Тема 2:

Учасники та інструменти світового

фондового ринку

План:
1) Емітенти на світовому фондовому ринку
2) Інвестори на світовому ринку цінних паперів.
Інституційні інвестори: страхові компанії, пенсійні
фонди, інститути колективного інвестування
3) Види професійних посередників на фондовому
ринку: практика різних країн світу
4) Класифікація фінансових інструментів СФР
 Учасники світового фондового ринку (СФР):
1) емітенти (особи, що випускають=емітують цінні папери);

2) інвестори в цінні папери (у т.ч. інституційні інвестори);

3) професійні посередники (торговці, депозитарії тощо);

4) інфраструктура СФР (фондові біржі, клірингові установи)

+ міжнародні організації, що мають повноваження в сфері

регулювання СФР (IOSCO, Світова федерація бірж тощо)

+ держави (орган-регулятор, емітент, інвестор, НД)

 1) Емітенти
Емітент –

1) юридична особа (підприємства різної оранізаційно-правової форми),

2) муніципалітети,

3) держава в особі уповноважених нею органів державної влади чи

4)міжнародна фінансова організація,

які від свого імені розміщують цінні папери та беруть на себе

зобов’язання за ними перед їх власниками.

 1.1. Емітенти акцій – це виключно акціонерні товариства. Форми

акціонерних товариств в різних країнах значно відрізняються. Особливості

визначаються національним законом про акціонерні товариства (компанії,

корпорації).

В світі існує сотні тисяч акціонерних товариств. З точки зору вивчення СФР, нас можуть цікавити лише
ті, що мають регулярне котирування (лістинг) на організованому ринку.

Шляхом відкритої (публічної) підписки мають право залучати кошти

лише частина акціонерних товариств:
-у Великобританії – це Public Limited Company (PLC)
-у США – це Public Corporation,
-в Україні – це Публічне акціонерне товариство (ПАТ) тощо.

Капіталізація ринку акцій окремої країни і світу розраховується

виключно за даними емітентами
 2) Інвестори
Інвестори в цінні папери –

1) фізичні особи (населення),

2) юридичні особи (корпорації),

3) інституційні інвестори

_______________________

(резиденти і нерезиденти), які набули права власності на цінні

папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або

набуття відповідних прав.

 Інституційні інвестори – установи, що здійснюють
операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за

власний рахунок чи за рахунок цих осіб з метою отримання

прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

До них відносять: інвестиційні фонди, недержавні пенсійні

фонди, страхові компанії, хедж-фонди, інші фінансові установи.

 3) Професійні учасники СФР (посередники)
Світова практика виділяє кілька груп посередників:

1) брокери;

2) дилери;

3) портфельні керуючі;

4) інвестиційні консультанти.

Фінансові установи, що займаються посередництвом на СФР, у всіх

країнах світу поділяють на 2 групи:

- Банківські установи (банки);

- Небанківські установи (СК, ПФ, ІКІ, ФК, КС, Компанії з ЦП
(брокери/дилери) тощо.
 4) Інфраструктура СФР

1) Фондові біржі

2) Депозитарні установи (в т.ч. НД)

3) Клірингові установи (визначення взаємних вимог і

зобов'язань) тощо.
 Функції цінних паперів

Мобілізаційна Запозичувальна Забезпечувальна

Управлінська Розрахункова Перерозподільча

Номінальна ціна (Nominal price, Nominal value) має формальне облікове
значення та використовується при розрахунках.
Формальне значення номінальної ціни підкреслює той факт, що в різних країнах
значною популярністю користуються безномінальні цінні папери.
Пр.,

Емісійна ціна (Issue price) – це ціна цінного паперу при її продажу в процесі
первинного розміщення.
Ціна емісійна = Номінальна ціна + Винагорода посередника

Ринкова (курсова) ціна (Market price) – формується на вторинному ринку при

купівлі-продажу цінних паперів (співвідношення попиту та пропозиції).
 Поняття ЦП

Цінні папери - документи

встановленої форми з відповідними реквізитами

посвідчують грошові або інші майнові права

визначають взаємовідносини особи, яка їх

розмістила (видала), і власника

передбачають виконання зобов'язань згідно з

умовами їх розміщення

та можливість передачі прав, що випливають із

цих документів, іншим особам
 Світова практика поділяє цінні папери на 3
ключові групи:

1) Інструменти титулів власності (пайові ЦП) - акції,

депозитарні розписки тощо;

2) Боргові цінні папери - облігації, ноти, казначейські

зобовязання тощо;

3) Деривативи (похідні ЦП) – форварди, ф`ючерси, опціони,

свопи, варанти, кредитні деривативи, екзотичні деривативи

тощо.
 Світовий ринок титулів власності
(акції, депозитарні розписки)

Акція – іменний цінний папір

який посвідчує майнові права його власника ( акціонера)

ВКЛЮЧАЮЧИ:

право на отримання частини прибутку АТ у

вигляді дивідендів

право на отримання частини майна

акціонерного товариства у разі його ліквідації

право на управління АТ

а також немайнові права

 Відмінності прав власників акцій

Права власників простих акцій Права власників привілейованих

акцій
Переважні права (ПЕРШОЧЕРГОВІСТЬ,
На отримання частини прибутку ФІКСОВАНІСТЬ, ГАРАНТОВАНІСТЬ) на
акціонерного товариства у вигляді отримання частини прибутку
дивідендів акціонерного товариства у вигляді
дивідендів
Переважні права (ПЕРШОЧЕРГОВІСТЬ)
На отримання частини майна
на отримання частини майна
акціонерного товариства у разі його
акціонерного товариства у разі його
ліквідації
ліквідації
Права на участь в управлінні
На участь в управлінні акціонерним акціонерним товариством У
товариством ВИПАДКАХ, ПЕРЕДБАЧЕНИХ
ЗАКОНОДАВСТВОМ
Різний обсяг прав для акцій різних класів
стосовно черговості отримання
Однакові права
дивідендів і виплат з майна ліквідованого
товариства
Не підлягають конвертації у Можуть бути конвертовані у прості акції
привілейовані акції або інші цінні або у привілейовані акції інших класів
папери
 Характеристика основних властивостей акцій

Назва властивості Зміст властивості

Власник акції є співвласником акціонерного товариства з

Право власності
відповідними правами.

Не мають терміну Права акціонера існують до тих пір, поки існує акціонерне
погашення товариство.

Обмежена Акціонер не відповідає за зобов’язаннями акціонерного

відповідальність товариства.
Дроблення і Акція може перетворюватися на декілька при дробленні,
консолідація тобто збільшується їх кількість, або об’єднуватися
(зменшувати їх кількість), такий процес називають
консолідацією.
Спрощена схема випуску депозитарних розписок
Країна компанії-емітента акцій Країна інвестора (США)
(Україна)

ЕМІТЕНТ
акцій

Банк-зберігач Депозитар-
(custody) ний банк
SEC
АКЦІЇ
АДР

Брокер Брокер
(торговець ЦП) (торговець ЦП)

ІНВЕСТОР
 Класифікація депозитарних розписок
Депозитарні розписки

Американські (ADR) Глобальні розписки(GDR)

Неспонсоровані Спонсоровані Європейські розписки

(ЕDR)

На раніше На знов
випущені випущені
акції акції

ADR – 1 ADR – 2 ADR – 3 ADR – 4

Приватного Публічного Публічного (правило 144А)
розміщення розміщення розміщення Приватного
розміщення
 Міжнародна класифікація облігацій
Класифікаційні ознаки Види облігацій

За емітентом Державні; Місцеві (муніципальні); Корпоративні

(підприємств)
Форма випуску Іменні; На пред'явника
За порядком розміщення Емісійні
Форма існування Документарна; Бездокументарна
Строк обігу Короткострокові; Середньострокові; Довгострокові
Спосіб забезпечення Забезпечені (під заставу майна, ЦП); Незабезпечені (без
застави)
Спосіб виплати доходу Відсоткові (доходні); Безвідсоткові (цільові позики);
Дисконтні; Кумулятивні; З "плаваючим курсом«;
Двохвалютні; З участю у доходах

Вид погашення З довгостроковим погашенням; З відкладеного фонду; З

викупного фонду; Серійні; З розширенням строку
заборгованості; Зі звуженням строку заборгованості;
Невідкличні (ординарні)
Права на купівлю інших Конвертовані; Опціонні; З варантом
цінних паперів емітента
Місце обігу Національні(внутрішні); Міжнародні (іноземні)
 До похідних цінних паперів (деривативів)
відносяться:

1) форвардний контракт;
2) ф’ючерсний контракт;
3) опціонний контракт;
4) варант;
5) своп;
тощо.
Угоди, які передбачають негайне постачання
активу, називаються
КАСОВИМИ або СПОТОВИМИ
(«спот» означає «наявний»),
а ринок таких угод – касовим або спотовим

Угоди, які передбачають постачання активу у

визначений час в майбутньому, називаються
СТРОКОВИМИ
 Характерні риси строкових контрактів:

1. В основі будь-якого строкового контракту лежить певний

базовий актив (товар, валюта, цінний папір тощо).

2. Підставою для укладання таких контрактів – протилежність

очікувань сторін (покупець контракту, як правило, розраховує
на майбутнє зростання ціни базового активу, а продавець – на
зниження такої ціни).

3. На момент укладання угоди визначаються:

а) найменування базового активу;
б) кількість базового активу;
в) ціна базового активу (не змінюється протягом дії угоди.
У практиці строкових угод вживається ряд спеціальних
термінів:

1. Коли особа купує контракт, то говорять, що вона відкриває

(або займає) довгу позицію.
Довгий контракт – купівля контракту.

2. Навпаки, особа, яка продає контракт, займає (або відкриває)

коротку позицію.
Короткий контракт – продаж контракту.

3. Якщо інвестор купив (або продав) контракт, то він може потім

закрити свою відкриту позицію за допомогою продажу (або
купівлі) його. Угода, що закриває відкриту позицію,
називається офсетною (протилежна дія) угодою, тобто
протилежною щодо початкової угоди.
 Строкові контракти (угоди) поділяються
на 2 групи:

І. Тверді угоди (що є обов`язковими до

виконання):
а) форвардні контракти;
б) ф`ючерсні контракти.

ІІ. Умовні угоди (надають одній із сторін

угоди право виконувати або відмовлятися
від її виконання):
а) опціони.