Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Кафедра ТОП

Звіт з

виробничої практики

На ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод»

(виробництво горілок)

Студентки гр. ХР–41

Павлик Х.І

Керівник практики від ВНЗ:

доц. Шевчук Л.І

Керівник практики від виробництва:

Сомак С.А

Львів – 2019
 Зміст

Вступ…………………………………………………………………………
…….3

1. Історія виробництва та перспектива його розвитку……………………..4

2. Характеристика сировини, допоміжних матеріалів і вимоги до їх
якості………………………………………………………………………..7
2.1. Характеристика спирту……………………………………………..7
2.2. Характеристика води………………………………………………10
2.3. Характеристика допоміжних матеріалів………………………….11
3. Коротка технологічна схема всього виробництва……………………...13
4. Детальний опис технологічної схеми виробництва горілок…………...15
5. Характеристика продукції, що виробляться в кожному відділенні та її
використання……………………………………………………………...19
6. Техніка безпеки та охорона праці………………………………………..24
Висновок…………………………………………………………………..26
Список використаної літератури………………………………………...27

2
Вступ

Обов’язковою частиною освітньо-професійної підготовки студентів у вищих

навчальних закладах освіти є практична підготовка. Ця підготовка дає
можливість формуванню професійних знань і навичок.

Метою проходження практики на виробництві є засвоєння отриманих в

процесі навчання теоретичних знань, ознайомлення з процесом виробництва
на підприємстві, отримання практичного досвіду та безпосередньо участь у
виробничому процесі.

Завданням практики є отримання студентам навичок самостійної роботи у

виробничих умовах.

На Західній Україні ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» є один із

найбільших виробників алкогольної продукції. На сьогодні український
ринок алкогольної продукції активно розвивається і характеризується
високою рентабельністю.

3
 1. Історія виробництва та перспектива його розвитку.

Основним видом діяльності ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» є

виробництво, розлив та реалізація горілки, лікеро-горілчаних виробів, оцту
та безалкогольних напоїв.
Приватне акціонерне товариство «Львівський лікеро-горілчаний завод»
здійснює свою діяльність неперервно, отримуючи значні прибутки від
реалізації своєї продукції як на вітчизняному, так і на міжнародному ринку.

ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» створено з метою виробництва і

реалізації горілчаних, лікеро-горілчаних виробів та інших видів діяльності у
2000 році. Крім основних видів продукції на підприємстві вперше серед країн
Європи освоєно випуск спиртового оцту на базі німецької технології.

В технологічному процесі використовується високоякісний зерновий спирт

класу «Люкс», «Екстра» і вода, яка проходить відповідну підготовку на
сучасному обладнанні. Горілка очищується фільтрами з деревним вугіллям і
кварцовим піском для надання особливої чистоти та м'якості.

У Львові з 1842 року на Богданівці (в районі теперішньої вулиці Боберського

по вулиці Городоцькій) діяв горілчаний завод, який у 20-ті роки двадцятого
століття називався «Фабрика горілки №10», розвиток якого сприяв до
будівництва нового підприємства на Знесінні під такою ж назвою.

Дозвіл на будівництво нового заводу було отримано 3 листопада 1928 року, а

закінчилося будівництво «Львівського лікеро-горілчаного заводу №10» 30
листопада 1931 року.

У грудні 1939 року завод було націоналізовано, а в січні 1940 року

зареєстровано як «Львівський лікеро-горілчаний завод №2»

4
На початку 90-х років була оновлена технологічна база, що дозволяє на
сьогодні випускати більше як 70 найменувань високоякісних горілок і
лікерів.

ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» створено у 2000 році

асоційованим членом державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної
промисловості «Укрспирт». Підприємство створено з метою виробництва і
реалізації горілчаних, лікеро-горілчаних виробів та інших видів діяльності.
Крім основних видів продукції на підприємстві вперше серед країн
колишнього Радянського Союзу освоєно випуск натурального спиртового
оцту на базі німецької технології.

Річна продуктивність виробництва лікеро-горілчаних виробів – 4,8 млн.дал

(96 млн пляшок), оцту харчового – 8 млн. пляшок.

На даний час завод виробляє 1,1 млн.дал в рік лікеро-горілчаних виробів, які
постачаються в 16 областей України.

Для покращення якості та збільшення асортименту у 1995-1996 роках на

заводі було проведено реконструкцію – встановлено 7 нових імпортних ліній
розливу. Львівська горілка виготовляється із натуральних компонентів. В
технологічному процесі використовується спирт із першокласного зерна і
вода, яка проходить відповідну підготовку до сучасних стандартів.

На даний час завод виробляє такі відомі горілки, як «Гетьман», «Класична»,

«Володар», «Львівська», «Золотий лев», «Тарас», «Держава», «Саміт»,
«Слава», «Забава», «Столова», бальзам «Дністер» та інші. Зокрема, горілки
«Гетьман» і «Перлова» експортуються у США, Кададу, Кіпр та Бразилію.

Завод отримував нагороди за високу якість продукції, а саме «Золотий приз

за комерційний престиж» у журналі «Світовий ринок» (Іспанія). У 1995 році
горілка «Столова» разом з горілками «Абсолют» та «Смірнов» зайняли
перше місце на дегустації в США. В 1997 році на міжнародній

5
спеціалізованій виставці в Санкт-Петербурзі «Осінній ярмарок вин – 97»
горілка «Гетьман» отримала срібну медаль, а горілка «Класична Львівська»
отримала бронзову медаль.

У 1999 році нагороджена горілка «Гетьман» в Києві на виставці «Алкософ –

99» золотою медаллю за якість напою та відзначена горілка «Держава» за
найкраще оформлення.

Крім виробництва завод розширює власну фірмову торговельну мережу (8

фірмових магазинів). Організовані оптові склади в м.Києві, Севастополі,
райнах області.

За 1999 рік оборот реалізації становить 74,8 млн. грн. Збільшено обсяг
виробництва на 13,8%.

6
 2. Характеристика сировини, допоміжних матеріалів і вимоги до їх
якості.

Горілка – алкогольний напій, який готують шляхом обробки активованим

вугіллям у вугільно-очисній батареї водно-спиртового розчину міцністю 38-
56% з додаванням інгредієнтів, або без них, з наступною фільтрацією. При
цьому інгредієнти, які додаються не повинні змінювати колір горілки. Це
прозора, безбарвна рідина без сторонніх включень і осаду, з характерних
горілчаним смаком і ароматом.

В залежності від якості спирту та інгредієнтів горілки поділяють на горілки і

горілки особливі. Особливі горілки «Ювілейна», «Українська горілка» та ін.
відрізняються специфічним ароматом і м’яким смаком, які створюються
внесеними інгредієнтами – ароматними спиртами, медом та ін. В залежності
від якості горілок їх готують, використовуючи спирт вищої очистки
«Екстра», або «Люкс», або високоякісний із меляси.

Основною сировиною для виробництва горілки є етиловий спирт та

підготовлена вода.

2.1 Характеристика спирту

Етиловий спирт – безбарвна прозора рідина з характерним запахом і пекучим

смаком, хімічно чистий спирт має нейтральну реакцію, а застосовуваний в
харчовій промисловості – слабо кислу реакцію.

При нормальному тиску етиловий спирт кипить при 78, 3 ̊ C і замерзає при
117 ̊ C. Щільність спирту та його розчинів залежить від температури і з
підвищенням її зменшується. У виробництві користуються відносною
щільністю, що показує відношення маси одиниці об’єму спирту до маси
одиниці об’єму води при температурі 20 ̊ С.

Етиловий спирт дуже гігроскопічний, легко поглинає воду з повітря, а також

з рослинних і тваринних тканин.
7
Спирт змішується з водою в будь-яких співвідношеннях. Процес змішування
супроводжується виділенням тепла та підвищенням температури. При
змішуванні спирту з водою спостерігається зменшення обсягу суміші –
адіабатичне стиснення.

Виділення тепла і стиснення обсягу змішуваного спирту з водою свідчать про

взаємодію молекул спирту і води. Проте ні спирт, ні вода при цьому не
втрачають своїх початкових властивостей і легко можуть бути розділені
перегонкою.

Харчовий спирт одержують із зерна картоплі, меляси, цукрових буряків.

Його використовують для приготування лікеро-горілчаних виробів,
спиртування виноградних та плодово-ягідних вин, у виробництві
парфумерних виробів, медицині, фармацевтичній промисловості та для
вироблення харчового оцту.

Спиртові заводи випускають етиловий спирт-сирець та ректифікований

етиловий спирт. Спирт-сирець - це спирт, одержуваний при перегонці зрілої
бражки, не очищений від домішок. У етиловому спирті-сирці міститься
велика кількість різних домішок, які можуть бути розділені на чотири
основні групи: альдегіди, ефіри, вищі спирти і кислоти. Кожна з цих груп
об'єднує велику кількість з'єднань, присутність яких обумовлює смак і
аромат спирту.

У етиловому спирті-сирці виявлено більше 50 сполук. Склад його

непостійний, тому що кількість і характер домішок залежать від виду
сировини, з якої одержують спирт, і якості сировини, від дотримання
технологічного режиму, конструкції, що застосовується.

По виду вихідної сировини харчовий спирт-сирець поділяють на три групи: 1

- спирт із зерна, картоплі або з їх суміші; 2 - з суміші зерна, картоплі,
цукрових буряків та меляси в різних співвідношеннях; 3 - спирт з меляси.

8
Спирт-сирець - це прозора безбарвна рідина без сторонніх часток, смак і
запах його характерні для спирту-сирцю, виробленого з відповідної
сировини.

Загальна кількість домішок у спирті-сирці коливається в межах 0,3-0,5% від

вмісту в ньому безводного спирту.

Значна частина домішок міститься в кількостях, не виявлених прийнятими в

промисловості методами аналізу, проте, присутність їх в спирті навіть а
самих незначних кількостях погіршує органолептичні показники спирту,
надаючи йому неприємний запах і гіркий смак. Тому очищення (ректіфісація)
спирту-сирцю від домішок є обов'язковим і неодмінною умовою при
подальшому використанні спирту приготування горілок.

Ректифікований етиловий спирт. Це спирт, отриманий ректифікацією спирту-

сирцю або брагоректифікацією зрілої бражки. Ректифікація спирту-сирцю
заснована на відділенні домішок, іншу в порівнянні з етиловим спиртом
температуру кипіння. Очищення спирту багаторазової перегонкою заснована
на різній летючості етилового спирту та його домішок, внаслідок чого вони
киплять і випаровуються при різній температурі.

Домішки спирту-сирцю в залежності від ступеня їх летючості можна

розділити на три групи: головні, хвостові і проміжні.

Головними домішками називають ті, у яких температура кипіння нижче

температури кипіння етилового спирту.

Хвостовими домішками називають такі, температура кипіння яких вища за

температуру кипіння етилового спирту. До них відносяться вищі спирти
(пропіловий, ізопропіловий, ізобутиловий, аміловий, ізоаміловий і т. д.) і
жирні кислоти. Більшість хвостових домішок нерозчинні у воді і мають
маслянистий вигляд, тому вони об'єднані під загальною назвою «сивушне

9
масло». До хвостовим домішок також відносять фурфурол, ацетил і деякі
інші речовини.

2.2 Характеристика води.

Вода, так само як і спирт, є головною складовою у виробництві горілок, тому

її якість у значній мірі визначається прозорістю, смаком, запахом, а також
стійкістю напою при зберіганні. У зв’язку з цим якістю води в горілчаному
виробництві приділяють велику увагу.

Для виробництва горілки завод повинен бути забезпечений водою, яка має
відповідати вимогам ГОСТ 2874-73 «Вода питна». Вихідна вода повинна
бути безбарвною, прозорою, без зайвого запаху і смаку.

У горілчаному виробництві використовується вода з міського водопроводу,

артезіанських свердловин, річок та інших джерел. Природна вода ніколи не
буває хімічно чистою. У ній завжди міститься у різних кількостях мінеральні
солі, вуглекислота, кисень, азот, мікроорганізми, продукти розкладання
рослин і тварин, аміак, сірководень, органічні сполуки та ін.

Особливо великий вплив на смак води мають мінеральні речовини. Наявність

хлористого натрію викликає солонуватий присмак, гумінові речовини
фарбують воду в жовтуватий або бурий колір.

Прозорість води характеризується відсутністю в ній зважених частинок,

наявність яких може служити причиною утворення каламуті або опалесценції
виробів при зберіганні.

Щільний залишок, що обумовлює вміст у ній мінеральних солей, не повинен

перевищувати 1000 мг/л. Вміст нітратів у воді допускається не більше 40
мг/л. При цьому окислюваність води, що характеризує присутність у ній
органічних домішок, повинна бути не більше 15 мг/л.

10
Показником бактеріальної чистоти води є колі-титр, тобто найменший об’єм
води в мілілітрах, у якому можна знайти кишкову паличку. Колі-титр
повинен бути не менше 300. Кількість кишкових паличок в 1 л води
характеризується колі-індексом, який повинен бути не більше 3.

У горілчаному виробництві особливе значення надається жорсткості води,

яка обумовлюється вмістом у ньому солей кальцію і магнію. Загальна
жорсткість складається з карбонатної (тимчасової) та не карбонатної
(постійної) жорсткості.

Карбонатна жорсткість визначається вмістом гідрокарбонатних солей

Ca(HCO3)2 і Mg(HCO3)2 , що розкладаються при кипінні на нерозчинні
вуглекислі солі.

Некарбонатна жорсткість обумовлена присутністю у воді кальцієвих або

магнієвих солей сірчаної, соляної та азотної кислот – CaSO4, MgSO4, CaCl2,
Mg(NO2)2 та ін. При кип’ятінні води ці солі в осад не випадають.

2.3Характеристика допоміжних матеріалів.

Як допоміжну сировину використовують: цукор, мед, лимонну кислоту,

питну соду (гідрокарбонат натрію), перманганат калію, сухе молоко та
оцтову кислоту.

Цукор вносять до сортування у вигляді водного розчину, цукрового сиропу

концентрацією 65,8% мас, або інверсного сиропу.

Мед попередньо розбавляють горілкою у співвідношенні 1:10 (1 кг меду на

10 л горілки). Цукровий сироп і розчин меду треба вносити до сортування
після її обробки активним вугіллям. Марганцевокислий калій додають в
сортування у вигляді водного розчину до введення цукрового сиропу.

Сухе молоко попередньо заливають 20 дал води, розмішують і через 2 - 3 год

вводять у водно-спиртову суміш. Після додавання молока сортування

11
перемішують і залишають у спокої для відстоювання. Під дією спирту
відбувається коагуляція молочного білка, яка завершується випаданням
пластівців в осад. Завдяки цьому горілка набуває кришталевий блиск і високі
смакові якості.

12
3. Коротка технологічна схема всього виробництва.

13
14
 4. Детальний опис технологічної схеми виробництва горілок.

Згідно із принципово-технологічної схеми процес поділяють основні стадії:

 прийом і зберігання спирту;

 прийом, зберігання і підготовка посуду;
 підготовка води;
 приготування водно-спиртового розчину, сортівки;
 очищення водно-спиртового розчину на вугільно-очисній батареї;
 регенерація вугілля і кварцового піску;
 внесення інгредієнтів, корегування міцності горілки;
 розлив горілки в пляшки і оформлення продукції;
 укладка пляшок з продукцією ящики і транспортування їх на склад
готової продукції;
 збирання виправного і невиправного браку та їх утилізація.

Вода проходить стадію очистки шляхом відстоювання та фільтрування. Воду,

яку необхідно знезалізнити, направляють на аераційну колону 1, пісочний
фільтр 7. Попереднє, перед натрій-катіонуванням, знезалізнення забезпечує
збільшення міжрегенераційного періоду катіоніту натрій-катіонових
установок за рахунок видалення забруднень сполукам заліза і збереження,
таким чином, ємкості катіоніту для обміну катіонів Ca2+ і Mg2+. Пом’якшення
води Na-катіонування проводять на катіонітових фільтрах 10, заповнених
сульфо-вугіллям, або катіоном КУ-2-8 в Na-формі. Для регенерації катіонів
використовують 8-10 %-вий розчин кухонної солі, приготований в
солерозчиннику 9. Пом’якшена вода надходить в збірник пом’якшеної води
14.

Для зниження вмісту органічних домішок у воді, її додатково обробляють

спеціальним активованим вугіллям шляхом пропуску води через вугільну

15
колону 12. При демінералізація води в систему водо підготовки включають
аніонітові фільтри.

При зворотно осмотичному способі попередньо профільтровану вихідну

воду електронасосом високого тиску 24 подають на вихідний колектор блоку
роздільників зворотно осмотичного апарату. Вихідна вода, яку очищають,
спочатку потрапляє в першу секцію, яка складається з десяти паралельно
з’єднаних роздільників 26, потім в другу секцію з п’яти роздільників 27,
з’єднаних паралельно, і в третю секцію з п’яти паралельних роздільників 28.

Очищена вода з першої і другої секції роздільників відбирається через

пермеатовідвідні труби в загальний колектор пермеату і збирається в
збірнику очищеної води 31. З третьої секції роздільників пермеат
відбирається в свій колектор і повертається на вхід насоса високого тиску 24.
Концентрат (вода з високим вмістом домішок) збирається в колекторі
концентрату і відводиться з установки. Контроль якості очищеної води
здійснюється за допомогою солеміра.

Для регенерації і консервування зворотньоосмотичних мембран в збірниках

16,17 готують миючі і консервуючі розчини, які перед використанням
фільтрують. Стадія попередньої підготовки води перед подачею її на
установку зворотнього осмосу встановлюється в кожному конкретному
випадку в залежності від вмісту домішок вихідної води.

Питна вода, яка пройшла стадію очистки поступає в напірний збірник 31.
Спирт із спиртосховища через стаціонарні мірники поступає в напірний
збірник 32. Із напірних збірників 31 , 32 спирт і вода самопливом поступають
в безперервно діючу автоматизовану установку приготування водно-
спиртових розчинів.

Приготований водно-спиртовий розчин поступає в напірний збірник сортівки

42, а звідти самопливом направляється на фільтраційну батарею. Спочатку на

16
попереднє фільтрування через пісочний фільтр 44, потім через вугільні
колонки 45, з’єднані послідовно, або паралельно.

Оброблену активованим вугіллям горілку направляють для заключного

фільтрування на пісочний фільтр 47. Швидкість фільтрування контролюють
ротаметрами 46, які встановлюють до, або після вугільних колонок.

Потік горілки з пісочного фільтра 47 направляють в збірники для готової

продукції 61 довідні чани, в які вносять інгредієнти, передбачені рецептурою,
і в разі необхідності міцність горілки доводять до стандартної.

Із збірника готової продукції горілку направляють на розлив. Перед розливом

в пляшки горілку фільтрують на контрольних фільтрах 68, виготовлених з
різних матеріалів і встановлених на трубі перед розливним автоматом 69.

Виправний брак із всіх стадій технологічного процесу (промивка пісочних

фільтрів, підготовка вугільних колонок до регенерації вугілля і тд.)
фільтрують через пісочний фільтр 52, збирають в збірнику 53 і направляють
на приготування горілок, призначених для продажу на внутрішньому ринку.

Невиправний брак збирають в збірнику 43 і направляють на ректифікацію

або на денатурацію.

Для уловлювання парів спирту, пароповітряну суміш з усіх ємкостей, де є

спиртові розчини, направляють в спиртовловлювачі плівчастого типу –
скрубери 57. Водоспиртову рідину, зібрану з збірника спиртовловлювча,
періодично перекачують насосом 58 в напірний збірник 55. Збагачена до
концентрації 1-1,5 % водно-спиртова рідина поступає в збірник відгонів 49.

Приготування миючих розчинів, подачу їх у ванни пляшко миючих машин і

очистку з наступним багаторазовим використанням проводять в баках
відстійниках 62-66.

17
Змішування спирту з водою для приготування водно-спиртових розчинів
необхідної міцності проводять безперервним або періодичним способом.

При безперервному способі приготування сортівок, спирт із напірної ємності

самопливом надходить в мірник 38, а звідти до ємності постійного рівня 40.

Необхідний рівень витрати спирту для приготування сортівки заданої

міцності підтримується регулюючим вентилем для подачі спирту 41. За
допомогою насоса 35, в змішувач 36 подається вода. Змішувач безперервної
дії являє собою інжектор, доповнений турболізатором, в середині якого
перфорована труба. В змішувачі 36 відбувається розосередження потоку
водно-спиртової суміші на струмені, які сприяють гідродинамічному
перемішуванні і завершення процесу розчинення спирту у воді.

Розчини інгредієнтів задають у вакуумну порожнину інжектора. Готову

сортівку подають в напірну ємність 42. Приготування сортівки періодичним
способом в сортувальному чані 33, перемішування здійснюють механічною
мішалкою, насосом або повітрям, спочатку очищеним за допомогою
фільтрів, заповнених кільцями Рашіга, або іншими нейтральними
матеріалами.

Приготовлений водно-спиртовий розчин відцентровим насосом 34 подають в

напірний збірник (збірник дегазатор) сортівки 42. Інгредієнти, передбачені
рецептурами горілки, готують в змішувачі 59 і після фільтрації вносять в
доводний чан 61. Оформлення напоїв проводять на лініях фасовки 67-79.

18
 5. Характеристика продукції, що виробляться в кожному відділенні
та її використання.

Приймання і зберігання спирту.

Прийом спирту на заводі проводять згідно з «Інструкцією по прийманню,

зберіганню, відпуску, транспортуванню і обліку етилового спирту».
Етиловий ректифікований спирт надходить на лікеро-горілчані заводи в
залізничних або автомобільних цистернах.

Для приймання спирту, що надходить керівником підприємства

призначається приймальна комісія. До складу якої входить матеріально
відповідальна особа, працівник лабораторії і компетентний представник
незалежної організації. Комісія має перевірити зовнішній вигляд прибулих
цистерн з метою встановлення їх цілісності .

Про приймання спирту комісія складає комерційний акт, в якому вказується

висота недоливу, висота ковпака, концентрація і температура спирту в
цистерні.

Прийнятий спирт з мірників перекачують відцентровим насосом в резервуари

спиртосховища. Сумарна місткість резервуарів повинна забезпечувати
потреби заводу в відповідності з нормою 30 діб. Для спостереження за рівнем
спирту в резервуарах встановлюють вибухонебезпечні автоматичні
сигналізатори граничного рівня, які запобігають переповнення резервуарів.

Підготовка води.

В залежності від вмісту домішок вихідної води процес підготовки води на

лікеро-горілчаних заводах може включати одну або декілька технологічних
операцій : коагуляцію, пом’якшення на натрій-катіонових фільтрах,
19
знесолення методом зворотнього осмосу, знезалізнення способом аерації,
фільтрацію через активоване вугілля.

Na-катіонітовий спосіб пом’якшення води.

Пом’якшення твердої води здійснюють шляхом її фільтрації через шар

катіоніту або сульфовугілля, який має іон натрію, здатний до обміну на інші
іони металів.

При фільтрації води через шар катіоніту в Na-формі проходить обмін іонів
кальцію і магнію на іони натрію. В результаті цього в профільтрованій
пом’якшеній воді містяться в основному солі натрію, які мають високу
розчинність і не утворюють осаду в горілках при відповідних границях
лужності і вмісту мікроелементів.

Очистка розчину кухонної солі.

Перед подачею на Na-катіонітові фільтри розчин кухонної солі направляють

на попередню, потім контрольну фільтрацію. Для цього застосовують
пісочний фільтр з розміром зерен кварцового піску 3-5 мм при попередній, 1-
3 мм при кінцевій фільтрації, висота шару повинна бути 600-700 мм.
Регенерацію фільтрів попередньої очистки проводять кожної зміни,
фільтратів кінцевої фільтрації щомісячно.

Регенерацію катіоніту здійснюють пропуском через колону зверху вниз

розчином соляної кислоти концентрацією 4-5%. Для приготування
регенеруючого розчину використовують демінералізовану воду та технічну
соляну кислоту першого або другого сорту, концентрацією 27,5%.

Після закінчення регенерації, катіон залишають з розчином кислоти до

наступного дня. Після цього колонку з від регенерованою смолою
промивають. Регенерація триває біля 8-ми годин.

Обробка активованого вугілля.

20
Перед завантаженням у вугільні колони нового товарного активованого
вугілля необхідно провести його попередню обробку з метою знезалізнення.
Для видалення мінеральних солей з вугілля використовують 0,5-1% розчин
HCl. Обробка вугілля здійснюється шляхом заливки його 0,5-1% розчином
соляної кислоти, витримкою протягом 45-60 хвилин. Кінець витримки
вугілля з кислотою визначають шляхом титрування настояного розчину
кислоти з відібраною пробою вугілля 0,1% розчином NaOH.

Знезалізнення води фільтрацією через зернистий шар піску.

Метод здійснюють фільтрацією води через фільтр з кварцовою засипкою без

додавання реагентів. Безреагентний спосіб заснований на здатності води, яка
містить у собі сполуки заліза та розчинений кисень, при фільтрації через
зернистий шар виділяти залізо на поверхні зерен з утворенням каталітичної
плівки. Ця плівка активно інтенсифікує процес окислення та видалення з
води 3-ох валентного заліза, яке затримується фільтром у вигляді гідрату
окису.

Обробка та фільтрація сортівки.

Для покращення органолептичних властивостей горілки, сортівку

обробляють активованим вугіллям. Вугілля адсорбує домішки і одночасно
каталізує окислювальні процеси. Які сприятливо впливають на якість
горілки.

Обробку сортівки здійснюють у динамічних умовах у фільтраційній батареї,

яка складається з пісочних фільтрів та вугільних колонок, з’єднаних
послідовно або паралельно.

На форфільтрах відокремлюються механічні домішки, які містяться у

сортівці. Фільтрація горілки після вугільних колонок через пісочні фільтри
забезпечує утримання дрібнодисперсних часток вугілля, які утворюються

21
внаслідок його стирання в процесі експлуатації, і обумовлює прозорість
горілки.

Фільтруючим матеріалом у форфільтрах і фільтрах після вугільних колонок є

кварцовий пісок з величиною зерен 0,5-3 мм. Присутність у піску землистих і
глинистих частинок, вапняку не допускається.

Фільтрацію через пісочний фільтр проводять зверху вниз зі швидкістю в

межах 30-60 дал/год.

Робота фільтраційної батареї.

Сортівку подають в пісочний фільтр зверху через наповнюючи комунікацію

при закритому зливному крані і відкритому крані для видалення повітря.
Перші мутні порції фільтрату направляють в сортувальне відділення на
переробку. Коли фільтр стає прозорим, потік направляють на вугільну
колонку.

Сортівка з форфільтра в колонку повинна поступати повільно, проходячи

знизу вверх крізь шар активованого вугілля. Перші порції фільтрату, які
мають понижену міцність, як наслідок поглинання спирту вугіллям,
спускають в сортувальний чан.

Регенерація відпрацьованого активованого вугілля.

Регенерацію здійснюють парою або хімічним способом. Регенерація паро

передбачає відгонку домішок спирту, адсорбованих вугіллям в процесі
очистки сортівки, пропущеної крізь нього, сивушне масло, ефіри, кислоти,
альдегіди.

Перед регенерацією вугільну колонку відключають від пісочний фільтрів, і

спускають горілку у сортувальний чан.

22
 6. Техніка безпеки та охорона праці.

Територія підприємства повинна відповідати вимогам СНІП 2.01.02-85 і

розділу «Правил по техніці безпеки і виробничої санітарії в спиртовій і
лікеро-горілчаній промисловості»

Технологічне обладнання повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91 і

ОСТ 16-460-85.

Розміщення і установка обладнання повинні забезпечувати безпечність,

сталість, зручність обслуговування і ремонту, дотримування послідовності
технологічного потоку. Ці положення забезпечуються виконанням вимог
вкладених в ОСТ 18-460-85.

Очисне відділення, де розміщене технологічне обладнання для приготування

горілок відносять до категорії А і до класу вибухонебезпечних приміщень.
Цех розливу і конвеєрні лінії відносять до категорії Б і до класу
вибухонебезпечних приміщень В.

Технологічне і електротехнічне обладнання повинно відповідати вимогам

«Правил обладнання електроустановок» і вимогам СНІП 2.09.02-85.

Внутрішній огляд, миття і ремонт збірників, ємностей та іншого обладнання

повинні виконуватись відповідно вимогам «Типової інструкції по організації
безпечного проведення газонебезпечних робіт на підприємствах спиртової і
лікеро-горілчаної промисловості».

Місцеве переносне освітлення повинне бути з напругою не більше 12В.

Безпечність виконання вогневих ремонтних робіт в приміщеннях, віднесених

до категорії А і Б, а також в збірниках д знаходяться рідини з вмістом спирту
або інших легкогорючих сумішей і в приміщеннях безпосередньо близьких
від них, забезпечується виконанням вимог наступних основних документів:
23
ГОСТ 12.3.003-86, ГОСТ 12.3.002.-75 «Типові інструкції по організації
безпечного проведення вогневих робіт на вибухонебезпечних вибухових
об’єктах».

Виробничі приміщення повинні бути забезпеченні знаряддями первинного

пожежного гасіння згідно вимогам, вкладеним в додатку 8 Правил.

Загальні вимоги до електрообладнання, які забезпечують безпечність

експлуатації, вкладені в наступних документах: «Правила обладнання
електроустановок», «Правила технічної експлуатації електроустановок
споживачів», «Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок
споживачів» і СНІП 3.05.06.-85, «Інструкції по обладнанню мереж
заземлення і занулення в електроустановках».

Виробничі приміщення повинні бути також забезпечені знакаи техніки

безпеки у відповідності з вимогами ГОСТ 12.4.026-76, а також плакатами по
техніці безпеки і пожежній безпеці. На всіх робочих місцях повинні бути
повішані інструкції по техніці безпеки, пожежній безпеці, пуску і зупинці
обладнання при звичайному експлуатаційному режими і при аварійному
режимі. Інструкції затверджуються головним інженером і погоджуються
профспілковим комітетом підприємства.

Спиртосховища, спиртоприйомні і спиртовідпускні відділення відносяться до

категорії А і класу вибухопожежної небезпеки В, повинні задовольняти
вимогам СНІП 2.09.02-85, СНІП 2.01.02-85 «Правил обладнання
електроустановок».

Загальні вимоги безпечної роботи в лабораторіях вкладені в розділі X-I

Правил. Порядок зберігання, транспортування і робота з вогне- і
вибухонебезпечними речовинами, які використовуються в лабораторії,
регламентуються вимогами, викладеними в розділі 1-2, XI-I Правил.

24
Санітарний стан території підприємства лікеро-горілчаної промисловості
повинен відповідати вимогам «Санітарних правил для підприємств лікеро-
горілчаної промисловості». Розмір санітарно-захисних зон і відстаней до
споруд очистки стічних вод підприємства повинні задовольняти вимогам
СНІП 2.09.04-87.

При виконанні різних робіт їх виконавці повинні забезпечуватись справними

і перевіреними засобами індивідуального захисту. Кожний працівник
одержує засоби індивідуального захисту в залежності від характеру роботи,
яку буде виконувати і в відповідності номенклатурою, затвердженою
постановою Держкомпраці. Інструмент, що видається, повинен бути
справним , відповідати вимогам техніки безпеки і при роботі в приміщеннях
категорії А і Б мати таке виготовлення, яке гарантує безіскровість під час
роботи.

Порядок надання першої домедичної допомоги при ураженні електричним

струмом, при опіках кислотами, лугами, при теплових опіках описано в
правилах.

Всі виробничі приміщення повинні бути забезпеченими аптечками,

укомплектованими засобами першої домедичної допомоги.

25
Висновок.

За результатами проходження виробничої практики на ПрАТ «Львівському

лікеро-горілчаному заводі» можна зробити висновки, що виробництво
горілок на цьому підприємстві одне з найпотужніших на Західній Україні.

Під час проходження першої технологічної практики на ПрАТ «Лікеро-

горілчаному заводі» набула практичних навиків з ведення технологічного
процесу на робочих місцях, ознайомилася із діяльністю даного підприємства,
асортиментом його продукції, роботою заводської лабораторії, розширила та
поглибила одержані в університеті теоретичні знання.

26
Список використаної літератури

1. «Технологічний регламент на виробництво горілок і лікеро-горілчаних

напоїв» Київ-1996 р.
2. Гончаренко Г.М., Дуб В.В., Гончаренко В.В. Технологічне
обладнання.: Центр учбової літератури, 2007 р.
3. В.О.Маринченко, В.А.Домарецький, П.Л.Шиян, В.М.Швець,
П.С.Циганков, І.Д.Жолнер. / Під ред. проф. В.О.Маринченка. Вінниця:
"Поділля-2000", 2003 р.
4. «Рецептури лікеро-горілчаних напоїв і горілок» Київ: Концерн
"Укрспирт", 1994 р.
5. «Технологічна інструкція по лікеро-горілчаному виробництву» ТІ У
18.4466-94. : УкрНДІспиртбіопрод, 1994 р.

27