В ході судового розгляду українська сторона надала в якості доказів щодо змісту іноземного права,

яке підлягає застосуванню, ксерокопії статей про іноземне право і практику його застосування з
іноземних юридичних журналів. Суд відмовив у приєднанні цих матеріалів у справі з посиланням на
недопустимість таких доказів.

Чи є позиція суду правомірною? Чи зміниться ситуація, якщо в якості доказів щодо змісту іноземного
права були надані:

а) висновок іноземного спеціаліста (наприклад, професора права з іноземного університету);

б) тексти іноземних законів та судових рішень, які розміщені на сайті в Інтернеті;

в) статті про іноземне право з вітчизняних юридичних журналів?

Так, позиція суду є правомірною, адже за законом України «Про практику розгляду судами цивільних
справ з іноземним елементом», на стадії підготовки справи за участю іноземного елемента до
судового розгляду суддя вирішує питання про належність поданих сторонами доказів, допустимість
засобів доказування, і, якщо потрібно, вирішує клопотання сторін про витребування доказів, зокрема
й на території іншої держави.

Отже, суд в праві відмовити, якщо вважатиме докази недопустимими. Які докази можуть бути
використаними у судовому розгляді:

Документи адміністративних і юридичних органів іноземних держав набувають сили

письмових доказів за умови їх легалізації (засвідчення) консульськими посадовими особами
або проставлення апостиля. Однак стосовно кожної окремо взятої країни можлива специфіка
вказаної діяльності і при цьому слід звертати увагу на зміст міждержавних угод.
Консульська легалізація полягає в установленні і засвідченні справжності підпису,
повноважень посадової особи, яка підписала документ чи акт або засвідчила попередній
підпис на них, справжності відбитків штампа, печатки, зразки яких отримано консулом
офіційним шляхом від компетентних органів держави перебування (частина третя статті
54 Консульського статуту України). Такий порядок визначено в Інструкції про порядок
консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженій наказом
Міністерства закордонних справ України від 4 червня 2002 року № 113.
Докази не обов’язково мають бути легалізовані, Конвенція, що скасовує вимогу
легалізації іноземних офіційних документів 1961 року звільняє від легалізації документи, на
які поширюється зазначена Конвенція.
У разі коли письмові докази подаються до суду іноземною мовою, додається їх
засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою на підставі статті
7 ЦПК та положень договорів про правову допомогу щодо мови документів.
У разі нотаріального посвідчення перекладу нотаріус засвідчує лише оригінальність
підпису перекладача, який стоїть під документом, а не відповідність перекладу оригіналові.

Отже, виходячи з усього цього, якщо додати докази з варіантів а) і б), то за виконання вище
перерахованих умов, судове рішення може змінитися, варіант в) рішення суду щодо доказів не
змінить.

Виконав Мясніков Платон