Східнослов’янські племена

у VI – IX ст.:
політичний, соціальний,
економічний розвиток та
міжплемінні стосунки.
Підготувала Кіртока Еліна УК-20-3
 У V-VII ст. почалося
формування
слов’янських ●
Поляни у Середньому
племінних союзів. Подніпров’ї
Племена складалися ●
Деревляни у басейні
із родів, очолюваних Прип’яті
старійшинами, а ●
Дуліби на Волині, які згодом
племінний союз розділилися на волинян та
очолював вождь, бужан
якому належала ●
Уличі між Південним Бугом
верховна влада. У та Дніпром
давньоруському ●
Тиверці між Прутом і
літописі «Повість Дністром
временних літ» ●
Білі хорвати мешкали у
згадуються так Карпатському регіоні
племінні союзи на ●
Сіверяни на Лівобережжі
теренах України, що Дніпра.
існували наприкінці
VIII ст.:
 У VIII ст. у східних слов’ян виникають союзи племен, про які повідомляє в
літописі «Повість минулих літ» чернець Нестор.
 Особливу увагу серед інших східнослов’янських союзів племен Нестор
приділяв полянам. За літописом, із нього походили перші київські князі - брати
Кий, Щек і Хорив, за яких почалося будівництво Києва. Це місто дістало назву
на честь старшого з братів - Кия.

Художник Григорій Довженко. "Кий, Щек, Хорив та

сестра Либідь", 1970 р. Мозаїчне панно (смальта)
 1) Етнічний аспект: Тривалий час після 3) Одночасно з цим,
завершення розселення у східних,
західних і південних слов’ян зберігалося переселяючись, як правило,
багато спільного в етнічній сфері.
Зокрема, деякі дослідники вважають,
що досить довго була зрозумілою для
всіх слов’ян єдина слов’янська мова.
СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТО
на вже заселені землі,
слов’яни підпадали під
вплив місцевої людності.

6) Підвищення
2) У VIII—IX ст. як у східних, так і в 5) У4)VІІ–ІХ ст. значно
Соціально-економічна сфера,
інших груп слов’ян поступово виникали система господарювання продуктивності праці і
і поглиблювалися етнічні відмінності вдосконалюється
між віддаленими союзами племен і
східних слов’ян базувалася зростання виробництва
головним слов’янським ядром на його техніка землеробства.
переважно на землеробстві,
додаткового продукту
історичній прабатьківщині між Дніпром допоміжну роль відігравали
та Віслою. скотарство та сільські промисли.

7)Поступово розгортається
процес розпаду родових
патріархальних зв’язків і
відбувається перехід до
сусідської територіальної
общини.
Розвиток знарядь та засобів праці сприяв соціальному
розшаруванню, розкладу родово-общинного ладу,
формуванню феодальної системи. Військова та
племінна знать дедалі більше концентрує у своїх руках
гроші, цінності, багатства, використовує працю рабів
та збіднілих общинників (смердів). На цьому ґрунті
спочатку зароджується, а потім поглиблюється
суспільна диференціація – землевласники
перетворюються на феодалів, а вільні общинники
трансформуються на феодально залежне населення, що
створює передумови для активного державотворчого
процесу.
 Політичний розвиток, політичні
стосунки та економічний розвиток
Початок політичної історії України
вчені пов'язують із зародженням
державотворчих процесів у великих
племінних об'єднаннях (союзах
племен) передусім на заселених
полянами землях (Подніпров'я)
приблизно в VI- VIII ст. Вони були
породжені започаткуванням і
розвитком торгівлі, що вимагало
певних зусиль для налагодження її,
для охорони торговельних
караванів, встановлення ділових
відносин із сусідами.
Прогресивні зміни у розвитку
ремесла зумовили
поглиблення суспільного
поділу праці, обміну як між
общинами, так і всередині
общин, що сприяло активізації
торгівлі та виникненню і
зростанню кількості
постійних укріплених
поселень, в яких відбувався
міжобщинний обмін, –
«градів».
Відокремлення ремесла від сільського
господарства, зародження товарного
виробництва сприяли активізації не тільки
внутрішнього обміну, а й розширенню
зовнішньої торгівлі. Особливо жвавими були
торговельні зв’язки з Хозарією, Візантією,
Великою Моравією, Болгарією та іншими
країнами.

Територією східнослов’янських племен

проходили важливі річкові шляхи, які
зв’язували їх з країнами тодішнього світу.
Великим торговельним шляхом, що зв’язував
країни Сходу з Європою був Волзький.
Основний його маршрут проходив поза
сучасною українською територією, але великі
притоки Дніпра – Десна, Сейм, Сула, Ворскла
та інші – зв’язували Дніпро з Сіверським
Дінцем, Доном, Волгою, Каспійським морем.
Де волоком (перетягування човнів між
найближчими річками), де річками арабські
купці потрапляли в басейн Дніпра, а звідси Шлях із варягів у греки
Прип’яттю на Захід – у Краків, Прагу,
Реґенсбурґ. Свідками інтенсивної торгівлі з
арабами залишилися великі монетні скарби
дирхемів (диргемів).

Інший трансєвропейський шлях вів з півночі

на південь -, від країн Балтійського
узбережжя до чорноморських, передусім
Візантії. Основною магістраллю цього
 Розширення торгівлі, з одного боку, збагачувало
слов’янську родоплемінну знать, посилювало
диференціацію суспільства, з іншого, – надзвичайно
гостро ставило питання про захист важливих
торговельних шляхів та створення власної державності.
Загалом торгівля сприяла державотворчому процесу,
ніби «зшиваючи» в одне ціле строкаті клаптики земель
слов’янських сусідських територіальних общин.
Міжплемінні стосунки

У результаті Племена об'єднувалися

об’єднання Племенні союзи на час війни з сусідами,
потім розпадалися і, в
окремих союзів об'єднували сусідні
разі потреби, знов
племен виникають споріднені утворювалися, але вже
нові утворення - племена. у новому складі
племінні княжіння. (Славонії)
Своєрідний суспільний устрій, що в цей час поширюється
у слов'ян, отримав назву «військової демократії».
Військові вожді племінних об'єднань із своїми дружинами
створюють невеликі укріплені поселення (городища),
економічні і політичні центри союзів племен, місця збору
озброєних дружин. Суспільство стає більш войовничим,
про що свідчить масове поширення з VIII ст. на
східнослов'янських землях укріплень-городищ. Славонії
ворогують не тільки з далекими сусідами, а й між собою

Для захисту своїх життєвих інтересів праукраїнці

змушені були вдосконалювати або запозичувати
зброю, способи ведення бою і, перш за все,
підвищувати рівень військової підготовленості
воїнів, форми військової організації загалом.