№ 13. Завідуючий господарським відділом лікарні Ч.

запросив двох теслярів на тимчасову роботу по

ремонту вікон і дверей лікарні. Коли теслярі закінчили роботу, вони дізналися, що Ч. не мав права
приймати їх на роботу, а штатним розкладом лікарні теслярі не передбачені. У зв’язку з цим, вони
звернулися до суду з позовом до Ч. про стягнення заробітної плати. Чи виникли в даному випадку трудові
правовідносини? Хто є сторонами правовідносин, що виникли? Чи несе відповідальність підприємство і
установа за дії осіб, які уклали договір від його імені? Як повинна бути віришена ситуація?

Трудові відносини тут ніяким чином не виникли так як не було укладено трудового договору.п.5
ст.633 ЦКУ передбачено: Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила,
обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Так як завідувач господарським
відділом Ч. є представником лікарні підприємство несе повну відповідальність за складені
правовідносини. Згідно п. 1 ст.238 ЦКУ : Представник може бути уповноважений на вчинення лише
тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
№ 15. А. був прийнятий на роботу на підприємство “Надія” як робітник-будівельник. Фактично ж він рив
колодязі для підприємства “Надія” та інших організацій за вказівками керівництва підприємства “Надія”.
15 серпня 2016 року між головою сільради і керівником підприємства “Надія” з одного боку та А. з другого
був укладений договір. Відповідно до цього договору А. зобов’язувався викопати колодязь у селі Ясне,
підприємство “Надія”– доставити матеріал для зрубу, а сільрада – оплатити роботу. 11 вересня 2016
року, коли А. копав колодязь, з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він став інвалідом 2 групи.
Від сплати допомоги по тимчасовій непрацездатності й відшкодування шкоди в зв’язку з ушкодженням
здоров’я підприємство “Надія” відмовилося, вважаючи, що нещасний випадок стався при виконанні А.
робіт за договором підряду для сільради. Треба кваліфікувати обставини у цій справі і дати відповідь, чи
підлягають задоволенню вимоги А.?

Статтею 153 Кодексу законів про працю України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах,
організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих
умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Усі працівники згідно із Законом України «Про охорону праці» підлягають загальнообов’язковому
державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до Поряду призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого

постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11, у разі настання
страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України
зобов’язане своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок
ушкодження його здоров’я або в разі його смерті особам, які мають на це право, виплачуючи:
допомогу по тимчасовій непрацездатності (виплати за перші п’ять днів тимчасової непрацездатності
потерпілого проводиться за рахунок коштів роботодавця);

Стаття 173. Відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров'я працівників

Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з

виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно з постановою від 23 червня 1993 р. № 472 Про затвердження Правил відшкодування
власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної
працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків. Статтею 1
передбачено «Власник підприємства, установи і організації або уповноважений ним орган несе
матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням
здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, а також за моральну шкоду, заподіяну
потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.»

Ст. 4 зазначено Відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням

здоров'я (надалі - потерпілому) складається з:

виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим
професійної працездатності;

виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім'ї та

утриманцям померлого);

компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній

догляд тощо).

За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода.

Ст. 10 - У разі тимчасової втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або
профзахворювання, власник виплачує потерпілому одноразову допомогу на додаткові витрати на
лікування в порядку і розмірах, передбачених колективним договором.
№ 17. У. звернулась з позовом до виконавчого органу Покровської церкви про поновлення на роботі. У
позовній заяві позивачка зазначила, що вона з 2008 року працювала в церкві за трудовим договором як
прибиральниця і 20 жовтня 2018 року була звільнена з цієї роботи за скороченням штату безпідставно і
без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Місцевий суд Холодногірського району провадження по справі припинив за непідсудністю спору, виходячи з
того, що церква відокремлена від держави і всі питання, пов’язанні з укладенням і розірванням з нею
трудових договорів, вирішуються виконавчими органами релігійних організацій.

Треба дати кваліфіковану відповідь по цій справі.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 (крім випадку ліквідації підприємства,
установи, організації), п.2-5, п.7 ст.40 і п.2, п.3 ст.41 КЗпП України, може бути проведено лише за
попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової
організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених
підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби
безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро
України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Розірвання договору у випадку, передбаченому пунктом 4 частини першої ст.41 КЗпП України,
проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.