Professional Documents
Culture Documents
Формування почуття відповідальності у молодших школярів
Формування почуття відповідальності у молодших школярів
ЗМІСТ
ВСТУП.................................................................................................................
ДОДАТКИ........................................................................................................
1
ВСТУП
5
Основна увага цього дослідження зосереджена навколо основних
особистісних рис незалежності та відповідальності учнів молодшої школи.
Гіпотеза цього дослідження стверджує, що коли молодші школярі
розвивають більше почуття самовпевненості, вони одночасно
розвиватимуть підвищене почуття відповідальності в своїй особистості.
6
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ САМОСТІЙНОСТІ
ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК
БАЗОВИХ
ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ
7
розуміння та здібності.
У сучасній психології та педагогіці постійне завдання полягає в тому,
щоб переконати дорослих у тому, що вони здатні відповідати своїм
одноліткам і виявляти самовпевненість, не залежаючи від сторонньої
допомоги. У результаті діти оцінюють вплив освітніх впливів дорослих через
їхню індивідуальну взаємодію, приймаючи чи відкидаючи їх, і включаючи їх
у свою поведінку. Питання виховання самостійності дітей у початковій школі
залишається актуальною і важливою темою.
До якостей, що визначають самостійність, як виділяють Л. Божович, Д.
Ельконін, О. Запорожець, О. Леонтьєв, В. Котирло, належать
безпосередність, критичність, самосвідомість, відповідальність за свої дії,
здатність вирішувати. проблеми без сторонньої допомоги. Незалежність
також розглядається як фундаментальна характеристика особистості, що
проявляється через адаптивне мислення, самостійне прийняття рішень і
проникливий підхід до обробки інформації.
М. Лісін наголошує на кореляції між особистісною автономією та
активним залученням пізнання, емоцій і волі. Це співвідношення має
подвійну сутність. Спочатку розвиток когнітивних процесів, емоцій і волі
відіграє вирішальну роль у формуванні автономних суджень і поведінки.
Водночас виконання рішень і дій у сфері самостійних зусиль зміцнює та
виховує здатність не лише виконувати свідомо керовані дії, але й ефективно
виконувати рішення, навіть за наявності потенційних перешкод [21, с. 3].
Риса незалежності, яка розглядається як фундаментальний елемент
характеру, високо оцінюється дослідниками як вирішальний атрибут. Вони
підкреслюють його значення в інтеграції різних аспектів особистості і часто
наголошують на внутрішній активації здібностей, активів і стратегій, щоб
слідувати обраному шляху, не залежаючи від допомоги з боку інших. Цю
тему широко досліджували такі відомі вчені, як Г. Бєлєнька, О. Богініч, П.
Горностай, О. Денисюк, О. Кононко, Д. Ольшанський.
Підґрунтя для дослідження концепції самостійного навчання було
закладено такими видатними педагогами та психологами, як Л. Виготський,
8
В. Давидов, О. Запорожець, Н. Менчинська, А. Петровський, С. Рубінштейн,
Д. Ельконін та ін. Завдяки своїм спостереженням вони розкрили природу
дитячої незалежності та її зв’язок з їх автономією та залученістю.
Мотиваційні чинники також відіграють значну роль у формуванні
сприйнятого рівня незалежності. Дослідники стверджують, що самостійність
є вирішальним компонентом діяльності дітей, підкреслюючи їх здатність
виконувати завдання без сторонньої допомоги. Ця здатність тісно
переплітається з розвитком поведінки вищого рівня, на яку впливає
справжній інтерес до діяльності та набуття необхідних навичок. Самостійна
діяльність дітей відзначається свободою вибору, стратегічним плануванням,
особистісною реалізацією, виконанням завдань, ініціативою, працездатністю,
почуттям відповідальності, керованими багатогранними мотивами.
Д. Ельконін стверджував, що незалежність є фундаментальним аспектом
особистості, що охоплює її інтелектуальний, моральний, вольовий та
емоційний виміри. Великі дослідження, проведені Л. Божович, Н.
Ветлугіною, П. Саморуковою, О. Усова та інші експерти оприлюднили різні
показники незалежності, такі як автономна поведінка, готовність самостійно
досягати особистих цілей, активний і творчий підхід до визначення та
вирішення завдань, непохитна рішучість у досягненні цілей, здатність до
самоконтролю та оцінювати свої дії. Отже, можна зробити висновок, що
самостійність є стрижневою властивістю людської натури, і виховувати цю
якість як у старших дошкільників, так і у молодших школярів вкрай важливо.
У сферах психології та педагогіки поняття «незалежність» є предметом
дослідження з різних точок зору. Такі науковці, як О. Борисова, Т. Конакова,
О. Зимоніна, Ю. А. В. Демидова, Т. Малова, О. Нохрина заглиблюються у
визначення дитячої самостійності як здатності долати труднощі та бар’єри
самостійно, без опори на дорослих. І навпаки, існує протилежна точка зору,
згідно з якою незалежна дитина є людиною, керованою внутрішньою
мотивацією та має унікальний підхід.
Концепція «самостійна дитина» відкрита для тлумачень, з різними
поглядами на її визначення. Одна точка зору припускає, що це означає
9
дивитися на світ з творчим мисленням, тоді як інша точка зору наголошує на
здатності дитини брати участь у таких заходах, як гра, навчання та
прогулянки без постійної залежності від дорослих. Крім того, самостійна
дитина має здатність висловлювати свою думку під час конфліктних
ситуацій, оцінювати вчинки та поведінку своїх однолітків, а іноді навіть
дорослих.
Великі дослідження вченого І. Зимньої заглибились у сферу самостійної
діяльності, даючи ґрунтовний огляд. За її висновками, самостійна діяльність
вирізняється цілеспрямованістю та внутрішнім потягом. Це передбачає
активне формування індивідами своїх дій та адаптацію їх відповідно до
результатів. Щоб зайнятися самостійною діяльністю, індивіди повинні
володіти значним ступенем самосвідомості, особистої відповідальності,
самодисципліни, інтроспекції, здатності до саморозвитку та саморозуміння
[22].
Згідно з психологічною енциклопедією, незалежність – це властивість
особистості, яка надає здатність функціонувати самостійно, приймати рішучі
рішення та брати на себе лідерство, не залежаючи від інших [16, с. 301]. Л.
Виготський стверджує, що такі когнітивні здібності, як мислення, пам'ять,
увага, розвиток мовлення, відіграють значну роль у вихованні розвитку
самостійності в навчанні [10, с. 198]. Ці когнітивні здібності дають дітям
змогу узгоджувати свої дії з конкретними цілями, долати перешкоди та
зрештою досягати бажаних результатів.
Самостійність, за словами М. Монтессорі, є вродженою властивістю
біології людини. Середовище, що нас оточує, дає людині шанс розвинути
фундаментальні здібності, дослідити свій потенціал і набути мудрості. У міру
того, як діти просуваються через різні етапи розвитку, починаючи від
освоєння основних фізичних рухів, таких як перевертання, повзання, сидіння
та ходьба, до вдосконалення соціальних і комунікативних навичок, таких як
жести, мова, інтонація та поведінкові аспекти, вони поступово рухаються до
звільнення від супровід дорослих.
І. Кон кваліфікує самостійність як рису особистості. Ця концепція
10
охоплює два фундаментальні елементи: здатність робити та виконувати
важливі рішення, не піддаючись впливу зовнішніх факторів, і готовність
взяти на себе відповідальність за цей вибір.
Науковці стверджують, що набуття автономії особистістю є
прогресивним шляхом, сформованим освітою. Автономія, фундаментальна
риса людства, тісно пов’язана з ініціативою, винахідливістю, аналітичним
мисленням і здатністю ставити та досягати цілей без сторонньої допомоги.
Прагнення до розвитку глибокого почуття незалежності загальновизнано як
центральна мета освітніх зусиль. Це вимагає взяття на себе відповідальності
за свій вибір, прийняття прагматичного та соціально свідомого мислення та
дотримання етичних цінностей.
На думку Г. Биховець, для того, щоб дитина шкільного віку була
самостійною, необхідно, щоб у неї були такі ключові якості, як
ініціативність, рішучість, позитивний світогляд. Було б несправедливо давати
високі оцінки за відсутності будь-якої з цих якостей, оскільки кожна з них
відіграє життєво важливу роль у вихованні самостійності дитини. Однак
важливо зазначити, що самі по собі ці якості не гарантують бажаного рівня
особистої залученості [9, с. 5].
Розглянемо сценарій дитини, яка має оптимістичний і самовпевнений
характер. Було б помилковим вважати, що цій дитині притаманні рішучість і
винахідливість у своїх пошуках. Так само на рішучу дитину не обов’язково
впливають точки зору інших. Вчені помітили, що дитину можна вважати
незалежною, якщо рівень її активності зберігається послідовність у різних
видах діяльності, емоційних станів, обставин (О. Кононко, С. Ладивір, Р.
Буре та ін.).
У сфері молодшого шкільного навчання М. Савченко стверджує, що у
дітей виявляються вікові особливості, пов'язані з самостійністю. Ці
характеристики включають здатність проявляти ініціативу та самостійно
займатися різноманітною діяльністю, робити самостійний вибір щодо своєї
майбутньої професії, брати участь у суспільних починаннях і докладати
спонтанних зусиль для розуміння природних явищ і людської поведінки без
11
зовнішнього керівництва. Культивування незалежності широко визнається
ключовим елементом у сучасній психології та педагогіці. Дослідники
розглядають самостійність як морально-вольову властивість, яка розвивається
шляхом набуття комплексного кола знань, умінь і навичок. Він включає в себе
здатність приймати самостійні рішення, вживати заходів, не покладаючись на
інших, встановлювати цілі та визначати відповідні підходи для їх досягнення.
Виховання самостійної діяльності дітей є фундаментальною опорою в
структуруванні навчального шляху учнів початкової школи.
Стадії Модуси
Виконав Типи формування відповідаль
14
чі стилі В. відповідаль відповідальної ності
Прядеїна ності О. поведінки особистості
Гролевої згідно згідно
М. О.
Маршалла Фіногенової
Відповідал Оптимальн Демок Лідер
ьний ий ратія
Співробітни
Виконавч Виконавчи Виконавець
цтво
ий й
або
конформізм
Вольови Відповідаль
й ний
Ситуативн Ситуативн Булінг Прожектор
ий ий
Уникаючи Анархі Планктон
й я
15
Значної актуальності в рамках даного дослідження набуває дослідження
Л. Вершиніної, яка визначає відповідальність як конвергенцію розумових і
чуттєвих компонентів в організації конкретних дій для досягнення бажаної
мети. Крім того, автори окреслюють конкретні показники, які служать
відображенням розвитку цієї якості сили волі, такі як здатність уявляти
майбутні цілі, формулювати систематичний план їх реалізації, активно брати
участь у завданнях, які сприяють їх досягненню, і підтримувати інтерес. і
мотивація перед обличчям перешкод. Це визначення встановлює чіткий і
прямий зв’язок між відповідальністю та елементом діяльності, що охоплює
формулювання та подальше виконання внутрішнього плану дій [13].
16
Погляди Л. Жаркової справили глибокий вплив на наші думки. Вона
стверджує, що відповідальність охоплює здатність діяти та мислити незалежно,
керуючись власними переконаннями щодо характеру завдань та норм і
цінностей, які формують вашу взаємодію зі світом. Автор стверджує, що
відповідальність слід розглядати як культивовану рису особистості індивіда,
що проявляється в його здатності виробляти стратегію та вживати проактивних
заходів для досягнення конкретних цілей. Крім того, ключову роль у вихованні
почуття відповідальності відіграють такі якості сильної волі, як терпіння,
наполегливість і рішучість [23, с. 32-37]. З психологічної точки зору
відповідальність розглядається як вольовий аспект структури характеру
людини, що охоплює такі якості, як автономія та ініціатива у виконанні
завдань, здатність долати перешкоди, підтримувати інтерес і активно досягати
мети, незважаючи на труднощі. По суті, це означає готовність взяти на себе
відповідальність за складні життєві обставини.
17
переконання та традиції групи, до якої вони належать. Освіта має на меті
культивувати соціальний аспект особистості [18].
18
РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ САМОСТІЙНОСТІ ТА
ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
19
критерії охоплювали здатність дитини до обдуманих дій, а також її здатність
діяти самостійно або за допомоги.
Для оцінки рівня самостійності молодших школярів розглянемо три
основні аспекти: когнітивний, емоційно-ціннісний та поведінковий.
Когнітивний компонент передбачає базове розуміння незалежності, здатність
самостійно вирішувати проблеми та уникнення непотрібного звернення за
допомогою. Емоційно-ціннісний компонент акцентує увагу на усвідомленні
значущості самостійності, готовності діяти без сторонньої допомоги, здатності
пишатися особистими досягненнями та самостійними діями. Нарешті,
поведінковий компонент передбачає демонстрацію самостійної поведінки в
різних ситуаціях і видах діяльності, що відповідають віку. Детальніше це буде
описано в таблиці 2.1.
Табл
иця 2.1.
Характеристика компонентів та
показників самостійності у дітей
молодшого шкільного віку
КОМПОНЕНТИ ПОКАЗН
ИКИ
Має уявлення про самостійність як
важливу рису характеру; називає словами,
КОГНІТИВНИЙ що може робити сама; використовує вислів :
«Я сам!»; знає, що самостійним бути добре,
20
за це похвалять батьки і вчителі;
розуміє, як себе поводити у знайомій та
незнайомій ситуації.
Позитивно ставиться до своїх
самостійних дій; радіє власним успіхам у
предметно-практичній діяльності;
орієнтується на те, що за самостійні дії
ЕМОЦІЙНО- хвалять;
ЦІННІСНИЙ намагається отримати позитивну оцінку
значущих людей;
усвідомлює важливість самостійності в
житті: виявляє розуміння самоповаги у
ситуаціях високих досягнень;
може час-від-часу надавати перевагу
необхідному, відмовившись від бажаного.
21
Продовження таблиці 2.1.
Табл
иця 2.2.
Характеристика методів
22
дослідження сформованості
самостійності молодших школярів
КОМПОНЕНТИ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Проведення з досліджуваними вправ:
КОГНІТИВНИЙ
«Кольорові кубики» та «Вгадай, що
зникло?»
ЕМОЦІЙНО- Проективна методика «Виключення
Характеристика складових
(компонентів та показників)
відповідальності у молодших школярів
КОМПОНЕНТИ ПОКАЗН
23
ИКИ
- розуміння
поняття «відповідальність» та
її складових;
КОГНІТИВНИЙ - усвідомлення необхідності
тримати відповідь за виконання дорученої
справи;
- осмислення дорученого
завдання (бажання зрозуміти правила,
план роботи);
- усвідомлення необхідності своєї
праці для інших;
- розуміння значущості
обов’язкового і хорошого виконання
доручення.
тривога і занепокоєння за якість у
процесі або до виконання;
ЕМОЦІЙНО- - негативні переживання з приводу
ЦІННІСНИЙ невиконаного завдання і переживання
задоволення при його успішному виконанні;
- готовність приймати нові
обов’язки;
- здатність і готовність долати
труднощі.
самостійне виконання дорученого
завдання (без допомоги і контролю);
- якісне виконання роботи
(можливе перероблення при невдалому
виконанні);
ПОВЕДІНКОВИЙ - доведення розпочатої справи до
24
кінця;
- тимчасове забезпечення
діяльності (вчасно приступає і закінчує);
- використання максимальної
кількості інформативних джерел та засобів
для більш якісного виконання діяльності;
- добровільність та
ініціативність; дисципліна;
- здатність відмовитися від розваг
заради виконання завдання;
- виконання обіцянок.
27
Табл
иця 2.4.
28
Для ефективного досягнення цілей, окреслених у нашому
експериментальному дослідженні, враховуючи складний і чіткий характер
вивчення співвідношення між самостійністю та відповідальністю у
молодших школярів, ми обрали методики, які гарантують точне та
неупереджене психологічне оцінювання. Ці методології надійні та
гарантують точні результати.
29
учасником.
30
Як і в попередніх випадках, ця діяльність проводилась індивідуально,
у звичній для дитини обстановці. Це було абсолютно добровільно та мало
на меті допомогти. Для вивчення емоційно-ціннісного аспекту розвитку
самостійності ми використали проективну методику «Виключення зайвих
слів» та творче завдання «Збери намистини на нитці».
31
також навчилися порівнювати намистини одного кольору, що дало їм змогу
зрозуміти наслідки їхніх дій, наприклад визначити відмінності між
намистинками.
32
84 випадки стеження, які були задокументовані.
33
експериментальні дані залишаються неупередженими та надає рівні
можливості для хлопчиків і дівчаток. Зокрема, кожне практичне завдання
має певну складність і має на меті виявити вроджену поведінку дитини,
надаючи кожній дитині можливість використовувати її в індивідуальній
манері, яка дозволяє індивідуально виражити.
34
РОЗДІЛ ІІІ. ПСИХОЛОГІЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО
РОЗВИТКУ САМОСТІЙНОСТІ ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК БАЗОВИХ ЯКОСТЕЙ
ОСОБИСТОСТІ
35
Поняття «незалежність» має чітке визначення. Зокрема, це прагнення
виконувати завдання, не покладаючись на допомогу, здатність долати
перешкоди, що зустрічаються на шляху до досягнення мети, схильність
проявляти ініціативу та творчість, прагнення діяти автономно та окремо від
інших, а також уміння утверджувати свої переконання, критично оцінюючи
свої вчинки.
Коли вчителі звужують поняття «незалежність» до однієї
характеристики, це занадто спрощує та зменшує його значення,
пропускаючи вирішальний елемент складності. Навпаки, навмисне
розширення поняття може змінити його початкове значення та зміст, що є
недоречним.
Щоб забезпечити ясність і уникнути двозначності, вкрай важливо
встановити точне визначення незалежності та звузити її складові елементи.
Це передбачає визначення основних основних якостей студентського
лідерства, зводячи до мінімуму кількість компонентів. Консолідуючи ці
компоненти в єдине ціле, ми можемо охопити фундаментальні, характерні
та нескладні прояви незалежності.
Зміст цієї заплутаної структури розкривається при розгляді цих точок
зору. Поняття незалежності, що стосується дітей початкової школи,
охоплює кілька ключових якостей. До них належать здатність самостійно
досягати цілей без зовнішнього керівництва чи допомоги, схильність до
оригінальності та креативності в роботі, а також здатність аналізувати
ситуації та оцінювати свою роботу, визначаючи сильні та слабкі сторони.
У центрі уваги нинішнього завдання полягає в тому, щоб озброїти
педагогів стратегіями включення науково вибраного освітнього контенту в
реальний досвід навчання молодших школярів. Це передбачає врахування
їхніх унікальних інтересів, здібностей, творчої індивідуальності. Виховання
самостійності молодших школярів залежить від ефективного використання
відповідних методів і прийомів навчання.
Активне і самостійне залучення учнів до вирішення проблемних
36
ситуацій є сутністю проблемного навчання (ПН). Завдяки такому підходу
студенти повністю засвоюють і зміцнюють своє розуміння наукових
концепцій, а також розвивають свої здібності до творчого мислення.
Використання групових методів навчання передбачає організацію
навчального процесу таким чином, щоб полегшити отримання знань через
взаємодію студентів у групі. Такий підхід до навчання сприяє розвитку
комунікативних навичок і покращує когнітивну активність.
Застосування ігрових технологій навчання передбачає системне
розміщення ігрових засобів, залучення учнів до навчальних ігор, які
сприяють самовизначенню та виховують творчі здібності.
Концепція проектного навчання обертається навколо використання
навчальних проблем як засобу для досягнення дидактичних цілей. Основна
увага зосереджена на ретельному вирішенні цих проблем, що в кінцевому
підсумку призводить до відчутних і практичних результатів, які зазвичай
називають проектами.
Інтерактивне навчання – це унікальний підхід до організації
пізнавальної діяльності, спрямований на створення середовища,
сприятливого для успішних та інтелектуально здібних учнів. Використання
методів і технологій відіграє вирішальну роль у розвитку навичок
критичного мислення. Компоненти критичного мислення охоплюють
особистий погляд на предмет, здатність робити аргументовані висновки,
логічне викладення ідей, здатність до адаптації у відповідь на
контраргументи та здатність розвивати незалежну точку зору та здатність
вирішувати проблеми.
Досліджуючи етапи зростання незалежності, необхідно класифікувати
учнів на основі їх різного рівня автономії. Цей процес потребує отримання
точних деталей щодо масштабу, кількості та узгодженості їхніх незалежних
можливостей.
У молодших класах вчителі часто називають самостійністю поведінку
і діяльність учнів. Ця поведінка відзначається всебічним проявом
37
незалежності, креативності та критичного мислення. Важливо зазначити,
що кожен із цих елементів має значення та вносить свій внесок у загальну
концепцію незалежності, але жоден із них сам по собі повністю не
відображає її значення.
Якість «самостійність» не може бути точно оцінена у початківця, якщо
йому не вистачає креативності або критичного та самокритичного
мислення. Це пояснюється тим, що не всі незалежні учні володіють
креативністю, і не всі проактивні учні виявляють критичні та самокритичні
тенденції.
Щоб оцінити рівень самостійності учня, педагоги повинні вивчити
обставини, за яких кожен учень демонструє здатність діяти самостійно,
проявляти ініціативу та критично мислити. Дуже важливо, щоб учні не
обмежувалися завданнями, які знаходяться в їхній зоні комфорту. Щоб
гарантувати, що обсяг незалежності є достатньо широким, вчителі повинні
брати до уваги такі фактори:
Від того, наскільки учні виявляють самостійність, творчу ініціативу,
критичність у різноманітних видах діяльності, незалежно від рівня
інтересів, залежить рівень розвитку їхньої самостійності. Розвиток
самостійності, ініціативи, критичності в діях і поведінці учня можна
класифікувати як сильний, так і слабкий.
Верхні ланки охоплюють студентів, які виявляють максимальний
рівень незалежності, про що свідчить їх поведінка та дії. Ці студенти
володіють здатністю послідовно формулювати та захищати свою точку
зору, обґрунтовуючи свої рішення на основі кінцевих результатів своїх
зусиль. Вони виявляють схильність до використання логічних методів
дослідження і звертаються за допомогою до дорослих лише у важких
обставинах. Ці ініціативні люди володіють наполегливістю, щоб довести
свої починання до кінця, зберігаючи оптимістичний погляд перед обличчям
викликів і докладаючи максимум зусиль для досягнення своїх цілей. Вони
непохитно впевнені у своїх досягненнях і дотримуються високих
стандартів як самих себе, так і своїх однолітків. У середньому ця група
38
становить близько 20-30 відсотків студентства.
Наступна група студентів із задовільним рівнем навичок виявляє
більшу стійкість щодо самостійності, творчого потягу та критичності у
порівнянні з попередньою групою. У цій групі студенти можуть проявляти
або оптимістичне, ентузіазмове та проактивне ставлення, або, навпаки,
почуття апатії та схильність до контролю з боку авторитетів. Спочатку ці
студенти підходять до своєї роботи з упевненістю та великими надіями на
успіх, але часто падають духом і здаються, коли стикаються з
перешкодами. Примітно, що висококреативні студенти, як правило, більш
критичні до своєї роботи, ніж самокритичні. На щастя, вони охоче
звертаються за допомогою до вчителів. У типовому класі частка таких
учнів може коливатися від 30 до 40 відсотків.
Приблизно 30-40 відсотків студентів потрапляють до групи середнього
рівня, яка складається з осіб, які демонструють послідовну поведінку в
різних ситуаціях і видах діяльності. Ці учні, як правило, пасивні та надають
перевагу досягненню високих оцінок, але вони не схильні до ризику. Вони
також менш організовані порівняно з іншими групами та більш охоче
звертаються за допомогою. Крім того, вони не мають високих очікувань
щодо себе, а самокритика не відіграє істотної ролі у формуванні їхніх
прагнень.
Основний склад групи складають учні молодших класів, які володіють
найнижчим ступенем самовпевненості, творчого потягу та критичного
мислення. Цим особам не вистачає здатності виконувати свої завдання
самостійно, і вони значною мірою покладаються на керівництво та
допомогу дорослих. Вони не впевнені у своїх здібностях і задовольняються
тим, що просто відповідають очікуванням їхніх учителів. Вони схильні до
традиційних підходів, шукають усталені приклади для наслідування та
віддають перевагу структурованим процедурам. Вони потребують
наставництва та керівництва, оскільки їм важко оцінити власну роботу, і їм
бракує здатності до проникливих та обґрунтованих суджень. Ця конкретна
підгрупа становить приблизно 10 відсотків від загальної кількості студентів
39
і є серйозним джерелом занепокоєння для педагогів.
Більшість дослідників дотримуються цієї класифікації, коли йдеться про
різні етапи становлення незалежності, як показано в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1.
Рівні
Характеристика
сформова
самостійності представників
ності
кожного рівня
самостійності
Прагне досягти успіху. Робить оптимістичні прогнози щодо
результатів своєї діяльності. Швидко включається у роботу. Діє
Високий цілеспрямовано, наполегливо. Характеризується стійкою
тенденцією до самостійної поведінки. Мобілізується на
долання труднощів, звертається до дорослого за допомогою
лише в разі необхідності, доцільно її використовує. Доводить
розпочате до кінця. Висловлює більш-менш об’єктивні
судження щодо якості кінцевого
результату та вкладених в його досягнення особистих
зусиль.
Прагне досягти успіху, проте не може обґрунтувати свої
високі очікування або задовольняється ухильною відповіддю.
Береться за роботу не одразу. Діє цілеспрямовано і
Середній наполегливо на початку діяльності. Після зіткнення з
труднощами уповільнює темп своїх дій, відволікається на
стороннє, очікує від дорослого передчасної допомоги, легко
звертається за нею. За підтримки дорослого намагається
довести розпочате до кінця. Оцінюючи якість кінцевого
результату, видає бажане за реальне, уникає необхідності
оцінити
40
його та власні зусилля об’єктивно. Характер вольової
поведінки значною мірою визначається складністю завдання,
настроєм, ситуацією.
Прагне не стільки досягти успіху, скільки уникнути
невдачі та негативних оцінок дорослого. Здебільшого прогнози
щодо майбутнього результату своєї діяльності песимістичні,
очікування низькі, стан тривожний. Повільно включається в
Низький
роботу, діє невпевнено. Часто вдивляється в обличчя
дорослого, очікуючи допомоги та підтвердження
правомірності своїх дій. Боїться труднощів. Зіткнувшись з
ними, втрачає інтерес до виконуваного завдання, може
залишити його незавершеним. Підтримка дорослого збільшує
тривалість роботи. Без прямих підказок та показу способів дій
практично не працює. Судження щодо результату цілком
залежить від
думки дорослого.
41
Вимоги Учителі ставлять перед молодшими школярами
навчально-трудові завдання, які відповідають таким критеріям:
сприяння самостійній роботі.
Доручаючи молодшим школярам самостійну роботу, важливо
враховувати такі чинники: завдання повинно бути об’єктивно
складним, оскільки це створюватиме труднощі та спонукатиме дитину
звертатися за допомогою до дорослого; завдання повинно давати зразок
або приклад для наслідування дитиною; а завдання має передбачати
оцінювання власної роботи за реальними якісними та кількісними
показниками, що дозволяє їм виносити оціночне судження про
кінцевий результат, не покладаючись лише на оцінку вчителя.
Самостійна робота учнів молодших класів має базуватися на їхніх
індивідуальних знаннях, уміннях, навичках, життєвому досвіді,
сприяти зростанню пізнавальних здібностей. Він має бути міцним і
різноманітним за формою та змістом, включаючи нові елементи в
процес. Крім того, самостійна робота повинна сприяти комплексному
підходу до вивчення предмета, використовуючи різноманітний
матеріал: порівняння, аналіз, узагальнення, композиція, реконструкція.
Психолого-педагогічне керівництво має важливе значення в здійсненні
контролю за самостійною діяльністю молодших школярів.
Під час контролю за самостійними завданнями молодших
школярів необхідно дотримуватися певних методичних рекомендацій.
Ці правила забезпечують плавний процес і оптимальну підтримку для
студентів. Правило номер один наголошує на важливості ніколи не
відмовляти молодшому школяреві в допомозі, особливо коли вона
об’єктивно потрібна. Вкрай важливо надати допомогу в належному
порядку та кількості. Правило номер два підкреслює необхідність для
вчителя знати про будь-які труднощі, з якими може зіткнутися учень.
Це включає в себе такі ситуації, як забуття чогось, нерозуміння
важливої інформації, відчуття тривоги або труднощі зосередження.
42
Перш ніж втручатися, рекомендується оцінити рівень залученості
та придатність діяльності для учня, враховуючи його інтереси та
здібності. Обсяг допомоги повинен відповідати віку, індивідуальним
особливостям дитини, наявним у неї знанням, умінням і навичкам. Щоб
надати ефективну допомогу, вкрай важливо обмежити допомогу
певними діями, такими як спонукання згадати загальні вказівки,
постановка навідних запитів, пропозиція часткового керівництва та
встановлення основних зв’язків. Важливо утримуватися від надання
прямих інструкцій або демонстрації конкретних технік поведінки. Крім
того, рекомендується уникати передчасного втручання в спроби
новачка. Дотримуючись цих принципів, діти розвиватимуть здатність
виявляти та виправляти власні помилки. Слід докласти зусиль для
створення сприятливих умов, які дозволять учням молодших класів
мати широкий доступ до додаткової інформації.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
45
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ
46
ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2019. 258 с.
10. Боряк О. Аналіз результатів логопедичного обстеження
мовленнєвого розвитку розумово відсталих дітей молодшого
шкільного віку. International
47
Scientific and Practical Conference “WORLD SCIENCE”. 2016. 2 (6),
Vol. 5,
рр. 40-44.
49
20. Дичківська І. М. Основи педагогічної інноватики:
навчальний посібник. Рівне: Зелент, 2001. 156 с.
21. Дудник О. Формування відповідальної поведінки
молодших школярів у оповіданнях В. Сухомлинського [Електронний
ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
http://dspu.edu.ua/pedagogics/arhiv/29_ch1_2014/7.pdf.
(дата звернення: 07.05.2023).
22. Заброцький М. М. Основи вікової психології Тернопіль:
Богдан, 2002. 112 с.
50
28. Касьянов М. А., Ревенко Ю. П., Медяник В. О. та ін.
Безпека життєдіяльності : навчальний посібник. Луганськ : Вид-во
СНУ ім. В. Даля, 2006. 284 с.
29. Колупаєва А. А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи:
монографія. Київ
51