеження прав і повноважень народних депутатів України.

На період дії надзвичайного стану продовжується, у разі закінчення, строк повноважень представницьких органів
місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Верховної Ради України.
Стаття 22. Правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах
надзвичайного стану

4
Правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах
надзвичайного стану визначаються відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Передбачені цим Законом обмеження конституційних прав і свобод громадян, які можуть бути застосовані за умов
надзвичайного стану, є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. Строк їх застосування не перевищує
строку, на який вводиться надзвичайний стан. Введення інших обмежень забороняється.

В умовах надзвичайного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, зазначені у частині
другій статті 64 Конституції України: в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі
обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи,
передбачені статтями 24 (рівність громадян), 25 (право на громадянство і його зміну), 27 (право на життя), 28 (право на
повагу до гідності), 29 (право на свободу та особисту недоторканість), 40 (право направляти індивідуальні чи
колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого
самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану
відповідь у встановлений законом строк), 47 (право на житло), 51 (право на рівність у шлюбі, шлюб, сім’ю-батьківство),
52 (право дітей на гідне ставлення), 55 (право на судовий захист), 56 (право на відшкодування за рахунок держави чи
органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи
бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при
здійсненні ними своїх повноважень), 57 (право знати свої права і обов'язки), 58 (право, щоб зворотна дія в часі діяла
тільки тоді, коли на твою користь), 59 (право на професійну правничу допомогу), 60 (право не виконувати явно
злочинні розпорядження чи накази), 61 (не можна притягати двічі за одне й те саме + юридична відповідальність
індивідуальна), 62 (презумція невинуватості), 63 (право на відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів
сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом + право на захист + права засудженого) цієї Конституції.
Стаття 23. Правовий статус іноземців, осіб без громадянства та юридичних осіб іноземних держав в умовах
надзвичайного стану

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а також юридичних осіб іноземних держав, які перебувають на
території України під час надзвичайного стану, визначається Конституцією України та законами України,
міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 24. Неприпустимість використання правового режиму надзвичайного стану для захоплення влади та порушення
прав і свобод громадян, прав та законних інтересів юридичних осіб

Введення надзвичайного стану не може бути підставою для застосування тортур, жорстокого чи принижуючого
людську гідність поводження або покарання, для будь-яких обмежень права на життя, на свободу думки, совісті,
релігії в розумінні цих прав і свобод, прийнятому в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права і законах
України. Будь-які спроби використати введення надзвичайного стану для захоплення влади або зловживання нею
тягнуть за собою відповідальність згідно з законом.

Стаття 25. Відшкодування збитків, завданих під час введення надзвичайного стану
Особам, які втратили житло у зв’язку з обставинами, пов’язаними з дією надзвичайного стану, в тому числі з
проведенням робіт по їх відверненню або ліквідації, відповідно до закону надаються жилі приміщення. Особам, які
постраждали від надзвичайних ситуацій, в тому числі при проведенні аварійно-рятувальних робіт, відшкодовуються
заподіяні матеріальні збитки та надається інша необхідна допомога на умовах і в порядку, встановленому законом.
Юридичним особам, майно і ресурси яких використовувалися для відвернення або ліквідації ситуацій, що стали
причиною введення надзвичайного стану, відшкодовується їх повна вартість у встановленому законом порядку.

Якщо майно, що було примусово відчужене у юридичних і фізичних осіб, після скасування правового режиму
надзвичайного стану збереглося, колишній власник або уповноважена ним особа має право вимагати повернення
такого майна у судовому порядку або вимагати надання йому взамін іншого майна, якщо це можливо.
Стаття 26. Гарантії трудових прав громадян в умовах надзвичайного стану

Особам, тимчасово переведеним на роботу, не обумовлену трудовим договором, а також залученим до робіт по
ліквідації надзвичайних ситуацій у випадках, передбачених цим Законом, гарантується оплата праці відповідно до
чинного законодавства.

Стаття 27. Інформування інших держав про введення надзвичайного стану

Україна відповідно до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права при введенні надзвичайного стану
негайно після його введення повідомляє через Генерального секретаря ООН державам, які беруть участь у цьому
пакті, про обмеження прав і свобод людини і громадянина, що є відхиленням від зобов’язань за Міжнародним
пактом, та про межу цих відхилень і причини прийняття такого рішення.
У повідомленні зазначається також термін, на який вводяться відхилення від зобов’язань, передбачених
Міжнародним пактом про громадянські та політичні права.
5
У такому ж порядку Україна повідомляє про зміни межі відхилень від зобов’язань за Міжнародним пактом про
громадянські та політичні права або строку дії обмежень прав і свобод.

5. Режим надзвичайної екологічної ситуації: правове регулювання та підстави запровадження. Відмінність від режиму
надзвичайного стану.
Надзвичайна екологічна ситуація - надзвичайна ситуація, при якій на окремій місцевості сталися негативні зміни в
навколишньому природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави.

Підставами для оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації є:

• значне перевищення гранично допустимих норм показників якості навколишнього природного середовища,
визначених законодавством;
• виникнення реальної загрози життю та здоров'ю великої кількості людей або заподіяння значної матеріальної
шкоди юридичним, фізичним особам чи навколишньому природному середовищу внаслідок надмірного
забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи чи інших факторів;
• негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі на значній території і які неможливо
усунути без застосування надзвичайних заходів з боку держави;
• негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі, які суттєво обмежують або виключають
можливість проживання населення і провадження господарської діяльності на відповідній території;
• значне збільшення рівня захворюваності населення внаслідок негативних змін у навколишньому природному
середовищі.

Правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації – це особливий правовий режим, який може тимчасово
запроваджуватися в окремих місцевостях у разі виникнення надзвичайних екологічних ситуацій і спрямовується для
попередження людських і матеріальних втрат, відвернення загрози життю і здоров'ю громадян, а також усунення
негативних наслідків надзвичайної екологічної ситуації.

Запровадження відповідного правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації передбачає виділення
державою та/або органами місцевого самоврядування додаткових фінансових та інших матеріальних ресурсів,
достатніх для нормалізації екологічного стану та відшкодування нанесених збитків, запровадження спеціального
режиму постачання продукції для державних потреб, реалізацію державних цільових програм громадських робіт.
{Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3421-IV (3421-15) від 09.02.2006}

Стаття 6. Порядок оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації

Окрема місцевість України оголошується зоною надзвичайної екологічної ситуації Президентом України за
пропозицією Ради національної безпеки і оборони України або за поданням Кабінету Міністрів України. Указ
Президента України про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації затверджується
Верховною Радою України протягом двох днів з дня звернення Президента України.

Кабінет Міністрів України вносить подання про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної
ситуації на підставі пропозицій центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесені питання екологічної
безпеки, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій, органів місцевого самоврядування або за власною ініціативою.

Оголошення окремої місцевості Автономної Республіки Крим зоною надзвичайної екологічної ситуації або окремих її
місцевостей може ініціювати Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

В Указі Президента України про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації
зазначаються, зокрема:
обставини, що стали причиною оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації;
 обгрунтування необхідності оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації;
 межі території, на якій оголошується зона надзвичайної екологічної ситуації;
 заходи щодо організаційного, фінансового та матеріально-технічного забезпечення життєдіяльності
населення в зоні надзвичайної екологічної ситуації;
 основні заходи, що запроваджуються для подолання наслідків надзвичайної екологічної ситуації;
 обмеження на певні види діяльності в зоні надзвичайної екологічної ситуації;
 час, з якого окрема місцевість оголошується зоною надзвичайної екологічної ситуації, і строк, на який ця
територія оголошується такою зоною.
Указ Президента України про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації негайно
доводиться до відома населення через медіа та систему оповіщення цивільної оборони.

6
Дія правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації може бути достроково припинена Президентом
України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України або за поданням Кабінету Міністрів України
у разі усунення обставин, що стали причиною оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної
ситуації, виконання заходів, які необхідно було здійснити для нормалізації екологічного стану на території зони
надзвичайної екологічної ситуації.

У випадку запровадження в межах зони надзвичайної екологічної ситуації правового режиму надзвичайного стану
відповідно до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" можуть запроваджуватися, зокрема,
такі заходи, наведу кілька з переліку:
1. встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду;
2. обмеження руху транспортних засобів та проведення їхнього огляду з метою необхідної обробки, тимчасової
затримки в разі виявлення можливого небезпечного їхнього впливу на життя і здоров'я людей або загрози
погіршення екологічної ситуації;
3. посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення;
4. встановлення обмежень чи заборони на проведення масових заходів, у тому числі у разі загострення
епідеміологічної обстановки, крім заходів, заборона та проведення яких встановлюється судом;
5. відселення людей з місць, небезпечних для їх проживання, з обов'язковим наданням їм жилих приміщень для
постійного або тимчасового проживання;
6. встановлення тимчасової заборони на будівництво нових і розширення діючих підприємств та інших об'єктів,
діяльність яких не пов'язана з ліквідацією надзвичайної екологічної ситуації або із забезпеченням життєдіяльності
населення;
7. встановлення карантину та здійснення інших обов'язкових санітарно-протиепідемічних заходів;
8. запровадження особливого порядку розподілення продуктів харчування і предметів першої необхідності серед
населення;
9. проведення мобілізації ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, зміна режиму
їх роботи та профілю виробничої діяльності в межах, необхідних для проведення аварійно-рятувальних та
відновлювальних робіт;
10. примусове відчуження об'єктів права приватної власності з обов'язковим наступним повним відшкодуванням їх
вартості;

Забороняється залучати неповнолітніх, а також вагітних жінок до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їх
здоров'я.

Законодавство про зону надзвичайної екологічної ситуації становлять:

- Закон України від 25 червня 1991 року "Про охорону навколишнього природного середовища";
- від 14 грудня 1999 року "Про аварійно-рятувальні служби";
- від 16 березня 2000 року "Про правовий режим надзвичайного стану";
- від 13 липня 2000 року "Про зону надзвичайної екологічної ситуації";
- а також прийняті відповідно до них нормативно-правові акти.

6. Режим державної таємниці як один із видів режимів інформації з обмеженим доступом. Допуск до державної
таємниці.
ЗУ Про державну таємницю
Державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері
оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення
яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом,
державною таємницею і підлягають охороні державою.

Основною підставою класифікації секретної інформації є ступінь секретності. Ця категорія характеризує важливість
секретної інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони державою. Законодавством передбачено
три ступені секретності для інформації, що становить державну таємницю: “особливої важливості“, “цілком
таємно“, “таємно“.

Зі ступенем секретності безпосередньо пов’язаний і максимальний строк дії режиму секретності інформації. Він не
може перевищувати для інформації із ступенем секретності “особливої важливості” – 30 років, для інформації “цілком
таємно” – 10 років, для інформації “‘таємно” – 5 років. У деяких випадках Президент України може встановлювати
більш тривалі строки дії рішень про віднесення інформації до державної таємниці.

До державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація:

- у сфері оборони: про зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів бойового управління,
підготовку та проведення військових операцій, стратегічне та мобілізаційне розгортання військ, про напрями розвитку
окремих видів озброєння. Інформація, що може бути віднесена до державної таємниці •у сфері економіки, науки і
7
техніки: про зміст мобілізаційних планів державних органів та органів місцевого самоврядування, мобілізаційні
потужності, заходи мобілізаційної підготовки і мобілізації та обсяги їх фінансування, запаси та обсяги постачання
стратегічних видів сировини і матеріалів, про плани, зміст, обсяг, фінансування та виконання державного оборонного
замовлення;
- у сфері зовнішніх відносин:
•про директиви, плани, вказівки делегаціям і посадовим особам з питань зовнішньополітичної і
зовнішньоекономічної діяльності України, спрямовані на забезпечення її національних інтересів і безпеки;
•про військове, науково-технічне та інше співробітництво України з іноземними державами,
- у сфері державної безпеки та охорони правопорядку:
 про особовий склад органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність або розвідувальну чи
контррозвідувальну;
 про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і
результати оперативно-розшукової, розвідувальної і контррозвідувальної діяльності;
 про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали на конфіденційній основі з органами, що проводять
таку діяльність; про склад і конкретних осіб, що є негласними штатними працівниками органів, які здійснюють
оперативно-розшукову, розвідувальну і контррозвідувальну діяльність;
 про організацію, зміст, стан і плани розвитку технічного захисту секретної інформації;

Єдиною підставою для встановлення, зміни або скасування режиму секретності інформації є рішення державного
експерта з питань таємниць.

Ініціювати розгляд питання про віднесення інформації до державної таємниці державний експерт може або за його
власною ініціативною, або за зверненням керівників відповідних органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян.

Відповідне рішення про віднесення інформації до державної таємниці ухвалюється державним експертом з питань
таємниць не пізніше одного місяця з дня одержання звернення відповідного органу державної влади,
органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації чи громадянина.

Рішення державного експерта з питань таємниць про віднесення інформації до державної таємниці підлягає
реєстрації Службою безпеки України у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю. Після відповідної
реєстрації рішення державного експерта з питань таємниць є обов’язковим для виконання на всій території України.

На підставі віднесення інформації до державної таємниці ухвалюється рішення про засекречування матеріальних
носіїв інформації. Його здійснюють наданням відповідному документу, виробу чи іншому матеріальному носію
інформації грифу секретності – реквізиту, що засвідчує ступінь секретності певної інформації.

Громадяни мають право на:

Допуск до державної таємниці – оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації
Доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з
конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або
ознайомлення 3 конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з Державною таємницею,
цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень

Допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за
умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби
безпеки України після проведення їх перевірки.

Доступ громадян встановлюється залежно від ступеня секретності інформації.

Надання допуску громадянам передбачае
• визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією;
•перевірку громадянина у зв'язку з допуском до державної таємниці;
• взяття громадянином на себе письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому
довірена;
• одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з його
допуском до державної таємниці;
• ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Доступ до державної таємниці надається:

• дієздатним громадянам України,
• громадянами яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його за умовами своєї службової,
виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання.
8
• Рішення про надання доступу до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних
носіїв приймають керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та
організацій, у яких виконуються роботи, пов'язані з державною таємницею, або зберігаються матеріальні носії

Контрольні запитання:
1. Які елементи розкривають зміст адміністративно-правового режиму?
До основних елементів адміністративно-правового режиму належать:
1. метод правового регулювання, який в адміністративному праві ґрунтується на централізованому засобі та
імперативному типах регулювання і виражається в юридичній нерівності суб'єктів правовідносин;
2. особливі адміністративно-правові засоби встановлення та форми виникнення прав і обов'язків, способів
юридичного пливу, захисту прав, процедурно-процесуальні форми тощо, до яких слід віднести акти, скарги, службову
або функціональну підпорядкованість, контроль або нагляд, адміністративний примус, протоколи, постанови,
клопотання, адміністративну відповідальність та ін.;
3. принципи, загальні положення адміністративного права, такі як участь громадян в управлінні державними
справами, забезпечення та захист прав і свобод людини, інтересів держави; здійснення органами влади своїх
повноважень у межах, установлених Конституцією та відповідно до законів України; підзвітність, підконтрольність,
відповідальність органів виконавчої влади та їх посадових осіб перед суспільством за свою діяльність тощо;
4. особливість адміністративного законодавства, яке характеризується наявністю великої кількості правових норм,
що регулюють значний обсяг різноманітних соціальних відносин, пов'язаних із державним управлінням;
5. встановлення поряд із загальногалузевим правовим режимом внутрішньогалузевих правових режимів: режиму
секретності, митного режиму, режиму державного кордону, режиму вільних економічних зон, режиму здійснення
певних видів підприємницької діяльності,

2. Назвіть види адміністративно-правових режимів за: терміном дії, територією дії?

 часом дії (постійні та тимчасові);
Постійні - зумовлені специфікою об'екта правового регулювання, чи сфери, яка становить особливий публічний
інтерес, чи потребуе посиленого адміністративно- правового захисту (режими регулювання соціальних процесів, видів
діяльності, окремих об'єктів (предметів), територій). Наприклад, режим Державної таємниці.
Тимчасові - зумовлені обставинами, які ставлять під загрозу права, свободи, інтереси, громадян, безпеку суспільства,
надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру створюють загрозу життю і здоров'ю громадян
 територією дії режиму (що діє на території всієї держави (режим доступу до державної таємниці, режим воєнного
стану ) , її окремої частини (режим окупованих територій, режим надзвичайної екологічної ситуації );

3. Які види конституційних прав і свобод обмежуються в умовах надзвичайних адміністративно-правових режимів?
1) встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де
вводиться надзвичайний стан;
•2) обмеження руху транспортних засобів та їх огляд;
•3) посилення охорони громадського порядку та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного
господарства;
•4) заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких встановлюється судом;
•5) заборона страйків;
•6) примусове відчуження або вилучення майна у юридичних і фізичних осіб

В умовах надзвичайного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, зазначені у частині
другій статті 64 Конституції України: в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі
обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи,
передбачені статтями 24 (рівність громадян), 25 (право на громадянство і його зміну), 27 (право на життя), 28 (право на
повагу до гідності), 29 (право на свободу та особисту недоторканість), 40 (право направляти індивідуальні чи
колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого
самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану
відповідь у встановлений законом строк), 47 (право на житло), 51 (право на рівність у шлюбі, шлюб, сім’ю-батьківство),
52 (право дітей на гідне ставлення), 55 (право на судовий захист), 56 (право на відшкодування за рахунок держави чи
органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи
бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при
здійсненні ними своїх повноважень), 57 (право знати свої права і обов'язки), 58 (право, щоб зворотна дія в часі діяла
тільки тоді, коли на твою користь), 59 (право на професійну правничу допомогу), 60 (право не виконувати явно
злочинні розпорядження чи накази), 61 (не можна притягати двічі за одне й те саме + юридична відповідальність
індивідуальна), 62 (презупція невинуватості), 63 (право на відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів
сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом + право на захист + права засудженого) цієї Конституції.

4. Які підстави і порядок запровадження режиму надзвичайного стану?

5. Назвіть основні відмінності між режимом надзвичайного стану та режимом надзвичайної екологічної ситуації.
9
Режим надзвичайної ситуації, на відміну від режиму надзвичайного стану, не передбачає обмеження прав громадян.
Натомість, режим надзвичайної ситуації означає підвищену готовність та координацію органів державної влади та
місцевого самоврядування. Це може мати вираження у таких діях:
 посилення охорони громадського порядку;
 інформування громадян;
 дезінфекція об’єктів і територій;
 санітарно-гігієнічні протиепідемічні заходи.

Під час надзвичайного стану можуть бути введені такі заходи:

 встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де
вводиться надзвичайний стан;
 обмеження руху транспортних засобів та їх огляд;
 посилення охорони громадського порядку та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та
народного господарства;
 заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких встановлюється судом;
 заборона страйків;
 примусове відчуження або вилучення майна у юридичних і фізичних осіб.

6. Назвіть підстави для оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації
Стаття 5 ЗУ Про зону надзвичайної екологічної ситуації. Підстави для оголошення окремої місцевості зоною
надзвичайної екологічної ситуації
Підставами для оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації є:
 значне перевищення гранично допустимих норм показників якості навколишнього природного середовища,
визначених законодавством;
 виникнення реальної загрози життю та здоров'ю великої кількості людей або заподіяння значної матеріальної
шкоди юридичним, фізичним особам чи навколишньому природному середовищу внаслідок надмірного
забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи чи інших
факторів;
 негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі на значній території і які неможливо
усунути без застосування надзвичайних заходів з боку держави;
 негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі, які суттєво обмежують або
виключають можливість проживання населення і провадження господарської діяльності на відповідній
території;
 значне збільшення рівня захворюваності населення внаслідок негативних змін у навколишньому природному
середовищі.

7. Чи має впроваджуватися надзвичайний стан у період карантину від коронавірусу COVID-19? Який порядок його
введення у такому разі?
ТАК
Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» визначає надзвичайний стан як особливий правовий
режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях у разі виникнення надзвичайних
ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть
призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян тощо.
Надзвичайний стан може вводитися лише указом президента України, який протягом двох днів затверджується
Верховною Радою України. Надзвичайний стан може бути введений, зокрема, в разі виникнення особливо тяжких
надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, пандемій, панзоотій тощо), що
створюють загрозу життю і здоров’ю значній кількості людей.

Стаття 5. Порядок введення надзвичайного стану

Надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента України, який підлягає
затвердженню Верховною Радою України протягом двох днів з моменту звернення Президента України.
До введення надзвичайного стану за підставами, передбаченими пунктами 2-7 частини другої статті 4 цього Закону,
Президент України звертається через медіа або в інший спосіб до груп осіб, організацій, установ, які є ініціаторами чи
учасниками дій, що можуть бути приводом для запровадження надзвичайного стану, з вимогою припинити свої
протиправні дії протягом встановленого у зверненні строку і попередженням про можливість введення надзвичайного
стану.
За умов, що вимагають невідкладних заходів для врятування населення або недопущення загибелі людей,
надзвичайний стан може бути введено без попередження.
Пропозиції щодо введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президентові України подає
Рада національної безпеки і оборони України. В разі необхідності введення надзвичайного стану з підстав,

10
передбачених пунктом 1 частини другої статті 4 цього Закону, пропозиції щодо його введення подає Кабінет Міністрів
України.

8. Назвіть види інформації, що може бути віднесена до державної таємниці.

До державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація:
1) у сфері оборони:
2) у сфері економіки, науки і техніки:
3) у сфері зовнішніх відносин:
4) у сфері державної безпеки та охорони правопорядку:

9. Які є критерії віднесення інформації до державної таємниці?

1. Секретність: Інформація може бути віднесена до державної таємниці, якщо її розголошення може завдати шкоди
державним інтересам, національній безпеці або порядку в країні.
2. Важливість: Інформація може бути віднесена до державної таємниці, якщо вона має велике значення для
державних інтересів, національної безпеки, економіки або інших важливих сфер життя країни.
3. Обмежена доступність: Інформація може бути віднесена до державної таємниці, якщо до неї мають доступ лише
обмежена кількість осіб, що пройшли спеціальну перевірку та мають дозвіл на доступ до такої інформації.
4. Прихованість: Інформація може бути віднесена до державної таємниці, якщо вона є прихованою від
громадськості або інших країн, оскільки її розголошення може призвести до негативних наслідків для держави.
5. Законність: Віднесення інформації до державної таємниці має бути проведене відповідно до законодавства
країни із забезпеченням прав громадян на інформацію та свободу слова і відповідності з міжнародними стандартами
прав людини.

Конкретні відомості можуть бути віднесені до державної таємниці за ступенями секретності "особливої важливості",
"цілком таємно" та "таємно" лише за умови, що вони належать до категорій, зазначених у частині першій цієї статті,
і їх розголошення завдаватиме шкоди інтересам національної безпеки України та з дотриманням вимог статті 6
Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Забороняється віднесення до державної таємниці будь-яких відомостей, якщо цим будуть звужуватися зміст і обсяг
конституційних прав та свобод людини і громадянина, завдаватиметься шкода здоров'ю та безпеці населення.

10. Що означає дозвільний порядок провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею?

Дозвільний порядок провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, означає, що для здійснення такої
діяльності потрібно мати спеціальний дозвіл (ліцензію) від компетентного органу держави, який контролює
збереження державної таємниці.

Спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки
України.
Державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (далі – підприємства,
установи, організації) мають право провадити діяльність, пов’язану з державною таємницею, за умови надання їм
відповідного спеціального дозволу на провадження такої діяльності.

Дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, надається державним органам, органам
місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям за результатами спеціальної експертизи за
умови, що вони:
 відповідно до компетенції, державних завдань, програм, замовлень, договорів (контрактів) беруть участь у
діяльності, пов'язаній з державною таємницею;
 мають приміщення для проведення робіт, пов'язаних з державною таємницею, сховища для зберігання
засекречених документів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, що відповідають вимогам щодо
забезпечення секретності зазначених робіт, виключають можливість доступу до них сторонніх осіб,
гарантують збереження носіїв секретної інформації;
 додержуються передбачених законодавством вимог режиму секретності робіт та інших заходів, пов'язаних з
використанням секретної інформації, порядку допуску осіб до державної таємниці, прийому іноземних
громадян, а також порядку здійснення технічного та криптографічного захисту секретної інформації;
 мають режимно-секретний орган, якщо інше не передбачено цим Законом.
Термін дії дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, встановлюється Службою безпеки
України і не може перевищувати 5 років. Його тривалість залежить від обсягу робіт (діяльності), що здійснюються
державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, ступеня
секретності та обсягу пов'язаних з цими роботами (діяльністю) відомостей, що становлять державну таємницю, а
також категорії режиму секретності.

Завдання та задачі:
11
З поданого переліку назвіть постійні спеціальні адміністративно-правові режими: режим державної таємниці; режим
прикордонної зони; спрощений митний режим; дозвільний режим (придбання вогнепальної зброї); режим
надзвичайної екологічної ситуації; паспортний режим; режим воєнного стану; режим проживання іноземців;
санітарний режим; порядок в'їзду, виїзду на тимчасово окуповану територію.

- режим державної таємниці — так.

- режим прикордонної зони — так. Постанова КМУ “Про прикордонний режим”
- спрощений митний режим — так, сам митний контроль функціонує постійно, проте за скороченою процедурою.
- дозвільний режим (придбання вогнепальної зброї) — ТАК (Постанова КМУ “Положення про дозвільну систему”) - це
особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених
предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень, лабораторій
з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян. + Інструкція 622 (Порядок виготовлення, придбання,
зберігання, обліку, використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї.
- режим надзвичайної екологічної ситуації — Ні. Абзац 8 ч.4 ст. 6 ЗУ “Про зону надзвичайної екологічної ситуації”
вказується, на часове обмеження такого режиму, тому не постійний.
- паспортний режим — так, постійна юридична взаємодія держави та людини.
- режим воєнного стану — ні, п.2 ч.1 ст.6 ЗУ.
- режим проживання іноземців — так, ЗУ “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”
- санітарний режим;
- порядок в'їзду, виїзду на тимчасово окуповану територію — ні. Ч.1 ст.4 ЗУ “Про забезпечення прав і свобод громадян
та правовий режим на ТОТ України”

1. На тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину
меж тимчасово окупованої території.
П.4 ППП: передбачений цим Законом правовий режим діє до повного відновлення конституційного ладу України на
ТОТ.

2.
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Рівненській області, третя особа
Військова частина №_1, у якому просив визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Рівненській
області по скасуванню наданого допуску до державної таємниці за формою 1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що
будь-яких порушень, які б могли стати підставою відмови у наданні йому допуску до державної таємниці, він не
допускав. Під час виконання обов`язків за посадою розголошення інформації, пов`язаної з державною таємницею з
його боку та підлеглого особового складу військової частини не було. У військовій частині утворені і діють режимно-
секретні органи. Однак, Відповідач наголошував, підставою для скасування наданого допускує факти, відповідно до
яких начальник загальновійськового полігону як керівник установи тривалий час не вживав заходи щодо забезпечення
контролю за станом охорони державної таємниці у військовій частині, чим допустив порушення вимог статей 5, 37
Закону №3855-ХІІ, а отже створив загрозу витоку секретної інформації. Проаналізуйте дану ситуацію.

Стаття 22. Допуск громадян до державної таємниці

Залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці:
форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно"
та "таємно";
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про державну таємницю" допуск до державної таємниці надається особам, які
виконують службові або професійні обов'язки, пов'язані з роботою з державною таємницею, за наявності у них
необхідного рівня кваліфікації, стану здоров'я та особистої непорочності.
Згідно зі статтею 37 того ж Закону, установи, які забезпечують захист державної таємниці, повинні вживати заходів
щодо забезпечення її охорони та запобігання її витоку, зокрема проводити перевірки працівників та установлювати
контроль за виконанням ними вимог, пов'язаних із збереженням державної таємниці.

Отже, якщо встановлюється факт порушення установою, яка забезпечує захист державної таємниці, вимог щодо
забезпечення її охорони та запобігання витоку, то це може бути підставою для скасування допуску до державної
таємниці за формою 1, незалежно від того, чи були порушення з боку самої особи, яка просила допуск.
У цьому випадку, якщо будуть доведені факти порушення вимог щодо забезпечення охорони державної таємниці
військовою частиною, яка була відповідальна за збереження цієї інформації, то суд може задовольнити позов та
визнати скасування допуску до державної таємниці за формою 1 як правомірним.

12