МІЖРЕГІОНАЛЬНА

АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

С. М. Марченко

Задачник з логістики

Київ 2006
ББК 65.40я7
М30

Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії

управління персоналом (протокол № 9 від 26.10.05)

Марченко С. М.
М30 Задачник з логістики. — К. : МАУП, 2006. — 68 с. — Бібліогр.:
с. 64–66.
ISBN 966-608-625-5
Задачник містить практичні і ситуаційні задачі, роз’язання яких спри-
ятиме засвоєнню теоретичного матеріалу з курсу “Логістика”.
Для студентів і аспірантів економічних та управлінських спеціаль-
ностей, а також для практичних працівників, які цікавляться питаннями
логістики.

ББК 65.40я7

© Міжрегіональна Академія
управління персоналом
ISBN 966-608-625-5 (МАУП), 2006
 Вступ

Становлення ринкових відносин в Україні зумовило актив-

ний розвиток нового науково-практичного напряму — логісти-
ки. Проте вітчизняним бізнесом ця галузь поки що недостатньо
затребувана.
За рубежем логістика давно стала практичним інструментом
бізнесу, а інтегрований логістичний підхід, різні логістичні кон-
цепції, систе­ми і технології застосовують найвідоміші фірми і
корпорації, такі як ІВМ, Coca-Cola, Gеnегаl Моtоrs, Volvo, Nокіа
та багато інших.
Посилений інтерес до логістики в Україні зумовлений потре-
бою у фахівцях відповідної кваліфікації. Звісно, ще перед­часно
стверджувати, що налагоджено повноцінну підготовку фахівців
у цій галузі, досвід навчання якої у промислово розвинених краї-
нах напрацьовувався упродовж кількох десятиліть, та попри це
дисципліна “Логістика” вже стала невід’ємною складовою нав-
чальних планів багатьох вищих навчальних закладів.
Актуальність вивчення цієї дисципліни обумовлена насам-
перед тими можливостями підвищення ефективності функціо-
нування економічних систем, які містять логістичний підхід до
управління матеріальними ресурсами.
Мета задачника — засвоєння теоретичного матеріалу дис-
ципліни “Логістика” за допомогою практичних задач.
Призначений для студентів і аспірантів економічних та управ-
лінських спеціальностей, викладачів вищих навчальних закладів
і шкіл бізнесу, слухачів освітніх програм, а також для практичних
працівників, які цікавляться питаннями логістики.


 Тема 1

ЗАКУПІВЕЛЬНА ЛОГІСТИКА

1.1. Вибір постачальника

Одна із основних проблем в управлінні закупівлями матеріаль­
них ресурсів — вибір постачальника. Важливість вибору поста-
чальника пояснюється не тільки тим, що на сучасному ринку фун-
кціонує багато поста­чальників схожих матеріальних ресурсів,
але переважно тим, що постачальник повинен бути надійним
партнером підприємства в ре­алізації його логістичної стратегії.
Основні етапи вирішення цього завдання:
1. Пошук потенційних постачальників.
Оголошення конкурсу (тендера); вивчення рекламних ма-
теріалів: каталогів фірм, оголошень у засобах масової інформації
тощо; відвідування виставок і ярмарків; листування і особисті
контакти з можливими постачальниками. Завдяки комплексно-
му пошуку формується перелік потенційних постачальників ма-
теріальних ресурсів, за яким проводиться подальша робота.
2. Аналіз потенційних постачальників.
Складений перелік потенційних постачальників аналізується
за спеціальними критеріями добору прийнятних постачальників.
Таких критеріїв може бути кілька десятків, що не обмежуються
ціною та якістю продукції, яку постачають. Можна назвати ще
чимало суттєвих критеріїв вибору постачальника, не менш важ-
ливих для підприємства.
Критерії оцінки і добору генераторів матеріальних потоків
зале­жать від вимог споживчої логістичної системи і можуть бути
різні:
• надійність постачання;
• віддаленість постачальника від споживача;
• терміни виконання замовлень;
• періодичність постачань;
• умови оплати;


 • мінімальний розмір партії товару;
• можливість отримання знижки;
• частка постачальника у покритті витрат;
• повнота асортименту;
• умови розподілу ризиків;
• наявність сервісного обслуговування;
• рекламна підтримка;
• репутація постачальника;
• фінансовий стан постачальника, його кредитоспроможність
тощо.
Підприємство визначає для себе найзначущіші критерії за-
лежно від специфіки діяльності.
За результатами аналізу потенційних постачальників фор-
мується перелік конкретних постачальників, з якими проводить-
ся робота зі встановлен­ня договірних відносин.
3. Оцінка результатів роботи з постачальниками.
На вибір постачальника суттєво впливають результати роботи
за укладеними договорами. Для оцінки вже відомих постачаль-
ників часто використовують методику ранжування, за допомо-
гою якої розробляється спеціальна шкала оцінок розрахунку
рейтингу постачальника [4; 11; 16; 18; 30]. Кожному експерту
пропонують (незалежно і таємно від інших експертів) встанови-
ти коефіцієнт значущості кожного критерію в ме­жах від 0 до 1
(можуть бути встановлені межі значень коефіцієнтів від 1 до 5,
від 1 до 10 і т. д.).
Приклад
У таблиці 1 наведено приклад розрахунку рейтингу одного з
постачальників підприємства. Значущість окремих критеріїв
встановлена експертним методом працівниками служби пос-
тачання. Розраховуючи рейтинг для різних постачальників і
порівнюючи отримані значення, визначають найкращого парт-
нера. Якщо рейтинг джерела постачання нижчий за припусти-
му величину, то договір постачання за рішенням відповідаль-
них осіб може бути розірваний навіть за умови ініціювання
санкцій.


 Таблиця 1
Розрахунок рейтингу постачальника
Оцінка Добуток
Критерій вибору Значущість пос­тачальника значимості
постачальника критерію за цим критерію на
критерієм оцінку
1. Ціна 0,25 8 2,0
2. Якість товару 0,2 7 1,4
3. Надійність постачання 0,15 5 0,75
4. Умови платежу 0,15 6 0,9
5. Повнота асортименту 0,1 10 1
6. Віддаленість
0,1 9 0,9
постачальника
7. Сервісне
0,05 4 0,2
обслуговування
Разом 1,00 7,15

У розглянутому прикладі найвищий рейтинг постачальни-

ка свідчить про його перевагу. Однак для розрахунку рейтингу
може вико­ристовуватися й інша система оцінок, за якої вищий
рейтинг свідчить про вищий рівень негативних якостей поста-
чальника. У такому разі перевагу слід віддати тому постачальни-
ку, який має найнижчий рейтинг.
Для аналізу постачальників, з якими підприємство вже спів-
працює, можна також використовувати АВС-аналіз, поширений
в логістиці. В основі використання цього методу щодо аналізу
поста­чальників лежить припущення, що не всі постачальники
характеризу­ються однаковим впливом на ефективність, через що
доцільно інтен­сивніше займатися постачальниками, які мають
великий обіг [3; 16; 41].
Класифікація постачальників за методом АВС здійснюється
за такою схемою:
1. Добирається інформація про річний обіг кожного поста-
чальника.
2. Розміри обігів записуються за спадною послідовністю.
3. Розраховується частка обігу кожного постачальника у від-
сотках від загального обігу.
4. Знаходяться акумульовані значення обігу постачальників
у відсотках.
Як правило, розрізняють три групи постачальників. А-поста-
чальники — ті, з якими підприємство здійснює приблизно 75 %


обігу, такий обіг дають приблизно 5 % постачальників. В-поста-
чальники (20 %) дають переважно 20% обігу. Для С-постачаль-
ників (75 %) обіг становить приблизно 5 %.
Приклад
Припустимо, що підприємство працювало з десятьма поста­
чальниками, дані про річний обіг з якими наведено в таблиці 2.
Таблиця 2
АВС-аналіз даних стосовно постачальників
Поста­ Обіг, тис. Частка у загаль­ному Обіг кумулятив-
Група
чальники грн. обігу, % ний, %
1 2300 41,8 41,8
А
2 1845 33,6 75,4
3 510 9,3 84,7
4 345 6,3 91,0 В
5 260 4,7 95,7
6 90 1,6 97,3
7 75 1,4 98,7
8 45 0,8 99,5
С
9 23 0,4 99,9
10 7 0,1 100,0
Сума 5500 100,0 -

АВС-аналіз постачальників показує, що найбільший вне-

сок у формування загального обігу (75,4 %) зробили тільки два
по­стачальники, які й склали групу А. До групи В увійшли три
постачаль­ники, на яких припадає 20,3 % сукупного обігу. Інші
4,3 % обігу забез­печували п’ять постачальників — група С.
На основі цього аналізу можна зробити висновок про перевагу
ро­боти з певними постачальниками для цього підприємства. Так,
якщо витрати на заходи у сфері закупівель потрібно скоротити,
то доцільно приділити увагу насамперед А-постачальникам, ос-
кільки інтен­сивніша робота з ними може вплинути на загальний
обіг підприємства.
АВС-класифікацію постачальників можена здійснювати і в
розрізі товарів, що закуповуються, насамперед з А-товарами,
якщо витрати на заходи, пов’язані із за­купівлями, будуть не-
значні.
Через виявлення значення окремих товарів для підприємства
потрібно досягнути концентрації зусиль на конкретних заходах


із за­купівлі. Таким чином можна визначити ключові завдання
для систе­ми складування.
Для А-товарів, які закуповуються, можна вжити таких за-
ходів, як: точніший аналіз цін закупівель, детальний аналіз
структури витрат, всеохоплюючий аналіз ринку, отримання
кількох пропозицій від постачальників, більш жорсткі перегово-
ри щодо закупівельних цін, ретельніша підготовка замовлень на
постачання, регулярний кон­троль запасів, точніше визначення
страхових запасів тощо.
В-товари — товари, які характеризуються середньо-вартісни-
ми величинами. Залежно від їх значення з ними слід пра­цювати
або як з А-товарами, або як із С-товарами.
Через велику кількість і низьку вартість С-товарів, які заку-
повуються, головне завдання раціоналізації полягає у зниженні
витрат на оформлення замовлень і складування. Для цього потре-
буються такі заходи: спрощення оформлення замовлень, зведені
замовлен­ня, застосування простих формулювань замовлень, те-
лефонні замов­лення, спрощений складський облік, великі партії
замовлень, спро­щений контроль замовлень, встановлення більш
високого рівня стра­хових запасів тощо.
Концентрація зусиль на А-товарах чи А-постачальниках не по­
винна означати, що В- або С-товари чи постачальники залиша-
ються поза увагою. Однак їх економічний вплив не буде настіль-
ки вирішальним, як для А-класу.
Задача №1
Підприємству необхідно вибрати одного з трьох можливих
постачальників комплектувальних вузлів для виробництва ван-
тажних ліфтів. Розрахуйте рейтинги кожного з постачальників,
виходячи з додаткових даних, наведених нижче. Зробіть вибір.
А) Критерії, за якими слід оцінювати постачальників, та їх
значимість:
Частка постачаль-
Критерій Експертна оцінка Рейтинг (2 × 3)
ників
Якість товарів від 1 до 5 0,25
Ціна — 0,30
Рівень послуг — 0,15
Термін поставки — 0,10
Умови оплати — 0,20
Загальний рейтинг


 Б) Дані для розрахунку експертного оцінювання якості виробів:
Обсяг поставки Наявність
Якість товарів у балах
Постачальники комплектувальних забракованих
(2–3)/2–5 балів
вузлів, од. вузлів, од.
Перший 500 20
Другий 500 --
Третій 500 --

В) Дані для розрахунку експертної оцінки на комплектуючі

кожного з постачальників:
Ціна партії Вартість Загальна
Знижка, Ціна балів
комплекту­ доставки ціна за-
Постачальники % до мін. ціна/ря-
вальних партії, купівлі,
ціни док 5·5 балів
вузлів, грн. грн. грн.
Перший 20000 3 600
Другий 25000 5 350
Третій 22000 4 400

Г) Дані для розрахунку оцінки рівня послуг, які надаються без-

коштовно:
Вид послуг Оціню­
Заміна Паку­ Разом вання за
Постачаль­ Конт­ Розшук
Інфор­ брако­ вання надано 5-баль-
ники роль у у разі
маційні ваних в ящи- послуг ною сис-
дорозі втрати
вузлів ки темою
Перший + + +
Другий + + + +
Третій + + + +

Д) Термін поставки у днях: у першого постачальника — 10 днів,

у другого — 9 днів, у третього — 8 днів.
Е) Умови оплати у першого і другого постачальників — за
20 днів до відправлення партій комплектувальних вузлів до спо-
живача, у третього — за 15 днів до відвантаження партії.

Задача № 2
Для оцінки постачальників А, Б, В і Г використано критерії:
ціна — 0,5, якість — 0,2, надійність постачання — 0,3. У дуж-
ках зазначено значимість критерію. Оцінку постачальників за


результатами роботи в розрізі зазначених критеріїв (десятибаль-
на шкала) наведено в таблиці:
Оцінка постачальників за критерієм
Критерій Постачальник Постачальник Постачальник Постачаль-
А Б В ник Г
Ціна 8 4 9 2
Якість 5 8 2 4
Надійність 3 4 5 10

Кому із постачальників доцільно віддати перевагу на продов-

ження договірних відносин?
а) постачальнику А;
б) постачальнику Б;
в) постачальнику В;
г) постачальнику Г.
Задача № 3
Розрахувати рейтинг для різних постачальників, порівняти
отримані значення для визначення найкращого партнера, зроби-
ти висновки.
Оцінка поста- Добуток значи-
Критерій вибору Значимість критерію чальника за мості критерію
постачальника критерієм на оцінку
1 2 3 4 1 2 3 4 1 2 3 4
1. Ціна 0,25 0,22 0,11 0,18 4 6 7 8
2. Якість товару 0,2 0,21 0,18 0,16 6 8 5 6
3. Надійність поста-
0,05 0,11 0,12 0,08 8 7 4 9
чання
4. Умови оплати 0,05 0,13 0,11 0,09 7 5 8 5
5. Повнота асорти-
0,2 0,1 0,1 0,09 6 9 8 9
менту
6. Віддаленість
постачальника від 0,03 0,07 0,05 0,1 6 4 8 9
споживача
7. Сервісне обслуго-
0,03 0,07 0,05 0,1 8 9 4 9
вування
8. Фінансовий
ста­н постачальни-
0,02 0,06 0,03 0,17 6 7 3 9
ка, його кредито­
спроможність
Разом 1,0 1,0 1,0 1,0

Найвищий рейтинг постачальника свідчить про його перевагу.

10
 Задача № 4
Припустимо, що підприємство працювало з десятьма поста-
чальниками, дані про річний обіг з якими наведено в таблиці.
Обіг, Частка в Обіг кумулятив-
Постачальники Група
тис. грн. загальному обігу, % ний, %
1 2800
2 1930
3 620
4 395
5 299
6 110
7 79
8 53
9 32
10 10
Сума 6328 100

Розрахувати:
1. Частку обігу кожного постачальника у відсотках до загаль-
ного обігу.
2. Знайти акумульовані значення обігу постачальників у від-
сотках.
3. Зробити висновки.

Задача № 5
Припустимо, що підприємство працювало з десятьма поста-
чальниками, дані про річний обіг з якими наведено в таблиці.
Обіг, Частка у загаль- Обіг кумулятив-
Постачальники Група
тис. грн. ному обігу, % ний, %
1 2300
2 1845
3 510
4 345
5 260
6 90
7 75
8 45
9 23
10 7
Сума 5500 100

11
 Задача № 6
Загальна сума укладених договорів на постачання матеріаль-
них ресурсів з постачальниками становила 4000 тис. грн, з них
безпосередньо з фірмою-постачальником “Тандем” — 2500 тис.
грн. Цього постачальника потрібно включити у групу:
а) А-постачальників;
б) Б-постачальників;
в) В-постачальників;
г) Г-постачальників.
Розрахувати:
1. Частку обігу кожного постачальника у відсотках до загаль-
ного обігу.
2. Знайти акумульовані значення обігу постачальників у від-
сотках.
3. Зробити висновки.

1.2. Визначення економічного розміру замовлення

В основі визначення партії постачання в закупівельній ло-
гістиці використовують показник оптимального (економіч-
ного) розміру замовлення. Цей показник виражає потужність
матеріального пото­ку, спрямованого постачальником за замов-
ленням споживача і який забезпечує для останнього мінімальне
значення суми двох логістичних складових: транспортно-заготі-
вельних витрат і витрат на форму­вання і збереження запасів.
Визначаючи розмір замовлення, необхідно зіставити витрати
на утримання запасів і витрати на подання замовлень. Оскільки
се­редній обсяг запасів дорівнює половині розміру замовлення,
збільшення партій замовлення приведе до збільшення середньо-
го обся­гу запасів. З іншого боку, чим більшими партіями здійс-
нюється за­купівля, тим рідше доводиться робити замовлення, а
отже, зменшу­ються витрати на їх подання. Оптимальний розмір
замовлення по­винен бути таким, щоб сумарні річні витрати на
подання замовлень і на утримання запасів були найменшими за
цим обсягом спожи­вання.
Економічний розмір замовлення (economic order quantity —
ЕОQ) визначається за формулою, отриманою Ф. У. Харрісом. Од-
нак у те­орії управління запасами вона більш відома як формула
Вілсона [2; 4; 16; 25]:

12
 2C 0 S
E OQ = ,
C iU
де ЕОQ — економічний розмір замовлення, од.; С0 — витрати на
виконання замовлення, грн.; Сі — закупівельна ціна одиниці то-
вару, грн.; S — річний обсяг продажів, од.; U — частка витрат
зберігання в ціні одиниці товару.
Приклад
Знайдемо економічний розмір замовлення за таких умов: згід-
но з да­ними обліку вартість подання одного замовлення становить
200 грн, річна потреба в комплектуючому виробі — 1550 шт., ціна
одиниці комплек­туючого виробу — 560 грн, вартість зберігання
комплектуючого виробу на складі дорівнює 20 % його ціни. Визна-
чити оптимальний розмір замовлення на комплектуючий виріб.
Тоді економічний розмір замовлення дорівнюватиме:
2 ⋅ 200 ⋅1550
E OQ = = 74 , 402 од.
0 , 2 ⋅ 560
Щоб уникнути дефіциту комплектуючого виробу, можна ок-
руглити оптимальний розмір замовлення у більший бік. Таким
чином, оп­тимальний розмір замовлення на комплектуючий ви-
ріб становитиме 75 шт.
Отже, протягом року потрібно розмістити 21 (1550/75) замо-
влення.
На практиці у процесі визначення економічного розміру замов­
лення доводиться враховувати більшу кількість факторів, ніж у
базовій формулі. Найчастіше це пов’язано з особливими умовами
постачань і характеристиками продукції, з яких можна отримати
певний зиск, якщо взяти до уваги такі фактори: знижки на транс-
портні тарифи за­лежно від обсягу вантажоперевезень, знижки з
ціни продукції залежно від обсягу закупівель, інші уточнення.
Транспортні тарифи та обсяг вантажоперевезень. Якщо
транспортні витрати несе покупець, під час визначення розмі-
ру замовлення потрібно враховувати і транспортні витрати. Як
правило, чим більша партія постачання, тим нижчі витрати на
транспортуван­ня одиниці вантажу. Тому за інших рівних умов
підприємствам вигідні такі розміри постачань, що забезпечують
економію транспортних витрат. Однак ці розміри можуть переви-

13
щувати економічний розмір замовлення, розрахований за форму-
лою Вілсона. При цьому, якщо збільшується розмір замовлення,
збільшується обсяг запасів, а отже, і витрати на їх утримання.
Для прийняття обґрунтованого рішення потрібно розраху­
вати сумарні витрати — з урахуванням і без урахування економії
транспортних витрат — і порівняти результати.
Приклад
Розрахуємо вплив транспортних витрат на економічний обсяг
замовлення на основі попереднього прикладу з додатковою умо­
вою, що тариф на транспортування дрібної партії становитиме
1 грн за одиницю вантажу, а тариф на транспортування вели-
кої партії — 0,7 грн за одиницю вантажу, великою партією вва-
жається 85 одиниць (табл. 3).
Таблиця 3
Вплив транспортних витрат на економічний обсяг замовлення
Обсяг замовлення, од.
Витрати, грн.
75 85

На утримання запасів 85/2 · 560 · 0,2 = 4760

75/2 · 560 · 0,2 = 4200
На подачу замовлень 18 · 200 = 3600
21 · 200=4200 75 · 1 = 75
Транспортні витрати 85 · 0,7 = 59,5

Загальні витрати 8475 8419,5

Отже, за розрахунками, другий варіант привабливіший.

Знижки з ціни залежно від обсягу закупівель. Знижки з ціни
за­лежно від обсягу закупівель розширюють формулу економічно-
го розміру замовлення так само, як і знижки на транспортні та-
рифи, які визначаються обсягом вантажоперевезень. Включення
знижок у базову модель ЕОО зводиться до розрахунку сукупних
витрат і відповідного економічного розміру замовлення для кож-
ного обсягу (і ціни) закупівлі. Якщо за певного обсягу закупівлі
знижка буде достатньою, щоб ком­пенсувати зростання витрат на
утримання запасів за винятком скоро­чення витрат на розміщен-
ня замовлень, такий варіант, можливо, виявиться вигідним.
Приклад
Підприємство закуповує деталі за ціною 25 грн за одиницю,
річна потреба в деталях — 4800 шт., витрати на зберігання од-
нієї деталі — 5 грн, витрати на організацію одного замовлення —
100 грн.

14
 Знайдемо економічний обсяг замовлення:
2 ⋅100 ⋅ 4800
E OQ = = 438,17 од.
5
Таким чином, економічний обсяг замовлення становитиме
439 де­талей, а кількість замовлень на рік — 11 (4800/439). Вра-
хуємо систему знижок (табл. 4).
Таблиця 4
Система знижок, які надає постачальник
Обсяг замовлення, од. Ціна за одиницю, грн.
0–500 25,0
500–1000 24,8
1000 і більше 24,7

Визначимо сумарні річні витрати (табл. 5).

Таблиця 5
Розрахунок сумарних річних витрат для різних обсягів замовлень
Обсяг замовлення, од.
Витрати, грн.
400 500 1000
На організацію 4800/500 · 100 = 4800/1000 · 100 =
11 · 100 = 1100
замовлень = 960 = 480
На зберігання од-
400 · 5 = 2000 500 · 5 = 2500 1000 · 5 = 5000
ного замовлення
На придбання
25 · 4800 = 24,8 · 4800 =
запасів для 24,7 · 4800 = 118560
= 120000 = 119040
річної потреби
Загальні витрати 123100 122500 124040

Отже, за розрахунками, найкращим буде другий варіант (об-

сяг замовлення — 500 од.), який забезпечує найменші річні су­
марні витрати.
Задача № 7
Компанія “Інтеркомп’ютерсистема”, яка займається про-
дажем комп’ютерних комплектуючих, визначила, що розмір
замовлення на комплектуючі не є оптимальним. Вам, як ло-
гістик-менеджеру, було доручено знайти оптимальний розмір
замовлення. Після розрахунків визначено, що вартість одного
замовлення становить 200 ум. од., річна потреба в комплекту-
ючих — 1550 ум. од., а ціна одиниці комплектуючого виробу —

15
560 ум. од. Також було визначено, що вартість зберігання на
складі дорівнює 20% від його закупівельної ціни.
Методичні вказівки:
І — витрати на зберігання одиниці запасу; Q — розмір замо-
влення; Q* — оптимальний розмір замовлення; S — потреба в
товарно-матеріальних цінностях за певний період; A — вартість
подання одного замовлення.
Витрати (С) на зберігання запасів у певний період складають-
ся з таких елементів:
1. Загальна вартість замовлень (вартість форм документації,
витрати на розробку вимог поставки, на каталоги, на конт-
роль за виконанням замовлення та ін.).
2. Ціна замовленого комплектуючого.
3. Вартість зберігання запасу.
Математично витрати можна подати так:
C = AS/Q + SP + IQ/2,
де Р — ціна одиниці замовленого комплектуючого
Величину витрат необхідно мінімізувати:
С > mіn
Диференціювання дає формулу розрахунку оптимального об-
сягу замовлення (формулу Вілсона):
Q* = 2 AS/I,
де Q — оптимальний розмір замовлення; A — вартість подання
*

одного замовлення; S — потреба в товарно-матеріальних ціннос-

тях; I — витрати на зберігання одиниці запасу.

Варіанти для самостійного розв’язання

Варіант Вартість Потреба в Ціна одиниці Витрати на
одного товарно- комплектуючого зберігання
замовлення матеріальних виробу (ум. од.) одиниці запасу
(ум. од.) цінностях за (%)
певний період
(шт.)
1 2 3 4 5
1 220 1560 200 20
2 210 1467 310 20
3 200 1378 210 20
4 190 1450 430 20
5 193 1790 216 20
6 145 1689 211 20

16
 Закінчення табл.
1 2 3 4 5
7 189 1636 314 20
8 231 1309 234 20
9 250 1590 124 20
10 219 1575 231 20
11 234 1384 275 20
12 240 1283 319 20
13 241 1748 416 20
14 209 1379 136 20
15 205 1836 324 20
16 199 1520 158 20
17 194 1245 154 20
18 185 1739 148 20
19 167 1843 162 20
20 159 1429 423 20
21 203 1249 321 20
22 206 1628 347 20
23 214 1493 226 20
24 152 1405 222 20
25 238 1734 412 20
26 140 1902 333 20

Задача № 8
Вартість одного замовлення становить 25 грн за одиницю, річ-
на потреба у виробі — 2000 шт., ціна одиниці виробу — 50 грн,
вартість отримання виробу на складі становить 20 % його ціни.
Оптимальний обсяг замовлення (одиниць):
А) 25; Б) 50; В) 100; Г) 150.
Задача № 9
Надходження і попит окремої групи товарів — 200 000 ум. од.
Загальна кількість надходження і попиту товарів — 50 000 ум. од.
Визначити частку і відсоток на попит окремої групи товарів.
Задача № 10
Продаж товарів за рік становив 150 000 ум. од.
Кількість підприємств і фірм, які обслуговуються, — 5000.
Визначити середньомісячний і середньоденний обіг продажу
продукції, який припадає на одну фірму.
Задача № 11
Знайдемо економічний обсяг замовлення за таких умов: згідно
з даними обліку вартість одного замовлення становить 300 грн,
річна потреба в комплектуючому виробі — 2150 шт., ціна одини-

17
ці комплектуючого виробу — 545 грн, вартість зберігання виробу
на складі становить 20 % його ціни, тариф на транспортування
дрібної партії — 1 грн за одиницю вантажу, а тариф на транспор-
тування великої партії — 0,7 грн за одиницю вантажу, великою
партією вважається 90 одиниць. Визначити оптимальний обсяг
замовлення на комплектуючий виріб, а також розрахувати вплив
транспортних витрат на економічний обсяг замовлення.
Задача № 12
Підприємство закуповує деталі за ціною 35 грн за одиницю,
річна потреба в деталях — 5200 шт., витрати на зберігання од-
нієї деталі — 8 грн, витрати на організацію одного замовлення —
110 грн. Визначити оптимальний обсяг замовлення.
Задача № 13
Вартість одного замовлення становить 85 грн за одиницю, річ-
на потреба у виробі — 10000 шт., ціна одиниці виробу — 150 грн,
вартість отримання виробу на складі — 20 % від його ціни. Виз-
начити оптимальний обсяг замовлення.

18
 Тема 2

ЛОГІСТИКА ЗАПАСІВ

2.1. Аналіз АВС–XYZ в управлінні матеріальними

запасами
АВС-аналіз є методом, за допомогою якого визначають ступінь
розподілу конкретної характеристики між окреми­ми елемента-
ми будь-якої множини. В його основу покладено припу­щення,
що порівняно незначна кількість видів товарів, які повинні неод­
норазово закуповуватися, становить велику частину загальної
вартості товарів, що закуповуються.
В основі методу АВС лежить так зване правило Паретто. Від­
повідно до правила Паретто безліч керованих об’єктів поділяєть-
ся на дві неоднакові частини (80/20). Поширений в логістиці ме­
тод АВС пропонує більший поділ — на три частини.
Щодо управління матеріальними запасами метод АВС —
спосіб нормування і контролю за станом запасів, який полягає
в розподілі но­менклатури N, реалізованих товарно-матеріальних
цінностей на три нерівнопотужних підмножини А, В і С на основі
деякого формального алгоритму [33].
Для АВС-аналізу необхідно:
1) встановити вартість кожного товару (за закупівельними ці-
нами);
2) розташувати товари за зменшенням ціни;
3) знайти суму даних про кількість і витрати на придбання;
4) розподілити товари на групи залежно від їх питомої ваги в
загальних витратах на придбання.
Товарні запаси розподіляються на три групи — А, В, С за їх пи-
томою вагою в загальних витратах на придбання. Однак розподіл
на три групи необов’язковий, кількість груп та їх межі вибира-
ються довільно. Найпоширеніша класифікація така:
Група “А”: найбільш дорогі та коштовні товари, на частку
яких припадає приблизно 75–80 % загальної вартості запасів,
але вони становлять лише 10–20 % загальної кількості товарів,
які зберігаються.

19
 Група “В”: середні за вартістю товари. Їх частка в загальній сумі
за­пасів становить приблизно 10–15 %, але у кількісному відношен-
ні ці запа­си становлять 30–40 % продукції, яка зберігається.
Група “С”: найдешевші. Вони становлять 5–10 % від загаль-
ної вар­тості виробів, які зберігаються, і 40–50 % від загального
обсягу зберігання.
Аналіз АВС показує значення кожної групи товарів. Зазвичай на
20 % всіх товарів із запасів припадає 80 % всіх витрат. Виходячи з
цього, для кожної з трьох груп товарів закладається різний ступінь
деталізації під час планування та контролю.
Аналіз АВС дає змогу класифікувати асортиментні одиниці
за їх вартістю. Принцип диференціації асортименту у процесі
аналізу ХYZ інший — тут весь асортимент поділяють на три гру-
пи залежно від рівномірності попиту і точності прогнозування.
Група “X” містить товари, попит на які рівномірний або мо­же
незначно коливатися. Обсяг реалізації товарів цієї групи добре
прогнозується.
Група “Y” містить товари, які споживають в обсягах, що ко­
ливаються. Зокрема, до цієї групи можна віднести і товари сезон­
ного характеру попиту. Можливості прогнозування попиту за
товара­ми групи “Y” середні.
Група “Z” містить товари, попит на які лише епізодичний,
жодні тенденції відсутні. Прогнозувати обсяги реалізації то­варів
групи “Z” складно.
Ознакою, на основі якої конкретну позицію асортименту
зарахову­ють до групи X, Y або Z, є коефіцієнт варіації попиту (ν)
за цією по­зицією:

(xi − xc )2
ν = n ⋅100 ,
xc

де хі — і-то значення попиту за оцінюваною позицією; х — серед-

нє значення попиту за оцінюваною позицією за період n; п — ве-
личина періоду, за який зроблено оцінку.
Величина коефіцієнта варіації змінюється в межах від нуля
до нескінченності. Поділ на групи X, Y і Z може бути здійснений
на основі алгоритму:

20
 1) група X — інтервал 0 < V < 10%;
2) група Y — інтервал 10% < V < 25%;
3) група Z — інтервал 25% < V < ∞.
Результатом спільного аналізу АВС і ХYZ є матриця, яка
складається з дев’яти різних класів (рис. 1).
А В С
Висока споживча Середня споживча Низька споживча
вартість вартість вартість
X-
матеріал Високий ступінь Високий ступінь Високий ступінь
надійності прогнозу надійності прогнозу надійності прогнозу
споживання споживання споживання
Висока споживча Середня споживча Низька споживча
вартість вартість вартість
Y-
матеріал Середній ступінь Середній ступінь Середній ступінь
надійності прогнозу надійності прогнозу надійності прогнозу
споживання споживання споживання
Висока споживча Середня споживча Низька споживча
вартість вартість вартість
Z-
матеріал Низький ступінь Низький ступінь Низький ступінь
надійності прогнозу надійності прогнозу надійності прогнозу
споживання споживання споживання
Рис.1. Комбінація АВС- і ХYZ-аналізу
Поєднання даних про співвідношення кількості та вартості
АВС-аналізу з даними про співвідношення кількості і структури
споживан­ня ХYZ-аналізу дають змогу отримати цінні інструмен-
ти щодо планування, контролю й управління для системи поста-
чання в цілому і управління запасами зокрема.
Задача № 14
Згідно з АВС-аналізом до групи “А” зараховують:
а) найбільш дорогі та коштовні товари, на частку яких при-
падає приблизно 75–80 % загальної вартості запасів, але вони
становлять лише 10–20 % загальної кількості товарів, які збері-
гаються;
б) середні за вартістю товари, частка яких у загальній сумі за-
пасів становить приблизно 10–15 %, але у кількісному виразі ці
запаси становлять 30–40% продукції, яка зберігається;
в) найдешевші товари, які становлять 5–10 % від загальної
вартості виробів, що зберігаються, і 40–50 % — від загального
обсягу зберігання.

21
 Задача № 15
Відповідно до методу Паретто множина керованих об’єктів
поділяється на дві частини у пропорції:
а) 10/90;
б) 20/80;
в) 40/60;
г) 50/50.
Задача № 16
Диференціація запасів за методом АВС здійснюється на основі:
а) витрат на придбання запасів;
б) ступеня рівномірності попиту і точності прогнозування;
в) конкурентоспроможності товарної позиції;
г) життєвого циклу товарів.
Задача № 17
Визначити черговість етапів АВС-аналізу:
а) товарів на групи залежно від їх питомої ваги в загаль­них
витратах на придбання;
б) розташування товарів за зменшенням ціни;
в) встановлення вартості товарів за закупівельними цінами;
г) підсумовування даних про кількість і витрати на придбання.
Задача № 15
Диференціація запасів за методом ХYZ здійснюється на основі:
а) витрат на придбання запасів;
б) ступеня рівномірності попиту і точності прогнозування;
в) конкурентоспроможності товарної позиції;
г) життєвого циклу товарів.
Задача № 16
Згідно з ХYZ-аналізом товари сезонного характеру попиту мо-
жуть бути зараховані до групи:
а) X;
б) Y;
в) Z.

2.2. Розрахунок параметрів системи управління

запасами
Система управління запасами — сукупність правил і показ­
ників, які визначають момент часу й обсяг закупівлі продукції
для поповнення запасів [22, с. 89].

22
 Параметри системи управління запасами:
• точка замовлення — мінімальний (контрольний) рівень за-
пасів продукції, за умови досягнення якого потребується їх
поповнення;
• нормативний рівень запасів — розрахункова величина за-
пасів, яка досягається під час чергової закупівлі;
• обсяг окремої закупівлі;
• частота закупівель — тривалість інтервалу між двома мож-
ливими закупівлями продукції, тобто періодичність по­
повнення запасів продукції;
• поповнювана кількість продукції, за якої досягається міні-
мум витрат на зберігання запасу згідно із заданими витрата-
ми на попов­нення і заданими альтернативними витратами
інвестованого капіта­лу.
У логістиці застосовуються такі технологічні системи управ-
ління запасами [4; 8; 17; 25; 26; 36]:
• система управління запасами з фіксованим розміром замов­
лен­ня;
• система управління запасами з фіксованою періодичністю
за­мовлення;
• система із встановленою періодичністю поповнення запасів
до встановленого рівня;
• система “максимум — мінімум”.
Для ситуації, коли відсутні відхилення від запланованих по-
казників і запаси споживаються рівномірно, в теорії управління
запасами розроблено дві основні системи управління запасами:
система управління запасами з фіксованим розміром замовлен­
ня і система управління запасами з фіксованою періодичністю
за­мовлення. Інші системи управління запасами (система зі вста-
новленою періодичністю поповнення запасів до встановленого
рівня і система “максимум — мінімум”) є модифікацією цих двох
систем.
Приклад системи управління запасами з фіксованим роз-
міром замовлення.
Відомо, що витрати на поставку одиниці продукції Со = 15 грн,
річне споживання S = 1200 од., річні витрати на зберігання оди-
ниці продукції Cui = 0,1 грн, розмір партії постачання: 100, 200,
400, 500, 600, 800, 1000 од., річне виробництво Р = 15000 од.,
витрати, обумовлені дефіцитом, h = 0,4 грн за одиницю.

23
 Визначити: 1) оптимальний розмір партії, що закуповується;
2) оптимальний розмір партії, що замовляєть-
ся, при поповненні замовлення на кінцевий
інтервал;
3) оптимальний розмір партії в умовах дефіциту.
Розв’язання:
1. Розрахунок оптимального розміру партії, що закуповується:

2 ⋅ C0S 2 ⋅15 ⋅1200

g0 = = = 600 од.
Cui 0 ,1
2. Оптимальний розмір партії, що замовляється при власному
виробництві:

2 ⋅ C0S 2 ⋅15 ⋅1200 36000

gm = = = = 391304 = 626 од.
Cui (1 − S P ) 0 ,1(1 − 1200 15000 ) 0 , 092

3. Оптимальний розмір партії в умовах дефіциту:

Cui + h 0 ,1 + 0 , 4
gS = g0 = 600 = 600 1, 25 = 670 од.
h 0, 4

Висновок
Оптимальний розмір партії, що закуповується, становить
600 од., при власному виробництві — 626 од., в умовах дефіци-
ту — 670 од., тобто найбільший розмір партії виникає в умовах
дефіциту.
Приклад системи управління запасами з фіксованою періо-
дичністю замовлення.
Визначити оптимальний розмір партії при основній зниж-
ці. Річне споживання дорівнює 1000000 од., витрати на поста-
чання становлять 25 грн/од. Структура цін і витрати наведені
в таблиці 6.
Таблиця 6
Структура цін і витрати
Розмір партії Витрати на зберігання
Ціна, грн/од.
постачання, од. запасів, гр. од.
0–9999 2,5 0,6
10000–19999 2,0 0,4
20000 і більше 1,5 0,3

24
 Розв’язання:
При ціні за одиницю 2,5 грн розмір партії становить:

2 ⋅ 25 ⋅106
g0 = = 9128 од.
0, 6
При ціні за одиницю 2,0 грн розмір партії становить:

2 ⋅ 25 ⋅106
g0 = = 11180 од.
0, 4
При ціні за одиницю 1,5 грн розмір партії становить:

2 ⋅ 2 , 5 ⋅106
g0 = = 12909 од.
0, 2
При ціні за одиницю продукції 2,5 грн підприємству вигідно
робити замовлення.
Необхідно порівняти сумарні річні витрати для партій, розмір
яких більше 10000 одиниць продукції.
Для цього використовується формула:
C = C o S go + SC 1 + igo 2 ,
де C1 — ціна одиниці продукції.
Загальні річні витрати при ціні 2,0 грн:
С 2,0 = 25 · 1000000/11180 + 2,0 · 1000000 + 0,4/2 · 11180 = 200447 грн.
Для визначення загальних річних витрат при ціні 1,5 грн
маємо використати мінімальний обсяг партії в 20000 од., а не ве-
личину g0 = 12909 грн, розраховану вище. В цьому разі сумарні
річні витрати становитимуть:
С1,5 = 25 · 100000/20000 + 1,5 · 1000000 + 0,3/2 · 20000 = 1504250 грн.
Висновок
На основі розрахунків можна дійти висновку, що доцільно за-
куповувати партіями по 20000 од. і більше, оскільки в такому
разі витрати мінімальні.
Задача № 17
Відомо, що витрати на поставку одиниці продукції Со = 30 грн,
річне споживання S = 2000 од., річні витрати на зберігання оди-

25
ниці продукції Cui = 0,8 грн, розмір партії поставки: 100, 200,
400, 500, 600, 800, 1000 од., річне виробництво Р = 25000 од.,
витрати, зумовлені дефіцитом, h = 0,8 грн/од.
Визначити: 1) оптимальний розмір партії, що закуповується;
2) оптимальний розмір партії, що замовляється,
при поповненні замовлення на кінцевий інтер-
вал;
3) оптимальний розмір партії в умовах дефіциту.
Задача № 18
Велика оптово-посередницька фірма займається поставкою і
продажем в Україні дрібної побутової техніки фірми “SONY”.
Через значні коливання попиту на продукцію, що реалізуєть-
ся, фірма запровадила систему управління запасами, яка б авто-
матично визначала рівень запасу, що залишився на складі, конт-
ролювала інтервал між замовленнями та своєчасно інформувала
відповідних людей про потребу поповнення запасу до постійного
рівня.
Ваше завдання: розрахувати параметри системи управління
запасами зі встановленою періодичністю поповнення запасів до
постійного рівня.
Умовні позначення:
S — річна потреба в товарах, од.; N — кількість робочих днів
в періоді; t — час поставки, дні; I — інтервал часу між замо-
вленнями; FCn — умовно-постійні витрати на поставку однієї
партії, грн; VC — умовно-змінні витрати на зберігання одиниці
запасу за день, грн.; ЗАМопт — оптимальний розмір замовлен-
ня; З — можлива затримка у поставках, дні; СПодн — очікуване
денне споживання, од./дн.; СПt — очікуване споживання за час
поставки, од.; СПmax — максимальне споживання за час постав-
ки, од.; ЗАПгар — гарантійних запас, од.; ЗАПп — пороговий рі-
вень запасу, од.; ЗАПмб — максимально бажаний запас, од.
Формули для розрахунку:
1. Інтервал часу між замовленнями:
I = N · ЗАМопт/S.
2. Очікуване денне замовлення:
СПодн = S/N.
3. Очікуване споживання за час поставки:
СПt = t · СПодн.

26
4. Максимальне споживання за час поставки:
СПmax = (t+З)+ СПодн.
5. Гарантійний запас:
ЗАПгар = СПmax – СПt.
6. Пороговий рівень запасу:
ЗАПп = ЗАПгар + СПmax.
7. Максимально бажаний запас:
ЗАПмб = ЗАПп + І · СПодн.

Вихідні дані
ЗАМопт — 75
N — 226
Варіант S t З
1 1200 5 2
2 1320 6 2
3 1595 3 1
4 1800 8 3
5 1460 12 6
6 1555 3 1
7 1820 6 1
8 1160 5 2
9 1230 4 1
10 1580 11 2
11 1470 13 6
12 1365 5 2
13 1520 9 4
14 1100 7 2
15 1095 3 1
16 1020 6 3
17 1960 5 1
18 1355 13 5
19 1640 11 4
20 1685 16 5
21 1670 8 3
22 1930 9 3
23 1345 7 3
24 1235 4 2
25 1495 5 2

27
 Задача № 19
Визначити оптимальний розмір партії при основній знижці. Річ-
не споживання дорівнює 700000 од., витрати на постачання одини-
ці продукції становлять 45 грн. Структуру цін і витрати наведено в
таблиці 7.
Таблиця 7
Структура цін і витрати
Розмір партії постачання, Витрати на зберігання
Ціна, грн/од.
од. запасів, гр. од.
0–9999 7,5 0,8
10000–19999 5,4 0,6
20000 і більше 3,5 0,4

Задача № 20
За даними таблиці 8 розрахувати показники оборотності за-
пасів фарби за кожною позицією товарного асортименту — ко-
ефіцієнт обіговості (разів) та час обігу запасів (діб).
Таблиця 8
Показники обіговості запасів фарби
Товар Середньорічний запас, т Реалізація
А 90 240
Б 45 120
В 36 80

Задача № 21
Підприємству в плановому році необхідно виконати ремонтні
роботи на суму 20 тис. грн. Із звітних даних попередніх років ві-
домо, що частка матеріальних витрат у загальній вартості ремонт­
них робіт становить 50 %. Визначити потребу в лакофарбових
матеріалах, якщо в загальних витратах матеріальних ресурсів
вони становлять 18 %, а їх планова ціна — 45 грн за 1 м3.
Задача № 22
На комбінаті залізобетонних виробів з неперервним циклом
виробництва середньодобові надходження і відвантаження виро-
бу А на склад і зі складу готової продукції становлять відповідно
1600 і 1200 шт. Час перебування продукції на складі від моменту
надходження до моменту відвантаження — в середньому 8 діб,
оптова ціна одного виробу — 10 грн. Визначити норматив запасів
готової продукції в натуральному і грошовому виразах, а також
у днях обіговості.

28
 Задача № 23
На підприємстві планується виробити товарної продукції на
суму 55 млн грн, на початок року залишки нереалізованої про-
дукції очікуються на суму 6,2 млн грн, до кінця року їх величина
повинна скласти 14 діб. Визначити плановий обсяг продукції,
яка реалізується.
Задача № 24
За даними таблиці 9 розрахувати показники обіговості запасів
залізобетонних виробів за кожною асортиментною позицією —
коефіцієнт обіговості (разів) та час обігу запасів (діб).
Таблиця 9
Показники обіговості запасів залізобетонних виробів
Товар Середньорічний запас, т Реалізація
А 80 140
Б 74 92
В 35 100

Задача № 25
Підприємству у плановому році необхідно виконати ремонтні
роботи на суму 20 тис. грн. Із звітних даних попередніх років ві-
домо, що частка матеріаль­них витрат у загальній вартості ремонт­
них робіт становить 50 %. Визначити потребу в лакофарбових
матеріалах, якщо в загальних витратах матеріальних ресурсів на
них припа­дає 18 %, а їх планова ціна — 45 грн за 1 м3.
Задача № 26
На підприємстві з неперервним циклом виробництва серед-
ньодобові надходження і відван­таження виробу А на склад і зі
­складу готової продукції становлять відповідно 1600 і 1200 шт.
Час перебування продукції на складі від моменту надходження
до моменту відвантаження — в середньому 8 діб. Оптова ціна од-
ного виробу — 10 грн. Визначити норматив запасів готової про-
дукції в натуральному і грошовому виразах, а також у днях обі-
говості.
Задача № 27
За даними таблиці 10 розрахувати показники обіговості за-
пасів взуття за кожним видом товару — коефіцієнт обіговості
(разів) і час обігу запасів (діб).

29
 Таблиця 10
Показники обіговості запасів взуття
Товар Середньорічний запас, тис. Реалізація
А 115 430
Б 45 167
B 78 218

Задача № 28
На підприємстві середньодобові надходження і відвантажен-
ня виробу А на склад і зі скла­ду готової продукції становлять
відповідно 400 і 200 шт. Час перебування продукції на складі
від моменту надхо­дження до моменту відвантаження — в серед-
ньому дві до­би. Оптова ціна одного виробу — 17 грн. Визначити
норма­тив запасів готової продукції в натуральному і грошовому
виразах, а також у днях обіговості.
Задача № 29
На підприємстві планується виро­бити товарної продукції на
суму 58 млн грн. На початок року залишки нереалізованої про-
дукції очікуються в розмірі 3,8 млн грн; до кінця року їх величи-
на повинна становити 30 діб. Визначити плановий обсяг продук-
ції, яка реалізується.
Задача № 30
За даними таблиці 11 розрахувати показники обіговості за-
пасів з кожного товару — коефіцієнт обіговості (разів) та час обі-
гу запасів (діб).
Таблиця 11
Показники обіговості запасів товару
Товар Середньорічний запас, т Реалізація
А 5 14
Б 7 21
В 33 37

Задача № 31
Підприємство згідно з договором поставки отримає в наступному
році (360 днів) 120 м3 пиломатеріалів. Постачальник зобов’язується
відвантажити пиломатеріали залізницею у піввагонах за таким гра-
фіком: у січні, травні та вересні, тобто тричі на рік. Розрахувати
норматив виробничого запасу пиломатеріалів і витрати зі зберіган-
ня запасів пиломатеріалів на складі за умови, що витрати станови-

30
тимуть 0,2 грн на добу за кожний кубометр деревини. При розра-
хунках звернути увагу на те, що підприємство рівномірно споживає
пиломатеріали і на кінець кожного четвертого місяця року запаси
деревини до­ходять до нульової позначки. Підготовчий запас за нор-
мою — одна доба (у днях виробничого споживання).
Задача № 32
Підприємство протягом кварталу (90 днів) повинно виготови-
ти 450 верстатів. Тривалість виробничого циклу одного верстата
становить 82 год. На початок кварталу в цехах підприємства вже
перебували у вигляді виробничого заділу вузли та деталі до вер-
статів. Собівартість виготовлення одного верстата — 8500 грн.
Коефіцієнт нарощення затрат на виробництво верстатів — 0,85.
Якими повинні бути нормативи запасів незавершеного виробниц-
тва в натуральних одиницях і грошовому вимірюванні?
Задача № 33
Для виконання виробничої програми під­приємству потріб-
но 60 т листової сталі. Її можна придба­ти на заводі-виробнику
транзитом або зі складу посеред­ницької фірми. Завод-виробник
зобов’язується відванта­жувати метал у повному обсязі на поча-
ток планового пе­ріоду. Посередник пропонує сталь щодобово до-
ставляти безпосередньо на робочі місця. Плановий період — 30
ка­лендарних діб. Необхідні дані для розрахунку транспорт­но-за-
готівельних витрат за обома варіантами наведено в таблиці 12. На-
звати оптимальний варіант забезпечення під­приємства металом.
Таблиця 12
Транспортно-заготівельні витрати
Показники Одиниця виміру Транзитом Зі складу
Відпускна ціна грн./т 800 грн/т 800 грн/т
листової сталі
Націнка до ціни % — 30 %
Відстань перевезень км 100 км 50 км
Спосіб перевезень грн./т/км Вагоном Автомашиною
Транспортні тарифи грн. 1,0 грн/т/км 2,0 грн/т/км
Витрати зі зберігання грн./т 0,5 грн/доб. —
сталі на одну добу
Вартість послуг з ком­ грн./т 1,0 грн/т
плектування листової
сталі згідно з вимога-
ми спо­живача

31
 Задача № 34
На збутовий склад підприємства кожної години надходить
з цеху по 50 кг металевих цвяхів. Працівники складу повинні
розсортувати цвяхи в дерев’яні ящики, промаркувати тару, до
кожного з ящиків підготувати супровідні ярлики. Витрати часу
на ці операції становить:
а) на сортування — 30 хв на кожні 10 кг цвяхів;
б) на вкладання кожної партії цвяхів масою 20 кг в ящик —
10 хв;
в) на маркірування кожного ящика — по 20 хв;
г) на підготовку ярликів — по 15 хв.
Скільки часу потрібно працівникам збутового складу, щоб
підготувати до відправлення споживачеві 2,5 т мета­левих цвяхів
у ящиках разом із супровідною документацією?
 Тема 3

ЛОГІСТИКА РОЗПОДІЛУ

3.1. Методи проектування розподільних центрів

Однією з важливих і непростих завдань проектування роз-
подільних систем є вибір варіанта розміщення розподільних
центрів.
Розподільний центр — це складський комплекс, який от-
римує товари від підприємств-виробників або від підприємств
оптової торгівлі ( наприклад, які розташовані в інших регіонах
країни або за кордоном) і розподіляє їх дрібнішими партіями за-
мовникам (підприємствам дрібнооптової та роздрібної торгівлі)
через свою або їх товаропровідну мережу [18, с. 145].
Завдання розміщення розподільних центрів можна сформу-
лювати як пошук оптимального або субоптимального (близького
до оптимального) рішення. Наукою і практикою розроблено різ-
номанітні методи вирішення завдань обох видів [2; 4; 5; 11; 33].
Метод повного перебору. Завдання вибору оптимального
місця розта­шування вирішується повним перебором і оціню-
ванням усіх можливих варіантів розміщення розподільних
центрів і виконується на ЕОМ ме­тодами математичного про-
грамування. Однак на практиці, в умовах розгалужених транс-
портних мереж, метод може виявитися непридат­ним, тому що
кількість можливих варіантів у міру збільшення масштабів
мережі, а отже і трудомісткість вирішення, зростають за екс-
понентою.
Евристичні методи. Ці методи ефективні для вирішення
великих практичних завдань, вони дають гарні, близькі до оп-
тимального результати за невисокої складності розрахунків, од-
нак не забезпечують оптимального рішення. Основу цих методів
становлять людський досвід та інтуїція. Власне кажучи, метод
заснований на правилі Паретто, тобто на попередній відмові від
великої кількості очевидно неприй­нятних варіантів. Таким чи-
ном, проблема скорочується до керованих розмірів з погляду

33
кількості альтернатив, які необхідно оцінити. Для цих варіантів
ЕОМ виконує розрахунки.
Метод визначення центра ваги (використовується для виз-
начення місця розташування одного розподільного центру). Для
цього викорис­товується метод накладення мережі координат на
карту потенційних місць розташування складів. Система мережі
дає можливість оцінити вартість доставки від кожного поста-
чальника до ймовірного складу і від складу до кінцевого спожи-
вача, а вибирають варіант, який визна­чається як центр маси.
Координати центра ваги вантажних потоків (Хсклад, Yсклад), тоб-
то точки, в яких може бути розташований розподільний склад,
визначаються за формулами:
n n
∑ BiXi ∑ BiYi
i =1 i =1
X склад = n
, Yсклад = n
,
∑ Bi ∑ Bi
i =1 i =1

де Ві — вантажообіг і-го споживача; Хі, Yі — координати і-го

споживача; N — кількість споживачів.
Розв’язання задачі розташування щодо відстані дає коорди-
нати ге­ографічної точки, від якої сума відстаней до всіх пунк-
тів попиту мінімальна. В основі цього підходу припущення, що
транс­портні витрати є функцією виключно відстані. Тим самим
передба­чається, що варто мінімізувати сумарну відстань пере-
везень, і отри­маємо оптимальне за витратами місце для складу.
Основним недоліком такого підходу є нехтування вагою і часом.
Застосування цього методу має ще один недолік. На моделі
відстань від пункту споживання матеріального потоку до роз-
міщення розподільного центру обчислюють за прямою. Через
це модельований район повинен мати розвинуту мережу доріг,
оскільки інакше буде порушено основний принцип — принцип
подібності моделі і модельова­ного об’єкта.

Приклад
На території району розташовано 8 магазинів, які торгують
продо­вольчими товарами, їх координати (у прямокутній системі
координат), а також місячний вантажообіг наведені в табл. 13.

34
 Таблиця 13
Вантажообіг і координати магазинів, які обслуговуються
Номер магазину Координата Х, км Координата Y, км Товарообіг, т/міс.
1 10 10 15
2 23 41 10
3 48 59 20
4 36 27 5
5 60 34 10
6 67 20 20
7 81 29 45
8 106 45 30

На основі вихідних даних знайдемо координати точки (Хсклад,

Yсклад), навколо якої рекомендовано організувати роботу роз-
подільного складу.
Відповідно до розглянутого методу координати розподільного
скла­ду становитимуть:
15 ⋅ 10 + 10 ⋅ 23 + 20 ⋅ 48 + 5 ⋅ 36 + 10 ⋅ 60 + 20 ⋅ 67 + 45 ⋅ 81 + 30 ⋅ 106
X = = 66 , 35;
15 + 10 + 20 + 5 + 10 + 20 + 45 + 30

15 ⋅ 10 + 10 ⋅ 41 + 20 ⋅ 59 + 5 ⋅ 27 + 10 ⋅ 34 + 20 ⋅ 20 + 45 ⋅ 29 + 30 ⋅ 45
Y= = 34.
15 + 10 + 20 + 5 + 10 + 20 + 45 + 30
Метод пробної точки дає змогу визначити оптимальне міс-
це роз­ташування розподільного складу у випадку прямокутної
конфігурації мережі автомобільних доріг на ділянці, яка обслу-
говується. Суть ме­тоду полягає в послідовній перевірці кожного
відрізка ділянки, що обслуговується.
Пробною точкою відрізка називається будь-яка точка, що
розта­шована на цьому відрізку і не належить до його кінців.
Лівий вантажообіг пробної точки — вантажообіг спожива-
чів, розташованих на всій ділянці обслуговування ліворуч від
цієї точки.
Правий вантажообіг пробної точки — вантажообіг спожива-
чів, розташованих праворуч від неї.
Ділянку обслуговування перевіряють, починаючи з її лівого
кінця. Спочатку аналізують перший відрізок ділянки: на цьо-
му відрізку ставиться пробна точка і підраховується сума ван-
тажообігів споживачів, які знаходяться ліворуч і праворуч від

35
поставленої точки. Якщо вантажообіг споживачів праворуч
більший, то перевіряють наступний відрізок. Якщо менший,
то прий­мається рішення щодо розміщення складу на початку
аналізованого відрізка.
Перевірка пробних точок триває доти, поки не з’явиться точ-
ка, для якої сума вантажообігів споживачів ліворуч не переви­
щить суму вантажообігів споживачів праворуч. Рішення при-
ймається щодо розміщення складу на початку цього відрізка,
тоб­то ліворуч від пробної точки.
Для визначення методом пробної точки оптимального вузла
транспортної мережі прямокутної конфігурації, з метою роз-
міщення в ньому розподільного складу, варто нанести на карту
району коорди­нати осі, зорієнтовані паралельно до доріг. Визна-
чивши координати споживачів, необхідно на кожній осі знайти
методом пробної точки оптимальне місце розташування коорди-
нати X і координати Y шука­ного вузла.
Приклад
На ділянці дороги довільної довжини (ділянка АD) є чотири
споживачі матеріального потоку: А, В, С і D. Місячний обсяг за-
везення товарів кожному з них зазначено в дужках (рис. 2).
Оптимальне місце розташування складу

А В С D
(20 т/міс.) (10 т/міс.) (30 т/міс.) (30 т/міс.)

Рис. 2. Оптимальне розташування складу на ділянці

обслуговування

Послідовна перевірка кожного відрізка ділянки, яка обслу­

говується, починаючи з крайнього лівого його кінця, показує,
що найоптимальнішим буде розміщення складу на початку
відрізка СD.

Задача № 35
У таблиці 14 наведено залежності окремих видів витрат,
пов’язаних із функціонуванням системи розподілу, від кількості
складів, які входять у цю систему:
Яку кількість складів варто мати в системі розподілу?

36
 Таблиця 14
Витрати системи розподілу
Витрати системи розподілу, грн./міс.

Кіль­кість з доставки з доставки з експлуа­- з управління

скла­дів з утриман­ня
товарів на товарів зі та­ції розподільною
запасів
склади складів складів системою

1 400 10000 600 3000 1500

2 700 8000 900 3800 1800
3 1000 4000 1100 4500 2000
4 1500 2000 1200 5100 2100
5 2000 1000 1250 5600 2200

а) один;
б) два;
в) три;
г) чотири;
д) п’ять.

Задача № 36
У таблиці 15 наведено вантажообіг і координати магазинів,
що обслуговуються:
Таблиця 15
Координати і вантажообіг магазинів, що обслуговуються
Номер магазину Координата Х, км Координата Y, км Вантажообіг, т/міс.
1 26 52 20
2 46 29 10
3 77 38 20
4 88 48 15
5 96 19 10

Які координати повинен мати розподільний центр?

Задача № 36
На рис. 3 зображено мережу магазинів у системі міських
квар­талів. Цифрами поруч з магазинами зазначено їх місячний
вантажо­обіг. Масштаб: довжина сторони клітинки — 1 км. Пере-
міщення по діагоналі не дозволяється, оскільки там місто.

37
 7

6 30 10

5 20

3 10

2 25

1 30

K L M N O P
Рис. 3. Мережа магазинів у системі міських кварталів

Координати перехрестя, де доцільно розташувати розподіль-

ний склад:
а) О–4;
б) О–5;
в) О–6;
г) N–4;
д) N–5;
е) N–6.
Задача № 37
Торгова фірма має на території району 6 магазинів, для по­
стачання яких можна орендувати склад в одному із пунктів: А,
Б, В і Г. Вантажообіг магазинів (т/міс.) і відстань від кожного з
них до пунктів А, Б, В і Г наведено в таблиці 16.
Таблиця 16
Вантажообіг магазинів і відстань від кожного з них
до пунктів А, Б, В і Г
Відстань Відстань Відстань Відстань
Номер Вантажо­обіг,
до пункту до пункту до пункту до пункту
ма­газину т/міс.
А, км Б, км В, км Г, км
1 60 0 5 5 6
2 30 10 3 4 10
3 40 6 0 4 3
4 44 4 8 10 0
5 30 5 2 5 5
6 50 2 10 0 2

38
 У якому з пунктів потрібно орендувати склад (критерій —
мінімум транспортної роботи з доставки у магазини)?
Шість магазинів фірми розташовані на території району в та-
кий спосіб:
5 9
Б В 5
8 А Г 4
5

У нижній правій від магазина клітинці зазначено вантажо-

обіг (т/міс.). Транспорт може переміщатися горизонтальними і
вертикальни­ми лініями схеми, сторона клітинки — 1 км. Яко-
му із зазначених пунктів потрібно віддати перевагу під час роз-
міщення складу?

Задача № 39
У таблиці 17 наведено залежності окремих видів витрат,
пов’язаних із функціонуванням системи розподілу, від кількості
складів, що входять до цієї системи:
Яку кількість складів варто мати в системі розподілу?
Таблиця 17
Залежність окремих видів витрат, пов’язаних із функціонуванням
системи розподілу, від кількості складів, які входять в систему
Витрати системи розподілу, грн./міс.
Кіль­кість з управління
з доставки з доставки з експлуа-
скла­дів з утриман­ня розподіль-
товарів на товарів із ­тації
запасів ною систе-
склади складів складів
мою
1 600 16000 450 5000 2500
2 900 12000 730 6800 3800
3 1200 9000 980 8500 4000
4 1500 5000 1000 9100 3100
5 2000 900 1150 9600 4200

Задача № 40
У таблиці 18 наведено вантажообіг і координати магазинів,
які обслуговуються:

39
 Таблиця 18
Вантажообіг і координати магазинів, які обслуговуються
Номер магазину Координата Х, км Координата Y, км Вантажообіг, т/міс.
1 20 42 31
2 43 33 22
3 67 28 18
4 68 54 17
5 99 11 6

Які координати повинен мати розподільний центр?

3.2. Ефективність каналів розподілу

Збутова, або розподільна логістика насамперед ґрунтується
на виборі раціонального способу відвантаження гото­вої продук-
ції на адресу споживачів. Існують три основних дистрибутивних
канали розподілу виробів: прямий, ешелонований (побічний),
коли підприємство-виробник має конта­кти з посередниками-оп-
товиками, і гнучкий, коли вироб­ник час від часу користується
прямим та ешелонним каналами переміщення товару.
У свою чергу, посередники-оптовики, одержуючи ван­таж від
постачальника, займаються консолідацією — розподілом товарів
на дрібні партії і передачею таких партій ін­шим ритейлерам — ко-
місіонерам, магазинам дрібнооптової торгівлі або безпосередньо
споживачам. Тому збутова логі­стика поєднує мікрологістику з
мезо- та макрологістикою й виробничою логістикою у наступних
споживачів промис­лової продукції. Учасники збутової логісти-
ки, вступаючи між собою у ділові стосунки, формують логістичні
ланцю­ги. Кількість ланок у кожному з таких ланцюгів залежить
від обраного виду дистрибутивного каналу і може колива­тися від
двох-трьох і більше.
З позицій підприємства-виробника існує вибір одного з двох дис-
трибутивних каналів — прямого чи побічного (ешелонованого).
Критерієм ефективності вибору прямого чи побічного каналів
розподілу є розмір прибутку (т), який підприємс­тво отримувати-
ме з реалізації своєї продукції:
m = [Z(1 – j) – (S + Ui)] Q,
де Z — відпускна ціна промислової продукції, грн. за оди­ницю;
S — собівартість виробництва одиниці продукції, грн.; j — зниж-

40
ка з відпускної ціни одиниці продукції, часток одиниці; Ui — за-
трати по збуту при і-ому способі. Такі затрати встановлюються за
формулою
L
U i = Ti + i ,
Qi
де Ti — транспортні витрати при і-ому способі збуту, грн.; Li —
втрати при іммобілізації зворотного капіталу на створення за-
пасів виготовленої продукції. Цей показник, у свою чергу, мож-
на розрахувати так:
(Зпоч + Зкін ) ВS
Li = ,
2 ⋅100
де Зпоч, Зкін — запаси виготовленої продукції на початок і кінець
планового періоду при і-ому способі збуту, т; В — процентна став-
ка за кредитами банку; S — собівартість одиниці продукції, грн.;
Q —обсяг збуту продукції, т.
Визначивши раціональний спосіб збуту продукції, укла­дають
договори поставки зі споживачами чи посередника­ми — учасни-
ками логістичних ланок переміщення товару.
Одним з розділів договору поставки є ціни і умови пла­ти за про-
дукцію. Якщо споживачі бажають придбати гото­ві вироби за ціною
EXW (зі складу), то вантаж вони пере­возитимуть власним коштом.
В усіх інших випадках по­стачальникові необхідно витрачати час і
кошти на просу­вання своєї продукції до пунктів, вказаних покуп-
цями. Так, при ціні СРТ (перевезення до...) або FОВ (наванта­ження
вагона, автомашин чи судна за рахунок відправни­ка) товаровироб-
ник повинен сам звертатися до транспортників і укладати з ними
угоди на перевезення і пов’язані з цим процесом додаткові операції:
вантажно-розвантажу­вальні, експедиційні, складські та ін.
Транспорт вибирають з урахуванням таких показників, як ре-
гулярність роботи, експлуатаційна швидкість перевезення ван-
тажу, вантажопідйомність, величина тарифів на перевезення.
Основні показники розподільної логістики:
• розмір прибутку від реалізації;
• витрати часу й коштів на збут продукції підприємства;
• допустимі і фактичні втрати матеріальних ресурсів у дист-
рибутивних каналах;
• штрафи, сплачені транспорту і споживачам за порушення
договірних зобов’язань у процесі дистрибуції готових ви-

41
 робів, а також одержані від інших учасників логістичного
ланцюга за невиконання своїх обов’язків перед постачаль-
ником.
Задача № 41
Фірма “Оберіг” запланувала на наступний період ви­робити
продукції в кількості 20 000 шт. Запас готових виро­бів на початок
періоду становитиме 700 штук. На кінець планового періоду: при
дис­трибуції у прямому каналі — 31 добу, при розподілі в ешелоно-
ваному каналі — 21 добу (в днях реалізації). Витрати на одиницю
продукції при її переміщенні у прямому каналі до покупця ста-
новлять 1,1 грн, а при переміщенні в побічно­му — ешелонованому
каналі — 0,9 грн. Відпускна ціна оди­ниці виробу — 88 грн. Витра-
ти на вироблення одного виробу — 44 грн. Встановлена дилерська
знижка — 10 % до відпус­кної ціни одиниці продукції. Ставка за
банківськими креди­тами — 25 % річних. Знайти оптимальний
канал дистрибу­ції виробів фірми. Вказати суму прибутку від ре-
алізації виробів за кожним з двох каналів дистрибуції.
Задача № 42
Підприємство “Кондитерський дім” запланувало виробити
тістечок в кількості 4000 шт. Запас готових виро­бів на початок
періоду становитиме 7 штук. На кінець планового періоду: при
дис­трибуції у прямому каналі — 20 діб, при розподілі в ешелоно-
ваному каналі — 15 діб (в днях реалізації). Витрати на одиницю
продукції при її переміщенні у прямому каналі до покупця ста-
новлять 1,0 грн, а при переміщенні в побічно­му — ешелоновано-
му каналі — 0,8 грн. Відпускна ціна оди­ниці виробу — 2,5 грн.
Витрати на одиницю виробу — 1,9 грн. Встановлена дилерська
знижка — 5 % до відпус­кної ціни одиниці продукції. Ставка за
банківськими креди­тами — 15 % річних. Розрахувати втрати
при іммобілізації зворотного капіталу на створення запасів про-
дукції, а також втрати зі збуту при прямому і ешелонованому ка-
налах. Зробити висновки.
Задача № 43
ВАТ “Корнелія” запланувала на наступний період ви­робити
продукції в кількості 90 000 шт. Запас готових виро­бів на поча-
ток періоду становитиме 1000 штук. На кінець планового періо-
ду: при дис­трибуції у прямому каналі — 30 діб, при розподілі

42
в ешелонованому каналі — 20 діб (в днях реалізації). Затрати на
одиницю продукції при її переміщенні у прямому каналі до по-
купця становлять 13,9 грн, а при переміщенні в побічно­му — еше-
лонованому каналі — 12,5 грн. Відпускна ціна оди­ниці виро-
бу — 160 грн. Витрати на одиницю виробу — 68 грн. Встановлена
дилерська знижка — 12 % до відпус­кної ціни одиниці продукції.
Ставка за банківськими креди­тами — 30 % річних. Знайти опти-
мальний канал дистрибуції виробів фірми. Вказати суму прибутку
від реалізації виробів за кожним з двох каналів дистрибуції.
 Тема 4

ЛОГІСТИКА СКЛАДУВАННЯ

4.1. Вибір типового проекту складу

Логістичний процес на складі значно ширший, ніж техно­
логічний, і включає [17, с. 259–265]:
• постачання запасів;
• контроль за постачаннями;
• розвантаження і приймання вантажів;
• внутрішньоскладське транспортування і перевалку вантажів;
• складування і зберігання вантажів;
• комплектацію замовлень клієнтів і відвантаження;
• транспортування й експедицію замовлень;
• збирання і доставку порожніх товароносіїв;
• контроль за виконанням замовлень;
• інформаційне обслуговування складу;
• забезпечення обслуговування клієнтів (надання послуг).
Функціонування всіх складових логістичного процесу потріб-
но розглядати у взаємозв’язку і взаємозалежності. Такий підхід
дає змогу не лише чітко координувати діяльність служб складу,
а й є основою планування та контролю за просуванням вантажу
на складі з мінімальними витратами.
Перші дві складові складського логістичного процесу — поста­
чання запасами і контроль за постачаннями — було розглянуто
вище, тому докладно розглянемо логістичні операції.
Розвантаження і приймання вантажів. Під час цих опера-
цій необхідно орієнтуватися на умови постачання укладеного до-
говору. Спеціальне обладнання місць розвантаження і правиль-
ний вибір завантажно-розвантажувального устаткування дають
можливість ефективно здійснювати розвантаження (у найко-
ротший термін і з мінімальними втратами вантажу), у зв’язку
з чим скорочуються про­стої транспортних засобів, а отже, зни-
жуються витрати обороту. Операції на цьому етапі включають:
розвантаження транс­портних засобів, контроль документальної

44
та фізичної відповідності замовлень постачання, документаль-
не оформлення прибулого ванта­жу через інформаційну систему,
формування складської вантажної одиниці.
Внутрішньоскладське транспортування передбачає пе­ре­
міщення вантажу між різними зонами складу. Транспортування
всередині складу повинно здійснюватися за мінімальної трива-
лості в часі та просторі наскрізними “прямоточними” маршрута-
ми. Кількість перевалок з одного виду обладнання на інше також
повин­на бути мінімальною.
Складування і зберігання полягає у розміщенні й укладан-
ні ван­тажу на зберігання. Основний принцип раціонального
складування — ефективне використання обсягу зони зберіган-
ня. Передумовою цього є оптимальний вибір системи складу-
вання, передусім складського устаткування. Обладнання для
зберігання повинно відповідати специфічним особливостям
вантажу і забезпечувати максимальне використання висоти і
площі складу. При цьому ширина робочих проходів має бути
мінімальною, але відповідно до діючих норм. Для впорядко-
ваного зберігання вантажу та економного його розташування
використовують систему адресного зберігання за принципом
жорсткого (фіксованого) або вільного (вантаж розташовується
в будь-якому вільному місці) вибору місця скла­дування.
Процес складування і зберігання включає: закладання ванта-
жу на зберігання, зберігання вантажу і забезпечення відповідних
для цього умов, контроль за наявністю запасів на складі, здійс-
нюваний через інформаційну систему.
При виборі типового проекту складу необхідно виходити з
того, що його площа (Fтип) повинна бути не менша від потрібної
складської площі для зберігання товарно-матеріальних ціннос-
тей (Fскл):
Fтип ≥ Fскл.
Необхідна складська площа для збереження вантажів визна-
чається за формулою
Q t
Fскл = надх зб (м2),
365 ⋅ qK пл
де Qнадх — річний обсяг надходження вантажів на склад, т; tзб. —
час (норматив) зберігання вантажів на склад, т.; 365 — кількість

45
днів у році; q — рекомендоване навантаження на 1 м2 площі скла-
ду ( при стелажному і штабельному зберігання), т/м2; Кпл — пла-
новий коефіцієнт використання складської площі.
Задача № 44
Визначити потрібну складську площу для збереження ванта-
жів за такими даними:
1) річний обсяг надходження вантажів (Qнадх) — 225 т;
2) час зберігання вантажів на складі (tзб) — 130 днів.;
3) кількість днів у році — 365;
4) рекомендоване навантаження на 1м2 площі складу (при
стелажному і штабельному зберіганні) (q) — 1,2 т/м2;
5) плановий коефіцієнт використання складської площі (Кпл) —
0,6.
Задача № 45
Визначити річний обсяг надходження вантажів на склад
(Qнадх), якщо відомо:
1) потрібна складська площа для збереження вантажів
(Fскл) — 120 м2;
2) час зберігання вантажів на складі (tзб) — 100 днів;
3) плановий коефіцієнт використання складської площі
(Kпл) — 0,2;
4) кількість днів у році — 365;
5) рекомендоване навантаження на 1м2 площі складу (при
стелажному і штабельному зберіганні) (q) — 0,9 т/м2.
Задача № 46
Визначити плановий коефіцієнт використання складської
площі, якщо відомо:
1) річний обсяг надходження вантажів на склад (Qнадх) — 300 т;
2) потрібна складська площа для збереження вантажів
(Fскл) — 200 м2;
3) час зберігання вантажів на складі (tзб) — 80 днів;
4) кількість днів у році — 365;
5) рекомендоване навантаження на 1м2 площі складу (при
стелажному і штабельному зберіганні) (q) — 2,0 т/м2.

46
 4.2. Визначення кількості і норми виробітку
складської техніки
1) Необхідну кількість ваг для складу (Nод) розраховують за
формулою
Qван + K нер
N од = ,
пваг А
де Qван — загальний вантажообіг складу з приймання внутрішньос-
кладських переміщень і відпускання, т; Кнер — коефіцієнт нерів-
номірності надходження товарів (1,2–1,5); Пваг — продуктивність
(пропускна здатність) ваг, т/год.; А — час роботи ваг, год.
Продуктивність ваг розраховується за формулою
gK ван K час ⋅ 60
пваг = (т/год.),
tзв
де g — граничне навантаження на ваги визначного типу і мар-
ки; 60 — кількість хвилин у годині; К ван — коефіцієнт вико-
ристання ваг за навантаженням (0,7–0,85); Кчас — коефіцієнт
використання ваг за часом (0,85–0,9); tзв — час одного зважуван-
ня вантажу, хв.
2) Необхідну кількість стелажів (Nод.ст) розраховують за фор-
мулою
Qнадх K нер tзб
N од.ст = ,
365 ⋅ gтехн
де Qнадх — річний обсяг надходження вантажів на склад, т; tзб —
час (норматив) зберігання вантажів на складі , днів; 365 — кіль-
кість днів у році; Кнерів — коефіцієнт нерівномірності надход-
ження товарів (1,2–1,5); gтехн — технічна вантажопідйомність
(вантажомісткість) одного стелажа визначного типу і моделі, т.
Необхідну кількість одиниць підйомно-транспортного устат-
кування визначають за формулою
Q
N од = ,
qзм K змTф
де Q — обсяг робіт, які виконує устаткування за визначний пе-
ріод часу, т; qзм — змінна продуктивність (норма виробітку) ус-
таткування, т; Kзм — коефіцієнт змінності роботи устаткування;
Tф — фактичний фонд робочого часу устаткування, доба.

47
 Змінну норму виробітку устаткування можна встановити згід-
но з єдиними нормами виробітку на вантажно-розвантажувальні
і складські роботи або визначити за формулою
qзм = Tзм Kвqгод (т),
де Tзм — тривалість зміни, год.; Kв — плановий коефіцієнт вико-
ристання устаткування за часом; qгод — годинна продуктивність
устаткування, т/год.
Величину qгод встановлюють за формулами:
А) для устаткування періодичної дії:
3600 ⋅ qK гр
qгод = ;
tц
Б) для устаткування безупинної дії:
qгод = 3, 6 ⋅ qV
i ,
де q — вантажопідйомність устаткування, т; Kгр — плановий ко-
ефіцієнт використання устаткування за вантажопідйомністю;
tц — витрати часу на виконання операцій одного робочого циклу
устаткування; V — швидкість переміщення вантажу на тяговому
органі устаткування, м/с; qі — середня інтенсивність наванта-
ження, що припадає на 1пог м довжини завантаженої частини
устаткування, кг/м.
Величину tц визначають так:
tц = tз.у + tп ,
де tз.у — час на захват і укладання вантажу, включаючи розво-
рот устаткування; tп — час на горизонтальне і вертикальне пере-
міщення вантажу, с.
Величину tп визначають за формулою
2 L 2 ,1H п
tп = + ,
Vп Vпід
де L — відстань переміщення вантажу, м; Vп — швидкість пе-
реміщення вантажу, м/с; Hп — висота укладання вантажу, м;
Vпід — швидкість піднімання вантажу, м/с.
Задача № 47
Визначити необхідну кількість ваг для складу (Nод), а також
їх продуктивність, виходячи з таких даних:
1) загальний вантажообіг складу з приймання внутрішньоск-
ладських переміщень і відпускання (Qван) — 150 т;

48
 2) коефіцієнт нерівномірності надходження товарів — 1,1;
3) час роботи ваг (А) — 10 год;
4) кількість хвилин у годині — 60;
5) коефіцієнт використання ваг за навантаженнями (Кван) —
0,75;
6) коефіцієнт використання ваг за часом (Кчас) — 0,88;
7) час одного зважання вантажу (tхв) — 7 хв;
8) граничне навантаження на ваги 0,25 т.
Задача № 48
Розрахувати кількість ваг і стелажів для складу за такими да-
ними:
1) річний обсяг надходження вантажів на склад (Qнадх) — 300 т;
2) час зберігання вантажів на складі (tзб) — 60 днів;
3) коефіцієнт нерівномірності надходження товарів (Кнерів) —
1,3;
4) кількість днів у році — 365;
5) технічна вантажопідйомність одного стелажа (qтехн) — 0,2 т;
6) продуктивність ваг (Пваг) — 2,8 т/год;
7) час роботи ваг (А) — 8 год;
8) загальний вантажообіг складу з приймання, внутрішньо-
складських переміщень і відпускання (Qван) — 180 т.
Задача № 49
Розрахувати необхідну кількість підйомно-транспортного ус-
таткування, а також змінну норму виробітку за такими даними:
1) обсяг робіт, які виконує устаткування за визначний період
часу (Q) — 350 т;
2) коефіцієнт змінності роботи устаткування (Кзм) — 0,6;
3) фактичний фонд робочого часу устаткування (Тф) — 24
доби;
4) тривалість зміни (Тзм) — 10 год;
5) плановий коефіцієнт використання устаткування за часом
(Кв) — 0,9;
6) годинна продуктивність устаткування (qгод) — 12,6 т/год.
Задача № 50
Визначити норму виробітку устаткування, якщо відомо:
1) тривалість зміни (Тзм) — 12 год;
2) плановий коефіцієнт використання устаткування за часом
(Кв) — 0,9;
3) годинна продуктивність устаткування (qгод) — 2,8 т/год.

49
 Задача № 51
Розрахувати плановий коефіцієнт використання устаткуван-
ня за часом (Кв) за такими даними:
1) норма виробітку устаткування (qзм) — 28,6 т;
2) тривалість зміни (Тзм) — 8 год;
3) годинна продуктивність устаткування (qгод) — 3,2 т/год.
Задача № 52
Визначити годинну продуктивність устаткування складу,
якщо відомо, що:
1) вантажопідйомність устаткування (q) — 0,68 т/год;
2) плановий коефіцієнт використання устаткування за ванта-
жопідйомністю (Кгр) — 0,35;
3) витрати часу на виконання операцій одного робочого циклу
устаткування (tц) — 25 хв;
4) швидкість переміщення вантажу на тяговому органі устат-
кування (V) — 89 м/с;
5) середня інтенсивність навантаження, що припадає на
1 пог. м довжини завантаженої частини устаткування (qi) —
250 кг/м.
Задача № 53
Визначити витрати часу на виконання операцій підйомно-транс-
портного устаткування одного робочого циклу і час на горизонталь-
не і вертикальне переміщення вантажу, за такими даними:
1) час на захват і укладання вантажу, в тому числі розворот
устаткування (tзху) — 0,3 год;
2) відстань переміщення вантажу (L) — 30 м;
3) швидкість переміщення вантажу (V) — 15 м/с;
4) висота укладання (Нп) — 4,5 м;
5) швидкість піднімання вантажу (Vпід) — 1,5 м/с.

50
 Тема 5

ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИКА

5.1. Техніко-експлуатаційні показники роботи

автомобільного транспорту
Коефіцієнт технічної готовності парку автомобілів за один ро-
бочий день:
А
α T = ге ,
Ас
де Аге — кількість автомобілів, готових до експлуатації;
Ас — списочна кількість автомобілів.
Коефіцієнт випуску автомобілів за один робочий день:
А
α В = ек ,
Ас
де Аек — кількість автомобілів в експлуатації.
Коефіцієнт використання автомобілів за один робочий день:
А
α вик = ек ,
Аc
Коефіцієнт статичного використання вантажопідйомності:
Qф
γС = ,
Qв
де Qф — маса фактично перевезеного вантажу, т;
Qв — маса вантажу, яка могла бути перевезена, т;
Коефіцієнт динамічного використання вантажопідйомності:
Рф
γД = ,
Рв
де Рф — фактично виконана транспортна робота, т/км.;
Рв — можлива транспортна робота, т/км.
Коефіцієнт використання пробігу:
l
β = ван ,
l заг

51
 де lван — вантажний пробіг, км;
lоб = l0′ + l ван + l x + l 0′′ — загальний пробіг, км;
l0′ — перший нульовий пробіг, км;
l x — холостий пробіг, км;
l0′′ — другий нульовий пробіг, км.
Середня відстань поїздки з вантажем, км:
l
ler = ван ,
n
де n — кількість поїздок.
Середня відстань перевезення, км:

lсер =
∑Р ,
∑Q
Q — обсяг перевезень, т;
Р — транспортна робота, т/км.
Технічна швидкість, км/г:
lоб
νt = ,
tдв
tдв — час руху, год.
Експлуатаційна швидкість, км/г:
l
ν ек = об ,
Tн
Тн — час в наряді, год.
Кількість поїздок:
Tн
ne = ,
te
tе — час однієї поїздки, год.
Час однієї поїздки:
ван х
tе = tдв + tдв + tп + t p ,
ван
tдв — час руху завантаженого автомобіля, год;
х
tдв — час руху без вантажу, год;
tп — час завантаження вантажу, год;
t p — час розвантаження вантажу, год.
l
tе = ван + tпр ,
β ⋅ν t

52
 де tпр — час простою автомобіля під завантаженням і розван-
таженням, год.
Задача № 54
Визначити середню відстань перевезення lсер за такими дани-
ми:
Q1 = 30 тис. т; Q = 40 тис. т; Q1 = 60 тис. т; Q1 = 38 тис. т; Q1 =
= 35 тис. т; l1= 20 км; l2 = 15 км; l3 = 25 км; l4 = 45 км; l5 = 50 км.
Задача № 55
Визначити середньотехнічну швидкість vt автомобіля і кіль-
кість поїздок ne, якщо відомо, що час в наряді TH = 12 год, час в
русі tрух = 3 год, час простою під завантаження і розвантаження
tпр = 0, 8 год, загальний пробіг Lзаг = 300 км.
Задача № 56
Автомобіль вантажопідйомністю 8 т здійснив чотири поїзд-
ки: за першу він перевіз 6 т на 30 км, за другу — 4 т на 45 км,
за третю — 5 т на 20 км, за четверту — 3,5 на 40 км. Визначити
статистичний коефіцієнт по кожній з поїздок; статичний та ди-
намічний коефіцієнти за зміну.

Задача № 57
Автомобіль за день зробив три поїздки. Вихідні дані наведено
в таблиці 19:
Таблиця 19
Показники поїздок автомобіля
Номер поїздки Пробіг з вантажем, км Порожній пробіг, км
Перша 30 16
Друга 45 20
Третя 28 11
Нульовий пробіг Перший — 3 Другий — 5

Визначити: загальний пробіг автомобіля за день, коефіцієнт

використання пробігу автомобіля за день і кожну поїздку.

Задача № 58
Визначити середню відстань перевезення lсер за такими дани-
ми:
Q1 = 6 тис. т; Q = 8 тис. т; Q1 = 12 тис. т; Q1 = 3тис. т; l1= 10 км;
l2 = 14 км; l3 = 15 км; l4 = 25 км.

53
 Задача № 59
Автомобіль вантажопідйомністю 6 т здійснив чотири поїзд-
ки: за першу він перевіз 4 т на 20 км, за другу — 5 т на 35 км, за
третю — 7 т на 60 км, за четверту — 5,5 т на 30 км. Визначити
статистичний коефіцієнт з кожної з поїздки; статичний та дина-
мічний коефіцієнти за зміну.
Задача № 60
Визначити середньотехнічну швидкість vt автомобіля і кіль-
кість їздок ne, якщо відомо, що час в наряді TH = 15 год, час в
русі tрух = 2 год, час простою під завантаження і розвантаження
tпр = 0,7 год, загальний пробіг Lзаг = 200 км.
Задача № 61
Автомобіль за день зробив п’ять поїздок. Вихідні дані наведе-
но в таблиці 20:
Таблиця 20
Показники поїздок автомобіля
Номер поїздки Пробіг з вантажем, км Порожній пробіг, км
Перша 28 13
Друга 33 18
Третя 40 25
Четверта 35 17
П’ята 45 22
Нульовий пробіг Перший — 4 Другий — 9

Визначити: загальний пробіг автомобіля за день, коефіцієнт

використання пробігу автомобіля за день і кожну поїздку.

5.2. Розрахунок техніко-економічних показників

роботи автотранспорту на маршрутах
Маршрути руху можуть бути маятникові і кільцеві.
Маятниковий маршрут — маршрут, коли шлях автомобіля
неодноразово повторюється.
Кільцевий маршрут — маршрут руху автомобіля по замкну-
тому колу, яке поєднує кілька споживачів (постачальників).
Різновидами кільцевих маршрутів є розвізні, збірні і збірно-
розвізні маршрути.
Розвізним маршрутом називається маршрут, коли продукція
завантажується в одного постачальника і розвозиться кільком
споживачам.

54
 Збірний маршрут — маршрут руху, коли продукція отри-
мується кількома постачальниками і доставляється одному спо-
живачу.
Збірно-розвізний маршрут — зіставлення розвізного і збірно-
го маршрутів.
Необхідні показники для розрахунку роботи автомо­біля на
маршрутах:
te — час поїздки автомобіля, год;
to — час обороту автомобіля, год;
tн — час, витрачений на нульовий пробіг, год;
tрух — час руху завантаженого автомобіля, год;
tр — час розвантаження автомобіля, год;
tn — час завантаження автомобіля, год;
tх — час руху автомобіля без вантажу, год;
lег — відстань завантаженої поїздки, км;
lх — відстань їздки автомобіля без вантажу, км;
Qдоб. — добовий обсяг перевезення по масі, т;
Wдоб. — добовий вантажооборот, т/км;
nе — кількість їздок автомобіля за час роботи на маршруті;
Yст — статичний коефіцієнт використання вантажопідйом-
ності;
vt — технична швидкість, км/год;
Ах — кількість автомобілів на маршруті;
ТH — час роботи автомобіля на маршруті, год;
q — вантажопідйомність автомобіля, т;
l’ег — відстань перевезення в прямому напрямку, км;
l”ег — відстань перевезення в зворотньому напрямку, км;
l сер — середня відстань перевезення, км;
Bо — коефіцієнт використання пробігу автомобіля за 1 оборот;
LM — загальна довжина кільцевого маршруту, км;
п0 — кількість оборотів.

5.2.1. Маятниковий маршрут

Задача № 62
Визначити необхідну кількість автомобілів для перевезення
250 т вантажу другого класу. Автомобілі працюють на маятнико-
вому маршруті із зворотним холостим пробігом: вантажопідйом-
ність автомобіля q = 5 т; довжина завантаженої поїздки і відстань
поїздки без вантажу lег = 20 км; статистичний коефіцієнт вико-

55
ристання вантажопідйомності Yст = 1,2; час простою під заван-
таженням і розвантаженням tпр = 25 хв, технічна швидкість vt =
= 30 км/год, час роботи автомобіля на маршруті ТH = 9 год.
Задача № 63
Визначити необхідну кількість автомобілів для перевезен-
ня 400 т вантажу першого класу. Автомобілі працюють на ма-
ятниковому маршруті із зворотним холостим пробігом: ванта-
жопідйомність автомобіля q = 8 т; довжина завантаженої їздки і
відстань їздки без вантажу lег = 45 км; статистичний коефіцієнт
використання вантажопідйомності Yст = 0,9; час простою під за-
вантаженням і розвантаженням tпр = 30 хв, технічна швидкість
vt = 45 км/год, час роботи автомобіля на маршруті ТH = 8 год.
Задача № 64
Автомобілі повинні перевезти вантажі масою 400 т на маят-
никовому маршруті із зворотним неповністю завантаженим про-
бігом : q = 7 т; l’ег = 30 км; lег = 25 км; Yст = 1,2; lх = 15 км; tн =
= 20 хв; tр = 20 хв; vt = 30 км/год; ТH = 9,9. Визначити необхідну
кількість автомобілів для перевезення продукції і коефіцієнт ви-
користання пробігу автомобіля за один оборот.
Задача № 65
Автомобіль-самосвал працював на маятниковому маршруті з
завантаженим пробігом в обох напрямках: q = 4 т; l’ег = 7 км; lн =
= 7 км; Yст = 1,0; lх = 15 км; tн = 20 хв; tпр = 18 хв; vt = 30 км/год;
ТH = 7,0. Визначити кількість автомобілів при обсязі перевезен-
ня 400 т і коефіцієнт використання пробігу за день.

5.2.2. Кільцевий маршрут

Розрахунок основних показників для розв’язання задач:
• час обігу рухомого складу на кільцевому маршруті:
L
tО = М + ∑ tпр = ∑ t рух + ∑ tпр ;
Vt
• кількість обігів автомобіля за час роботи на маршруті:
T
n0 = м ;
t0
де Tм — час роботи автомобіля на маршруті, год.
l ′ + l ′′
T м = Tн − tн = Tн − н н ;
Vt

56
 2
nе = nзав n0 ,
nзав — кількість завантажених поїздок за обіг:
• денний виробіток автомобіля, т; т/км:
Qа = qn0 ∑ Yст j ;

Wа = qn0 ∑ Yст i ler ,

де середня довжина завантаженої поїздки за обіг, км:

ler =
∑ ler
ler 1 + ler 2 + ... + lern
= ;
n n
• середня відстань перевезення за обіг, км:
Wа q∑ Yст іler ∑ Yст іler = Yст 1ler1 + Yст 2ler 2 + ... + Yст пlern ;
lсер = = =
Qа q∑ Yст і ∑ Yст і Yст 1 + Yст 2 + ... + Yст п

• середній час простою під завантаженням-розвантаженням

за кожну поїздку за обіг, год:

tпр .сeр . =
∑ tпрі = tпр + tпр2 + ... + tпрn
n n
або

Yст =
∑ qфі = qф1 + qф2 + ... + qфn ,
∑q n⋅ q
де qФі — маса завантаженого у кожному пункті вантажу, год;
• час обігу автомобіля на розвізному маршруті, год:
L
tО = М + tпр + tз (nз − 1) ,
Vt
де tз — час за кожну поїздку, год; nз — кількість їздок.

Задача № 66
Розрахувати показники кільцевого маршруту. Вихідні дані
для розрахунку: нульовий пробіг lH = 5 км, час завантаження tn
= 0,5 год, час розвантаження tP = 0,2 год, вантажопідйомність
автомобіля q = 6 т, час в наряді TH = 8 год, тривалість роботи ав-
тогосподарства — 300 днів.
Інші дані наведено в табл. 21.

57
 Таблиця 21
Показники кільцевого маршруту
Коефіцієнт
Обсяг
Ділянки Відстань між використання Технічна
перевезення,
маршрутів вантажопунктами вантажопідйом- швидкість
тис. т
ності, год
АВ lAB = 10 QАВ = 280 1,0 νАВ = 25
ВС lBC = 6 — — νВС = 10
СД lСД = 10 QСД = 210 0,9 νСД = 26
ДЕ lДЕ = 6 QДЕ = 240 0,7 νДЕ = 20
ЕА lЕА = 8 — — νЕА = 10
Нульовий
νН = 20
пробіг

Задача № 67
Розрахувати раціональні маятникові маршрути і скласти гра-
фіки доставки продукції споживачам за обсягами, наведеними в
табл. 22, відстанями і витратами часу на одну поїздку.
Таблиця 22
Обсяг перевезення (поїздки)
Пункт Пункт Обсяг Обсяг перевозок Кількість
відправлення призначення перевезення, т за одну поїздку, т поїздок
Б1 25 6 5
Б2 200 6 20
А
Б3 38 6 5
Б4 150 6 18
Разом ∑Б 413 6 48

Відомо: час роботи автомобіля на маршруті ТМ = 430 хв, тех-

нічна швидкість νt = 20 км/год; простої під завантаження і роз-
вантаження tпр = 25 хв.

58
 Тема 6

ЛОГІСТИЧНИЙ СЕРВІС

6.1. Параметри логістичного сервісу

Логістичний сервіс повинен ґрунтуватися на шести основних
принципах [29, с. 56–57]:
• обов’язковість пропозиції. Підприємство, яке реалізує продук-
цію, що потребує обслуговування, але не пропонує споживачу
жодного виду сервісу, приреченого на поразку в конкурентній
боротьбі;
• необов’язковість використання. Підприємство зобов’язане
пропонувати, але не може нав’язувати клієнтам сервіс, ос-
кільки вибір покупця повинен бути абсолютно вільним;
• еластичність. Пакет наданих послуг повинен бути досить
широким — від мінімально необхідних до максимально до-
цільних;
• зручність. Сервіс повинен надаватися в тому місці і в такій
формі, які влаштовували б покупця;
• раціональна цінова політика. Сервіс повинен бути не стіль-
ки джерелом додаткового прибутку, скільки стимулом для
придбання то­варів і засобом зміцнення довіри покупців до
підприємства;
• інформаційна віддача. У процесі надання послуг потрібно
ор­ганізувати збирання інформації про всі аспекти експлу-
атації товарів, про оцінки клієнтів, про поведінку і форму
сервісу конкурентів.
Узагальнено послідовність дій, які забезпечують формуван-
ня підсистеми логістичного сервісу, така [4, с. 331–333]:
1) сегментація споживчого ринку, тобто його поділ на конкрет-
ні групи споживачів, для кожної з який можуть знадобити-
ся певні по­слуги відповідно до особливостей споживання;
2) визначення переліку найбільш значимих для покупців
послуг;

59
 3) ранжування послуг, які входять до складеного переліку.
Зосеред­ження уваги на найбільш значимих для покупців
послугах;
4) визначення стандартів послуг за окремими сегментами
ринку;
5) оцінка послуг, що надаються, встановлення взаємозв’язку
між рівнем сервісу і вартістю послуг, які надаються, визна-
чення рівня сер­вісу, необхідного для забезпечення конку-
рентоспроможності компанії;
6) встановлення зворотного зв’язку з покупцями для забезпе-
чення відповідності послуг потребам покупців.
У процесі формування і подальшого вдосконалення підсис-
теми логістичного сервісу продуценти послуг повинні прагнути
виконан­ня таких основних вимог [27, с. 97]:
• постійно підвищувати надійність обслуговування і готов-
ність до виконання замовлень і запитів споживачів логіс-
тичних послуг;
• знижувати сукупні витрати, пов’язані з обслуговуванням і
утри­манням запасів;
• знижувати собівартість товару — послуги.
Важливим критерієм, який дозволяє оцінити систему сервісу
як з позиції постачальника, так і з позиції одержувача послуг, є
рівень логістичного обслуговування [1; 4; 27].
Цей показник розраховують за формулою
m
η= ⋅100 ,
M
де η — рівень логістичного обслуговування; М— кількісна оцін-
ка теоретично можливого обсягу логістичного сервісу; т — кіль-
кісна оцінка фактично наданого обсягу логістичного сервісу.
Приклад
Підприємство роздрібної торгівлі реалізує комплектуючі до ком­
п’ютерів “Тоshibа”. Загальна номенклатура комплектуючих для
комп’ютерів цієї марки нараховує 20 видів, з яких на підприємстві
постійно наявні 10 видів. Рівень сервісу підприємства становить:
10
η= ⋅100 = 50%.
20
Для оцінки рівня логістичного обслуговування вибирають-
ся най­більш значимі види послуг, тобто послуги, надання яких
поєднується із значними витратами, а ненадання — з істотними
втратами на рин­ку.

60
 Рівень обслуговування можна оцінювати також, зіставляючи
час на логістичні послуги, які надаються фактично у про­цесі пос-
тачання, з часом, який необхідно було б витратити на надан­ня
всього комплексу можливих послуг у процесі того ж постачан-
ня.
Розрахунок виконують за формулою
n
∑ ti
i =1
η= N
⋅100 ,
∑ ti
i =1
де N—кількість послуг, які теоретично можна надати; п — фак-
тична кількість наданих послуг; tі — час на виконання i-тої пос-
луги.
n
Таким чином, ∑ ti — сумарний час, фактично витрачений на
i =1
N
надання послуг; а ∑ ti — час, який теоретично можна витра-
i =1
тити на виконання всього комплексу послуг.
Приклад
У таблиці 23 наведено загальний список послуг, які фірма
може надати у процесі реалізації своєї продукції, а також час,
необхідний для надання кожної окремої послуги. Однак фактич-
но фірма надає тільки послуги № 1, 3, 7, 8 і 10.
Рівень обслуговування, який надає фірма:
(5 + 9 + 4 + 7 + 8)
η= ⋅100 = 71, 7%.
(5 + 2 + 9 + 3, 5 + 0, 5 + 6 + 4 + 7 + 1 + 8)
Починаючи від 70 % і вище затрати сервісу зростають експо­
нен­ціально залежно від рівня обслуговування, а якщо останній
сягає 90 % і вище, сервіс стає невигідним. Фахівці підрахува-
ли, що за умо­ви підвищенні рівня обслуговування від 95 до 97 %
економічний ефект підвищується на 2 %, а витрати зростають на
14 % [37, с. 72].
Водночас слід пам’ятати, що зниження рівня обслуговування
нижче “порога оптимальності”, який встановлюється індивіду-
ально, призводить до збільшення сукупних витрат, які зумовлю-
ються погіршенням логістичного сервісу.

61
 Таблиця 23
Перелік послуг, які фірма може потенційно надати
Номер послуги Час, необхідний для надання послуги, люд./год
1 5
2 2
3 9
4 3,5
5 0,5
6 6
7 4
8 7
9 1
10 8

Таким чином, зростання конкурентоспроможності компанії,

викли­кане зростанням рівня обслуговування, супроводжується,
з одного боку, зниженням втрат на ринку, а з іншого — підви-
щенням витрат на сервіс. Завдання логістичної служби полягає
у пошуку оптимальної величини рівня обслуговування.
На ринку логістичних послуг спостерігається стійка тенденція
до зростання вимог споживачів щодо їх комплексності та якості.
До ключових параметрів якості логістичного обслуговування
належать [27, с. 82–84]:
• час від отримання замовлення постачальником до постачан-
ня продукції споживачу (замовнику);
• гарантована надійність постачання за будь-яких умов;
• реальна можливість доставки за першою вимогою замовника;
• наявність необхідних запасів у логістичній системі;
• стабільність матеріально-технічного забезпечення клієнтів;
• максимальна відповідність виконання замовлень вимогам
клієнтів;
• прогресуючий ступінь доступності виконання замовлень у
діючій логістичній системі;
• зручність подання замовлення в логістичній системі в будь-
який час;
• якнайшвидше підтвердження замовлення, прийнятого
поста­чальником до виконання;
• об’єктивність цін на логістичні послуги;
• регулярність інформування клієнтів щодо рівня і структури
вит­рат на логістичне обслуговування;

62
 • наявність у логістичній системі можливостей надання пос-
тійним клієнтам товарних кредитів і прихованих знижок у
вигляді логістичних послуг, які надаються безкоштовно;
• висока ефективність технології вантажопереробки на складах
та інших трансформаційних об’єктах логістичної системи;
• забезпечення високої якості пакування товарної продукції;
• прогресуюча можливість здійснення пакетних і контейнер-
них перевезень.
Задача № 68
У таблиці наведено загальний список послуг, які фірма може
на­дати у процесі постачання товарів, а також час, необхідний для
на­дання кожної окремої послуги. Фірма фактично надає послуги
№ 2, 4, 5, 6 і 8.
Номер послуги Час, необхідний для надання послуги, люд./год
1 7
2 4
3 6
4 0,5
5 1,5
6 1
7 2,5
8 2
9 4
10 1,5

Рівень сервісу, що надається фірмою, становить:

а) 10%;
б) 30%;
в) 50%;
г) 70%.
Задача № 69
Підприємство оптової торгівлі реалізує запасні частини до ав­
томобілів певної марки. Загальна номенклатура запасних частин
для автомобілів цієї марки нараховує 2000 видів, з них на під-
приємстві постійно наявні 500 видів. Рівень сервісу підприємс-
тва становить:
а) 20 %;
б) 25 %;
в) 30 %;
г) 40 %.

63
 Список використаної літератури

1. Альбеков А. У., Федько В. П., Митько О. А. Логистика коммер-

ции. — Ростов н/Д: Феникс, 2001. — 512 с.
2. Бауэрсокс Дональд Дж., Клосс Дейвид Дж. Логистика: интег-
рированная цепь поставок: Пер с англ. — М.: ЗАО “Олімп-Біз-
нес”, 2001. — 640 с.
3. Власова Н. О., Пономарьова Ю. В. Формування ефективної
закупівель­ної політики підприємств роздрібної торгівлі:
Навч. посіб. — Х., 2003. — 144 с.
4. Гаджинский А. М. Логистика: Учебник для высш. и сред.
спец. учеб. завед. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Информ.-
внедренч. центр “Маркетинг”, 2000. — 375 с.
5. Гаджинский А. М. Практикум по логистике. — 2-е изд., пе-
рераб. и доп. — М.: Издат.-книготорг. центр “Маркетинг”,
2001. — 180 с.
6. Друри К. Введение в управленческий и производственный
учет: Пер. с англ. — М.: Аудит; ЮНИТИ, 1994. — 560 с.
7. Дыбская В. В. Управление складами в логистической систе-
ме. — М.: КИАцентр, 2000. — 110 с.
8. Зеваков А. М., Петров В. В. Логистика производственных и
товарных запасов: Учебник. — СПб.: Изд-во В. А. Михайлова,
2002. — 320 с.
9. Как работают японские предприятия. — М.: Экономика,
1989. — 262 с.
10. Кальченко А. Г. Логістика: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2002. —
148 с.
11. Козловский В. А., Козловская З. А., Савруков Н. Т. Логисти-
ческий менеджмент: Учеб. пособие. — 2-е изд., доп. — СПб.:
Лань, 2002. — 272 с.
12. Контроллинг в бизнесе. Методологические и практические
основы построения контроллинга в организациях / А. М. Кар-
минский, Н. И. Оленев, А. Г. Примак, С. Г. Фалько. — М.: Фи-
нансы и статистика, 1998. — 256 с.
13. Контроль запасов: Учеб. пособие: Пер. с англ. — М.: ТОО Ин-
жиниринго-консалтинговая компания “ДеКа”, 1993. — 64 с.

64
14. Краткий курс по экономике предприятия / Под ред. проф.
Н. Н. Ушаковой, проф. Е. В. Савельева. — К.: Генеза, 1998. —
424 с.
15. Леншин И. А., Смольняков Ю. И. Логистика. В 2 ч. — М.: Ма-
шиностроение, 1996. — Ч. 1. — 246 с.
16. Линдерс Майкл Р, Фирон Харольд Е. Управление снабжени-
ем и запа­сами. Логистика: Пер. с англ. — СПб: ООО “Изд-во
Полигон”, 1999.— 768 с.
17. Логистика: Учебник / Под ред. Б. А. Аникина. — М.:
ИНФРА-М, 1998. —327 с.
18. Маликов О. Б. Деловая логистика. — СПб.: Политехника,
2003. — 223 с.
19. Мате З., Тискье Д. Логистика / Пер. с франц. под ред.
Н. В. Куприенко. — СПб.: Издат. дом “Нева”; М.: ОЛМА-
ПРЕСС Инвест, 2003. —128 с.
20. Минаев З. С., Агеева Н. Г., Аббата Дага А. Управление произ-
водством и операциями: 17-модульная программа для менед-
жеров “Управление развитием организации”. Модуль 16. — М.:
ИНФРА-М, 2000. — 256 с.
21. Миротин Л. Б., Николин В. И., Ташбаев ЬІ. З. Транспортная
логистика: Учебник для автотранспортных вузов. — Омск,
1994. — 236 с.
22. Миротин Л. Б., Ташбаев ЬІ. З. Логистика для предпринима-
теля: основные понятия, определения, положения и процеду-
ры: Учеб. пособие. — М.: ИНФРА-М, 2002. — 252 с.
23. Михайлова О. И. Введение в логистику: Учеб.-метод. посо-
бие. — М.: Издат. дом “Дашков и К°”, 1999. — 104 с.
24. Монден Я. Тоета: методи зффективного управлення. — М.:
Экономи­ка, 1989.— 228 с.
25. Неруш Ю. М. Логистика: Учебник для вузов. — 3-е изд., пе-
рераб. и доп. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. — 495 с.
26. Николайчук В. Е. Заготовительная и производственная ло-
гистика. — СПб.: Питер, 2001. — 160 с.
27. Николайчук В. Е. Логистика в сфере распределения. — СПб.:
Питер, 2001. —160 с.
28. Николайчук В. Е. Логистика. — СПб.: Питер, 2002. — 160 с.
29. Окландер М. А. Контури економічної логістики. — К.: Наук.
думка, 2000. — 174 с.

65
30. Осипова Л. В., Синяева И. М. Основы коммерческой деятель-
ности: Учебник для вузов. — М.: Банки и биржи; ЮНИТИ,
1997. — 324 с.
31. Основы логистики: Учеб. пособие / Под ред. Л. Б. Миротина,
В. И. Сергеева. — М.: ИНФРА-М, 2002. — 200 с.
32. Пономарьова Ю. В. Логістика: Навч. посіб. — К.: Центр навч.
літ., 2003. — 192 с.
33. Практикум по логистике: Учеб. пособие. — 2-е изд., пере-
раб. и доп./ Под ред. Б. А. Аникина. — М.: ИНФРА-М, 2001.
— 280 с.
34. Родников А. Н. Логистика: Терминолог. словарь. — М.: Эко-
номика, 1995. —251 с.
35. Рубен Р., Боровиков О. В. Використання АВС-аналізу у сфері
марке­тингу // Маркетинг и реклама. — 1999. — № 1. —
С. 39—45.
36. Рынок и логистика / Под ред. М. П. Гордона. — М.: Экономи-
ка, 1993. — 144 с.
37. Сергеев В. И. Логистика в бизнесе: Учебник. — М.: ИНФРА-М,
2001. —608 с.
38. Смехов А. А. Введение в логистику. — М.: Транспорт, 1993. —
112 с.
39. Смехов А. А. Основы транспортной логистики. — М.: Транс-
порт, 1995. —197 с.
40. Спицнадель В. Н. Основы системного анализа: Учеб. посо-
бие. — СПб.: Бизнес-пресса, 2000. — 325 с.
41. Фольмут Х. Й. Инструменты контроллинга от А до Я: Пер.
с нем. / Под ред. и с предисл. М. Л. Лукашевича, Е. Н. Тихо-
ненковой. — М.: Финансы и статистика, 2001. — 288 с.

66
 Зміст

Вступ................................................................................................... 3

Тема 1. Закупівельна логістика..................................................... 4

1.1. Вибір постачальника.................................................. 4
1.2. Визначення економічного
розміру замовлення.................................................. 12
Тема 2. Логістика запасів............................................................. 19
2.1. Аналіз АВС–XYZ в управлінні
матеріальними запасами.......................................... 19
2.2. Розрахунок параметрів системи
управління запасами................................................ 22
Тема 3. Логістика розподілу......................................................... 33
3.1. Методи проектування розподільних центрів........ 33
3.2. Ефективність каналів розподілу............................. 40
Тема 4. Логістика складування................................................... 44
4.1. Вибір типового проекту складу............................... 44
4.2. Визначення кількості і норми
виробітку складської техніки.................................. 47
Тема 5. Транспортна логістика.................................................... 51
5.1. Техніко-експлуатаційні показники
роботи автомобільного транспорту......................... 51
5.2. Розрахунок техніко-економічних показників
роботи автотранспорту на маршрутах.................... 54
Тема 6. Логістичний сервіс........................................................... 59
6.1. Параметри логістичного сервісу............................. 59
Список використаної літератури................................................... 64

67
 The problem-book contains practical and situation tasks, solution of which will be
assist in mastering of theoretical material from a course “Logistic”.
For students and graduate students of economic and administrative specialties,
and also for practical workers who are interested in the questions of logistic.

Навчальне видання
Марченко Світлана Миколаївна
Задачник з логістики

Educational edition
Marchenko, Svitlana M.
PROBLEM-BOOK FROM LOGISTIC

Відповідальний редактор К. В. Хорунжа

Редактор Т. М. Тележенко
Комп’ютерне верстання О. А. Залужна
Оформлення обкладинки А. В. Ясиновський

Підп. до друку 11.10.06. Формат 60×84/16. Папір офсетний. Друк офсетний.

Ум. друк. арк. 3,95. Обл.-вид. арк. 3,29. Тираж 2000 пр.

Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП)

03039 Київ-39, вул. Фрометівська, 2, МАУП

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру

суб’єктів видавничої справи ДК № 8 від 23.02.2000

68