Лекція 

7. Художня модель картини світу в романах нобелівського лауреата

2001 р. Відьядера С. Найпола.
1. Колоніальна і постколоніальна ідентичність Найпола: життя інтелектуала-кочівника.
2. Спроба примирення колоніального Тринідаду та Англії в творчості Найпола: проблемно-
тематичний рівень.

Література:
3. Найпол В.С. Таємниця прибуття. Шлях у світ.
4. Бредбері М. Британський роман нового часу. – Київ, 2011.
5. Бурко В. Художні моделі світу у постколоніальному романі (Дж. Рис, Ч. Ачебе, В. Найпол): автореф. –
Тернопіль, 2011.
6. Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник. У 2 т. / За ред. Н. Михальської та
Б. Щавурського. – Тернопіль, 2005.
7. A Companion to the British and Irish Novel. 1945–2000 / ed. by B.W. Shaffer. – Oxford, 2005..
 Відьядер Суреджпресад НАЙПОЛ (1932–2018)
 Нобелівський лауреат в галузі літератури за 2001 рік “for having
united perceptive narrative and incorruptible scrutiny in works that
compel us to see the presence of suppressed histories”
 Найпол став першим письменником індійського походження,
який був удостоєний Букерівської премії в 1971 р. за роман «У
вільній державі».
англотринідадський
письменник, романіст,  Головна тема творів
новеліст, есеїст, публіцист письменника – розповідь про
відчуття мігранта,
вимушеного залишати свою
батьківщину, про власний
досвід аутсайдерства –
індійця у Вест-Індії, вест-
індців в Англії.
 Відіа Найпол народився в 1932 р. на о. Тринідад (тоді
Британська колонія, тепер країна Тринідад і Тобаґо). У
нобелівській промові в грудні 2001 р. в Стокгольмі,
письменник розповів про свою батьківщину і походження:
«Тринідад – це маленький острів у гирлі великої венесуельської
річки Оріноко. Тим самим Тринідад не належить ні власне
Південній Америці, ні власне Карибському басейну. Острів
розвивався як колонія-плантація, і коли в 1932 році я з’явився на
світ, там проживало близько 400 000 людей. З них близько
150 тисяч були індусами та мусульманами, і майже всі вони –
вихідцями з рівнини Ґанґу. Така була моя маленька община».
 На момент присудження премії Найпол проживав в
Англії, і ця нова батьківщина, поряд з островом
Тринідад і великою кількістю інших географічних
місць, в яких за своє життя побував письменник,
стають місцем дії його прозових творів.
 Художній світ Найпола – це світ, в якому поєднуються
історичний факт, автобіографія і вигадка.
 ЛІТЕРАТУРНА СПАДЩИНА
 романи:
«Містичний масажист» (1957), «Голосування в Ельвірі» (1958),
«Будинок для пана Бісвоза» (1961), «Пан Стоун і лицарі-
сподвижники» (1963), «Наслідувачі» (1967), «У вільній державі»
(1971, Букерівська премія), «Партизани» (1975), «Поворот ріки»
(1979), «Загадка прибуття» (1987), «Дорога в світ» (1994),
«Півжиття» (2001), «Чарівні зерна» (2004)
 збірка оповідань «Вулиця Міґель» (1959).

 публіцистика:
«Середній шлях» (1962), «Територія темряви (1964), «Втрата
Ельдорадо» (1969), «Перевантажений човен» та інші статті»
(1972), «Індія: поранена цивілізація» (1977), «Щоденник з Конго»  У своїй творчості Найпол
(1980), «Повернення Єви Перон і вбивства в Тринідаді» (1980), спробував примирити
«Серед правовірних: подорож в іслам» (1981), «У пошуках колоніальний Тринідад його
центру» (1984), «Поворот на південь» (1989), «Індія: мільйон
дитинства і юнацьких років та
заколотників» (1990), «За межами віри: ісламські подорожі
серед навернених» (1998), «Між батьком і сином: сімейне
Англію, де Найпол вчився в
листування» (1999), «Читання і лист: особистий звіт» (2000), Оксфорді і формувався як
«Письменник і світ: есе» (2002), «Африканський театр масок» письменник.
(2010).
 У перших трьох романах – «Містичний масажист», «Голосування
в Ельвірі», «Будинок для пана Бісваса» та збірці «Вулиця Міґель» –
Найпол розповідає про колоніальне суспільство Тринідаду.
 Актуальними тут є теми безбатьківщини, алієнації та пошуку
індивідуальної й колективної ідентичності.

 У романах зрілого періоду – «Наслідувачі», «Загадка прибуття», «Півжиття», «Чарівні

зерна», а також у працях «Середній шлях» та «Територія темряви» – Найпол змальовує
постімперську кризу.
 Центральною в цих романах є тема постколоніального світу, де прагнення людини
знайти своє призначення, обтяжене пам’яттю про часи поневолення.
 Головним персонажем цих романів є індієць-іммігрант, який відчайдушно намагається
знайти свою життєву нішу в сучасному постколоніальному світі. Однак, як правило, його
пошуки завершуються усвідомленням особистої відчуженості та самотності, з часом він
усвідомлює себе чужинцем.
 Тут багато автобіографічних деталей, проте ці романи не є версіями біографії
письменника.
 Найпол майстерно поєднав топоси трьох культур (Тринідад, Англію та Індію) у парадигмі
одного часу з префіксом «пост» (постколоніалізм).
 Події більшості його романів пов’язані з реальними історіями реальних людей.
 Романи Найпола – це синтез художньої прози, автобіографії, соціального дослідження і
репортажу.
 роман «Загадка прибуття» (1987)
 Це поєднання інтелектуальної і художньої автобіографії і вимислу, в які
вплетені історичні особистості. Така форма надає оповіді більшої
переконливості і водночас психологічної глибини.
 Містить опис життя в Англії та попередніх подій в Тринідаді.
 Оповідач жодного разу не називає своє ім’я, проте багато подій саме
автобіографічного характеру: це дитинство письменника на о. Тринідад,
враження про країни і міста, де він жив, про подорожі і книги, які написав і
пише, життя в Англії, його мрії, захоплення історією тощо.

роман «Півжиття» (2001)

 Твір включає три локуси: життя головного персонажа – Віллі
Сомерсета Чандрана – зображено в Індії періоду колонізації,
повоєнному Лондоні та в португальській провінції в Африці.
 Найпол показує світ, в якому людина неспроможна жити повним
життям, адже її буття пошматоване історичним минулим,
колективною пам’яттю про поневолення, соціальними та расовими
упередженнями.