§ 18.

Розвиток культури
України за доби
Української Держави П.
Скоропадського та
Директорії УНР
План :
1.Розвиток освіти за доби гетьманату П. Скоропадського

2.Створення Української академії наук

3.Мистецьке життя

4.Церковно-релігійне життя

5.Культурний процес за доби Директорії УНР

6.Становище православної церкви за часів Директорії УНР

Дати :
Вересень 1918 р. - Міністерство народної освіти видало наказ про
утворення національної нижчої початкової школи, яким передбачався
перехід на українські підручники та мову викладання.
14 листопада - П. Скоропадський затвердив закон про створення
Української академії наук як державної установи.
Червень 1918 р. - відкрилася друга сесія Всеукраїнського православного
собору
Січень 1919 р. - Міністерство віросповідань перейменували в Міністерство
культів.
1 січня 1919 р. - Рада народних міністрів УНР ухвалила Закон «Про Верховну
Владу в Українській автокефальній православній миротворчій церкві».
 Розвиток освіти за доби гетьманату П. Скоропадського

Гетьманський уряд зрозумів, що без розвитку науки, освіти, мистецтва не можна

розв’язувати й інші питання державного будівництва.

Процес укранізації освіти продовжився.

У вересні 1918 р. Міністерство народної освіти видало наказ про утворення
національної нижчої початкової школи.
В усіх середніх школах законом було запроваджено обов’язкове вивчення української
мови й літератури, а також історії та географії України.

Станом на кінець 1918 р. з 836 діючих гімназій 150 були українізовані

Стала розвиватись вища освіта. Так, крім діючих університетів у Києві, Харкові, Одесі,
було відкрито ще два нові — Київський та Кам’янець-Подільський державні українські
університети.
Створення Української академії наук
Створюючи Українську академію наук(УАН), велику роботу провів міністр народної освіти
М. Василенко, залучивши до справи видатного вченого В. Вернадського.
14 листопада П. Скоропадський затвердив закон про створення Української академії
наук як державної установи. Вона складалася з трьох відділів: історико-філологічних,
фізико-математичних та соціальних наук.
Першим президентом УАН став В. Вернадський.

Українська академія наук Володимир Вернадський

Мистецьке життя
У складі Міністерства народної освіти та мистецтва створи Головне управління
мистецтва й національної культури, з окремим бюджетом.

У серпні заснували Державний драматичний театр, до якого увійшли найпопулярніші

тогочасні українські та російські актори й режисери.
У жовтні почав діяти Державний народний театр під керівництвом П. Саксаганського.

За підтримки Міністерства народної освіти й мистецтва заснували Перший

український національний хор у Києві, Державну капелу бандуристів Г. Хоткевича й
Державний симфонічний оркестр ім. М. Лисенка.
На добу гетьманату припадає справжній злет творчості українських композиторів М.
Вериківського, Г. Верьовки, Б. Лятошинського, Л. Ревуцького, П. Демуцького.
Успішно діяла в цей час, заснована у вересні 1917 р., Українська академія мистецтв
під керівництвом відомого митця-графіка Г. Нарбута.
 Державний народний театр
Державний драматичний театр
під керівництвом П. Саксаганського

Державний симфонічний оркестр ім. М. Лисенка.

Церковно-релігійне життя
Для підтримання стосунків з усіма церквами, що
діяли в цей час на території Української Держави,
створено Міністерство віросповідань.
Держава надала православній церкві фінансову
підтримку на суму 11 млн карбованців.
Митрополит Володимир не бажав співпрацювати з
Міністерством віросповідань і заперечував
можливість автокефалії та автономії української
церкви. Саме в такій ситуації в червні 1918 р. Митрополит Володимир
відкрилася друга сесія Всеукраїнського
православного собору. Сесія виявила проросійську
орієнтацію переважної частини єпископів, які
виступили проти українізації церкви. До цього у
травні 1918 р. єпархіальний собор висловився проти
автокефалії української церкви, але підтримав ідею
автономії. У жовтні 1918 р. почала роботу третя сесія
Всеукраїнського собору.
Собор Святої Софії, 1918 р.
Культурний процес за доби Директорії УНР
Єдиним заходом, який не просто задекларувала, а здійснила Директорія УНР
після приходу до влади, у культурній сфері була заміна усіх вивісок в Києві на
україномовні.
Схильність окремих діячів УНР до примусової українізації, неприхована відраза
до культурної спадщини попередніх часів не збільшувала кількість прихильників
нової влади. Деякі з діячів цієї доби взагалі пропонували розпустити «буржуазні»
гетьманські заклади, зокрема й академію наук. Так, було ліквідовано Державний
симфонічний оркестр, а в той самий час створено Українську республіканську
капелу.
Крім того, уже своїми першими законами Директорія виключала з
державотворчого процесу значну частину інтелектуальної еліти як представників
нетрудових верств населення.
На жаль, згадана політика Директорії і часта зміна влади призвели у
майбутньому до масової еміграції української інтелігенції за кордон, а та, що
лишилася, намагалася не висловлювати своїх політичних поглядів уголос.
Становище православної церкви за часів Директорії УНР
В перші дні приходу до влади Директорія продемонструвала свою принциповість
щодо противників української державності. Переслідувань зазнали всі, хто виявив
свої антиукраїнські настрої, представники духівництва. Ще до прибуття Директорії в
Київ вояки під головуванням Є. Коновальця заарештували митрополита Київського й
Галицького Антонія та архієпископа Євлогія, котрі під час антигетьманського
повстання закликали віруючих і духівництво стояти за гетьмана.
У січні 1919 р. Міністерство віросповідань перейменували в Міністерство культів.
Міністр культів І. Липа став послідовно впроваджувати українізацію свого відомства
та вимагав цього від духівництва, зобов’язуючи його вести усі записи й видавати свої
друковані органи державною мовою. 1 січня 1919 р. Рада народних міністрів УНР
ухвалила Закон «Про Верховну Владу в Українській автокефальній православній
миротворчій церкві. Таким чином, закон від 1 січня 1919 р. не відокремлював церкву
від держави, а, навпаки, робив її залежною від неї.
Незважаючи на невідповідність церковній традиції набуття УПЦ автокефалії,
Директорія намагалась її втілити. Однак у зв’язку з наступом більшовиків та
евакуацією з Києва вона не змогла здійснити плани щодо організації церковного
управління на місцях і визначення українських єпископів.
Висновки
• Для доби Української Держави П. Скоропадського характерним був успішний
культурний розвиток, якому сприяла державна підтримка.

• У державно-релігійному житті доби гетьманату на чільному місці перебувало

питання статусу православної церкви в Україні.

• За доби Директорії ситуація в Україні була вкрай мінливою. Це не сприяло

розвитку культури повною мірою.

• У церковно-релігійному житті Директорія продовжила боротьбу за автокефалію

Української православної церкви.