Протокол BMJ Бартонельози. Етіологія. Петогенез. Клініка. Діагностика. Лікування

Бартонельози
Правильна клінічна інформація, там де вона необхі дна
Останнє оновлення: Mar 20, 2018

Зміст
Анотація 3
Головні положення 4
Визначення 4
Епідеміологія 4
Етіологія 5
Патофізіологія 6
Класифікація 6
Профілактика 8
Первинна профілактика 8
Вторинна профілактика 8
Діагноз 9
Анамнез захворювання 9
Поступовий діагностичний підхід 10
Фактори ризику 14
Історія та фактори дослідження 15
Діагностичні дослідження 19
Диференційний діагноз 23
Діагностичні критерії 25
Лікування 27
Поступовий підхід лікування 27
Загальні відомості про лікування 30
Варіанти лікування 32
Невідкладні 45
Подальше спостереження 46
Рекомендації 46
Ускладнення 47
Прогноз 48
Методичні рекомендації 49
Діагностичні, методичні рекомендації 49
Рекомендації з лікування 49
Онлайн - ресурси 50
Посилання 51
Зображення 55
Відмова від відповідальності 56

Анотація
◊ Інфекційне захворювання, викликане різними видами бактерій роду Bartonella; трьома

найважливішими збудниками, котрі спричиняють більшість інфекцій, є B. henselae, B. quintana
і B. bacilliformis.
◊ Деякі види поширені по всьому світу (B. henselae), тоді як інші географічно локалізовані (B.
bacilliformis).
◊ Види Bartonella передаються від інфікованого природного господаря до сприйнятливого

людського організму або прямим контактом (укус кішки чи подряпини - B. henselae) або через
комах-переносників (платтяні воші - B. quintana, піщані москіти - B. bacilliformis).
◊ Види Bartonella уражають еритроцити і викликають судинну проліферацію, що призводить до

тривалої гарячки, лімфаденопатії та гепатоспленомегалії.
◊ Лабораторний діагноз встановлюється бактеріологічним, серологічним або патогістологічним

дослідженнями. У випадку доступності, корисні молекулярні техніки, зокрема полімеразна
ланцюгова реакція (ПЛР) крові та зразків тканин, включно із серцевими клапанами.
◊ Лікування залежить від виду Bartonella і типу клінічної картини, але зазвичай складається з
антибіотикотерапії. У деяких випадках (наприклад, хвороба котячих подряпин), може бути
необхідним проведення голкової аспіраційної біопсії.
Бартонельози Головні положення
Визначення
Бартонельоз у людини викликається видами Bartonella, що є факультативними
внутрішньоклітинними бактеріями. З 1993 року було виявлено 45 видів Bartonella, деякі з яких, як
ГОЛОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
повідомлялося, викликають інфекції у людини.[1] [2] [3]
Три найпоширеніші інфекції, описані у людей, включають: хворобу котячих подряпин (B. henselae);
Хворобу Карріона (B. bacilliformis), що складається з фази бактеріємії (гарячка Оройя) та фази
висипки (verruga peruana або Перуанська бородавка); і траншейну гарячку (B. quintana).[4] [5]
Види Bartonella можуть викликати широкий спектр клінічних симптомів, включно з тривалою
гарячкою невідомого генезу, гематологічними проявами, енцефалітом та енцефалопатією,
генералізованою лімфаденопатією, гепатоспленомегалією, ретинопатією, ендокардитом
з негативними результатами бактеріологічного дослідження, остеомієлітом, артритом,
медіастинальними утвореннями та плевритом.[4] [5]
B. henselae та B. quintana також спричиняють бацилярний ангіоматоз в імуноскомпрометованих

осіб.[4] [5]
Інфекції людини, викликані іншими видами Bartonella (наприклад, B. vinsonii, B. elizabethae, B.

clarridgeae, B. grahamii, B. alsatica, B. rochalimae, B. washoensis і B. koehlerae), зустрічаються рідко.[5]
[6] [7] [8] [9] [10] [11]
Хоча B. vinsonii subsp. berkhoi, є збудником у тварин, однак повідомлялося, що вона була причиною
інфекції у людини[12] Інфекції, викликані B. vinsonii subsp. arupensis в людей були зафіксовані у
Франції, Росії та Непалі, зумовлюючи фебрильне захворювання, що вказує на широку географічну
поширеність.[13]
Епідеміологія
Найбільш поширеною інфекцією, спричиненою Bartonella, є хвороба котячих подряпин (ХКП),
викликана Bartonella henselae, котра розповсюджена по всьому світу. У США на рік реєструється 24
тис. випадків, з яких 80% – діти.[15] Новіші дослідження, проведені в обмежених географічних зонах,
показують більшу поширеність у дорослих (>40%).[16] В основному, вона передається через укуси
або подряпини котів, особливо кошенят.[4] Переносником серед котів є котяча блоха (Ctenocephalides
felis). У помірних широтах найвища захворюваність на хворобу котячих подряпин спостерігається
восени та взимку; проте немає сезонної мінливості у тропіках.
Хвороба Карріона (гарячка Оройя та Перуанська бородавка), викликана B. bacilliformis, географічно

локалізована в деяких частинах Південної Америки (Перу, Еквадор та Колумбія) у горах Андах.
Переносником є піщаний москіт (Lutzomyia verrucarum).[4] [5] Хвороба Карріона характеризується
початковою життєво небезпечною фебрильною фазою, відомою як гарячка Оройя, після якої наступає
фаза висипки, відомої як verruga peruana.
Траншейна гарячка, викликана B. quintana, отримала свою назву через інфікування понад одного
мільйона солдатів у траншеях протягом Першої світової війни, а згодом – Другої світової. Ця
інфекція передається через платтяну вошу людини (Pediculus humanus), і люди являються єдиними
відомими резервуарами інфекції. B. quintana ендемічна в Польщі, Східній Європі, Північній Африці,
Росії та Китаї. Також є повідомлення про цю інфекцію в Чехії;[17] Західна Європа, зокрема у
4 Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 20, 2018.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2020. Всі права захищені.
Франції та Італії,[18] та Іспанії; й інших частинах Західної півкулі. Інфекція, викликана B. quintana
у США надзвичайно рідкісна, була зареєстрована тільки поміж людей із хронічним алкоголізмом,
безхатченків та ВІЛ-інфікованих пацієнтів.[19]
З 1993 року було описано 45 видів Bartonella, деякі з них, як повідомлялося, викликають інфекції у
людини.[1] [2] [3] Інфекції людини, викликані іншими видами Bartonella (наприклад, B. vinsonii,
B. elizabethae, B. clarridgeae, B. grahamii, B. alsatica, B. rochalimae, B. washoensis і B. koehlerae),
зустрічаються рідко.[5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] Хоча B. vinsonii subsp. berkhoi, є збудником у
тварин, однак повідомлялося, що вона була причиною інфекції у людини[12] Інфекції, викликані B.
vinsonii subsp. arupensis в людей були зафіксовані у Франції, Росії та Непалі, зумовлюючи фебрильне
захворювання, що вказує на широку географічну поширеність.[13]
Етіологія
Бартонельоз людини викликається видами Bartonella, що є факультативними внутрішньоклітинними
бактеріями класу Protobacteria, родини Bartonellaceae. Вони грамнегативні, оксидазонегативні,
вибагливі, не ферментують карбогідрат, аеробні. Рід складається із 45 видів, більшість із яких мають
тваринний резервуар, винятками є B. bacilliformis та B. quintana.[3] [5] [10]
Хвороба котячих подряпин – зоонозна інфекція, спричинена B. henselae. Люди інфікуються з

природних резервуарів, якими є коти, зазвичай через котячі подряпини або укуси, та рідше через
котячих бліх (Ctenocephalides felis). Про контакти з котами повідомляють у 87–99% випадків
пацієнтів, та >50% хворих мали точний анамнез котячої подряпини або укусу.[20] Ризик
збільшується, якщо коту ≤12 місяців або він мав бліх.[20] Сезонне розмноження домашніх котів
та тісний контакт із домашніми тваринами найбільш вірогідно сприяє появі більшості випадків
захворювання у помірних широтах в основному між вереснем та березнем.[4] ПЛР дослідження
продемонстрували наявність ДНК видів Bartonella у кліщів, а деякі вважають, що B. henselae
передається кліщами Ixodes scapularis. Після огляду експерти дійшли висновку, що жоден вид
Bartonella не передається кліщами до тварин чи людей.[21]
B. quintana є етіологічним чинником траншейної гарячки. Єдиним відомим природним резервуаром

є людина. Він передається від людини до людини через людську платтяну вошу (Pediculus humanus)
до нового хазяїна після 5–6 днів харчування на інфікованій особі. Інфікована воша виділяє бактерію
протягом усього життя.[22] [23] Є незалежна кореляція між бездомністю, скрутними умовами життя
та алкоголізмом із інфекцією, спричиненою B. quintana.
B. bacilliformis викликає хворобу Карріона (гарячка Оройя та verruga peruana). Людина – її природний
резервуар. Вона передається через самок піщаних москітів (Lutzomyia verrucarum).
Хоча інфекції, спричинені Bartonella, трапляються в імунокомпетентних осіб, вони можуть стати
системними, хронічними, та дедалі більше загрожувати життю в імуноскомпроментованих хазяїнів,
зокрема пацієнтів зі СНІДом, хронічним алкоголізмом, імуносупресією або іншими проблемами зі
здоров’ям, які призводять до імунодефіцитних станів.[4]
Іншими, проте не єдиними видами Bartonella, котрі, як повідомляли, викликають інфекції у людини,
є B. elizabethae, B. clarridgeae, B. vinsonii, B. koehlerae, B. grahamii, B. alsatica, B. rochalimae та B.
washoensis.[5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]
Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 20, 2018.
5
Були виявлені чотири генотипи підвиду B. vinsonii berkhoi. На сьогодні генотип ІІ найчастіше
виділяється зі зразків крові людей. Первинним резервуаром є собаки, дикі собакоподібні, зокрема
лисиці, та дикі котячі. Повідомлялося, що щури можуть бути можливим резервуаром у Таїланді.[13]
До членистоногих, котрі можуть переносити B. vinsonii, належать кусючі мухи, блохи, клопи, воші,
піщані москіти й кліщі.[13]
Патофізіологія
Інфекція, викликана видами Bartonella, спричиняє тривалу інтраеритроцитарну бактеріємію
в природних організмах-резервуарах хазяїнів. Передача до людей від бактеріємічних хазяїнів
трапляється внаслідок або прямого укусу чи подряпини інфікованої тварини (наприклад, хвороба
котячих подряпин), або трансмісивно через укус кровососних комах (наприклад, хвороба Карріона
або траншейна гарячка).[24]
Після інокуляції Bartonella спочатку інфікує CD34+ клітини-попередники, а потім – еритроцити.[25]

[26] Бактерія зв'язується, а потім проникає у зрілі еритроцити. Вони реплікують до 8 бактерій на
клітину та персистують у ній протягом життя клітини.
Bartonella також інфікує клітини судинного ендотелію, які раніше вважалися первинною
нішею бактерій. Дослідження in vitro показали, що інвазія судинного ендотелію бактеріями
Bartonella викликає пери- та інтрацелюлярний паразитизм, клітинну проліферацію, бактеріальну
мультиплікацію, інгібування апоптозу та активацію сигнального шляху трансдукції. Цей каскад
подій призводить до системної запальної відповіді та ангіопроліферативних уражень. Пізніше
це призводить до формування нових капілярів. Бактерії також виділяються прямо у кровотік з
інфікованого ендотелію.[26]
В імунокомпетентних хазяїнів бактеріальна інвазія веде до лімфоїдної гіперплазії, артеріолярної

проліферації та розширення артерій, що спричиняє формування некротизуючих гранульом. Фактор
нуклеарної транскрипції NF-каппа В вважається первинним регулятором прозапальної відповіді, яка
призводить до поліморфноядерної клітинної адгезії до інфікованих ендотеліальних клітин. Секреція
IЛ-8 ендотеліальними клітинами посилює трансендотеліальну міграцію поліморфноядерних клітин.
Тромбін-активовані ендотеліальні клітини продукують моноцит-хіміотаксичний протеїн-1 (MCP-1),
який у свою чергу допомагає залучати моноцити та макрофаги, ініціюючи хронічні запальні зміни та
формування гранульоми. Інфікування цих макрофагів бактеріями Bartonella призводить до виділення
високих концентрацій прозапальних цитокінів, зокрема ФНП-альфа, ІЛ-1бета та ІЛ-6. Усі ці події
ведуть до формування гранульоматозних та гнійних уражень в імунокомпетентних хазяїнів.[24] [27]
В імуноскомпрометованих хазяїнів, з іншого боку, розвиваються ангіогенні шкірні ушкодження, що

характеризують бацилярний ангіоматоз. Ці ушкодження є результатом вазопроліферативних змін,
вторинних для інфекції, спричиненої Bartonella. Механізм цієї судинної проліферації може бути
прямим тригер-ефектом інфекції Bartonella, що призводить до ангіогенезу та пригнічення апоптозу
клітин ендотелію. Інший можливий механізм – непряма стимуляція цитокінів, зокрема судинного
ендотеліального фактора росту, що є сильним індуктором ангіогенезу, та ІЛ-1бета, потенціатора
судинного ендотеліального фактору росту.[24] [27]
Класифікація
Клінічні синдроми
Хвороба котячих подряпин (CSD)
• Системна інфекція, викликана B. henselae, характеризується хронічною лімфаденопатією.[4] [5]
• Також спричиняє ендокардит з негативними результатами посіву крові, тривалу гарячку
невідомого генезу, гепатоспленомегалію, інфекцію ока.
• Бацилярний ангіоматоз – це судинний проліферативний прояв інфекцій, спричинених
Bartonella (B. henselae і B. quintana), що виникає у імуноскомпрометованих осіб, зокрема у ВІЛ-
інфікованих.[4] [5] Характеризується особливими судинними ураженнями, що, в основному,
з'являються на шкірі, але також можуть уражати інші органи, зокрема респіраторний тракт,
ШКТ, кістки, лімфатичні вузли та головний мозок.
Траншейна гарячка
• Трансмісивна інфекція, що викликається B. quintana і передається платтяною вошею (Pediculus

humanus).[4] [5]
• Також відома як 5-денна гарячка, гарячка квінтана, гарячка великогомілкової кістки, гомілкова
гарячка, траншейна/окопна гарячка, хвороба Гіса-Вернера, Волинська гарячка.
• Може також проявлятися як ендокардит з негативними результатами бактеріологічного
обстеження, особливо у міських безхатченків. У пацієнтів зі зниженим імунітетом може
поєднуватися із бацилярним ангіоматозом.
Хвороба Карріона
• Трансмісивна інфекція, викликана B. bacilliformis, що передається самкою піщаного москіта

(Lutzomyia verrucarum).[4] [5]
• Має фазу бактеріємії (гарячка Оройя) та фазу висипки (verruga peruana або перуанська
бородавка).
• Також відома як Андська бородавка, гарячка Гуайтара.
7
Бартонельози Профілактика
Первинна профілактика
Обізнаність щодо ризику котячих подряпин і укусів та негайне промивання будь-якої рани є основою
запобігання хвороби котячих подряпин. Рекомендовано миття рук після ігор з котами та кошенятами.
Людям зі зниженим імунітетом слід враховувати ризики утримання котів. Рекомендована
профілактика бліх у котів (та у собак, особливо якщо вдома тримають котів та собак). Котів слід
утримувати всередині дому, якщо можливо.[30]
Для запобігання інфекцій, викликаних Bartonella bacilliformis, в районах, заражених піщаним

москітом Lutzomyia verrucarum, слід використовувати репеленти від комах та захисний одяг. Піщані
москіти активні на світанку й у сутінках; тому слід обмежити активності поза будинком в такий час
для запобігання їхнім укусам.[30]
Платтяна воша зазвичай пов’язана із поганою особистою гігієною та перебуванням у місцях

скупчення людей. Особиста гігієна та препарати проти педикульозу, зокрема перметрин, можуть бути
використані для захисту від людських вошей, що переносять Bartonella quintana.[30]
Вторинна профілактика
ПРОФІЛАКТИКА
Пацієнтам із хворобою котячих подряпин (ХКП) слід радити оглянути їхніх котів у ветеринара і
лікувати від бартонельозу, як і від котячих бліх (Ctenocephalides felis).
Важливим є лікування та контроль зараження людською вошею (Pediculus humanus) для превенції
подальшого поширення Bartonella quintana. Якщо пацієнт із притулку для бездомних або
колективного дому, дії задля контролю шкідників у таких місцях попередять подальші спалахи
хвороби.
Бартонельози Діагноз
Анамнез захворювання
Анамнез захворювання #1
Жінка, 28-ми років, звернулася до свого сімейного лікаря з приводу набряку правої пахви.
Пацієнтка відзначила набряк приблизно 3 тижні тому, коли він був схожий на невеличкий
вузол, але продовжував збільшуватися у розмірі. Вона не міряла температуру, але відзначає
неодноразове відчуття жару та пітніння. Будь-який вагомий анамнез в минулому заперечує. Жінка
працює програмістом та заперечує будь-які недавні подорожі чи контакти. Обстеження показало
збільшений флюктуючий м'який лімфатичний вузол розміром 3 смх5 см у правій пахвинній
ділянці. Не було жодної точки з гноєм або виділення вмісту. Лімфатичний вузол видалили, при
дослідженні виявлено гранулематозні зміни із макрофагами та лімфоцитами, однак забарвлення
за Грамом, кислотними та грибковими барвниками були негативні. Її аналіз вивільнення гама-
інтерферону (для туберкульозу) був негативний. Пацієнтку направили в інфекційну клініку. При
подальшому дослідженні, вона повідомила про наявність вдома кота, з яким вона доволі часто
грається, але не пам'ятає жодних очевидних котячих укусів або подряпин.
Анамнез захворювання #2
Хлопець 13 років був госпіталізований із інтермітуючою значною гарячкою та головним болем
тривалістю 2 тижні. Він скаржився на ретроорбітальний головний біль, ригідність потиличних
м’язів, фотофобію, нудоту із блюванням фонтаном, та озноб із гарячкою, переважно пізно
ввечері. Він також мав болі в спині останні 5 днів і втратив 3,6 кг ваги за останні 2 тижні. Пацієнт
тримав хом’яків як домашніх тварин, а його друг недавно завів кошеня. На огляді у нього була
гарячка 39 °C (101,9 °F) , а також незначна тахікардія (частота пульсту 110 уд./хв). Також у нього
спостерігалася напруженість м’язів спини у тораколюмбальній параспінальній ділянці, точкового
напруження над хребтом не було. Також був наявний метеликоподібний висип на обличчі, і
спостерігався дермографізм на шкірі.
ДІАГНОЗ
Інші описи випадку захворювання
Інфекція, спричинена Bartonella henselae, може проявлятися гарячкою невідомого генезу (ГНГ),
і в одному дослідженні була 3-ю причиною ГНГ у дітей.[14]Інфекції, спричинена B. henselae
та B. quintana, можуть також проявлятися у формі ендокардиту з негативними посівами, вони
призводять до 3% випадків ендокардитів.[6] В імунокомпетентних дітей можуть виникати
гепатоспленальні мікроабсцеси, що є вторинними під час інфекції, спричиеної B. henselae,
[Fig-1]
тоді як в імуноскомпрометованих пацієнтів проявляється peliosis hepatis, який характеризується

розширеними капілярами та заповненими кров’ю кавернозними просторами в печінці.
Обидва стани маніфестують гарячкою, ознобом, гастроінтестинальними симптомами і
гепатоспленомегалією. В імуноскомпроментованих пацієнтів із ВІЛ/СНІДом можуть розвиватися
системні захворювання, бацилярний ангіоматоз, який характеризується червоно-коричневими
папульозними ушкодженнями шкіри, що мімікрують під саркому Капоші. Неврологічні прояви
у формі енцефаліту, мієліту, ретиніту, фокального паралічу та периферичного невриту можуть
також траплятися у близько 2% пацієнтів із інфекцією, спричиненою B. henselae. Інші, менш
9
поширені, клінічні прояви інфекції B. henselae включають остеомієліт, артрит, медіастинальні
новоутворення та плеврит.
Поступовий діагностичний підхід

Діагностика різноманітних інфекцій, викликаних Bartonella, у людини має ґрунтуватися на факторах
ризику, клінічній симптоматиці та результатах лабораторних досліджень. Хоча фактори ризику, як-
от котячі укуси або контакт із блохами, можуть бути очевидними у більшості випадків, початкові
прояви у багатьох інших випадках можуть бути незрозумілими.
Хоча різні лабораторні методи доступні для діагностики видів Bartonella, включно з
бактеріологічним дослідженням, прямим забарвленням, серологічними дослідженнями,
патогістологічними, молекулярними методами (полімеразна ланцюгова реакція – ПЛР), жоден із них
не є повністю надійним. Bartonella зазвичай культивується кілька тижнів і має варіабельний ріст під
час посівів. Хоча доступні різноманітні серологічні дослідження, однак більшість із них мають низьку
чутливість і перехресну реактивність щодо інших антигенів. Розроблені молекулярні технології,
включно з новими методиками ПЛР, але вони ще не є широко доступними.[4] [5] [27]
Види Bartonella можуть викликати широкий спектр клінічних симптомів, включно з тривалою
гарячкою невідомого генезу, гематологічними проявами, енцефалітом та енцефалопатією,
генералізованою лімфаденопатією, гепатоспленомегалією, ретинопатією, ендокардитом
з негативними результатами бактеріологічного дослідження, остеомієлітом, артритом,
медіастинальними утвореннями та плевритом.[4] [5]B. henselae та B. quintana також спричиняють
бацилярний ангіоматоз в імуноскомпрометованих осіб.[4] [5]
Три описані класичні інфекції в людей включають:[4] [5]
• Хвороба котячих подряпин (B. henselae)

• Хвороба Карріона (B. bacilliformis), яка має бактеріємічну фазу (гарячка Оройя) та фазу висипки
ДІАГНОЗ
(verruga peruana або перуанська бородавка).

• Траншейна гарячка (B. quintana).
Тому сучасний підхід має включати детальний анамнез з пошуком специфічних факторів ризику
для кожного виду Bartonella і ретельне обстеження у поєднанні зі специфічними лабораторними
дослідженнями.
Bartonella henselae
• Наступні фактори повинні привести до подальшого діагностичного пошуку.[4] [5] [27]
• Наявність в анамнезі контакту з котами, включно з укусами, подряпинами та будь-чим

іншим.
• Будь-які шрами від подряпин або підозрілі ушкодження шкіри при наявності контактів
із котами.
• Наявність папулярного, пустульозного або кіркового ушкодження на місці інокуляції,
що зазвичай трапляється між 3 та 10 днем після контакту.
• Регіонарна лімфаденопатія - одностороння регіонарна лімфаденопатія, що вражає
одиничний лімфатичний вузол, трапляється у 85% типових випадків "хвороби котячих
подряпин". Близько 10% вузлів нагноюються.
• Атипова хвороба котячих подряпин може проявлятися різними системними симптомами:
• Синдром Паріно (гарячка, регіонарна лімфаденопатія та фолікулярний кон'юнктивіт).

• Неясна енцефалопатія із майже нормальною спинномозковою рідиною – порушення
свідомості відбуваються внаслідок енцефалопатії, що є найбільш типовим
неврологічним проявом B. henselae. Неврологічні ускладнення зустрічаються тільки у
2% інфікованих.
• Ригідність потиличних м'язів - аналіз ліквору зазвичай показує нормальний результат,
однак може бути присутнім плеоцитоз та підвищення рівня білка.
• Безбольова втрата зору з однобічним раптовим початком – це класичний прояв
нейроретиніту, для якого B. henselae є найчастіше встановлюваним етіологічним
чинником. Нейроретиніт – форма нейропатії зорового нерва із набряком його диску
і макулярними зірчастими ексудатами. Це найбільш типове ускладнення заднього
очного сегмента в разі інфекції, викликаної B. henselae.
• Може бути мастоїдит із роз'їданням кісткової перегородки соскоподібного відростка,
що потребує мастоїдектомії. Гістологічна діагностика хвороби котячих подряпин
проводиться із грануляційної тканини та інфікованих лімфатичних вузлів, суміжних із
ділянкою соскоподібного відростка.[31]
• Кістковий біль – остеомієліт вторинний при інфекції, спричиненій B. henselae, може
проявлятися болем у кістках, підвищеною чутливістю та гарячкою.
• Епізодичний біль у животі - багато пацієнтів із загальними симптомами можуть мати
біль у верхньому правому квадранті (ВПК), або в навколопупковій ділянці як наслідок
залучення до інфекційного процесу печінки.
• Шкірні прояви - макулопапулярний або уртикарний висип, кільцеподібна гранульома,
вузликова еритема, крайова еритема та лейкоцитокластичний васкуліт.
• Ендокардит, викликаний Bartonella: інфекція, спричинена Bartonella henselae, може
ДІАГНОЗ
проявлятися у формі посів-негативного ендокардиту і призводить до 3% випадків
ендокардитів. Зазвичай уражається аортальний клапан, вегетації виявляють у 100%
випадків. Можуть проявлятися типові симптоми ендокардиту: тривала гарячка
невідомого генезу, втомлюваність, загальна слабкість, нічне пітніння або посилене
серцебиття. Фізикальний огляд може бути неспецифічним, або ж виявити класичні
ознаки, як-от плями Рота, симптом Джаневея, вузлики Ослера або піднігтьові
крововиливи.
• Окрім того, пацієнти з осблабленим імунітетом можуть мати прояви бацилярного
ангіоматозу або печінкової пурпури.
• Peliosis hepatis (печінкова пурпура): в імуноскомпроментованих пацієнтів може
проявлятися печінкова пурпура, яка характеризується розширеними капілярами та
заповненими кров'ю кавернозними просторами в печінці. У пацієнтів з'являється
гарячка, озноб, гастроінтестинальні симптоми та гепатоспленомегалія.
• Бацилярний ангіоматоз (БА): інфекції, спричинені B. henselae та B. quintana, обидві
спричиняють бацилярний ангіоматоз в імуноскомпрометованих хазяїнів.[4] [5] Наявні
червоно-коричневі папули, подібні до уражень при саркомі Капоші.
• Обстеження
11
• Для постановки остаточного діагнозу може знадобитися проведення одного або

більше аналізів, що ґрунтуються на наявній симптоматиці.[4] [5] [20] [27] [32]
• Серологічне дослідження - перевага надається непрямому флюоресцентному аналізу
(ІФА). Ензимний імунологічний аналіз (ЕІА) також доступний.[27] Позитивний
аналіз характеризується 4-разовим підвищенням титрів антитіл між гострою фазою
та фазою одужання; одиничне виявлення титриу антитіл ≥1:64 при проведенні
РІФ. Серологічне дослідження може бути негативним на ранній стадії захворювання
(<1 тижня); IgM стають негативним через 3 місяці; IgG залишаються позитивними
у 25% пацієнтів довше першого року. Чутливість РІФ: IgM 2–50%, IgG 14–100%;
специфічність: IgM 86–100%, IgG 34–100%. чутливість ІФА: IgM 60–85%, IgG 10–25%;
специфічність: IgM 98%, IgG 97%.
• Бактеріологічне дослідження крові та зразків інших тканин: види Bartonella важко
культивуються. Є невеликий ріст посіву аспірата лімфатичного вузла. Бактеріальний
ріст може зайняти від 2 до 6 тижнів.
• Аспірація вмісту лімфатичних вузлів задля забарвлення (барвником Вартіна-Стеррі)
та посіву: патогістологічне обстеження покаже формування гранульоми, мікроабсцеси,
фолікулярну гіперплазію.
• ПЛР: Лімфатичні вузли, зразки таких тканин, як серцевого клапана або крові, можуть
відправлятися на аналіз ПЛР. Чутливість становить 43–76%, специфічність – 100%.
Корисний для швидкої діагностики, якщо доступний.
• Ехокардіографія виявляє вегетації у 100% випадків ендокардиту, викликаного
Bartonella, зазвичай спостерігається ураження аортального клапана. Клапани
із вегетаціями можуть відправлятися на аналіз ПЛР. Це корисно для швидкої
діагностики, в разі доступності.
• Люмбальна пункція із аналізом ліквору: у пацієнтів із ригідністю потиличних м'язів
аналіз ліквору, зазвичай, в межах норми, хоча можуть бути наявні плеоцитоз та
збільшення білка.
• Сканування кісток: підвищене поглинання при наявності остеомієліту.
• КТ-дослідження черевної порожнини: В імунокомпетентних дітей можуть розвиватися
ДІАГНОЗ
гепатоспленальні мікроабсцеси, вторинні при інфекції, викликаній B. henselae.

В імуноскомпрометованих пацієнтів може проявлятися peliosis hepatis, який
характеризується розширеними капілярами та заповненими кров’ю кавернозними
просторами у печінці.
• Наявність будь-яких 3 критеріїв із наведених 4 підтверджують діагноз інфекції, спричиненої
B. henselae (адаптовано із Margileth):[27] [33]
• Контакт із котом або блохами, незважаючи на наявність ознак подряпин або

ушкоджень на місці інокуляції
• Негативний туберкуліновий шкірний тест або аналіз на вивільнення гамма-
інтерферону, або негативні дані серологічних досліджень щодо інших причин
аденопатії; стерильний гній, аспірований із вузла; позитивний аналіз ПЛР на B.
henselae; та/або наявність уражень печінки/селезінки на КТ-дослідженні.
• Позитивний імуноферментний аналіз (ІФА) або реакція імунофлюоресценції (РІФ) із
одиничним титром ≥1:64 або 4-кратне підвищення титру антитіл між гострою фазою
та фазою одужання
• При біопсії: гранулематозне запалення, характерне для хвороби котячих подряпин,
або позитивне забарвлення срібним барвником Вартіна-Старрі.
Bartonella quintana
Траншейна гарячка (гарячка квінтана)
• Траншейну гарячку або гарячку квінтана слід запідозрити у пацієнтів-безхатченків та в

алкоголіків з тривалою гарячкою, особливо якщо вони заражені Pediculus humanus (платтяна
воша людини).
Bartonella quintana може також спричинити бацилярний ангіоматоз в

імуноскомпрометованих хазяїнів та посів-негативний ендокардит.[4] [5]
• Може зустрічатися розлитий головний біль із ретроорбітальним болем. Трапляється міалгія,
артралгія, сильний біль в шиї, спині та ногах, включно із гомілками; тому це захворювання
деколи називають гомілковою гарячкою.
• Ендокардит, викликаний Bartonella: може також проявлятися як посів-негативний
ендокардит, особливо у міських безхатченків. Можуть проявлятися типові симптоми
ендокардиту: гарячка, втомлюваність, загальна слабкість, нічне пітніння або посилене
серцебиття. Фізикальний огляд може бути неспецифічним, або ж виявити класичні ознаки,
як-от симптом Джаневея, вузлики Ослера або піднігтьові крововиливи.
• Бацилярний ангіоматоз (БА): інфекції, спричинені B. henselae та B. quintana, обидві
спричиняють бацилярний ангіоматоз в імуноскомпрометованих хазяїнів.[4] [5] Наявні
червоно-коричневі папули, подібні до уражень при саркомі Капоші.
Обстеження
• Доступні різні серологічні дослідження:[5] [34]
• Непряма імунофлюоресценція (IIF)

• ІФА
ДІАГНОЗ
• Реакція зв'язування комплементу
• Реакція гемаглютинації
• Аналіз вестерн-блот (високоспецифічний).
• Перевага надається непрямій імунофлюоресценції (IIF); титри >50 вважаються
позитивними; титри >800 асоційовані із бактеріємією та ендокардитом.[32] [34] Оскільки
цей тест має перехресну реактивність з Coxiella burnetii і Chlamydia pneumoniae, для
підтвердження необхідно виконати вестерн-блотинг.
• Бактеріологічне дослідження вимагає спеціального поживного середовища, такого як
шоколадний агар або кров'яний овечий агар.[4] [5] Бактеріальний ріст може зайняти від 9
до 36 днів.
• Ехокардіографія виявляє вегетації у 100% випадків ендокардиту, викликаного Bartonella,

зазвичай спостерігається ураження аортального клапана. Клапани із вегетаціями можуть
відправлятися на аналіз ПЛР. Це корисно для швидкої діагностики, в разі доступності.
• По можливості, слід виконати біопсію шкіри або підозрілих тканин з наступним
патогістологічним обстеженням, імуногістохімією та ПЛР.[4] [5] [34]
13
Bartonella bacilliformis
• Слід запідозрити наявність хвороби Каріона у пацієнтів із відповідним анамнезом, зокрема
проживання або подорожі до ендемічних регіонів у Південній Америці (Перу, Еквадор і
Колумбія) в Андах, з контактом із піщаними москітами.
• У тих, в кого наявна тривала гарячка, загальні симптоми (анорексія, втомлюваність, озноб),
гепатоспленомегалія, лімфаденопатія, порушення свідомості, перикардіальний випіт
та тяжка анемія, варто запідозрити гарячку Оройя, в той час у пацієнтів із подальшим
розвитком вузликових уражень шкіри, варто запідозрити verruga peruana (Перуанська
бородавка).
• Через тижні або місяці тривалої бактеріємічної продромальної фази, у пацієнтів
розвивається вузликове ураження обличчя та тулуба. Спочатку елементи висипу мають
міліарну форму: червоні папули, розміром <3 мм. Друга стадія ураження - мулярна,
яка характеризується фіксованими, червоними, вузликовими пухлинами, діаметром
близько 5 мм. Ураження третьої стадії являють собою більші, безболісні підшкірні вузлики,
локалізовані в основному на розгинальних поверхнях кінцівок, схильні до кровотеч,
виразкування та інфікування.
У гострій фазі мазки крові виявляють інтраеритроцитарні бацили. Це найкраще візуалізується
за допомогою забарвлень по Романовському, Гімзі або Райту. Посів крові та серологічні
дослідження корисні для діагностики. Позитивний ріст культури може зайняти від 5 до 30
днів. Бактеріологічне дослідження потребує напівтвердого агару із сироваткою кролика та
гемоглобіном, та інкубування при низькій температурі (від 25°C до 28°C; [77°F - 82°F]).
Доступні різні серологічні методи діагностики.[5] [35] Граничні значення для позитивних титрів
варіюють від типу дослідження, що використовується:
• Непряма імунофлюоресценція (IIF)

• ІФА
• Реакція зв'язування комплементу
• Реакція гемаглютинації
ДІАГНОЗ
• Аналіз вестерн-блот (високочутливий та специфічний).

В фазі висипки слід провести біопсію шкіри.[4] [5] [35] Зразки біопсії можна також відправити на
імуногістохімічне або на бактеріологічне дослідження.[5] Патогістологічне дослідження виявляє
проліферацію ендотелію, моноцитів та макрофагів; забарвлення за Вартіном-Стеррі виявляє
мікроорганізми.
Bartonella vinsonii
B. vinsonii виділяють в імунокомпетентних пацієнтів, у яких вона може бути внутрішньосудинним
бактеріальним патогеном, який спричиняє ендокардит, вазопроліферативну неоплазію, артрит
і деякі неврологічні захворювання (наприклад, головні болі, безсоння, прогресуючу втрату ваги,
м’язову слабкість і порушення координації).[12]
Фактори ризику
Сильні
котячі подряпини або укуси
• Про контакти з котами повідомляється у 87% - 99% випадків пацієнтів, та >50% хворих мали
точний анамнез котячої подряпини або укусу.[20] Ризик збільшується, якщо вік кота ≤12
місяців або він мав бліх.[20]
• Сезонне розмноження домашніх котів та тісний контакт із домашніми тваринами найбільш
вірогідно сприяє появі більшості випадків захворювання у помірних широтах в основному між
вереснем та березнем.[4]
контакт із комахами-переносниками
• Зараження котів котячою блохою (Ctenocephalides felis), котра відповідає за передачу Bartonella
henselae між котами, опосередковано збільшує ризик контакту людини з інфекцією.[4]
• Платтяна воша людини (Pediculus humanus) здатна переносити B quintana (Pediculus humanus)
до нового хазяїна через 5–6 днів після харчування на інфікованій особі. Інфікована воша
виділяє бактерію протягом усього життя.[22] [23]
• Піщаний москіт Lutzomyia verrucarum, котрий передає B bacilliformis, зустрічається тільки в
долинах Анд, Перу, Еквадорі, Колумбії, Чилі та Болівії. Туристи на цих територіях Південної
Америки, де захворювання ендемічне, також можуть інфікуватися.[16]
• Різноманітні членистоногі, котрі здатні переносити B. vinsonii включають кусючих мух, бліх,
клопів, вошей і піщаних москітів.[13]
безхатченки або погані умови життя

• Є незалежна кореляція між бездомністю, скрутними умовами життя та алкоголізмом із
інфекцією, спричиненою B. quintana.
• У Сіетлі пацієнти-безхатченки у 20% випадків є серопозитивними щодо B. quintana порівняно
із лише 2% серед донорів крові.[28] У Франції частота серопозитивності на B. quintana була на
рівні 30% поміж безхатченками, порівняно з нульовим рівнем у контрольній групі.[6] [29]
Слабкі
контакт із кліщами
ДІАГНОЗ
• ПЛР дослідження продемонстрували наявність ДНК видів Bartonella у кліщів, а деякі вважають,
що B. henselae передається кліщами Ixodes scapularis. Після огляду експерти дійшли висновку,
що жоден вид Bartonella не передається кліщами до тварин чи людей.[21]
імуносупресія
• Хоча інфекції, спричинені Bartonella, трапляються в імунокомпетентних осіб, вони
можуть стати системними, хронічними, та дедалі більше загрожувати життю в
імуноскомпроментованих хазяїнів, зокрема пацієнтів зі СНІДом, хронічним алкоголізмом,
імуносупресією або іншими проблемами зі здоров’ям, які призводять до імунодефіцитних
станів.[4]
Історія та фактори дослідження

Ключові діагностичні чинники
лихоманка (поширений)
• Хвороба котячих подряпин (CSD) - тривала гарячка, яка зазвичай триває понад 2 тижні.
15
• Траншейна гарячка (ТЛ) – гарячка з ознобом, пітнінням, нездужанням, анорексією, виникає
після інкубаційного періоду тривалістю в середньому 8 днів (варіює у межах 5–20 днів)
контакту із платтяною вошею (Pediculus humanus). Температура тримається 5–7 днів,
продовжуючись рецидивами кожні 3–5 днів; звідси і назви «гарячка квінтана» або «5-денна
гарячка».
• Хвороба Карріона (гарячка Оройя) - характеризується ознобом, втомою, загальною слабкістю та
головним болем. Середній інкубаційний період - 60 днів (від 10 до 210 днів).[5] [19] [27]
• Нічна пітливість характерна для хвороби котячих подряпин.
шкірні прояви (хвороба котячих подряпин [CSD]) (поширений)

• Папулярні або пустульозні ураження з'являються на місці інфікування через приблизно 3-10
днів після контакту. Вони прогресують до кіркових уражень.
• Ураження можуть мати вигляд макулопапулярного або уртикарного висипу, кільцеподібної
гранульоми, вузликової еритеми, крайової еритеми та лейкоцитокластичного васкуліту.
• У пацієнтів з ослабленим імунітетом з бацилярним ангіоматозом наявні червоно-коричневі
папули, що подібні на ураження, які виникають при саркомі Капоші.
лімфаденопатія (хвороба котячих подряпин, гарячка Оройя) (поширений)

• Одностороння регіонарна лімфаденопатія, що уражає одиничний лімфатичний вузол,
трапляється у 85% типових випадків хвороби котячих подряпин. Близько 10% вузлів
нагноюються.
• Також є проявом гарячки Оройя.
• Зрідка в деяких випадках може розвиватися медіастинальна лімфаденопатія, і в середостінні
відмічаються утворення.
епізодичний біль у животі (CSD) (поширений)

• Багато пацієнтів із загальними симптомами можуть мати біль у верхньому правому квадранті
(ВПК), або в навколопупковій ділянці як наслідок залучення в процес печінки.
головний біль, ретроорбітальний (траншейна гарячка) (поширений)

ДІАГНОЗ
• Може зустрічатися розлитий головний біль із ретроорбітальним болем.
макулопапульозний висип (траншейна гарячка) (поширений)

• Декілька елементів еритематозної макулопапульозної висипки наявні на животі, грудях та
спині.
вузликові ураження шкіри (verruga peruana, Перуанська бородавка) (поширений)

• Через тижні або місяці тривалої бактеріємічної продромальної фази (гарячки Оройя), у
пацієнтів розвивається вузликове ураження обличчя та тулуба.
• Спочатку елементи висипу мають міліарну форму: червоні папули, розміром <3 мм. Друга
стадія ураження - мулярна, яка характеризується фіксованими, червоними, вузликовими
пухлинами, діаметром близько 5 мм. Ураження третьої стадії являють собою більші, безболісні
підшкірні вузлики, локалізовані в основному на розгинальних поверхнях кінцівок, схильні до
кровотеч, виразкування та інфікування.
Інші діагностичні чинники

Симптоми зі сторони ШКТ (поширений)
• Можуть відмічатися нудота, блювання та втрата ваги.
біль у кістках та суглобах (траншейна гарячка) (поширений)

• Характерна міалгія, артралгія, сильний біль в шиї, спині та ногах, включно із гомілками; тому
цей розлад інколи називають гомілковою гарячкою.
виражена блідість (гарячка Оройя) (поширений)

• Тяжка анемія являється основною клінічною ознакою гарячки Оройя, вона веде до появи
задишки, жовтяниці та генералізованих набряків.
гепатоспленомегалія (гарячка Оройя) (поширений)

• Прояв гарячки Оройя.
задишка, серцеві шуми та ознаки серцевої недостатності (хвороба котячих

подряпин, траншейна гарячка) (малопоширений)
• Можуть відмічатися клінічні ознаки ендокардиту та серцевої недостатності.
порушення свідомості (хвороба котячих подряпин, гарячка Оройя)

(малопоширений)
• Зміни психічного стану виникають унаслідок енцефалопатії при хворобі котячих подряпин,
що є найхарактернішим неврологічним проявом інфекції, спричиненої Bartonella henselae.
Неврологічні ускладнення зустрічаються тільки у 2% інфікованих.
• Неврологічні прояви гарячки Оройя. Можуть варіювати від сонливості до делірію та коми.
Можуть поєднуватися із судомами.
ригідність потиличних м'язів (хвороба котячих подряпин) (малопоширений)

• Хвороба котячих подряпин може спричинити асептичний менінгіт (аналіз ліквору зазвичай в
межах норми, однак може бути присутнім плеоцитоз та підвищення рівня білка).
почервоніння очей (хвороба котячих подряпин, траншейна гарячка)

(малопоширений)
ДІАГНОЗ
• Синдром Паріно (гарячка, регіонарна лімфаденопатія та фолікулярний кон'юнктивіт) може
спостерігатися у близько 5% пацієнтів із хворобою котячих подряпин.
• Значна ін'єкція кон'юнктиви зустрічається у близько 95% випадків траншейної гарячки.
безболісна втрата зору, із одностороннім раптовим початком (хвороба котячих

подряпин) (малопоширений)
• Є класичним проявом нейроретиніту, найчастіше встановлюваним етіологічним чинником
якого є Bartonella henselae.
• Нейроретиніт – форма нейропатії зорового нерва із набряком його диску і макулярними
зірчастими ексудатами. Це найбільш типове ускладнення заднього очного сегмента в разі
інфекції, викликаної B. henselae.
біль в кістках (хвороба котячих подряпин) (малопоширений)

• Остеомієліт вторинний при інфекції, викликаній Bartonella henselae, може проявлятися болем у
кістках, підвищеною чутливістю над ними та гарячкою.
мастоїдит (хвороба котячих подряпин) (малопоширений)
17
• Може бути мастоїдит із роз'їданням кісткової перегородки соскоподібного відростка, що
потребує мастоїдектомії. Гістологічна діагностика хвороби котячих подряпин проводиться
із грануляційної тканини та інфікованих лімфатичних вузлів, суміжних із ділянкою
соскоподібного відростка.[31]
симптом Дженевея, вузлики Ослера або піднігтьові крововиливи (хвороба котячих

подряпин, траншейна гарячка) (малопоширений)
• Фізикальний огляд може виявити класичні ознаки, такі як плями Рота, симптом Дженевея,
вузлики Ослера або піднігтьові крововиливи.
біль в грудях (малопоширений)

• Біль у грудях виникає внаслідок плевриту, який може розвиватися у пацієнтів з ураженням
легень.
ШК кровотеча (малопоширений)
• Дисемінований бартонельоз в осіб зі зниженим імунітетом може призвести до бацилярного
ангіоматозу ШКТ, який може маніфестувати як шлунково-кишкова кровотеча.
фотофобія (малопоширений)
• Може виникати у пацієнтів із ураженням ЦНС.
ДІАГНОЗ
Діагностичні дослідження
1 - ше дослідження для приписування ліків
Дослідження Результат
серологічне дослідження: Bartonella henselae (хвороба котячих позитивний аналіз
подряпин [CSD]) характеризується 4-
разовим підвищенням
• Серологічне дослідження може бути негативним на ранній
титрів антитіл між гострою
стадії захворювання (<1 тижня); IgM стають негативним через
фазою та фазою одужання;
3 місяці; IgG залишаються позитивними у 25% пацієнтів довше
одиничне виявлення
року.
титриу антитіл ≥1:64 при
• Доступні 2 типи:[27]
• Непрямий імунофлуоресцентний аналіз (IFA): чутливість: IgM 2– проведенні РІФ.
50%, IgG 14–100%; специфічність: IgM 86–100 %, IgG 34–100%
• Імуноферментний аналіз (ІФА): чутливість: IgM 60–85%, IgG 10–
25%; специфічність: IgM 98%, IgG 97%.
бактеріологічне дослідження: B. henselae (Хвороба котячих бактеріальний ріст; може
подряпин) зайняти від 2 до 6 тижнів.
• Колонії Bartonella мають 2 типи морфології: або нерівні і сухі,
підвищені, нерегулярні колонії із білуватим морфологічним
типом, який також описують як бородавковий або схожий на
цвітну капусту; чи менші, вологі, жовто-коричневі колонії,
які пристають до поверхні агару, що надає їм рябого вигляду.
Обидва варіанти можуть бути наявні на одному посіві.
Морфологія може відрізнятися між видами.[36]
• Види Bartonella важко культивуються. Невеликий ріст посіву
аспірату лімфатичного вузла.
аспірація або біопсія лімфатичних вузлів (Хвороба котячих при гістопатологічному
подряпин) дослідженні відмічається
формування гранульоми,
• Забарвлення срібним барвником Вартіна-Стеррі необхідне для
мікроабсцеси, фолікулярна
ідентифікації організму.
гіперплазія
ДІАГНОЗ
серологічний аналіз: B. quintana (траншейна лихоманка) позитивні титри (граничні
значення варіюють в
• Доступні різні серологічні дослідження:[5] [34]
залежності від типу
• 1. непряма імунофлюоресценція (IIF); титри >50 вважаються
аналізу)
позитивними; титри >800 асоційовані із бактеріємією та
ендокардитом.[34] [32]
• 2. ІФА
• 3. Реакція зв'язування комплементу
• 4. Реакція гемаглютинації
• 5. Аналіз вестерн-блот (високоспецифічний).
бактеріологічне дослідження: Bartonella quintana (траншейна бактеріальний ріст; може
лихоманка) зайняти від 9 до 36 днів.
• Вимагає спеціального поживного середовища, такого як
шоколадний агар або кров'яний овечий агар.[4] [5]
мазки крові (хвороба Карріона) внутрішньоклітинні
кокоподібні або бацилярні
• Краще візуалізується за допомогою забарвлень по
форми
Романовському, Гімзі або Райту.
бактеріологічне дослідження: Bartonella bacilliformis (хвороба бактеріальний ріст; може
Карріона) зайняти 5–30 днів.
19
• Потребує напівтвердого агару із сироваткою кролика та
гемоглобіном, та інкубування при нижчій температурі (від 25°C
до 28°C; [77°F - 82°F]).
серологічне дослідження: B. bacilliformis (хвороба Карріона) позитивні титри (граничні
значення варіюють в
• Доступні різні серологічні дослідження:[5]
залежності від типу
• 1. Непряма імунофлюоресценція (IIF)
аналізу)
• 2. ІФА
• 3. Реакція зв'язування комплементу
• 4. Реакція гемаглютинації
• 5. Аналіз вестерн-блот (високочутливий та специфічний).
бактеріологічне дослідження: B. vinsonii позитивно
• Потребує спеціального поживного середовища (середовище
росту альфа протеобактерій Bartonella [BAPGM]) для посівів
зразків крові або сироватки.[8]
реакція імунофлюоресценції (РІФ): B vinsonii позитивно
полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР): B. vinsonii позитивно

• ПЛР використовують для зразків крові, спинно-мозкової рідини,
слини та періодонту.
ДІАГНОЗ
Інші дослідження для розглядання
ПЛР: B. henselae (Хвороба котячих подряпин) позитивно
• Лімфатичні вузли, зразки таких тканин, як серцевий клапан або
кров, можуть відправлятися на аналіз ПЛР.
• Чутливість становить 43–76%; специфічність – 100%
• Корисний для швидкої діагностики, якщо доступний.
туберкуліновий шкірний тест (TST) негативне
• Негативний результат є одним з діагностичних критерії
інфекції, спричиненої Bartonella henselae, проте не виключає
туберкульозної лімфаденопатії. У разі позитивного
туберкулінового швидкого тесту слід продовжити належну
діагностику туберкульозної лімфаденопатії.
аналіз на вивільнення гамма-інтерферону (IGRA) негативне
• Досліджує вивільнення гама-інтерферону із Т-клітин, які
реагують на ТБ-антигени; це ex vivo тест для діагностики
попереднього контакту з ТБ (напр., латентна ТБ-інфекція
(ЛТБІ)). Подібно до туберкулінового шкірного тесту (TST), він
має низьку чутливість (60%-80%) для діагностики активного ТБ
та нездатний розрізнити ЛТБІ від активного захворювання, що
обмежує його користь у діагностиці активного ТБ.
• Негативний результат є одним з діагностичних критерії
інфекції, спричиненої Bartonella henselae, проте не виключає
туберкульозної лімфаденопатії.
• У випадку позитивного результату слід продовжити належну
діагностику туберкульозної лімфаденопатії.
ПЛР: B. quintana (траншейна лихоманка) позитивно
• Зразки тканин, включно із серцевими клапанами із вегетаціями,
можуть відправлятися на дослідження ПЛР.
• Корисний для швидкої діагностики, якщо доступний.
тканинна біопсія (траншейна лихоманка) проліферація
ДІАГНОЗ
ендотеліальних
• Імуногістохімічне та флуоресцентне імунологічне дослідження
застосовуються для виявлення B. quintana у таких тканинах, клітин, позитивне
імуногістохімічне
як серцеві клапани в разі ендокардиту чи шкіра – в разі
дослідження або
бацилярного ангіоматозу.
імунофлюоресцентне
забарвлення
тканинна біопсія (хвороба Карріона) патогістологічне

дослідження виявляє
• Зразки біопсії можна також відправити на імуногістохімічне або
проліферацію ендотелію,
на бактеріологічне дослідження.[5]
моноцитів та макрофагів;
забарвлення за
Вартіном-Стеррі виявляє
мікроорганізми.
ехокардіограма вегетації виявляють у 100%

випадків ендокардиту,
• Bartonella henselae може проявлятися у формі посів-негативного
викликаного Bartonella;
ендокардиту і призводить до 3% випадків ендокардитів.
зазвичай уражається
Зазвичай уражається аортальний клапан, вегетації виявляють у
аортальний клапан;
100% випадків.
перикардіальний випіт
21
• B. quintana може також викликати посів-негативний ендокардит,
особливо у міських безхатченків.
• За гострої інфекції, викликаної B. bacilliformis (гарячка
Оройя), у пацієнта можуть бути ознаки перикардиту, зокрема
перикардіальний випіт.
КТ органів черевної порожнини гепатоспленомегалія із
мікроабсцесами; peliosis
• Ураження печінки може виникати при інфекції, спричиненій
hepatis
Bartonella henselae.
• В імунокомпетентних дітей можуть виникати гепатоспленальні
мікроабсцеси, які є вторинними для інфекції, викликаної
Bartonella henselae. В імуноскомпрометованих пацієнтів може
проявлятися peliosis hepatis, що характеризується розширеними
капілярами та заповненими кров’ю кавернозними просторами у
печінці.
люмбальна пункція із аналізом ліквору зазвичай нормальний
• У пацієнтів із ригідністю потиличних м'язів, аналіз ліквору
зазвичай в межах норми, однак може бути присутній плеоцитоз
та підвищення рівня білка.
сканування кісток наявне підвищене
накопичення РФП у
• Остеомієліт може розвиватися у деяких випадках при інфекції,
випадку остеомієліту
викликаній Bartonella henselae.
ДІАГНОЗ
Диференційний діагноз
Стан Диференційні ознаки / Диференційні

симптоми дослідження
Бактеріальний аденіт • Болісні набряклі • Забарвлення за Грамом та
лімфатичні вузли із бакпосів уражених ділянок
місцевими ознаками • Забарвлення за Грамом:
залучення в процес шкіри. позитивне
• Бактеріологічне
дослідження:
Staphylococcus aureus або
Streptococcus групи А (S
pyogenes).
Інфекційний мононуклеоз • Гарячка, шийна • ЗАК: лімфоцитоз, атиповий

лімфаденопатія, лімфоцитоз.
фарингіт, висип, • Гетерофільні антитіла:
периорбітальний набряк, позитивні
гепатоспленомегалія. • Серологічне дослідження
на вірус Епштейна-
Барра: позитивні ВЕБ-
специфічних антитіла
(VCA-IgM, VCA-IgG, EA,
EBNA).
• ПЛР у режимі реального
часу: виявлення ДНК
вірусу Епштейна–Барр
(ВЕБ)
Цитомегаловірусна • Гарячка, лімфаденопатія, • ПЛР на ЦМВ або аналіз

інфекція гепатомегалія. на сироватковий антиген:
позитивні.
Токсоплазмоз • Безболісна, тверда • Серологічне дослідження
ДІАГНОЗ
лімфаденопатія, загалом на токсоплазму (IgM, IgG
обмежена однією групою антитіла): позитивні.
вузлів, найчастіше • ПЛР: позитивний
шийною. результат.
• Інші прояви включають
невелике підвищення
температури,
гепатоспленомегалію та
висип.
ВІЛ інфекція • Генералізована • Серологічне дослідження

лімфаденопатія та на ВІЛ за допомогою
невелике підвищення ELISA: позитивне.
температури може • Аналіз вестерн-блот:
зустрічатися внаслідок позитивний.
неконтрольованої віремії. • Сироватковий швидкий
тест на ВІЛ: позитивний.
Хвороба Ходжкіна • Типово бімодально • Біопсія лімфатичного

проявляється, з піками вузла підтверджує
у молодих людей (15-35 патологічні зміни.
23

років) та дорослих >55
років.
• В більшості випадків
(80%) вражаються шийні
лімфовузли та лімфатичні
вузли, що розташовуються
вище діафрагми.
• Деякі хворі мають прояви
'В-симптомів', зокрема
втрата ваги, нічне пітніння
та гарячка.
Туберкульозна • Пов'язана із тривалою • Посів аспірата

лімфаденопатія гарячкою, нічним лімфатичного вузла або
пітнінням, втратою ваги; мокроти: позитивний на
зазвичай супроводжується кислотостійкі бацили.
ренгенологічними змінами • Рентгенографія грудної
в легенях. клітки: інфільтрати
в середніх та нижніх
ділянках легень.
• Туберкуліновий шкірний
тест (TST): позитивний
(міліметри почервоніння).
• Аналіз вивільнення гама-
інтерферону (IGRA):
позитивний.
Атипова мікобактеріальна • Ізольована або множинна • Ексцизійна біопсія та

лімфаденопатія шийна лімфаденопатія, посів: позитивні на
пов'язана із тривалою кислотостійкі бацили.
гарячкою, нічним
пітнінням, втратою ваги.
Аденовірусний синдром • Гарячка із кон'юнктивітом • Серологічне дослідження

ДІАГНОЗ
та лімфаденопатією, у на аденовіруси: 4-кратне

будь-якій віковій групі. збільшення титрів антитіл
є діагностичним.
• ПЛР: позитивний
результат.
Туляремія • Зазвичай проявляється • Бакпосів крові або

раптовим початком інших зразків тканин:
гарячки із ознобом. позитивний.
• В анамнезі подорож • Мікроспопія: організми
до ендемічних зон або ідентифікуються по
нещодавнє полювання з біполярному забарвленню
контактом із кролями, за Гімзою.
зайцями та ондатрами. • Реакція прямої
імунофлюоресценції (DFA)
на Francisella tularensis:
позитивна.
• Серологічний аналіз:
4-разове підвищення
або одиничний титр

>1:128 методом
мікроаглютинації.[33]
Сальмонельоз • Тривале фебрильне • Посів крові: позитивний

захворювання, яке
зазвичай супроводжується
високою гарячкою,
ознобом, висипом та
шлунково-кишковими
проявами.
Бластомікоз • В анамнезі подорож в • Рентгенографія грудної

ендемічну зону; гарячка клітки: інфільтрати в
та лімфаденопатія із легенях та прикоренева
ураженнями шкіри та/ лімфаденопатія
або респіраторними • Мазки та посів мокроти:
симптомами. великі, овальні, з широкою
основою, бруньковані
дріжджі.
• Серологічне дослідження:
позитивне
Бруцельоз • Гарячка, анамнез контакту • Біопсія: позитивна на

із великою рогатою мікроорганізми Brucella
худобою, лімфаденопатія. • Серологічний аналіз
(реакція аглютинації):
виявляє антитіла до B.
abortus, B. suis, B. melitensis
та B. canis.
• ПЛР: позитивний
результат.
Хвороба Лайма • Контакт із кліщами в • Лайм-специфічні IgM та

анамнезі, ураження шкіри IgG: позитивні.
ДІАГНОЗ
у вигляді мігруючої • Посів із шкірного біоптату:
еритеми. бактеріальний ріст
вірогідніший із зразків
біопсії мігруючої еритеми,
але менш вірогідний
із зразків плазми або
ліквору.
• ПЛР: позитивні результати
на пізніх стадіях інфекції.
Діагностичні критерії
Діагностичні критерії інфекції, спричиненої Bartonella henselae
(адаптовано з Margileth)[27] [33]
Наявність будь-яких 3 критеріїв із наступних 4 підтверджують діагноз інфекції, спричиненої B.
henselae:
25
1. Контакт із котом або блохами, незважаючи на наявність ознак подряпин або ушкоджень на
місці інокуляції
2. Негативний туберкуліновий шкірний тест або аналіз на вивільнення гамма-інтерферону, або
негативні дані серологічних досліджень щодо інших причин аденопатії; стерильний гній,
аспірований із вузла; позитивний аналіз ПЛР на B. henselae; та/або наявність уражень печінки/
селезінки на КТ-дослідженні.
3. Позитивний імуноферментний аналіз (ІФА) або реакція імунофлюоресценції (РІФ) із
одиничним титром ≥1:64 або 4-кратне підвищення титру антитіл між гострою фазою та фазою
одужання
4. Біопсія виявляє гранулематозне запалення, характерне для хвороби котячих подряпин, або
позитивне забарвлення срібним барвником Вартіна-Старрі.
Запропоновані діагностичні критерії для ендокардиту, спричиненого

Bartonella[37]
Одне дослідження рекомендує наявність одного з наступних критеріїв розглядати як великий
критерій для Bartonella endocarditis:
• Позитивний результат ПЛР при дослідженні тканин серцевого клапану або зразків крові
• Титри IgG ≥800 (РІФ)
• Позитивний аналіз вестерн-блот.
ДІАГНОЗ
Бартонельози Лікування
Поступовий підхід лікування

Залежно від видів Bartonella та клінічних проявів підхід до лікування бартонельозу може
відрізнятися. Перебіг хвороби теж може варіювати, від спонтанного одужання в деяких випадках
до фатальної інфекції в інших. Є лише обмежені дані проспективних рандомізованих досліджень,
які б надавали інформацію щодо лікування. Інфекції, спричинені Bartonella, з високим ризиком
ускладнень або смертності (наприклад, гарячка Оройя, інфекційний ендокардит, бацилярний
ангіоматоз) слід лікувати шляхом емпіричної антибіотикотерапії.[38] Є недостатньо доказів,
щоб рекомендувати один режим замість іншого, і лікування загалом ґрунтується на даних щодо
мікробіологічної чутливості та досвіді/думці лікаря.
Ендокардит (Bartonella henselae або Bartonella quintana)

Неліковані випадки ендокардиту, спричиненого Bartonella, можуть призвести до серцевих
ускладнень, зокрема ураження клапанів, розвитку абсцесів та серцевої недостатності. Підозрювані
випадки ендокардиту, спричиненого B. henselae чи B. quintana, слід лікувати курсом гентаміцину
на 14 днів, плюс цефтріаксон у поєднанні з доксицикліном перорально протягом 6 тижнів.[10]
[39] Доксициклін не застосовують у дітей ≤8 років, оскільки може виникнути знебарвлення
зубів. Дітей ≤8 років слід лікувати тільки цефтріаксоном і гентаміцином. У Великій Британії
доксициклін не рекомендований до використання у дітей ≤12 років.
Якщо Bartonella підтверджена як патоген у разі ендокардиту, цефтріаксон скасовують, і пацієнт

продовжує приймати гентаміцин упродовж 14 днів у поєднанні з пероральним доксицикліном
протягом 6 тижнів.[10] [39] У дітей ≤8 років доксициклін не слід застосовувати, оскільки
знебарвлення зубів викликає занепокоєння. Замість цього дітей ≤8 років слід лікувати
цефтріаксоном і гентаміцином. У Великій Британії доксициклін не рекомендований до
використання у дітей ≤12 років.
Лікування ендокардиту, спричиненого Bartonella, має бути індивідуалізованим в

імуноскомпрометованих осіб, оскільки може виникнути потреба у тривалому курсі терапії. Якщо
пацієнт має обширне ураження клапана, яке призводить до хронічної серцевої недостатності
або емболічних ушкоджень, він потребує його заміни. Усіх пацієнтів слід вести клінічно і
ретельно контролювати на предмет ускладнень, зокрема емболічних подій та хронічної серцевої
недостатності. Подальша ехокардіографія може бути корисною для візуалізації розрішення
клапанних вегетацій, при можливості.
Підтримувальна терапія ендокардиту, спричиненого Bartonella, така сама, як і за інших його типів:
ретельна увага щодо водного та електролітного балансів, ЕКГ-моніторинг і контроль серцевої
недостатності.
Хвороба котячих подряпин (Bartonella henselae): без ендокардиту,

ураження печінки чи бацилярного ангіоматозу
Імунокомпетентні особи схильні до проявів легкої або помірної інфекції, яка самовиліковується
в ході її перебігу та не вимагає прийому антибіотиків.[10] [33] Симптоми загалом слабшають
ЛІКУВАННЯ
протягом кількох тижнів.
Імуноскомпроментованих осіб із інфекцією будь-якої тяжкості, або імунокомпетентних пацієнтів

із великими лімфатичними вузлами, слід лікувати азитроміцином курсом 5 днів.[10] [33]
[40] Як альтернативу можна застосувати комбінацію доксицикліну та рифампіцину курсом
27
від 7 до 10 днів. Доксициклін не застосовують у дітей ≤8 років, оскільки може виникнути
знебарвлення зубів. У Великій Британії доксициклін не рекомендований до використання у дітей
≤12 років. Декілька антибіотиків, наприклад кларитроміцин, триметоприм/сульфаметоксазол та
ципрофлоксацин, застосовують для лікування хвороби котячих подряпин із різною ефективністю.
Проте докази щодо їх використання у клінічній практиці не достовірні. Монотерапія
рифампіцином застосовується при гепатоспленальному бартонельозі.[41]
Пацієнти із гарячкою повинні отримувати належні антипіретики.
Голкова аспіраційна біопсія показана при нагноєнні лімфатичних вузлів. Може бути необхідна
множинна аспірація.
Пацієнти із болісною лімфаденопатією можуть потребувати анальгетиків.
Траншейна лихоманка або лихоманка квінтана (Bartonella

quintana): без ендокардиту чи бацилярного ангіоматозу
Інфекція, спричинена B. quintana, загалом викликає траншейну гарячку у гострій формі. Вона
може вилікуватися спонтанно, але може прогресувати до хронічної бактеріємії та ендокардиту
в нелікованих випадках. Пацієнтів у гострій та хронічній стадіях слід лікувати поєднанням
доксицикліну та гентаміцину. Дорослі пацієнти приймають доксициклін перорально 28 днів
та гентаміцин внутрішньовенно 14 днів.[10] [42]Доксициклін не слід застосовувати у дітей
≤8 років, оскільки може виникнути знебарвлення зубів. Замість нього у дітей цієї групи
застосовують гентаміцин та еритроміцин як альтернативу. Існують тільки непідтверджені дані, які
підтримують монотерапію доксицикліном. У Великій Британії доксициклін не рекомендований до
Траншейна гарячка передається через платтяну вошу людини (Pediculus humanus), і люди єдині
відомі резервуари інфекції. Зараження Pediculus humanus (педикульоз) слід лікувати за допомогою
інсектицидів, зокрема ДДТ, малатіону або перметрину для одягу, та перорального івермектину з
метою дезінсекції тіла.
Бацилярний ангіоматоз (Bartonella henselae або Bartonella

quintana)
Це судинне проліферативне захворювання, спричинене B. henselae та B. quintana, в
імуноскомпрометованих осіб, особливо ВІЛ-інфікованих.[4] [5] Належна терапія важлива для
запобігання поширення інфекції із можливим фатальним кінцем.
Антибіотиком вибору для лікування бацилярного ангіоматозу є еритроміцин курсом 3 місяці

або довше.[10] [42] [43] Також успішно застосовують азитроміцин тривалістю 3 місяці, хоча
опублікованих даних недостатньо, щоб підтримувати його використання.[44] Враховуючи
ефективність його дії проти B. quintana та B. henselae, азитроміцин можна застосовувати як
альтернативу еритроміцину.
Доксициклін також успішно використовується як альтернатива еритроміцину.[10] [42] Проте

ЛІКУВАННЯ
доксициклін не слід застосовувати у дітей ≤8 років, оскільки може виникнути знебарвлення

зубів. У Великій Британії доксициклін не рекомендований до використання у дітей ≤12 років.
Педикульоз слід лікувати інсектицидами, такими як ДДТ, малатіон або перметрин для одягу,
та івермектин перорально для знезараження тіла. Пацієнти із гарячкою повинні отримувати
належні антипіретики. В імуноскомпроментованих пацієнтів слід проводити заходи щодо
покращення імунітету: наприклад, антиретровірусна терапія при ВІЛ/СНІДі, або зниження дози
імунодепресивних засобів у пацієнтів після трансплантацій.
Печінкова пурпура або гепатоспленальні мікроабсцеси (Bartonella

henselae)
В імуноскомпроментованих дорослих та дітей може проявлятися peliosis hepatis, який
характеризується розширеними капілярами та заповненими кров'ю кавернозними просторами
в печінці. у пацієнтів відмічається гарячка, озноб, гастроінтестинальні симптоми та
гепатоспленомегалія. Peliosis hepatis слід лікувати курсом еритроміцину тривалістю 4 місяці.[10]
[42] [43] 4-місячний курс доксицикліну можна застосувати як альтернативу.[10] [42] Проте
доксициклін не застосовують у дітей ≤8 років, оскільки може виникнути знебарвлення зубів. У
Великій Британії доксициклін не рекомендований до використання у дітей ≤12 років.
В імунокомпетентних дітей можуть також виникати гепатоспленальні мікроабсцеси, що є

вторинними до інфекції B. henselae. У них спостерігається хороша реакція на 2-тижневий курс
лікування рифампіцином у монотерапії або в поєднанні з гентаміцином або триметоприм/
сульфаметоксазолом.[45]
Пацієнти із гарячкою повинні отримувати належні антипіретики. В імуноскомпроментованих

пацієнтів слід проводити заходи щодо покращення імунітету: наприклад, антиретровірусна
терапія при ВІЛ/СНІДі, або зниження дози імунодепресивних засобів у пацієнтів після
трансплантацій.
хвороба Карріона (Bartonella bacilliformis)

Лихоманка Оройя (гостра фаза хвороби Карріона)
• Лікування лихоманки Оройя слід розпочинати негайно після встановлення діагнозу.

Більше 95% пацієнтів добре реагують на лікування курсом хлорамфеніколу тривалістю
14 днів. У невеликої кількості пацієнтів (<5%) монотерапії хлорамфеніколом може
бути недостатньо, в таких випадках можна додати бета-лактамний антибіотик, зокрема
пеніцилін, задля елімінації збудника. Альтернативні засоби включають в себе пероральний
курс ципрофлоксацину на 10 днів.[5] [46] Повідомлялося про варіативну чутливість
до хінолонів у різних видів Bartonella.[35] [47] Також описувалося успішне лікування
макролідами (напр., еритроміцином) у обмеженої кількості пацієнтів.[48]
• Перуанський уряд випустив адаптоване стандартизоване лікування гострої фази, яке
рекомендує ципрофлоксацин як препарат першої лінії, через зростаючу резистентність до
хлорамфеніколу.[49]
• Пацієнти із неврологічними проявами повинні також приймати дексаметазон. Інші
підтримувальні заходи включають переливання крові тяжким анемічним пацієнтам та
перикардіоцентез тим, у кого наявний випітний перикардит.
Verruga peruana (фаза висипки хвороби Карріона)
ЛІКУВАННЯ
• Рифампіцин - рекомендований препарат вибору для лікування verruga peruana. Його

приймають перорально протягом 14 днів.[5] [35] [46] 14-денний курс стрептоміцину
застосовують як альтернативний засіб, але його необхідно вводити внутрішньом'язево.
29
Іншою альтернативою є ципрофлоксацин.[5] Хлорамфенікол та пеніциліни неефективні
протягом цієї фази інфекції.
• Пацієнти в фазі висипки зазвичай почувають себе краще і не потребують підтримувальної
терапії.
інфекція, викликана Bartonella vinsoni

Є клінічні випадки успішного застосування тривалих курсів доксицикліну плюс рифампіцину
зі зникненням симптомів без виникнення рецидивів у пацієнтів, інфікованих B. vinsonii.[12]
В одному педіатричному випадку, незважаючи на початкове клінічне покращення на фоні
застосування азитроміцину, у пацієнта відбувся рецидив і після цього він був пролікований
доксицикліном з позитивним результатом. Як показано у клінічних випадках, можна проводити
моніторинг ефективності терапії подальшими серологічними дослідженнями.
Загальні відомості про лікування

Будь ласка, зверніть увагу, що лікарські форми та дози можуть різнитися між назвами препаратів,
формулярами лікарських засобів або місцевостями. Рекомендації щодо лікування є специфічними
для груп пацієнтів: див. заяву про відмову від відповідальності
початковий ( анотацію )
підозра на ендокардит, викликаний
Bartonella
1ше антибіотикотерапія плюс підтримувальна

терапія
ЛІКУВАННЯ
Гостра ( анотацію )
хвороба котячих подряпин: без
ендокардиту, ураження печінки або
бацилярного ангіоматозу
1ше моніторинг + підтримувальна терапія
імуноскомпроментовані або плюс Антибіотикотерапія

наявні великі вузли
траншейна лихоманка: без ендокардиту

або бацилярного ангіоматозу
1ше Антибіотикотерапія
допоміжний лікування педикульозу

засіб
бацилярний ангіоматоз

терапія

засіб
peliosis hepatis або гепатоспленальні

мікроабсцеси

терапія
підтверджений ендокардит
спричинений Bartonella

терапія
допоміжний протезування клапанів

засіб
хвороба Карріона: лихоманка Оройя
із неврологічними плюс дексаметазон

проявами
із тяжкою анемією плюс переливання крові
із перикардіальним плюс пункція стінки перикарда (перикардіоцентез)

випотом
Хвороба Карріона: verruga peruana

ЛІКУВАННЯ
31
Варіанти лікування
Будь ласка, зверніть увагу, що лікарські форми та дози можуть різнитися між назвами препаратів,
формулярами лікарських засобів або місцевостями. Рекомендації щодо лікування є специфічними
для груп пацієнтів: див. заяву про відмову від відповідальності
ЛІКУВАННЯ
початковий
підозра на ендокардит, викликаний
Bartonella

терапія
Початкові варіанти
діти >8 років та дорослі
» гентаміцин: діти та дорослі: 3 мг/кг
внутрішньовенно кожні 24 години
-та-
» цефтриаксон: діти: 50–100 мг/кг/добу
внутрішньовенно/внутрішньом’язово,
у 1–2 розділених дозах, максимально 2
г/добу; дорослі: 2 г внутрішньовенно/
внутрішньом’язово кожні 24 години.
-та-
» Доксициклін: діти >8 років та дорослі:
100 мг перорально, два рази на добу
АБО
діти ≤8 років
» гентаміцин: діти: 3 мг/кг
-та-
в/в або в/м, розділено на 1–2 прийоми,
максимально 2 г/добу
» Неліковані випадки ендокардиту,

спричиненого Bartonella, можуть призвести
до серцевих ускладнень, зокрема ураження
клапанів, розвитку абсцесів та серцевої
» Підозрювані випадки ендокардиту,

спричиненого Bartonella henselae чи B.
quintana, слід лікувати за допомогою
гентаміцину плюс цефтріаксону в поєднанні
з пероральним доксицикліном.[10] [39]
Після підтвердження діагнозу ендокардиту,
спричиненого Bartonella, слід припинити
прийом цефтріаксону
» Доксициклін не застосовують у дітей

≤8 років, оскільки може виникнути
знебарвлення зубів. Дітей ≤8 років
слід лікувати тільки цефтріаксоном
і гентаміцином. У Великій Британії
ЛІКУВАННЯ
доксициклін не рекомендований до
» Підтримувальна терапія ендокардиту,

спричиненого Bartonella, така сама, як
і за інших його типів: ретельна увага
33
початковий
щодо водного та електролітного балансів,
ЕКГ-моніторинг і контроль серцевої
» Курс лікування: 14 днів (гентаміцин); 6

тижнів (цефтріаксон, доксициклін).
ЛІКУВАННЯ
Гостра
хвороба котячих подряпин: без
ендокардиту, ураження печінки або
бацилярного ангіоматозу
хвороба котячих подряпин: без 1ше моніторинг + підтримувальна терапія

ендокардиту, ураження печінки
або бацилярного ангіоматозу Початкові варіанти
» парацетамол: діти: 10-15 мг/кг

перорально кожні 4-6 годин за потреби,
максимальна добова доза 75 мг/кг;
дорослі: 500-1000 мг перорально кожні
4-6 годин за потреби, максимальна добова
доза 4000 мг
АБО
» ібупрофен: діти: 10 мг/кг перорально

кожні 6–8 годин за потреби, максимальна
доза становить 40 мг/кг/добу; дорослі:
200–400 мг перорально кожні 4–6 годин
за потреби, максимальна доза становить
2400 мг/добу
» Імунокомпетентні особи схильні до

проявів легкої або помірної інфекції, яка
самовиліковується в ході її перебігу та не
вимагає прийому антибіотиків.[10] [33]
Симптоми загалом слабшають протягом
кількох тижнів.
» Пацієнти із болісною лімфаденопатією

можуть потребувати анальгетиків. Пацієнти
із гарячкою повинні отримувати належні
антипіретики. Голкова аспіраційна біопсія
показана при нагноєнні лімфатичних
вузлів; можуть бути необхідними множинні
аспірації.
» Неліковані пацієнти потребують ретельного

моніторингу та спостереження; антибіотики
слід призначити якщо ознаки або симптоми
погіршуються або персистують.
імуноскомпроментовані або плюс Антибіотикотерапія
наявні великі вузли
Лікування рекомендується для ВСІХ пацієнтів
у вибраній групі пацієнтів
» азитроміцин: діти: 10 мг/кг перорально,

один раз на першу добу, далі 5 мг/кг один
ЛІКУВАННЯ
раз на добу; дорослі: 500 мг перорально

на першу добу, далі 250 мг один раз на
добу.
Допоміжні варіанти
35
Гостра
» Доксициклін: діти >8 років і дорослі:
100 мг перорально/внутрішньовенно двічі
на добу.
-та-
» рифампіцин: діти: 20 мг/кг/добу
перорально/внутрішньовенно, розділено
на два прийоми, максимально 600
мг/добу; дорослі: 300 мг перорально/
внутрішньовенно, двічі на добу.
» Імуноскомпроментованих осіб із інфекцією

будь-якої тяжкості, або імунокомпетентних
пацієнтів з великими лімфатичними вузлами,
слід лікувати азитроміцином тривалістю 5
днів.[10] [33] [40]
» Як альтернатива може бути використана

комбінація рифампіцину і доксицикліну.
Доксициклін не застосовують у дітей
≤8 років, оскільки може виникнути
знебарвлення зубів. У Великій Британії
доксициклін не рекомендований до
» Декілька антибіотиків, наприклад

кларитроміцин, триметоприм/
сульфаметоксазол та ципрофлоксацин,
використосують для лікування хвороби
котячих подряпин із різною ефективністю;
проте, докази щодо їхнього використання у
клінічній практиці не достовірні.
» Курс лікування: 5 днів (азитроміцин), 7–10

днів (інші антибіотики).
траншейна лихоманка: без ендокардиту
або бацилярного ангіоматозу
» Доксициклін: діти > 8 років та дорослі:

100 мг перорально/внутрішньовенно два
рази на добу протягом 28 днів
-або-
» основний еритроміцин: діти: 40 мг/кг/
добу перорально в 4 прийоми; дорослі:
500 мг перорально, чотири рази на добу
--ТА--
ЛІКУВАННЯ
» Інфекція, спричинена B. quintana, загалом

викликає траншейну гарячку у гострій формі.
Вона може вилікуватися спонтанно, але може
прогресувати до хронічної бактеріємії та
ендокардиту в нелікованих випадках.
Гостра
» Пацієнтів у гострій та хронічній стадіях
слід лікувати комбінацією доксицикліну
та гентаміцину. Дорослі пацієнти можуть
приймати доксициклін перорально 28 днів
та гентаміцин внутрішньовенно 14 днів.[10]
[42]
» Доксициклін не слід застосовувати у

дітей ≤8 років, оскільки може виникнути
знебарвлення зубів. Замість нього у цій
групі може застосовуватися гентаміцин та
еритроміцин як альтернатива. У Великій
Британії доксициклін не рекомендований до
» Курс лікування: 28 днів (доксициклін,

еритроміцин); 14 днів (гентаміцин)
засіб
Лікування рекомендується для ДЕЯКИХ
пацієнтів у вибраній групі пацієнтів
» Зараження Pediculus humanus (педикульоз)
слід лікувати за допомогою інсектицидів,
зокрема ДДТ, малатіону або перметрину для
одягу, та перорального івермектину з метою
дезінсекції тіла.
бацилярний ангіоматоз

терапія

» азитроміцин: діти: 10 мг/кг перорально

один раз на добу, дорослі: 500 мг
перорально один раз на добу
АБО

» Це судинне проліферативне захворювання,

викликане Bartonella henselae та B. quintanа
в імуноскомпрометованих осіб, особливо
ЛІКУВАННЯ
ВІЛ-інфікованих.[4] [5] Належна терапія

важлива для запобігання поширення інфекції
із можливим фатальним кінцем.
» Антибіотиком вибору для лікування

бацилярного ангіоматозу є еритроміцин
37
Гостра
курсом 3 місяці або довше.[10] [42] [43]
Також успішно застосовують азитроміцин
протягом 3 місяців, хоча опублікованих
даних недостатньо, щоб підтримувати його
використання.[44] Враховуючи ефективність
його дії проти B. henselae та B. quintana,
азитроміцин можна застосовувати як
альтернативу еритроміцину.
» Доксициклін також успішно

використовується як альтернатива
еритроміцину.[10] [42] Проте доксициклін
не слід застосовувати у дітей ≤8 років,
оскільки може виникнути знебарвлення
зубів. У Великій Британії доксициклін не
рекомендований до використання у дітей
≤12 років.
» Підтримувальна терапія включає лікування

педикульозу за допомогою інсектицидів;
застосування належних антипіретиків під час
гарячки; заходи на покращення імунітету в
імуноскомпроментованих пацієнтів: напр.,
антиретровірусна терапія при ВІЛ/СНІДі, або
зниження дози імунодепресантів у пацієнтів
після трансплантацій.
» Курс лікування: 3 місяці.

засіб
» Зараження Pediculus humanus (педикульоз)
слід лікувати за допомогою інсектицидів,
зокрема ДДТ, малатіону або перметрину для
одягу, та перорального івермектину з метою
дезінсекції тіла.
peliosis hepatis або гепатоспленальні
мікроабсцеси

терапія
peliosis hepatis
АБО
ЛІКУВАННЯ
гепатоспленальні мікроабсцеси
на 2 прийоми, максимально 600 мг/добу
Гостра
АБО
гепатоспленальні мікроабсцеси
на 2 прийоми, максимально 600 мг/добу
--ТА--
-або-
» триметоприм / сульфаметоксазол:
діти >2 місяців: 8–10 мг/кг/добу
внутрішньовенно/перорально,
розділеними дозами кожні 6–12 годин.
Доза розраховується по триметоприму.
peliosis hepatis
» В імуноскомпроментованих дорослих та
дітей може проявлятися peliosis hepatis,
що характеризується розширеними
капілярами та заповненими кров'ю
кавернозними просторами в печінці. У
пацієнтів відмічається гарячка, озноб,
гастроінтестинальні симптоми та
гепатоспленомегалія. Peliosis hepatis слід
лікувати курсом еритроміцину тривалістю
4 місяці.[10] [42] [43] 4-місячний курс
доксицикліну можна застосувати як
альтернативу.[10] [42] Доксициклін не
застосовують у дітей ≤8 років, оскільки
може виникнути знебарвлення зубів.
У Великій Британії доксициклін не
рекомендований до використання у дітей
≤12 років.
» В імунокомпетентних дітей можуть також

виникати гепатоспленальні мікроабсцеси,
що є вторинними до інфекції B. henselae. У
них спостерігається хороша реакція на 2-
тижневий курс лікування рифампіцином у
монотерапії або в поєднанні з гентаміцином
або триметоприм/сульфаметоксазолом.[45]
» Пацієнти із гарячкою повинні

отримувати належні антипіретики. В
імуноскомпроментованих пацієнтів слід
ЛІКУВАННЯ
проводити заходи щодо покращення

імунітету: наприклад, антиретровірусна
терапія при ВІЛ/СНІДі, або зниження дози
імунодепресивних засобів у пацієнтів після
трансплантацій.
39
Гостра
» Курс лікування: 4 місяці при печінковій
пурпурі (peliosis hepatis). 10–14 днів при
наявності гепатоспленальних мікроабсцесів
підтверджений ендокардит
спричинений Bartonella

терапія
діти >8 років та дорослі
-та-
АБО
діти ≤8 років
-та-
в/в або в/м, розділено на 1–2 прийоми,
максимально 2 г/добу
» Якщо Bartonella підтверджена як патоген

в разі ендокардиту в дорослих, пацієнту
проводять лікування гентаміцином 14 днів
у поєднанні з пероральним доксицикліном
протягом 6 тижнів.[10] [39] У дітей ≤8 років
доксициклін не слід застосовувати, оскільки
знебарвлення зубів викликає занепокоєння.
Замість цього дітей ≤8 років слід лікувати
цефтріаксоном і гентаміцином. У Великій
Британії доксициклін не рекомендований до
» Лікування ендокардиту, спричиненого

Bartonella, має бути індивідуалізованим
в імуноскомпрометованих осіб, оскільки
може виникнути потреба у тривалому курсі
терапії. Подальша ехокардіографія може
бути корисною для візуалізації розрішення
клапанних вегетацій, при можливості.
» Підтримувальна терапія ендокардиту,

спричиненого Bartonella, така сама, як
і за інших його типів: ретельна увага
ЛІКУВАННЯ
щодо водного та електролітного балансів,

ЕКГ-моніторинг і контроль серцевої
Гостра
» Курс лікування: 14 днів (гентаміцин);
6 тижнів (доксициклін) та 6 тижнів
(цефтріаксон у дітей).
допоміжний протезування клапанів
засіб
» Якщо пацієнт має обширне ураження
клапана, яке призводить до хронічної
серцевої недостатності або емболічних
ушкоджень, то він потребує його заміни. Всіх
пацієнтів слід вести клінічно та ретельно
моніторити на предмет ускладнень, зокрема
емболічних подій та хронічної серцевої
недостатності. Подальша ехокардіографія
може бути корисною для візуалізації
резолюції клапанних вегетацій, де це
можливо.
хвороба Карріона: лихоманка Оройя
хвороба Карріона: лихоманка 1ше Антибіотикотерапія

Оройя
» хлорамфенікол: діти і дорослі: 50 мг/

кг/добу внутрішньовенно розділеними
дозами кожні 6 годин, максимально 4000
мг/добу
АБО
» Ципрофлоксацин: дорослі: 500 мг

перорально два рази на добу
» хлорамфенікол: діти і дорослі: 50 мг/

кг/добу внутрішньовенно розділеними
дозами кожні 6 годин, максимально 4000
мг/добу
--ТА--
» феноксиметилпеніцилін: діти <12
років: 25–50 мг/кг/добу перорально
розділеними дозами кожні 6 годин;
діти ≥12 років та дорослі: 250–500 мг
перорально кожні 6 годин
-або-
» натрієва сіль бензилпеніциліну: діти: 100
мг/кг/добу внутрішньовенно розділеними
дозами кожні 6 годин; дорослі: 2,4–4,8 г/
ЛІКУВАННЯ
добу внутрішньовенно в розділених дозах

кожні 6 годин.
» Лікування слід розпочинати негайно

після встановлення діагнозу. Більше 95%
пацієнтів добре реагують на лікування
41
Гостра
курсом хлорамфеніколу. У невеликої
кількості пацієнтів (<5%) монотерапії
хлорамфеніколом може бути недостатньо,
в таких випадках можна додати бета-
лактамний антибіотик, зокрема пеніцилін,
задля елімінації збудника.
» Ципрофлоксацин - альтернативний
препарат.[5] [46] Повідомлялося про
варіативну чутливість до хінолонів у різних
видів Bartonella.[47]
» Також описувалося успішне лікування

макролідами (напр., еритроміцином) у
обмеженої кількості пацієнтів.[48]
» Перуанський уряд випустив адаптоване

стандартизоване лікування гострої фази, яке
рекомендує ципрофлоксацин як препарат
першої лінії, через зростаючу резистентність
до хлорамфеніколу.[49]
» Курс лікування: 14 днів (окрім

ципрофлоксацину, котрий приймають 10
днів).
із неврологічними плюс дексаметазон
проявами
» дексаметазону натрію фосфат: діти: 1–2

мг/кг/добу внутрішньовенно розділеними
дозами кожні 4–6 годин, максимально 16
мг/добу; дорослі: 4 мг внутрішньовенно
кожні 6-8 годин
» Пацієнти із неврологічними проявами

повинні також приймати дексаметазон
внутрішньовенно.
» Курс лікування: 3–4 дні.

із тяжкою анемією плюс переливання крові
» Підтримувальні заходи включають
трансфузію крові тяжким анемічним
пацієнтам.
із перикардіальним плюс пункція стінки перикарда (перикардіоцентез)
випотом
ЛІКУВАННЯ

» Підтримувальний захід у пацієнтів із
перикардіальним випотом.
Гостра
Хвороба Карріона: verruga peruana

перорально в 2 прийоми, максимально
600 мг/добу; дорослі: 600 мг перорально
один раз на добу
» стрептоміцин: діти: 20–40 мг / кг

внутрішньом’язово один раз на добу;
дорослі: 15–20 мг/кг внутрішньом’язово
один раз на добу
АБО
» Ципрофлоксацин: дорослі: 500 мг

перорально два рази на добу
» Рифампіцин - рекомендований препарат

вибору.[5] [46]
» Стрептоміцин застосовують як
альтернативний засіб, але його необхідно
вводити внутрішньом'язево.
» Ципрофлоксацин - інший варіант у

дорослих.[5]
» Хлорамфенікол та пеніциліни неефективні

протягом цієї фази інфекції.
» Курс лікування: 14 днів.

» Доксициклін: діти >8 років і дорослі:

100 мг перорально/внутрішньовенно двічі
на добу.
-та-
на два прийоми, максимально 600
мг/добу; дорослі: 300 мг перорально/
внутрішньовенно, двічі на добу.
ЛІКУВАННЯ
» Є клінічні випадки успішного застосування

тривалих курсів доксицикліну плюс
рифампіцину зі зникненням симптомів
без виникнення рецидивів у пацієнтів,
інфікованих B. vinsonii.[12] В одному
43
Гостра
педіатричному випадку, незважаючи на
початкове клінічне покращення на фоні
застосування азитроміцину, у пацієнта
відбувся рецидив і після цього він був
пролікований доксицикліном з позитивним
результатом. Як показано у клінічних
випадках, можна проводити моніторинг
ефективності терапії подальшими
серологічними дослідженнями.
ЛІКУВАННЯ
Невідкладні
Комбінація антибіотиків при хворобі Карріона
Підвищення резистентності до антибіотиків при інфекції, спричиненій Bartonella bacilliformis,
призводить до відсутності ефекту застосування традиційних антибіотиків. Рекомендації, що
ґрунтуються на нещодавніх даних in vitro та in vivo чутливості, твердять, що, можливо, слід
розглядати поєднання доксицикліну та гентаміцину як кращого режиму лікування хвороби Карріона.
Це стосується як гострої бактеріємічної фази, так і фази висипання.[50]
ЛІКУВАННЯ
45
Бартонельози Подальше спостереження
Рекомендації
Моніторинг
ПОДАЛЬШЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ
Пацієнтам слід проводити моніторинг під час лікування щодо побічних ефектів антибіотиків та
відповіді на терапію. Пацієнти, які приймають гентаміцин і фторхінолони, потребують постійного
обстеження функції нирок. Пацієнти на рифампіцині повинні періодично перевіряти функцію
печінки.
Пацієнти із нейроретинітом або ендокардитом повинні спостерігатися у відповідного спеціаліста.
Інструкції пацієнтів
Обізнаність щодо ризику котячих подряпин і укусів та негайне промивання будь-якої рани є
основою запобігання хвороби котячих подряпин. Рекомендовано миття рук після ігор з котами
та кошенятами. Рекомендована профілактика бліх у котів (та у собак, особливо якщо вдома
тримають котів та собак). Котів слід утримувати всередині дому, якщо можливо.[30]
Для запобігання інфекцій, викликаних Bartonella bacilliformis, в районах, заражених піщаним

москітом Lutzomyia verrucarum, слід використовувати репеленти від комах та захисний одяг.
Піщані москіти активні на світанку та в сутінках; тому слід обмежити активності поза будинком в
такий час для запобігання їхнім укусам.[30]
Платтяна воша зазвичай пов’язана із поганою особистою гігієною та перебуванням у місцях

скупчення людей. Заходи особистої гігієни і застосування препаратів проти педикульозу, зокрема
перметрину, можуть бути використані для захисту від людських вошей, котрі переносять інфекцію
Bartonella quintana.[30]
Пацієнтам слід роз'яснити, щоб вони повідомляли про будь-які алергічні або інші побічні ефекти,
поки вони приймають антибіотики. Жінкам дітородного віку, які приймають доксициклін, слід
радити використовувати належні заходи контрацепції задля запобігання вагітності, допоки триває
терапія. Їх слід заохочувати звертатися до лікаря первинної ланки негайно, якщо підозрюється
вагітність.
[CDC health information for international travel (yellow book): Bartonella infections]
Ускладнення
Ускладнення Період часу Ймовірність
ускладнення, пов’язані з ендокардитом короткотривалі низькі
Ускладнення ендокардиту включають хронічну серцеву недостатність та системну емболізацію.
Пацієнта слід негайно направити на консультацію кардіо-/серцевосудинного хірурга.
неврологічні ускладнення довготривалі низькі
Виникають через 2-3 тижні після лімфаденопатії.
Бартонельозна енцефалопатія - найтиповіша форма, яка спостерігається при хворобі котячих

подряпин (CSD), може проявлятися головним болем, змінами психічного стану, судомами або
епілептичним статусом.[27]
Менш характерні неврологічні ускладнення включать мієлопатію, периферичну нейропатію,

параліч лицевого нерва, синдром Гієна-Барре, поперечний мієліт та церебральний артеріїт.[27]
Лікування полягає у підтримувальній та симптоматичній терапії, разом із радикальною

антибіотикотерапією.
гематологічні ускладнення довготривалі низькі
Можуть зустрічатися тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ТТП), кардіоліпіновий синдром та

хронічний гемоліз.[27]
Антибіотикотерапія покращує гематологічні зміни. Переливання крові та її компонентів проводять

як підтримувальний захід.
нейроретиніт довготривалі низькі
Спричиняє раптову втрату зору, вторинну до нейропатії зорового нерва, із невритом зорового
нерва та макулярним ексудатом. Лікування нейроретиніту може зайняти місяці та мати
довготермінові наслідки, зокрема проблеми із кольоровим зором.[27]
Лікування комбінацією доксицикліну та рифампіцину тривалістю від 4 до 6 тижнів, за

повідомленнями, скорочує протікання захворювання та покращує результати відновлення
зору.[48] У дітей до 8 років пропонується застосування комбінації еритроміцину плюс
рифампіцину, оскільки доксициклін їм відносно протипоказаний.[27]
ураження кісток та суглобів довготривалі низькі
Хоч і нечасто, проте Bartonella може спричинити літичні пошкодження кісток та остеомієліт в
результаті гематогенного поширення. Збудник також пов’язаний із розвитком серонегативногоу
артритом у близько 3% випадків. В одному дослідженні виявлено, що скелетно-м’язові прояви
характерні (10%) у пацієнтів із хворобою котячих подряпин, але <1% у тому дослідженні мали
остеомієліт.[51]
47
Прогноз
Залежно від виду Bartonella, важкості інфекції та факторів з боку організму-хазяїна, інфекції,
спричинені Bartonella, можуть мати клінічний перебіг від самообмежувальної хвороби до тривалого
фебрильного захворювання, затяжної інфекції чи фатальної хвороби.

Типово хвороба котячих подряпин - інфекція, яка самостійно виліковується, і може тривати від 2 до
6 місяців. Антибіотикотерапія при цьому виді інфекції може не мати жодного ефекту щодо зміни її
перебігу.[10] [33] Випадки системної інфекції, зокрема нейроретиніт або ендокардит, вимагають
проведення лікування.
Ендокардит
Неліковані випадки ендокардиту, спричиненого Bartonella, можуть призвести до серцевих
ускладнень, зокрема ураження клапанів, розвитку абсцесів та серцевої недостатності. Пацієнти з
ендокардитом, спричиненим B. henselae та B. quintana, котрі отримували гентаміцин протягом 14
днів, у поєднанні з іншими антибіотиками мають кращий клінічний результат.[39]
Бартонельози Методичні рекомендації
Діагностичні, методичні рекомендації
Європа
2015 ESC guidelines for the management of infective endocarditis

Видано: European Society of Cardiology В останній раз видане: 2015
Північна Америка
CDC health information for international travel (yellow book): Bartonella infections
Видано: Centers for Disease Control and Prevention В останній раз видане: 2017
Infective endocarditis in adults: diagnosis, antimicrobial therapy, and management of

complications
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Видано: American Heart Association В останній раз видане: 2015
Infective endocarditis in childhood: 2015 update

Рекомендації з лікування
Європа
2015 ESC guidelines for the management of infective endocarditis

Видано: European Society of Cardiology В останній раз видане: 2015
Північна Америка
CDC health information for international travel (yellow book): Bartonella infections
Видано: Centers for Disease Control and Prevention В останній раз видане: 2017
Infective endocarditis in adults: diagnosis, antimicrobial therapy, and management of

complications
Infective endocarditis in childhood: 2015 update

49
Бартонельози Онлайн - ресурси
Онлайн - ресурси
1. CDC health information for international travel (yellow book): Bartonella infections (external link)
ОНЛАЙН-РЕСУРСИ
Бартонельози Посилання
Ключові статті
• Maguina C, Gotuzzo E. Bartonellosis. New and old. Infect Dis Clin North Am. 2000;14:1-22. Тезиси
ПОСИЛАННЯ
доповіді
• Rolain JM, Brouqui P, Koehler JE, et al. Recommendations for treatment of human infections caused
by Bartonella species. Antimicrob Agents Chemother. 2004;48:1921-1933. Повний текст Тезиси
доповіді
• Dehio C. Molecular and cellular basis of bartonella pathogenesis. Annu Rev Microbiol.
2004;58:365-390. Тезиси доповіді
• Florin TA, Zaoutis TE, Zaoutis LB. Beyond cat scratch disease: widening spectrum of Bartonella
henselae infection. Pediatrics. 2008;121:e1413-e1425. Тезиси доповіді
• Prutsky G, Domecq JP, Mori L, et al. Treatment outcomes of human bartonellosis: a systematic review
and meta-analysis. Int J Infect Dis. 2013;17:e811-e819. Повний текст Тезиси доповіді
Посилання
1. Jacomo V, Kelly PJ, Raoult D. Natural history of Bartonella infections (an exception to Koch's
postulate). Clin Diagn Lab Immunol. 2002;9:8-18. Повний текст Тезиси доповіді
2. Chomel BB, Boulouis HJ, Maruyama S, et al. Bartonella spp. in pets and eect on human health.
Emerg Infect Dis. 2006;12:389-394. Повний текст Тезиси доповіді
3. Okaro U, Addisu A, Casanas B, et al. Bartonella species, an emerging cause of blood-culture-negative

endocarditis. Clin Microbiol Rev. 2017;30:709-746. Тезиси доповіді
4. Anderson BE, Neuman MA. Bartonella spp. as emerging human pathogens. Clin Microbiol Rev.
1997;10:203-219. Повний текст Тезиси доповіді
5. Maguina C, Gotuzzo E. Bartonellosis. New and old. Infect Dis Clin North Am. 2000;14:1-22. Тезиси
доповіді
6. Brouqui P, Raoult D. Endocarditis due to rare and fastidious bacteria. Clin Microbiol Rev.
7. Daly JS, Worthington MG, Brenner DJ, et al. Rochalimaea elizabethae sp. nov. isolated from a patient
with endocarditis. J Clin Microbiol. 1993;31:872-881. Повний текст Тезиси доповіді
8. Roux V, Eykyn SJ, Wyllie S, et al. Bartonella vinsonii subsp. berkhoi as an agent of afebrile blood
culture-negative endocarditis in a human. J Clin Microbiol. 2000;38:1698-1700. Повний текст
Тезиси доповіді
51
9. Avidor B, Graidy M, Efrat G, et al. Bartonella koehlerae, a new cat-associated agent of culture-
negative human endocarditis. J Clin Microbiol. 2004;42:3462-3468. Повний текст Тезиси доповіді
ПОСИЛАННЯ
10. Rolain JM, Brouqui P, Koehler JE, et al. Recommendations for treatment of human infections caused
by Bartonella species. Antimicrob Agents Chemother. 2004;48:1921-1933. Повний текст Тезиси
доповіді
11. Angelakis E, Lepidi H, Canel A, et al. Human case of Bartonella alsatica lymphadenitis. Emerg Infect
Dis. 2008;14:1951-1953. Повний текст Тезиси доповіді
12. Breitschwerdt EB, Maggi RG, Lantos PM, et al. Bartonella vinsonii subsp. berkhoi and Bartonella
henselae bacteremia in a father and daughter with neurological disease. Parasit Vectors. 2010;3:29.
Повний текст Тезиси доповіді
13. Bai Y, Kosoy MY, Diaz MH, et al. Bartonella vinsonii subsp. arupensis in humans, Thailand. Emerg
Infect Dis. 2012;18:989-991. Повний текст Тезиси доповіді
14. Jacobs RF, Schutze GE. Bartonella henselae as a cause of prolonged fever and fever of unknown origin
in children. Clin Infect Dis. 1998;26:80-84. Тезиси доповіді
15. Jackson LA, Perkins BA, Wenger JD. Cat scratch disease in the United States: an analysis of three
national databases. Am J Public Health. 1993;83:1707-1711. Повний текст Тезиси доповіді
16. Matteelli AF, Castelli A, Spinetti F, et al. Short report: verruga peruana in an Italian traveler from
Peru. Am J Trop Med Hyg. 1994;50:143-144. Тезиси доповіді
17. Melter O, Arvand M, Votýpka J, et al. Bartonella quintana transmission from mite to family with high
socioeconomic status. Emerg Infect Dis. 2012;18:163-165. Повний текст Тезиси доповіді
18. Magnolato A, Pederiva F, Spagnut G, et al. Three cases of Bartonella quintana infection in children.
Pediatr Infect Dis J. 2015;34:540-542. Тезиси доповіді
19. Relman DA. Has trench fever returned? N Engl J Med. 1995;332:463-464. Тезиси доповіді
20. Zangwill KM, Hamilton DH, Perkins BA, et al. Cat scratch disease in Connecticut - epidemiology,
risk factors, and evaluation of a new diagnostic test. N Engl J Med. 1993;329:8-13. Повний текст
21. Telford SR 3rd, Wormser GP. Bartonella spp. transmission by ticks not established. Emerg Infect Dis.
2010;16(3):379-84. Повний текст Тезиси доповіді
22. Byam W, Carroll JH, Churchill JH, et al. Trench fever: a louse-borne disease. London, UK: Oxford
University Press; 1919.
23. Brouqui P, Lascola B, Roux V, et al. Chronic Bartonella quintana bacteremia in homeless patients. N
Engl J Med. 1999;340:184-189. Повний текст Тезиси доповіді
24. Dehio C. Molecular and cellular basis of bartonella pathogenesis. Annu Rev Microbiol.
25. Mandle T, Einsele H, Schaller M, et al. Infection of human CD34+ progenitor cells with Bartonella
henselae results in intraerythrocytic presence of B henselae. Blood. 2005;106:1215-1222. Повний
текст Тезиси доповіді
ПОСИЛАННЯ
26. Birtles RJ. Bartonellae as elegant hemotropic parasites. Ann N Y Acad Sci. 2005;1063:270-279.
27. Florin TA, Zaoutis TE, Zaoutis LB. Beyond cat scratch disease: widening spectrum of Bartonella
henselae infection. Pediatrics. 2008;121:e1413-e1425. Тезиси доповіді
28. Jackson LA, Spach DH, Kippen DA, et al. Seroprevalence to Bartonella quintana among patients at a
community clinic in downtown Seattle. J Infect Dis, 1996;173:1023-1026. Тезиси доповіді
29. Raoult D, Fournier PE, Drancourt M, et al. Diagnosis of 22 new cases of Bartonella endocarditis. Ann
Intern Med. 1996;125;646-652. Тезиси доповіді
30. Centers for Disease Control and Prevention. Bartonella infection (cat scratch disease, trench fever, and
Carrión’s disease): prevention. December 2015. http://www.cdc.gov (last accessed 29 May 2017).
Повний текст
31. Cheung VW, Moxham JP. Cat scratch disease presenting as acute mastoiditis. Laryngoscope. 2010;120
Suppl 4:S222. Тезиси доповіді
32. Fournier PE, Mainardi JL, Raoult D. Value of microimmunouorescence for diagnosis and follow-
up of Bartonella endocarditis. Clin Diagn Lab Immunol. 2002;9:795-801. Повний текст Тезиси
доповіді
33. Margileth AM. Recent advances in diagnosis and treatment of cat scratch disease. Curr Infect Dis Rep.
34. Foucault C, Brouqui P, Raoult D. Bartonella quintana characteristics and clinical management. Emerg
Infect Dis. 2006;12:217-223. Повний текст Тезиси доповіді
35. Maguina C, Guerra H, Ventosilla P. Bartonellosis. Clin Dermatol. 2009;27:271-280. Тезиси доповіді
36. Slater LN, Welch DF. Bartonella, Including Cat-Scratch Disease. In: Mandell, Douglas and Bennett ,
Principles and Practice of Infectious Diseases, 7th edition. Editors: Mandell GR, Bennett JE, Dolin R.
Elsevier, Amsterdam, 2011.
37. Edouard S, Nabet C, Lepidi H, et al. Bartonella, a common cause of endocarditis: a report on 106
cases and review. J Clin Microbiol. 2015;53:824-829. Тезиси доповіді
38. Prutsky G, Domecq JP, Mori L, et al. Treatment outcomes of human bartonellosis: a systematic review
and meta-analysis. Int J Infect Dis. 2013;17:e811-e819. Повний текст Тезиси доповіді
39. Raoult D, Fournier PE, Vandenesch F, et al. Outcome and treatment of Bartonella endocarditis. Arch
Intern Med. 2003;163:226-230. Повний текст Тезиси доповіді
53
40. Bass JW, Freitas BC, Freitas AD, et al. Prospective randomized double blind placebo-controlled
evaluation of azithromycin for treatment of cat-scratch disease. Pediatr Infect Dis J. 1998;17:447-452.
ПОСИЛАННЯ
41. Laham FR, Kaplan SL. Hepatosplenic cat-scratch fever. Lancet Infect Dis. 2008;8:140. Тезиси
доповіді
42. Koehler JE, Tappero JW. Bacillary angiomatosis and bacillary peliosis in patients infected with human
immunodeciency virus. Clin Infect Dis. 1993;17:612-624. Тезиси доповіді
43. Mofenson LM, Brady MT, Danner SP, et al. Guidelines for the prevention and treatment of
opportunistic infections among HIV-exposed and HIV-infected children: recommendations from CDC,
the National Institutes of Health, the HIV Medicine Association of the Infectious Diseases Society of
America, the Pediatric Infectious Diseases Society, and the American Academy of Pediatrics. MMWR
Recomm Rep. 2009;58(RR-11):1-166. Повний текст Тезиси доповіді
44. Guerra LG, Neira CJ, Boman D,et al. Rapid response of AIDS-related bacillary angiomatosis to
azithromycin. Clin Infect Dis. 1993;17:264-266. Тезиси доповіді
45. Bryant K, Marshall GS. Hepatosplenic cat scratch disease treated with corticosteroids. Arch Dis Child.
46. Maguina C, Garcia PJ, Gotuzzo E, et al. Bartonellosis (Carrion's disease) in the modern era. Clin Infect
Dis. 2001;33:772-779. Тезиси доповіді
47. Angelakis E, Biswas S, Taylor C, et al. Heterogeneity of susceptibility to uoroquinolones in

Bartonella isolates from Australia reveals a natural mutation in gyrA. J Antimicrob Chemother.
48. Reed JB, Scales DK, Wong MT, et al. Bartonella henselae neuroretinitis in cat scratch disease.
Diagnosis, management, and sequelae. Ophthalmology. 1998;105:459-466. Тезиси доповіді
49. Huarcaya E, Maguina C, Torres R, et al. Bartonelosis (Carrion's Disease) in the pediatric population of
Peru: an overview and update. Braz J Infect Dis. 2004;8:331-339. Повний текст Тезиси доповіді
50. Biswas S, Raoult D, Rolain JM. Molecular mechanisms of resistance to antibiotics in Bartonella
bacilliformis. J Antimicrob Chemother. 2007;59:1065-1070. Повний текст Тезиси доповіді
51. Maman E, Bickels J, Ephros M, et al. Musculoskeletal manifestations of cat scratch disease. Clin Infect
Dis. 2007;45:1535-1540. Тезиси доповіді
Бартонельози Зображення
Зображення
ЗОБРАЖЕННЯ
Діаграма 1: МРТ органів черевної порожнини, хвороба котячих подряпин із дисемінованою
інфекцією: множинні маленькі абсцеси в печінці, мікроабсцеси в селезінці
З колекції Janak Koirala, MD
55
Відмова від
Бартонельози відповідальності
Відмова від відповідальності
Ці матеріали передбачені для медичних працівників, які знаходяться за межами Сполучених Штатів
Америки та Канади. BMJ Publishing Group Ltd ( «BMJ Group») намагається упевнитися в тому, що
зазначена інформація достовірна та оновлена, але ми не гарантуємо, що це і не наші ліцензіари, які
надають певне наповнення поєднане або інакше доступне з наших інформативних матеріалів. BMJ
Group не захищає або підтверджує використання будь-якого препарату або терапії, яка міститься тут,
але при цьому не діагностує пацієнтів. Медичні працівники повинні використовувати свої власні
професійні оцінки в використанні цієї інформації та турботі за своїми пацієнтами, а інформація в
цьому документі не повинна розглядатися як заміна цьому.
Ця інформація не призначена для передбачення всіх можливих методів діагностики, лікування, курсу
реабілітації, медичних препаратів або яких - небудь протипоказань та побічних ефектів. Крім того,
такі стандарти та методи в зміні медичних засобів, згідно нових доступних даних, Вам потрібно
консультуватися з великою кількістю джерел. Ми суворо рекомендуємо, щоб користувачі самостійно
перевіряли встановлений діагноз, методи лікування, наступні спостереження та переконувались,
що це слушно для Вашого пацієнта у Вашому регіоні. Крім того, щодо рецептурних препаратів,
рекомендується перевіряти лист інформації про продукт, який супроводжує кожен препарат,
для перевірки умов використання та ідентифікування будь-яких змін в схемі застосування або
протипоказання, особливо якщо препарат який буде прийматися новий, використовується нечасто
або має вузький терапевтичний діапазон. Ви повинні завжди перевіряти, що лікарські засоби, на які
посилаються, ліцензовані для зазначеного використання та у встановлених дозах у вашому регіоні.
Ця інформація надана, «як» підстава та в повному обсязі, дозволеному законом, BMJ Group та її
ліцензіари приймають на себе відповідальності за будь - який аспект охорони здоров’я, яким керують
за підтримки цієї інформації або будь-якого іншого використання цієї інформації.
Повна інформація Правила та вимоги веб-сайту
Контакти
+ 44 (0) 207 111 1105

ВІДМОВА ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
support@bmj.com
BMJ
BMA House
Tavistock Square
London
WC1H 9JR
UK
Учасники:
// Автори:
Janak Koirala, MD, MPH, FACP, FIDSA

Professor of Medicine
Chair, Division of Infectious Diseases, Southern Illinois University School of Medicine, Springeld, IL
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ: JK declares that he has no competing interests.
Vidya Sundareshan, MD, MPH

Associate Professor of Medicine
Division of Infectious Diseases, Southern Illinois University School of Medicine, Springeld, IL
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ: VS declares that she has no competing interests.
Sangita Basnet, MD, FAAP

Associate Professor
Department of Pediatrics, Southern Illinois University School of Medicine, Springeld, IL
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ: SB declares that she has no competing interests.
// Експерти - рецензенти:
Todd A. Florin, MD
Chief Resident and Clinical Instructor
Department of Pediatrics, The Children's Hospital of Philadelphia, Philadelphia, PA
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ: TAF is an author of a reference cited in this monograph.
Dennis A. Conrad, MD
Professor of Pediatrics
Division of Immunology and Infectious Diseases, University of Texas Health Science Center, San Antonio,
TX
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ: DAC declares that he has no competing interests.
Katarina Westling, MD, PhD

Division of Infectious Diseases
Karolinska University Hospital, Huddinge, Stockholm, Sweden
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ: KW declares that she has no competing interests.

Протокол BMJ Бартонельози. Етіологія. Петогенез. Клініка. Діагностика. Лікування

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Протокол BMJ Бартонельози. Етіологія. Петогенез. Клініка. Діагностика. Лікування

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Бартонельози

Правильна клінічна інформація, там де вона необхі дна

Останнє оновлення: Mar 20, 2018

Відмова від відповідальності 56

◊ Інфекційне захворювання, викликане різними видами бактерій роду Bartonella; трьома

◊ Види Bartonella передаються від інфікованого природного господаря до сприйнятливого

◊ Види Bartonella уражають еритроцити і викликають судинну проліферацію, що призводить до

◊ Лабораторний діагноз встановлюється бактеріологічним, серологічним або патогістологічним

повідомлялося, викликають інфекції у людини.[1] [2] [3]

B. henselae та B. quintana також спричиняють бацилярний ангіоматоз в імуноскомпрометованих

Інфекції людини, викликані іншими видами Bartonella (наприклад, B. vinsonii, B. elizabethae, B.

Хвороба Карріона (гарячка Оройя та Перуанська бородавка), викликана B. bacilliformis, географічно

Хвороба котячих подряпин – зоонозна інфекція, спричинена B. henselae. Люди інфікуються з

B. quintana є етіологічним чинником траншейної гарячки. Єдиним відомим природним резервуаром

піщані москіти й кліщі.[13]

Після інокуляції Bartonella спочатку інфікує CD34+ клітини-попередники, а потім – еритроцити.[25]

В імунокомпетентних хазяїнів бактеріальна інвазія веде до лімфоїдної гіперплазії, артеріолярної

В імуноскомпрометованих хазяїнів, з іншого боку, розвиваються ангіогенні шкірні ушкодження, що

• Системна інфекція, викликана B. henselae, характеризується хронічною лімфаденопатією.[4] [5]

• Трансмісивна інфекція, що викликається B. quintana і передається платтяною вошею (Pediculus

• Трансмісивна інфекція, викликана B. bacilliformis, що передається самкою піщаного москіта

Для запобігання інфекцій, викликаних Bartonella bacilliformis, в районах, заражених піщаним

Платтяна воша зазвичай пов’язана із поганою особистою гігієною та перебуванням у місцях

тоді як в імуноскомпрометованих пацієнтів проявляється peliosis hepatis, який характеризується

Поступовий діагностичний підхід

Три описані класичні інфекції в людей включають:[4] [5]

• Хвороба котячих подряпин (B. henselae)

(verruga peruana або перуанська бородавка).

• Наступні фактори повинні привести до подальшого діагностичного пошуку.[4] [5] [27]

• Наявність в анамнезі контакту з котами, включно з укусами, подряпинами та будь-чим

• Синдром Паріно (гарячка, регіонарна лімфаденопатія та фолікулярний кон'юнктивіт).

• Для постановки остаточного діагнозу може знадобитися проведення одного або

гепатоспленальні мікроабсцеси, вторинні при інфекції, викликаній B. henselae.

• Контакт із котом або блохами, незважаючи на наявність ознак подряпин або

• Траншейну гарячку або гарячку квінтана слід запідозрити у пацієнтів-безхатченків та в

Bartonella quintana може також спричинити бацилярний ангіоматоз в

• Доступні різні серологічні дослідження:[5] [34]

• Непряма імунофлюоресценція (IIF)

• Ехокардіографія виявляє вегетації у 100% випадків ендокардиту, викликаного Bartonella,

• Непряма імунофлюоресценція (IIF)

• Аналіз вестерн-блот (високочутливий та специфічний).

безхатченки або погані умови життя

Історія та фактори дослідження

шкірні прояви (хвороба котячих подряпин [CSD]) (поширений)

лімфаденопатія (хвороба котячих подряпин, гарячка Оройя) (поширений)

епізодичний біль у животі (CSD) (поширений)

головний біль, ретроорбітальний (траншейна гарячка) (поширений)

• Може зустрічатися розлитий головний біль із ретроорбітальним болем.

макулопапульозний висип (траншейна гарячка) (поширений)

вузликові ураження шкіри (verruga peruana, Перуанська бородавка) (поширений)

Інші діагностичні чинники

біль у кістках та суглобах (траншейна гарячка) (поширений)

виражена блідість (гарячка Оройя) (поширений)

гепатоспленомегалія (гарячка Оройя) (поширений)

задишка, серцеві шуми та ознаки серцевої недостатності (хвороба котячих

порушення свідомості (хвороба котячих подряпин, гарячка Оройя)

ригідність потиличних м'язів (хвороба котячих подряпин) (малопоширений)

почервоніння очей (хвороба котячих подряпин, траншейна гарячка)

безболісна втрата зору, із одностороннім раптовим початком (хвороба котячих

біль в кістках (хвороба котячих подряпин) (малопоширений)

мастоїдит (хвороба котячих подряпин) (малопоширений)

симптом Дженевея, вузлики Ослера або піднігтьові крововиливи (хвороба котячих

біль в грудях (малопоширений)

полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР): B. vinsonii позитивно