Відень — центр

музичної культури
Європи. Віденська
класична школа
ПРЕЗЕНТАЦІЯ : Мовчан Алли Анатоліївни
Відень — центр музичної
культури Європи.

Центром розвитку класичного напряму

в європейському музичному мистецтві
стала столиця Австрії — Відень. Із ним
пов’язана творчість найвидатніших
композиторів того часу (зокрема Й.
Гайдна, В. А. Моцарта, Л. Бетховена),
їхні здобутки в європейському
музичному мистецтві були названі
«віденською класичною школою».
Музика втілила
головні ідеї епохи
Просвітництва – оптимізм, устремління до
кращого, світлого, віру в розум і гармонійність
буття.
Віденська школа(нім. Wiener Klassik) ̶
мистецький напрям у європейській музичній
культурі 2- ї половини XVIII — початку XIX
століття.

Твори представників віденської класичної школи
Твори представників віденської класичної школи відрізняються
лаконічною чіткою формою, пропорційністю елементів
музичної структури, виразністю тем і багатством художніх
прийомів. Симфонії, сонати, концерти віденських класиків є
взірцями чистої музики, яка не потребує обов’язкового
театралізованого або хореографічного супроводу. Це
вишукана музика для слухання, сповнена гармонії та
підвищеної емоційності.
 Йозеф Гайдн;
Вольфганг-Амадей Моцарт;

Представники: Людвіг ван Бетховен;

Штрауси – батько та син
Франц Шуберт
Франц Йозеф Гайдн
(1732-1809)
австрійський композитор, представник віденської
класичної школи, один з основоположників таких
музичних жанрів, як симфонія і струнний квартет.
автор 104 симфоній, 83 квартетів, 52
фортепіанних сонат, ораторій («Створення світу»,
1798; «Пори року», 1801), 14 мес, 24 опер.
Автор музики гімну Австро-Угорщини, котра
згодом стала за основу гімну Німеччини.
Франц Йозеф Гайдн (1732-1809)

24 опери, 14 ораторій, 14 мес;

більше ніж 100 симфоній, серед
яких:«Прощальна
симфонія»;Лондонські симфонії ;
Паризькі симфонії;
концерти для фортепіано, скрипки,
віолончелі та інших інструментів;
52 фортепіанні сонати;
камерна музика.
Франц Йозеф Гайдн (1732-
1809)

12 Лондонських симфоній. За вийнятком

однієї (до-мінорної) всі Лондонські симфонії
Гайдна написані в мажорних
тональностях.Особливості – ідейна зрілість і
технічна бездоганність; життєвістьі
яскравість музичної мови, спирання на
народно-побутову тематику, виняткова
мелодико-ритмічна винахідливість, віртуозне
володіння оркестром.
Інструмент у музеї
Гайдна
Вольфганг Амадей
Моцарт (1756–1791)
австрійський композитор, представник класицизму, його
творчість спричинила переворот у традиційних поглядах
на музичне мистецтво.
за своє коротке життя створив: 41 симфонію, понад 19
опер, велику кількість інструментальних концертів
(зокрема 27 фортепіанних), 13 струнних квартетів, 35
сонат для скрипки, »Реквієм» та багато інших
інструментальних та хорових творів.
Робота – моя перша насолода.
Вольфганг Амадей
Моцарт (1756–1791)
Творчий доробок Моцарта складає понад 600
творів: більш як 40 симфоній, понад 20 опер,
велика кількість інструментальних концертів
(зокрема фортепіанних), 13 струнних квартетів, 35
сонат для скрипки та інших інструментальних і
хорових творів.
Будинок-музей Моцарта в Зальцбурзі
Сцени з опери «Дон Жуан». Кінець XVIII ст.
Людвіг ван Бетховен
(1770 ̶ 1827)
Музиці Бетховена притаманний величезний заряд
енергії, накопичення почуттів та важлива риса
бетховенської естетики, як і всіх композиторів-
класиків XVIII ст., — чуття гармонії зі світом,
зв’язок із людством та світом у цілому.
Людвіг ван Бетховен (1770 ̶
1827)

Основні риси – піднесеність, поетичність,

відсутність театральності і оперної патетики.
Вона побудована на сфері глибоких
душевних почуттів. Композитор назвав її
«Соната як фантазія».
Це переходи – від скорботності і сумних
роздумів до бурхливої активності
(послідовний перехід від adagio до presto).
Вальсова династія
Штраусів
Йоганн Штраус (батько) (1804 - 1849) -
австрійський композитор, скрипаль і
диригент. Родоначальник музичної династії
Штраусів. Троє його синів - Йоганн, Йозеф і
Едуард - теж стали відомими
композиторами. Спадщина композитора
нараховує 251 творіння (з них 152 вальси). Ця
спадщина була дбайливо збережена його сином
Іоганном Штраусом-молодшим і видана в 1889
році в Лейпцигу.
Йоганн Штраус
(син)(1825 1899)
Штраус створив величезну кількість творів:
168 вальсів, 117 польок, 73 кадрилі, 43 маршу,
31 мазурку, 15 оперет, комічну оперу і балет.
Він зробив з танцювальною музикою те, що
пізніше Гершвін зробив з джазом: підняв до
симфонічних вершин. Творіннями Штрауса
захоплювалися найрізноманітніші
композитори, від Оффенбаха до Вагнера, від
Легара до Чайковського.
Йоганн Штраус-син
(1825–1899)
Йоганн Штраус-син перевершив славу батька. Його
брати Йозеф і Едуард також стали музикантами —
всупереч бажанню батька. Він знав, що таке доля
музиканта, і мріяв, що Йоганн стане банкіром, Йозеф
— комерсантом, а Едуард — дипломатом. Віденці
жартують: брати Штрауси не могли обрати іншої долі,
«адже у цьому місті навіть краплі дощу по дахах
будинків вистукують ритм вальсу». Брати Йоганн і
Йозеф Штрауси часто писали музику разом. Зокрема
саме так була написана знаменита «Полька-піцикато».
Віденські бали
Віденські бали – це давня національна
австрійська традиція, і Відень з давніх часів
зберігає за собою титул світової столиці
балів. Щороку в бальний сезон у столиці
проходить понад 300 танцювальних свят.
Кожен житель вважає своїм обов'язком
відвідати хоча б один бал. Віденський бал
зазвичай приймає до п’яти тисяч учасників і
близько тисячі обслуговуючих .
Віденські бали

Початок балу традиційно проходить яскраво і масово.

На віденський паркет виходить одночасно 200 пар, в
одному пориві виконують віртуозний, зачаровує полонез.
Потрапити в число двохсот учасників дуже складно,
проводиться жорсткий відбір учасників. Кожна пора
має вміти майстерно танцювати більше десяти
танців. Після полонезу пари шикуються паралельно один
одному, звільняючи центральну частину паркету для
програми відкриття заходу. У неї можуть входити
балетні замальовки і будь-які інші постановки. Щороку
програма змінюється.
Віденські бали
Музична династія
Штраусів

Цікаво, що «штраус» у перекладі з німецької

(Strauß) означає «букет». Родоначальника
династії — Йоганна Штрауса-батька, автора
знаменитого «Марша Радецького», критики
називали «Моцартом вальсів» та «Паганіні
галопів».
Едуард Штраус
(1835–1916)
Молодший з братів, Едуард, починав
професійну кар’єру музиканта в оркестрі
Штраусів як арфіст. Згодом він заснував
власний оркестр, з яким багато гастролював
Європою і Америкою. Протягом життя він
написав понад 300 різноманітних
танцювальних п’єс. Часто відгукувався на
події сучасності, іронічно інтерпретуючи
наукові досягнення. Такими є його вальс
«Абоненти» і галоп «Гектограф».
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ