Письмове завдання до теми №2

1. Поняття та основні ознаки конституційних цінностей.

Цінності у різноманітних формах споконвіку існували у суспільному житті. Вони

закріплювали уявлення про добро, справедливість, свободу, моральність рівність, гідність,
довіру. Сам термін «цінність» позначає певне благо для суспільства, він є універсальним й
охоплює всі сфери суспільного життя. У свою чергу Конституція, як Основний Закон будь-
якої сучасної держави, офіційно на найвищому рівні закріплює фундаментальні цінності,
якими слід керуватися при дотриманні приписів найголовнішого нормативно-правового акта.
Усі сучасні демократичні держави у своїх Конституціях визначають найголовніші цінності,
які слугують гарантом забезпечення верховенства права, людської гідности, прав та свобод
людини і громадянина тощо. До конституційних цінностей також варто віднести
справедливість, безпеку, моральність, рівність, невідчужувані права та свободи людини,
демократію тощо. Такі цінності відображають найголовніші явища та поняття для народу
певної держави, визначають подальший напрям розвитку правової системи. Низка
конституційних цінностей для кожного окремого народу є унікальною та своєрідною. Таким
чином, визначаючи власні найголовніші суспільні поняття, народ зберігає самобутність та
індивідуальність.
Одна з головних ознак конституційних цінностей полягає в тому, що більшість з них
виникли давно й формувалися багато століть. Ці поняття міцно вкорінилися в людську
свідомість й стали знайомими та звичними для кожного. Саме тому існує потреба в
офіційному закріпленні цінностей в Конституції: задля офіційного визнання та визначення і
забезпечення шляху дотримання таких цінностей на державному рівні.
З першої ознаки випливає наступна: конституційним цінностям характерна постійність та
стабільність. Вони становлять певний абсолют, конституційні цінності можна прирівняти до
математичного поняття аксіоми, що позначає істину й не підлягає сумнівам. Оскільки
цінності поступово разом із плином часу формувались та закріплювались у свідомости
людей, неможливо їх просто так позбутись.
Наступною не менш важливою характерною ознакою є верховенство конституційних
цінностей. Передумовою для цього є існування поняття верховенства Конституції над усіма
іншими нормативно-правовими актами у державі, яке спрямоване насамперед проти свавілля
влади. Цінності слугують підґрунтям, основою для забезпечення та захисту основоположних
прав людини. Жоден нормативно-правовий акт не може бути таким, що певним чином
суперечить конституційним цінностям.
Окрім цього, для конституційних цінностей характерним є те, що вони слугують так званим
кордоном, обмежувальним бар’єром, який не можна переступати жодній з гілок державної
влади. Недотримання конституційних цінностей означає нівелювання першочергової та
визначальної ролі прав і свобод людини, їх невідчужуваности. Конституційні цінності,
безумовно, є однією зі складових системи «стримувань і противаг», яка покликана вберегти
суспільство від узурпації влади в руках однієї особи, що у кінцевому результаті може
призвести до тиранії та ігнорування гідности й основоположних прав людини.
Ще однією визначальною ознакою є те, що конституційним цінностям характерне
загальнолюдське спрямування, тобто цінності поширюються не лише на певну обмежену
групу людей, а на кожного і кожну. Не існує жодних винятків щодо кола осіб, на яких
поширюються конституційні цінності.
Отже, сутність вищевикладеного зводиться до такого висновку: конституційні цінності – це
невід’ємна складова демократичного суспільства, у якому панує верховенство права та
повага до основоположних прав і свобод людини. Усі конституційні цінності між собою
тісно переплетені, вони наскрізь пронизують Конституцію. Лише у сукупності
загальноприйняті соціальні норми можуть на державному рівні визнаватися
конституційними цінностями. Головними характерними ознаками конституційних цінностей
є їхнє поступове формування паралельно із розвитком суспільства, стабільність,
верховенство, їхня роль обмежувального бар'єра, який не дозволено переходити жодній із
гілок влади, та загальнолюдське спрямування.

2. Типологія (класифікація) принципів конституційного права.

Конституційне право та його розвиток значно впливають на формування правової системи

держави. У цій надзвичайно важливій галузі права відповідно до Конституції закріплюються
такі вагомі поняття як загальні суспільні цінності, фіксуються особливості функціонування
органів державної влади та місцевого самоврядування, врегульовуються відносини між
державою та суспільством. Демократичні ідеї, спрямовані на формування правової держави,
гуманістичні засади статусу людини й громадянина, визнання справедливости та
моральности відображаються у принципах конституційного права, задовольняючи основні
інтереси різноманітних соціальних груп населення держави та визначаючи й офіційно
закріплюючи потреби і бажання людей.

Принципи конституційного права – це фундаментальні засади та настанови, в яких

пояснюється призначення і сутність Основного Закону, на основі цих принципів виникають
й розвиваються усі інші галузі права. Принципи конституційного права слугують
орієнтирами для регулювання суспільно-правових відносин. Саме на основі цих принципів
відбувається демократичне та людиноцентричне державотворення. Принципи
конституційного права визначають передові напрями розвитку держави та встановлюють
демократичні «кордони» організації та діяльности державних органів. Загалом принципи
конституційного права поділяють на чотири основні групи: це універсальні принципи,
цивілізаційні, правосімейні та національні.

Універсальні принципи конституційного права – це ті принципи, які не підлягають жодним

сумнівам у сучасному демократичному суспільстві. Такі принципи основоположними й
універсальними визнає більшість держав у світі. Одним з універсальних принципів є повага
до людської гідности та прав людини. Він передбачає утвердження наративу про
визначальну роль людини в утворенні та функціонуванні держави, адже своєму існуванню
держава завдячує саме людині. Без принципу поваги до невідчужуваних прав людини та її
гідности важко уявити будь-яке демократичне суспільство.

До універсальних також відносять принцип розподілу влади, який безперечно є дуже

важливим для організації державної влади. Основною метою цього принципу є
унеможливити концентрацію влади в руках однієї із гілок, чи навіть однієї людини. Цей
принцип виник багато років тому й насамперед був покликаний вберегти народ від сваволі
монарха, яка могла призвести до тиранії та нівелювання усіх прав людини. Для сьогодення
цей принцип є таким вагомим, тому що завдяки йому утворюється система «стримувань і
противаг», яка забезпечує баланс та узгодженість. Розподіл влади – це одна зі складових
демократії, отже держава, яка не дотримується цього принципу жодним чином не може
називатись правовою та демократичною. Спільна риса, яка притаманна усім країнам, що
дотримуються цього принципу, полягає в тому, що органи законодавчої, виконавчої та
судової влади повинні діяти в межах повноважень, визначених Конституцією.

Наступний не менш важливий універсальний принцип – принцип верховенства права. Так

само, як попередні принципи, він забезпечує повагу до невід’ємних прав людини, її гідности
і свободи. Недотримання цього принципу неминуче призводить до хаосу в суспільстві,
ігнорування прав людини та падіння держави загалом. Яскравим прикладом недотримання
принципу верховенства права, який одразу спадає на думку, можна назвати російську
федерацію, у якій останні кілька десятиліть цей принцип зовсім ігнорується. Це призвело до
повної недовіри з боку суспільства, панування хаосу всередині країни та необмежености дій
президента росії. Безумовно, недотримання принципу верховенства права призведе до
невідворотного розпаду цієї держави.

Ще однією категорією загальновизначених принципів права є цивілізаційні. Ці принципи

притаманні конституційному праву певних правових культур, які представляють відповідні
цивілізації. Загалом виокремлюють такі типи цивілізацій: європейську, південноазійську,
далекосхідну, мусульманську та африканську. Найяскравішим прикладом застосування
цивілізаційних принципів є саме мусульманські країни. У країнах, панівною релігією у яких
є іслам, фундамент конституційних принципів становлять релігійні норми та цінності,
оскільки їм характерна провідна роль в усіх сферах суспільного життя.

Наступний вид – правосімейні принципи конституційного права. Виділяють дві основні

правові сім’ї: романо-германську та англосаксонську. Романо-германській правовій сім’ї, по-
перше, характерна визначальна роль Конституції держави, її верховенство в ієрархії
нормативно-правових актів. Оскільки правовій системі України також притаманна така
особливість, можна дійти висновку, що вона певним чином наближена саме до романо-
германської правової сім’ї. По-друге, сім’ї континентального права також характерним є
пріоритетність закону над іншими нормативно-правовими актами. Варто також додати, що у
системах права держав, які належать до цієї правової сім’ї, застосовується принцип
спеціалізації в судовій системі. Говорячи про іншу правову сім’ю, англосаксонську, одним із
принципів, які у ній застосовуються, на відміну від романо-германської, є вагома роль
судової практики у процесі правозастосування.
Остання категорія конституційних принципів – національні. Принципи права, притаманні
окремим державам називають національними. Доволі важко віднайти окремі принципи, які
характерні лише одній державі, адже зазвичай національні принципи права стосуються
невеликої групи країн, переважно територіально близьких, які можуть належати до різних
сімей права. Наприклад, низці латиноамериканських країн та Іспанії приманне використання
принципу ампаро, який сформувався у Мексиці. Принцип ампаро є засобом конституційного
контролю, він спрямований на захист основоположних конституційних прав і свобод
людини. У разі невиконання рішення суду за процедурою ампаро передбачається негайне
відсторонення посадових осіб від виконання обов’язків.
Таким чином, підсумовуючи написане, можна зробити висновок, що принципи
конституційного права є невід’ємною складовою демократичної держави. Вони утворюють
фундамент правової системи, забезпечуючи інтереси різноманітних соціальних груп
населення. Принципи на офіційному рівні визначають та закріплюють сутність і
спрямованість конституційно-правового регулювання. Виділяють чотири основні категорії
принципів конституційного права: універсальні, які у свою чергу складаються із принципу
поваги до прав людини та людської гідности, принципу розподілу влади та верховенства
права; цивілізаційні, правосімейні та національні. Завдяки конституційним принципам, які
закріплюються в Основному Законі забезпечується повага до невідчужуваних прав та свобод
людини.